Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 758/13367/17 : Кримінальні справи (до 01.01.2019); Злочини проти встановленого порядку несення військової служби (військові злочини); Недбале ставлення до військової служби.
Надіслано для оприлюднення: 28.11.2017. Зареєстровано: 28.11.2017. Забезпечено надання загального доступу: 30.11.2017.

Номер судового провадження: не визначено
Номер кримінального провадження в ЄРДР: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		            
		 
		Подільський районний суд міста Києва
		Справа № 758/13367/17 
		Провадження № 1-КП/758/715/17
		В И Р О К 
		І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
		 
		28.11.2017 року Подільський районний суд міста Києва в складі:
		головуючого судді - ОСОБА_1 ,
		з участю секретаря - ОСОБА_2 ,
		прокурора - ОСОБА_3 ,
		захисника - ОСОБА_4 ,
		обвинуваченого - ОСОБА_5 ,
		розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в залі суду у місті Києві кримінальне провадження №42017000000002998 відносно
		ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м.Славута Славутського р-ну Хмельницької області, громадянина України, одруженого, військовослужбовця, який проходить військову службу в Національній гвардії України на посаді заступника начальника бази виробничо-технічної комплектації з тилу, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого, обвинуваченого у вчиненні злочину, передбаченого ч.3 ст.425 КК України,-
		В С Т А Н О В И В :
		11 лютого 2011 року Міністерством внутрішніх справ України в особі командувача внутрішніх військ МВС України ОСОБА_7 та громадянином (військовослужбовцем) ОСОБА_5 укладено контракт строком на п`ять років про проходження військової служби у внутрішніх військах МВС України.
		Відповідно до вказаного контракту ОСОБА_5 ознайомився із законами та іншими нормативно-правовими актами України, які регулюють порядок проходження військової служби, і добровільно взяв на себе зобов`язання:
		 - проходити військову службу у Міністерстві внутрішніх справ України протягом строку Контракту відповідно до вимог, визначених законодавством, що регулює порядок проходження військової служби, та цим Контрактом;
		 - свято і неухильно додержуватися Конституції України та законів України, Військової присяги, віддано служити Українському народові, сумлінно і чесно виконувати вимоги військових статутів, накази командирів (начальників);
		 - дорожити бойовою славою Міністерства внутрішніх справ України, честю і гідністю військовослужбовця Міністерства внутрішніх справ України;
		 - знати та сумлінно виконувати службові обов`язки за посадами, які займатиме протягом строку контракту, а також особливі обов`язки, визначені статутами Збройних Сил України;
		 - добре володіти довіреною технікою (озброєнням), уміло керувати підпорядкованим особовим складом, постійно підвищувати рівень військових професійних знань, удосконалювати свою виучку і майстерність, досягати позитивних результатів з бойової, мобілізаційної та фізичної підготовки; 
		2 червня 1994 року ОСОБА_5 прийняв військову присягу, текст якої затверджено постановою Верховної Ради України від 06 грудня 1991 року №1936-ХІІ, відповідно до якої, з поміж іншого, зобов`язався сумлінно і чесно виконувати обов`язки військової служби, накази командирів, неухильно додержуватися Конституції України і законів України.
		Наказом командувача Національної гвардії України від 19.02.2015 №25 о/с підполковник ОСОБА_5 призначений на посаду заступника командира військової частини з матеріального забезпечення - начальника тилу військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України (далі - НГ України), яку він обіймав до 12.05.2017.
		метою належного функціонування та забезпечення діяльності підрозділів та військових частин Національної гвардії України, у тому числі тих, що беруть участь у проведенні АТО на території Донецької та Луганської областей, Положенням про центральну базу забезпечення Головного управління Національної гвардії України, затвердженим наказом Міністра внутрішніх справ України від 02.02.2015 №122, визначено, що центральна база забезпечення Головного управління НГ України - військова частина НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 ) здійснює їх речове забезпечення.
		Згідно з функціональними обов`язками, затвердженими 16.03.2015 командиром військової частини НОМЕР_1 НГ України, ОСОБА_5 як заступник командира військової частини з матеріального забезпечення - начальник тилу військової частини НОМЕР_1 НГУ відповідає за матеріальне й технічне забезпечення підрозділів частини підпорядкованими службами, за бойову та мобілізаційну готовність, бойову підготовку, виховання, військову дисципліну, морально-психологічний стан, укомплектування їх озброєнням і технікою тилу, за стан обліку матеріально-технічних засобів підпорядкованих служб.
		Заступник командира частини з матеріального забезпечення - начальник тилу підпорядковується командирові та є прямим начальником усього особового складу частини (бази).
		Заступник командира частини з матеріального забезпечення - начальник тилу зобов`язаний:
		 - знати систему на нормативи приведення частини у вищі ступені бойової ступені готовності;
		 - розробляти та своєчасно уточнювати приведення частини у різні ступені готовності;
		 - керувати діяльністю та бойовою підготовкою підпорядкованих підрозділів і служб, проводити заняття з офіцерами і прапорщиками частини (бази) з організації тилового забезпечення, а із старшинами - з веденням війкового господарства;
		 - контролювати доведення встановлених норм забезпечення до кожного військовослужбовця;
		 - організовувати своєчасну видачу обмундирування, його припасування й ремонт;
		 - знати ділові якості та морально-психологічний стан офіцерів, прапорщиків, сержантів безпосередньо підпорядкованих йому підрозділів і служб, постійно проводити з ними виховну роботу та вдосконалення підготовки за спеціальністю;
		 - перевіряти не менше ніж двічі на рік наявність і стан матеріальних засобів у підрозділах частини (бази) безпосередньо підпорядкованих складах з оформленням відповідних актів;
		 - організовувати й контролювати ведення обліку та звітності в установленому порядку.
		Заступник командира частини з матеріального забезпечення - начальник тилу несе відповідальність щодо скоєння кримінальних, адміністративних, корупційних правопорушень та зловживань при організації та здійсненні заходів щодо охорони державної таємниці, веденні службової документації, відповідно до Закону України «Про засади запобігання і протидії корупції», КУпАП, Кримінального кодексу України.
		Статтею 6 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» передбачено, що військові посадові особи - це військовослужбовці, які обіймають штатні посади, пов`язані з виконанням організаційно-розпорядчих чи адміністративно-господарських обов`язків, або які спеціально уповноважені на виконання таких обов`язків згідно із законодавством.
