Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 826/10071/17 : Адміністративні справи (до 01.01.2019); Справи зі спорів з приводу реалізації державної політики у сфері економіки, зокрема зі спорів щодо:; реалізації спеціальних владних управлінських функцій в окремих галузях економіки, у тому числі спори у сфері:; електроенергетики (крім ядерної енергетики); енергозбереження, альтернативних джерел енергії, комбінованого виробництва електричної і теплової енергії.
Надіслано для оприлюднення: 30.11.2017. Зареєстровано: 30.11.2017. Забезпечено надання загального доступу: 04.12.2017.

Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра, 8, корпус 1 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ
		м. Київ
		22 листопада 2017 року           09:30                                       № 826/10071/17
		Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Шрамко Ю.Т., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Комунального підприємства «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Дніпровського району м. Києва до Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, третя особа - ПАТ «Київенерго», про визнання протиправною та скасування постанови,
		ВСТАНОВИВ:
		До Окружного адміністративного суду міста Києва надійшла позовна заява Комунального підприємства «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Дніпровського району м. Києва, (далі - позивач), до Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (далі - відповідач, НКРЕКП), третя особа - ПАТ «Київенерго» (далі - третя особа), про визнання протиправною та скасування постанови «Про встановлення тарифів на теплову енергію, її виробництво, транспортування, постачання для потреб бюджетних установ, релігійних організацій та інших споживачів (крім населення) ПАТ «Київенерго» №710 від 31.05.2017 року. 
		В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг постанова «Про встановлення тарифів на теплову енергію, її виробництво, транспортування, постачання для потреб бюджетних установ, релігійних організацій та інших споживачів (крім населення) ПАТ «Київенерго» №710 від 31.05.2017 року, прийнята в порушення вимог чинного законодавства, внаслідок застосування необґрунтованих, помилкових розрахунків тарифів (що порушує права Позивача як споживача комунальних послуг в розумінні ст. 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги»), у зв'язку з чим підлягає скасуванню. 
		Відповідач позовні вимоги не визнав, просив у задоволенні позову відмовити повністю, оскільки оскаржувана постанова не порушує прав та інтересів позивача. прийнята на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
		Представник позивача, представник відповідача, представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору в судове засідання не з'явилися, хоча про дату, час та місце судового розгляду справи повідомлені належним чином, представник позивача подав заяву про розгляд справи без його участі.
		Враховуючи неявку в судове засідання представників сторін, на підставі вимог ч.1 ст.41 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.
		Відповідно до ч. 6 ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України   (далі -   КАС України), судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
		Оцінивши належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок наявних у матеріалах справи доказів у їх сукупності, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, суд встановив наступне.
		31 травня 2017 року Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг  було прийнято Постанову №710 «Про встановлення тарифів на теплову енергію, її виробництво, транспортування, постачання для потреб бюджетних установ, релігійних організацій та інших споживачів (крім населення) ПАТ «Київенерго» (далі - Постанова).
		Незгода позивача з даною Постановою зумовила звернення до суду з позовом про її скасування. 
		У контексті викладеного, суд зазначає наступне.
		Частиною 2   статті 19 Конституції України   встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені   Конституцією   та законами України.
		Правовий статус Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, її завдання, функції, повноваження та порядок їх здійснення  визначає Закон України «Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг» (далі Закон 1540-19).
		Відповідно до п. 1 ст. 1 Закону 1540-19, Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (далі - Регулятор), є постійно діючим незалежним державним колегіальним органом, метою діяльності якого є державне регулювання, моніторинг та контроль за діяльністю суб'єктів господарювання у сферах енергетики та комунальних послуг.
		Згідно п. 1 ст. 2 даного Закону, Регулятор здійснює державне регулювання, моніторинг та контроль за діяльністю суб'єктів господарювання у сферах енергетики та комунальних послуг, зокрема:
		1) у сфері енергетики:
		діяльності з виробництва, передачі, розподілу, постачання електричної енергії;
		діяльності з транспортування, розподілу, зберігання (закачування, відбору), надання послуг установки LNG, постачання природного газу;
		діяльності з транспортування нафти, нафтопродуктів та інших речовин трубопровідним транспортом;
		2) у сфері комунальних послуг:
		діяльності з виробництва теплової енергії на теплогенеруючих установках, включаючи установки для комбінованого виробництва теплової та електричної енергії, транспортування її магістральними та місцевими (розподільчими) тепловими мережами, постачання теплової енергії в обсягах понад рівень, що встановлюється умовами та правилами провадження господарської діяльності (ліцензійними умовами);
		діяльності у сфері централізованого водопостачання та водовідведення в обсягах понад рівень, що встановлюється умовами та правилами провадження господарської діяльності (ліцензійними умовами).
