Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 908/852/17 : Господарські справи (до 01.01.2019); Укладення, зміни, розірвання, виконання договорів (правочинів) та визнання їх недійсними, зокрема:; Визнання договорів (правочинів) недійсними; спільної діяльності.
Надіслано для оприлюднення: 01.12.2017. Зареєстровано: 03.12.2017. Забезпечено надання загального доступу: 05.12.2017.
Дата набрання законної сили: 27.11.2017
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		донецький апеляційний господарський суд
		 
		Постанова
		Іменем України
		27.11.2017 р. справа №908/852/17
		 
		Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
		 
		головуючий суддя суддіОСОБА_1,  ОСОБА_2, ОСОБА_3 секретар судового  засідання ОСОБА_4за участю представників сторін від позивача від відповідача-1 від відповідача-2 від прокуратури  від третьої особи  без участі представника не зявився не зявився ОСОБА_5, за посвідченням ОСОБА_6, за посвідченням не зявився розглянувши у відкритому судовому засіданні  апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "Аверс", м. Запоріжжя   на рішення господарського суду Запорізької області  від04.07.2017 (підписано 10.07.2017) у справі№908/852/17 (суддя Зінченко Н.Г.) за позовомКерівника Запорізької місцевої прокуратури №1 в інтересах держави в особі Запорізької обласної державної адміністрації, м. Запоріжжя   до відповідачів:1. Державного підприємства "Запорізький державний центр науки, інновацій та інформатизації", м. Запоріжжя;  2. Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "Аверс", м. Запоріжжятретя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача-1  Міністерство освіти і науки України, м. Київпровизнання недійсним договору про спільну діяльність від 06.09.2012р. В С Т А Н О В И В:
		 
		Керівник Запорізької місцевої прокуратури № 1 звернувся до господарського суду Запорізької області в інтересах держави в особі органу, уповноваженого державою здійснювати відповідні функції в спірних правовідносинах  Запорізької обласної державної адміністрації з позовом до відповідачів: Державного підприємства «Запорізький державний центр науки, інновацій та інформатизації» та Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство «Аверс», про визнання недійсним договору про спільну діяльність, укладеного 06.09.2012 між Державним підприємством «Запорізький державний центр науки, інновацій та інформатизації» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство «Аверс».
		Ухвалою господарського суду Запорізької області від 24.05.2017 задоволено клопотання Запорізької місцевої прокуратури №1 про вжиття заходів забезпечення позову у справі №908/852/17. Вжито заходи по забезпеченню позову шляхом: заборони Товариству з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство «Аверс», Державному підприємству «Запорізький державний центр науки, інновацій та інформатизації» вчиняти будь-які дії щодо будівництва на земельній ділянці площею 0,4279 га за адресою: м. Запоріжжя, пр. Соборний (Леніна), 77 до вирішення господарським судом Запорізької області по суті спору у справі №908/852/17. 
		Ухвалою господарського суду Запорізької області від 01.06.2017 залучено до участі у справі у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача  1, Міністерство науки та освіти України.
		Рішенням господарського суду Запорізької області від 04.07.2017 у справі №908/852/17 позов керівника Запорізької місцевої прокуратури №1 в інтересах держави в особі Запорізької обласної державної адміністрації до відповідачів, Державного підприємства Запорізький державний центр науки, інновацій та інформатизації та Товариства з обмеженою відповідальністю Науково-виробниче підприємство Аверс, задоволено повністю.
		Визнано недійсним договір про спільну діяльність від 06.09.2012р., укладений між Державним підприємством Запорізький державний центр науки, інновацій та інформатизації та Товариством з обмеженою відповідальністю Науково-виробниче підприємство Аверс.
		Стягнуто з Державного підприємства Запорізький державний центр науки, інновацій та інформатизації на користь прокуратури Запорізької області в особі Запорізької місцевої прокуратури №1 - 800,00 грн. судового збору. 
		Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю Науково-виробниче підприємство Аверс на користь прокуратури Запорізької області в особі Запорізької місцевої прокуратури №1- 800,00 грн. судового збору. 
		Рішення мотивовано обґрунтованістю заявлених вимог.
		Не погодившись з прийнятим рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю Науково-виробниче підприємство Аверс звернулось до Донецького апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, якою просило скасувати рішення господарського суду Запорізької області від 04.07.2017 у справі №908/852/17 у повному обсязі та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог керівника Запорізької місцевої прокуратури №1 в інтересах держави в особі Запорізької обласної державної адміністрації до ДП «Запорізький державний центр науки, інновацій та інформатизації» та ТОВ «Науково-виробниче підприємство «Аверс» про визнання недійсним договору про спільну діяльність від 06.09.2012р.
		Вважає прийняте судом рішення необґрунтованим, прийнятим з порушенням норм матеріального та процесуального права, висновки суду такими, що не відповідають обставинам справи.  Зазначає, що формальна невідповідність фактичного виду використання земельної ділянки її цільовому призначенню, не є порушенням вимог чинного законодавства, якщо фактичне використання земельної ділянки відповідає її категорії.
		Наполягає, що фактичного переходу земельної ділянки та прав на неї до відповідача 2 за договором про спільну діяльність не відбулося, а земельна ділянка залишається в користуванні відповідача 1, і відповідач 2 не заявляє жодних заперечень щодо цього.
