Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 644/4448/16-к : Кримінальні справи (до 01.01.2019); Злочини проти безпеки руху та експлуатації транспорту; Порушення правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту особами, які керують транспортними засобами.
Надіслано для оприлюднення: 04.12.2017. Зареєстровано: 05.12.2017. Забезпечено надання загального доступу: 07.12.2017.

Номер судового провадження: не визначено
Номер кримінального провадження в ЄРДР: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
		__________________________________________________________________
		Справа №644/4448/16-к Головуючий 1 інстанції ОСОБА_1 
		Провадження №11-кп/790/2026/17     Доповідач: ОСОБА_2 
		Категорія: ч.1 ст.286 КК України
		ВИРОК
		Іменем України
		30 листопада 2017 року колегія суддів судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду Харківської області в складі: 
		головуючого                - ОСОБА_2 ,
		суддів                    - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
		при секретарі                - ОСОБА_5 ,
		за участю прокурора            - ОСОБА_6 ,
		представника потерпілої        - ОСОБА_7 ,
		захисника                - ОСОБА_8 ,
		обвинуваченого            - ОСОБА_9 ,
		розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні суду м. Харкова кримінальне провадження за апеляційною скаргою прокурора та потерпілої на вирок Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від 29.06.2017р. відносно ОСОБА_9 ,-
		ВСТАНОВИЛА:
		Вказаним вироком
		ОСОБА_9 ,  ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженець м Харкова, громадянин України, з середньотехнічною освітою, одружений, раніше не судимий, працюючий водієм ТОВ «Харківметал-2», мешкає за адресою: АДРЕСА_1 ,
		визнаний невинуватим у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст.286 КК України та виправданий у зв`язку з недоведеністю винуватості.
		В зв`язку з вищезазначеним, цим же рішенням суду відмовлено в задоволенні позовних вимог ОСОБА_10 до ОСОБА_9 , ДП завод «Електроважмаш» та Страхової компанії «Брокбізнес» про стягнення матеріальної та моральної шкоди.
		Згідно з вироком, органами досудового розслідування ОСОБА_9 обвинувачується в тому, що він 09.06.2015р. близько 15год. 00хв., керуючи автомобілем марки «ГАЗ», моделі «3309», д.н. НОМЕР_1 , навпроти 5-ї ділянки території цеху №06 ДП завод «Електроважмаш», розташованого за адресою: пр-т Московський, 299 в м. Харків, рухаючись заднім ходом в напрямку виїзду, зі швидкістю близько 3км/год. порушив, вимоги п.п.10.1, 10.9 Правил дорожнього руху України згідно яких: п.п.10.1 «Перед початком руху, перестроюванням та будь-якою зміною напрямку руху водій повинен переконатися, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху»; п.п. 10.9. «Під час руху транспортного засобу заднім ходом водій не повинен створювати небезпеки чи перешкод іншим учасникам руху. Для забезпечення руху він у разі потреби повинен звернутися за допомогою до інших осіб».
		Крім того, під час руху по вказаній території цеху, навпроти 5-ї ділянки, ОСОБА_9 порушив, також вимоги п.1.34 Правил охорони праці на автомобільному транспорті, а саме: п.1.34 «Перед подачею автомобіля назад водій повинен переконатися, що його ніхто не об`їжджає і поблизу немає людей або якихось перешкод. У всіх випадках перед початком руху заднім ходом необхідно подавати звуковий сигнал. Перед початком руху задніх ходом в умовах недостатнього огляду ззаду (через вантаж у кузові, при виїзді із воріт тощо) водій повинен вимагати, а роботодавець зобов`язаний виділяти працівника для організації руху автомобіля.»