		У зв`язку з займаною посадою, пов`язаною з виконанням адміністративно-господарських і організаційно-розпорядчих функцій, ОСОБА_5 , у вказаний період відповідно до пункту 1 Примітки до статті 425 КК України являвся військовою службовою особою.
		Однак, перебуваючи на вищезазначеній посаді, підполковник ОСОБА_5 впродовж 2015 року, з березня до 10.10.2015, перебуваючи на території військової частини НОМЕР_1 , що розташована за адресою: АДРЕСА_2 , будучи військовою службовою особою, у порушення вищевказаних вимог та нормативно-правових актів, здійснюючи повноваження заступника командира військової частини НОМЕР_1 НГ України - начальника тилу, почав недбало ставитися до служби через неналежне виконання своїх службових обов`язків в умовах особливого періоду, особисто не організовував та не здійснював постійний контроль за веденням обліку, не організовував правильне зберігання матеріальних засобів, не знав ділові якості та морально-психологічний стан офіцерів, сержантів безпосередньо підпорядкованих йому підрозділів і служб, не знав про дійсний стан у підрозділах, що виразилося у неналежній організації роботи, пов`язаної із збереженням військового майна, його обліку та звітності, не контролював та не перевіряв належним чином наявність і стан матеріальних засобів, що призвело до можливості вчиняти військовослужбовцями військової частини НОМЕР_1 НГ України протиправних дій, в тому числі злочинів, передбачених ст.ст.366, 410 КК України, а також його дії і бездіяльність призвели до підриву боєздатності та боєготовності Центральної бази забезпечення НГ України в умовах особливого періоду, падіння авторитету командування в очах підлеглих, неможливості належного виконання обов`язків військової служби та бойових завдань підрозділів НГ України, та в цілому підриву авторитету Національної гвардії України.
		Згідно із ст.17 Конституції України, захист суверенітету і територіальної цілісності України, забезпечення її економічної та інформаційної безпеки є найважливішими функціями держави. Забезпечення державної безпеки і захист державного кордону України покладаються на відповідні військові формування та правоохоронні органи держави, організація і порядок діяльності яких визначаються законом.
		Частиною 5 цієї статті передбачено, що держава забезпечує соціальний захист громадян України, які перебувають на службі в Збройних силах України, та в інших військових формуваннях, а також членів їх сімей.
		Згідно із ст.19 Конституції України, правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.
		Відповідно до ст.1 Закону України «Про оборону України» та ст.1 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», особливий період - період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту, підприємств, установ і організацій, а також виконання громадянами України свого конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, який настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.
		Указом Президента України від 17.03.2014 №303/2014, затвердженого Законом України від 17.03.2014 №1 126-У11 «Про затвердження Указу Президента України «Про часткову мобілізацію», оголошено про проведення в Україні часткової мобілізації.
		Згідно з рішенням Ради національної безпеки і оборони України від 13.04.2014 «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України», уведеного в дію Указом Президента України від 14.04.2014 №405/2014, у Донецькій та Луганській областях проводиться антитерористична операція.
		Національна гвардія України приймає участь в антитерористичній операції визначеним складом сил і засобів у відповідності до норм Закону України «Про боротьбу з тероризмом».
		Відповідно до Указу Президента України від 14.01.2015 №15/2015 «Про часткову мобілізацію», затвердженого Законом України №1 13-У111 від 15.01.2015, з метою підтримання бойової і мобілізаційної готовності Збройних Сил України та інших військових формувань України на рівні, що гарантує адекватне реагування на загрози національній безпеці держави, оголошено та зобов`язано провести протягом 2015 року часткову мобілізацію у три черги протягом 210 діб.
		Законом України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» не визначено чіткого порядку припинення особливого періоду.
		Водночас зазначеним Законом передбачено такий захід як демобілізація - комплекс заходів, рішення про порядок і терміни проведення яких приймає Президент України, спрямованих на планомірне переведення національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій на роботу і функціонування в умовах мирного часу, а Збройних Сил України, інших військових формувань, Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - на організацію і штати мирного часу.
		Згідно зі статтею 11 зазначеного Закону, рішення про демобілізацію із внесенням його на затвердження Верховною Радою України приймає Президент України.
		На даний час відповідних рішень Президентом України не приймалося.
		Крім цього, питання щодо наявності особливого періоду в державі поза часом проведення мобілізації було предметом судового розгляду.
		Так, Вищий адміністративний суд України у постанові від 16 лютого 2015 року (справа №800/582/14) виходячи із системного аналізу норм Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», зазначив, що закінчення періоду мобілізації не є підставою для припинення особливого періоду.
		Таким чином, з 18.03.2014 (у тому числі протягом 2015-2016 років) і по теперішній час в Україні діє особливий період.
		Відповідно до ст.4 Закону України «Про боротьбу з тероризмом» Міністерство внутрішніх справ України є суб`єктом боротьби з тероризмом.
		Положеннями ст.13 цього ж Закону визначено, що при проведенні антитерористичної операції використовуються сили і засоби (особовий склад, спеціалісти, зброя, спеціальні і транспортні засоби, засоби зв`язку, інші матеріально-технічні засоби) суб`єктів боротьби з тероризмом.
		Відповідно до ст.1 Закону України «Про Національну гвардію України», Національна гвардія України є військовим формуванням з правоохоронними функціями, що входить до системи Міністерства внутрішніх справ України і призначено для виконання завдань із захисту та охорони життя, прав, свобод і законних інтересів громадян, суспільства і держави від злочинних та інших протиправних посягань, охорони громадського порядку та забезпечення громадської безпеки, а також у взаємодії з правоохоронними органами - із забезпечення державної безпеки і захисту державного кордону, припинення терористичної діяльності, діяльності незаконних воєнізованих або збройних формувань (груп), терористичних організацій, організованих груп та злочинних організацій.
		Військовослужбовці Національної гвардії України у своїй діяльності, з поміж іншого, керуються статутами Збройних Сил України.
