Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № П/811/913/17 : Адміністративні справи (до 01.01.2019); Справи зі спорів з приводу забезпечення юстиції, зокрема спори у сфері:; нотаріату.
Надіслано для оприлюднення: 27.11.2017. Зареєстровано: 27.11.2017. Забезпечено надання загального доступу: 29.11.2017.
Дата набрання законної сили: 14.03.2018
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		Україна  КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД  -------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------  П О С Т А Н О В А
		І М Е Н Е М     У К Р А Ї Н И
		 
		24 листопада 2017 року                                                             Справа № П/811/913/17
		 
		Кіровоградський окружний адміністративний суд, у складі судді Хилько Л.І., розглянув у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного територіального управління юстиції у Кіровоградській області про визнання протиправним та скасування наказу, -
		В С Т А Н О В И В:
		ОСОБА_1 (далі  позивач, ОСОБА_1А.) звернувся до Кіровоградського окружного адміністративного суду з позовом до Головного територіального управління юстиції у Кіровоградській області (далі  відповідач, ГТУ юстиції у Кіровоградській області), в якому з урахуванням уточнень до адміністративного позову (а.с.112-118), просить суд визнати протиправним та скасувати наказ Головного територіального управління юстиції у Кіровоградській області №234/08 від 29.05.2017р. Про проведення позапланової контрольної перевірки приватного нотаріуса ОСОБА_1А..
		В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що оскаржуваний наказ винесено відповідачем протиправно, оскільки контролюючим органом уже було проведено комплексну перевірку організації нотаріальної діяльності за той самий період. Тому позивач вважає, що для проведення повторної перевірки його діяльності відсутні будь-які правові підстави.
		У судовому засіданні представник позивача вимоги позову підтримала повністю з мотивів зазначених у позовній заяві.
		Представник відповідача надала суду письмові заперечення проти позову в яких вказала, що повторне проведення перевірки нотаріальної діяльності приписами законодавства про нотаріальну діяльність не забороняється, а оскаржуваний наказ вважає правомірним оскільки його було видано з дотриманням вимог чинного законодавства (а.с.62-68,119-122).
		В судовому засіданні представником відповідача позицію викладену в письмових запереченнях підтримано та наголошено на відмові в задоволенні позовних вимог.
		На підставі усної ухвали від 22.11.2017 року із занесенням до журналу судового засідання, керуючись частиною 4 статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглянув справу у порядку письмового провадження за наявності відповідного клопотання сторін (а.с.124-126). 
		Дослідивши подані позивачем та відповідачем документи і матеріали, всебічно і повно зясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, обєктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов наступних висновків.
		За приписами п.1, 3, 9 частини 3 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності субєктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони, в тому числі: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення. 
		Адміністративне судочинство спрямоване на захист саме порушених прав осіб у сфері публічно-правових відносин, тобто для відновлення порушеного права в зв'язку із прийняттям рішення суб'єктом владних повноважень особа повинна довести, яким чином відбулось порушення її прав. Порушення вимог Закону рішенням чи діями суб'єкта владних повноважень не є достатньою підставою для визнання їх протиправними, оскільки обов'язковою умовою визнання їх протиправними є доведеність позивачем порушених його прав та охоронюваних законом інтересів цими діями чи рішенням.
		Провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи (ч.2 ст.5 КАС України).
		Предметом спору в даній справі є законність та обґрунтованість дій в.о. начальника Головного територіального управління юстиції у Кіровоградській області ОСОБА_2 при винесенні наказу №234/08 від 29.05.2017р. Про проведення позапланової контрольної перевірки приватного нотаріуса ОСОБА_1А..
		При вирішенні даного спору суд враховує наступні фактичні обставини справи.
		28.04.2017 року на ім'я начальника Головного територіального управління юстиції у Кіровоградській області ОСОБА_3 була складена доповідна записка про результати комплексної перевірки організації нотаріальної діяльності, дотримання порядку вчинення нотаріальних дій та виконання правил нотаріального діловодства приватного нотаріуса Кропивницького міського нотаріального округу ОСОБА_1 за період з 2015  2017 року (а.с.12-25).