		Під час руху по вказаній території цеху, навпроти 5-ї ділянки, ОСОБА_9 порушив, вимоги ст.14 Закону України «Про працю», згідно яких: ст.14 «Обов`язки працівника щодо до додержання вимог нормативно-правових актів з охорони праці. Працівник зобов`язаний: дбати про особисту безпеку і здоров`я, а також про безпеку і здоров`я оточуючих людей в процесі виконання будь-яких робіт чи під час перебування на території підприємства; знати і виконувати вимоги нормативно-правових актів з охорони праці, правила поводження з машинами, механізмами, устаткуванням та іншими засобами виробництва, користуватися засобами колективного та індивідуального захисту; проходити у встановленому законодавством порядку попередні та періодичні медичні огляди. Працівник несе безпосередню відповідальність за порушення зазначених вимог.»
		Внаслідок допущених порушень ОСОБА_9 , не впевнившись в безпеці руху допустив наїзд на прибиральницю ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка стояла на проїжджій частині.
		В результаті даної дорожньо-транспортної події ОСОБА_10 отримала згідно висновку судово-медичної експертизи №820-ая/16 від 16.02.2016р. наступні тілесні ушкодження: закрита тупа травма правої кисті у вигляді внутрішньо-суглобового перелому основи середньої фаланги 5 пальця; закрита тупа травма лівої кісті у вигляді внутрішньо-суглобового осколкового перелому нігтьової фаланги 1 пальця, які утворилися від ударної травматичної дії тупих твердих предметів , та могли бути отримані не пізніше дати звернення та встановлення ушкоджень у лікувальному закладі, а саме 10.06.2015р.
		За ступенем тяжкості закрита тупа травма правої кісті у вигляді внутрішньо-суглобового перелому основи середньої фаланги 5 пальця; закрита тупа травма лівої кісті у вигляді внутрішньо-суглобового осколкового перелому нігтьової фаланги 1 пальця відносяться до середнього ступеня тяжкості тілесних ушкоджень.
		Порушення зазначених п.п.10.1, 10.9 Правил дорожнього руху України, ст.14 Закону України «Про працю», п.1.34 Правил охорони праці на автомобільному транспорті ОСОБА_9 , які знаходяться в причинному зв`язку з подією, згідно висновку судово-автотехнічної експертизи та експертизи в галузі охорони праці та безпеки життєдіяльності №9096/9229 від 30.11.2015р. та виразилося в тому, що він не врахував дорожню обстановку, не переконався в безпеці руху транспортного засобу заднім ходом та зміною напрямку руху, що призвело до наїзду на прибиральницю ОСОБА_10 , в результаті чого настали вищевказані наслідки.
		Оскільки дата події у резолютивній частині висновку судової авто-технічної експертизи та експертизи в галузі охорони праці та безпеки життєдіяльності (т.1 а.с.67-72) не відповідає даті вчинення ОСОБА_9 правопорушення, яке зазначено як в обвинувальному акті та і в поясненнях інших учасників процесу, то на підставі цього, даний висновок визнано судом не належним доказом по даній справі. 
		Виходячи з цього, районний суд вказав, що під час судового слідства по даній справі стороною обвинувачення не було доведено та надано будь-яких доказів на підтвердження того, що внаслідок порушень Правил дорожнього руху України водієм ОСОБА_9 09.06.2015р. потерпіла ОСОБА_10 отримала вищезазначені тілесні ушкодження, тобто відсутній причинно-наслідковий зв`язок.
		За таких обставин, суд прийшов до висновку за необхідне ОСОБА_9 визнати невинуватим у вчиненні зазначеного вище кримінального правопорушення у зв`язку з недоведеністю його вини стороною обвинувачення.
		В апеляційній скарзі прокурор просить вирок Орджонікідзевського районного суду м. Харкова, скасувати, так як висновки суду, викладені у судовому рішенні, не відповідають фактичним обставинам кримінального провадження, та ухвалити обвинувальний вирок, яким визнати ОСОБА_9 винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.286 КК України, та призначити покарання у виді обмеження волі строком на 3 роки з позбавленням права керувати транспортними засобами на той же строк.
