Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 910/23746/16 : не визначено.
Надіслано для оприлюднення: 01.12.2017. Зареєстровано: 03.12.2017. Забезпечено надання загального доступу: 04.12.2017.
Дата набрання законної сили: 29.11.2017
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		29 листопада 2017 року Справа № 910/23746/16 
		Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
		головуючого :                              Кравчука Г.А.,
		суддів:                                        Корсака В.А., Алєєвої І.В., 
		розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу  публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі філії "Центр транспортної логістики" ПАТ "Укрзалізниця"на постановуКиївського апеляційного господарського суду від 20.06.2017у справі  Господарського суду№ 910/23746/16 м. Києваза позовомтовариства з обмеженою відповідальністю "Галицька транспортна компанія"до публічного акціонерного товариства "Українська залізниця"треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача:   1) Львівська митниця ДФС України, 2) Чернівецька митниця ДФС Українипростягнення 387 842,60 грн.
		в судовому засіданні взяли участь представники:
		 
		позивача:             Білоус К.В., договір від 13.10.2017;відповідача:не з'явились;третьої особи-1:Тістечко Ю.Я., довіреність від 06.03.2017 № 5310/9/13-70-10;третьої особи-2:не з'явились;
		В С Т А Н О В И В:
		 
		У грудні 2016 року товариство з обмеженою відповідальністю "Галицька транспортна компанія" (далі - Компанія) звернулось до Господарського суду м. Києва з позовною заявою, у якій, з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог від 30.01.2017 № 161 (т. 2, а.с. 86-87), просило стягнути на його користь з публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" (далі - Укрзалізниця) заборгованість у розмірі 387 842,60 грн.
		Позовні вимоги Компанія, посилаючись на норми Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), Господарського кодексу України (далі - ГК України), Митного кодексу України (далі - МК України) та Угоди про міжнародне залізничне вантажне сполучення від 01.11.1951 (далі - УМВС), обґрунтовувала тим, що списання Укрзалізницею з Компанії суми додаткових зборів за користування вагонами, маневрову роботу, зберігання вантажу у вагонах та телеграфні повідомлення в розмірі 387 842,60 грн. відбулося безпідставно, неправомірно та з порушеннями, як умов договору про організацію перевезень вантажів у власних напіввагонах від 24.04.2014 № 3126/167-2014, так і вимог законодавства України. За таких обставин Компанія просить повернути неправомірно списані кошти в судовому порядку.
		Рішенням Господарського суду м. Києва від 10.03.2017 (суддя Підченко Ю.О.), залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 20.06.2017 (колегія суддів: Яковлев М.Л., Суховий В.Г., Чорна Л.В.), позов задоволено.
		Вказані судові рішення прийнято з мотивів, викладених Компанією у позовній заяві.
		Укрзалізниця звернулась до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить постанову Київського апеляційного господарського суду від 20.06.2017 і рішення Господарського суду м. Києва від 10.03.2017 скасувати та прийняти нове рішення про відмову в позові. Викладені у касаційній скарзі вимоги Укрзалізниця обґрунтовує посиланням на обставини справи, окремі положення договору від 24.04.2014 № 3126/167-2014, приписи ст. 9 Конституції України, ст. ст. 526, 1212 ЦК України, ст. 193 ГК України, ст. ст. 218, 338 МК України, ст. ст. 3, 28, 31-32 СМГС та п. 121 Статуту залізниць України, зазначаючи про неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та помилковість висновків судів попередніх інстанцій у справі.
		Компанія скористалась правом, наданим ст. 1112 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) та надіслала до Вищого господарського суду України відзив на касаційну скаргу Укрзалізниці, у якому просить залишити її без задоволення, а постанову Київського апеляційного господарського суду від 20.06.2017 і рішення Господарського суду м. Києва від 10.03.2017 - без змін. Викладені у відзиві вимоги Компанія обґрунтовує тим, що оскаржувані судові рішення прийнято з урахуванням фактичних обставин справи та у відповідності до законодавства України.
		Львівська митниця ДФС України надіслала до Вищого господарського суду України свої пояснення по суті касаційної скарги, які враховані судом при касаційному перегляді оскаржуваних рішень.
		Відзивів від інших учасників судового процесу до суду не надходило, що не перешкоджає касаційному перегляду судових актів, які оскаржуються.
		Розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи, перевіривши правильність юридичної оцінки встановлених фактичних обставини справи, застосування господарськими судами першої та другої інстанцій норм матеріального та процесуального права при прийнятті рішення та постанови, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що касаційна скарга Укрзалізниці не підлягає задоволенню, враховуючи наступне.
		Місцевим та апеляційним господарськими судами на підставі матеріалів справи встановлено, що:
		- між Компанією (замовник), державним підприємством "Український транспортно-логістичний центр" (основний виконавець), державним підприємством "Дарницький вагоноремонтний завод" (перший співвиконавець) та державним підприємством "Український державний центр по експлуатації спеціалізованих вагонів" (другий співвиконавець) 24.04.2014 було укладено договір про надання послуг з організації перевезень вантажів у власних напіввагонах № 3126/167-2014 (далі - Договір з організації перевезень);
		- відповідно до додаткової угоди № 5 до Договору з організації перевезень правонаступником всіх зобов'язань (прав та обов'язків) державного підприємства "Український транспортно-логістичний центр", державного підприємства "Дарницький вагоноремонтний завод", державного підприємства "Український центр по експлуатації спеціалізованих вагонів" за Договором з організації перевезень є Укрзалізниця. У зв'язку із цим, Договір з організації перевезень було викладено сторонами у новій редакції, відповідно до якої Укрзалізниця є виконавцем;
		- згідно з пунктом 1.1. Договору з організації перевезень (в редакції додаткової угоди № 5) виконавець зобов'язався за плату і за рахунок замовника виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов'язаних з організацією внутрішніх та міжнародних перевезень вантажів у власних напіввагонах. Загальна вартість договору складається із суми наданих послуг, пов'язаних з організацією перевезень вантажів, вартість яких визначається сторонами відповідно до п. 3.4.1. Договору з організації перевезень. Оплата послуг здійснюється сторонами у національній валюті України, на умовах попередньої оплати. У разі, якщо сума предоплати перевищує розмір вартості наданих послуг, то сума перевищення враховується як попередня оплата за організацію майбутніх перевезень (п. п. 3.1., 3.2. Договору з організації перевезень);
		- загальна ціна договору визначається сторонами в Протоколі погодження договірної ціни, який є невід'ємною частиною договору (додаток № 2). Виконавець має право змінювати ціну договору та вартість послуг, пов'язаних з організацією перевезень вантажів, відповідно до індексації тарифів, з дати введення в дію відповідного наказу про індексацію тарифів, зборів та плати за вантажні перевезення залізничним транспортом. Зміна ціни договору та вартості послуг, пов'язаних з організацією перевезень вантажів, оформляється сторонами шляхом підписання відповідної додаткової угоди (п. п. 3.4.1. - 3.4.2. Договору з організації перевезень);
		- у травні 2016 року Укрзалізницею було надано послуги з організації перевезення лісних вантажів у вагонах, зазначених у додатку № 1 до позову. Компанія вказані послуги оплатила у повному обсязі. Однак, 15.08.2016 на адресу Компанії надійшов лист від 10.08.2016 № 10/2255, яким Укрзалізниця повідомила Компанію про донарахування додаткових зборів та тарифу у сумі 395 840,70 грн. Підставою для нарахування вищезазначеної суми стала затримка 21 вагона для "з'ясування всіх питань" на шляху прямування (спочатку на станції Ходорів Львівської залізниці, а в подальшому на прикордонній передавальній станції Вадул-Сірет), про що складено акт загальної форми № 162 від 18.05.2016. Як зазначила Укрзалізниця у листі, за затримку вагонів Львівською залізницею нараховано додаткові збори, а саме: по коду 115 - маневрова робота, пов'язана із затримкою на прикордонних станціях, по коду 116 - зберігання вантажів у вагонах через затримку на прикордонних станціях, по коду 117 - плата за користування вагонами, яка виникла через затримку вагонів на прикордонних станціях, 118 - надання інформації про вантажні роботи, зважування вантажів при затримці на прикордонних станціях. Додаткові збори та тариф було стягнуто з особового рахунку Компанії;
		- крім того, в суму донарахованих додаткових зборів увійшли збори за затримку вагонів № № 32260747 та 96392980 (перевізні документи відповідно № 565663 та № 565671) на прикордонній станції Вадул-Сірет. Причиною затримки в акті загальної форми № 825 від 14.06.2016 року вказано "відсутність оригіналу фіто санітарного сертифікату";
		- також, 30.05.2016 на прикордонній станції Вадул-Сірет працівниками залізниці був затриманий вагон № 68405968 (перевізний документ № 548370) для "поглибленого митного догляду", що підтверджується актом загальної форми № 705 від 30.05.2016. Цей вагон 10.06.2016 року був відправлений за призначенням, що підтверджується актом загальної форми № 806 від 10.06.2016;
		- вважаючи донарахування та стягнення додаткових зборів і тарифів у сумі                            395 840,70 грн. неправомірним, таким, що не відповідає умовам Договору з організації перевезень, положенням УМВС та вимогам чинного законодавства України, Компанія звернулася до суду з даним позовом.