		Поряд з тим, 29.05.2017 року на підставі пункту 13 Порядку проведення перевірки організації нотаріальної діяльності державних і приватних нотаріусів, дотримання ними порядку вчинення нотаріальних дій та виконання правил нотаріального діловодства, затвердженого наказом Міністерства юстиції України 17.02.2014 року №357/5, в.о. начальника головного територіального управління юстиції у Кіровоградській області винесено наказ №284/08 від 29.05.2017р. Про проведення позапланової контрольної перевірки приватного нотаріуса ОСОБА_1А.
		В свою чергу, в.о. начальника головного територіального управління юстиції у Кіровоградській області ОСОБА_2 29.05.2017 року затверджено план позапланової контрольної перевірки організації нотаріальної діяльності приватного нотаріуса Кропивницького міського нотаріального округу ОСОБА_1, дотримання ним порядку вчинення нотаріальних дій та виконання правил нотаріального діловодства за результатами попередньої комплексної перевірки проведеної 24.01.2017 року (а.с.11).
		Вважаючи даний Наказ про проведення позапланової контрольної перевірки №234/08 від 29.05.2017р. протиправним та таким, що суперечить чинному законодавству, позивач звернувся до суду з відповідним адміністративним позовом.
		Надаючи оцінку спірним правовідносинам суд зазначає наступне.
		Статтею 2 КАС України визначено, що завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
		Частиною 1 ст. 9 КАС України передбачено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого: 1) суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України; 2) суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.            
		Конституція України має найвищу юридичну силу, закони та інші нормативно-правові акти повинні відповідати їй (ст. 8). На ці обставини неодноразово вказував Конституційний Суд України у своїх рішеннях, зокрема, рішенні № 7-рп/2003 від 10.04.2003 року, рішенні № 9-рп/2004 від 07.04.2004 року, рішенні № 1-рп/2007, рішенні № 19-рп/2008 від 02.10.2008 року.
		Порядок правового регулювання діяльності нотаріату в Україні встановлено Законом України Про  нотаріат від  02.09.1993р. № 3425-XII, відповідно до ст.1 якого нотаріат в Україні - це система органів і посадових осіб, на які покладено обов'язок посвідчувати права, а також факти, що мають юридичне значення, та вчиняти інші нотаріальні дії, передбачені цим Законом, з метою надання їм юридичної вірогідності.
		Правовою основою діяльності нотаріату є Конституція України, цей Закон, інші законодавчі акти України (ст.2 Закону України Про нотаріат).
		Відповідно до ч. 1 ст. 3 Закону України Про нотаріат нотаріус - це уповноважена державою фізична особа, яка здійснює нотаріальну діяльність у державній нотаріальній конторі, державному нотаріальному архіві або незалежну професійну нотаріальну діяльність, зокрема посвідчує права, а також факти, що мають юридичне значення, та вчиняє інші нотаріальні дії, передбачені законом з метою надання їм юридичної вірогідності.
		За змістом ст.2-1 Закону № 3425 контроль за організацією нотаріату України, перевірки організації нотаріальної діяльності приватних нотаріусів та виконання ними правил нотаріального діловодства здійснюються Міністерством юстиції України, Головним управлінням юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, головними управліннями юстиції в областях, містах Києві та Севастополі.
		Нотаріус зобов'язаний: зберігати в таємниці відомості, одержані ним у зв'язку з вчиненням нотаріальних дій; надавати документи, інформацію і пояснення на вимогу Міністерства юстиції України, Головного управління юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, головних управлінь юстиції в областях, містах Києві та Севастополі при здійсненні ними повноважень щодо контролю за організацією діяльності та виконанням нотаріусами правил нотаріального діловодства (абз.4,8 ст.5 Закону України Про нотаріат).
		Міністерство юстиції України, Головне управління юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, головні управління юстиції в областях, містах Києві та Севастополі проводять перевірку організації нотаріальної діяльності приватного нотаріуса, дотримання ним порядку вчинення нотаріальних дій та виконання правил нотаріального діловодства за певний період. Проведення повторної перевірки з тих питань, які вже були предметом перевірки, не допускається, крім перевірки звернень громадян чи юридичних осіб у межах предмета звернення та повноважень Міністерства юстиції України, Головного управління юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, головних управлінь юстиції в областях, містах Києві та Севастополі (ч.1 ст.33 Закону України Про нотаріат).
