Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 910/15389/17 : Господарські справи (до 01.01.2019); Укладення, зміни, розірвання, виконання договорів (правочинів) та визнання їх недійсними, зокрема:; Невиконання або неналежне виконання зобов’язань; інші договори.
Надіслано для оприлюднення: 06.12.2017. Зареєстровано: 07.12.2017. Забезпечено надання загального доступу: 11.12.2017.
Дата набрання законної сили: 31.07.2018 (частково)
Результат оскарження 31.07.2018 Київський апеляційний господарський суд: скасовано рішення місцевого суду частково та ухвалено нове рішення
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		   ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
		РІШЕННЯ
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		30.11.2017Справа № 910/15389/17
		Господарський суд міста Києва у складі головуючого судді Головіної К.І., при    
		секретарі судового засідання Лук'янчук Д.Ю.,  розглянувши матеріали справи
		за позовною заявою Приватного акціонерного товариства "Покровський гірничо-збагачувальний комбінат"
		до 1) Національного банку України,
		    2) Приватного акціонерного товариства "Комерційний банк "ПриватБанк"
		про визнання бездіяльності незаконною, зобов'язання вчинити певні дії
		 
		за участю представників:
		 від позивача:Сорокіна Л.М.  від відповідача-1:  від відповідача-2:Омельчук В.М.   Василевський О.А.
		ВСТАНОВИВ:
		 
		До господарського суду міста Києва звернулось Приватне акціонерне товариство "Покровський гірничо-збагачувальний комбінат" (далі - ПрАТ "Покровський ГЗК", позивач) з позовом до Національного банку України (далі - НБУ, відповідач-1), Приватного акціонерного товариства "Комерційний банк "ПриватБанк" (далі - ПрАТ "КБ "ПриватБанк", відповідач-2) про визнання бездіяльності незаконною, зобов'язання вчинити певні дії.
		Свої позовні вимоги ПрАТ "Покровський ГЗК" обґрунтовує наявністю підстав для визнання незаконною бездіяльності НБУ, яка виразилася у неприйнятті від ПрАТ "КБ "ПриватБанк" виконання зобов'язань (погашення заборгованості) за кредитним договором № 19 від 24.10.2008 р., укладеним між НБУ та ПрАТ "КБ "ПриватБанк", майновим поручителем якого виступив позивач.
		У позові ПрАТ "Покровський гірничо-збагачувальний комбінат" просить:
		- визнати незаконною бездіяльність Національного банку України щодо неприйняття від Публічного акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк" виконання зобов'язань (погашення заборгованості) за кредитним договором № 19 від 24.10.2008 р., укладеним між Національним банком України та Публічним акціонерним товариством Комерційний банк "Приватбанк";
		- зобов'язати Публічне акціонерне товариство Комерційний банк "Приватбанк" виконати зобов'язання (погасити заборгованість) за кредитним договором № 19 від 24.10.2008 р. шляхом перерахування на банківський рахунок Національного банку України грошових коштів у повній сумі заборгованості;
		- зобов'язати Національний банк України прийняти від Публічного акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк" виконання зобов'язань (погашення заборгованості) за кредитним договором № 19 від 24.10.2008 р. шляхом зарахування грошових коштів у повній сумі заборгованості на власний рахунок. 
		У судовому засіданні представник позивача свої вимоги підтримав та просив їх задовольнити.
		Представник відповідача-1 - НБУ проти позову заперечив, зазначив, що відповідачі не порушували прав та законних інтересів позивача, тому застосування обраних позивачем способів захисту його прав та інтересів є безпідставним. Також зазначив, що протягом дії кредитного договору боржник (ПрАТ "КБ "ПриватБанк") сплачував кредитні кошти, а НБУ жодним чином не відмовлявся від прийняття виконання зобов'язань за цим договором. Просив відмовити у задоволенні позову.
		Представник відповідача-2 - ПрАТ "КБ "ПриватБанк" проти позову заперечив, також зазначив про відсутність порушення прав та інтересів позивача, вказав, що позивачем не підтверджені ті обставини, на які він посилається, просив відмовити у задоволенні позову. Крім того, подав клопотання про залучення до участі у справі третьої особи без самостійних вимог на стороні відповідача-2 - Міністерства фінансів України, у якому судом було відмовлено з огляду на його необґрунтованість.
		Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.