		За приписами ст. 908 ЦК України та ч. 5 ст. 307 ГК України умови перевезення вантажів окремими видами транспорту, а також відповідальність суб'єктів господарювання за цими перевезеннями визначаються транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно-правовими актами. Сторони можуть передбачити в договорі також інші умови перевезення, що не суперечать законодавству, та додаткову відповідальність за неналежне виконання договірних зобов'язань. 
		Статут залізниць України (далі - Статут залізниць), затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 06.04.1998 № 457, визначає обов'язки, права і відповідальність залізниць, а також підприємств, організацій, установ і громадян, які користуються залізничним транспортом.
		Статутом залізниць регламентуються порядок укладання договорів, організація та основні умови перевезення вантажів, пасажирів, багажу, вантажобагажу і пошти, основні положення експлуатації залізничних під'їзних колій, а також взаємовідносини залізниць іншими видами транспорту (пункт 2 Статуту).
		Відповідно до статті 4 Статуту залізниць перевезення залізницею вантажів, пасажирів, багажу і вантажобагажу у міжнародному сполученні здійснюється відповідно до угод про залізничні міжнародні сполучення.
		Угода про міжнародне залізничне вантажне сполучення (УМВС) - це міжнародна угода про пряме вантажне сполучення між станціями, які відкриті для вантажних операцій у внутрішньому залізничному сполученні країн, яка розроблена і діє в рамках організації співпраці залізниць (ОСЖД), членом якої є і Україна. УМВС є чинною з 01.11.1951, а для України з 05.06.1992.
		Відповідно до параграфу 1 статті 3 УМВС дана угода встановлює єдині правові норми договору перевезення вантажу у прямому міжнародному залізничному сполученні і у прямому міжнародному залізнично-паромному сполученні.
		Параграфом 6 статті 28 СМГС встановлено, що якщо перешкода з перевезення вантажу або його видачі виникла з причин, які не залежать від перевізника, перевізнику повинні бути сплачені додаткові провізні платежі та витрати, які понесені ним у зв'язку з перешкодою, а також неустойки, якщо вони передбачені національним законодавством.
		Відповідно до статті 32 СМГС перевізнику повинні бути відшкодовані всі  витрати,  пов'язані з перевезенням вантажу, які не передбачені тарифами, що діють і які викликані причинами, що не залежать від перевізника. Відшкодування додаткових витрат здійснюється у порядку, передбаченому статтею 31 "Сплата провізних платежів та неустойок".
		Статтею 31 СМГС передбачено, що якщо угодою між учасниками перевезення не передбачено інше, сплата провізних платежів є обов'язком: 1) відправника на користь перевізників, які приймають участь у перевезенні, за винятком перевізника, який видає вантаж, за перевезення, яке ними здійснюється; 2) отримувача - перевізнику, який видає вантаж, за перевезення, яке ним здійснюється. Щодо неустойок діє такий же порядок. Провізні платежі і неустойки сплачуються перевізнику у порядку, встановленому національним законодавством держави, у якій здійснювалось перевезення.
		Главою 32 МК України врегульовано питання митних формальностей на залізничному транспорті.
		Митними формальностями є сукупність дій, що підлягають виконанню відповідними особами і органами доходів і зборів з метою дотримання вимог законодавства України з питань державної митної справи (п. 29 ч. 1 ст. 4 МК України).
		Статтею 318 МК України визначено, що митному контролю підлягають усі товари, транспортні засоби комерційного призначення, які переміщуються через митний кордон України. Митний контроль здійснюється виключно органами доходів і зборів відповідно до цього Кодексу та інших законів України. Митний контроль передбачає виконання органами доходів і зборів мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи.
