Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 639/6531/17 : Кримінальні справи (до 01.01.2019); Злочини проти власності; Шахрайство.
Надіслано для оприлюднення: 28.11.2017. Зареєстровано: 29.11.2017. Забезпечено надання загального доступу: 01.12.2017.

Номер судового провадження: не визначено
Номер кримінального провадження в ЄРДР: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		Справа №639/6531/17
		Провадження №1-кп/639/560/17
		 
		В И Р О К
		І М Е Н Е М         У К Р А Ї Н И
		28 листопада 2017 року                                м. Харків
		Жовтневий районний суд м. Харкова у складі:
		головуючого судді  ОСОБА_1 ,
		за участю: секретаря судового засідання  ОСОБА_2 ,
		сторін кримінального провадження:
		прокурора  ОСОБА_3 ,
		обвинуваченого  ОСОБА_4 ,
		розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в м. Харкові кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12017220500000665 від 04.04.2017 відносно:
		ОСОБА_4 ,  ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Харкова, громадянина України, з неповною вищою освітою, неодруженого, який дітей чи непрацездатних осіб на утриманні не має, працевлаштованого старшим зміни охорони у супермаркеті «Треш», який інвалідом І чи ІІ групи не являється, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , раніше судимого:
		-17.06.2011 року Київським районним судом м. Харкова, з урахуванням ухвали апеляційного суду Харківської області від 15.03.2012 року, за ч.1 ст.309, ч.2 ст.309, ч.2 ст.307, ч.1 ст.70 КК України до 5 років позбавлення волі з конфіскацією майна, 20.07.2013 року звільнений із Олексіївської виправної колонії (№25) за відбуттям строку покарання,
		за обвинуваченням у вчиненні злочинів, передбачених ч.1 ст.190, ч.2 ст.190 КК України, -
		В С Т А Н О В И В:
		ОСОБА_4 приблизно на початку квітня 2017 року, діючи з корисливих спонукань, з метою отримання незаконної матеріальної вигоди та особистого збагачення у шахрайський спосіб, вирішив стати на шлях протиправної, злочинної діяльності, спрямованої на заволодіння шляхом обману грошовими коштами раніше йому незнайомої ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , при цьому розробивши злочинний план для досягнення своєї протиправної корисливої мети.
		Далі ОСОБА_4 , реалізуючи та втілюючи в життя розроблений ним злочинний план, спочатку 04.04.2017 року в денний час доби у телефонному режимі повідомив ОСОБА_5 неправдиву інформацію про те, що нібито її онук скоїв правопорушення та знаходиться у відділенні поліції, а також те, що за не притягнення того до кримінальної відповідальності необхідно передати йому, тобто ОСОБА_4 , грошові кошти та ювелірні вироби.
		Надалі ОСОБА_4 , реалізуючи свої злочинні наміри, маючи намір заволодіти грошима та ювелірними цінностями нічого не підозрюючої про злочинність його наміру ОСОБА_5 , діючи умисно, усвідомлюючи протиправність своїх дій, шляхом обману, використовуючи ту обставину, що потерпіла є особою похилого віку, красномовно переконав її в необхідності передати йому, нібито як адвокату, грошові кошти та ювелірні вироби. При цьому ОСОБА_4 в ході розмови із ОСОБА_5 , продовжуючи обманювати останню, переконав її в тому, що нібито саме він є працівником правоохоронного органу та може вплинути на прийняття рішення відносно її онука, тобто використав дану обставину, як спосіб вчинення злочинного шахрайства.
		У той же день ошукана ОСОБА_5 , не сумніваючись в правдивості слів раніше їй незнайомого ОСОБА_4 , та, довіряючи останньому, прийняла самостійне рішення щодо необхідності подальшого надання йому наявних у неї грошових коштів та ювелірних виробів, які, як вона помилково вважала, будуть використані для вирішення питання про не притягнення до кримінальної відповідальності її онука. Так, вона погодилася з пропозицією ОСОБА_4 та домовилася про зустріч з нібито адвокатом за місцем свого мешкання за адресою: АДРЕСА_3 .