		Судом встановлено, що 24.10.2008 р. між Національним банком України (кредитор) та Закритим акціонерним товариством Комерційним банком "ПриватБанк", яке змінило свою організаційно-правову форму на Публічне акціонерне товариство Комерційний банк "ПриватБанк", (позичальник) був укладений кредитний договір № 19 (надалі - кредитний договір), відповідно до якого кредитор зобов'язується надавати позичальнику стабілізаційний кредит для підтримки ліквідності боржника у сумі 3 400 000 000,00 грн. зі строком повернення кредиту до 23.12.2016 р. та графіку погашення заборгованості, зі сплатою процентів за користування кредитом у розмірі 21,5 % річних за частиною наданою до 21.02.2014 р.; 29,25 % річних - за частиною наданою після 21.02.2014 р., а також інших платежів, у тому числі неустойки, в порядку та на умовах, визначених кредитним договором.
		Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
		Згідно зі ст. 536 ЦК України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.
		Судом встановлено, що на виконання умов зазначеного кредитного договору НБУ надав позичальнику - ПрАТ "КБ "ПриватБанк" кредитні кошти, а банк, не здійснивши у визначений договором строк повернення вказаних коштів, частково сплатив нараховані на них відсотки, що підтверджується наявними у матеріалах справи платіжними дорученнями за період з 23.12.2016 р. по 27.06.2017 р. 
		Також судом встановлено, що у якості забезпечення виконання грошового зобов'язання за кредитним договором відповідачем-2, 04.03.2015 р. між Публічним акціонерним товариством "Орджонікідзевський гірничо-збагачувальний комбінат", правонаступником якого є ПрАТ "Покровський ГЗК", (заставодавець) та НБУ (заставодержатель) були укладені договори застави № 33 (далі - договір застави-1) та № 34 (далі - договір застави-2).
		Пунктами 1.3, 1.4 договору застави-1 передбачено, що в заставу надається рухоме майно у вигляді залізничного рухомого складу у кількості 45 одиниць згідно опису, що міститься в додатку № 1 до цього договору, вартість якого складає 78 399 360,00 грн.
		Пунктами 1.3, 1.4 договору застави-2 передбачено, що в заставу надається рухоме майно у вигляді залізничного рухомого складу у кількості 132 одиниць згідно опису, що міститься в додатку № 1 до цього договору, вартість якого складає 213 153 552,00 грн.
		Термін дії договорів застави-1, 2 встановлений до повного виконання ПрАТ "КБ "ПриватБанк" зобов'язань за кредитним договором № 19 від 24.10.2008 р., зазначеним у п. 1 цього договору (п. 4.1).
		Згідно зі ст. 1 Закону України "Про заставу" в силу застави кредитор (заставодержатель) має право в разі невиконання боржником (заставодавцем) забезпеченого заставою зобов'язання одержати задоволення з вартості заставленого майна переважно перед іншими кредиторами. 
		Відповідно до ст. 589 Цивільного кодексу України у разі невиконання зобов'язання, забезпеченого заставою, заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави. За рахунок предмета застави заставодержатель має право задовольнити в повному обсязі свою вимогу, що визначена на момент фактичного задоволення, включаючи сплату процентів, неустойки, відшкодування збитків, завданих порушенням зобов'язання, необхідних витрат на утримання заставленого майна, а також витрат, понесених у зв'язку із пред'явленням вимоги, якщо інше не встановлено договором.
		Згідно зі ст. 590 Цивільного кодексу України заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави в разі, коли зобов'язання не буде виконано у встановлений строк (термін), якщо інше не встановлено договором або законом.
		Як встановлено судом, пунктом 2.1.8.2 договорів застави-1, 2 сторони погодили, що заставодержатель вправі звернути стягнення на предмет застави незалежно від настання термінів виконання якого-небудь із зобов'язань за кредитним договором у випадках порушення ПрАТ "КБ "Приватбанк" зобов'язань, передбачених умовами кредитного договору.
		Отже, уклавши договір застави, заставодавець взяв на себе всі ризики, пов'язані з невиконанням зобов'язання боржником, у межах вартості предмета застави (вказана позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 06.07.2016 року по справі № 3-584гс16).
		Таким чином, ПрАТ "Покровський ГЗК" зобов'язався у якості майнового поручителя відповідати своїм рухомим майном за невиконання позичальником (ПрАТ "КБ "ПриватБанк") кредитних зобов'язань перед НБУ у спірних правовідносинах.
