Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 438/578/16-к : Кримінальні справи (до 01.01.2019); Злочини проти власності; Шахрайство.
Надіслано для оприлюднення: 04.12.2017. Зареєстровано: 05.12.2017. Забезпечено надання загального доступу: 08.12.2017.
Дата набрання законної сили: 04.01.2018
Номер судового провадження: не визначено
Номер кримінального провадження в ЄРДР: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		Справа № 438/578/16-к 
		Номер провадження 1-кп/438/100/2017 
		 
		В И Р О К
		Іменем України
		   04 грудня 2017 року Бориславський міський суд Львівської області
		в складі: головуючого-судді ОСОБА_1 
		 при секретарі ОСОБА_2 
		розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Бориславі кримінальне провадження стосовно ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки м.Борислава Львівської області, яка проживає за адресою: АДРЕСА_1 , громадянки України, українки, заміжньої, на утриманні син ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , з середньою освітою, інваліда 3 групи, не працюючої, раніше не судимої,
		обвинуваченої у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.15 ч.2 ст.190, ч.2 ст.190 КК України,
		за участі сторін судового провадження прокурора ОСОБА_5 , обвинуваченої ОСОБА_3 , -
		в с т а н о в и в :
		Обвинувачена ОСОБА_3 31 березня 2016 року перебуваючи в м. Бориславі Львівської області, діючи умисно, за попередньою змовою групою осіб з невстановленою досудовим розслідуванням особою, переслідуючи при цьому корисливий мотив, спрямований на незаконне заволодіння чужим майном шляхом обману, а саме грошовими коштами в сумі 20 000 гривень потерпілої ОСОБА_6 , попередньо розробивши злочинний план, який виразився у здійсненні невстановленою особою 31 березня 2016 року близько 21 год. телефонного дзвінка на міський стаціонарний номер телефону НОМЕР_1 потерпілої ОСОБА_6 , та представившись працівником поліції повідомила останній неправдиві відомості про те, що її син вчинив кримінальне правопорушення та щоб уникнути притягнення його до кримінальної відповідальності їй необхідно передати грошові кошти в сумі 20 000 гривень особі, яка її чекатиме поблизу магазину «У Лева», що по АДРЕСА_2 . Після чого потерпіла ОСОБА_6 взяла із свого помешкання кошти в сумі 20 000 гривень та поблизу вказаного магазину « ІНФОРМАЦІЯ_3 » передала ОСОБА_3 грошові кошти в сумі 20 000 гривень, з якими остання пішла в невідомому напрямку, внаслідок чого потерпілій завдано матеріальну шкоду на суму 20 000 гривень.
		Крім цього, ОСОБА_3 03 квітня 2016 року повторно, перебуваючи в м. Бориславі Львівської області, діючи умисно, за попередньою змовою групою осіб з невстановленою досудовим розслідуванням особою, переслідуючи при ньому корисливий мотив, спрямований на незаконне заволодіння чужим майном шляхом обману, а саме грошовими коштами в сумі 1000 доларів США потерпілої ОСОБА_7 , попередньо розробивши злочинний план, який виразився у здійсненні невстановленою особою 03 квітня 2016 року близько 1 год. 30 хв. телефонного дзвінка на міський стаціонарний номер телефону НОМЕР_2 потерпілої ОСОБА_7 , та представившись працівником поліції повідомила останній неправдиві відомості про те, що її онук вчинив кримінальне правопорушення, та щоб уникнути притягнення його до кримінальної відповідальності їй необхідно передати грошові кошти в сумі 1000 доларів США особі, яка її чекатиме поблизу будинку АДРЕСА_3 . Після чого потерпіла ОСОБА_7 взяла із свого помешкання кошти в сумі 1000 доларів США та перебуваючи в під`їзді будинку АДРЕСА_3 підійшла до ОСОБА_3 , однак ОСОБА_7 усвідомивши обман і злочинні наміри ОСОБА_3 та невстановленої досудовим розслідуванням особи, відмовилась передавати вказану суму грошей, після чого ОСОБА_3 з причин, що не залежали від її волі грошові кошти в сумі 1000 доларів США не отримала та пішла у невідомому напрямку.