		Порядок проведення перевірки організації нотаріальної діяльності приватних нотаріусів, дотримання ними порядку вчинення нотаріальних дій та виконання правил нотаріального діловодства затверджується Міністерством юстиції України (ч.6 ст.33 Закону України Про нотаріат).
		Наведене дає підстави суду для висновку, що на Головне територіальне управління юстиції у Кіровоградській області покладено обовязок перевіряти приватних нотаріусів, серед іншого, на предмет дотримання нотаріусами вчинення нотаріальних дій. Законодавець покладає на ГТУЮ у Кіровоградській області обов'язок перевіряти звернення юридичних осіб та громадян в межах предмета звернення та в межах своїх повноважень, при цьому така перевірка повинна здійснюватись в порядок та спосіб передбачений Порядком проведення перевірки, затвердженим Міністерством юстиції України.
		Механізм здійснення Міністерством юстиції України (далі - Міністерство юстиції), Головним управлінням юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, головними управліннями юстиції в областях, містах Києві та Севастополі (далі - головне управління юстиції) перевірки організації роботи державних нотаріальних контор, державних нотаріальних архівів, організації нотаріальної діяльності приватних нотаріусів, дотримання державними і приватними нотаріусами порядку вчинення нотаріальних дій та виконання правил нотаріального діловодства визначає Порядок проведення перевірки організації роботи державних нотаріальних контор, державних нотаріальних архівів, організації нотаріальної діяльності приватних нотаріусів, дотримання державними і приватними нотаріусами порядку вчинення нотаріальних дій та виконання правил нотаріального діловодства, затверджений наказом Міністерства юстиції України від 17.02.2014 р. № 357/5 відповідно до статей 2-1, 18, 33 Закону України Про нотаріат (далі - Порядок № 357/5).
		Цей Порядок визначає механізм здійснення Міністерством юстиції України, Головним управлінням юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, головними управліннями юстиції в областях, містах Києві та Севастополі (далі - головне управління юстиції) перевірки організації роботи державних нотаріальних контор, державних нотаріальних архівів, організації нотаріальної діяльності приватних нотаріусів, дотримання державними і приватними нотаріусами порядку вчинення нотаріальних дій та виконання правил нотаріального діловодства (п.1 Порядку №357/5).
		Так, пунктом 3 Порядку проведення перевірки організації роботи державних нотаріальних контор, державних нотаріальних архівів, організації нотаріальної діяльності приватних нотаріусів, дотримання державними і приватними нотаріусами порядку вчинення нотаріальних дій та виконання правил нотаріального діловодства, що затверджений Наказом Міністерства юстиції України від 17.02.2014 року №357/5, зареєстрований в Міністерстві юстиції України 17.02.2014 року за №298/25075 (далі Порядок №357/5) передбачено, що основними завданнями перевірки є:
		1) перевірка організації роботи державної нотаріальної контори, державного нотаріального архіву, організації нотаріальної діяльності приватного нотаріуса, у тому числі дотримання вимог до робочого місця приватного нотаріуса, страхування цивільно-правової відповідальності, наявності осіб, що працюють на умовах цивільно-правових чи трудових договорів, умов зберігання архіву, печаток, штампів, спеціальних бланків нотаріальних документів тощо;
		2) перевірка дотримання державними і приватними нотаріусами правил ведення нотаріального діловодства, правильності формування документів у справи, наявність та відповідність вимогам законодавства документів (у випадках, передбачених законодавством, - копій документів), які необхідні для вчинення нотаріальних дій та долучені до примірника нотаріально оформленого документа, документів, необхідних для проведення державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, наявність на документах необхідних реквізитів (печаток, підписів, реєстрових номерів, дати тощо);
		3) перевірка дотримання державними і приватними нотаріусами порядку вчинення нотаріальних дій, у тому числі під час проведення державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень;
		4) виявлення порушень законодавства, яке регулює організацію роботи державної нотаріальної контори, державного нотаріального архіву, організацію нотаріальної діяльності приватного нотаріуса, порядок вчинення нотаріальних дій та ведення нотаріального діловодства;
		5) виконання державними і приватними нотаріусами обов'язку щодо підвищення професійного рівня (проходження підвищення кваліфікації, участь у конференціях і семінарах з питань права, дотримання правил професійної етики, затверджених Міністерством юстиції);
		6) визначення якості нотаріального обслуговування фізичних та юридичних осіб;
		7) надання рекомендацій з усунення причин, унаслідок яких допущено порушення;
		8) застосування до державних і приватних нотаріусів заходів реагування, передбачених законодавством, у разі виявлення під час перевірки допущених ними порушень;
		9) узагальнення результатів перевірок з метою визначення типових порушень, недоліків та помилок, що допускаються державними і приватними нотаріусами;
		10) розповсюдження позитивного досвіду роботи державної нотаріальної контори, державного нотаріального архіву, приватного нотаріуса.