		Розподіл видів діяльності відповідно до сфер застосовується виключно для цілей цього Закону.
		Стаття 3 Закону 1540-19 регламентує, що регулятор здійснює державне регулювання з метою досягнення балансу інтересів споживачів, суб'єктів господарювання, що провадять діяльність у сферах енергетики та комунальних послуг, і держави, забезпечення енергетичної безпеки, європейської інтеграції ринків електричної енергії та природного газу України.
		Регулятор здійснює державне регулювання шляхом:
		1) нормативно-правового регулювання у випадках, коли відповідні повноваження надані Регулятору законом;
		2) ліцензування діяльності у сферах енергетики та комунальних послуг;
		3) формування цінової і тарифної політики у сферах енергетики та комунальних послуг та реалізації відповідної політики у випадках, коли такі повноваження надані Регулятору законом;
		4) державного контролю та застосування заходів впливу;
		5) використання інших засобів, передбачених законом.
		Основними завданнями Регулятора є:
		1) забезпечення ефективного функціонування та розвитку ринків у сферах енергетики та комунальних послуг;
		2) сприяння ефективному відкриттю ринків у сферах енергетики та комунальних послуг для всіх споживачів і постачальників та забезпечення недискримінаційного доступу користувачів до мереж/трубопроводів;
		3) сприяння інтеграції ринків електричної енергії, природного газу України з відповідними ринками інших держав, зокрема в рамках Енергетичного Співтовариства, співпраці з Радою регуляторів Енергетичного Співтовариства, Секретаріатом Енергетичного Співтовариства та національними регуляторами енергетики інших держав;
		4) забезпечення захисту прав споживачів товарів, послуг у сферах енергетики та комунальних послуг щодо отримання цих товарів і послуг належної якості в достатній кількості за обґрунтованими цінами;
		5) сприяння транскордонній торгівлі електричною енергією та природним газом, забезпечення інвестиційної привабливості для розвитку інфраструктури;
		6) реалізація цінової і тарифної політики у сферах енергетики та комунальних послуг;
		7) сприяння впровадженню заходів з енергоефективності, збільшенню частки виробництва енергії з відновлюваних джерел енергії та захисту навколишнього природного середовища;
		8) створення сприятливих умов для залучення інвестицій у розвиток ринків у сферах енергетики та комунальних послуг;
		9) сприяння розвитку конкуренції на ринках у сферах енергетики та комунальних послуг;
		10) інші завдання, передбачені законом.
		Згідно ст. 14 Закону, Регулятор на своїх засіданнях:
		1) розглядає та приймає рішення з питань, що належать до його компетенції;
		2) розглядає і схвалює в межах своїх повноважень проекти актів законодавства, пропозиції стосовно вдосконалення законодавства у сферах енергетики та комунальних послуг;
		3) приймає нормативно-правові акти з питань, що належать до його компетенції;
		4) затверджує щорічний звіт Регулятора;
		5) затверджує регламент Регулятора;
		6) розглядає справи про адміністративні правопорушення;
		7) розглядає справи щодо видачі ліцензій та дотримання суб'єктами господарювання ліцензійних умов, а також щодо застосування санкцій за порушення ліцензійних умов та законодавства з питань державного регулювання діяльності суб'єктів природних монополій та суміжних ринків.
		Рішення Регулятора оформлюються постановами, крім рішень щодо усунення порушень, виявлених під час здійснення контролю, які оформлюються розпорядженнями. Рішення Регулятора підписуються Головою.
		Результати засідання Регулятора оформлюються протоколом. Протокол засідання Регулятора оприлюднюється на його офіційному веб-сайті не пізніше п'яти робочих днів з дня його проведення. Якщо до рішення Регулятора була подана окрема думка члена Регулятора, вона розміщується у публічному доступі як невід'ємна частина протоколу.
