Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 552/2171/17 : Кримінальні справи (до 01.01.2019); Злочини проти життя та здоров'я особи; Умисне вбивство.
Надіслано для оприлюднення: 01.12.2017. Зареєстровано: 01.12.2017. Забезпечено надання загального доступу: 05.12.2017.

Номер судового провадження: не визначено
Номер кримінального провадження в ЄРДР: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		 Справа №552/2171/17 
		Провадження № 1-кп/552/186/17
		В И Р О К
		І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
		01.12.2017 року Київський районний суд м. Полтави в складі: 
		 головуючого судді - ОСОБА_1 ,
		 суддів  ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
		 при секретарі ОСОБА_4 , 
		 за участю прокурора ОСОБА_5 ,
		 потерпілого ОСОБА_6 ,
		 представника потерпілого ОСОБА_7 ,
		 захисника  ОСОБА_8 ,
		 та обвинуваченого ОСОБА_9 ,
		 
		 розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Полтаві кримінальне провадження про обвинувачення:
		 ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м.Полтави, українця, громадянина України, освіта вища, одруженого, працюючого охоронцем ТОВ «Сучасна варта», не судимого, проживаючого: АДРЕСА_1 ,
		у вчиненні злочину, передбаченого ст.ст.15 ч.2, 115 ч.1 КК України, 
		В С Т А Н О В И В:
		 14.01.2017 року близько 10-30 годин ОСОБА_9 перебуваючи на другому поверсі під`їзду №1 будинку АДРЕСА_2 діючи протиправно, умисно, з мотивів раптово виниклої особистої неприязні, використовуючи пістолет травматичної дії здійснив 2 постріли в область голови потерпілого ОСОБА_6 , заподіявши тілесні ушкодження у вигляді : черепно-мозкової травми, забою головного мозку з переломом внутрішньої пластинки лівої лобної кістки та внутрішньочерепною гематомою та травматичним субарахноідальним крововиливом, рвано-забитих ран голови, які могли утворитися не менш від 2-х кратної дії тупих обмежених предметів, якими могли бути і постріли з травматичної зброї, чим спричинив тяжкі тілесні ушкодження.
		 Допитаний у судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_9 свою вину у пред`явленому обвинуваченні за ч.2 ст.15 ч.1 ст.115 КК України не визнав та пояснив, що наміру вбивати ОСОБА_6 у нього не було. Так, 14.01.2017 року близько 10-30 год. він піднімався до себе в квартиру та в підїзді АДРЕСА_3 між першим та другим поверхом побачив незнайомого чоловіка, який брутально лаявся, та перегородив йому шлях по сходинкам. Він зробив йому зауваження, а той дістав з кишені щось гостре і замахнувся на нього. Він подумав що то ніж, проскочив повз нього наверх по сходам, та піднімався до своєї квартири, проте потерпілий продовжував йти за ним. Тоді він дістав пістолет та погрожуючи ним сказав потерпілому щоб той йшов геть, але в цей момент з квартири вийшла його дружина, позвала його і він розвернувся до неї, а ОСОБА_6 наскочив до нього ззаду. Оскільки палець знаходився на спусковому гачку, то він одразу вистрелив раз, а потім другий по інерції. Все відбулося дуже швидко, і виявилося, що потерпілий підійшов до нього майже впритул і спіткнувся на сходинці, тому постріли прийшлися йому в голову. Щодо кількості пострілів, то пояснив що він служив в повітряно-десантних військах, воював та має навики застосування зброї і зробив другий постріл автоматично, як їх навчали.
		 Стріляв він не цілеспрямовано в голову, просто витяг пістолет і показував, а потерпілий підскочив до нього коли він відволікся. Після того що сталося він зайшов в квартиру і чув як потерпілий лаявся і спускався по сходам вниз. Причин вбивати ОСОБА_6 у нього не було, жодного умислу на вбивство він не мав, лише захищався.