		Аналогічні аргументи зазначені в апеляційній скарзі потерпілої яка також просить вирок Орджонікідзевського районного суду м. Харкова, скасувати та ухвалити обвинувальний вирок яким призначити ОСОБА_9 покарання в межах санкції ч.1 ст.286 КК України.
		Заслухавши суддю-доповідача, пояснення прокурора та представника потерпілої, які підтримали апеляційні скарги, з`ясувавши позицію обвинуваченого та захисника, які заперечували просили вирок суду залишити без змін, перевіривши матеріали провадження, колегія суддів вважає, що апеляції підлягають задоволенню виходячи з наступних підстав.
		Так, згідно ч.1 ст.404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
		Згідно вироку (т.2 а.с.147-151) фактичні обставини справи встановлені у загальному порядку на підставі досліджених у суді доказах.
		Отже вироком суду встановлено (т.2 а.с.151) та не ким з учасників судового провадження не оскаржується той факт, що ОСОБА_9 , перебуваючи за кермом автомобіля ГАЗ, д.н. НОМЕР_1 , 09.06.2015р. порушив п.п.10.1,10.9 Правил дорожнього руху України, а також, що 09.06.2015р. ОСОБА_10 перебуваючи в цеху №06 ДП завод «Електроважмаш» отримала тілесні ушкодження середнього та легкого ступеню тяжкості.
		При цьому, з висновку комплексної судової авто-технічної та в галузі охорони праці та безпеки життєдіяльності експертизи №9096/9229 від 30.11.2015р., усі вихідні дані якої було отримано із постанови слідчого від 15.09.2015р., встановлено, що в даній ситуації водій автомобіля ГАЗ-3309-357 ОСОБА_9 повинен був діяти у відповідності з вимогами п.п.10.1,10.9 Правил дорожнього руху України і для цього у нього не було перешкод технічного характеру. В даній дорожньо-транспортній ситуації дії водія ОСОБА_9 не відповідали вимогам п.п.10.1,10.9 Правил дорожнього руху України і знаходились з технічної точки зору, в причинному зв`язку з виникненням даної пригоди. Порядок здійснення 09.07.2015р. руху заднім ходом автомобіля ГАЗ-3309-357 під керуванням водія ОСОБА_9 по території цеху №06 ДП завод «Електроважмаш» не відповідав вимогам п.1.34 Правил охорони праці на автомобільному транспорті. Причиною нещасного випадку з ОСОБА_10 є недотримання водієм ОСОБА_9 вимог безпеки під час здійснення руху заднім ходом на автомобілі ГАЗ-3309-357. В причинному зв`язку з настанням нещасного випадку з ОСОБА_10 знаходиться невиконання працівниками ДП завод «Електроважмаш» наступних вимог нормативних документів з охорони праці: водієм ОСОБА_9  п. 1.34 Правил охорони праці на автомобільному транспорті, ст. 14 Закону України «Про охорону праці»; прибиральницею ОСОБА_10  ст.14 Закону України «Про охорону праці». (т.2 а.с.67-72).
		Аналізуючи висновок суду першої інстанції про не належність зазначеного доказу по даній справі з тієї підстави, що у вищенаведеному висновку вказана дата події у резолютивній частині не відповідає даті вчинення ОСОБА_9 правопорушення, на думку колегії суддів суперечить вимогам чинного кримінального процесуального законодавства, завданням якого, згідно ч.2 КПК України є поряд з іншими  захист особи від кримінальних правопорушень.
		Так, належними доказами згідно ст.85 КПК України є докази, які прямо чи непрямо підтверджують існування чи відсутність обставин, що підлягають доказуванню у кримінальному провадженні, та інших обставин, які мають значення для кримінального провадження, а також достовірність чи недостовірність, можливість чи неможливість використання інших доказів.
		Як вбачається з наведеного висновку комплексної експертизи (т.2 а.с.68) при викладені короткого змісту обставин дорожньо-транспортної події, експертами вказана вірна дата події, а саме 09.06.2015р., близько 15 год. Крім того, там же вірно зазначені учасники події та автомобіль.