		Після цього ОСОБА_4 , бажаючи довести свій злочинний умисел до кінця, того ж дня у денний час доби прийшов до ОСОБА_5 за вказаною адресою, представився адвокатом її онука, і вона, будучи ошуканою, довірливо передала йому, а він отримав від неї готівкою грошові кошти в сумі 3600 гривень, 100 євро, що на дату скоєння злочину відповідно до офіційного курсу Національного банку України (28,81) у перерахунку на гривню складало 2881 грн. та 700 доларів США, що на дату скоєння злочину відповідно до офіційного курсу Національного банку України (27,02) у перерахунку на гривню складало 18 914 гривні та ювелірні вироби із золота, а саме: каблучка 585 проби, вагою 3 грами, вартістю - 2550 гривень, перстень чоловічий, 585 проби, вагою 13,4 грами, вартістю - 11390 гривень, каблучка жіноча, золота з сколком діаманту, 585 проби, вагою 3 грами, вартість якої в ході досудового розслідування встановлена не була, перстень жіночий золотий, 585 проби, вагою 7 грам, вартістю - 5950 гривень, перстень жіночий золотий, 585 проби, вагою 3 грами, вартістю  2550 гривень, та одна пара сережок із золота 585 проби, вагою 6 грам, вартістю  5100 гривень.
		Надалі ОСОБА_4 , заволодівши у шахрайський спосіб шляхом обману грошовими коштами потерпілої ОСОБА_5 на загальну суму 25 395 гривень та ювелірними виробами на загальну суму 27 540 гривень, звернув викрадене на свою користь та з місця скоєння злочину зник, розпорядившись ним в подальшому на власний розсуд.
		Таким чином, ОСОБА_4 вчинив всі дії, які вважав за необхідне для доведення свого злочинного умислу, спрямованого на заволодіння у шахрайський спосіб шляхом обману грошовими коштами та ювелірними виробами ОСОБА_5 , завдавши потерпілій матеріальної шкоди на загальну суму 52 935 гривень.
		Надалі ОСОБА_4 , відчуваючи безкарність за раніше вчинене шахрайство у відношенні ОСОБА_5 , діючи повторно, з корисливих спонукань, з метою отримання незаконної матеріальної вигоди та особистого збагачення у шахрайський спосіб, спочатку 18.04.2017 року в денний час доби у телефонному режимі повідомив раніше йому незнайомій ОСОБА_6 неправдиву інформацію про те, що нібито її син скоїв правопорушення та знаходиться у відділенні поліції, а також те, що за не притягнення того до кримінальної відповідальності необхідно передати йому, тобто ОСОБА_4 , грошові кошти.
		Надалі ОСОБА_4 , реалізуючи свої злочинні наміри, маючи намір заволодіти грошима ОСОБА_6 , яка нічого не підозрювала про злочинність його наміру, діючи умисно, усвідомлюючи протиправність своїх дій, шляхом обману, використовуючи ту обставину, що вона є особою похилого віку, красномовно переконав її в необхідності передати, нібито як адвокату, грошові кошти. При цьому ОСОБА_4 в ході розмови із ОСОБА_6 , продовжуючи обманювати останню, переконав її в тому, що нібито саме він є працівником правоохоронного органу та може вплинути на прийняття рішення відносно її сина, тобто використав дану обставину як спосіб вчинення злочинного шахрайства.
		У той же день ошукана ОСОБА_6 , не сумніваючись в правдивості слів раніше їй незнайомого ОСОБА_4 , та, довіряючи останньому, прийняла самостійне рішення щодо необхідності подальшого надання йому наявних у неї грошових коштів, які, як вона помилково вважала, будуть використані для вирішення питання про не притягнення до кримінальної відповідальності її сина. Так, вона погодилася з пропозицією ОСОБА_4 та домовилася про зустріч з нібито адвокатом за місцем свого мешкання за адресою: АДРЕСА_4 .
		Після цього ОСОБА_4 , бажаючи довести свій злочинний умисел до кінця, того ж дня у денний час доби прийшов до ОСОБА_6 за вказаною адресою, представився адвокатом її сина, і вона, будучи ошуканою, довірливо передала йому, а він отримав від неї готівкою грошові кошти в сумі 1400 євро, що на дату скоєння злочину відповідно до офіційного курсу Національного банку України (28,81) у перерахунку на гривню складало 39 900 гривень, та 1600 доларів США, що на дату скоєння злочину відповідно до офіційного курсу Національного банку України (27,02) у перерахунку на гривню складало  42 896 гривень.