		Рішення Регулятора є обов'язковими до виконання суб'єктами господарювання, що провадять діяльність у сферах енергетики та комунальних послуг.
		Підпунктом 13 п. 1 ст. 17 Закону зазначено, що для ефективного виконання завдань державного регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг Регулятор встановлює державні регульовані ціни і тарифи на товари (послуги) суб'єктів природних монополій та інших суб'єктів господарювання, що провадять діяльність на ринках у сферах енергетики та комунальних послуг, якщо відповідні повноваження надані Регулятору законом.
		Також суд звертає увагу позивача, що у системі нормативно-правових актів, що визначають організацію роботи органів публічної влади, можна виділити декілька рівнів залежно від їх юридичної сили, змісту, дії у просторі та за колом осіб:
		1.   Конституція (Основний Закон) України - нормативний акт вищої юридичної сили, політико-правовий за своєю природою, що визначає найбільш важливі аспекти державного і суспільного ладу, у тому числі закріплює систему органів державної влади і місцевого самоврядування, форми народовладдя, принципи організації та діяльності органів публічної влади, функції та компетенцію вищих органів державної влади.
		2.   Закони України, що визначають організацію роботи органів публічної влади:
		а) виборче законодавство;
		б) законодавство, що визначає загальний правовий статус органів публічної влади, їх структурних підрозділів та посадових осіб;
		в) законодавство, що визначає окремі аспекти організації роботи органів публічної влади.
		3. Підзаконні нормативні акти, що визначають статус і порядок роботи органів публічної влади та їх структурних підрозділів:
		а) укази Президента України;
		б) постанови Кабінету Міністрів України;
		в) акти центральних органів виконавчої влади, що регламентують організаційні питання внутрішньовідомчого та міжвідомчого характеру;
		г) акти місцевих органів публічної влади, наприклад, регламенти місцевих рад та місцевих державних адміністрацій, положення про структурні підрозділи виконкомів місцевих рад, положення про відділи та управління місцевих державних адміністрацій та ін.
		При цьому слід мати на увазі, що згідно з п. 12 ст. 92 Конституції України, організація і діяльність органів виконавчої влади, основи державної служби, організації державної статистики та інформатики мають визначатися виключно законами України. Тому наявну практику затвердження главою держави положень, які визначають статус центральних органів виконавчої влади, слід розцінювати як тимчасову, що передує законодавчій регламентації.
		Оскільки, 26.11.2016 року набрав чинності Закон України «Про національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг», то з 26.11.2016 року НКРЕКП при здійсненні своїх повноважень мав керуватися саме цим Законом. 
		Що стосується тверджень позивача, що при прийнятті оскаржуваної Постанови відповідачем порушено вимоги Положення про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, затвердженого Указом Президента України від 10.09.2014 року №715/214, то такі твердження є необґрунтованими, оскільки пп. 7 п. 4 даного Положення, що НКРЕКП відповідно до покладених на неї завдань установлює:
		- ціни (тарифи) на електричну енергію, тарифи на її передачу та постачання;
		- ціни на товарний природний газ власного видобутку для суб'єктів, визначених законом;
		- роздрібні ціни на природний газ, що використовується для потреб населення;
		- граничні рівні цін на природний газ для установ та організацій, що фінансуються з державного і місцевих бюджетів, для промислових споживачів та інших суб'єктів господарювання;
		- граничні рівні цін на природний газ для суб'єктів господарювання, які виробляють теплову енергію, у тому числі блочних (модульних) котелень, установлених на дахові та прибудованих (виходячи з обсягу природного газу, що використовується для виробництва та надання населенню і релігійним організаціям послуг з опалення та гарячого водопостачання, за умови ведення такими суб'єктами окремого приладового та бухгалтерського обліку тепла і гарячої води);
		- тарифи на транспортування природного, нафтового газу і газу (метану) вугільних родовищ магістральними та розподільними трубопроводами;
		- тарифи на постачання природного газу та газу (метану) вугільних родовищ за регульованим тарифом;
		- тарифи на закачування, зберігання та відбір природного газу, газу (метану) вугільних родовищ;
		- тарифи на транспортування магістральними трубопроводами нафти, нафтопродуктів та аміаку;
		- тарифи на теплову енергію, що виробляється на теплоелектроцентралях, ТЕС, АЕС та когенераційних установках і установках з використанням нетрадиційних або поновлюваних джерел енергії;
		- тарифи на комунальні послуги для суб'єктів природних монополій та суб'єктів господарювання на суміжних ринках, ліцензування діяльності яких здійснюється НКРЕКП;
		- обмеження щодо суміщення видів господарської діяльності суб'єктами природних монополій та суб'єктами господарювання на суміжних ринках;
		- порядок формування плати за підключення до мереж суб'єктів природних монополій та здійснення контролю за його дотриманням.