		Також, ОСОБА_3 25 квітня 2016 року, перебуваючи в м. Бориславі Львівської області, діючи умисно, за попередньою змовою групою осіб з невстановленою досудовим розслідуванням особою, переслідуючи при цьому корисливий мотив, спрямований на незаконне заволодіння чужим майном шляхом обману, а саме грошовими коштами в сумі 12 300 гривень потерпілої ОСОБА_8 , попередньо розробивши злочинний план, який виразився у здійсненні невстановленою особою 25 квітня 2016 року близько 22 год. телефонного дзвінка на міський стаціонарний номер телефону НОМЕР_3 потерпілої ОСОБА_8 , та представившись працівником поліції повідомила останній неправдиві відомості про те, що її син вчинив кримінальне правопорушення, та щоб уникнути притягнення його до кримінальної відповідальності їй необхідно передати грошові кошти в сумі 12 300 гривень особі, яка її чекатиме поблизу будинку АДРЕСА_4 . Після чого потерпіла ОСОБА_8 взяла із свого помешкання кошти в сумі 12 300 гривень та перебуваючи в коридорі будинку АДРЕСА_4 передала ОСОБА_3 грошові кошти в сумі 12 300 гривень, з якими остання пішла в невідомому напрямку, внаслідок чого потерпілій завдано матеріальну шкоду на суму 12 300 гривень.
		У судовому засіданні обвинувачена ОСОБА_3 свою винуватість у вчиненні інкримінованих їй кримінальних правопорушень визнала повністю, щиро розкаялася у скоєному та надала суду показання, що відповідають фабулі обвинувачення. Зокрема показала, що на зимові свята 2016 року випадково познайомилась по телефону з незнайомцем, який представився ОСОБА_9 . Спочатку, ОСОБА_10 повідомив їй, що йому потерпілі винні гроші. У процесі розмови із незнайомцем обвинувачена зрозуміла, що потерпілі ніяких грошей ОСОБА_9 не повинні повертати, а останній обманюючи потерпілих, виманює у потерпілих гроші. Проте обвинувачена, знаючи про це, а також те, що ОСОБА_10 залишав обвинуваченій з кожної суми грошей по 500 гривень, йшла за вказаними адресами до потерпілих та забирала гроші у потерпілих. Зокрема, 31 березня 2016 року приблизно о 21 години поблизу магазину «У Лева», що по вул. Шкільній, 1 у м. Бориславі, отримала у потерпілої ОСОБА_6 20000 гривень, які у подальшому через термінал переказала ОСОБА_9 за вирахуванням 500 гривень. Далі, 03 квітня 2016 року близько 02 години, підійшовши до під`їзду будинку АДРЕСА_3 , намагалась отримати у потерпілої ОСОБА_7 гроші у сумі 1000 доларів США, як сказав обвинуваченій ОСОБА_10 . Проте потерпіла ОСОБА_7 відмовилась передати обвинуваченій зазначену суму. Далі, 25 квітня 2016 року близько 22 години у коридорі будинку АДРЕСА_4 отримала у потерпілої ОСОБА_8 гроші у сумі 12300 гривень, які у подальшому через термінал переказала ОСОБА_9 за вирахуванням 500 гривень. Просить суд суворо не карати, звільнити її від відбуття покарання, застосувавши до неї амністію відповідно до п.«в»ст.1 Закону України «Про амністію у 2016 році».
		Заслухавши показання обвинуваченої ОСОБА_3 , що відповідають фактичним обставинам кримінального провадження, враховуючи те, що обвинувачена та інші учасники процесу не оспорюють фактичні обставини справи, і судом встановлено, що обвинувачена правильно розуміє зміст цих обставин, відсутні будь-які сумніви у добровільності та істинності її позиції, суд, роз`яснивши учасникам процесу положення ст. 349 КПК України, провів судове слідство у справі щодо встановлення фактичних обставин із застосуванням правил ч. 3 ст. 349 КПК України, оскільки учасники судового провадження не заперечують проти цього, визнавши недоцільним дослідження в цій частині інших доказів у справі.
		Учасникам розгляду справи роз`яснено, що вони позбавлені права оспорювати обставини, які не оспорювались ними під час судового розгляду і дослідження яких було визнано судом недоцільним згідно положень ч.3 ст.349 КПК України.