		У той же час, позивач зазначає, що позичальник (відповідач-2) при наявності у нього реальних можливостей та активів ухиляється від сплати кредитної заборгованості, а з ексклюзивного інтерв'ю Голови НБУ ОСОБА_1 агентству "Інтерфакс-Україна" позивачу стало відомо, що ПрАТ "КБ "ПриватБанк" має можливість погасити заборгованість перед НБУ за кредитними зобов'язаннями, однак, НБУ не приймає таке погашення, оскільки воно звільнить від застави третіх осіб. Вказане інтерв'ю було опубліковане 10.05.2017 та 12.05.2017 на веб-сторінці http://іnterfax.com.ua.
		При перевірці таких доводів позивача судом встановлено, що ПАТ "Орджонікідзевський гірничо-збагачувальний комбінат" (правонаступником якого є ПрАТ "Покровський ГЗК") 15.03.2017 р. отримало листа від ПрАТ "КБ "ПриватБанк" № 20.1.0.0.0/7-31802, у якому останній, посилаючись на лист НБУ № 41-0009/14703 від 24.02.2017 р., пропонував укласти із ПАТ КБ "Приватбанк" договори наступної застави, які будуть забезпеченням повернення кредиту корпоративними клієнтам банку, за зобов'язаннями, пов'язаними із колишніми акціонерами банку. У такому разі дія чинних договорів застави (№ 33 від 04.03.2015 р. та № 34 від 04.03.2015 р.) буде припинена за ініціативи НБУ.
		У подальшому, 21.08.2017 р. на адресу ПрАТ "Покровський ГЗК", як заставодавця за договорами застави-1, 2 надійшла вимога НБУ № 41-0009/58326, у якій останній зазначив про наявність заборгованості у ПрАТ "КБ "Приватбанк" за кредитним договором № 19 від 24.10.2008 р. у сумі 2 603 952 426,02 грн. - основного боргу та 56 143 005,20 грн. - за відсотками. У вказаній вимозі НБУ вимагав від позивача сплатити зазначену заборгованість у тридцятиденний термін, а у разі невиконання вимоги - попередив про примусове звернення на заставлене рухоме майно за договорами застави № 33 від 04.03.2015 р. та № 34 від 04.03.2015 р. з метою погашення заборгованості КБ "Приватбанк" за кредитним договором № 19 від 24.10.2008 р. 
		Суд вважає, що неналежне виконання ПАТ КБ "Приватбанк" своїх зобов'язань за кредитним договором перед НБУ, за наявності такої можливості, може мати наслідком звернення стягнення на майно, що належить позивачу та було передано у заставу, а відтак, перекладання обов'язку зі сплати кредитних коштів з ПАТ КБ "Приватбанк" на ПрАТ "Покровський ГЗК" ставить під загрозу втрату права власності останнього на рухоме майно, яке перебуває у заставі. При цьому суд приймає до уваги таке.
		Порушення кредитного зобов'язання, а також ухилення від його належного виконання з боку відповідача-2 підтверджено зібраними по справі доказами. Зокрема, матеріали справи свідчать, що ПАТ КБ "Приватбанк" у період з 23.12.2016 р. по 27.06.2017 р. за кредитним договором № 19 від 24.10.2008 р. сплатило НБУ лише частину заборгованості (відсотків), що підтверджено також поясненнями представників сторін.
		Також у судовому засіданні представник НБУ не заперечував отримання від позичальника електронного листа, згідно з яким ПАТ КБ "Приватбанк" повідомляло НБУ про свій намір частково погасити 28.02.2017 заборгованість за кредитними договорами, в тому числі за кредитним договором № 19 від 24.10.2008р., та просив НБУ підтвердити розрахунок та погодити погашення кредитів 28.12.2017 згідно з графіком.
		При цьому з інформації, яка наявна в "Консолідованій проміжній скороченій фінансовій звітності ПАТ КБ "Приватбанк" за 9 місяців, що закінчилися 30.09.2017 року", копія якої міститься в матеріалах справи, вбачається, що залишок коштів на рахунку банку в НБУ станом на 30.09.2017 р. складає 7 871 000 000 грн. Указана звітність була опублікована на офіційній сторінці КБ "Приватбанк" в мережі Інтернет (https://static.privatbank.ua/files/PB_ConsUkr_2017.pdf)  та є загальнодоступною.
