Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 707/2486/16-ц : не визначено.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 23.11.2017. Забезпечено надання загального доступу: 24.11.2017.

Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		У х в а л а
		 
		 
		 
		9 листопада 2017 року                                                                                                 м. Київ
		 
		 
		Колегія суддів Судової палати у цивільних справах
		Верховного Суду України в складі:
		  
		Охрімчук Л.І.,
		  Лященко Н.П.,                                                       
		Сімоненко В.М.,   
		розглянувши заяву Публічного акціонерного товариства «Банк Михайлівський» в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «Банк Михайлівський» про перегляд Верховним Судом України рішення Черкаського районного суду Черкаської області від 11 листопада 2016 року, ухвали Апеляційного суду Черкаської області від 14 лютого 2017 року та ухвали колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 29 червня 2017 року у справі за позовом ОСОБА_4 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фагор» про витребування майна, 
		 
		в с т а н о в и л а :
		        
		Черкаський районний суд Черкаської області рішенням від 11 листопада 2016 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Черкаської області від 14 лютого 2017 року, в задоволенні позовних вимог                   ОСОБА_4 відмовив.
		                              Колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ ухвалою від 29 червня 2017 року касаційні скарги уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Банк Михайлівський» (далі - уповноважена особа; ПАТ «Банк Михайлівський») та Фонду гарантування вкладів фізичних осіб відхилила; рішення Черкаського районного суду Черкаської області від             11 листопада 2016 року та ухвалу Апеляційного суду Черкаської області від 14 лютого 2017 року залишила без змін. 
		 
		27 вересня 2017 року ПАТ «Банк Михайлівський» в особі уповноваженої особи звернулося до Верховного Суду України із заявою про перегляд рішення Черкаського районного суду Черкаської області від                  11 листопада 2016 року, ухвали Апеляційного суду Черкаської області від              14 лютого 2017 року та ухвали колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 29 червня 2017 року з передбачених пунктами 1, 4 частини першої статті 355 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) підстав: неоднакового застосування судом касаційної інстанції норм матеріального права, а саме статей 15, 16, 203, 215, 377, 378  Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), статті 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» (далі - Закон); невідповідності судового рішення суду касаційної інстанції викладеному у постанові Верховного Суду України висновку щодо застосування у подібних правовідносинах норм матеріального права.         
		Обґрунтовуючи підставу перегляду вказаних судових рішень, передбачену пунктом 1 частини першої статті 355 ЦПК України, заявник посилається на ухвалу Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30 березня 2017 року та постанови Вищого господарського суду України від 21 лютого і 14 березня 2017 року, в яких, на його думку, по-іншому, ніж в оскаржуваних судових рішеннях, застосовано зазначені норми матеріального права.
		 
		На підтвердження підстави перегляду вищевказаних судових рішень, передбаченої пунктом 4 частини першої статті 355 ЦПК України, заявник посилається на постанови Верховного Суду України від 23 грудня 2015 року,  2 березня 2016 року, 9 і 16 серпня 2017 року.
		 
		Перевіривши наведені в заяві доводи, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України дійшла висновку про те, що в допуску справи до провадження необхідно відмовити з огляду на таке.              
		За положеннями пунктів 1, 4 частини першої статті 355 ЦПК України підставами для подання заяви про перегляд судових рішень у цивільних справах є: неоднакове застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що спричинило ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах; невідповідність судового рішення суду касаційної інстанції, про перегляд якого подано заяву, викладеному у постанові Верховного Суду України висновку щодо застосування у подібних правовідносинах норм матеріального права.        
		При цьому під судовими рішеннями у подібних правовідносинах слід розуміти такі рішення, де тотожними є предмети спору, підстави позову, зміст позовних вимог та встановлені судом фактичні обставини справи, а також наявне однакове матеріально-правове регулювання спірних правовідносин.
		 
		Постановляючи ухвалу від 29 червня 2017 року, про перегляд якої порушує питання заявник, суд касаційної інстанції погодився з висновками судів першої та апеляційної інстанцій про відсутність правових підстав, передбачених статтями 388, 1212 ЦК України, для повернення грошових коштів, сплачених позивачкою 5 серпня 2016 року Товариству з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фагор» (далі - ТОВ «ФК «Фагор») на виконання зобов'язань за укладеним між нею та ПАТ «Банк Михайлівський» кредитним договором, право вимоги за яким банк відступив Товариству з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Плеяда» (далі - ТОВ «ФК «Плеяда»), яке в свою чергу відступило право вимоги за цим кредитним договором ТОВ «ФК «Фагор», про що позивачку було повідомлено 20 травня 2016 року. При цьому суд зазначив, що укладений між ПАТ «Банк Михайлівський» та ТОВ «ФК «Плеяда» договір факторингу є правомірним, оскільки його недійсність не встановлена законом та немає рішення суду, яке набрало законної сили, про визнання цього договору недійсним. Отже, ТОВ «ФК «Фагор» вважається кредитором за спірним кредитним договором та є належним набувачем зазначених грошових коштів. 
		 