		Вирішуючи питання про обрання міри покарання, відповідно до п.1 Постанови Пленуму Верховного Суду України №7 від 24 жовтня 2003 року «Про практику призначення судами кримінального покарання» при призначенні покарання в кожному випадку і щодо кожного підсудного, який визнається винним у вчиненні злочину, суди мають суворо додержуватися вимог ст.65 КК України стосовно загальних засад призначення покарання, оскільки саме через останні реалізуються принципи законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання. Призначаючи покарання, у кожному конкретному випадку суди мають дотримуватися вимог кримінального закону й зобов`язані враховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного та обставини, що пом`якшують і обтяжують покарання. Таке покарання має бути необхідним і достатнім для виправлення засудженого та попередження нових злочинів.
		Суд знаходить винуватість обвинуваченої ОСОБА_3 у вчиненні кримінальних правопорушень при обставинах, викладених в обвинувальному акті, доведеною повністю і вважає, що її дії правильно кваліфіковані за ч.2 ст.190 КК України, як заволодіння чужим майном шляхом обману, вчинене за попередньою змовою групою осіб з невстановленою слідством особою та за ч. 2 ст. 15 ч. 2 ст. 190 КК України - як закінчений замах на заволодіння чужим майном, шляхом обману, вчинене повторно за попередньою змовою групою осіб з невстановленою слідством особою.
		Виходячи з принципу індивідуалізації покарання, суд враховує обставини вчинення кримінального правопорушення, тяжкість вчиненого кримінального правопорушення, зокрема те, що кримінальне правопорушення, передбачене ч.2 ст.190 КК України, законодавцем віднесено до злочинів середньої тяжкості.
		Обставиною, яка пом`якшує покарання ОСОБА_3 , є щире каяття та активне сприяння розкриттю злочину. Обставиною, яка обтяжує покарання ОСОБА_3 , є вчинення злочину стосовно особи похилого віку.
		Призначаючи покарання обвинуваченій ОСОБА_3 , суд враховує особу винної, яка є раніше не судима, має постійне місце проживання, замужем, має на утриманні дитину, якій не виповнилось 18 років, обвинувачена являється інвалідом 3 групи, не працює, за місцем проживання характеризується посередньо, майнова шкода частково відшкодована, на обліку у наркологічному диспансері не перебуває, на обліку у психіатричному кабінеті не перебуває, не працює, думку державного обвинувачення щодо обрання покарання у виді штрафу, а також приймаючи до відома досудову доповідь Дрогобицького МРВ з питань пробації Західного міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань та пробації Міністерства юстиції з інформацією про соціально-психологічну характеристику обвинуваченої, ризик вчинення повторного кримінального правопорушення оцінена органом пробації як середня, а також висновок органу пробації про можливість виправлення без ізоляції від суспільства, - суд приходить до висновку, що обвинуваченій ОСОБА_3 слід призначити покарання в межах санкції частини статті інкримінованого кримінального правопорушення у виді штрафу, що є необхідне і достатнє для виправлення обвинуваченої та попередження нових злочинів.
		Окрім цього, обвинувачена ОСОБА_3 заявила клопотання про застосування до обвинуваченого амністії, звільнивши обвинувачену від відбування покарання, оскільки обвинувачена вчинила вчинив злочин середньої тяжкості, відповідно до статті 12 Кримінального кодексу України, має дитину, якій не виповнилось 18 років та не позбавлена відносно дитини батьківських прав.
		Прокурор в судовому засіданні не заперечував проти звільнення обвинуваченої від відбування покарання на підставі п.«в»ст.1 Закону України «Про амністію у 2016 році».
		Далі, відповідно до вимог ст. 85 КК Українина підставі закону про амністію засуджений може бути повністю або частково звільнений від основного і додаткового покарань. Законом про амністію особи, визнані винними у вчиненні злочину обвинувальним вироком суду, можуть бути повністю або частково звільнені від відбування покарання (ч.2ст. 86 КК України).
		Відповідно до ч.ч.1, 2ст. 1 Закону України «Про застосування амністії в Україні»амністія є повне або часткове звільнення від відбування покарання осіб, визнаних винними у вчиненні злочину, або кримінальні справи стосовно яких розглянуті судами, але вироки стосовно цих осіб не набрали законної сили; амністія оголошується законом про амністію, який приймається відповідно до положеньКонституції України,Кримінального Кодексу Українита цьогоЗакону.
		Статтею 3 вказаного Законувстановлено, що встановивши в стадії судового розгляду кримінальної справи наявність акта амністії, що усуває застосування покарання за вчинене діяння, суд, за доведеності вини особи, постановляє обвинувальний вирок із звільненням засудженого від відбування покарання.