		Митний контроль - це сукупність заходів, що здійснюються з метою забезпечення додержання норм цього Кодексу, законів та інших нормативно-правових актів з питань державної митної справи, міжнародних договорів України, укладених у встановленому законом порядку.
		Згідно з п. 2 ст. 220 МК України з метою запобігання порушенню розкладу руху поїздів митний контроль може здійснюватися поза пунктами пропуску через державний кордон або в місцях, визначених керівником органу доходів і зборів за погодженням з керівниками залізничної станції та органу охорони державного кордону України.
		Відповідно до ст. 336 МК України митний огляд (огляд та переогляд товарів, транспортних засобів комерційного призначення) є формою митного контролю, який здійснюється безпосередньо посадовими особами органів доходів і зборів.
		З урахуванням того, що статтею 338 МК України, відповідно до частини п'ятої якої митний огляд у випадках не виявлення факту незаконного переміщення товарів проводиться за рахунок органу, з ініціативи якого здійснений такий огляд, визначений загальний (для всіх видів транспорту) порядок здійснення митного контролю, в той час як стаття 218 МК України, відповідно до частини другої якої операції, необхідні для здійснення митного контролю, проводяться за рахунок власників товарів або уповноважених ними осіб, регулює здійснення митних формальностей саме на залізничному транспорті, колегія суддів касаційної інстанції дійшла висновку про те, що  норми статті 218 МК України є спеціальними по відношенню до норм статті 338 цього Кодексу.
		Разом з тим, під час з'ясування обставин, що обумовили списання спірної суми додаткових платежів, судами попередніх інстанцій було з'ясовано, що затримка спірних вагонів відбулася не з метою проведення митних формальностей та не з вини відправника, а за вказівкою органів досудового розслідування. Зокрема, судами попередніх інстанцій було встановлено, що:
		- 26.05.2016 на адресу Чернівецької митниці ДФС скеровано лист Головного управління Національної поліції у Львівській області № 547/112/01/43-2016, яким повідомлено, щодо проведення досудового розслідування у кримінальному провадженні за № 120161400 90002185 від 25.05.2016 за ч. 1 ст. 358 Кримінального кодексу України, у зв'язку із чим надано вказівку провести ретельний митний огляд лісопродукції, яка направлена на станцію Вадул-Сірет зі станції Клепарів (26.05.2016, 15 сортувальна колія, поїзд номер 233, індекс 3704-243 (состав) 3885, 55 вагонів; поїзд номер 2335, індекс 3704-012 (состав) 3687, 54 вагони) із залученням відповідних спеціалістів, з метою встановлення відповідності вантажу та товару супровідним документам, а також виявлення інших порушень законодавства при транспортуванні вищевказаного товару залізничним транспортом. Також здійснити ретельний огляд вагонів із лісопродукції, яка відправлялася зі станції Клепарів в період 24-26.05.2016 на предмет встановлення можливих фактів порушення законодавства. Просили надати можливість бути присутніми при відповідних митних оглядах працівникам Шевченківського ВП ГУ НП у Львівській області, працівникам СБУ у Чернівецькій області, працівникам ГУ НП у Чернівецькій області;
		- 30.05.2016 на адресу Чернівецької митниці ДФС надійшов лист Жидачіського відділення поліції Стрийського відділу поліції Головного управління Національної поліції у Львівській області № 3132/60/05-2016 від 27.05.2016 про проведення досудового розслідування № 12016140200000489 від 18.05.2016 року за ч. 1 ст. 366 Кримінального кодексу України. У зв'язку із цим на станцію Вадул-Сірет направлено вагони з лісоматеріалами для проведення детально митного огляду у присутності працівників Жидачівського ВП Стрийського ВП Головного управління Національної поліції у Львівській області, працівників СБУ у Чернівецькій області, працівників ГУ НП у Чернівецькій області;
		- за ініціативою правоохоронних органів в рамках кримінального провадження та досудового розслідування щодо 21 вагона (673088587, 65886921, 96391115, 322663899, 96397880 , 96398748, 32 261836, 96391362, 62150426, 96395843, 96399183, 67863183 , 6549114, 67701847, 68424167, 68750785, 68621713, 604100370, 60543378, 68686328 та 68405968), які прибули у пункт пропуску Вадул-Сірет-Вікшани митного поста Вадул-Сірет та подані до митного контролю з лісопродукцією, Чернівецькою митницню ДФС було проведено митні огляди;