		Статтею 11 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, затвердженого Законом України від 24 березня 1999 року №548-ХІV, (далі - Статут внутрішньої служби) передбачено, що необхідність виконання завдань оборони України, захисту її суверенітету, територіальної цілісності та недоторканності, а також завдань, визначених міжнародними зобов`язаннями України, покладає на військовослужбовців такі обов`язки:
		 - свято і непорушно додержуватися Конституції України та законів України, Військової присяги, віддано служити Українському народові, сумлінно і чесно виконувати військовий обов`язок;
		 - бути хоробрим, ініціативним і дисциплінованим;
		 - беззастережно виконувати накази командирів (начальників) і захищати їх у бою;
		 - постійно підвищувати рівень військових професійних знань, вдосконалювати свою виучку і майстерність, знати та виконувати свої обов`язки та додержуватися вимог статутів Збройних Сил України;
		- поважати бойові та військові традиції, допомагати іншим військовослужбовцям, що перебувають у небезпеці, стримувати їх від вчинення протиправних дій, поважати честь і гідність кожної людини.
		Відповідно до ст.16 Статуту внутрішньої служби кожний військовослужбовець зобов`язаний виконувати службові обов`язки, що визначають обсяг виконання завдань, доручених йому за посадою. Ці обов`язки визначаються статутами Збройних Сил України, а також відповідними посібниками, порадниками, положеннями, інструкціями.
		У відповідності до ст.17 Статуту внутрішньої служби на військовослужбовців під час перебування на бойовому чергуванні, у внутрішньому і гарнізонному наряді, а також під час виконання інших завдань покладаються спеціальні обов`язки. Ці обов`язки та порядок їх виконання визначаються законами і статутами Збройних Сил України, а також іншими нормативно-правовими актами, що приймаються на основі законів і статутів Збройних Сил України.
		Військовослужбовці залежно від характеру вчиненого правопорушення чи провини несуть дисциплінарну, адміністративну, матеріальну, цивільно- правову та кримінальну відповідальність згідно із законом (ст.26 Статуту внутрішньої служби).
		За вчинення злочину військовослужбовці притягаються до кримінальної відповідальності на загальних підставах (ст.27 Статуту внутрішньої служби).
		У ст.29 Статуту внутрішньої служби зазначено, що за своїм службовим становищем і військовим званням військовослужбовці можуть бути начальниками або підлеглими стосовно інших військовослужбовців.
		Начальник має право віддавати підлеглому накази і зобов`язаний перевіряти їх виконання.
		Підлеглий зобов`язаний беззастережно виконувати накази начальника, крім випадків віддання явно злочинного наказу, і ставитися до нього з повагою.
		Відповідно до ст.31 Статуту внутрішньої служби начальники, яким військовослужбовці підпорядковані за службою, у тому числі і тимчасово, є прямими начальниками для цих військовослужбовців. Найближчий до підлеглого прямий начальник є безпосереднім начальником.
		Згідно із ст.49 Статуту внутрішньої служби військовослужбовці повинні постійно бути зразком високої культури, скромності й витримки, берегти військову честь, захищати свою й поважати гідність інших людей, зобов`язані завжди пам`ятати, що за їх поведінкою судять не лише про них, а й про Збройні Сили України в цілому.
		Відповідно до ст.58 Статуту внутрішньої служби командир (начальник) відповідно до посади, яку він займає, повинен діяти самостійно і вимагати від підлеглих виконання вимог Конституції України, законів України, статутів Збройних Сил України та інших нормативно-правових актів.
		Згідно з ст.59 Статуту внутрішньої служби командир (начальник) зобов`язаний негайно доповідати старшому командиру (начальнику) про кримінальне чи корупційне правопорушення, вчинене підлеглим військовослужбовцем, а командир (начальник) військової частини (установи) - негайно повідомляти про це відповідному прокурору, а в разі вчинення кримінального чи корупційного правопорушення військовослужбовцем Збройних Сил України - начальнику відповідного органу управління Військової служби правопорядку у Збройних Силах України. Проводити роботу щодо зміцнення військової дисципліни, запобігання надзвичайним подіям, кримінальним та іншим правопорушенням серед особового складу, своєчасно виявляти й усувати їх причини, аналізувати стан військової дисципліни і об`єктивно доповідати про це старшому командирові (начальникові).
		Відповідно до ст.76 Статуту внутрішньої заступник командира полку (окремого батальйону) з тилу в мирний і воєнний час відповідає за матеріальне й технічне забезпечення підрозділів полку (окремого батальйону) підпорядкованими службами; за підвезення всіх видів матеріальних засобів та за водопостачання; за торговельно-побутове забезпечення особового складу; за утримання казарм та іншого житлового фонду; за бойову та мобілізаційну готовність, бойову підготовку, виховання, військову дисципліну, морально - психологічний стан, додержання правил охорони довкілля і стан пожежної безпеки безпосередньо підпорядкованих йому підрозділів і служб, укомплектування їх озброєнням і технікою тилу; за стан обліку матеріально - технічних засобів підпорядкованих служб.
		Заступник командира полку (окремого батальйону) з тилу підпорядковується командирові та є прямим начальником усього особового складу полку (окремого батальйону).
		Згідно з ст.77 Статуту внутрішньої служби заступник командира полку (окремого батальйону) з тилу зобов`язаний:
		 - брати участь у розробленні планів бойової та мобілізаційної готовності, бойової підготовки полку (окремого батальйону) й організовувати їх виконання відповідно до своєї спеціальності;
		 - керувати діяльністю та бойовою підготовкою підпорядкованих підрозділів і служб, проводити заняття з офіцерами і прапорщиками полку (окремого батальйону) з організації тилового забезпечення, а із старшинами - з ведення військового господарства;
		 - організовувати своєчасне забезпечення підпорядкованими службами підрозділів полку (окремого батальйону) матеріальними засобами, якісне харчування особового складу;
		 - контролювати доведення встановлених норм забезпечення до кожного військовослужбовця;
		 - організовувати своєчасну видачу обмундирування, його припасування й ремонт;
		 - знати ділові якості та морально-психологічний стан офіцерів, прапорщиків, сержантів безпосередньо підпорядкованих йому підрозділів і служб, постійно проводити з ними роботу з виховання та вдосконалення підготовки за спеціальністю;
		 - планувати і організовувати підвезення підрозділам полку (окремого батальйону) матеріальних засобів та забезпечувати водопостачання;
		 - перевіряти не менше ніж двічі на рік наявність і стан матеріальних засобів у підрозділах полку (окремого батальйону) і безпосередньо підпорядкованих складах з оформленням відповідних актів; організовувати щорічне проведення інвентаризації всього майна і техніки у службах;
		 - знати наявність і стан техніки в підпорядкованих підрозділах і службах, забезпечувати її правильну експлуатацію, обслуговування, ремонт та евакуацію;
		 - організовувати й контролювати ведення обліку та звітності в установленому порядку.