		 Допитаний в судовому засіданні потерпілий ОСОБА_6 пояснив, що 14.01.2017 р. домовився зустрітися з товаришами, але оскільки було холодно, то зайшов в перший під`їзд будинку АДРЕСА_2 . Там стояв між першим і другим поверхом та розмовляв з дружиною по телефону. Знизу вгору сходами піднімався якийсь чоловік і запитав чого він тут сидить, але він продовжував розмовляти по телефону і раптом почув постріл, потім ще один. Він намагався відбити пістолет рукою, а далі пам`ятає все погано. Вважає, що був у стані не сильного алкогольного сп`яніння, оскільки перед цим з товаришем випив близько 150 грам горілки, цивільний позов підтримує в повному обсязі.
		 Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_10 пояснила, що 14.01.2017 р. розмовляла з чоловіком по телефону. Він повертався з нічної зміни десь близько 10-30 год. Під час розмови почула крики, хлопки, потім зв`язок обірвався. Через деякий час коли перезвонила чоловіку, то слухавку взяв лікар і повідомив що її чоловіка ОСОБА_6 везуть в лікарню, бо в нього стріляли. Як пояснив їй пізніше чоловік він зайшов в під`їзд погрітися, а комусь це не сподобалося і він почав стріляти в нього.
		 Свідок ОСОБА_11 пояснила, що 14.01.2017 р. Близько 10-30 год. її чоловік ОСОБА_9 пішов винести сміття. Потім вона почула якісь крики в під`їзді і вийшла з квартири. Побачила потерпілого який тримав в руці якийсь металевий довгий предмет і замахувався на її чоловіка, вона крикнула чоловікові, той повернувся до неї і закрив двері в квартиру. Одразу почула постріли. Вона стояла під дверима і чула як той другий чоловік спускався сходами і лаявся. Пізніше ОСОБА_9 пішов подивитися що відбувається, повернувся і сказав що приїхала швидка допомога і поліція, яку викликали сусіди.
		 Свідок ОСОБА_12 в судовому засіданні пояснила, що проживає в першому підїзді будинку АДРЕСА_2 . 14.01.2017 р. вона вийшла на площадку бо почула гуркіт, наче щось впало. Побачила що лежить потерпілий весь в крові і просить про допомогу. Вона пішла до сусіда і викликали швидку допомогу. Потім приїхала поліція, яку викликала інша сусідка.
		 Свідок ОСОБА_13 в судовому засіданні пояснив, що до нього в двері 14.01.2017 р. позвонила сусідка ОСОБА_14 та попросила викликати швидку, він її пропустив до телефону, а сам вийшов подивитися що трапилося, кому потрібна швидка. На площадці побачив закривавленого чоловіка, він був при свідомості, дуже лаявся та матюкався. В правій руці були затиснуті ключі. Більше він на площадку не виходив. 
		 Свідок ОСОБА_15 пояснила, що проживає по АДРЕСА_2 . 14.01.2017 р. почула якісь звуки схожі на хлопки і подумала що впав шифер. Вийшла на площадку і побачила що стоять сусіди коло закривавленого чоловіка. Запитала чи викликав хтось поліцію і по мобільному викликала. Хтось з сусідів знайшов гільзи. Вона дочекалася приїзду швидкої допомоги і поліції та пішла. 
		 Свідок ОСОБА_16 в судовому засіданні пояснив, що почув шум на площадці і вийшов подивитися що відбувається. Побачив багато людей біля закривавленого чоловіка та подумав що він був п`яний впав і забився, але потім побачив біля нього гільзи. Вони з сусідами дочекалися швидку допомогу, яка забрала чоловіка та розійшлися.
		 Свідок ОСОБА_17 пояснив що працює фельдшером на швидкій допомозі. Був виклик, приїхали і побачили закривавленого чоловіка. Коли зняли шапку побачили кульові отвори. Лікар сказав що це характерно для вогнепальних поранень. Поруч лежали дві гільзи. На чоловікові був одягнутий бронежилет, він пояснив що взимку завжди ходить в ньому. Поліцейські допомогли погрузити його в автомобіль і вони повезли його в лікарню. Чоловік був у свідомості.
		Аналогічні покази дав і свідок ОСОБА_18 .
		 Свідок ОСОБА_19 , пояснив, що чергував в той день у лікарні куди привезли потерпілого у якого були тілесні ушкодження голови. Під час оперативного втручання було виявлено та вилучено інородний предмет схожий на кулю, та потерпілого залишено для подальшого лікування. 
