Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 755/17866/16-ц : Цивільні справи (до 01.01.2019); Позовне провадження; Спори, що виникають із договорів; Спори, що виникають із договорів довічного утримання.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 28.11.2017. Забезпечено надання загального доступу: 30.11.2017.
Дата набрання законної сили: 23.11.2017
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		                                                                           
		                                 АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД  МІСТА КИЄВА      
		        
		Справа № 755/17866/16-ц                                                       Головуючий  у 1 інстанції - Арапіна  Н.Є.
		Апеляційне провадження                                                          Доповідач -  Ратнікова В.М.
		№ 22-ц/796/11187/2017
		 
		                                                      У Х В А Л А
		 
		                                       І М Е Н Е М       У К Р А Ї Н И
		 
		23 листопада  2017 року   колегія суддів  Судової палати в цивільних справах Апеляційного суду м. Києва в складі:
		 
		головуючого  судді  -  Ратнікової В.М.
		                      суддів  -  Левенця Б.Б.
		                                   -  Борисової О.В.
		           при секретарі -  Куркіній І.В.
		 
		розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Києві  цивільну справу за апеляційною скаргою представника  відповідача ОСОБА_2 ОСОБА_4  на рішення  Дніпровського районного суду м. Києва від  05 жовтня 2017 року  в цивільній справі за позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_2 за участю третьої особи приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Рильської Лариси Семенівни про розірвання договору довічного утримання,-
		                             
		                                                    в с т а н о в и л а:
		 