		Дисциплінарним статутом Збройних Сил України, затвердженим Законом України від 24 березня 1999 року №548-ХІV, (далі - Дисциплінарний статут) визначено сутність військової дисципліни, обов`язки військовослужбовців щодо її додержання, види заохочень та дисциплінарних стягнень, права командирів
		щодо їх застосування, а також порядок подання і розгляду заяв, пропозицій та скарг.
		Усі військовослужбовці Збройних Сил України незалежно від своїх військових звань, службового становища та заслуг повинні неухильно керуватися вимогами Дисциплінарного статуту Збройних Сил України.
		Відповідно до ст.1 Дисциплінарного статуту військова дисципліна - це бездоганне і неухильне додержання всіма військовослужбовцями порядку і правил, встановлених військовими статутами та іншим законодавством України.
		Згідно із ст.2 Дисциплінарного статуту військова дисципліна ґрунтується на усвідомленні військовослужбовцями свого військового обов`язку, відповідальності за захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, на їх вірності Військовій присязі.
		Відповідно до ст.3 Дисциплінарного статуту військова дисципліна досягається шляхом:
		 - виховання високих бойових і морально-психологічних якостей військовослужбовців на національно-історичних традиціях українського народу та традиціях Збройних Сил України, патріотизму, свідомого ставлення до виконання військового обов`язку, вірності Військовій присязі;
		- особистої відповідальності кожного військовослужбовця за дотримання Військової присяги, виконання своїх обов`язків, вимог військових статутів;
		- зразкового виконання командирами військового обов`язку, їх справедливого ставлення до підлеглих;
		- підтримання у військових з`єднаннях, частинах (підрозділах), закладах та установах необхідних матеріально-побутових умов, статутного порядку;
		- своєчасного і повного постачання військовослужбовців встановленими видами забезпечення.
		Положенням про центральну базу забезпечення Головного управління Національної гвардії України, затвердженим наказом Міністра внутрішніх справ України від 02.02.2015 №122, визначено, що центральна база забезпечення ІНФОРМАЦІЯ_2 НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 ) здійснює речове забезпечення підрозділів та військових частин Національної гвардії України, у тому числі тих, що беруть участь у проведенні АТО на території Донецької та Луганської областей.
		Згідно із п.2 Положення «Про порядок речового забезпечення військовослужбовців Збройних Сил та інших військових формувань у мирний час» затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28 жовтня 2004 р. №1444, метою речового забезпечення є задоволення потреб військовослужбовців в обмундируванні, взутті, натільній білизні, теплих і постільних речах, спорядженні, спеціальному одязі, предметах індивідуального захисту, тканинах, нагрудних та нарукавних знаках і знаках розрізнення, санітарно-господарському майні, спортивному інвентарі.
		Відповідно до нарядів (розпоряджень) військовій частині НОМЕР_1 , ГУ НГ України упродовж 2014-2015 років передано військове спорядження, а саме: обмундирування, взуття, натільна білизна, постільні речі, спорядження, спеціальний одяг тощо. Також у військовій частині знаходилося спорядження для альпінізму.
		Згідно із ст.1 Закону України «Про правовий режим майна у Збройних Силах України», військовим майном є державне майно, закріплене за військовими частинами, закладами, установами та організаціями Збройних Сил України. До військового майна належать будинки, споруди, передавальні пристрої, всі види озброєння, бойова та інша техніка, боєприпаси, пально - мастильні матеріали, продовольство, технічне, аеродромне, шкіперське, речове, культурно-просвітницьке, медичне, ветеринарне, побутове, хімічне, інженерне майно, майно зв`язку тощо.
		Відповідно до з ст.8 Закону України «Про правовий режим майна у Збройних Силах України» дія цього Закону поширюється на інші утворені відповідно до законів України військові формування.
		Згідно з п.п.6, 7 Положення про порядок обліку, зберігання, списання та використання військового майна у Збройних Силах, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 04.08.2000, №1225, облік військового майна ведеться з метою отримання даних про його наявність, втрату, нестачу, рух вартість та якісний стан, необхідних для організації матеріально-технічного забезпечення військових частин, встановлення належного контролю за умовами зберігання, обліку підлягає все військове майно незалежно від його призначення та джерел надходження, облік військового майна повинен бути своєчасним, достовірним і точним.
		Статтею 3 Закону України «Про Національну гвардію України» визначено, що діяльність Національної гвардії України ґрунтується на принципах верховенства права, забезпечення дотримання прав і свобод людини і громадянина, позапартійності, безперервності, законності, відкритості для демократичного цивільного контролю, прозорості, відповідальності, централізованого керівництва та єдиноначальності.
		Відповідно до п.1.2 Інструкції з організації роботи із зміцнення військової дисципліни та профілактики правопорушень у Національній гвардії України, затвердженої наказом командувача Національної гвардії України №100 від 26.02.2015, основними завданнями зміцнення військової дисципліни та профілактики правопорушень у Національній гвардії України є:
		- неухильне дотримання законності в діяльності військових частин, виконання військовослужбовцями норм права в повсякденному житті та при виконанні службово-бойових завдань;
		- попередження фактів кримінальних та адміністративних правопорушень, надзвичайних подій, дисциплінарних проступків.