		Надалі ОСОБА_4 , заволодівши у шахрайський спосіб шляхом обману грошовими коштами потерпілої ОСОБА_5 на загальну суму 82 796 гривень, звернув викрадене на свою користь та з місця скоєння злочину зник, розпорядившись ним в подальшому на власний розсуд.
		Таким чином, ОСОБА_4 вчинив всі дії, які вважав за необхідне для доведення свого злочинного умислу, спрямованого на заволодіння у шахрайський спосіб шляхом обману грошовими коштами ОСОБА_6 , завдавши потерпілій матеріальної шкоди на загальну суму 82 796 гривень.
		Крім цього, ОСОБА_4 , відчуваючи безкарність за раніше вчинене шахрайство у відношенні потерпілих ОСОБА_5 та ОСОБА_6 , діючи повторно, з корисливих спонукань, з метою отримання незаконної матеріальної вигоди та особистого збагачення у шахрайський спосіб, спочатку 29.04.2017 року в денний час доби у телефонному режимі повідомив ОСОБА_7 неправдиву інформацію про те, що нібито її син скоїв правопорушення та знаходиться у відділенні поліції, а також те, що за не притягнення того до кримінальної відповідальності необхідно передати йому, тобто ОСОБА_4 , грошові кошти.
		Надалі ОСОБА_4 , реалізуючи свої злочинні наміри, маючи намір заволодіти грошима ОСОБА_7 , яка нічого не підозрювала про злочинність його наміру, діючи умисно, усвідомлюючи протиправність своїх дій, шляхом обману, використовуючи ту обставину, що вона є особою похилого віку, красномовно переконав її в необхідності передати йому, нібито як адвокату, грошові кошти. При цьому ОСОБА_4 в ході розмови з ОСОБА_7 , продовжуючи обманювати останню, переконав її в тому, що нібито саме він є працівником правоохоронного органу та може вплинути на прийняття рішення відносно її сина, тобто використав дану обставину, як спосіб вчинення злочинного шахрайства.
		У той же день ошукана ОСОБА_7 , не сумніваючись в правдивості слів раніше їй незнайомого ОСОБА_4 , та, довіряючи останньому, прийняла самостійне рішення щодо необхідності подальшого надання йому своїх грошових коштів, які, як вона помилково вважала, будуть використані для вирішення питання про не притягнення до кримінальної відповідальності її сина. Так, вона погодилася з пропозицією ОСОБА_4 , домовилася про зустріч з нібито адвокатом за місцем свого мешкання за адресою: АДРЕСА_5 .
		Після цього ОСОБА_4 , бажаючи довести свій злочинний умисел до кінця, того ж дня у денний час доби прийшов до ОСОБА_7 за вказаною адресою, представився адвокатом її сина, і вона, будучи ошуканою, довірливо надала йому, а він отримав від неї готівкою грошові кошти в сумі 5000 гривень.
		Надалі ОСОБА_4 , заволодівши у шахрайський спосіб шляхом обману грошовими коштами потерпілої ОСОБА_7 на суму 5 000 гривень, звернув викрадене на свою користь та з місця скоєння злочину зник, розпорядившись ним в подальшому на власний розсуд.
		Таким чином, ОСОБА_4 вчинив всі дії, які вважав за необхідне для здійснення свого злочинного умислу, спрямованого на заволодіння у шахрайський спосіб шляхом обману грошовими коштами ОСОБА_7 , завдавши потерпілій матеріальної шкоди на суму 5 000 гривень.
		Допитаний у судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4  свою вину у вчиненні інкримінованих злочинів за ч.1 ст.190, ч.2 ст.190 КК України визнав у повному обсязі, у вчиненому щиро розкаюється, повністю підтверджує фактичні обставини, надав пояснення щодо місця, часу, способу вчинення злочинів так, як вони встановлені судом.