		Проте у висновку (т.2 а.с72) тієї ж експертизи поряд з правильно зазначеними учасниками події та автомобілем, замість «09.06.2015р.» вказано «09.07.2015р.» тобто наявна помилка у місяці.
		Оцінюючи дану обставину, колегія суддів враховує, що зазначена експертиза проведена на підставі постанови слідчого від 15.09.2015р. (т.2 а.с.63-65) в якій зазначена дата 09.06.2015р., а з доданого до матеріалів кримінального провадження листа установи, яка проводила експертизу (т.2 а.с.170) вбачається, що зазначена неточність у датах є технічною помилкою.
		За таких обставин, колегія суддів погоджується з тим, що неправильність у датах описової та резолютивної частини експертизи є звичайною опискою, к виправленню якої, законодавець не пред`являє жодних вимог, а тому це не може свідчити про неналежність цього доказу.
		Звідси, колегія суддів погоджується з доводами апелянтів, щодо визнання висновків комплексної судової авто-технічної та в галузі охорони праці та безпеки життєдіяльності належним доказом.
		Крім того, позицію обвинуваченого, який свою вину у вчиненні інкримінованого йому злочині не визнав, колегія суддів сприймає як спосіб захисту. Його ж показання про непричетність до завдання тілесного ушкодження ОСОБА_10 колегія суддів оцінює критично, вважаючи, що за встановлених обставин ОСОБА_9 дійсно міг не бачити момент поштовху потерпілої, яка вийшла на проїжджу частину, автомобілем.
		Отже, за наявності суперечливих доказів, які мають істотне значення для висновків, колегія суддів приймає до уваги ті докази, що підтверджують показання ОСОБА_10 про обставини отримання нею тілесних ушкоджень, оскільки вважає їх правдивими і такими, що логічно узгоджуються між собою та доповнюють друг друга про обставини отримання ушкоджень потерпілою.
		Таким чином, колегія суддів встановила, що ОСОБА_9 09.06.2015р. о 15год. 00хв., керуючи автомобілем марки «ГАЗ», моделі «3309», д.н. НОМЕР_1 , навпроти 5-ї ділянки території цеху №06 ДП завод «Електроважмаш», розташованого за адресою: пр-т Московський, 299 в м. Харків, рухаючись заднім ходом в напрямку виїзду, зі швидкістю близько 3км/год. порушив, вимоги п.п.10.1, 10.9 Правил дорожнього руху України згідно яких перед початком руху, перестроюванням та будь-якою зміною напрямку руху водій повинен переконатися, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху та під час руху транспортного засобу заднім ходом водій не повинен створювати небезпеки чи перешкод іншим учасникам руху, для забезпечення руху він у разі потреби повинен звернутися за допомогою до інших осіб. Внаслідок зазначених порушень ОСОБА_9 , не впевнившись в безпеці руху допустив наїзд на прибиральницю ОСОБА_10 , яка опинилась на проїжджій частині.
		В результаті даної дорожньо-транспортної події потерпіла ОСОБА_10 отримала наступні тілесні ушкодження: тупа травма правої кісті у вигляді внутрішньо-суглобового перелому основи середньої фаланги 5 пальця; закрита тупа травма лівої кісті у вигляді внутрішньо-суглобового осколкового перелому нігтьової фаланги 1 пальця які за ступенем тяжкості відносяться до середнього ступеня тяжкості тілесних ушкоджень.
		Отже, оскільки ОСОБА_9 , будучи особою, яка керує транспортним засобом, порушив правила безпеки дорожнього руху, що спричинило потерпілій середньої тяжкості тілесне ушкодження то суд кваліфікує ці його дії за ч.1 ст.286 КК України.
		Таким чином, колегія суддів встановила, що суд першої інстанції не взяв до уваги докази, які істотно впливають на його висновки передбачене п.2 ч.1 ст.411 КПК України, а це у свою чергу відповідно до п.2 ч.1 ст.409 КПК України є підставою для скасування судового рішення з ухваленням нового.