		Рішенням  Дніпровського   районного суду м. Києва від 05 жовтня 2017 року позовні вимоги ОСОБА_6 до ОСОБА_2 за участю третьої особи приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Рильської Лариси Семенівни про розірвання договору довічного утримання задоволено повністю.
		Розірвано договір довічного утримання, укладений 03 травня 2001 року між ОСОБА_6 та ОСОБА_3, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Рильською Л.С., зареєстрований у реєстрі за № 2186.
		Стягнуто з ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, на користь ОСОБА_6 судовий збір в сумі 551 грн. 20 коп.
		Не погоджуючись з таким рішенням  суду  першої інстанції, представник відповідача ОСОБА_2 ОСОБА_4 подала апеляційну скаргу, в якій просить  рішення Дніпровського районного суду м.Києва від 05 жовтня 2017 року  скасувати та ухвалити нове рішення   про  відмову у задоволенні  позову ОСОБА_6 про розірвання договору  довічного утримання .
		В апеляційній скарзі посилається на те, що рішення  Дніпровського районного суду м. Києва від  05 жовтня 2017 року  є необґрунтованим, постановлено без повного та об'єктивного з'ясування дійсних обставин справи, з порушенням норм матеріального та   процесуального права.  В порушенні вимог ст. 213  ЦПК України суд не дав належну правову оцінку  доказам у справі. Пославшись в рішенні на покази свідків  ОСОБА_8 та  ОСОБА_9., суд першої інстанції  не врахував, що  свідок ОСОБА_8 ніколи не був знайомий зі сторонами у справі, вперше побачив позивачку  в листопаді 2016 року у спірній квартирі та вказані ним обставини відомі  йому зі слів самої позивачки. Свідок  ОСОБА_9 є  родичкою позивача, протягом  15 років не спілкувалась з нею, а  в даний час  вивезла  її до міста Чернігів. Вказані свідки не  зазначали з якого часу відповідачка не виконує умови договору  довічного утримання.  Показам свідків  ОСОБА_10 та  ОСОБА_11, які   тривалий час спілкувались зі сторонами, були  у спірній квартирі, суд  належної правової оцінки не надав та не врахував їх показів щодо належного виконання відповідачкою умов договору  довічного утримання. Не взяв суд до уваги непослідовність  показів позивачки, яка не могла  обґрунтувати причини  розірвання договору, а посилалась лише на те, що вона не хоче жити з відповідачкою. Не ґрунтується на досліджених в судовому засіданні доказах і висновок суду про  невиконання відповідачкою умов договору щодо  сплати на користь позивачки  щомісячного матеріального забезпечення  у розмірі 50,00 грн., так  як з показів свідка  ОСОБА_12 та копії  кредитного договору № 500009707 від 11.05.2007 року  вбачається, що  відповідачка  в 2001 та у 2002 роках брала у  вказаного свідка  в борг грошові кошти на загальну суму  1000 доларів США для передачі їх   позивачу, яка на той час мешкала в Німеччині, для її власних потреб. В 2007 році  відповідачка була змушена взяти кредит, щоб повернути отримані в позику гроші ОСОБА_12 Не враховано судом при  ухваленні рішення і докази, які свідчать про  виконання відповідачем ремонтних робіт в квартирі, придбання  дивана, холодильника, про придбання ліків для позивачки за період 2015-2016  років на суму 12 000,00 грн.
		В судовому засіданні відповідач ОСОБА_2 та її представник  ОСОБА_4 повністю підтримали доводи апеляційної  скарги та просили її задовольнити. 
		Представник позивача ОСОБА_6 ОСОБА_13   проти доводів апеляційної скарги  заперечував,  посилаючись на їх безпідставність та просив рішення суду першої інстанції залишити без змін.
		Третя особа:  приватний нотаріус  Київського міського нотаріального округу Рильська Лариса Семенівна  в судове засідання  не з'явилась,  надала до суду заяву про розгляд справи у її відсутності, а тому, колегія  суддів вважає можливим слухати справу у відсутності третьої особи.
		Заслухавши доповідь судді Апеляційного суду м. Києва Ратнікової В.М.,   пояснення  учасників судового  розгляду, розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість постановленого по справі рішення, колегія суддів  приходить до висновку, що апеляційна скарга не  підлягає  задоволенню з слідуючих підстав.
		Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_6 до ОСОБА_3 за участю третьої особи приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Рильської Лариси Семенівни про розірвання договору довічного утримання, розриваючи договір довічного утримання, укладений 03 травня 2001 року між ОСОБА_6 та ОСОБА_3, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Рильською Л.С., зареєстрований у реєстрі за № 2186,  суд 1-ї інстанції  посилався на те, що відповідачем не доведено виконання умов договору довічного утримання щодо сплати щомісячно грошової допомоги у розмірі 50 грн., необхідної допомоги по прибиранню, догляду, чим не виконано вимоги ст. 10 ЦПК України, відповідно до якої кожна сторона зобов'язана довести обставини, на які посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