		Водночас, підполковник ОСОБА_5 достовірно знаючи вимоги вищевказаних нормативно-правових актів, усвідомлюючи дію особливого періоду та, те що на Центральну базу забезпечення ГУ НГ України покладено функцію речового забезпечення військовослужбовців НГ України, у тому числі в першу чергу тих, які відряджаються в зону проведення АТО і що від цього також великою мірою залежить боєготовність підрозділів НГ України та їх боєздатність та обороноздатність держави, упродовж 2015 року, з березня до 10.10.2015, будучи військовою службовою особою - заступником командира військової частини НОМЕР_1 НГ України - начальником тилу, перебуваючи на території вказаної військової частини, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , з метою незаконного зменшення обсягу своїх службових обов`язків, з мотивів небажання виконувати свої службові обов`язки в повному обсязі, почав недбало ставитися до служби через неналежне виконання своїх службових обов`язків, а саме в порушення даної ним військової присяги,умов контракту, вимог ст.ст.11, 16, 49, 58, 59, 76, 77 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, функціональних обов`язків та інших вищезазначених нормативно-правових актів, в умовах особливого періоду, особисто не організовував та не здійснював постійний контроль за веденням обліку, належним чином не організовував правильне зберігання матеріальних засобів, не знав ділові якості та морально-психологічний стан офіцерів, сержантів безпосередньо підпорядкованих йому підрозділів і служб, не знав про дійсний стан у підрозділах, що виразилося у неналежній організації роботи пов`язаної із збереженням військового майна, його обліку та звітності, належним чином не контролював та не перевіряв наявність і стан матеріальних засобів, а навпаки - своїм недбалим ставленням до служби допустив можливість вчиняти протиправні дії підпорядкованими військовослужбовцями, чим спричинено матеріальні збитки державі та істотну шкоду у виді неможливості належного виконання обов`язків військової служби та бойових завдань підрозділів НГ України, падіння авторитету командування в очах підлеглих, підриву боєздатності та боєготовності Національної гвардії України та обороноздатності держави в умовах особливого періоду, формування негативної суспільної думки щодо підрозділів забезпечення військових формувань України.
		При цьому, Особа 1, який у свою чергу керував базою на принципах єдиноначальності відповідно до законодавства України, не контролював виконання підпорядкованими підрозділами, військовослужбовцями та працівниками покладених на них обов`язків, у тому числі і заступником командира частини з матеріального забезпечення - начальником тилу ОСОБА_5 , через їх бездіяльність та безконтрольність підлеглі військовослужбовці заволоділи державним майном.
		Так, Особа 2, Особа 3, Особа 4, Особа 5, ОСОБА_8 , призначений на посаду начальника сховища речового складу відділу закупівлі та зберігання матеріально-технічних засобів Національної гвардії та ОСОБА_9 , наказом командира військової частини НОМЕР_1 №90 від 15.05.2014, призначений на посаду начальника речового сховища господарчого взводу роти бойового та матеріально-технічного забезпечення, займали посади, пов`язані з виконанням адміністративно-господарських функцій та були матеріально-відповідальними особами.
		У розпорядженні військовослужбовців військової частини НОМЕР_1 НГ України Особа 2, Особа 3, Особа 4, Особа 5, ОСОБА_8 та ОСОБА_10 перебувало військове майно, що є власністю держави в особі військової частини НОМЕР_1 ГУ НГ України, а саме: альпійське спорядження, шоломи, формений одяг НГ України, костюми, шкарпетки, штани, балаклави та інше військове майно, яке передбачено нормативно-правовими актами та призначенні для проходження служби у лавах Національної гвардії України.
		Однак, заступник командира військової частини НОМЕР_1 НГ України - начальник тилу ОСОБА_5 , через несумлінне ставлення до виконання своїх службових обов`язків та злочинну недбалість, упродовж 2015 року, з березня до 10.10.2015, маючи реальну можливість виконати свої службові обов`язки належним чином, не забезпечив збереження матеріальних засобів військової частини НОМЕР_1 : військового обмундирування та інших матеріальних засобів, що перебували у складських приміщеннях військової частини НОМЕР_1 за адресою: АДРЕСА_2 , належним чином не здійснив належний контроль за обліком, правильним витрачанням (використанням) указаних матеріальних засобів, не здійснив дієвих заходів по запобіганню втрат, нестач та розкрадань указаного майна, та не будучи обізнаним у протиправних намірах Особа 2, Особа 3, Особа 4, Особа 5, судовий розгляд, щодо яких здійснюється Подільським районним судом м.Києва в окремому провадженні, та ОСОБА_8 , який вироком Подільського районного суду м.Києва від 11.08.2016 у справі №757/9634/16-к засуджений за ч.3 ст.410 КК України, створив можливість заволодіння ними указаним військовим майном шляхом зловживання службовим становищем, унаслідок чого указане військове майно неправомірно вибуло з військової частини НОМЕР_1 НГ України за наступних обставин.
		Так, Особа 2, Особа 3, Особа 4, Особа 5 та ОСОБА_8 , користуючись наявною у військовій частині НОМЕР_1 безконтрольністю, відсутністю військової дисципліни, неналежним несенням військової служби щодо охорони майна, безперешкодного в`їзду та виїзду на територію військової частини НОМЕР_1 власним транспортом, узгодили між собою план, що полягав у попередньому виокремленні частини військового майна, яке обліковане та зберігається у складських приміщеннях військової частини НОМЕР_1 ГУ НГ України, незаконному знятті його з обліку, вчиненні інших дій, направлених на приховування фактів нестачі, його переміщенні за межі території цієї ж військової частини із залученням інших осіб, та подальшого збуту вказаного привласненого військового майна Особою 2 невизначеному колу осіб упродовж 2015 року в межах періоду перебування на займаних ними посадах.
		Також, ОСОБА_5 , недбало ставлячись до військової служби, допустив привласнення Особою 2 тактичного ліхтаря «GERBER», який останній, взявши його зі сховища військової частини НОМЕР_1 ГУ НГ України, користуючись відсутністю належного контролю зі сторони командира та неналежного організації пропускного режиму, перемістив його за межі території військової частини.
		В подальшому Особа 2 передав ОСОБА_11 раніше привласнений за вказаних обставин тактичний ліхтар «GERBER», що надійшов до НГ України як гуманітарна допомога, схиливши таким чином останнього до подальших взаємовідносин.
		05.06.2015 Особа 2, перебуваючи біля розташування військової частини НОМЕР_1 ГУ НГ України, зустрівся з ОСОБА_11 та запропонував йому придбати військове майно, а саме камуфльований формений одяг НГ України, натільну білизну, термобілизну, шкарпетки, постільну білизну, бронежилети, жилети «розгрузки», тактичні ліхтарі, формені армійські черевики з високими берцями та інше речове майно. Не усвідомлюючи злочинного характеру дій Особи 2, ОСОБА_11 на вказану пропозицію погодився та вирішив придбати шкарпетки, постільну білизну та «розгрузки» для направлення своїм родичам та друзям до зони проведення АТО на території Донецької та Луганської областей.