		Наголошує на пропущенні строку позовної давності для звернення з цим позовом, просить застосувати наслідки спливу позовної давності та відмовити у позові в повному обсязі. Послався на ст. 267 Цивільного кодексу України за приписами якої сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.
		Ухвалою Донецького апеляційного господарського суду від 31.07.2017 (головуючий суддя Геза Т.Д., судді Москальова І.В., Склярук О.І.) прийнято до провадження апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Науково-виробниче підприємство Аверс на рішення господарського суду Запорізької області від 04.07.2017 у справі №908/852/17; справу призначено до розгляду на 12.09.2017.
		На електронну адресу Донецького апеляційного господарського суду від Запорізької обласної державної адміністрації надійшли заперечення проти апеляційної скарги, в яких позивач вважає рішення суду першої інстанції вірним, а доводи ТОВ "НВП "Аверс", викладені в апеляційній скарзі  необґрунтованими. Просить відмовити ТОВ "НВП "Аверс" у задоволенні вимог, викладених в апеляційній скарзі у повному обсязі, а рішення суду першої інстанції залишити без змін. Зазначає, що про порушення з боку ДП «Запорізький державний центр науки, інновацій та інформатизації» Адміністрації стало відомо із листа Запорізької місцевої прокуратури №1 від 21.10.2016 (№125-11666 вих.16), тобто в розумінні статті 261 Цивільного кодексу України, строк позовної давності не пропущений.
		Просить розглядати справу без участі уповноваженого представника облдержадміністрації.
		У звязку із тимчасовою непрацездатністю головуючого судді Гези Т.Д. на призначену дату засідання, протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 11.09.2017 сформовано судову колегію у складі: головуючий суддя Дучал Н.М., судді Будко Н.В., Мартюхіна Н.О.
		Ухвалою Донецького апеляційного господарського суду від 12.09.2017 прийнято до провадження апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "Аверс" б/н від 20.07.2017 на рішення господарського суду Запорізької області від 04.07.2017 у справі №908/852/17, призначену до розгляду на 12.09.2017.
		На електронну адресу Донецького апеляційного господарського суду від Запорізької місцевої прокуратури №1 надійшов відзив на апеляційну скаргу ТОВ «НВП «Аверс», в якому прокурор просить апеляційну скаргу ТОВ «НВП «Аверс» залишити без задоволення, а рішення господарського суду Запорізької області від 04.07.2017 у цій справі залишити без змін. Щодо застосування строку позовної давності повідомив, що за приписами ст.267 Цивільного кодексу України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.
		Відповідно до п.2.1. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 10 від 29.05.2013р. «Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів» у суді апеляційної інстанції заявити про сплив позовної давності може сторона у спорі, яка доведе неможливість подання відповідної заяви в суді першої інстанції, зокрема у разі, якщо відповідну сторону не було належним чином повідомлено про час і місце розгляду справи місцевим господарським судом. 
		Представник ТОВ «НВП «Аверс» приймав участь у судових засіданнях під час розгляду господарським судом Запорізької області справи, та не був позбавлений права подати заяву про застосування строку позовної давності до винесення судом рішення по справі.
		Розгляд апеляційної скарги відкладався.
		Ухвалою Донецького апеляційного господарського суду від 24.10.2017 задоволено клопотання прокурора, що забезпечує участь у справі, яке підтримано представником ТОВ «НВП «Аверс», про продовження строку розгляду справи, строк розгляду апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "Аверс" на рішення господарського суду Запорізької області від 04.07.2017 у справі №908/852/17 продовжено на пятнадцять днів; розгляд апеляційної скарги відкладено на 27.11.2017.
		27.11.2017 ТОВ «НВП «Аверс» подані клопотання б/н від 27.11.2017, в яких відповідач-2 просить:
		відкласти розгляд справи, у звязку з неможливістю представника прийняти участь в судовому засіданні, у звязку з необхідністю участі в іншому судовому процесі в Дніпропетровському окружному адміністративному суді;
		відкласти розгляд справи та зобовязати ДП "Запорізький державний центр науки, інновацій та інформатизації" надати пояснення щодо вимог апеляційної скарги та державної реєстрації спірної земельної ділянки пл. 0,4279 га за адресою: Запорізька область, м. Запоріжжя, проспект Соборний, 77 в Державному земельному кадастрі;
		відкласти розгляд справи для надання можливості подати додаткові докази, які є вирішальними у даній справі, а саме ОСОБА_5 з Державного земельного кадастру щодо земельної ділянки пл. 0,4279 га за адресою: Запорізька область, м. Запоріжжя, проспект Соборний, 77, право на яку зареєстровано за Державним підприємством "Запорізький державний центр науки, інновацій та інформатизації";
		витребувати у Головного Управління Держгеокадастру у Запорізькій області витяг з Державного земельного кадастру щодо земельної ділянки пл. 0,4279 га за адресою: Запорізька область, м. Запоріжжя, проспект Соборний, 77, право на яку зареєстровано за Державним підприємством "Запорізький державний центр науки, інновацій та інформатизації" та відкласти розгляд справи.
		Судом апеляційної інстанції не задоволені подані ТОВ «НВП «Аверс» клопотання про відкладення розгляду апеляційної скарги, виходячи з наступного. 