		 Окрім показів потерпілого та свідків судом об`єктивно досліджувалася вся сукупність доказів, зібраних у кримінальному провадженні в ході досудового розслідування, наданих стороною обвинувачення та перевірених в ході судового розгляду, а саме :
		Відповідно до протоколу огляду місця події від 14.01.2017 року та фото таблиці до даного протоколу, було оглянуто будинок АДРЕСА_2 , в ході якого виявлено та вилучено дві гільзи, зразки речовини бурого кольору, фрагменти марлі .
		 Згідно протоколу обшуку від 14.01.2017 року в квартирі АДРЕСА_4 за місцем проживання ОСОБА_9 було виявлено та вилучено пістолет травматичної дії, магазин з набоями які споряджено для відстрілу гумовими кулями, пакет з набоями, ножі та палиці.
		За протоколом пред`явлення особи для впізнання за фотознімками від 14.01.2017 р. ОСОБА_6 впізнав ОСОБА_20 як особу, що в нього стріляла.
		Згідно даних протоколів огляду та фото таблицею до нього від 14.01.2017 р., з ординаторського кабінету нейрохірургічного відділення було вилучено резинову кулю, яка була вийнята з голови ОСОБА_6 та його одяг з слідами речовини бурого кольору.
		 Відповідно до протоколу проведення слідчого експерименту від 20.01.2017 р. за участю обвинуваченого ОСОБА_9 він як на досудовому слідстві так і в суді впевнено показував як все відбувалося. 
		Відповідно до протоклу проведення додаткового слідчого експерименту від 09.03.2017 р. за участю обвинуваченого ОСОБА_9 та судово-медичного експерта ОСОБА_21 та відеозаписом з слідчою дією встановлено в якому саме положенні перебував потерпілий коли обвинувачений здійснив подвійний постріл.
		 За даними протоколу проведення слідчого експерименту від 13.03.2017 року за участю свідка ОСОБА_11 , показала як потерпілий намагався напасти на ОСОБА_20 та де саме вона знаходилася по відношенню до нього.
		 Згідно висновку експерта №116 від 23.01.2017 р. проведенням судово-медичної експертизи гр. ОСОБА_6 виявлені тілесні ушкодження у вигляді черепно-мозкової травми, забою головного мозку з переломом внутрішньої пластинки лівої лобної кістки та внутрішньочерепною гематомою та травматичним субарахноідальним крововиливом, рвано-забитих ран голови, які могли утворитися не менш ніж від 2-х кратної дії тупих обмежених предметів, якими могла бути і куля при пострілі з травматичної зброї та кваліфікуються як тяжкі тілесні ушкодження по ознаці небезпеки для життя. В момент отримання тілесних ушкоджень ОСОБА_6 міг перебувати як у вертикальному так і в горизонтальному положенні або близькому до них. 
		Згідно висновку експерта №64 від 14.01.2017 р. у ОСОБА_9 тілесних ушкоджень не виявлено.
		Згідно висновку експерта №144 від 18.01.2017 р. проведенням судово-балістичної експертизи встановлено, що наданий на дослідження пістолет являється короткоствольною вогнепальною зброєю  гладкоствольним самозарядним пістолетом «ПМР» калібру 9 мм РА, призначений для стрільби патронами «несмертельної дії», спорядженими гумовими або аналогічними за своїми властивостями метальними сн6нарядами, виготовлений промисловим способом, придатний для проведення пострілів. Надані на дослідження дві гільзи являються стріляними гільзами пістолетних патронів, що призначені для придушення агресивності нападаючого шляхом болючої дії за рахунок кінетичної енергії еластичної кулі, а також для проведення тренувальних занять і відпрацювання навичок поводження зі зброєю калібру 9 мм РА, виготовлені промисловим способом. Надані на дослідження дві гільзи, відстріляні з наданого пістолету «ПМР». Надана на дослідження куля могла бути відстріляна як із наданого на дослідження пістоленту «ПМР», так і з іншої зброї, яка за своїми конструктивними характеристиками може здійснювати постріли схожими та/або подібними снарядами. Надані на дослідження вісім патронів до категорії бойових припасів не відносяться, двадцять патронів являються бойовими припасами. Двадцять патронів являються нестандартними бойовими припасами калібру 9 мм, споряджені самостійним способом з використанням гільз з капсулями та кулями промислового виготовлення за допомогою промислового або подібного устаткування. Надані на дослідження двадцять вісім патронів придатні для стрільби, зокрема з наданого на дослідження пістолета. 