		- листом Жидачівського відділення поліції Стрийського відділу поліції Головного управління Національної поліції у Львівській області від 24.05.2016 № 3051/60/05-2016 надійшло прохання про забезпечення переогляду вагонів № № 68535061, 67871723, 60605326, 96396452 на залізничній станції Скнилів. Відповідно до зазначеного листа, переогляд проведений на підставі ухвали слідчого судді Жидачівського районного суду Львівської області Сидорака Б.Г. про тимчасовий доступ до речей від 21.05.2016 за матеріалами досудового розслідування внесених до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 1201640200000489 від 18.05.2016, за ознаками ч. 3 ст. 191 Кримінального кодексу України;
		- на виконання зазначеного листа Львівською митницею ДФС листом від 24.05.2016 № 7659/13/70-20/10/38 надіслано прохання про забезпечення виведення вагонів № № 68535061, 67871723, 60605326, 96396452 на залізничній станції Скнилів у безпечне місце для здійснення вивантаження та встановлення фактичної відповідності товару який знаходився у вагоні супровідним документам;
		- всі дії з вказаними вагонами здійснювалися в рамках кримінального провадження, Львівською митницею не вчинялися дії щодо затримання чи переогляду зазначених вагонів.
		Як встановлено судами, в період простою вагонів з 18.05.2016 по 28.05.2016 за результатами проведення перевірок будь-яких порушень відправником правил перевезень, митних правил, Львівською митницею ДФС України та Чернівецькою митницею ДФС не виявлено.
		Відповідно до ст. 120 Статуту залізниць за затримку вагонів і контейнерів через недодання до накладної документів, необхідних для виконання митних, санітарних та інших адміністративних правил або неналежне їх оформлення, вантажовідправник вносить плату, встановлену відповідно до статті 119 цього Статуту, і несе відповідальність перед залізницею за наслідки затримки вагонів і контейнерів. 
		Вантажовідправник, вантажоодержувач, порт звільняються від плати за користування вагонами і контейнерами: якщо затримка вагонів або контейнерів виникла через стихійне лихо, що спричинило припинення руху на залізничних під'їзних коліях, а також через стихійне лихо або аварію на підприємстві, внаслідок яких згідно з чинними положеннями заборонено виконувати вантажні роботи; у разі подання залізницею вагонів (контейнерів) у кількості, що перевищує максимальну переробну спроможність навантажувальних і розвантажувальних пунктів відправника і одержувача; у інших випадках, передбачених Правилами (ст. 121 Статуту залізниць).
		Відповідно до п. 1.10 Правил розрахунків за перевезення вантажів, затверджених наказом Міністерства транспорту України № 644 від 21.11.2000 передбачено, що з відправника стягуються лише платежі та збори, які виникли через затримку вагонів (контейнерів) з вантажами під час перевезення з вини відправника.
		Згідно з п. 2.10. Правил розрахунків за перевезення вантажів, затверджених наказом Міністерства транспорту України № 644 від 21.11.2000, усі спірні питання з розрахунків за перевезення вантажів і додаткових послуг платники регулюють безпосередньо з станціями, які нараховували платежі, і розрахунковими підрозділами, що провадили розрахунки. У разі недосягнення домовленості спірні питання вирішуються в претензійно-позовному порядку.
		За таких обставин справи, виходячи з вищенаведених положень колегія суддів Вищого господарського суду України погоджується із висновками судів попередніх інстанцій про те, що у Укрзалізниці були відсутні підстави для стягнення з Компанії витрат, пов'язаних із затримкою вищевказаних вагонів, оскільки вказане затримання було здійснено не з вини відправника.
		Окрім того, в силу положень ст. 62 Статуту залізниць порядок розрахунків за перевезення і послуги встановлюється Укрзалізницею згідно з чинним законодавством. Належні за перевезення вантажів і надання додаткових послуг платежі можуть вноситися готівкою, чеками, безготівково, якщо інше не передбачено законодавством, на станціях відправлення або передоплатою через розрахункові підрозділи залізниць.