		Положеннями ст.77 Господарського процесуального кодексу України, суду надано право відкладення розгляду справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.
		Відповідно до ст.28 Господарського процесуального кодексу України, справи юридичних осіб в господарському суді ведуть їх органи, що діють у межах повноважень, наданих їм законодавством та установчими документами, через свого представника. Керівники підприємств та організацій, інші особи, повноваження яких визначені законодавством або установчими документами, подають господарському суду документи, що посвідчують їх посадове становище. Представниками юридичних осіб можуть бути також інші особи, повноваження яких підтверджуються довіреністю від імені підприємства, організації; адвокати. Довіреність видається за підписом керівника або іншої уповноваженої ним особи та посвідчується печаткою підприємства, організації. 
		Матеріали справи містять довіреності на двох представників ТОВ «НВП «Аверс» (ОСОБА_7 та ОСОБА_8А.), яким надано право представляти інтереси Товариства в судах.
		Заявник, бажаючи прийняти участь у судовому засіданні, не був позбавлений права вирішити питання щодо участі керівника та/або іншого представника, згідно ст. 28 Господарського процесуального кодексу України, в судовому засіданні апеляційної інстанції.
		Ухвалами суду сторони не зобовязувалися забезпечити участь представників в судовому засіданні, крім того сторін було попереджено, що у разі незявлення їх представників у судове засідання, апеляційну скаргу буде розглянуто за наявними  у справі матеріалами.  
		Позиція ТОВ НВП Аверс» є викладеною в апеляційній скарзі, неодноразово наводилася представником в судових засіданнях. Розгляд апеляційної скарги відкладався, тому у представника апелянта було достатньо часу для подання клопотань та  надання доказів, які він вважав необхідними.
		При цьому, відповідно до ст.101 Господарського процесуального кодексу України додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього.
		Відкладення розгляду апеляційної скарги для надання апелянту часу на подання додаткових доказів приписами господарського процесуального кодексу України не передбачено, відкладення розгляду апеляційної скарги поза межами строків розгляду апеляційної скарги, з врахуванням задоволення клопотання сторін про продовження строку, господарським процесуальним кодексом України також не передбачено.  
		Застосовуючи згідно з ч. 1 ст. 4 Господарського процесуального кодексу України, ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини"  при розгляді справи ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, колегія суддів зазначає, що право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується з обов'язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (пункт 35 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії" (Alimentaria Sanders S.A. v. Spain") від 07.07.1989 року).
		В судових засіданнях апеляційної інстанції, представник апелянта підтримував доводи апеляційної скарги, просив суд скасувати рішення господарського суду Запорізької області від 04.07.2017 року у справі №908/852/17 та прийняти нове рішення, яким відмовити у повному обсязі у задоволенні позовних вимог Керівника Запорізької місцевої прокуратури №1 в інтересах держави в особі Запорізької обласної державної адміністрації до ДП "Запорізький державний центр науки, інновацій та інформатизації" та ТОВ "Науково-виробниче підприємство "Аверс" про визнання недійсним договору про спільну діяльність від 06.09.2012.
		Представники прокуратури підтримували вимоги, висловлені у відзиві, просили апеляційну скаргу ТОВ «НВП «Аверс» залишити без задоволення, а рішення господарського суду Запорізької області від 04.07.2017 залишити без змін. 
		Відповідач 1, ДП "Запорізький державний центр науки, інновацій та інформатизації", третя особа, Міністерство  освіти та науки України не скористалися правом участі представника в судових засіданнях апеляційної інстанції, про час та місце розгляду апеляційної скарги були повідомлені належним чином.
		Згідно з положеннями ст. 101 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішень місцевого господарського суду в повному обсязі.
		У відповідності до п.п. 1, 3 частини 2 ст. 129 Конституції України, основними засадами судочинства є рівність усіх учасників судового процесу перед законом та судом, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
		Згідно зі ст.ст. 42, 43 Господарського процесуального кодексу України - правосуддя у господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом та змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.
		Вивчивши матеріали справи, проаналізувавши доводи апеляційної скарги, заслухавши в судових засіданнях пояснення прокурора, представника відповідача 2, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, Донецьким апеляційним господарським судом встановлено наступне.
		Рішенням виконавчого комітету Запорізької міської ради №482/77 від 27.08.98 затверджено матеріали інвентаризації земельної ділянки площею 0,4279 га та встановлено державному підприємству Запорізький центр науково-технічної та економічної інформації зовнішні межі фактичного землекористування по пр. Леніна, 77 для функціонування  комплексу центру згідно з планом (п.1). Надано в постійне користування державному підприємству Запорізькому центру науково-технічної та економічної інформації земельну ділянку загальною площею 0,4279 га по пр. Леніна, 77 в межах згідно з планом, за рахунок земель, які вилучаються із користування державного комунального підприємства «Управління капітального будівництва Запорізького міськвиконкому», тому числі: площею 0,1210 га для функціонування центру; площею 0,1887 га для благоустрою прилеглої території; площею 0,1182 га для функціонування автостоянки (п.3). 
		Відповідно до рішення Виконавчого комітету Запорізької міської ради №482/77 від 27.08.98, Державному підприємству Запорізький центр науково-технічної та економічної інформації (юридична адреса м. Запоріжжя, пр. Леніна ,77) видано Державний акт на право постійного користування землею І-ЗП №003062 площею 0,4279 для функціонування комплексу центру  по пр. Леніна,77.
