Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 822/1309/17 : Адміністративні справи (до 01.01.2019); Справи зі спорів з приводу забезпечення юстиції, зокрема спори у сфері:; адвокатури.
Надіслано для оприлюднення: 05.12.2017. Зареєстровано: 06.12.2017. Забезпечено надання загального доступу: 08.12.2017.
Дата набрання законної сили: 28.11.2017
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		28 листопада 2017 рокуЛьвів№ 876/8854/17
		Львівський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
		головуючого судді:                                                  Гінди О.М.
		суддів:                                                                      Качмара В.Я., Ніколіна В.В.
		за участі секретаря судових засідань:                    Чопко Ю.Т.                    
		представника позивача -                                         ОСОБА_2
		розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу ОСОБА_3 на постанову Тернопільського окружного адміністративного суду від 18 липня 2017 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_3 до Ради адвокатів Хмельницької області про скасування рішення в частині та зобов'язання вчинити певні дії, - 
		 
		встановив:
		 
		ОСОБА_3 12.05.2017 звернулась до суду з адміністративним позовом до Ради адвокатів Хмельницької області у якому, з врахуванням заяви про зміну предмету позову, просить визнати протиправним та скасувати пункти (абзаци) другий та третій резолютивної частини рішення Ради адвокатів Хмельницької області від 10.05.2017 № 7-2.1/17 та рішення відповідача від 12.06.2017 № 8-2/17 про скасування рішення РАХО щодо видачі свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю, зобов'язати видати свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю та стягнути компенсацію моральної шкоди в сумі 25 000 грн.
		В  обґрунтування позовних вимог позивач ОСОБА_3 посилалась на те, що з 14.02.2012 вона працює на посаді судді Хмельницького окружного адміністративного суду та з 10.02.2017 не здійснює повноважень судді у зв'язку з закінченням п'ятирічного строку повноваження. У липні 2016 року до кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Хмельницької області нею подані документи для складення іспиту з метою отримання свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю. Після успішного складення кваліфікаційного іспиту та проходження стажування, відповідачем прийняті рішення, якими протиправно позбавлено права на отримання свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю. Мотивуючи тим, що нею не усунуті обставини несумісності визначені ст. 7 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність».  Вважає оскаржувані нею рішення протиправними, оскільки чинне законодавство жодним чином не обмежує право суддів на отримання свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю. Крім того, 12.06.2017 засідання Ради адвокатів Хмельницької області проведено без необхідного кворуму та без повідомлення позивача. Незаконними діями відповідача їй завдано моральної шкоди, яку вона оцінює в розмірі 25000 грн, оскільки вона змушена була пережити сильне хвилювання та стрес, неприємне втручання в сферу особистих інтересів, свавільне заперечення права отримувати свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю, що ніяк не кореспондується з вимогами чинного законодавства.
		Постановою Тернопільського окружного адміністративного суду від 18.07.2017 у задоволенні адміністративного позову відмовлено.
		Із цією постановою суду не погодився позивач та оскаржив її в апеляційному порядку. Вважає, що така прийнята з неповним з'ясуванням усіх фактичних обставин справи, з невідповідністю висновків суду обставинам справи, з порушенням норм матеріального та процесуального права, а тому просить постанову скасувати та прийняти нову,  якою позов задовольнити повністю.   
		В обґрунтування апеляційних вимог посилається на те, що суд першої інстанції не надав жодної правової оцінки доводам позивача з приводу того, що відповідач не мав права приймати свої рішення «під умовою» щодо вчинення нею дій, які не передбачені жодним законом та в подальшому скасовувати своє ж рішення про видачу свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю. Як і те, що Закони України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», «Про судоустрій і статус суддів» та «Про запобігання корупції» не містять будь-якої заборони або обмеження права суддів отримувати свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю. Крім того, суд першої інстанції не надав правої оцінки її доводам з приводу дискримінації за професійною ознакою в цілому та у співвідношенні з попередніми фактами видачі свідоцтв діючим суддям і іншим публічним службовцям. 
		Позивач у судовому засіданні від 26.09.2017 та її представник у судовому засіданні апеляційну скаргу підтримали, просили її задовольнити та подали додаткові пояснення до апеляційної скарги.
