Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 638/8930/17 : Кримінальні справи (до 01.01.2019); Злочини проти авторитету органів державної влади, органів місцевого самоврядування, об'єднань громадян та злочини проти журналістів; Опір представникові влади, працівникові правоохоронного органу, державному виконавцю, члену громадського формування з охорони громадського порядку і державного кордону або військовослужбовцеві.
Надіслано для оприлюднення: 22.11.2017. Зареєстровано: 23.11.2017. Забезпечено надання загального доступу: 28.11.2017.
Дата набрання законної сили: 26.12.2017
Номер судового провадження: не визначено
Номер кримінального провадження в ЄРДР: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		Справа № 638/8930/17
		ВИРОК
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		22.11.2017 року Дзержинський районний суд м. Харкова 
		в складі: головуючого - судді ОСОБА_1 
		при секретарі  ОСОБА_2 
		з участю прокурора  ОСОБА_3 
		з участю обвинуваченого  ОСОБА_4 
		розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Дзержинського районного суду м. Харкова кримінальне провадження за №12017220830000044 від 12.04.2017 року за обвинуваченням:
		ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Харкова, українця, громадянина України, з вищою освітою, офіційно не працюючого, одруженого, який має на утриманні двох малолітніх дітей, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого 
		у вчиненні кримінальних правопорушень-злочинів, передбачених частиною 1 статті 296, частиною 2 статті 342 Кримінального кодексу України, 
		ВСТАНОВИВ:
		13.03.2017 року о 17 годині 31 хвилині, ОСОБА_4 , перебуваючи у стані алкогольного сп`яніння, зайшов через вхідні двері до вестибюлю №2 на станцію метро «Ботанічний сад», який знаходиться за адресою: м. Харків, пр. Науки, 42-М, чим порушив п.п. 4.1.2, 4.2.1 «Правил користування Харківським метрополітеном», затверджених наказом Міністерства транспорту та зв`язку України» №712 від 10.08.2004 року. Після чого, чергова по залу (вокзалу) касир квитковий 2 категорії ОСОБА_5 вказала ОСОБА_4 на те, що знаходитись у метрополітені у нетверезому стані забороняється. На неодноразові зауваження ОСОБА_5 . ОСОБА_4 не реагував, ігноруючи встановлені у суспільстві правила та норми поведінки, перебуваючи у громадському місці, почав голосно нецензурно висловлюватися в бік ОСОБА_5 та на адресу адміністрації Комунального підприємства «Харківський метрополітен», на законні вимоги ОСОБА_5 покинути станцію та припинити свої хуліганські дії ОСОБА_4 не реагував. Продовжуючи реалізовувати свій злочинний умисел, ОСОБА_4 пішов в сторону платформи станції метро «Ботанічний сад», і не сплативши за проїзд, діючи з особливою зухвалістю, умисно наніс один удар правою ногою по корпусу механічної калитки, призначеної для пропуску пасажирів маломобільних груп населення, таким чином зламавши електромагніт на ній, від чого калитка відчинилась і ОСОБА_4 самовільно потрапив до платформи, де згодом його наздогнав і зупинив працівник поліції. 
		В результаті вищевказаних умисних протиправних дій ОСОБА_4 грубо порушив громадський порядок, з мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжувалося особливою зухвалістю, яка виразилася у нецензурних висловлюваннях у бік працівника метрополітену ОСОБА_5 та пошкодженні майна Комунального підприємства «Харківський метрополітен», електромагніту механічної калитки, призначеного для пропуску пасажирів маломобільних груп населення «ASIS», вартість якого, згідно висновку судово-товарознавчої експертизи №9056 від 30.05.2017 року складає 696 грн., чим заподіяв матеріальну шкоду Комунальному підприємству «Харківський метрополітен» на вищевказану суму.