		Акт зареєстровано у Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за №2384. 
		Відповідно до преамбули Статуту Державного підприємства Запорізький державний центр науки, інновацій та інформатизації, затвердженого Головою Державного агентства з питань науки, інновацій та інформатизації України (наказ №52 від 06.06.2011), ДП Запорізький державний центр науки, інновацій та інформатизації (далі - Центр) є державним підприємством, яке засноване на державній власності та належить до сфери управління Державного агентства з питань науки, інновацій та інформатизації (далі  Агентство).
		Центр створений відповідно до постанови Ради Міністрів Української РСР від 17.06.1967р. № 402. 
		Наказом Державного комітету України з питань науки, інновацій та інформатизації (Держкомнауки) від 06.07.2010 №3 Запорізький центр науково-технічної та економічної інформації підпорядкований Державному комітету України з питань науки, інновацій та інформатизації, а наказом від 27.09.2010 №31 перейменований у Запорізький державний центр науки, інновацій та інформатизації. Центр є правонаступником Запорізького державного центру науково-технічної і економічної інформації.
		Наказом Державного агентства з питань науки, інновацій та інформатизації України від 29.04.2011р. № 14/1 підпорядкований Державному агентству з питань науки, інновацій та інформатизації України і входить до сфери його управління.
		06.09.2012 між ДП Запорізький державний центр науки, інновацій та інформатизації (Сторона 1) та ТОВ Науково-виробниче підприємство Аверс (Сторона 2) укладено договір про спільну діяльність. 
		На копії договору наявна відмітка про погодження Державним агентством з питань науки, інновацій та інформатизації 10.09.2012.
		Відповідно до п. 2.1. Договору, сторони зобовязуються на основі співробітництва та шляхом здійснення внесків майном (грошовими коштами, матеріалами, майновими правами тощо), трудовою участю та організацією співпраці, сумісно діяти з метою здійснення інвестування та будівництва офісно-торгівельної будівлі, зазначеного у п. 2.2. цього Договору.
		Сторони спільно діють з метою будівництва офісно-торгівельної будівлі за адресою: м.Запоріжжя, пр. Леніна, 77 (надалі  Обєкт), план якого міститься у додатку №1 до цього Договору (надалі  Додаток №1), який є невідємною частиною цього Договору (п.2.2.договору).
		Будівництво Обєкту здійснюватиметься на земельній ділянці у межах, визначених в проекті відведення земельної ділянки, яка розташована за адресою: м. Запоріжжя, пр. Леніна, 77 (надалі  Земельна ділянка), яка належить Стороні 1 на праві постійного користування землею на підставі Державного акту на право власності на землю серія І-ЗП №003062 від 02.11.1998, який зареєстрований в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за №2384 (пункт 2.3. Договору). 
		Як вже зазначалося Державний акт серія І-ЗП №003062 від 02.11.1998 виданий відповідачу 1 на право постійного користування землею.
		Відповідно до п. 3.3. Договору для досягнення мети, зазначеної у пункті 2.1. цього договору, Сторона 1 робить внесок шляхом передачі права користування Земельною ділянкою, зазначеною у п. 2.3. цього Договору. Вартість внеску Сторони 1, площа Земельної ділянки, її межі визначаються у відповідному додатку до цього договору який є його невідємною частиною після виготовлення Стороною 2 проекту будівництва. При цьому Сторона 1 зобовязується надати всі необхідні документи, потрібні для розробки проектно-кошторисної документації та виконання всіх вишукувальних робіт, повязаних із проектуванням будівництва Обєкту на Земельній ділянці.
		Внесок Сторони 1, передбачений п.3.3. цього Договору вноситься Стороною 1 на протязі 5 календарних днів з моменту підписання додатку до договору, передбаченому п.3.3. цього договору, шляхом надання Стороні 2 Земельної ділянки, для здійснення її підготовки в якості будівельного майданчика для будівництва Обєкту (п. 3.4.договору). 
		Сторони встановили, що ведення всіх спільних справ за цим договором від імені останніх, включаючи залучення до спільної діяльності інших осіб, здійснюється Стороною 2.
		Рішення щодо всіх спільних справ Сторін повязаних з виконанням цього договору, приймаються Стороною 2 одноособово (п.п.4.1., 4.3. договору). 
		Умовами статті 5 Договору визначено, що результатом спільної діяльності Сторін за цим договором є закінчення будівництва та введення Стороною 2 Обєкта в експлуатацію шляхом отримання сертифікату відповідності Інспекції Держархбудконтролю у Запорізькій області (п. 5.1 Договору).
		Після проведення первинної технічної інвентаризації Обєкту та введення Обєкту в експлуатацію, Сторони, на підставі результатів первинної технічної інвентаризації Обєкту, здійснюють розподіл площ приміщень в Обєкті, які є їх частками у спільній діяльності (надалі - Частки Сторін), а саме: часткою Сторони 1 є приміщення котельної з технічним обладнанням. Площа, перелік обладнання визначаються додатковою угодою до цього Договору на підставі технічного завдання Сторони 1 (пп. 5.2.1., п. 5.2. Договору). 