		Проведення повторної перевірки з тих питань, які вже були предметом комплексної перевірки, не допускається, крім перевірки за зверненнями громадян чи юридичних осіб у межах предмета звернення та повноважень Міністерства юстиції, головного управління юстиції (п.5 Порядку №357/5).
		Проведення перевірки організації роботи державної нотаріальної контори, державного нотаріального архіву, організації нотаріальної діяльності приватного нотаріуса, дотримання державними і приватними нотаріусами порядку вчинення нотаріальних дій та виконання ними правил нотаріального діловодства здійснюється уповноваженими представниками Міністерства юстиції, головного управління юстиції, діяльність яких безпосередньо пов'язана з контролем за організацією нотаріату і нотаріальної діяльності в Україні (п.6 Порядку №357/5).
		Позапланова комплексна, цільова або контрольна перевірка державної нотаріальної контори, державного нотаріального архіву, приватного нотаріуса проводиться за результатами попередньої перевірки або за дорученням Міністерства юстиції чи головного управління юстиції (п.13 Порядку №357/5).
		Перевірка за зверненнями фізичних та юридичних осіб проводиться у межах предмета звернення та повноважень Міністерства юстиції, головного управління юстиції шляхом витребування від державної нотаріальної контори, державного нотаріального архіву, приватного нотаріуса (особи, яка заміщує тимчасово відсутнього нотаріуса) необхідних документів та відомостей, що стосуються фактів, викладених у такій інформації, та письмових пояснень нотаріуса або з виїздом за місцезнаходженням державної нотаріальної контори, державного нотаріального архіву, робочого місця приватного нотаріуса (п.14 Порядку №357/5).
		Особою, відповідальною за проведення перевірки, готуються пропозиції щодо складу комісії, строків та плану проведення перевірки.
		За результатами опрацювання пропозицій особа, відповідальна за проведення перевірки, здійснює підготовку доповідної записки, у якій зазначає строки проведення перевірки, склад комісії і складає план проведення перевірки.
		До плану проведення перевірки включаються всі питання, що стосуються організації роботи державної нотаріальної контори, державного нотаріального архіву, організації нотаріальної діяльності приватного нотаріуса, дотримання державними і приватними нотаріусами порядку вчинення нотаріальних дій та виконання ними правил ведення нотаріального діловодства.
		План проведення перевірки розглядається і затверджується відповідно Міністром юстиції (заступником Міністра юстиції згідно з розподілом повноважень), начальником головного управління юстиції (його заступником) (п.17 Порядку №357/5).
		Пунктом 31 Порядку №357/5 визначено, що перевіркою встановлюється, чи дотримуються державні і приватні нотаріуси загальних положень чинного законодавства, яке регулює порядок вчинення нотаріальних дій та проведення під час їх вчинення державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень.