		Крім того, 13.03.2017 року о 17 годині 35 хвилин, до ОСОБА_4 на платформі станції метро «Ботанічний сад» у м. Харкові підійшов поліцейський сектору патрульної поліції №1 патрульної поліції відділу поліції в метрополітені Головного управління Національної поліції в Харківській області ОСОБА_6 , який згідно з графіком несення служби, затвердженим начальником відділу поліції в метрополітені Головного управління Національної поліції в Харківській області, ніс добове чергування на станції метро «Ботанічний сад» у форменому одязі та виконував свої службові обов`язки, передбачені статтею 23 Закону України «Про Національну поліцію». Поліцейський сектору патрульної поліції №1 ОСОБА_6 представився та вказав ОСОБА_4 на те, що потрібно сплатити за проїзд та, що згідно «Правил користування метрополітеном», знаходитись у метрополітені у нетверезому стані забороняється, а також запросив його пройти до кімнати поліції. На неодноразові зауваження ОСОБА_6 . ОСОБА_4 не реагував, почав нецензурно висловлюватися, відмовлявся заходити до кімнати поліції, демонстративно штовхати вхідні двері вказаної кімнати.
		Після чого, о 17 годині 40 хвилин, зайшовши до кімнати поліції, яка знаходиться у вестибюлі №1 станції метро «Ботанічний сад» за адресою: м. Харків, вул. Отакара Яроша, 27-М, ОСОБА_4 з метою протидії його утриманню, накинувся на ОСОБА_6 , під час виконання ним покладених на нього службових обов`язків щодо охорони громадського порядку, зваливши останнього на підлогу, і намагався нанести йому удари руками і ногами. В цей час, повз кімнату поліції проходив охоронець метрополітену ОСОБА_7 , який, почувши, що із кімнати доносяться крики, а саме нецензурна лайка в адресу поліцейського, відчинив двері, де побачив, що на підлозі лежить ОСОБА_4 , який намагається нанести тілесні ушкодження поліцейському ОСОБА_6 , який знаходячись на підлозі, попросив ОСОБА_7 притримати за ноги ОСОБА_4 , щоб припинити протиправні дії останнього. Після чого, ОСОБА_6 , згідно статті 44 Закону України «Про Національну поліцію», застосував до ОСОБА_4 фізичну силу для забезпечення особистої безпеки та припинення останнім правопорушення.
		Приблизно через 5 хвилин, до кімнати поліції зайшли інспектор сектору патрульної поліції №1 патрульної поліції відділу поліції в метрополітені Головного управління Національної поліції в Харківській області ОСОБА_8 та поліцейські сектору патрульної поліції №1 ОСОБА_9 та ОСОБА_10 , які просили ОСОБА_4 припинити здійснювати опір працівникам поліції при виконанні ними своїх службових обов`язків, але ОСОБА_4 на зауваження не реагував, вів себе агресивно, висловлювався в адресу поліцейських нецензурною лайкою, погрожував фізичним насильством та нанесенням тілесних ушкоджень. У зв`язку з цим, відповідно до вимог пункту 1 «а» частини 3 статті 45 Закону України «Про Національну поліцію», ОСОБА_8 до ОСОБА_4 було застосовано спеціальний засіб  кайданки, після чого хуліганські дії останнього було припинено.
		Допитаний обвинувачений ОСОБА_4 в судовому засіданні визнав себе винним у вчиненні кримінальних правопорушень-злочинів, передбачених частиною 1 статті 296, частиною 2 статті 342 Кримінального кодексу України у повному обсязі, та підтвердив обставини, викладені у обвинувальному акті, у вчиненому розкаявся, пояснивши, що доповнити йому нічого. 
		Суд зі згоди прокурора, обвинуваченого, відповідно до частини 3 статті 349 КПК України, визнав недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються. При цьому, суд з`ясував, чи правильно розуміє обвинувачений зміст цих обставин, не оспорює їх, і не наполягає на дослідженні всіх доказів у справі, у суду відсутні будь-які сумніви у добровільності та істинності його позиції, а також роз`яснив, що у такому випадку обвинувачений буде позбавлений права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.
