Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 335/10049/14-к : Кримінальні справи (до 01.01.2019); Злочини у сфері службової діяльності; Зловживання владою або службовим становищем.
Надіслано судом: 04.12.2017. Зареєстровано: 05.12.2017. Оприлюднено: 07.12.2017.

Номер судового провадження: не визначено
Номер кримінального провадження в ЄРДР: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		    1Справа № 335/10049/14-к   1-кп/335/598/2017 
		 УХВАЛА
		 ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		28 листопада 2017 року                         м. Запоріжжя        
		Орджонікідзевський районний суд м. Запоріжжя у складі: головуючого судді ОСОБА_1 , за участю секретаря ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 , обвинуваченого ОСОБА_4 , розглянувши у підготовчому судовому засіданні матеріали кримінального провадження № 42013080000000085 від 08.07.2013 року, відносно 
		ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця селища Новатавричеське Оріхівського району Запорізької області, одруженого, з вищою освітою, пенсіонера, який зареєстрований та мешкає за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не засудженого,
		обвинуваченого у вчиненні злочинів, передбачених ч. 2 ст. 364, ч. 2 ст. 366 КК України,
		ВСТАНОВИВ:
		У провадження Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя надійшло кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_4 у вчиненні злочинів, передбачених ч. 2 ст. 364, ч. 2 ст. 366 КК України.
		Під час підготовчого судового засідання прокурор просив призначити судовий розгляд на підставі обвинувального акта у відкритому судовому засіданні. Вважав, що обвинувальний акт складено із дотриманням вимогст.291 КПК України, підстав для закриття справи та внесення подання про визначення підсудності немає. 
		Обвинувачений ОСОБА_4 не заперечував проти призначення судового розгляду на підставі обвинувального акта. 
		Дослідивши матеріали обвинувального акту, заслухавши думку учасників кримінального провадження, суд приходить до наступного висновку.
		Згідно п. 3 ч. 3 ст. 314 КПК України, у підготовчому судовому засіданні суд має право повернути обвинувальний акт прокурору, якщо він не відповідає вимогам КПК України. 
		Пунктом 5 ч. 2 ст. 291 КПК України передбачено, що обвинувальний акт має містити: виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими, правову кваліфікацію кримінального правопорушення з посиланням на положення закону і статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність та формулювання обвинувачення;
		При цьому, ч. 1 ст. 91 КПК України регламентовано, що у кримінальному провадженні підлягає доказуванню подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення), винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, форма вини, мотив і мета вчинення кримінального правопорушення, вид і розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням.
		Згідно положення п. (а) ч. 3 ст. 6 Європейської Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року, ратифікованої Верховною Радою України 17 липня 1997 р., згідно якого кожен, кого обвинувачено у вчиненні кримінального правопорушення, має право бути негайно і детально поінформованим зрозумілою для нього мовою про характер і причину обвинувачення проти нього.
		Обвинувачення повинно бути конкретним, обвинувачена особа, реалізує своє право на захист від пред`явленого їй конкретного обвинувачення (відомості про час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення). 
		Системний аналіз норм кримінального та кримінального процесуального законів України регламентують, що виклад фактичних обставин справи- це формулювання фактичного складу діяння, тобто конкретний опис поведінки особи й інших юридичних фактів, які встановлено (процесуально доведено) та мають кримінально-правове значення й у системному поєднанні утворюють фактичний склад злочину. Водночас таке формулювання не повинно містити абстрактних юридичних формулювань, безпосередньо вжитих у кримінальному законі, оскільки це буде не виклад фактичного складу злочину, а юридичне формулювання обвинувачення.
		Таким чином, викладення формулювання обвинувачення, як це зроблено в обвинувальному акті щодо ОСОБА_4  не може замінити виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, оскільки за змістом п.5 ч.2ст.291 КПК Українивиклад фактичних обставин справи в обвинувальному акті має бути викладено незалежно від викладеного в ньому формулювання обвинувачення, з посиланням на положення закону і статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність.