		Отже, судом встановлено, що на рахунку ПАТ КБ "Приватбанк", відкритого в  НБУ, було достатньо грошових коштів (7 871 000 000 грн. 00 коп.) для погашення заборгованості перед кредитором у загальній сумі 2 660 095 431,22 грн. за кредитним договором № 19 від 24.10.2008 р.
		У той же час, у листі заступника Голови НБУ № 41-00009/14703 від 24.02.2017, надісланого в якості відповіді про наміри банку здійснити планове погашення заборгованості, висловлено позицію НБУ щодо неприпустимості зменшення обсягу відповідальності фінансового та майнових поручителів за рахунок наданої банку державної підтримки шляхом погашення утвореної заборгованості.
		Таким чином, невиконання відповідачем-2 визначеного кредитним договором обов'язку здійснити погашення кредитної заборгованості, за наявності у нього достатніх грошових коштів для цього, свідчить про порушення ПАТ КБ "Приватбанк" кредитного зобов'язання.
		За змістом статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Невиконання зобов'язання має місце тоді, коли сторони взагалі не вчиняють дій, які складають зміст зобов'язання, а неналежним є виконання зобов'язання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання.
		Приписами статті 13 Цивільного кодексу України встановлено, що цивільні права особа здійснює у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства. При здійсненні своїх прав особа зобов'язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, завдати шкоди довкіллю або культурній спадщині. Не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах. При здійсненні цивільних прав особа повинна додержуватися моральних засад суспільства. Не допускаються використання цивільних прав з метою неправомірного обмеження конкуренції, зловживання монопольним становищем на ринку, а також недобросовісна конкуренція. У разі недодержання особою при здійсненні своїх прав вимог, які встановлені частинами другою - п'ятою цієї статті, суд може зобов'язати її припинити зловживання своїми правами, а також застосувати інші наслідки, встановлені законом.
		У той же час, невиконання відповідачем-2 основного зобов'язання за кредитним договором має своїм наслідком вчинення кредитором заходів щодо стягнення кредитної заборгованості за рахунок майна поручителя (заставодавця). Як вже зазначалось, в силу застави кредитор (заставодержатель) має право в разі невиконання боржником (заставодавцем) забезпеченого заставою зобов'язання одержати задоволення з вартості заставленого майна переважно перед іншими кредиторами (ст. 1 Закону України "Про заставу"). 
		При цьому, з умов договорів застави-1, 2 слідує, що цими угодами забезпечуються кожна та всі вимоги заставодержателя, що випливають з кредитного договору № 19 від 24.10.2008 р., зокрема, з повернення стабілізаційного кредиту, наданого для підтримки ліквідності боржника у сумі 3 400 000 000,00 грн. зі строком повернення кредиту до 23.12.2016 р. та графіку погашення заборгованості; зі сплати процентів за користування кредитом у розмірі 21,5 % річних за частиною наданою до 21.02.2014 р., 29,25 % річних - за частиною наданою після 21.02.2014 р.; а також інших платежів, у тому числі неустойки (пені, штрафів), в порядку та на умовах, визначених кредитним договором; витрат та збитків, пов'язаних з виконанням або порушенням договорів кредиту та застави. 
		Заставодержатель вправі звернути стягнення на предмет застави незалежно від настання термінів виконання якого-небудь із зобов'язань за кредитним договором у випадках порушення ПрАТ "КБ "Приватбанк" зобов'язань, передбачених умовами кредитного договору (п. 2.1.8.2).
		З наведеного слід зробити висновок, що майновий поручитель відповідає перед кредитором не лише в розмірі основного зобов'язання, а й зобов'язаний відшкодувати суми процентів, неустойки, відшкодування збитків, які можуть виникнути на підставі відповідного договору у разі невиконання (неналежного виконання) боржником його умов.
		Отже, майновий поручитель (у даному випадку - позивач) відповідає перед кредитором певним матеріальним благом, яке може бути виражене в будь-якому активі (грошові кошти, рухоме/нерухоме майно, майнові права).
		Статтею 1 Першого протоколу до Конвенції передбачено, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
		Згідно приписів національного законодавства у разі якщо боржником буде прострочено виконання основного зобов'язання, а умовами договору передбачено відповідальність за невиконання (неналежне виконання) такого зобов'язання, загальний обсяг суми, яка підлягатиме стягненню з боржника, а відтак обсягу зобов'язання, яке повинен виконати майновий поручитель з метою недопущення звернення стягнення на передане ним в іпотеку майно, буде пропорційно збільшуватись в залежності від терміну прострочення.