		Колегія суддів  погоджується з такими  висновками суду першої інстанції, так як вони  зроблені на підставі повного та об'єктивного з'ясування обставин  справи, досліджених в судовому засіданні доказах та з дотриманням норм матеріального та  процесуального  права, з огляду на наступне.
		Відповідно до ст.  425 ЦК України 1963 року в редакції, чинній на час укладення договору, за договором довічного утримання одна сторона, що є непрацездатною особою за віком або станом здоров"я (відчужувач), передає у власність другій стороні  набувачеві (майна) будинок або частину його взамін чого набувач майна зобов'язується надавати вудчужувачеві довічно матеріальне  забезпечення в натурі у вигляді житла, харчування, догляду і необхідної допомоги.
		Згідно вимог ч.2  ст. 426 ЦК України в редакції 1963 року, яка  була чинна на день укладання договору,  в договорі  довічного утримання повинна бути зазначена оцінка відчужуваного  будинку, що визначається за згодою сторін, а також види матеріального забезпечення, що надаються  набувачем майна відчужувачеві, та їх грошова  оцінка, яка визначається за згодою сторін.  
		Судом встановлено, що 03 травня 2001 року між ОСОБА_6 та ОСОБА_3  було укладено договір довічного утримання, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Рильською Л.С., зареєстрований у реєстрі за № 2186.
		Відповідно до умов  п.1 вказаного договору, ОСОБА_6  передала на умовах довічного утримання у власність ОСОБА_3 двохкімнатну квартиру  АДРЕСА_1, житловою площею  26,9 кв.м., загальною площею - 48,7  кв.м..
		Пункт 2  зазначеного договору  визначає, що  квартира, яка відчужується, належить  ОСОБА_6 на підставі свідоцтва про право власності на житло, виданого Дніпровською районною держадміністрацією м.Києва 29 листопада  1996 року та зареєстрованого  у Київському  міському бюро технічної інвентаризації 05 грудня  1996 року за № 241.
		Згідно умов п.5 договору довічного утримання, ОСОБА_3  зобов'язалась повністю за свій рахунок довічно  утримувати  ОСОБА_6, надаючи їй  матеріальне забезпечення у вигляд комплексу послуг по доставці  продуктів харчування та догляду, надання необхідної допомоги  по прибиранню та   поточному ремонту  квартири, виплати щомісячної  до смерті ОСОБА_6 допомоги в розмірі  50,00 гривень.
		Тобто, згідно з умовами спірного договору у набувача, яким є відповідач, виник обов'язок утримувати відчужувача, взамін отриманого майна.
		Пункт 7 даного договору передбачає, що  ОСОБА_6 має виключне право довічного користування квартирою.
		08 лютого 2008 року відповідачем у Відділі реєстрації актів цивільного стану Вінницького районного управління юстиції Вінницької області було зареєстровано розірвання шлюбу з ОСОБА_14. Після розірвання шлюбу  відповідач змінила прізвище з «ОСОБА_2» на «ОСОБА_2».
		Згідно зі ст. 755 ЦК України договір довічного утримання (догляду) може бути розірваний за рішенням суду на вимогу відчужувача  або третьої особи, на користь якої він був укладений, у разі невиконання або неналежного виконання набувачем своїх обов'язків, незалежно від його вини.
		Відповідно до статті 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього кодексу.
		Згідно з вимогами статті 214 ЦПК під час ухвалення рішення суд вирішує, чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин.
		Судом встановлено, що  ОСОБА_6  після укладення договору довічного утримання  виїхала до Німеччини, де здійснювала догляд за своїм батьком. Відповідачка залишилась проживати  в квартирі АДРЕСА_1. В 2012 році позивач  після смерті батька повернулась з Німеччини і проживає разом з  відповідачкою, її чоловіком та дитиною  у спірній квартирі. Позивач є людиною похилого віку ( 1930 року народження), знаходиться на обліку в Дніпровському   районному управлінні Пенсійного фонду України  в  м. Києві та отримує пенсію за віком.
		Вказані обставини свідчать про те, що позивач є  непрацездатною людиною похилого віку і потребує сторонньої допомоги.
		З наданих   та досліджених в судовому  засіданні  доказів   судом першої інстанції вірно встановлено, що  відповідач  ОСОБА_2  не в повному обсязі виконувала умови  п.5  договору довічного утримання  від 03 травня 2001 року, а саме: щодо  надання  ОСОБА_6  допомоги у розмірі 50,00 гривень щомісячно, так  як  в матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази  сплати щомісячно таких коштів  відповідачкою на користь позивача.
		Доводи апеляційної скарги про те, що  доказом такої сплати є  покази свідка ОСОБА_12., яка підтвердила факт надання нею у позику  ОСОБА_3  у 2001 році -500 доларів США для передачі позивачці, яка знаходилась у  м. Києві, у 2002 році - 500 доларів США для передачі позивачу під час її поїздки до Німеччини, та  копія кредитного договору  № 500009707 від 11.05.2007 року, укладеного  між відповідачем та ЗАТ  " Альфа Банк" на отримання 1097 доларів США, який був укладений відповідачкою для повернення боргу  ОСОБА_12, правильність висновків суду першої інстанції не спростовують, з огляду на наступне.