		 Відповідно до висновку судово-імунологічної експертизи № 21 від 23.01.2017, кров ОСОБА_6 належить до 2 групи, кров ОСОБА_9 належить до 1 групи. Кров на змиві зі східців може походити від потерпілого ОСОБА_6 , її походження від підозрюваного ОСОБА_9 виключається. 
		 Відповідно до висновку судово-імунологічної експертизи № 22 від 24.02.2017 р. на бронежилеті, одягу та носовій хустинці ОСОБА_6 виявлена кров, яка може походити від потерпілого ОСОБА_6 . 
		 Згідно висновку судово-балістичної експертизи № 223 від 27.01.2017 р., надана на дослідження куля являється частиною патрона-гумовою кулею «несмертельної дії» до патрона калібру 9мм РА
		 Згідно висновку додаткової судово-медичної експертизи № 224 від 13.02.2017, підтверджено тяжкість тілесних ушкоджень виявлених у ОСОБА_6 . 
		Органами досудового розслідування ОСОБА_9 обвинувачуваєтья у тому, що він14.01.2017 року близько 10-30 годин перебуваючи на другому поверсі під`їзду №1 будинку АДРЕСА_2 діючи умисно, з мотивів раптово виниклої особистої неприязні, використовуючи пістолет травматичної дії здійснив 2 постріли в область голови потерпілого ОСОБА_6 , заподіявши тілесні ушкодження у вигляді : черепно-мозкової травми, забою головного мозку з переломом внутрішньої пластинки лівої лобної кістки та внутрішньочерепною гематомою та травматичним субарахноідальним крововиливом, рвано-забитих ран голови, які могли утворитися не менш від 2-х кратної дії тупих обмежених предметів, якими могли бути і постріли з травматичної зброї, чим спричинив потерпілому тілесні ушкодження, які згідно висновку експерта відносяться до тяжких тілесних ушкоджень по ознаці небезпеки для життя. При цьому ОСОБА_9 виконавши тим самим усі дії, які вважав необхідними для доведення злочинного умислу до кінця, з місця події зник, однак злочин не було закінчено з причини, що не залежали від його волі, оскільки ОСОБА_6 своєчасно надано медичну допомогу.
		Такі дії ОСОБА_9 органом досудового слідства було кваліфіковано за ч.2 ст.15 ч.1 ст.115 КК України, як закінчений замах на вбивство, тобто умисне протиправне заподіяння смерті іншій людині не доведений до кінця з причин, що не залежали від його волі.
		 Під час розгляду даного кримінального провадження суд забезпечив принцип змагальності сторін та свободи в поданні ними своїх доказів, передбачений ч. 2 ст. 22 КПК України, безпосередньо дослідив подані докази, оцінив їх за внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом. 
		За вимогами ч.1 ст. 337 КПК України, судовий розгляд проводиться лише стосовно особи, якій висунуте обвинувачення, і лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акту.
		Частиною третьою вказаної статті визначено, що з метою ухвалення справедливого судового рішення та захисту прав людини і її основоположних свобод суд має право вийти за межі висунутого обвинувачення, зазначеного в обвинувальному акті, лише в частині зміни правової кваліфікації кримінального правопорушення, якщо це покращує становище особи, стосовно якої здійснюється кримінальне провадження.
		За правилами частин 2 та 4 ст. 17 КПК України, ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні кримінального правопорушення і має бути виправданим, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватість особи поза розумним сумнівом. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на користь такої особи. 