		З аналізу вищевикладених норм слідує, що НКРЕКП при прийнятті оскаржуваної Постанови діяв у відповідності до Закону 1540-19, яким чітко передбачено повноваження встановлювати державні регульовані ціни і тарифи на товари (послуги) суб'єктів природних монополій та інших суб'єктів господарювання, що провадять діяльність на ринках у сферах енергетики та комунальних послуг. 
		Також у своєму позові позивач вказує, що при прийнятті оскаржуваної Постанови відповідач мав керуватися Законом України «Про житлово-комунальні послуги» (далі - Закон N 2019-VIII). Цей Закон визначає основні засади організаційних, господарських відносин, що виникають у сфері надання та споживання житлово-комунальних послуг між їхніми виробниками, виконавцями і споживачами, а також їхні права та обов'язки.
		Відповідно до п. 2 ст. 3 Закону N 2019-VIII, суб'єктами цього Закону є органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування, власники, виробники, виконавці та споживачі житлово-комунальних послуг.
		В той же час, враховуючи вимоги п. 1 ст. 1 Закону 1540-19, Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг не відноситься до суб'єктів Закону N 2019-VIII, а є юридичною особою, яка здійснює державне регулювання, моніторинг та контроль за діяльністю суб'єктів господарювання у сферах енергетики та комунальних послуг. 
		Стосовно тверджень позивача, що відповідачем порушено вимоги Закону України «Про державне регулювання у сфері комунальних послуг» (далі - Закон 2479-17), оскільки даний Закон не наділяє НКРЕКП повноваженнями з питань зміни діючих та встановлення нових цін/тарифів на комунальні послуги, слід зазначити наступне.
		Так, Закон України «Про державне регулювання у сфері комунальних послуг» визначає правові засади державного регулювання у сфері комунальних послуг.
		Стаття 2 даного Закону зазначає, що органом державного регулювання у сфері комунальних послуг є Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг.
		Порядок організації діяльності Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, визначається Законом України   "Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг".
		Як вже зазначалося вище, даним Законом також передбачено завдання, функції, повноваження НКРЕКП та порядок їх здійснення, в тому числі повноваження щодо встановлення державних регульованих ціни і тарифів на товари (послуги) суб'єктів природних монополій та інших суб'єктів господарювання, що провадять діяльність на ринках у сферах енергетики та комунальних послуг, у зв'язку з чим, твердження позивача, що відповідач не наділений жодним законодавчим актом повноваженнями з питань зміни діючих та встановлення нових цін/тарифів на комунальні послуги є безпідставними, необґрунтованими та такими, що не ґрунтуються на вимогах законодавства. 
		Окрім цього, відповідно до ст. 6 Закону України «Про державне регулювання у сфері комунальних послуг», Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, здійснює, серед іншого, встановлення тарифів на комунальні послуги суб'єктам природних монополій та суб'єктам господарювання на суміжних ринках, ліцензування діяльності яких здійснюється Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг.
		Поряд цим, суд погоджується з твердження відповідача, що вищевказані вимоги позивача можуть мати місце у спорі між суб'єктами владних повноважень з приводу реалізації їхньої компетенції у сфері управління, у тому числі делегованих повноважень, оскільки відповідно до п. 3 ч.2 ст. 17 Кодексу адміністративного судочинства України, юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори між суб'єктами владних повноважень з приводу реалізації їхньої компетенції у сфері управління, у тому числі делегованих повноважень.