		Відповідно до вимог  ст. 375 ЦК  України 1963 року, який діяв станом на 2001,2002 роки, договір позики на суму понад  п'ятдесят карбованців повинен бути укладений  у письмовій формі. Оскільки  відповідачка  доводить  факт  отримання в борг грошових коштів у сумі 1000 доларів США, то належним доказом  отримання такої позики є письмовий договір ( розписка), а не покази свідка, а таких доказів матеріали справи не містять. Крім того, у даному випадку  також повинен бути доведеним  не лише факт отримання цих коштів, а і факт їх передачі позивачу, а таких доказів  матеріали справи також не містять. За умовами кредитного договору № 500009707 від 11.05.2007 року ОСОБА_3 отримала кредит в сумі 1090 доларів США  на власні потреби.
		Грошова оцінка  щомісячного матеріального забезпечення є істотною умовою договору  довічного утримання. Вона спрямована на  захист  інтересів відчужувача, який має право на  надання йому  матеріальної допомоги на рівні, необхідному для нормального існування.
		Враховуючи зазначене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції  прийшов до вірного висновку про наявність  передбачених ст. 755 ЦК України підстав для розірвання  укладеного між сторонами  03 травня 2001 року договору довічного утримання у зв'язку з невиконанням  відповідачкою  ОСОБА_2 істотної умови договору щодо  щомісячної виплати на користь  ОСОБА_6  матеріальної допомоги у розмірі 50,00 грн.
		Доводи апеляційної скарги про те, що суд  першої інстанції пославшись в рішенні на покази  свідків  ОСОБА_8 та  ОСОБА_9, які підтвердили факт невиконання відповідачем умов договору довічного утримання, не надав належної оцінки показам свідків  ОСОБА_10., ОСОБА_11, які підтвердили, що відповідачка  готувала позивачу добру їжу, прала одяг, купувала  ліки, виводила її на вулицю, колегія суддів вважає безпідставними, оскільки суд в рішенні зазначив  покази всіх цих свідків та дав їм оцінку у сукупності з іншими доказами. А виконання  відповідачкою  частини зобов"язань  за договором не спростовує правильність  висновку суду першої інстанції про розірвання договору довічного утримання у зв'язку з невиконанням відповідачкою такої істотної  умови  договору, як сплата щомісячної грошової допомоги.
		Суд вірно послався в рішенні на те, що надані відповідачем квитанції від 04, 12, 13, 16 березня 2017 року, 03 травня 2017 року про пересилання позивачу коштів та товарний чек від 13 березня 2017 року про придбання товару  не є доказами належного виконання відповідачем умов договору, оскільки вказані  дії здійснені відповідачем після звернення позивача до суду з позовом про розірвання договору довічного утримання.
		Не спростовують правильність висновків суду першої інстанції  про те, що  про виконання відповідачкою умов договору довічного утримання свідчать  надані  нею докази про виконання ремонтних робіт в квартирі АДРЕСА_1, придбання  дивана, холодильника, про придбання ліків для позивачки за період 2015-2016  років на суму 12 000,00 грн.,  з огляду на те, що  більшість вказаних ремонтних робіт було виконано в той період, коли  позивач проживала в Німеччині, а відповідачка з сім'єю проживала  у даній квартирі. Надані відповідачкою копії чеків на придбання ліків за період  2015-2016 років не підтверджують факт придбання вказаних ліків відповідачкою і саме для позивача, так як відповідачкою  не надано доказів призначення позивачці вказаних ліків лікарем, а позивач факт  придбання для неї таких ліків заперечує.
		Безпідставними є  також  доводи апеляційної скарги про те, що рішення  Дніпровського районного суду м.Києва від  05 жовтня 2017 року  є необґрунтованим, постановлено без повного та об'єктивного з'ясування дійсних обставин справи, з порушенням норм матеріального та   процесуального права, так як суд повно та об'єктивно встановив дійсні обставини справи, дослідив надані сторонами докази та дав їм вірну правову оцінку. 
		Питання відшкодування судових витрат судом вирішено у відповідності до вимог ст.88 ЦПК України.
		На підставі викладеного та керуючись    ст.ст.  303, 307, 308, 313-315 ЦПК України, колегія суддів,- 
		 
		                                               у х в а л и л а  :
		 
		  Апеляційну  скаргу представника  відповідача ОСОБА_2 ОСОБА_4 відхилити.
		  Рішення  Дніпровського  районного суду м. Києва від  05 жовтня 2017 року залишити без зміни. 
		Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ  протягом двадцяти днів шляхом подання до цього суду касаційної скарги.
		 
		Головуючий:                                     Судді:

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...