		 Оцінюючи докази, необхідно керуватися принципом «поза розумним сумнівом», зміст якого сформульований у пункті 43 рішення ЄСПЛ від 14 лютого 2008 року у справі «Кобець проти України». ЄСПЛ зазначив, що відповідно до його прецедентної практики під час оцінки доказів він керується критерієм доведення «поза розумним сумнівом» (рішення у справі «Авшар проти Туреччини», п. 282). Критерій доведення має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою. Розумним є сумнів, який ґрунтується на певних обставинах та здоровому глузді, випливає зі справедливого та зваженого розгляду всіх належних та допустимих відомостей, визнаних доказами, або з відсутності таких відомостей і є таким, який змусив би особу втриматися від прийняття рішення у питаннях, що мають для неї найбільш важливе значення. 
		У відповідності до ч.1 ст.2 КК України, підставою кримінальної відповідальності є вчинення особою суспільно небезпечного діяння, яке містить склад злочину, передбаченого цим Кодексом.
		Згідно із ч.1 ст.15 КК України, замахом на злочин є вчинення особою з прямим умислом діяння (дії або бездіяльності), безпосередньо спрямованого на вчинення відповідного злочину, якщо при цьому злочин не було доведено до кінця з причин, що не залежали від її волі. 
		Відповідно до ч.2 ст.24 КК України,умисел є прямим, якщо особа усвідомлювала суспільно небезпечний характер свого діяння (дії або бездіяльності), передбачала його суспільно небезпечні наслідки і бажала їх настання.
		Об`єктивна сторона злочину, передбаченого ст.115 КК України характеризується діянням у вигляді посягання на життя іншої людини, наслідками у вигляді смерті людини, причинного зв`язку між зазначеним дією і наслідками. Замах на вбивство має місце тільки тоді, коли діяння винного було безпосередньо спрямоване на позбавлення життя іншої людини, але злочинний умисел (смерть) може настати з причин, незалежних від волі винного. Замах на вбивство може бути вчинено лише при наявності прямого умислу на позбавлення життя потерпілого. Якщо такий умисел не встановлено, замах на вбивство відсутній, а вчинене необхідно кваліфікувати за наслідками, які настали.
		Суб`єктивна сторона умисного вбивства характеризується виною у формі умислу.
		Замах на вбивство може бути вчинено лише з прямим умислом, коли винний передбачав настання смерті потерпілого і бажав цього, але такі наслідки не настали з незалежних від його волі обставин.
		При відмежуванні замаху на вбивство від умисного заподіяння тяжкого тілесного ушкодження визначальним є суб`єктивне ставлення винного до наслідків своїх дій: якщо особа, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свого діяння і передбачаючи його суспільно небезпечні наслідки, бажає їх настання, умисел є прямим, а якщо не бажає, хоча й свідомо припускає їх настання, умисел є непрямим. 
		При дослідженні доказів суд виходить із сукупності всіх обставин вчиненого діяння, зокрема спосіб, знаряддя злочину, кількість, характер і локалізацію поранень та інших тілесних ушкоджень, причини припинення злочинних дій, поведінку винного і потерпілого, що передувала події, їх стосунки (п. 22 постанови Пленуму Верховного Суду України від 7 лютого 2003 року № 2 «Про судову практику в справах про злочини проти життя та здоров`я особи»).
		Оцінюючи зібрані у провадженні докази в їх сукупності, співставляючи отримані в ході судового розгляду покази обвинуваченого, потерпілого та свідків, аналізуючи їх у співвідношенні одне із одним, а також із письмовими доказами у провадженні, суд дійшов висновку, що стороною обвинувачення не було доведено та не встановлено в ході судового розгляду умислу ОСОБА_9 направленого на протиправне позбавлення життя ОСОБА_6 та бажання і передбачення обвинуваченого наслідків своїх дій у вигляді смерті потерпілого. 
		Так, у ході судового розгляду встановлено, що обвинувачений не був знайомий із потерпілим, неприязних відносин між ними не було. Судом встановлено, що конфлікт виник спонтанно, в ході конфлікту обвинувачений витягнув зброю щоб відлякати потерпілого. Також, згідно даних експерта та виписки із медичної карти стаціонарного хворого ОСОБА_6  вказано, що згідно результату токсикологічного дослідження №106 з ПОНД в крові потерпілого ОСОБА_6 виявлено етанол в кількості 2,3 % .