		При призначенні покарання колегія суддів виходить з того, що відповідно до ст.65 КК України суд призначає покарання у межах, установлених в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу, що передбачає відповідальність за вчинений злочин, відповідно до положень Загальної частини цього Кодексу, враховуючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.
		Поряд з цим, згідно ч.2 ст.50 КК України метою покарання не тільки кара, а й виправлення засудженого, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженим, так і іншими особами.
		Тож, вирішуючи питання про призначення покарання ОСОБА_9 , суд враховує: характер та ступінь суспільної небезпеки скоєного ним злочину, якийзгідно ст.12 КК України, відноситься до злочинів середньої тяжкості, а також конкретні обставини вчинення цього злочину; особу обвинуваченого, який на обліку у лікаря психіатра та нарколога не перебуває, одружений, за місцем роботи характеризується виключно позитивно, раніше до кримінальної відповідальності не притягувався.
		Обставин які б обтяжували чи пом`якшували покарання судом не встановлені.
		Проте, поряд з наведеним колегія суддів приймає до уваги, що потерпіла також своїми діями порушила вимоги ст.14 Закону України «Про охорону праці», які згідно експертизи перебувають у причинному зв`язку з настанням нещасного випадку.
		З урахуванням викладеного, враховуючи рекомендацій п.2 Постанови Пленуму Верховного Суду України №7 від 24.10.2003р. «Про практику призначення судами кримінального покарання» щодо обговорювання питання про призначення передбаченого законом менш суворого покарання особам, які вперше вчинили злочин, колегія суддів, приходить до висновку, що обвинуваченому слід призначити мінімальне покарання у виді штрафу.
		Згідно ч.1 ст.129 КПК України ухвалюючи обвинувальний вирок, суд залежно від доведеності підстав і розміру позову задовольняє цивільний позов але ч.1 ст.326 КПК України дозволяє залишити цивільний позов без розгляду, якщо в судове засідання не прибув цивільний позивач.
		Виходячи з наведених правових норм, приймаючи до уваги межі перегляду встановлені ст.404 КПК України, а також враховуючи, що апеляційний розгляд за згодою учасників судового провадження проведений без участі цивільного позивача та відповідача, колегія суддів вважає за можливе залишити цивільний позов потерпілої ОСОБА_10 без розгляду, що не позбавляє останню права вирішити цей спор в порядку цивільного судочинства.
		У разі ухвалення обвинувального вироку, відповідно до ч.ч.2, 3 ст.124 КПК України суд апеляційної інстанції стягує з обвинуваченого на користь держави документально підтверджені витрати на залучення експерта.
		Керуючись ст.ст. 405, 407, п.2 ч.1 ст.409, п.2 ч.1 ст.411, 420 КПК України, колегія суддів,-
		УХВАЛИЛА
		Апеляційну скаргу прокурора задовольнити частково, а потерпілої  задовольнити повністю.
		Вирок Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від 29.06.2017р. відносно ОСОБА_9 скасувати та ухвалити новий.
		Визнати ОСОБА_9 винним у вчиненні злочину передбаченому ч.1 ст.286 КК України і на підставі цього закону призначити йому покарання у виді штрафу в розмірі 200 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 3400(три тисячі чотириста) грн.
		Цивільний позов потерпілої ОСОБА_10 залишити без розгляду.
		Стягнути з ОСОБА_9 процесуальні витрати за проведення судово-автотехнічної експертизи в розмірі 1350(тисяча триста пятдесят) грн. 36коп. та комплексної судової авто-технічної та в галузі охорони праці та безпеки життєдіяльності експертизи в розмірі 3810(три тисячі вісімсот десять) грн. 00 коп. на користь держави.
		Вирок набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржений у касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом трьох місяців з дня проголошення.
		Головуючий 
		 
		Судді

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...