		Пунктом 33 Порядку №357/5 закріплено, що за наслідками перевірки організації роботи державної нотаріальної контори, державного нотаріального архіву, організації нотаріальної діяльності приватного нотаріуса, дотримання державними і приватними нотаріусами порядку вчинення нотаріальних дій та виконання правил нотаріального діловодства комісія протягом п'яти робочих днів з часу закінчення перевірки складає довідку у двох примірниках про результати проведеної перевірки із зазначенням оцінки роботи державної нотаріальної контори, державного нотаріального архіву, приватного нотаріуса та з викладеними у ній висновками і рекомендаціями. Загальна оцінка роботи державної нотаріальної контори, державного нотаріального архіву, приватного нотаріуса визначається як "добре", "задовільно", "незадовільно". Довідка готується згідно з перевіреними достовірними фактами, що свідчать про наявність недоліків, помилок і порушень, з посиланням на норми законодавства. За змістом довідка повинна бути вичерпною та конкретною.
		Пунктом 34 Порядку №357/5 встановлено, що довідка за результатами перевірки складається з чотирьох частин: І - вступна; ІІ - описова (стан організації роботи державної нотаріальної контори, державного нотаріального архіву, організації нотаріальної діяльності приватного нотаріуса, дотримання державними і приватними нотаріусами порядку вчинення нотаріальних дій та виконання правил нотаріального діловодства); ІІІ - висновок; ІV - рекомендації:
		За змістом пункту 43 Порядку №357/5 уразі, якщо порушення, виявлені під час проведеної перевірки, не усунуті у наданий для цього строк чи не можуть бути усунуті або якщо державною нотаріальною конторою, державним нотаріальним архівом, державним чи приватним нотаріусом ігноруються висновки за результатами перевірки чи не виконуються рішення, прийняті за її наслідками, Міністерство юстиції, головне управління юстиції приймають рішення про застосування до цих осіб заходів реагування, передбачених чинним законодавством.
		Судом встановлено, що ОСОБА_1 здійснює нотаріальну діяльність як приватний нотаріус Кропивницького міського нотаріального округу.
		З матеріалів справи встановлено, що попередньою комплексною перевіркою нотаріальної діяльності приватного нотаріуса Кропивницького міського нотаріального округу ОСОБА_1 проведеною 21.04.2017 року виявлено ряд порушень організації його нотаріальної діяльності. Детальний опис яких відображено у відповідній довідці від 28.04.2017 року, та членами відповідної комісії визначено, що порядок вчинення нотаріальних дій та виконання правил нотаріального діловодства за перевірений період роботи з 2015 року по 21 квітня 2017 року позивачем виконується на незадовільному рівні (а.с.12-25).
		Так, позивач посилаючись на положення статті 33 Закону України Про нотаріат стверджує, що проведення повторної перевірки з тих питань, що вже були предметом перевірки не допускається, крім перевірки звернень громадян чи юридичних осіб у межах предмета звернення. 
		Разом з тим, суд наголошує, що законодавчо закріплено обов'язок відповідача перевіряти усунення порушень виявлених при проведенні попередньої планової комплексної перевірки, шляхом проведення контрольних позапланових перевірок. 
		Відповідно до пункту 2 Порядку №357/5, позапланова перевірка - це не запланована Міністерством юстиції, головним управлінням юстиції комплексна, цільова або контрольна перевірка організації роботи державної нотаріальної контори, державного нотаріального архіву, організації нотаріальної діяльності приватного нотаріуса, дотримання державними і приватними нотаріусами порядку вчинення нотаріальних дій та виконання ними правил нотаріального діловодства, а також перевірка за зверненнями фізичних і юридичних осіб.
		Поряд з тим, за змістом пункту 13 Порядку №357/5 передбачено, що позапланова комплексна, цільова або контрольна перевірка державної нотаріальної контори, державного нотаріального архіву, приватного нотаріуса проводиться за результатами попередньої перевірки або за дорученням Міністерства юстиції чи головного управління юстиції. За наслідками такої перевірки комісія складає довідку про результати проведеної перевірки з висновками.
		Так, зі спірного наказу встановлено, що позапланова контрольна перевірка була призначена з метою перевірки дотримання ОСОБА_1 порядку вчинення нотаріальних дій та виконання  правил нотаріального діловодства за результатами попередньої комплексної перевірки (а.с.10).
		Для проведення перевірки утворюється комісія.
		Персональний склад комісії, її голова, термін проведення перевірки державної нотаріальної контори, державного нотаріального архіву, приватного нотаріуса затверджуються наказом відповідно Міністерства юстиції чи головного управління юстиції.