		Часткою Сторони 2 є нежитлові приміщення в Обєкті, які не є часткою Сторони 1 (пп. 5.2.2. п. 5.2. Договору).
		Після підписання цього Договору, кожна із Сторін отримує всі майнові права на свою Частку у збудованому Обєкті (п. 5.3. Договору).
		Сторона 2 оформлює і подає відповідним органам всі документи, які є необхідними для оформлення Сторонами права власності на приміщення, які Сторони отримали як Частку за цим Договором (п. 5.4. Договору).
		Договір підписано представниками сторін 06.09.2012р.
		Наказом Державного агентства з питань науки, інновацій та інформатизації від 24.09.2012 №174 Про припинення підприємств науково-технічної інформації, вирішено ліквідувати Державне підприємство Запорізький державний центр науки, інновацій та інформатизації. Призначено голову ліквідаційної комісії.
		Згідно із наказом Державного агентства з питань науки, інновацій та інформатизації від 05.02.2013 №31 «Про внесення змін до наказу від 24.09.2012 №174» головою комісії з ліквідації державного підприємства «Запорізький державний центр науки, інновацій та інформатизації» призначено ОСОБА_9
		За даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб  підприємців та громадських формувань ДП Запорізький державний центр науки, інновацій та інформатизації з 04.10.2012 перебуває в стані припинення. 
		Постановою Кабінету Міністрів України від 04.06.2014 №255 Про деякі питання діяльності центральних органів виконавчої влади Державне агентство з питань науки, інновацій та інформатизації перейменоване у Державне агентство з питань електронного урядування, поклавши на нього функції з реалізації державної політики у сфері інформатизації, електронного урядування, формування і використання національних електронних інформаційних ресурсів, розвитку інформаційного суспільства. Міністерство освіти і науки визначено головним органом у системі центральних органів виконавчої влади з реалізації державної політики у сфері наукової, науково-технічної та інноваційної діяльності, трансферу технологій.
		Рішенням Запорізької міської ради від 19.02.2015 №15 «Про перейменування проспекту Леніна в місті Запоріжжі на проспект Соборний» проспект Леніна, який розташований вздовж Ленінського, Орджонікідзевського, Жовтневого, Комунарського районів міста Запоріжжя, перейменовано на проспект Соборний. 
		Прокурор та позивач наполягають, що ДП «Запорізький державний центр науки, інновацій та інформатизації», уклавши договір про спільну діяльність з ТОВ «НВП «Аверс», не маючи необхідного обсягу цивільної дієздатності щодо передачі земельної ділянки,  фактично розпорядилось земельною ділянкою, передавши право користування земельною ділянкою ТОВ «НВП «Аверс». Передання ДП «Запорізький державний центр науки, інновацій та інформатизації» в якості внеску у спільну діяльність земельної ділянки державної форми власності для проведення на ній будівництва торгівельного центру, суперечить процедурі припинення та надання у користування земельних ділянок державної форми власності, оскільки будівництво проводиться на земельній ділянці, яка не була виділена для цієї мети та не відповідає цільовому призначенню земельної ділянки, чим порушуються інтереси держави.
		Зазначене стало підставою для звернення Керівника Запорізької місцевої прокуратури №1 до господарського суду. 
		Перевіривши повноту встановлених судом першої інстанції обставин справи та правильність їх юридичної оцінки, Донецький апеляційний господарський суд дійшов висновку про необґрунтованість апеляційної скарги, виходячи з наступного.
		Частиною 2 статті 16 Цивільного кодексу України та ст.20 Господарського кодексу України серед способів захисту порушеного права, зокрема, передбачено такий як визнання недійсним правочину.
		Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
		Виходячи зі змісту положень ст.ст. 11, 202 Цивільного кодексу України, за своєю правовою природою договір є правочином. Водночас, договір є й основною підставою виникнення цивільних прав та обов'язків. 
		Заявляючи позов про визнання недійсним договору про спільну діяльність, позивач мав довести наявність тих фактичних обставин, з якими закон пов'язує визнання угод недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настанням відповідних наслідків.
		Відповідно до ч.1 ст. 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою  третьою, пятою  та шостою ст.203 Цивільного Кодексу України, а саме: зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також  моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Недійсним є правочин,  якщо його  недійсність встановлена законом (нікчемний  правочин). У цьому разі визнання  такого правочину недійсним судом не вимагається. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин) (ч. 2 ст.215 ЦК України).
		Відповідно до ст.1130 Цивільного кодексу України за договором про спільну діяльність сторони (учасники) зобов'язуються спільно діяти без створення юридичної особи для досягнення певної мети, що не суперечить законові. Спільна діяльність може здійснюватися на основі об'єднання вкладів учасників (просте товариство) або без об'єднання вкладів учасників.
		Договір про спільну діяльність укладається у письмовій формі. Умови договору про спільну діяльність, у тому числі координація спільних дій учасників або ведення їхніх спільних справ, правовий статус виділеного для спільної діяльності майна, покриття витрат та збитків учасників, їх участь у результатах спільних дій та інші умови визначаються за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено законом про окремі види спільної діяльності ( ст.1131 Цивільного кодексу України).