		Відповідно до п. 2.3. Правил розрахунків за перевезення вантажів, затверджених наказом Міністерства транспорту України № 644 від 21.11.2000, розрахунки за перевезення вантажу та вантажобагажу між залізницею і платником (відправником, одержувачем, експедитором) здійснюються на підставі договору (додаток 1), згідно з яким залізниця відкриває особовий рахунок кожному платнику (відправнику, одержувачу, експедитору) з присвоєнням коду платника.
		Згідно з п. 2.5. вказаних Правил, платник згідно з договором у порядку передоплати перераховує на рахунок розрахункового підрозділу кошти для оплати перевезень і додаткових послуг.
		Сторонами у п. 2.2.5 Договору з організації перевезень було погоджено, що замовник зобов'язаний здійснювати попередню оплату за послуги, пов'язані з організацією перевезень вантажів, що замовлені замовником, шляхом перерахування коштів, що відповідають обсягу замовлених послуг (з урахуванням режиму роботи банківських установ, але не менше ніж середньодобове нарахування протягом 3 діб, що склалися за поточний місяць) на поточний рахунок зі спеціальним режимом використання виконавця та забезпечувати своєчасне надходження коштів на зазначений рахунок виконавця. Замовник зобов'язаний проводити оплату за надані послуги, пов'язані з організацією перевезень вантажів, та інші додаткові послуги, пов'язані з перевезенням вантажів, які замовлені замовником, відповідно до розділу 3 договору (п. 2.2.7 Договору з організації перевезень).
		Пунктом 3.4.5 Договору з організації перевезень встановлено, що виконавець відображає в особовому рахунку використання замовником коштів для оплати послуг, пов'язаних з організацією перевезень вантажів, що замовлені замовником та щодобово протягом періоду надання послуг надає замовнику в електронному вигляді переліки перевізних документів.
		Таким чином, судами цілком обґрунтовано наголошено на тому, що умовами Договору з організації перевезень не передбачено можливість безспірного списання Укрзалізницею з особового рахунку Компанії будь-яких коштів. В договорі і в нормативних актах передбачено, що замовник таким чином оплачує лише замовлені послуги.
		За приписами ст. ст. 525, 526 ЦК України, ст. 193 ГК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутністю таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
		З огляду на наведене, враховуючи що матеріалами справи підтверджується неправомірність списання спірних коштів Укрзалізницею з Компанії, а відповідачем належним чином не доведено зворотнього, місцевим та апеляційним господарськими судами було правомірно і обґрунтовано задоволено позов.
		Доводи касаційної скарги Укрзалізниці наведених висновків не спростовують та не впливають на них.
		Твердження скаржника про те, що за рішенням Господарського суду Волинської області у справі № 903/825/16 з державного підприємства "Маневицьке лісове господарство" на користь Компанії стягнуто частину додаткових зборів, які є предметом спору у даній справі, не мають доказового значення у даному спорі. Законність та підставність такого стягнення може бути оцінена лише в межах провадження у справі № 903/825/16 Господарського суду Волинської області.
		Посилання Укрзалізниці у касаційній скарзі на порушення судами попередніх інстанцій норм процесуального права при прийнятті оскаржуваних судових рішень не знайшли свого підтвердження в процесі перегляду справи у касаційному порядку, у зв'язку із чим, відхиляються колегією суддів Вищого господарського суду України як необґрунтовані.
		На підставі викладеного колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що відповідно до вимог ст. 43 ГПК України постанова Київського апеляційного господарського суду від 20.06.2017 ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді всіх обставин справи, які мають значення для вирішення спору, відповідає нормам матеріального та процесуального права, доводи касаційної скарги Укрзалізниці не спростовують висновків господарського суду другої інстанції, у зв'язку з чим підстав для її скасування не вбачається.
		Керуючись ст. ст. 1115, 1117, 1119 та 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України
		 
		П О С Т А Н О В И В:
		 
		Касаційну скаргу публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі філії "Центр транспортної логістики" ПАТ "Укрзалізниця" залишити без задоволення, а постанову Київського апеляційного господарського суду від 20.06.2017 у справі № 910/23746/16 Господарського суду м. Києва - без змін.
		 
		 
		 
		Головуючий суддя                                                                      Г.А. Кравчук
		 
		 
		Суддя                                                                                          В.А. Корсак
		 
		 
		Суддя                                                                                          І.В. Алєєва

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...