		Прострочення боржника в даному випадку має безпосередній вплив на розмір майнового блага майнового поручителя, зменшення обсягів якого залежатиме від проміжку часу протягом якого боржник прострочує виконання свого зобов'язання перед кредитором. 
		Концепція "майна" в розумінні статті 1 Першого протоколу до Конвенції  має автономне значення, тобто не обмежується власністю на матеріальні речі та не залежить від формальної класифікації у внутрішньому праві: певні інші права та інтереси, що становлять активи, також можуть вважатись "правом власності", а відтак і "майном" (рішення Європейського суду з прав людини "Іатрідіс проти Греції").
		При з'ясуванні змісту поняття "майно" недостатньо керуватися національним законодавством держав-учасниць Конвенції. Щоб вирішити питання щодо застосування статті 1 Першого протоколу до Конвенції до конкретної справи, суд повинен з'ясувати чи обставини справи в цілому надають заявнику право на самостійний інтерес, що захищається цією статтею (рішення "Бейєлєр проти Італії").
		У даному випадку суд враховує, що прострочення боржника перед кредитором може мати наслідком звернення стягнення на майно, що належить позивачу та було передано в іпотеку за договорами застави, а відтак, переведення  обов'язку зі сплати кредитних коштів від позичальника на майнового поручителя під загрозою втрати права власності на рухоме майно, зважаючи на те, що боржник має можливість виконати своє грошове зобов'язання перед НБУ та висловив відповідний намір, є таким, що суперечить засадам добросовісності сторін при виконанні господарського зобов'язання.
		З урахуванням викладеного встановлені у справі обставини свідчать про порушення ПАТ КБ "Приватбанк" законних прав та інтересів ПрАТ "Покровський ГЗК", як майнового поручителя, у спірних правовідносинах оскільки такі дії банку не відповідають приписам статті 13 Цивільного кодексу України та суті забезпечувального зобов'язання, а тому суд приходить до висновку про обґрунтованість вимог позивача про зобов'язання відповідача-2 виконати належним чином кредитне зобов'язання. 
		Твердження НБУ про те, що у разі виконання майновим поручителем основного кредитного зобов'язання перед НБУ замість позичальника позивач набуде рівнозначного права вимоги до ПАТ КБ "Приватбанк", суд не приймає, оскільки фактично матиме місце втрата права власності на рухоме майно та набуття взамін цього права грошової вимоги до банку, яке на відміну від вимог НБУ не є забезпеченим, а тому у ПрАТ "Покровський ГЗК" наявний самостійний майновий інтерес у виконанні ПАТ КБ "Приватбанк" грошових зобов'язань перед НБУ, який також в силу приписів статті 1 Першого протоколу до Конвенції підлягає захисту на рівні із правом власності.
		На підставі викладеного ПрАТ "Покровський ГЗК" обґрунтовано розцінює прострочення ПАТ КБ "Приватбанк" кредитного зобов'язання як втручання у право позивача мирно володіти майном, оскільки у останнього наявний самостійний майновий інтерес у належному виконанні позичальником зобов'язань перед НБУ та, відповідно, збереження свого права власності на рухоме майно, яке перебуває у заставі.
		Також доводи відповідача-1 про те, що внаслідок виконання ПАТ КБ "Приватбанк" кредитних зобов'язань перед НБУ можлива втрата ліквідності банку, суд відхиляє, оскільки кредитним договором № 19 від 24.10.2008 р. чітко передбачено кінцевий строк погашення кредиту (до 23.12.2016 р.) та обов'язок ПАТ КБ "Приватбанк" погасити кредит у визначений договором строк зі сплатою процентів за користування кредитом. Водночас, ні умовами кредитного договору, ні положеннями Цивільного кодексу України не передбачені підстави звільнення ПАТ КБ "Приватбанк" від такого обов'язку з підстав економічної недоцільності чи наявності інших заборгованостей у ПАТ КБ "Приватбанк".