		Представник відповідача повторно в судове засідання не прибув, хоча належним чином повідомлений про дату, час і місце апеляційного розгляду, подав письмові заперечення на апеляційну скаргу та просив таку розглядати за відсутності відповідача.
		У відповідності до ч. 4 ст. 196 КАС України, неприбуття представника відповідача не перешкоджає судовому розгляду справи.
		Суд апеляційної інстанції, заслухав доповідь судді-доповідача, пояснення позивача та його представника, перевірив матеріали справи та обговорив підстави і межі апеляційних вимог, вважає, що апеляційну скаргу належить задовольнити частково.
		Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_3 з 14.02.2012 працює на посаді судді Хмельницького окружного адміністративного суду.
		У липні 2016 року до кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Хмельницької області позивачем були подані документи для складання іспиту з метою отримання свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю.
		09 вересня 2016 року ОСОБА_3 складений кваліфікаційний іспит та 19 вересня 2016 року отримано свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю серії НОМЕР_1.
		Рішенням Ради адвокатів Хмельницької області ОСОБА_3 направлена на стажування, яке проходило в період з 11 листопада 2016 року по 10 травня 2017 року.
		Рада адвокатів Хмельницької області у рішенні від 10 травня 2017 року № 7-2.1/17 вирішила: за результатами проходження стажування видати ОСОБА_3 Свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю в день складання нею Присяги адвоката України; складання ОСОБА_3 Присяги адвоката України перед Радою адвокатів Хмельницької області призначити на 12 червня 2017 року о 14 год 00 хв та привести ОСОБА_3 до присяги за умови усунення нею протягом 30 днів з дня прийняття цього рішення і до моменту складення перед Радою адвокатів Хмельницької області присяги адвоката України обставин несумісності визначених статтею 7 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність». Це рішення набирає чинності з дня його прийняття та підлягає скасуванню у випадку не усунення ОСОБА_3 обставин несумісності визначених статтею 7 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» протягом 30 днів з дня прийняття цього рішення і до моменту складення перед Радою адвокатів Хмельницької області присяги адвоката України.
		У подальшому рішенням Ради адвокатів Хмельницької області № 8-2/17 від 12 червня 2017 року зазначене вище рішення скасоване.
		Суд першої інстанції дійшов висновку про відмову в задоволенні позову, оскільки в діях відповідача не вбачається порушення закону при винесенні спірних рішень. Перебування особи на посаді судді є несумісними із зайняттям адвокатською діяльністю, а тому і унеможливлює набуття статусу адвоката, який нерозривно пов'язаний із такою діяльністю. 
		З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити наступне. 
		Спірні правовідносини регулюються Законом України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», який визначає правові засади організації і діяльності адвокатури та здійснення адвокатської діяльності в Україні.
		Відповідно до частини першої статті 2 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» адвокатура України - недержавний самоврядний інститут, що забезпечує здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги на професійній основі, а також самостійно вирішує питання організації і діяльності адвокатури в порядку, встановленому цим Законом.
		Відповідно до ч. 1 ст. 6 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», адвокатом може бути фізична особа, яка має повну вищу юридичну освіту, володіє державною мовою, має стаж роботи в галузі права не менше двох років, склала кваліфікаційний іспит, пройшла стажування (крім випадків, встановлених цим Законом), склала присягу адвоката України та отримала свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю.
		У пункті 2 зазначеної вище статті Закону наведено перелік осіб, які не можуть бути адвокатом, а саме особа, яка:
		1) має непогашену чи незняту в установленому законом порядку судимість за вчинення тяжкого, особливо тяжкого злочину, а також злочину середньої тяжкості, за який призначено покарання у виді позбавлення волі;
		2) визнана судом недієздатною чи обмежено дієздатною;
		3) позбавлена права на заняття адвокатською діяльністю, - протягом двох років з дня прийняття рішення про припинення права на заняття адвокатською діяльністю;
		4) звільнена з посади судді, прокурора, слідчого, нотаріуса, з державної служби або служби в органах місцевого самоврядування за порушення присяги, вчинення корупційного правопорушення, - протягом трьох років з дня такого звільнення.
		Зазначений перелік осіб, які не можуть бути адвокатом є виключним і розширеному тлумаченню не підлягає.