		При цьому, ОСОБА_5 , недбало ставлячись до військової служби знову, допустив можливість привласнення Особою 3 повторно за попередньою змовою з Особою 2, Особою 4, Особою 5, та ОСОБА_8 у 2015 році (більш точна дата в ході досудового розслідування не встановлена), шляхом зловживання своїм службовим становищем частини військового майна, а саме: двох комплектів натільної білизни, яка складається з фуфайки та кальсонів; однієї пари шкарпеток; бронежилета виробництва США, які незаконно вилучили їх зі складських приміщень військової частини НОМЕР_1 та перемістили за межі території.
		Окрім того, ОСОБА_5 , недбало ставлячись до військової служби, допустив подальше привласнення Особою 3 згідно узгодженого раніше плану, за попередньою змовою з Особою 2, Особою 4, Особою 5 та ОСОБА_8 , у 2015 році (більш точна дата в ході досудового розслідування не встановлена), іншого військового майна, що було у їх віданні, а саме: костюм (куртка і штани) літній камуфльований для військовослужбовців «тип Б» з тканини змішаної (камуфльованої), які незаконно вилучивши його зі складських приміщень військової частини НОМЕР_1 , перемістили його за межі території. Вказаний костюм (куртка і штани) 22.06.2015 близько 22 години Особа 2, продовжуючи реалізацію спільного злочинного замислу, згідно попередньої домовленості, зустрівшись з ОСОБА_11 біля будинку за адресою: АДРЕСА_3 , отримав від останнього автомобільні фари «БІКСЕОН» в якості оплати придбаного зазначеного вище військового майна та пообіцяв передати раніше привласнене ним майно 23.06.2015.
		Також, ОСОБА_5 , недбало ставлячись до військової служби, допустив подальше привласнення 28.07.2015 Особою 3 у складі групи осіб - Особи 2, Особи 4, Особи 5 та ОСОБА_8 , в умовах особливого періоду, шляхом зловживання своїм службовим становищем, раніше незаконно виокремленого ними військового майна, а саме: 10 комплектів форми НГ України темно-зеленого кольору, кожен з яких складається з куртки та штанів, які є власністю держави в особі військової частини НОМЕР_1 . У подальшому Особа 4 та ОСОБА_8 користуючись безконтрольність в`їзду та виїзду на територію військової частини власним транспортом забезпечили вивіз з території військової частини НОМЕР_1 , із задіянням інших невстановлених військовослужбовців зазначеного військового майна та отримання його Особою 2., який 28.07.2015 близько 14 год. 40 хв. поблизу автостоянки, розташованої біля будинку АДРЕСА_4 , відповідно до своєї ролі у спільному злочинному задумі, збув вищевказане військове майно ОСОБА_11 за 7 500 грн.
		У подальшому, продовжуючи свою злочинну діяльність, Особа 2 за попередньою змовою з Особою 3, Особою 4, Особою 5 та ОСОБА_8 , діючи групою осіб, 04.08.2015 о 19.15 та 05.08.2015 о 18.50 за допомогою засобу мобільного зв`язку, зателефонувавши ОСОБА_11 , домовився з ним про придбання останнім 10 комплектів форми НГ України темно-зеленого кольору, кожен з яких складається з куртки та штанів, шолому кулезахисного «Каска-2м»; 2-х пар черевиків армійських з високими берцями, 7 масок з прорізями для очей (балаклави), 2 жилетів «розгрузки», узгодивши з останнім окрім асортименту речей ще і їх розміри, які в подальшому привласнили шляхом зловживання службовим становищем та збули за 10 тис. грн. ОСОБА_11 , що стало можливим у зв`язку з недбалим ставленням до військової служби командиром військової частини НОМЕР_1 НГ України ОСОБА_5 ,
		Продовжуючи свою злочинну діяльність, діючи згідно з раніше узгодженого плану та розподілу ролей, розуміючи що їх дії не будуть викриті командиром ОСОБА_5 у зв`язку із його недбалим ставленням до служби, реалізуючи свій злочинний умисел, направлений на незаконне збагачення за рахунок держави, в умовах особливого періоду, усвідомлюючи злочинний характер своїх дій, Особа 2 за попередньою змовою із Особою 3 та Особою 4, діючи групою осіб, в останніх числах серпня 2015 року за допомогою засобу мобільного зв`язку зателефонувавши ОСОБА_11 домовився з ним про придбання останнім військового майна у вигляді 4 літніх костюмів (куртка і штани) камуфльованих для військовослужбовців, які є власністю держави в особі військової частини НОМЕР_1 ГУ НГ України, узгодивши з останнім окрім асортименту речей ще і їх розміри.
		Цього ж дня, Особа 2, за допомогою засобу мобільного зв`язку зателефонував Особі 3, якому передав перелік необхідних розмірів 4 літніх костюмів (куртка і штани) камуфльованих для військовослужбовців та в телефонній розмові з останнім обговорив та узгодив питання щодо незаконного вилучення наведеного військового майна, у вигляді вказаних 4 комплектів форми із сховищ військової частини НОМЕР_1 за вказаною адресою, шляхом вивезення (переміщення) військового майна за її територію. Цього ж дня у невстановлений досудовим розслідуванням час, продовжуючи реалізацію спільного злочинного задуму, спрямованого на незаконне збагачення за рахунок держави, Особа 3, усвідомлюючи протиправність своїх дій на своєму власному автомобілі «Ssang Yong Коrando», вивіз вказане військове майно, яким заволодів шляхом зловживання своїм службовим становищем, за межі військової частини НОМЕР_1 , тим самим отримавши реальну можливість безперешкодно розпоряджатися вказаним майном, що стало можливим у зв`язку з недбалим ставленням до військової служби заступника командира військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_5 ,
		У подальшому, продовжуючи свою злочинну діяльність та спрямовуючи свої дії на доведення вищевказаного умислу до кінця, з метою незаконного збагачення за рахунок держави Особа 3, 08.09.2015 близько 13 год. 45 хв. поблизу розташування військової частини НОМЕР_1 ГУ НГ України, за адресою: АДРЕСА_2 , збув ОСОБА_11 зазначене військове майно.