		На підставі викладеного, враховуючи встановлені судом обставини, що свідчать про порушення прав позивача та можливість виконання ПАТ КБ "Приватбанк" зобов'язань за кредитним договором № 19 від 24.10.2008 р. перед НБУ, вимоги ПрАТ "Покровський ГЗК" про зобов'язання ПАТ КБ "Приватбанк" погасити заборгованість за кредитним договором № 19 від 24.10.2008 р. шляхом перерахування на банківський рахунок Національного банку України грошових коштів у повній сумі заборгованості суд вважає правомірними. Відтак, вимога позивача в цій частині є правомірним та ефективним способом захисту його права від порушення в майбутньому, тому позов ПрАТ "Покровський гірничо-збагачувальний комбінат" в цій частині підлягає задоволенню.
		Відповідачі у судовому засіданні також вказували на те, що позивачем обраний невірний спосіб захисту його права, з приводу чого суд зазначає наступне.
		Відповідно до положень статті 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Частиною 2 статті 16 Цивільного кодексу України передбачено, що суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.
		Законодавчі обмеження матеріально-правових способів захисту цивільного права чи інтересу підлягають застосуванню з дотриманням положень статей 55, 124 Конституції України та статті 13 Конвенції, відповідно до яких кожна особа має право на ефективний засіб правового захисту, не заборонений законом. Отже, оскільки положення Конституції України та Конвенції мають вищу юридичну силу (статті 8, 9 Конституції України), а обмеження матеріального права суперечать цим положенням, порушення цивільного права чи цивільного інтересу підлягають судовому захисту і у спосіб, не передбачений законом, зокрема статті 16 ЦК України, але який є ефективним засобом захисту, тобто таким, що відповідає змісту порушеного права, характеру його порушення та наслідкам, спричиненим цим порушенням. Вказана позиція викладена Верховним Судом України у постанові від 12.06.2013 р. у справі № 6-32цс13.
		Одночасно з цим, з огляду на обраний позивачем спосіб захисту, господарський суд зазначає, що статтею 6 Конвенції про захист прав і основоположних свобод визнається право людини на доступ до правосуддя, а відповідно до статті 13 Конвенції (право на ефективний засіб юридичного захисту) передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження. При цьому, під ефективним способом слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Таким чином, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.
		Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про те, що звернення позивача до суду із вимогою про зобов'язання ПАТ КБ "Приватбанк" виконати кредитне зобов'язання належним чином є обґрунтованим та ефективним способом захисту його права від порушення, що дозволить відновити порушене право позивача. Відтак, вказана позовна вимога ПрАТ "Покровський ГЗК" підлягає задоволенню.
		Стосовно вимог позивача про зобов'язання НБУ, який не приймає від позичальника належного виконання кредитного зобов'язання, прийняти від ПАТ КБ "Приватбанк" виконання цього зобов'язання, а також про визнання такої бездіяльності НБУ незаконною, суд зазначає наступне.
		Згідно з частини 1 статті 73 Закону України "Про Національний банк України" Національний банк має переважне і безумовне право задовольняти будь-яку основану на здійсненому рефінансуванні банку вимогу, оформлену у встановленому законом порядку, за якою настав строк погашення.
		Частиною 2 вказаної статті визначено, що переважне і безумовне право реалізується Національним банком шляхом списання у безспірному порядку заборгованості з рахунків банку і відчуження майна, що перебуває у заставі як забезпечення вимог Національного банку, та задоволення вимог за рахунок чистого доходу від їх відчуження. Національний банк здійснює відчуження майна, набутого у власність, у рахунок погашення боргу за наданими банкам кредитами для підтримки ліквідності у визначеному ним порядку, без погодження з іншими органами державної влади.
		Згідно з пунктом 5.3 Положення про надання Національним банком України стабілізаційних кредитів банкам України, затвердженого постановою Правління НБУ № 327 від 13.07.2010, Національний банк має право реалізувати своє переважне і безумовне право відповідно до статті 73 Закону України "Про Національний банк України" шляхом списання у безспірному порядку заборгованості з рахунків банку і відчуження майна, що перебуває в заставі/іпотеці як забезпечення вимог Національного банку, та задоволення вимог за рахунок чистого доходу від їх відчуження, та/або вимагати дострокового виконання зобов'язань за кредитним договором за наявності викладених у цьому пункті фактів.