		Як вбачається з матеріалів справи, позивач, маючи намір стати адвокатом та відповідаючи вимогам встановленим ст. 6 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», у липні 2016 року звернулась до відповідача з відповідною заявою, 09.09.2016 склала кваліфікаційний іспит та в період з 11.11.2016 по 10.05.2017 успішно пройшла стажування у відповідності до вимог Закону.
		Цей факт сторонами не заперечується і в суду не виникає сумніву щодо достовірності цих обставин та добровільності їх визнання, а тому відповідно до ч. 3 ст. 72 КАС України подальшому доказуванню не підлягає.
		10 травня 2017 року Рада адвокатів Хмельницької області прийняла рішення № 7-2.1/17 у якому вирішила: 
		«за результатами проходження стажування видати ОСОБА_3 Свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю в день складання нею Присяги адвоката України;
		складання ОСОБА_3 Присяги адвоката України перед Радою адвокатів Хмельницької області призначити на 12 червня 2017 року о 14 год 00 хв та привести ОСОБА_3 до присяги за умови усунення нею протягом 30 днів з дня прийняття цього рішення і до моменту складення перед Радою адвокатів Хмельницької області присяги адвоката України обставин несумісності визначених статтею 7 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» .
		Це рішення набирає чинності з дня його прийняття та підлягає скасуванню у випадку не усунення ОСОБА_3 обставин несумісності визначених «протягом 30 днів з дня прийняття цього рішення і до моменту складення перед Радою адвокатів Хмельницької області присяги адвоката України».
		Рішенням Ради адвокатів Хмельницької області № 8-2/17 від 12 червня 2017 року скасовано рішення Ради адвокатів Хмельницької області № 7-2.1/17 від 10 травня 2017 року в частині видачі ОСОБА_3 свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю, а також вирішено знищити виготовлене  на ім'я ОСОБА_3 на підставі рішення Ради адвокатів Хмельницької області  № 7-2.1/17 від 10 травня 2017 року свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю серія НОМЕР_2 дата видачі 12.06.2017 та посвідчення адвоката України НОМЕР_3 дата видачі 12.06.2017.
		Прийняття цих рішень мотивовано тим, що перебування ОСОБА_3 на посаді судді Хмельницького окружного адміністративного суду є несумісним із зайняттям адвокатською діяльністю, а тому унеможливлює набуття статусу адвоката, який нерозривно пов'язаний із такою діяльністю, а умови усунення обставин несумісності визначених статтею 7 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» нею не виконані. 
		Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», несумісною з діяльністю адвоката є робота на посадах осіб, зазначених у пункті 1 частини першої статті 4 Закону України «Про засади запобігання і протидії корупції». 
		Суб'єктами, на яких поширюється дія цього Закону є, зокрема, професійні судді.
		Визначення терміну «адвокатська діяльність» наведено у Законі України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність».
		Згідно п. 2 ч. 1 ст. 1 цього Закону, адвокатська діяльність - незалежна професійна діяльність адвоката щодо здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.
		З системного аналізу наведених положень слідує, що законодавство встановлює відповідні обмеження лише щодо безпосереднього здійснення адвокатської діяльності, яка спрямована на надання правової допомоги клієнту. Однак, жодний нормативний акт не обмежує суддів або інших осіб, які перебувають на публічній або державній службі, у праві брати участь у відповідних процедурах добору та отримувати свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю.
		У рішеннях Вищої Ради Правосуддя від 30.05.2017 за № 1328/0/15-17 та від 24.10.2017 за № 3419/0/15-19 висловлено правову позицію  про те, що отримання свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю не є свідченням порушення вимог про сумісність, а особа яка отримала таке свідоцтво, почне вчиняти дії, що можуть бути визначені як адвокатська діяльність відповідно до ст.ст. 1, 19 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність». 
		Суд апеляційної інстанції вважає, що обставини несумісності, можуть виникнути лише в особи, яка вже набула статус адвоката, тобто склала присягу та отримала свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю, однак такі обставини  можуть бути усунуті на підставі ч. 2 ст. 7 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», а саме шляхом подання адвокатом у триденний строк з дня виникнення таких обставин до ради адвокатів регіону за адресою свого робочого місця заяву про зупинення адвокатської діяльності.