		Голова комісії організовує та координує діяльність членів комісії, розподіляє між ними конкретні завдання та повідомляє про час проведення перевірки державної нотаріальної контори, державного нотаріального архіву, приватного нотаріуса.
		Наказ підтверджує повноваження членів комісії на проведення перевірки державної нотаріальної контори, державного нотаріального архіву, приватного нотаріуса у термін, зазначений у наказі (п.19 Порядку №357/5).
		Так, зі спірного наказу №234/08 від 29.05.2017 року вбачається, що в.о. начальника ОСОБА_2 утворено склад комісії для проведення позапланової контрольної перевірки приватного нотаріуса ОСОБА_1 визначено комісію у складі: начальника відділу з питань нотаріату Головного територіального управління юстиції у Кіровоградській області ОСОБА_4, приватних нотаріусів Кропивницького міського нотаріального округу ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 та консультанта Державного нотаріального архіву в Кіровоградській області ОСОБА_8, проте вбачається, що  голову даної комісії не визначено (а.с.10).
		Представником відповідача в судовому засіданні не заперечував, що в даному випадку голова комісії не був визначений та пояснив, що таке не визначення було технічною помилкою.
		У звязку із цим, суд звертає увагу відповідача, що алгоритм взаємодії органів юстиції та органів, що здійснюють контроль за нотаріальною діяльністю нотаріусів закріплені у положеннях Закону України "Про нотаріат" та Порядку проведення перевірки організації роботи державних нотаріальних контор, державних нотаріальних архівів, організації нотаріальної діяльності приватних нотаріусів, дотримання державними і приватними нотаріусами порядку вчинення нотаріальних дій та виконання правил нотаріального діловодства №357/5, затверджений наказом Міністерства юстиції України від 17.02.2014 р..
		Суд наголошує, в подальшому з метою недопущення існування помилок при виданні наказів щодо проведення перевірок нотаріальної діяльності нотаріусів, головне територіальне управління юстиції в особі керівника, як суб'єкт владних повноважень, повинен дотримуватись процедури видання такого роду наказів, викладеної у Порядку проведення перевірки організації роботи державних нотаріальних контор, державних нотаріальних архівів, організації нотаріальної діяльності приватних нотаріусів, дотримання державними і приватними нотаріусами порядку вчинення нотаріальних дій та виконання правил нотаріального діловодства №357/5. ОСОБА_5, помилкове не визначення одного з членів комісії (голови комісії) не може слугувати підставою для скасування наказу у повному обсязі.
		Таким чином, при дослідженні дій відповідача, як в.о. начальника Головного територіального управління юстиції у Кіровоградській області, щодо видання наказу №234/08 від 29.05.2017р. Про проведення позапланової контрольної перевірки приватного нотаріуса ОСОБА_1А. на предмет їх відповідності вимогам Закону України Про нотаріат та прийнятого на його виконання Порядку №357/5, суд не встановив порушень спеціального законодавства при виданні спірного наказу.
		В обгрунтування власної позиції позивач також наголосив, на порушенні законодавства відповідачем при призначенні перевірки його діяльності, оскільки членом комісії залучено начальника відділу з питань нотаріату Головного територіального управління юстиції у Кіровоградській області ОСОБА_4 з якою в нього наявний конфлікт інтересів.
		Відповідно до ст. 12-1 Закону України Про службу в органах місцевого самоврядування 07.06.2001 року N 2493-III (із змінами та доповненнями) посадові особи місцевого самоврядування зобов'язання дотримуватися правил запобігання та врегулювання конфлікту інтересів, передбачених Законом  України Про  запобігання корупції.
		Згідно з ч. 1 ст. 28 Закону України Про  запобігання корупції особи, зазначені у п.1, 2 ч. 1 ст. 3 цього Закону, зобов'язані:
		1) вживати заходів щодо недопущення виникнення реального, потенційного конфлікту інтересів;
		2) повідомляти не пізніше наступного робочого дня з моменту, коли особа дізналася чи повинна була дізнатися про наявність у неї реального чи потенційного конфлікту інтересів безпосереднього керівника, а у випадку перебування особи на посаді, яка не передбачає наявності у неї безпосереднього керівника, або в колегіальному органі - Національне агентство чи інший визначений законом орган або колегіальний орган, під час виконання повноважень у якому виник конфлікт інтересів, відповідно;
		3) не вчиняти дій та не приймати рішень в умовах реального конфлікту інтересів;
		4) вжити заходів щодо врегулювання реального чи потенційного конфлікту інтересів.