		Суд, не оцінюючи доведеність обвинувачення, а лише перевіряючи його з приводу виконання вимог п.5 ч.2 ст.291 КПК України, з метою забезпечення права обвинуваченого знати в чому його обвинувачують, констатує, що воно є неконкретним і не містить, як того вимагає п.5 ч.2 ст.291 КПК України, узгодженого опису обставин вчинення обвинуваченим злочинів, передбачених ч. 2 ст. 364, ч. 2 ст. 366 КК України, що не відповідає вимогам п.1 ч.1 ст. 91 КПК України з наступних підстав. 
		Так, орган досудового розслідування при складенні обвинувального акту виклав фактичні обставини подій, при цьому не зазначив і не конкретизував дату або період вчинення злочину, передбаченого ч. 2 ст. 364 КК України, що підлягає відповідно до вимог ст. 91 КПК України обов`язковому встановленню та доказуванню.
		Так, у обвинувальному акті по обвинуваченню за ч. 2 ст. 364 КК України визначений період з 14.07.1999 року, тобто з дати прийняття обвинуваченого на роботу, та зазначена дата 16.03.2006 року, тобто, період вчинення вказаного інкримінованого обвинуваченому злочину є невизначеним, і отже, не зазначено які саме дії, перелічені в обвинуваченні, є такими, які підпадають під ознаки зловживання обвинуваченим своїм службовим становищем, і в чому конкретно вони полягають.
		Статтею 364 КК України передбачена кримінальна відповідальність за зловживання владою або службовим становищем. Отже, об`єктивна сторона злочину повинна бути в обвинуваченні, висунутому винній особі, чітко визначена і доведена з посиланням на конкретні діяння чи бездіяльність.
		Відповідно до обвинувального акта, ОСОБА_4 було висунуте обвинувачення в тому, що він вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 364 КК України, за кваліфікуючими ознаками зловживання владою або службовим становищем, тобто умисне, з метою одержання будь-якої неправомірної вигоди для самого себе чи іншої фізичної особи, використання службовою особою влади чи службового становища всупереч інтересам служби, що спричинило тяжкі наслідки охоронюваним законом державним інтересам.
		З такого змісту обвинувачення неможливо однозначно дійти висновку про те, в чому конкретно обвинувачується ОСОБА_4 , тобто чи у зловживанні владою, чи у зловживанні службовим становищем.
		Об`єктивна сторона зловживання владою або службовим становищем виявляється у діянні (дії чи бездіяльності), яке вчиняється з використанням влади або службового становища; здійснюється у межах повноважень, наданих особі за посадою чи у зв`язку з використанням нею службових обов`язків; суперечить інтересам служби; заподіює істотну шкоду або тягне тяжкі наслідки; знаходиться у причинному зв`язку із зазначеними наслідками.
		Обов`язковою ознакою суб`єктивної сторони службового зловживання є певні мотиви: корисливі мотиви, інші особисті інтереси, інтереси третіх осіб, що вимагає не лише перелічення цих мотивів, або хоча б одного, при кваліфікацій дій винної особи, а і їх доведення з посиланням на відповідні докази.
		Отже, викладене обвинувачення є неоднозначним, містить суперечливі висновки та кваліфікуючі ознаки, у тому числі, у акті не зазначено, у чому конкретно полягає прагнення обвинуваченого одержати для себе незаконну матеріальну вигоду чи для конкретної фізичної особи, а також те, в чому полягають умисні дії обвинуваченого в інтересах третіх осіб.
		Суб`єктивна сторона злочину за ч. 2 ст. 364 КК України характеризується умисною формою чи змішаною формою вини. При цьому діяння вчиняються з прямим умислом, а психічне ставлення винного до наслідків, передбачених у частинах 1 та 2 ст. 364 КК України, може бути виявлене як у формі умислу, так і необережності, але у цілому злочин за ст. 364 КК України визнається умисним.
		Суб`єктивна сторона злочину за ст. 366 КК України характеризується тільки прямим умислом, оскільки службова особа завідомо усвідомлює неправдивий характер тих відомостей, які вносяться нею до офіційних документів.
		Однак у обвинувальному акті не зазначено також, у чому полягає вина та мотиви вчинення злочинів обвинуваченим. 