		Подання до Ради адвокатів регіону заяви про зупинення адвокатської діяльності є підставою для зупинення права на заняття адвокатською діяльністю, відповідно до ч. 1 п. 1 ст. 31 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність».
		Покликання відповідача на рішення Ради адвокатів України від 13.06.2016 № 166 «Про затвердження роз'яснення з питань направлення на стажування та видачі за результатами його проходження свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю особам, стосовно яких існують обставини несумісності», в частині роз'яснень, щодо складення присяги адвоката України та отримання свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю особою, стосовно якої існують обставини несумісності та рішення № 39 від 16.02.2017, на підставі яких Радою адвокатів Хмельницької області були прийняті оскаржувані позивачем рішення, судом апеляційної інстанції до уваги не приймається, оскільки такі роз'яснення по своїй суті не є законодавчими актами та не можуть застосуватися переважно до норм закону і суперечити йому. 
		Щодо позовної вимоги позивача в частині зобов'язати Раду адвокатів України видати позивачу свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити наступне.
		Завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Одним із принципів адміністративного судочинства є законність, яка постає як принцип здійснення державою владних повноважень, так і принцип поведінки фізичних осіб у сфері права, тобто реальна можливість здійснення суб'єктом права наданих йому прав за умови неухильного виконання покладених на нього обов'язків конституційно закріпленого правового статусу особи. Законність визначає і реальність писаного права та ступінь його втілення. Законність одночасно є критерієм перевірки рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень.
		Відповідно до ч. 1 ст. 6 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», обов'язковими складовими набуття статусу адвоката є, зокрема, складення особою присяги адвоката України та отримання свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю.
		  Частиною 1 ст. 11 зазначеного вище Закону передбачено, що особа, стосовно якої Радою адвокатів регіону прийнято рішення про видачу свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю, не пізніше тридцяти днів з дня прийняття цього рішення складає перед радою адвокатів регіону присягу адвоката України.
		Відповідно до ч. 1 ст. 12 цього Закону, особі, яка склала присягу адвоката України, радою адвокатів регіону у день складення присяги безоплатно видаються свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю та посвідчення адвоката України.
		З системного аналізу наведених положень слідує, що чинне законодавство визначає процедуру набуття статусу адвоката, яка завершується складенням присяги адвоката України та отриманням свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю.
		Позивач у своїх позовних вимогах просить зобов'язати відповідача лише видати свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю.
		Водночас, таке помилкове формулювання позовних вимог не може бути підставою для відмови у задоволенні позову, а тому суд апеляційної інстанції з метою повного захисту прав позивача у відповідності до ч. 2 ст. 11 КАС України вважає за необхідне вийти за межі позовних вимог та застосувати той спосіб захисту порушеного права позивача, який відповідає фактичним обставинам справи і відновлює порушене право особи, а саме зобов'язати Раду адвокатів Хмельницької області прийняти у ОСОБА_3 присягу адвоката та видати свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю.
		Щодо позовної вимоги ОСОБА_3 в частині стягнення з відповідача компенсації моральної шкоди в сумі 25 000 грн, то суд апеляційної інстанції вважає, що така задоволенню не підлягає.
		Статтею 23 Цивільного кодексу України передбачено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.
		Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.
		Як роз'яснив Пленум Верховного Суду України у своїй Постанові від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» (із змінами та доповненнями) під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.
		Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв'язку з ушкодженням здоров'я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв'язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв'язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків (пункт 3 Постанови).
		Позивач вказував на те, що внаслідок неправомірних дій та рішень відповідача їй завдана моральна шкода, яка полягає в тому, що нею був витрачений особистий неробочий час, через що вона не змогла приділити належної уваги дитині, яку вона виховує самостійно, нею прикладені значні зусилля для проходження стажування, а також витрачені кошти на оплату за складання кваліфікаційного іспиту та стажування. Крім того, зазначає, що моральна шкода була завдана ще й самим фактом заперечення її права отримувати свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю і як наслідок це вплинуло на її самопочуття, емоційний стан, загострило почуття несправедливості та приниження, вона змушена була переживати сильне хвилювання та стрес, а також неприємне втручання Ради в сферу особистих її інтересів.