		В якості підстав для визнання недійсним договору про спільну діяльність від 06.09.2012р., укладеного між відповідачами у справі, прокурор зазначає наступне: оспорюваний правочин суперечить вимогам Земельного кодексу України (ст.ст. 17, 21, 96, 116, 122, 149), ст.1130 Цивільного кодексу, ст.5 Закону України Про управління обєктами державної форми власності, ст.64 Податкового кодексу України, а саме відповідач 1 фактично не маючи прав власника розпорядився земельною ділянкою на користь ТОВ НВП Аверс, всупереч її цільовому призначенню з метою здійснення діяльності , що не відповідає меті, без обовязкового  рішення Кабінету Міністрів України щодо погодження укладення договору.
		Згідно зі ст. 6 Закону України Про розмежування земель державної та комунальної власності від 05.02.2004 №1457-IV при розмежуванні земель державної та комунальної власності не можуть передаватися до земель комунальної власності: земельні ділянки, на яких розташовані державні, в том числі казенні, підприємства, господарські товариства, у статутних фондах яких державі належать частки (акції, паї), обєкти незавершеного будівництва та законсервовані обєкти.
		Відповідно до пп.4 «а» пункту 4 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розмежування земель державної та комунальної власності» від 06.09.2012 №5245-VI, у державній власності залишаються розташовані в межах населених пунктів земельні ділянки, які перебувають у постійному користуванні органів державної влади, державних підприємств, установ, організацій, Національної академії наук України, державних галузевих академій наук.
		Згідно з приписами ст. 84 Земельного кодексу України (в редакції, чинній на момент укладання оспорюваного договору) у державній власності перебувають усі землі України, крім земель комунальної та приватної власності. Право державної власності на землю набувається і реалізується державою в особі Кабінету Міністрів України, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, обласних, Київської та Севастопольської міських, районних державних адміністрацій, державних органів приватизації відповідно до закону. До земель державної власності, які не можуть передаватись у комунальну власність, належать земельні ділянки, на яких розташовані державні, у тому числі казенні підприємства, господарські товариства, у статутних капіталах яких державі належать частки (акції, паї), об'єкти незавершеного будівництва та законсервовані об'єкти.
		Земельна ділянка площею 0,4279 га, яка передана державному підприємству у постійне користування, в силу наведених норм належить до державної власності.
		Аналіз умов оспорюваного Договору та положень наведеного законодавства свідчать, що ДП Запорізький державний центр науки, інновацій та інформатизації в якості внеску у спільну діяльність передало земельну ділянку державної форми власності, яка належить останньому на праві постійного користування, що посвідчується відповідним Державним актом, з метою її забудови.
		Як встановлено ст. 116 Земельного кодексу України (в редакції, станом на момент укладання оспорюваного договору) громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної та комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону. Надання у користування земельної ділянки, що перебуває у власності або у користуванні, провадиться лише після вилучення (викупу) її в порядку, передбаченому цим Кодексом.
		Згідно із ч. 4 ст. 122 Земельного кодексу України (в редакції, чинній на момент укладання оспорюваного договору) обласні державні адміністрації передають земельні ділянки на їх території із земель державної власності у власність або у користування у межах міст обласного значення та за межами населених пунктів для всіх потреб, крім випадків, визначених частинами третьою, сьомою цієї статті.
		Надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється на підставі рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування (ст. 123 Земельного кодексу України в редакції, чинній на момент укладання оспорюваного договору).
		Крім того, відповідно до ст. 149 Земельного кодексу України (в редакції, чинній на момент укладання оспорюваного договору) земельні ділянки, надані у постійне користування із земель державної та комунальної власності, можуть вилучатися для суспільних та інших потреб за рішенням органів державної влади, Ради міністрів Автономної Республіки Крим та органів місцевого самоврядування на підставі та в порядку, передбачених цим Кодексом. Обласні державні адміністрації на їх території вилучають земельні ділянки державної власності, які перебувають у постійному користуванні, в межах міст обласного значення  та за межами населених пунктів для всіх потреб, крім випадків, визначених частинами п'ятою, дев'ятою цієї статті.
		Отже, право розпорядження земельною ділянкою, яка перебуває у постійному користуванні ДП «Запорізький центр науково-технічної та економічної інформації», надано Запорізькій обласній державній адміністрації.
		Згідно з приписами ст. 92 Земельного кодексу України (в редакції, чинній на момент укладання оспорюваного договору) право постійного користування земельною ділянкою - це право володіння і користування земельною ділянкою, яка перебуває у державній або комунальній власності, без встановлення строку. Права постійного користування земельною ділянкою із земель державної та комунальної власності набувають підприємства, установи та організації, що належать до державної та комунальної власності.
		Як зазначено в Рішенні Конституційного Суду України від 22.09.2005 №5-рп/2005 (справа про постійне користування земельними ділянками) суб'єктивне право постійного користування земельною ділянкою суттєво відрізняється від суб'єктивного права власності на землю та суб'єктивного права оренди.
		Хоча власники землі та орендарі поряд із повноваженнями щодо володіння та користування наділяються і повноваженнями щодо розпорядження земельними ділянками (орендарі - в частині передачі земель у суборенду за згодою власника), а постійні користувачі такої можливості позбавлені, у їх праві на землю є ряд особливостей і переваг:
		- право постійного землекористування є безстроковим, на відміну від права оренди, і може бути припинене лише з підстав, передбачених законодавством;
		- права та обов'язки постійних землекористувачів визначені чинним земельним законодавством і не підлягають договірному регулюванню (не можуть бути звужені);
		- постійні землекористувачі, як і землевласники, сплачують земельний податок, розмір якого визначається відповідно до чинного законодавства, на відміну від договірного характеру орендної плати.