		 Відповідно до висновку додаткової судово-медичної експертизи № 224 від 13.02.2017, тілесні ушкодження підекспертному ОСОБА_6 були спричинені в досить короткий проміжок часу, фактично одномоментно. В момент отримання тілесних ушкоджень він міг перебувати як у вертикальному так і в горизонтальному положенні або близькому до них, що також не спростовує покази обвинуваченого що постріли були зроблені ним не прицільно, оскільки він відволікся на крик дружини і не бачив що потерпілий піднявся до нього ближче.
		За таких обставин, суд приходить до висновку, що локалізація пострілів не була визначеною ОСОБА_9 раніше. Постріли здійснені спонтанно, не прицільно.
		 При цьому, після пострілів ОСОБА_9 не намагався спричинити потерпілому ще якісь тілесні ушкодження, а зайшов в квартиру і займався своїми справами.
		Пояснення потерпілого щодо того, що ОСОБА_9 просто почав стріляти йому в голову, коли він сидів на сходах і розмовляв по телефону, нічим не погрожував, а ключі були в нього в кишені, спростовуються показами обвинуваченого ОСОБА_9 даними як на досудовому слідстві так і в ході судового розгляду, свідка ОСОБА_11 , які пояснили, що ОСОБА_6 піднімався за ОСОБА_9 по сходах до дверей його квартири і замахувався якимсь предметом, а також локалізацією поранень, та знаходження гільз.
		Покази обвинуваченого щодо того, що після пострілів потерпілий не падав, самостійно спускався вниз сходами, узгоджуються із показами свідків, які пояснили, що коли швидка допомога доставляла потерпілого в лікарню він був при свідомості, розмовляв, лаявся, тобто у обвинуваченого не було підстав вважати, що замах на вбивство закінчений та він вчинив всі дії, безпосередньо спрямовані на позбавлення життя потерпілого.
		Про відсутність у ОСОБА_9 наміру позбавити потерпілого ОСОБА_6 життя свідчать характер взаємовідносин між ними, і припинення злочинних дій за відсутності перешкод для їх продовження.
		 Досліджені судом письмові докази доповнюють заслухані судом покази свідків та підтверджують факт спричинення ОСОБА_9 тілесних ушкоджень ОСОБА_6 , тобто наслідки його дій, проте ані кожний окремо, ані у своїй сукупності не підтверджують наявність у обвинуваченого умислу на вбивство потерпілого та передбачення (бажання) настання наслідків у вигляді його смерті.
		 Фактичні обставини справи, встановлені в судовому засіданні, свідчать про те, що обвинувачений ОСОБА_9 завдаючи потерпілому ОСОБА_6 тілесні ушкодження шляхом здійснення пострілів, діяв з умислом, направленим на заподіяння тілесних ушкоджень, а не смерті потерпілого. 
		 За встановлених обставин, дослідивши докази безпосередньо, оцінивши їх за внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, з точки зору належності, допустимості, достовірності доказів, а у їх сукупності - з точки зору достатності та взаємозв`язку, керуючись законом, суд вважає, що дії ОСОБА_9 за ч.2 ст.15 ч.1 ст.115 КК України кваліфіковано невірно, дії обвинуваченого слід перекваліфікувати на ч.1 ст.121 КК України, а саме умисне тяжке тілесне ушкодження, тобто умисне тілесне ушкодження, небезпечне для життя в момент заподіяння. 
		 Оцінюючи доводи захисту про те, що ОСОБА_9 діяв в межах необхідної оборони, або перевищуючи її, суд зазначає, що ст. 36 КК України визначено, що необхідною обороною, серед іншого, визнаються дії, вчинені з метою захисту охоронюваних законом прав та інтересів особи, яка захищається, шляхом заподіяння тому, хто посягає, шкоди, необхідної і достатньої в даній обстановці для негайного відвернення чи припинення посягання, якщо при цьому не було допущено перевищення меж необхідної оборони.
		 Згідно Постанови Пленуму Верховного Суду України № 1 від 26.04.2002 «Про судову практику у справах про необхідну оборону», стан необхідної оборони виникає не лише в момент вчинення суспільно небезпечного посягання, а й у разі створення реальної загрози заподіяння шкоди. При з`ясуванні наявності такої загрози необхідно враховувати поведінку нападника, зокрема спрямованість умислу, інтенсивність і характер його дій, що дають особі, яка захищається, підстави сприймати загрозу як реальну. 