		Разом з тим у судових рішеннях судів касаційної інстанції, наданих для порівняння, містяться такі висновки:
		- в ухвалі від 30 березня 2017 року Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ погодився з висновком апеляційного суду про те, що договір про внесення змін до договору банківського вкладу щодо збільшення процентної ставки вважається відмовою банку від власних майнових вимог, тому відповідно до пункту 1 частини третьої статті 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» цей договір про внесення змін до договору банківського вкладу є нікчемним; 
		 
		- у постанові від 21 лютого 2017 року Вищий господарський суд України скасував судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції з підстав допущення судами порушень норм Господарського процесуального кодексу України, які унеможливили встановлення фактичних обставин справи;  
		 
		- у постанові від 14 березня 2017 року Вищий господарський суд України погодився з висновком апеляційного суду про те, що спірний договір про відступлення права вимоги є нікчемним на підставі пунктів 1, 7 частини третьої статті 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» та не може вважатись нікчемним з підстав, передбачених пунктом 2 частини третьої статті 38 цього Закону.
		 
		Отже, порівняння наведених судових рішень судів касаційної інстанції, наданих заявником для порівняння, із судовим рішенням суду касаційної інстанції, про перегляд якого подано заяву, не дає підстав для висновку про те, що суди касаційної інстанції під час розгляду двох чи більше справ з тотожними предметами спору, підставами позову та аналогічними обставинами й однаковим застосуванням норм матеріального права у спірних правовідносинах дійшли протилежних висновків щодо заявлених вимог.
		 
		У постановах, які заявник надав на підтвердження передбаченої пунктом 4 частини першої статті 355 ЦПК України підстави перегляду судових рішень, Верховний Суд України зробив такі правові висновки:
		 
		- у разі невизнання іншою стороною недійсності правочину в силу закону та за наявності відповідного спору вимога про встановлення нікчемності правочину може пред'являтися до суду окремо, без застосування наслідків його недійсності. У такому разі суд своїм рішенням не визнає правочин недійсним, а лише підтверджує його недійсність у силу закону у зв'язку з її оспоренням та невизнанням іншими особами (постанова від              2 березня 2016 року);
		 
		- стаття 387 ЦК України надає власнику право витребувати майно із чужого незаконного володіння. Якщо є підстави, передбачені статтею 388 ЦК України, які дають право витребувати майно в добросовісного набувача, захист прав особи, яка вважає себе власником майна, можливий шляхом задоволення віндикаційного позову. При розгляді таких спорів суди повинні установити дійсного власника майна, для чого необхідно дослідити усі докази, якими сторони обґрунтовують свої вимоги і заперечення, з урахуванням рівності прав сторін щодо надання доказів та їх дослідження, при цьому не надавши переваги одним доказам перед іншими (постанова від 23 грудня 2015 року);
		 
		- наявність судового рішення про стягнення з боржника на користь кредитора заборгованості за кредитним договором не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання та не позбавляє кредитора права на отримання сум шляхом відступлення заставодавцем вимоги заставодержателю, що випливає із заставленого права (постанова від 9 серпня 2017 року);
		 
		- внесення змін до договору про депозитний вклад, згідно з якими банк відмовляється від застосування зниженої процентної ставки при достроковому поверненні суми депозиту на вимогу вкладника, є відмовою банку від власних майнових вимог. Правочин щодо незастосування банком перерахунку нарахованих процентів за зниженою процентною ставкою спричиняє необґрунтовану виплату грошових кошті, що відповідно до пункту 1 частини першої статті 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» містить ознаки нікчемності правочину, а тому підлягають застосуванню наслідки, передбачені статтею 216 ЦК України (постанова від 16 серпня 2017 року). 
		 
		Отже, відсутні й підстави для перегляду ухвали колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ 29 червня 2017 року у зв'язку з її невідповідністю висновкам, викладеним у постановах Верховного Суду України від 23 грудня 2015 року, 2 березня 2016 року, 9 і 16 серпня                     2017 року, оскільки ухвала суду касаційної інстанції, про перегляд якої подано заяву, не суперечить цим висновкам.
		 
		Таким чином, вважати подану заяву обґрунтованою немає підстав.
		                           
		Ураховуючи наведене, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України дійшла висновку про те, що в допуску справи до провадження Верховного Суду України необхідно відмовити.
		 
		                              Керуючись частиною другою статті 360 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України
		 
		у х в а л и л а :
		                              
		У допуску до провадження Верховного Суду України справи за позовом ОСОБА_4 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фагор» про витребування майна за заявою Публічного акціонерного товариства «Банк Михайлівський» в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «Банк Михайлівський» про перегляд Верховним Судом України рішення Черкаського районного суду Черкаської області від                               11 листопада 2016 року, ухвали Апеляційного суду Черкаської області від                   14 лютого 2017 року та ухвали колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 29 червня 2017 року відмовити.
		                              
		Ухвала оскарженню не підлягає.
		 
		Судді                        :                                                                                          Л.І. Охрімчук
		 
		                                                                                                    Н.П. Лященко
		 
		                                                                                                    В.М. Сімоненко

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...