		Також, у обвинувальному акті відсутні дані у який спосіб та на підставі яких даних встановлено розмір завданих збитків.
		Так, як за ч. 2 ст. 364, так і за ч. 2 ст. 366 КК України, тяжкими наслідками у акті зазначено про спричинення державі матеріальних збитків в сумі 2 682 410 гривень, правильність визначення якої не підтверджується висновком експерта відповідно до вимог ст. 242 КПК України, норми якої вказують на обов`язковість проведення судової експертизи при встановленні суми матеріальних збитків.
		Вказані обставини встановлені ухвалою Апеляційного суду Запорізької області від 28.08.2017 року.
		Зазначене вказує на істотну неконкретність обвинувачення, створює істотні протиріччя в розумінні суті та обсягу обвинувачення та позбавляє суд можливості визначити межі судового розгляду стосовного обвинуваченого та прийняти об`єктивне рішення по справі з огляду на ч.1 ст. 337 КПК України, відповідно до якої судовий розгляд проводиться лише стосовно особи, якій висунуте обвинувачення, і лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акту, що дає суду підстави дійти висновку про невідповідність обвинувального акта вимогам п. 5 ч. 2 ст. 291 КПК України.
		Право на захист не може бути порушеним на будь-якій стадії кримінального провадження, що є завданням кримінального провадження відповідно до положеньст. 2 КПК України. Оскільки вказані відомості обов`язково зазначаються в обвинувальному акті, їх достовірність і є гарантією права обвинуваченого на захист від пред`явленого обвинувачення. Водночас, складений у кримінальному провадженні обвинувальний акт не містить всіх вищевказаних фактичних обставин, що за переконанням суду позбавляє можливості ОСОБА_4 належно усвідомлювати та захищатися від обвинувачення, і це в свою чергу є грубим порушенням права на захист, яке підлягає реалізації на будь-якій стадії кримінального провадження, у тому числі під час підготовчого судового засідання.
		 Враховуючи, що правильність кваліфікації кримінального правопорушення встановлюється з викладу фактичних обставин справи та формулювання обвинувачення, суд вважає, що зазначені вище недоліки обвинувального акту є суттєвими.
		При прийнятті рішення про повернення обвинувального акту прокурору, суд не вирішував питання про доведеність вини обвинуваченого, не вдавався до оцінки доказів, а лише проаналізував викладені фактичні обставини у співставленні із правовою кваліфікацією його дій слідчим.    
		При поверненні обвинувального акту прокурору, суд враховує відсутність правового механізму для примусу прокурора змінити обвинувачення в суді під час судового розгляду, а тому вважає, що перевірений обвинувальний акт підлягає безумовному поверненню прокурору без обговорення питання про можливе використання прокурором у наступному під час судового розгляду можливостей, які надає прокурору ст. 338 КПК України, оскільки закон дозволяє прокурору змінити обвинувачення в суді не для виправлення описок, граматичних помилок, неузгодженостей окремих частин тексту обвинувального акту, а виключно для зміни правової кваліфікації та/або обсягу обвинувачення і тільки за результатами судового розгляду при встановленні нових фактичних обставин кримінального правопорушення.
		У зв`язку вищенаведеним, обвинувальний акт за обвинуваченням ОСОБА_4  на підставі п. 3 ч. 3 ст. 314 КПК України підлягає поверненню прокурору.
		Керуючись ст. ст. 291, 314 КПК України, суд, -
		УХВАЛИВ:
		Повернути обвинувальний акт у кримінальному провадженні № 42013080000000085 від 08.07.2013 року, відносно  ОСОБА_4 , обвинуваченого у вчиненні злочинів, передбачених ч. 2 ст. 364, ч. 2 ст. 366 КК України, прокурору, який затвердив обвинувальний акт, для усунення зазначених в ухвалі недоліків протягом розумного строку.
		На ухвалу суду про повернення обвинувального акту прокурору може бути подана апеляція до апеляційного суду Запорізької області через Орджонікідзевський районний суд м. Запоріжжя протягом 7 днів з дня її проголошення.
		 
		Суддя:                                   ОСОБА_1

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...