		07 вересня 2017 року набрав чинностіЗакон України «Про амністію у 2016 році» від 22 грудня 2016 р. №1810-VII. Дія цьогоЗаконупоширюється на осіб, які вчинили злочини до дня набрання ним чинності включно.
		Відповідно дост. 10 Закону України «Про амністію у 2016 році»питання про застосування амністії суд вирішує за ініціативою особи, яка підтримує публічне обвинувачення в суді чи здійснює нагляд за додержанням законів при виконанні судових рішень у кримінальних справах, а також при застосуванні інших заходів примусового характеру, пов`язаних з обмеженням особистої свободи громадян, органу або установи виконання покарань, а також за ініціативою обвинуваченого (підсудного) чи засудженого, їх захисників чи законних представників.
		Відповідно до п. «в»ст.1 Закону України «Про амністію у 2016 році» від грудня 2016 року, який набрав чинності07 вересня 2017 року, звільненню від відбування покарання у виді позбавлення волі на певний строк та від інших покарань, не пов`язаних з позбавленням волі, осіб, визнаних винними у вчиненні умисного злочину, який не є тяжким або особливо тяжким відповідновідповідно до статті 12 Кримінального кодексу України, не позбавлених батьківських прав, які на день набрання чинності цим Законом мають дітей, яким не виповнилося 18 років, дітей-інвалідів та/або повнолітніх сина, дочку, визнаних інвалідами.
		Як встановлено судом, обвинувачена ОСОБА_3 , вперше вчинила умисний злочин , який не є тяжким відповідно до статті 12 Кримінального кодексу України, має на утриманні дитину, якій не виповнилось 18 років: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Кримінальні правопорушення вчинено обвинуваченою до дня набрання чинності (07 вересня 2017 року)Закону України «Про амністію у 2016 році».
		Обмежень щодо застосування відносно обвинуваченого ОСОБА_3 амністії, передбаченихст.4 Закону України «Про застосування амністії в Україні»таст.9 Закону України «Про амністію у 2016 році», судом не встановлено, амністія до неї не застосовувалась.
		За таких обставин суд вважає, що на обвинувачену ОСОБА_3 , поширюється діяЗакону України «Про амністію у 2016 році», а тому остання підлягає звільненню від відбування покарання.
		Судом також роз`яснено обвинуваченій ОСОБА_3 наслідки застосування амністії, а саме: застосування амністії в подальшому протягом останніх десяти років амністія до нього не може бути застосована.
		Цивільний позов до обвинуваченої ОСОБА_3 не заявлено.
		Речові докази та процесуальні витрати у справі відсутні.
		Майно, на яке накладено арешт відсутнє.
		Заходи забезпечення кримінального провадження до обвинуваченої не застосовувалися.
		На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 370, 371, 373-376 КПК України, суд, -
		у х в а л и в :
		Визнати ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженку м.Борислава Львівської області, винуватою у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.15 ч.2 ст.190, ч.2 ст.190 КК України та призначити їй покарання:
		за ч.2 ст.15 ч.2 ст.190 КК України у виді штрафу у розмірі вісімдесяти неоподаткованих мінімумів доходів громадян  1360 гривень;
		за ч.2 ст.190 КК України у виді штрафу у розмірі сто неоподаткованих мінімумів доходів громадян  1700 гривень.
		На підставі ч. 1 ст. 70 КК України призначити ОСОБА_3 остаточне покарання за сукупністю злочинів, шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим - у виді штрафу у розмірі сто неоподаткованих мінімумів доходів громадян  1700 гривень.
		Звільнити ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженку м.Борислава Львівської області від відбуття покарання на підставі п. «в»ст. 1 Закону України «Про амністію у 2016 році».
		Вирок суду може бути оскаржений до Апеляційного суду Львівської області через Бориславський міський суд Львівської області протягом 30 днів з моменту проголошення.
		Вирок не може бути оскаржений з підстав заперечення обставин, які не оспорювалися обвинуваченим та іншими учасниками судового процесу під час судового розгляду і дослідження яких було визнано судом недоцільним, відповідно до положень ч.3 ст.349 КПК України. 
		Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку суду. Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому та прокурору. Копія вироку не пізніше наступного дня після ухвалення надсилається учаснику судового провадження, який не був присутнім в судовому засіданні. 
		 
		 
		Головуючий: суддя ОСОБА_1

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...