		Відповідно до постанови Вищого адміністративного суду України від 13.07.2010 року №К-35073/09, адміністративний позов може мати вимогу про встановлення компетенції, проте такі вимоги можуть мати місце у спорі між суб'єктами владних повноважень з приводу реалізації їхньої компетенції у сфері управління, у тому числі делегованих повноважень.
		Також позивач зазначає, що в порушення п. 13 Положення про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, затвердженого Указом Президента України від 10.09.2014 року №715/214 відповідачем не забезпечено присутність представників громадськості при прийнятті Постанови №710. 
		Як зазначає п. 13 даного Положення, рішення НКРЕКП приймаються на засіданнях, які проводяться у формі відкритих або закритих слухань. У разі розгляду питань, що мають важливе суспільне значення, засідання проводяться у формі відкритих слухань, в яких беруть участь представники суб'єктів природних монополій та суб'єктів господарювання, що здійснюють діяльність на суміжних ринках, об'єднань споживачів і громадськості.
		В той же час, ст. 14 Закону 1540-19 зазначає, що засідання Регулятора є основною формою його роботи як колегіального органу. Порядок організації роботи Регулятора, зокрема проведення його засідань, визначається регламентом, що затверджується Регулятором, та підлягає оприлюдненню на його офіційному веб-сайті. Засідання Регулятора проводяться у формі відкритих слухань. На відкритих слуханнях розглядаються всі питання, розгляд яких належить до повноважень Регулятора, крім питань, що містять таємну інформацію.
		Порядок організації роботи Регулятора та прийняття рішень передбачено Регламентом Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, затвердженого Постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 06.12.2016 року №2133 (далі - Регламент). 
		Відповідно до п. 7 Регламенту, засідання НКРЕКП у формі відкритих слухань проводяться як правило один раз на тиждень, у вівторок. У разі необхідності НКРЕКП може прийняти рішення про зміну порядку проведення засідань, про продовження своєї роботи наступного дня після дня засідання, відкладення розгляду питання на інше засідання, а також оголосити перерву в засіданні. Перелік питань, що виносяться на розгляд НКРЕКП, інформація про місце, дату і час проведення засідань у формі відкритих слухань, оприлюднюються не пізніше як за три робочі дні до дня проведення засідання на офіційному веб-сайті НКРЕКП.
		З аналізу вищедосліджених нормативно-правових актів вбачається, що не передбачений обов'язок Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг забезпечувати присутність представників громадськості у засіданнях, таким чином, твердження позивача, що відповідач порушив п. 13 Положення про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, затвердженого Указом Президента України від 10.09.2014 року №715/214 є безпідставними та необґрунтованими. 
		Поряд з цим, з долучених відповідачем до матеріалів справи доказів вбачається, що 24.05.2017 року о 14:50 хвилин на офіційному веб-сайті НКРЕКП було опубліковано порядок денний засідання НКРЕКП, що мало відбутися 30.05.2017 року. 
		30.05.2017 року на засіданні Комісії проведеному у формі відкритого слухання, було прийнято рішення продовжити роботу та розгляд питань наступного для після дня засідання, а саме 31.05.2017 року.
		30.05.2017 року о 17:22 на офіційному веб-сайті НКРЕКП було опубліковано порядок денний засідання НКРЕКП, що мало відбутися 31.05.2017 року (продовження засідання НКРЕКП від 30.05.2017 року).
		31.05.2017 року на засіданні Комісії, яке проводилося у формі відкритого слухання та на якому були присутні всі заінтересовані особу, у тому числі представники ЗМІ, було прийнято постанову №710, як таку, за прийняття якої проголосували більшість від загального кількісного складу Комісії 
		На підтвердження вищевказаних обставин відповідачем надано витяг з протоколу засідання 31.05.2017 року.
		Відповідно до ст. 20 Закону України «Про теплопостачання», тарифи повинні враховувати собівартість теплової енергії і забезпечувати рентабельність суб'єкта господарювання. Рентабельність визначається органом, уповноваженим встановлювати тарифи.
		Встановлення тарифів на теплову енергію нижче розміру економічно обґрунтованих витрат на її виробництво, транспортування та постачання не допускається.