		Під час допиту у судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 надав показання, що в квітні 2017 року він вирішив шахрайським способом заволодіти грошовими коштами раніше йому незнайомих громадян. Для цього він із телефонного довідника вибрав приблизно 50 номерів телефонів по Новобаварському району м. Харкова, на які почав телефонувати. В телефонній розмові із раніше невідомими громадянами він повідомляв про те, що є працівником правоохоронного органу та розповідав, що близькі родичі цих громадян (син чи онук) вчинили кримінальне правопорушення та для того, щоб їх не притягнули до кримінальної відповідальності, необхідно передати грошові кошти. Грошові кошти він пропонував передати через адвоката, який під`їде та забере їх та зможе допомогти у вирішенні цього питання. 
		В квітні 2017 року в Новобаварському районі м. Харкова ним було вчинено 3 (три) епізоди шахрайства, а саме: 1) він заволодів грошовими коштами потерпілої ОСОБА_5  у сумі 3600 гривень, 100 євро та 700 доларів США, а також ювелірними виробами; 2) він заволодів грошовими коштами потерпілої ОСОБА_6 у сумі 1400 євро та 1600 доларів США; 3) він заволодів грошовими коштами потерпілої ОСОБА_7 у сумі 5000 грн. Вказані грошові кошти він самостійно забирав у потерпілих вдома, за місцем їх проживання, при цьому представлявся адвокатом та пояснював, що грошові кошти необхідні для вирішенні цього питання. Злочини вимушений був вчинити у зв`язку із тяжким матеріальним становищем.
		Обвинувачений ОСОБА_4 під час судового засідання підтвердив, що вину у вчиненні інкримінованих злочинів він визнає добровільно, без фізичного чи психологічного примусу зі сторони працівників правоохоронних органів, на стадії досудового розслідування він частково відшкодував спричинену потерпілим матеріальну шкоду, а саме: потерпілій ОСОБА_5 на суму 10 000 грн., потерпілій ОСОБА_7 на суму 2800 грн.
		Показання ОСОБА_4 є послідовними, логічними і не викликають у суду сумніву щодо правильності розуміння обвинуваченим змісту обставин кримінального правопорушення, добровільності та істинності його позиції.
		Враховуючи повне визнання обвинуваченим ОСОБА_4 своєї вини у скоєному злочині та щире каяття, заслухавши думку учасників кримінального провадження, за відсутності заперечень та сумнівів у добровільності їх позицій, суд визнає недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються.
		Таким чином, суд вважає за можливе розглянути вказану справу в порядку ч.3 ст.349 КПК України, обмежившись допитом обвинуваченого та дослідженням матеріалів кримінального провадження в частині відомостей, які характеризують особу винного.
		На виконання вимог ч.3 ст.349 КПК України учасникам судового провадження роз`яснено про позбавлення права оскаржити визнані обставини в апеляційному порядку.
		Таким чином, своїми умисними та протиправними діями ОСОБА_4 вчинив злочин, передбачений ч.1 ст.190 КК України, тобто заволодіння чужим майном шляхом обману (шахрайство), а також злочини, передбачені ч.2 ст.190 КК України, тобто заволодіння чужим майном шляхом обману (шахрайство), вчинене повторно.
		Вивченням відомостей про особу ОСОБА_4  встановлено, що він раніше судимий, на обліку у лікарів психіатра та нарколога не перебуває, тяжких (хронічних) захворювань чи інвалідності не має, неодружений, дітей чи непрацездатних осіб на утриманні не має, має постійне місце проживання, за яким характеризується посередньо (к/п а.с.92-120).
		Обставинами, які відповідно до ст.66 КК України пом`якшують покарання ОСОБА_4 , є щире каяття та часткове відшкодування спричиненої шкоди.
		Згідно п.1, 6 ч.1 ст.67 КК України обставинами, які обтяжують покарання ОСОБА_4 , є рецидив злочинів та вчинення злочинів щодо осіб похилого віку.
		При призначенні покарання, суд враховує вимоги ст.ст.50, 65 КК України, керується принципами законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання, враховує ступінь тяжкості вчинених злочинів, обставини які пом`якшують та обтяжують покарання, дані про особу обвинуваченого ОСОБА_4 , його відношенні до скоєних злочинів, у зв`язку з чим суд вважає необхідним і достатнім призначити ОСОБА_4 покарання у виді обмеження волі в межах санкції за ч.1 ст.190 КК України та у виді позбавлення волі в межах санкції за ч.2 ст.190 КК України, яке є необхідним й достатнім покаранням для виправлення обвинуваченого та попередження вчинення ним нових злочинів.