		З наведено вбачається, що особи, на яких поширюється законодавство щодо конфлікту інтересів, повинні вживати заходів щодо недопущення його виникнення та заходів щодо його врегулювання, якщо він все-таки виник.
		Статтею 172-7 КУпАП передбачена адміністративна відповідальність за порушення вимог щодо запобігання та врегулювання конфлікту інтересів.
		Визначення змісту поняття конфлікт інтересів має значення для правильного застосування положень ст. 28 Закону України Про запобігання корупції щодо запобіганню та урегулюванню конфлікту інтересів.
		Зміст цього поняття визначають такі дві обов'язкові ознаки: 1) конфлікт інтересів це суперечність між особистими інтересами особи та її службовими повноваженнями; 2) наявність такої суперечності може вплинути на об'єктивність або неупередженість прийняття рішень, а також на вчинення дій під час виконання наданих особі службових повноважень.
		Таким чином, не будь-яка суперечність між особистими інтересами особи та її службовими повноваженнями створює конфлікт інтересів, оскільки особистий інтерес особи та її службові повноваження можуть не суперечити один одному.
		Виходячи зі змісту Закону, конфлікт інтересів - це ситуація, при якій службова особа виконуючи свої обов'язки має приватний інтерес (особисту заінтересованість), який хоча і не обов'язково призводить до прийняття неправомірного рішення або вчинення неправомірного діяння але здатний до цього призвести.
		При цьому, приватний інтерес не обмежується фінансовими чи матеріальними інтересами або тими інтересами, які дають службовій особі пряму особисту вигоду, в тому числі неправомірну.
		Отже, як вбачається з наведеного поняття - конфлікт інтересів, особистий інтерес особи може носити як майновий, так і немайновий характер.
		         З матеріалів справи вбачається, що позивач не перебуває з ОСОБА_4 у дружніх, сімейних відносинах.
		При цьому, начальником відділу з питань нотаріату скарги на дії позивача як приватного нотаріуса до Міністерства юстиції України не надсилались.
		Поряд з тим, ОСОБА_1 не повідомив у встановленому законом випадках та порядку, про наявність у нього реального конфлікту інтересів відповідні органи.
		З огляду на викладене твердження позивача наявний приватний інтерес начальника відділу нотаріату Головного територіального управління юстиції у Кіровоградській області ОСОБА_4 у призначенні перевірки позивача не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи.
		Разом з тим, судом встановлено, що 02.06.2017 року позапланову контрольну перевірку не було проведено, оскільки 01.06.2017 року на адресу відповідача від приватного нотаріуса ОСОБА_1 надійшов лист про його перебування на лікарняному, та у зв'язку із чим неможливості бути присутнім на робочому місці під час проведення позапланової контрольної перевірки.
		Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
		Одним із головних принципів адміністративного судочинства, відповідно до ст. 7 КАС України є принцип верховенства права. Відповідно до ст. 3 Конституції України та ст. 8 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права.
		В адміністративному судочинстві принцип верховенства права зобов'язує суд надавати законам та іншим нормативно-правовим актам тлумачення у спосіб, який забезпечує пріоритет прав людини при вирішенні справи. Тлумачення законів та нормативно-правових актів не може спричиняти несправедливих обмежень прав людини.
		Як передбачає ч.2 ст.8 КАС України, суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.
		Обов'язковою для застосування в Україні є практика Європейського суду з прав людини, яка статтею 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини визнана джерелом права.
		Відповідно до статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (ратифіковано Україною 17.07.1997 року, набула чинності для України 11.09.1997 року) "Кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження".