		Аналізуючи представлені докази в їх сукупності, суд дійшов висновку щодо доведеності вини обвинуваченого ОСОБА_4 та кваліфікує його дії за частиною 1 статті 296 Кримінального кодексу України - хуліганство, тобто грубе порушення громадського порядку з мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжується особливою зухвалістю, та частиною 2 статті 342 Кримінального кодексу України, тобто опір працівникові правоохоронного органу під час виконання ним покладених на нього службових обов`язків щодо охорони громадського порядку.
		При вирішенні питання про покарання обвинуваченого ОСОБА_4 суд враховує характер і ступінь важкості вчинених кримінальних правопорушень-злочинів, які у відповідності до статті 12 Кримінального кодексу України відносяться до злочинів невеликої тяжкості, а також особу обвинуваченого.
		Так, ОСОБА_4 раніше не судимий, має на утриманні двох малолітніх дітей, на обліку в наркологічному та психоневрологічному диспансерах не перебуває, за місцем мешкання характеризується задовільно.
		Відповідно до статті 66 Кримінального кодексу України, обставиною, що пом`якшує відповідальність ОСОБА_4 суд визнає щире каяття, а також добровільне відшкодування завданого збитку Комунальному підприємству «Харківський метрополітен», що підтверджується квитанцією №9 на суму 2080 грн. 00 коп. 
		Відповідно до статті 67 Кримінального кодексу України, обставиною, що обтяжує відповідальність ОСОБА_4 суд визнає вчинення кримінального правопорушення-злочину у стані алкогольного сп`яніння.
		Відповідно до частини 2 статті 50 Кримінального кодексу України, покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого, а також запобігання вчиненню нових злочинів.
		Пленум Верховного Суду України в Постанові №7 від 24.10.2003 року «Про практику призначення судами кримінального покарання» звертає увагу судів на те, що вони при призначенні покарання в кожному випадку і щодо кожного підсудного, який визначається винним у вчиненні злочину, мають суворо додержуватись вимог статті 65 Кримінального кодексу України стосовно загальних засад призначення покарання, оскільки саме через останні реалізуються принципи законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання.
		Відповідно до вимог статті 65 Кримінального кодексу України, особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.
		З урахуванням викладеного, суд приходить до висновку, що ОСОБА_4  повинно бути призначене покарання, необхідне та достатнє для виправлення та попередження нових злочинів у межах санкцій частини 1 статті 296 Кримінального кодексу України та у межах санкції частини 2 статті 342 Кримінального кодексу України у вигляді штрафу.
		Окрім того, обвинуваченим ОСОБА_4  заявлено клопотання про застосування до нього амністії, оскільки він має двох малолітніх дітей, яким не виповнилося 18 років, а саме ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , окрім того, він щиро розкаюється у вчиненні злочинів, вперше притягується до кримінальної відповідальності, а вчинений ним злочини не є тяжкими чи особливо тяжкими.
		Відповідно до ч.ч.1, 2 статті 1 Закону України «Про застосування амністії в Україні», амністія є повне або часткове звільнення від відбування покарання осіб, визнаних винними у вчиненні злочину, або кримінальні справи стосовно яких розглянуті судами, але вироки стосовно цих осіб не набрали законної сили; амністія оголошується законом про амністію, який приймається відповідно до положень Конституції України, Кримінального Кодексу України та цього Закону.
		Статтею 3 вказаного Закону встановлено, що встановивши на стадії судового розгляду кримінальної справи наявність акта амністії, що усуває застосування покарання за вчинене діяння, суд, за доведеності вини особи, постановляє обвинувальний вирок із звільненням засудженого від відбування покарання.
		07.09.2017 року набрав чинності Закон України «Про амністію у 2016 році» від 22 грудня 2016 року. Дія цього Закону поширюється на осіб, які вчинили злочини до дня набрання ним чинності включно (стаття 12 названого Закону).