		Як вбачається із матеріалів справи, ПАТ «Київенерго» звернулось до НКРЕКП із заявою та відповідним комплектом документів щодо встановлення (коригування) тарифів на теплову енергію, її виробництво, транспортування та постачання.
		Відповідно до п. 2.1 Процедури встановлення тарифів на теплову енергію, її виробництво, транспортування, постачання, затвердженої постановою НКРЕКП від 31.03.2016 року №528, для встановлення тарифів на теплову енергію, її виробництво, транспортування та постачання ліцензіат (в даному випадку ПАТ «Київенерго») подає до НКРЕКП у друкованому та електронному вигляді заяву щодо встановлення/коригування тарифів за встановленою формою, розрахунки тарифів з відповідними розрахунковими, підтвердними й аргументаційними матеріалами, які виконуються відповідно до вимог порядку формування тарифів на теплову енергію, її виробництво, транспортування та постачання, послуги з централізованого опалення і постачання гарячої води та цієї Процедури.
		НКРЕКП було опрацьовано наданий Ліцензіатом комплект документів. 
		Як вбачається з матеріалів справи, документи, які були долучені ПАТ «Київенерго» до заяви, затверджені Київською міською радою, зокрема це:
		- річний план виробництва, транспортування та постачання теплової енергії на 2017 рік, відпуск теплової енергії з колекторів власних генеруючих джерел усього і у тому числі з колекторів ТЕЦ і з колекторів котелень, втрати теплової енергії в теплових мережах, корисний відпуск теплової енергії власним споживачам за категоріями, теплове навантаження об'єктів теплоспоживання власних споживачів за категоріями;
		- норма питомних витрат палива на виробництво 1 Гкал;
		- норма питомних витрат електроенергії на виробництво 1 Гкал;
		- температурний графік роботи теплових мереж адекватний реальній потребі споживачів на 2016/2017 рр.;
		- графіки виконання поточних ремонтів теплових мереж (погоджені у межах компетенції головами районних у місті державних адміністрацій).
		Відповідно до ст. 30 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», державне регулювання цін/тарифів базується на таких основних принципах: 
		1) доступності житлово-комунальних послуг для всіх споживачів та рівності правових гарантій; 
		2) нормативного регулювання надання житлово-комунальних послуг споживачам за цінами/тарифами, затвердженими в установленому законом порядку; 
		3) відповідності рівня цін/тарифів розміру економічно обґрунтованих витрат на їх виробництво;
		4) відкритості, доступності та прозорості структури цін/тарифів для споживачів та суспільства;
		5) відповідності оплати житлово-комунальних послуг їх наявності, кількості та якості; 
		6) відповідальності виконавців/виробників за недотримання вимог стандартів, нормативів, норм, порядків та правил; 
		7) гарантії соціального захисту населення при оплаті за житлово-комунальні послуги та випередження зростання доходів населення над зростанням цін/тарифів на житлово-комунальні послуги; 
		8) створення умов для залучення, використання за призначенням та повернення вкладених інвестицій, необхідних для здійснення заходів, спрямованих на скорочення собівартості виробництва (надання) житлово-комунальних послуг, енергозбереження, модернізацію виробництва та підвищення якості послуг, що надаються.
		Так, на думку позивача, не є зрозумілим, прозорим та обґрунтованим тариф на теплову енергію для потреб інших споживачів, встановлений відповідачем оскаржуваною Постановою, однак дана обставина спростовується наступними твердженнями відповідача. 
		Економічно-обґрунтована собівартість теплової енергії визначена з урахуванням наступних факторів:
		1. Корисний відгук за категоріями споживачів.
		Вихідні дані: норма річної витрати теплоти на опалення 1 кв.м. загальної площі опалювальних будинків, норма споживання гарячої води на одного мешканця, нормативна температура внутрішнього повітря у приміщеннях, помісячна температура зовнішнього повітря, кількість днів опалювального періоду, максимальне приєднане теплове навантаження об'єктів тепло споживання, техніко-економічні розрахунки з урахуванням фактичних обсягів споживання згідно приладів обліку. 
		2. Нормативні втрати теплової енергії в теплових мережах.