		 Отже з огляду на вищевикладене у ОСОБА_20 , не було підстав для перебування у стані необхідної оборони, крім того відсутні умови суспільно небезпечного посягання, яке повинно бути в момент його реального здійснення.
		 Суд вважає, що вина ОСОБА_9 у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст.121 КК України доведена повністю. 
		 В силу ст.66 КК України, обставини, що пом`якшують покарання обвинуваченного - відсутні.
		 Згідно ст.67 КК України обставини, що обтяжують покарання обвинуваченого, судом не встановлені. 
		 Потерпілим ОСОБА_6 заявлено цивільний позов на суму 150946 грн. 14 коп., який в частині відшкодування матеріальних збитків (витрат на придбання ліків) підлягає задоволенню в повному обсязі, в частині відшкодування моральної шкоди підлягає задоволенню частково.
		 Потерпілим на обґрунтування моральної шкоди зазначено, що він внаслідок злочинних дій обвинуваченого отримав шкоду здоров`ю, тривалий час лікувався, не працював, а в подальшому нервувався через стан свого здоров`я, що завдало йому душевних страждань.
		 Те, що потерпілому було нанесено тілесні ушкодження, переконує суд у тому, що потерпілий ОСОБА_6 в зв`язку із вчиненням протиправних діянь обвинуваченим зазнав душевних страждань, що зумовлює висновок суду про заподіяння потерпілому моральної шкоди. Разом з тим, при визначенні розміру відшкодування моральної шкоди суд виходячи з засад розумності та справедливості вважає, що сума в 150000 гривень є завищеною та приходить до висновку, про необхідність задоволення позовучастково.
		 При визначенні виду та міри покарання обвинуваченому ОСОБА_9 суд враховує вимоги пунктів 1 та 2 постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 24.10.2003 року «Про практику призначення судами кримінального покарання», а також характер та ступінь суспільної небезпеки вчиненогоним злочину, особу обвинуваченого, який за місцем проживання та роботи характеризується позитивно, на обліку лікаря нарколога та лікаря психіатра не перебуває, працює, та вважає що виправлення ОСОБА_9  можливо без ізоляції від суспільства, в зв`язку з чим вважає за необхідне призначити йому покарання у виді позбавлення волі та звільнити від відбування покарання з випробуванням.
		 Суд переконаний, що саме зазначене покарання, із урахуванням особи обвинуваченого та інших встановлених обставин, буде необхідним та достатнім для його виправлення та попередження нових злочинів. 
		Керуючись ст. ст. 373, 374 КПК України, суд, - 
		З А С У Д И В:
		 ОСОБА_9 визнати винним у вчиненні злочину, передбаченого ст.121 ч.1 КК України і призначити йому покарання у виді 5 років позбавлення волі.
		 На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_9 від відбування призначеного покарання у виді позбавлення волі, якщо він протягом 3 років не вчинить нового злочину.
		Згідно зі ст. 76 КК України покласти на ОСОБА_20 такі обов`язки: не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу органу з питань пробації; повідомляти органи з питань пробації про зміну місця проживання; періодично з`являтися для реєстрації в органи з питань пробації.
		Запобіжний захід ОСОБА_9 до набрання вироком законної сили залишити у виді застави. 
		Цивільний позов потерпілого ОСОБА_6 в частині відшкодування завданої злочином матеріальної шкоди задовольнити повністю, в частині відшкодування моральної шкоди  частково. Стягнути з ОСОБА_9 на користь ОСОБА_6 946 грн 14 коп. в рахунок відшкодування завданої злочином матеріальної шкоди та 50 000 грн., в рахунок відшкодування завданої злочином моральної шкоди, а всього 50 946 грн. 14 коп. 
		Речові докази по справі, у вигляді одягу повернути за належністю, решту знищити.
		Вирок може бути оскаржений до апеляційного суду Полтавської області протягом 30 діб з моменту його проголошення через Київський районний суд м. Полтави.
		 
		 
		 Головуючий             ОСОБА_1 
		 Суддя ОСОБА_3 
		 Суддя ОСОБА_2

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...