		Відповідно до п. «в» статті 1 Закону, підлягають звільненню від відбування покарання у виді позбавлення волі на певний строк, особи, які не позбавлені батьківських прав, які на день набрання чинності цим Законом мають дітей, яким не виповнилося 18 років, дітей-інвалідів та/або повнолітніх сина, дочку, визнаних інвалідами.
		З матеріалів кримінального провадження вбачається, що обвинувачений ОСОБА_4  на момент набрання чинності Законом України «Про амністію у 2016 році» має двох дітей, яким не виповнилося 18 років, а саме ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджує свідоцтво про народження серії НОМЕР_1 , видане Відділом реєстрації актів цивільного стану по м. Харкову Харківського міського управління юстиції 26.06.2009 року, та ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджує свідоцтво про народження серії НОМЕР_2 , видане Відділом реєстрації актів цивільного стану по м. Харкову Харківського міського управління юстиції 26.06.2009 року.
		Окрім того, ОСОБА_4  вперше вчинив кримінальні правопорушення-злочини невеликої тяжкості відповідно до статті 12 Кримінального кодексу України, при цьому вказані кримінальне правопорушення вчинено 13.03.2017 року, тобто до дня набрання чинності (07.09.2017 року) Закону України «Про амністію у 2016 році». У вчиненому щиро кається.
		Обмежень щодо застосування відносно обвинуваченого ОСОБА_4  амністії, передбачених статтею 4 Закону України «Про застосування амністії в Україні» та статті 9 Закону України «Про амністію у 2016 році», судом не встановлено, амністія до нього раніше не застосовувалась.
		За таких обставин суд вважає, що на обвинуваченого ОСОБА_4  поширюється дія Закону України «Про амністію у 2016 році», а тому він підлягає звільненню від відбування покарання.
		Питання щодо витрат, пов`язаних із проведенням експертиз у кримінальному провадженню вирішити на підставі статті 124 КПК України.
		Питання про долю речових доказів і документів вирішити на підставі статті 100 КПК України.
		Керуючись ст.ст. 85, 86 КК України, п. «в» статті 1 Закону України «Про амністію у 2016 році» від 22 грудня 2016 року, 373, 374 КПК України, суд,-
		УХВАЛИВ:
		Визнати ОСОБА_4  винним у вчиненні кримінальних правопорушень-злочинів, передбачених частиною 1 статті 296, частиною 2 статті 342 Кримінального кодексу України та призначити покарання:
		за частиною 1 статті 296 Кримінального кодексу України у вигляді штрафу у розмірі 1000 (однієї тисячі) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17000 (сімнадцять тисяч) грн.
		за частиною 2 статті 342 Кримінального кодексу України у вигляді штрафу у розмірі 200 (двохсот) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 3400 (три тисячі чотириста) грн.
		В силу частини 1 статті 70 Кримінального кодексу України кінцево призначити покарання шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим покаранням у вигляді штрафу у розмірі 1000 (однієї тисячі) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17000 (сімнадцять тисяч) грн.
		На підставі пункту «в» частини 1 статті 1 Закону України «Про амністію у 2016 році» від 22.12.2016 року, звільнити ОСОБА_4  від відбування покарань у виді штрафу призначених за цим вироком.
		Стягнути з ОСОБА_4  на користь держави вартість проведеної під час досудового слідства судово-товарознавчої експертизи №9056 від 30.05.2017 року у розмірі 198 (сто дев`яносто вісім) грн. 00 коп.
		Речовий доказ  лазерний диск СD-RW TM «Artex» HLD646RH25060832B02, на якому знаходяться 4 відео-файли  після набрання вироком законної сили  залишити у матеріалах кримінального провадження протягом усього часу їх зберігання.
		Вирок може бути оскаржений до Апеляційного суду Харківської області через Дзержинський районний суд м. Харкова протягом 30 днів з дня його проголошення.
		Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору.
		Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку суду.
		Головуючий:

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...