		Вирішуючи питання про застосування ст.13 Конвенції, суд бере до уваги, що в рішенні Європейського суду з прав людини по справі ОСОБА_8 проти Швейцарії (Заява N 27798/95 п.88) зазначено, що стаття 13 Конвенції вимагає, щоб кожен, хто вважає себе потерпілим внаслідок заходу, який, на його думку, суперечив Конвенції, мав право на засіб правового захисту у відповідному національному органі для вирішення свого спору, а в разі позитивного вирішення - для одержання відшкодування шкоди. Однак це положення не вимагає безумовного досягнення вирішення спору на користь заявника.
		Разом з тим, сутність принципу правової визначеності Європейський суд визначив як забезпечення передбачуваності ситуації та правовідносин у сферах, що регулюються, цей принцип не дозволяє державі посилатись на відсутність певного правового акта, який визначає механізм реалізації прав і свобод громадян, закріплених у конституційних та інших актах. На державні органи покладено обов'язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок (ОСОБА_5 проти Хорватії і Тошкуце та інші проти Румунії) і сприятимуть юридичній визначеності у правовідносинах (Онер'їлдіз проти Туреччини).
		Як зазначено у справі Black Clawson Ltd. v. Papierwerke AG, (1975) AC 591 at 638, сприйняття верховенства права як конституційного принципу вимагає того, аби будь-який громадянин, перед тим, як вдатися до певних дій, мав змогу знати заздалегідь, які правові наслідки настануть.
		Державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов'язків.
		Крім того, суд враховує, що принцип презумпції невинуватості перш за все є гарантією процесуального характеру по кримінальних справах, але за висновками Європейського суду з прав людини його сфера застосування є значно ширшою: він є обов'язковим не тільки для кримінального суду, який приймає рішення щодо обґрунтованості обвинувачення, але й для віх інших державних органів. Так, на думку ЄСПЛ замах на презумпцію невинуватості може виходити не тільки від суду чи судді, але й від інших публічних влад.
		При цьому принцип обґрунтованості рішення суб'єкта владних повноважень полягає в тому, що рішення повинно бути прийнято з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, на оцінці всіх фактів та обставин, що мають значення. В рішенні № 37801/97 від 1 липня 2003 р. по справі Суомінен проти Фінляндії Європейський суд вказав, що орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень.
		Системний аналіз наведених правових норм при застосуванні до правовідносин, що є предметом судового дослідження, вказує на те, що відповідач, який є суб'єктом владних повноважень при вчиненні спірних дій, діяв з урахуванням усіх обставин, що мають значення для вчинення дій (прийняття рішення), з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія), та з дотримання принципу верховенства права.
		Оцінка поданих особами, які беруть участь в адміністративній справі та самостійно зібраних судом в порядку ст.11 КАС України доказів в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, здійснюється судом за правилами ч.2 ст.71 КАС України в порядку, що встановлений ст.86 цього кодексу.
		Частиною 2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
		На думку суду, позивачем не надано достатніх беззаперечних доказів в обґрунтування обставин, на яких ґрунтуються його позовні вимоги, а відповідач довів, що діяв з урахуванням вимог встановлених частиною другою статті 19 Конституції України та вимог законодавства України.
		Одним із головних принципів адміністративного судочинства, відповідно до ст. 7 КАС України є принцип верховенства права. Відповідно до ст. 3 Конституції України та ст.8 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права.
		Проаналізувавши обставини справи, з урахуванням нормативного регулювання спірних правовідносин, суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення позову в повному обсязі.
		Відтак, судові витрати, відповідно до статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, стягненню не підлягають.
		Керуючись ст.ст.86, 94, 159-163, 167, 254 КАС України, суд, -   
		 
		П О С Т А Н О В И В:
		В задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Головного територіального управління юстиції у Кіровоградській області про визнання протиправним та скасування наказу Головного територіального управління юстиції у Кіровоградській області №234/08 від 29.05.2017р. Про проведення позапланової контрольної перевірки приватного нотаріуса ОСОБА_1А.. - відмовити повністю.
		Постанова суду набирає законної сили в порядку та строки, передбачені ст. 254 КАС України.
		Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Кіровоградський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк з дня отримання її копії. 
		 
		 
		Суддя Кіровоградського окружного
		адміністративного суду                                                            ОСОБА_9

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...