		Продовжуючи реалізацію свого злочинного наміру 10.10.2015 о 16 год. Особа 3, шляхом зловживанням службовим становищем на своєму власному автомобілі «Ssang Yong Korando», користуючись відсутністю належного контролю, заїхав на територію військовій частини НОМЕР_1 , та шляхом зловживанням службовим становищем внаслідок незаконного зняття зазначеного військового майна з обліку та вчинення інших дій, направлених на приховування фактів нестачі, завантажив до нього виокремлене військове майно.
		Після цього, у період часу з 18 год. 34 хв. по 19 год. 05 хв. того ж дня Особа 3, реалізуючи злочинний задум направлений на незаконне збагачення за рахунок держави, усвідомлюючи протиправність своїх дій, на вказаному автомобілі у 2 етапи вивіз вказане військове майно, яким заволодів шляхом зловживання своїм службовим становищем, користуючись безконтрольністю та недбалим ставленням до військової служби заступником командира військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_5 , за межі військової частини, тим самим отримавши реальну можливість вільно розпоряджатися вказаним майном, зокрема під час зустрічі з ОСОБА_11 біля військової частини НОМЕР_1 Особа 3 збув останньому 144 пари черевиків чоловічих військового зразку з високими берцями чорного кольору; кашкети військового зразку, чоловічі, літні синьо - зеленого кольору у кількості 102 шт.; фуфайки чоловічі військового зразка синьо-зеленого кольору у кількості 102 шт.; штани утепленні польові військового зразка темно-зеленого кольору у кількості 190 шт. куртка утеплена польова військового зразку темно-зеленого кольору; пояс чорний з металевою пряжкою у кількості 100 шт., отримавши за вказане військове майно 3 600 грн. та імітаційні засоби, схожі на грошові кошти, які Особа 3 вважав як грошові кошти у сумі 180 тис.грн., які у подальшому мав намір розподілити між собою, Особою 2, Особою 4, Особою 5 та ОСОБА_8 , які планували їх використати особисто на власний розсуд.
		Після цього, учасники злочинної групи були одразу затримані співробітниками Головної військової прокуратури Генеральної прокуратури України, та у останніх вилучено незаконно привласнене при вищевикладених обставинах військове майно.
		Упродовж 2015 року по 10.10.2015 Особа 2, Особа 3, Особа 4, Особа 5 та ОСОБА_8 , виокремили для подальшого привласнення шляхом зловживанням службовим становищем, з метою подальшого збуту військове майно, що перебувало у їх безпосередньому віданні та зберігалося у складських приміщеннях військової частини НОМЕР_1 за адресою: АДРЕСА_2 , та є власністю держави в особі військової частини НОМЕР_1 ГУ НГ України на загальну суму 1 959 093, 52 грн.
		За вищевикладеними фактами протиправної діяльності Особа 2, Особа З, Особа 4, Особа 5 притягнуті до кримінальної відповідальності у рамках кримінального провадження за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.366, ч.3 ст.410 КК України, яке на даний час перебуває на розгляді у Подільському районному суді міста Києва.
		Вироком Подільського районного суду м.Києва від 11.08.2016 у справі №758/9634/16-к, який набрав законної сили, ОСОБА_8 визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.410 КК України, - привласнення військовою службовою особою із зловживанням службовим становищем, військового майна, вчиненого за попередньою змовою групою осіб, в умовах особливого періоду, та призначено покарання у вигляді позбавлення волі на строк 5 років зі звільненням від відбування покарання з випробуванням із іспитовим строком 3 роки.
		Також встановлено, що з 11.06.2015 до 29.08.2015 начальник речового сховища господарчого взводу роти бойового та матеріально-технічного забезпечення військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_9 , маючи вільний доступ до ввіреного йому майна, привласнив та реалізував військове майно, а саме альпіністське спорядження: 11.06.2015 три одиниці страхового пристрою з автоматичним блокуванням GRIGRI; 28.06.2015 три одиниці тактичної бесідки NEWTON FAST SAP C73SAP, дві одиниці поясу для позиціонування РАD SАР, дві одиниці блок-зажиму MICRO TRAXION; 06.07.2015 три одиниці тактичної бесідки NEWTON FAST SAP C73SAP, бесідку PETZL FALCON MONTAIN C38AA, три одиниці індивідуальної евакуаційної системи з карабіном ЕХО ЕАSНООК; 10.07.2015 індивідуальну евакуаційну систему з карабіном ЕХО ЕАSНООК; 18.07.2015 бесідку PETZL FALCON MONTAIN C38AA, дві одиниці самоблокуючого спускового пристрою RIG (D21 AN); 21.07.2015 три одиниці бесідки PETZL FALCON MONTAIN C38AA; 24.07.2015 бесідку PETZL FALCON MONTAIN C38AA; 04.08.2015 дві одиниці мотузки динамічної S.R. Score 10.1 60м; 29.08.2015 три одиниці мотузки статичної АХІS 11mm R74 N. Всього привласнив та реалізував військового майна на суму 77 963 грн. 95 коп., що стало можливим у зв`язку з недбалим ставленням до служби та неналежним виконанням своїх службових обов`язків заступником командира військової частини НОМЕР_1 - начальником тилу ОСОБА_5 .
		Вироком Подільського районного суду м.Києва від 01.09.2016 у справі №758/7446/16-к ОСОБА_9 визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.410 КК України, - привласнення військовою службовою особою із зловживанням службовим становищем, військового майна, вчинене повторно, в умовах особливого періоду та призначено покарання у вигляді позбавлення волі на строк 5 років.