		За вимогами КТМ 204 Україна 244-94, окремо для трубопроводів кожного діаметру та типу прокладки, за кожен місяць і склали 2159, 0 тис. Гкал або 17,2 % від надходження в мережу (фактично 19,8 % та 19,3 % відповідно у 2015 та 2016 рр.).
		3. Собівартість виробництва теплової енергії власної ТЕЦ - згідно тарифів на виробництво теплової енергії за категоріями споживачів, затверджених відповідною постановою НКРЕКП.
		4. Витрати на електроенергію розраховані з урахуванням тарифу на електроенергію 2 класу напруги на момент подачі заяви та склали - 470768,29 грн. Питома норма електроенергії, врахована в тарифах на виробництво теплової енергії, склала 32,47 кВт/Гкал (погоджена КМДА - 37,23 кВт/Гкал; фактично 37,67 кВт/Гкал та 32,48 кВт/Гкал відповідно у 2015 та 2016 рр.).
		5.Витрати на оплату праці.
		Відповідно до Закону України «Про оплату праці», з урахуванням постанови НКРЕКП від 18.05.2012 року №181 «Про затвердження механізму визначення витрат на оплату праці, які враховуються у тарифах на виробництво теплової енергії (крім виробництва теплової енергії та ТЕЦ, ТЕС, АЕС і КГУ та установках з використанням нетрадиційних або поновлюваних джерел енергії), транспортування її магістральними та місцевими 7.(розподільчими) тепловими мережами, постачання теплової енергії централізоване водопостачання та водовідведення» і чисельності у кількості 6888 осіб, передбаченої штатним розписом. Середньомісячна заробітна плата склала 8491 грн. на особу, що відповідає середньомісячній номінальній заробітній платі за січень-листопад 2016 року по промисловості у м. Києві.
		6. Амортизація основних засобів.
		Відповідно до вимог Податкового кодексу України складає 126894,58 грн., передбачена діючим тарифом за вирахуванням амортизації основних засобів по зоні ТОВ «ЄВРО-РЕКОНСТРУКЦІЯ», які Рішення Київської міської ради від 28 липня 2016 року №854/854 «Про деякі питання використання майна, яке належить до комунальної власності територіальної громади міста Києва і перебуває у володінні та користуванні ПАТ «Київенерго» передані в господарське відання комунального підприємства «Київтеплоенерго».
		7. Витрати на ремонт.
		Відповідно до вимог Податкового кодексу України з урахуванням планів графіків проведення планово-попереджувальних робіт, затверджених головним інженером СВП «Київські теплові мережі» ПАТ «Київенерго» та погоджених у межах компетенції головами районних у місті Києві державних адміністрацій, проектно-кошторисної документації на ремонт, комерційних цінових пропозицій. В тарифах враховані витрати на ремонт в обсязі 126   865,8 грн., у тому числі: ремонт зарядним способом - 93136,0 грн. матеріали на ремонт господарським способом - 36729,8 грн.
		8. Решта витрат, яка у тарифах на теплову енергію складає менше 2% розрахована, виходячи із фактичних витрат базового 2016 року, укладених договорів та цін придбання матеріалів та послуг.
		З огляду на викладене, постановою НКРЕКП від 31.05.2017 року №710 ПАТ «Київенерго» було встановлено тарифи на теплову енергію, її виробництво, транспортування, постачання на рівні:
		- для потреб бюджетних установ на рівні 1106,95 грн/Гкал (без ПДВ);
		- для потреб релігійних організацій на рівні 742,08 грн/Гкал (без ПДВ);
		- для потреб інших споживачів (крім населення) - 1534,67 грн/Гкал (без ПДВ).
		Разом з тим, в умовах постійного зростання основних складових тарифів, зокрема, матеріальних ресурсів, витрат на оплату праці, приведення тарифів на комунальні послуги до економічно обґрунтованого рівня є необхідним заходом для належного функціонування підприємств, що забезпечують споживачів комунальними послугами. 
		Також суд звертає увагу на те, що відповідно до Закону України «Про теплопостачання», споживач теплової енергії - фізична або юридична особа, яка використовує теплову енергію на підставі договору.