		Отже, як вірно зазначено судом першої інстанції, ДП «Запорізький державний центр науки, інновацій та інформатизації», уклавши оспорюваний договір, не маючи при цьому необхідного обсягу цивільної дієздатності щодо розпорядження земельною ділянкою, всупереч наведеним нормам Земельного кодексу України, фактично розпорядилось частиною земельної ділянки, зробивши внесок у спільну діяльність для будівництва офісно-торгівельної будівлі.
		Наслідком забудови є набуття права власності на будівлю (за виключенням приміщення котельні) Товариством з обмеженою відповідальністю Науково-виробниче підприємство Аверс, яке матиме наслідком перехід до останнього відповідного права  на земельну ділянку, в розумінні ст.120 Земельного кодексу України, на якій розташоване будівництво.
		Відповідно до рішення виконавчого комітету Запорізької міської ради від 27.08.1998 №482/77 та Державного акту на право постійного користування землею І-ЗП № 003062 від 02.11.1998, земельна ділянка загальною площею 0, 4279 га, яка розташована за адресою: м. Запоріжжя, пр. Леніна (пр. Соборний), 77, надана у постійне користування Відповідачу 1 для функціонування комплексу наукового центру, у тому числі: площею 0,1210 га для функціонування наукового центру; площею 0,1887 га для благоустрою прилеглої території; площею 0,1182 га для функціонування автостоянки.
		Частина наданої у постійне користування земельної ділянки площею 0,1182 га відведена для функціонування автостоянки та належить до земель транспорту та зв'язку, що підтверджується витягом №6172/2 з технічної документації щодо нормативної грошової оцінки земельної ділянки .
		Відповідно до ч.2 ст.20 Земельного кодексу України (в редакції, чинній на момент укладання оспорюваного договору) зміна цільового призначення земель провадиться органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування, які приймають рішення про передачу цих земель у власність або надання у користування, вилучення (викуп) земель і затверджують проекти землеустрою.
		Порушення порядку встановлення та зміни цільового призначення земель є підставою визнання недійсними угод щодо земельних ділянок (ст.21 Земельного Кодексу України).
		Статтею 96 Земельного кодексу України на землекористувачів покладено обов'язок щодо забезпечення використання землі за її цільовим призначенням.
		За умовами п. 4.6. Статуту ДП «Запорізький державний центр науки, інновацій та інформатизації», затвердженого наказом Державного агентства з питань науки, інновацій та інформатизації від 06.06.11 №52, центр здійснює володіння, користування землею й іншими природними ресурсами відповідно до мети своєї діяльності та чинного законодавства.
		Отже, укладання оспорюваного договору про спільну діяльність, метою якого є будівництво офісно-торгівельного центру на спірній земельній ділянці, суперечить цільовому призначенню та функціональному використанню земельної ділянки, наданої у постійне користування Відповідачу 1, що призводить до порушення одного з основних обов'язків землекористувача - використання земельної ділянки за цільовим призначенням, та вимог статті 96 Земельного Кодексу України.
		Відповідно до Статуту ДП «Запорізький державний центр науки, інновацій та інформатизації», затвердженого наказом Державного агентства з питань науки, інновацій та інформатизації України від 06.06.2011 №52 метою діяльності Центру є: 1) реалізація на регіональному рівні державної інформаційної політики у сфері наукової, науково-технічної, інноваційної та іншої діяльності, інформатизації в межах своєї компетенції (п. 2.1.1); 2) всебічне задоволення потреб фізичних та юридичних осіб в інформації з питань діяльності у науковій, науково-технічній, економічній, інноваційній сферах, сфері інформатизації та потреб у іншій інформації, яка необхідна на усіх циклах її життєдіяльності (п. 2.1.2); 3) забезпечення соціального розвитку колективу (п.2.1.3).
		Згідно із відомостями, які містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, Відповідач 1 здійснює наступні види діяльності: основний - дослідження і розробки в галузі технічних наук, інші - видання книг; діяльність пов'язана банками даних; освіта дорослих та інші види освіти; здавання в оренду власного нерухомого майна; інша діяльність у сфері інформатизації.
		Тобто, будівництво офісно-торгівельних будівель не є метою діяльності ДП «Запорізький державний центр науки, інновацій та інформатизації».
		Отже, оспорюваний договір укладений в порушення ст. 1130 Цивільного кодексу України, ст.ст. 116, 149 Земельного кодексу України.
		Крім того, як вже зазначалося вище, ДП «Запорізький державний центр науки, інновацій та інформатизації» з жовтня 2012р. знаходиться в стані припинення. Зазначене свідчить, що  договір з боку ДП «Запорізький державний центр науки, інновацій та інформатизації» не спрямований на досягнення спільної мети, зазначеної в договорі.
		Враховуючи наведене, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що договором про спільну діяльність від 06.09.2012р. порушуються права позивача як органу, який реалізує права Держави на землю,   укладений договір суперечить вимогам Земельного кодексу України в частині додержання процедури припинення та надання у користування земельних ділянок державної форми власності, зміни цільового призначення земельної ділянки, а також не спрямований на досягнення спільної мети, а тому підлягає визнанню недійсним згідно зі ст.ст. 203, 215 Цивільного кодексу України.