		Відповідно до ч.1 ст.70 КК України суд призначає ОСОБА_4 покарання за сукупністю злочинів, шляхом повного складання призначених покарань.
		При цьому, судом враховуються відомості про особу обвинуваченого ОСОБА_4 , який раніше притягувався до кримінальної відповідальності, має не зняту та не погашену судимість, після звільнення з місць позбавлення волі він на шлях виправлення та перевиховання не став, вчинив нові умисні та корисливі злочини, конкретні обставини та кількість епізодів злочинної діяльності підсудного, тому суд приходить до висновку, що виправлення ОСОБА_4 та попередження вчинення ним нових злочинів не можливо його без ізоляції від суспільства.
		Таким чином, при призначенні остаточного покарання не має правових підстав для застосування відносно обвинуваченого ОСОБА_4 вимог ст.69 КК України (призначення більш м`якого покарання, ніж передбачено законом) чи статті 75 КК України (звільнення від відбування покарання з випробуванням).
		Потерпілими ОСОБА_5 , ОСОБА_8 (який є сином потерпілої ОСОБА_6 ) та ОСОБА_7 цивільні позови по кримінальному провадженню не заявлялись, що не позбавляє їх права звернення до суду із цивільними позовами про відшкодування шкоди, спричиненої кримінальним правопорушенням, в порядку цивільного судочинства.
		Згідно ст.124 КПК України процесуальні витрати підлягають стягненню з обвинуваченого ОСОБА_4 .
		Речових доказів по кримінальному провадженню не має.
		Враховуючи той факт, що обвинуваченому ОСОБА_4 судом призначається покарання у виді позбавлення волі, яке він повинен відбувати реально, відповідно до п.2 ч.4 ст.374 КПК України суд вважає за необхідне до набранням вироком законної сили обрати відносно обвинуваченого запобіжний захід у вигляді тримання під вартою в умовах Державної установи «Харківська установа виконання покарань №27», з метою виконання рішення суду та для запобігання спробам обвинуваченого переховуватись від відбування призначеного покарання, а також запобігання спробам перешкодити кримінальному провадженню іншим чином.
		На підставі викладеного, керуючись вимогами ст.ст. 370, 371, 373, 374, 376, 392  395 КПК України, суд, -
		У Х В А Л И В:
		ОСОБА_4 визнати винуватим у пред`явленому обвинуваченні у вчиненні злочинів, передбачених ч.1 ст.190, ч.2 ст.190 КК України, та призначити йому покарання:
		-    за ч.1 ст.190 КК України у виді 1 (одного) року обмеження волі;
		-    за ч.2 ст.190 КК України у виді 2 (двох) років позбавлення волі.
		На підставі ч.1 ст.70, ч.1 ст.72 КК України за сукупністю злочинів, шляхом повного складання призначених покарань, визначити ОСОБА_4 остаточне покарання у виді 2 (двох) років 6 (шести) місяців позбавлення волі.
		До набрання вироком законної сили обрати відносно ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою у Державній установі «Харківська установа виконання покарань №27, взявши його під варту негайно в залі суду.
		Початок строку відбування покарання ОСОБА_4 обчислювати з моменту фактичного затримання, тобто з 28.11.2017 року.
		Стягнути із ОСОБА_4 процесуальні витрати за проведену по кримінальному провадженню судову експертизу на суму 594,00 грн. (п`ятсот дев`яносто чотири гривні 00 коп.), перерахувавши їх на користь держави, код доходів 24060300, р/р №31419544700005, код банку 37999680, МФО 851011, установа банку УДКС України в Комінтернівському районі м. Харкова (к/п а.с.58).
		Вирок може бути оскаржений в порядку статті 394 КПК України до апеляційного суду Харківської області через Жовтневий районний суд м. Харкова протягом 30 (тридцяти) днів з дня його проголошення, а для особи, що перебуває під вартою - з моменту вручення копії судового рішення.
		Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору. Копія судового рішення не пізніше наступного дня після ухвалення надсилається учаснику судового провадження, який не був присутнім в судовому засіданні.
		 
		Суддя                                         ОСОБА_1

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...