		Відповідно до абз. 8 п. 1 ст. 3 КАС України, позивач - особа, на захист прав, свобод та інтересів якої подано адміністративний позов до адміністративного суду, а також суб'єкт владних повноважень, на виконання повноважень якого подана позовна заява до адміністративного суду.
		З вищевикладеного слідує, що право оскаржити нормативно-правовий акт мають особи, щодо яких його застосовано, а також особи - суб'єкти правовідносин, у яких буде застосовано цей акт. Тобто, особа (позивач) повинна довести факт застосування до неї оскаржуваного нормативно-правового акту або те, що вона є суб'єктом відповідних відносин, на які поширюється дія цього акта. 
		Поряд з цим, дійсне (фактичне) порушення відповідачем прав, свобод чи інтересів позивача має довести належними та допустимими доказами саме позивач. 
		В той же час, позивачем не надано доказів того, що даною Постановою порушені його права, свободи та інтереси. 
		Більше того, відповідно до статуту Комунального підприємства «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Дніпровського району м. Києва», затвердженого розпорядженням виконавчого органі Київської міської ради від 06.01.2015 року №4, засновником і власником Комунального підприємства «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Дніпровського району м. Києва» є територіальна громада міста Києва, від імені якої виступає Київська міська рада. 
		На думку позивача, оскаржуваною Постановою грубо порушені права територіальної громади м. Києва. 
		Так, територіальна громада   -  це жителі, об'єднані постійним проживанням у межах села, селища, міста, що є самостійними адміністративно-територіальними одиницями, або добровільне об'єднання жителів кількох сіл, що мають єдиний адміністративний центр.
		Основними її ознаками є спільна територія існування, наявність спільних інтересів місцевого значення, соціальна взаємодія членів громади в процесі забезпечення цих інтересів, психологічна самоідентифікація кожного члена з громадою, спільна   комунальна власність, сплачування комунальних   податків. 
		З вищевикладеного слідує, що територіальна громада - це населення, а як вбачається зі змісту Постанови «Про встановлення тарифів на теплову енергію, її виробництво, транспортування, постачання для потреб бюджетних установ, релігійних організацій та інших споживачів (крім населення) ПАТ «Київенерго» №710 від 31.05.2017 року, її дія не поширюється на населення. 
		Таким чином, позивачем не доведено того, що на нього взагалі поширюється дія оскаржуваної Постанови.
		Відтак, доводи позивача щодо протиправності Постанови «Про встановлення тарифів на теплову енергію, її виробництво, транспортування, постачання для потреб бюджетних установ, релігійних організацій та інших споживачів (крім населення) ПАТ «Київенерго» №710 від 31.05.2017 року не знайшли своє підтвердження  під час розгляду справи.
		Враховуючи наведене, дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що відповідачем при прийнятті Постанови «Про встановлення тарифів на теплову енергію, її виробництво, транспортування, постачання для потреб бюджетних установ, релігійних організацій та інших споживачів (крім населення) ПАТ «Київенерго» №710 від 31.05.2017 року порушень вимог діючого законодавства України допущено не було.
		Згідно з ч. 1 ст.   11, ч. 1 ст.   69, ч.ч. 1, 2, 6 ст.   71 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
		Доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.
		Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених   ст. 72 цього Кодексу.
		В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
		Якщо особа, яка бере участь у справі, без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які вона посилається, суд вирішує справу на основі наявних доказів.
		Відповідачем доведено суду правомірність оскаржуваної Постанови. 
		Таким чином, виходячи з системного аналізу вище викладених норм та з'ясованих обставин суд прийшов до висновку, що позов є необґрунтованим та таким, що задоволенню не підлягає.
		На підставі вище викладеного, керуючись ст.ст.   69-71,   86,   94,   128,   158-163,   167 КАС України, суд
		 
		ПОСТАНОВИВ:
		 
		У задоволенні позову Комунального підприємства «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Дніпровського району м. Києва» до Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг відмовити повністю.
		 
		Відповідно до ст.ст. 185, 186 КАС України, постанова може бути оскаржена шляхом подання до Київського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд міста Києва апеляційної скарги протягом десяти днів із дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Київського апеляційного адміністративного суду.
		Згідно зі ст. 254 КАС України, постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
		 
		Суддя                                                                                                             Ю.Т. Шрамко

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...