		Щодо посилань прокурора на недодержання в момент укладення оспорюваного договору вимог ст.5 Закону України «Про управління об'єктами державної власності», та п.п.2, 3 Постанови КМУ від 11.04.2012р. №296 «Про затвердження Порядку укладення державними підприємствами, установами, організаціями, а також господарськими товариствами, у статутному капіталі яких частка держави перевищує 50 відсотків, договорів про спільну діяльність, договорів комісії, доручення та управління майном» про обов'язковість прийняття рішення Кабінету Міністрів України щодо погодження укладення договору про спільну діяльність, судом першої інстанції вірно зазначено  про їх необґрунтованість, з огляду на таке.
		Так, частиною 2 ст. 3 Закону України «Про управління об'єктами державної власності» передбачено, що дія цього Закону не поширюється на управління об'єктами власності Українського народу, визначеними частиною першою статті 13 Конституції України, а також на здійснення прав інтелектуальної власності.
		Частиною першою статті 13 Конституції України передбачено, що земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об'єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.
		Постанова Кабінету Міністрів України від 11.04.2012 р. №296, якою затверджено Порядок укладання державними підприємствами, установами, організаціями, а також господарськими товариствами, у статутному капіталі яких частка держави перевищує 50 відсотків, договорів про спільну діяльність, договорів комісії, доручення та управління майном прийнята на підставі Закону України «Про управління об'єктами державної власності».
		Таким чином, враховуючи, що внеском у спільну діяльність є саме частина земельної ділянки державної форми власності, право розпорядження якою належить Запорізькій обласній державній адміністрації, до укладення цього договору не може бути застосований Закон України «Про управління об'єктами державної власності» та Постанова Кабінету Міністрів України від 11.04.2012 р. №296, якою затверджено Порядок укладання державними підприємствами, установами, організаціями, а також господарськими товариствами, у статутному капіталі яких частка держави перевищує 50 відсотків, договорів про спільну діяльність, договорів комісії, доручення та управління майном.
		Судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції, що недодержання вимог щодо подальшої реєстрації договору в органах податкової служби не може бути підставою для визнання угоди недійсною, оскільки  відповідна реєстрація відбувається вже після укладення договору та набрання ним чинності, а недійсність правочину має оцінюватись на момент вчинення правочину. 
		Стосовно наполягання апелянта про сплив позовної давності та необхідність застосування наслідків спливу позовної давності, колегія зазначає наступне.
		Відповідно до ст. 267 Цивільного кодексу України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.
		Як зазначено в п.2.1. постанови Пленуму Вищого господарського суду України Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів від 29 травня 2013 року N 10  в редакції постанови пленуму Вищого господарського суду України від 10 липня 2014 року N 6, у суді апеляційної інстанції заявити про сплив позовної давності може сторона у спорі, яка доведе неможливість подання відповідної заяви в суді першої інстанції, зокрема у разі, якщо відповідну сторону не було належним чином повідомлено про час і місце розгляду справи місцевим господарським судом. 
		Матеріали справи свідчать, що протягом періоду судового провадження в суді першої інстанції не подавалося заяви про застосування строку позовної давності.
		Представник ТОВ «НВП «Аверс» приймав участь у судових засіданнях під час розгляду господарським судом Запорізької області справи, та не був позбавлений права подати заяву про застосування строку позовної давності до винесення судом рішення по справі.
		Виходячи з вищезазначеного, Донецький апеляційний господарський суд дійшов висновку, що доводи заявника, викладені в апеляційній скарзі не обґрунтовані, не доведені належними та допустимими доказами в розумінні ст. 33, ст. 34 Господарського процесуального кодексу України.
		Твердження заявника апеляційної скарги про порушення і неправильне застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права при прийнятті рішення не знайшли свого підтвердження, в звязку з чим відсутні підстави для зміни чи скасування рішення господарського суду Запорізької області від 04.07.2017 (підписано 10.07.2017) у справі № 908/852/17.
		Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на заявника скарги.
		Результати апеляційного провадження у справі №908/852/17 оголошені в судовому засіданні.
		Керуючись ст.ст. 91, 99, 101, 102, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Донецький апеляційний господарський суд, -
		 
		П О С Т А Н О В И В:
		 
		Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "Аверс" на рішення господарського суду Запорізької області від 04.07.2017 (підписано 10.07.2017) у справі №908/852/17 залишити без задоволення.
		Рішення господарського суду Запорізької області від 04.07.2017 (підписано 10.07.2017) у справі №908/852/17 залишити без змін.
		Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Вищого господарського суду України у касаційному порядку через Донецький апеляційний господарський суд протягом двадцяти днів.
		 
		 
		Головуючий суддяН.М. Дучал
		 
		 
		Судді:Н.В. Будко 
		 
		 
		ОСОБА_3 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		Надруковано 8 екз.:
		1 - позивачу;
		2 - відповідачам;
		1  третій особі;
		1 - Запорізькій місцевій прокуратурі №1;
		1  прокуратурі Харківської області;
		1 - у справу;
		1  ГСЗО.

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...