		Враховуючи викладене, ОСОБА_5 , перебуваючи на посаді заступника командира військової частини з матеріального забезпечення - начальник тилу військової частини НОМЕР_1 НГУ, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , діючи як військова службова особа, яка наділена організаційно-розпорядчими та адміністративно-господарськими обов`язками, достовірно знаючи вимоги вищевказаних нормативно-правових актів, усвідомлюючи дію особливого періоду та, те що на Центральну базу забезпечення ГУ НГ України покладено функцію речового забезпечення військовослужбовців НГ України, в першу чергу тих, які відряджаються в зону проведення АТО і що від цього також великою мірою залежить боєготовність підрозділів НГ України, їх боєздатність та обороноздатність держави, упродовж 2015 року, з березня до 10.10.2015 недбало ставився до служби через неналежне виконання своїх службових обов`язків, з метою незаконного зменшення обсягу своїх службових обов`язків, з мотивів небажання виконувати свої службові обов`язки в повному обсязі, в порушення вимог ст.ст.11, 16, 49, 58, 59, 76, 77 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, та інших вищезазначених нормативно-правових актів, особисто не організовував та не здійснював постійний контроль за веденням обліку, не організовував правильне зберігання матеріальних засобів, не знав ділові якості та морально-психологічний стан офіцерів, сержантів безпосередньо підпорядкованих йому підрозділів і служб, не знав про дійсний стан у підрозділах, що виразилося у неналежній організації роботи пов`язаної із збереженням військового майна, його обліку та звітності, належним чином не контролював та не перевіряв наявність і стан матеріальних засобів, а навпаки - своїм недбалим ставленням до служби допустив можливість вчиняти протиправні дії підпорядкованими військовослужбовцями військової частини НОМЕР_1 Особою 2, Особою 3, Особою 4, Особою 5, ОСОБА_8 та ОСОБА_9 , які шляхом зловживання службовим становищем заволоділи військовим майном, таким чином заподіяв державі істотну шкоду у виді неможливості використання військового майна за призначенням, неможливості належного виконання обов`язків військової служби та бойових завдань підрозділів НГ України, падіння авторитету командування в очах підлеглих, підриву боєздатності та боєготовності Національної гвардії України та обороноздатності держави в умовах особливого періоду, формування негативної суспільної думки щодо підрозділів забезпечення військових формувань України.
		Суд вважає доведеним, що ОСОБА_5 своїми умисними діями, які виразились у недбалому ставленні військової службової особи до служби, вчинене в умовах особливого періоду, крім воєнного стану, що заподіяло істотну шкоду, чим вчинив злочин, передбачений ч.3 ст.425 КК України.
		10 жовтня 2017 року між ОСОБА_5 та прокурором Генеральної прокуратури України ОСОБА_3 укладено угоду про визнання винуватості, відповідно до вимог ст.472 КПК України.
		Згідно даної угоди, прокурор та обвинувачений дійшли згоди щодо правової кваліфікації дій останнього за ч.3 ст.425 КК України, істотних для даного кримінального провадження обставин, ОСОБА_5 беззастережно визнав свою винуватість у зазначеному діянні, щиро розкаявся в скоєному, критично оцінює свою злочинну поведінку, в тому числі шляхом повного визнання вини і готовності нести кримінальну відповідальність, активно сприяє розкриттю злочинів вчинених іншими особами; добровільно своїми активними діями надає та в подальшому зобов`язаний надавати визнавальні та викривальні показання органу досудового розслідування в з`ясуванні обставин привласнення військового майна, недбалого ставлення до військової служби, що мають істотне значення для повного викриття злочинів. 
		Також даною угодою визначено покарання, за ч.3 ст.425 КК України з застосуванням ст.69 КК України, у виді 2 років позбавлення волі, на підставі ст.58 КК України ОСОБА_5 замість 2 років позбавлення волі призначити остаточне покарання у виді 2 років службового обмеження, з відрахуванням із суми його грошового забезпечення в доход держави у розмірі 10 відсотків; звільнити ОСОБА_5 від призначеного покарання на підставі ст.2 Закону України «Про амністію у 2016 році».
		Розглядаючи питання про затвердження угоди про визнання винуватості, суд виходить з наступного.
		Відповідно до п.1 ч.3 ст.314 КПК України у підготовчому судовому засіданні суд має право затвердити угоду.
		Відповідно до положень ст.468 КПК України у кримінальному провадженні може бути укладена угода про визнання винуватості між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим.
		Вимогами ст.469 КПК України передбачено, що угода про визнання винуватості може бути укладена в провадженні щодо кримінальних проступків, злочинів невеликої чи середньої тяжкості, тяжких злочинів, внаслідок яких шкода завдана лише державним та суспільним інтересам.
		В судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_5 обґрунтовано підозрюється у вчиненні злочину, передбаченого ч.3 ст.425 КК України, який згідно ст.12 КК України є тяжким злочином.
		При цьому, судом з`ясовано, що ОСОБА_5 цілком розуміє права, визначені п.1 ч.4 ст.474 КПК України, наслідки укладення та затвердження даної угоди, передбачені ст.473 КПК України, характер обвинувачення, щодо якого він визнає себе винуватим, вид покарання, а також інші заходи, які будуть застосовані до нього у разі затвердження угоди судом.
		Суд переконався, що укладення угоди сторонами є добровільним, тобто не є наслідком застосування насильства, примусу, погроз або наслідком обіцянок чи дій будь-яких інших обставин, ніж ті, що передбачені в угоді.
		Також судом встановлено, що умови даної угоди відповідають вимогам Кримінального процесуального Кодексу України та Кримінального Кодексу України.
		Виходячи з викладеного, суд дійшов висновку про можливість затвердження угоди про визнання винуватості між ОСОБА_5 та прокурором Генеральної прокуратури України ОСОБА_3 і призначення узгодженої сторонами міри покарання.
		Керуючись ст.ст.314, 373, 374, 475 КПК України, суд, -
		У Х В А Л И В: 
		 
		Затвердити укладену 10 жовтня 2017 року угоду про визнання винуватості між ОСОБА_5 та прокурором Генеральної прокуратури України ОСОБА_3 .
		Визнати винним ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні злочину, передбаченого ч.3 ст.425 КК України з застосуванням ст.69 КК України, та призначити покарання у виді 2 років позбавлення волі.
		На підставі ст.58 КК України ОСОБА_5 замість 2 років позбавлення волі призначити остаточне покарання у виді 2 років службового обмеження, з відрахуванням із суми його грошового забезпечення в доход держави у розмірі 10 відсотків.
		Звільнити ОСОБА_5 від призначеного покарання на підставі ст.2 Закону України «Про амністію у 2016 році».
		Вирок може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав, передбачених статтею 394 КПК України, до Апеляційного суду м. Києва через Подільський районний суду м. Києва шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
		Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, а у разі її подання, якщо його не скасовано, після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
		Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору, а іншим учасникам судового провадження роз`яснити, що вони мають право отримати його копію в суді.
		 
		 
		 
		 
		Суддя:  ОСОБА_1

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...