		За змістом ч. 1 ст. 70 та  ст. 71 КАС України   належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
		Проте, позивач не надав суду жодних переконливих доказів на підтвердження причинного зв'язку між діями відповідача та завданням моральної шкоди (у вигляді психологічних переживань тощо).
		Покликання позивача на те, що нею був витрачений особистий неробочий час, прикладенні зусилля для проходження стажування, а також витрачені кошти суд апеляційної інстанції оцінює критично, оскільки позивач за власною ініціативою звернувся до Ради адвокатів Хмельницької області із заявою про направлення на стажування та призначення керівника стажування, що свідчить про цілеспрямований намір і свідомий розрахунок витрат часу, а витрачені кошти на оплату за складання кваліфікаційного іспиту та стажування є необхідною умовою порядку отримання статусу адвоката.
		Крім того, проведення Радою адвокатів регіону співбесіди зі стажистом під час якої ставляться питання, є однією з складових перевірки на предмет готовності особи займатись адвокатською практикою, що передбачено п. 11.6.5 Положення про організацію та порядок проходження стажування для отримання особою свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю, затвердженого рішенням Ради адвокатів України  № 6 від 03.02.2017 (із змінами, внесеними рішенням Ради адвокатів України № 39 від 16.02.2017), отже не може розцінюватись, як втручання в сферу особистих інтересів позивача.
		Сам лише факт порушення прав позивача не може слугувати виключною підставою для стягнення моральної шкоди. Крім того, визнання судом протиправними рішення відповідача стосується виключно меж застосування законодавства у сфері права на заняття адвокатською діяльністю, у той час як моральна шкода має бути обов'язково підтверджена належними та допустимими доказами.
		Отже, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про необґрунтованість позовних вимог про відшкодування моральної шкоди та відсутність правових підстав щодо їх задоволення.
		Згідно ч. 3 ст. 94 КАС України, якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог.
		Враховуючи зазначені вище положення, за рахунок бюджетних асигнувань Ради адвокатів Хмельницької області на користь ОСОБА_3 слід стягнути 1344 грн судового збору (640 грн за подання позовної заяви та 704 грн за подання апеляційної скарги).
		З огляду на викладене, постанова суду першої інстанції прийнята з порушенням норм матеріального і процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, а тому суд апеляційної інстанції дійшов висновку про її скасування та прийняття нової постанови про часткове задоволення позову.
		Керуючись ст.ст. 11, 195, 196, 198, 202, 205, 207, 212, 254 КАС України,  суд - 
		 
		постановив:
		 
		апеляційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити частково.
		Постанову Тернопільського окружного адміністративного суду від 18 липня 2017 року у справі № 822/1309/17 - скасувати та прийняти нову постанову, якою позов задовольнити частково.
		Визнати протиправними та скасувати:
		абзац другий резолютивної частини рішення Ради адвокатів Хмельницької області від 10.05.2017 № 7-2.1/17 в частині застереження щодо «приведення присяги за умови усунення протягом 30 днів з дня прийняття цього рішення і до моменту складення присяги адвоката обставин несумісності, визначених статтею 7 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»;
		абзац третій резолютивної частини рішення Ради адвокатів Хмельницької області від 10.05.2017 № 7-2.1/17 в частині застереження щодо того, що рішення «підлягає скасуванню у випадку не усунення ОСОБА_3 обставин несумісності, визначених статтею 7 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» протягом 30 днів з дня прийняття цього рішення і до моменту складення присяги адвоката України»;
		рішення Ради адвокатів Хмельницької області № 8.2/17 від 12.06.2017 про скасування рішення Ради адвокатів Хмельницької області щодо видачі свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю.
		Зобовязати Раду адвокатів Хмельницької області прийняти у ОСОБА_3 присягу адвоката та видати свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю.
		У задоволенні решти позову відмовити.
		Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Ради адвокатів Хмельницької області на користь ОСОБА_3 1344 грн (одну тисячу триста сорок чотири гривні) судового збору.
		Постанова набирає законної сили з моменту проголошення.
		На постанову протягом двадцяти днів, після набрання нею законної сили, може бути подана касаційна скарга безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
		 
		 
		Головуючий суддя О. М. Гінда судді В. Я. Качмар   В. В. Ніколін  Постанова в повному обсязі складена 04.12.2017.

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...