		Постановою Правління НБУ № 220 від 31.03.2016р. був затверджений Технічний порядок проведення операцій з надання Національним банком України стабілізаційних кредитів банкам України (надалі - Порядок), розроблений з метою врегулювання взаємодії Національного банку України і банків України під час надання стабілізаційного кредиту, зміни умов кредитного договору, контролю за виконанням банком умов кредитного договору і договору застави/іпотеки.
		Згідно з підпунктом 1 пункту 42 Порядку у разі невиконання або неналежного виконання банком зобов'язань, передбачених кредитним договором, щодо повернення кредиту та сплати процентів за користування ним: заборгованість відображається в перший робочий день, що настає за днем закінчення строку виконання зобов'язань згідно з умовами кредитного договору/вимоги Національного банку щодо дострокового виконання банком зобов'язань за кредитним договором, за рахунками з обліку простроченої заборгованості та/або прострочених нарахованих доходів.
		Пунктом 43 вказаного порядку передбачено, що Департамент супроводження кредитів не пізніше наступного робочого дня після віднесення заборгованості банку на рахунки з обліку простроченої заборгованості та/або прострочених нарахованих доходів, надсилає вимогу банку про необхідність сплати простроченої заборгованості за кредитним договором не пізніше наступного робочого дня після отримання вимоги. Відповідно до пункту 44 Порядку у разі невиконання банком вимоги Національного банку щодо сплати простроченої заборгованості у строки, визначені в пункті 43 розділу V цього Технічного порядку, сума простроченої заборгованості підлягає списанню у безспірному порядку відповідно до статті 73 Закону України "Про Національний банк України".
		Аналогічне право кредитора було передбачене умовами кредитного договору № 19 від 24.10.2008 р.  
		Отже, судом встановлено, що НБУ наділений правом вчиняти дії щодо договірного списання коштів з рахунків позичальника, проте, таке право не перетворюється у його обов'язок у разі неналежного виконання позичальником своїх зобов'язань за договором з повернення кредиту. А відтак, не зважаючи на наявне у НБУ в силу закону та договору право на списання коштів з рахунків позичальника у разі його прострочення, вимога позивача про зобов'язання НБУ прийняти від ПАТ КБ "Приватбанк" виконання зобов'язань (погашення заборгованості) за кредитним договором № 19 від 24.10.2008 р. шляхом зарахування грошових коштів у повній сумі заборгованості на власний рахунок, задоволенню не підлягає.
		          З огляду на викладене не підлягає задоволенню і вимога позивача про визнання незаконною бездіяльності НБУ щодо неприйняття від банку виконання зобов'язань за кредитним договором № 19 від 24.10.2008 р. шляхом зарахування грошових коштів у повній сумі заборгованості на власний рахунок. 
		Крім того, будь-яких фактів чи обставин неприйняття кредитором (НБУ) сплачених позичальником - ПрАТ КБ "Приватбанк" коштів на погашення кредитної заборгованості позивачем не наведено, а судом - не встановлено.
		Згідно зі ст. 49 ГПК України судові витрати зі сплати судового збору за подання позову покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
		Керуючись ст.ст. 32 - 35, 49, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, суд
		ВИРІШИВ:
		 
		Позов Приватного акціонерного товариства "Покровський гірничо-збагачувальний комбінат" до Національного банку України, Приватного акціонерного товариства "Комерційний банк "ПриватБанк" про визнання бездіяльності незаконною, зобов'язання вчинити певні дії задовольнити частково.
		Зобов'язати Публічне акціонерне товариство Комерційний банк "Приватбанк" (01001, м. Київ, вул. Грушевського, 1-Д; ідентифікаційний код 14360570) виконати зобов'язання (погасити заборгованість) за кредитним договором № 19 від 24.10.2008 р., укладеним між Публічним акціонерним товариством Комерційний банк "Приватбанк" (01001, м. Київ, вул. Грушевського, 1-Д; ідентифікаційний код 14360570) та Національним банком України (01601, м. Київ, вул. Інститутська, 9; ідентифікаційний код 00032106), шляхом перерахування на банківський рахунок Національного банку України грошових коштів у повній сумі заборгованості.
		У решті позовних вимог - відмовити.
		Стягнути з Публічного акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк" (01001, м. Київ, вул. Грушевського, 1-Д; ідентифікаційний код 14360570) на користь Приватного акціонерного товариства "Покровський гірничо-збагачувальний комбінат" судовий збір у розмірі 1 600 (одна тисяча шістсот) грн. 00 коп.
		Рішення ухвалено в нарадчій кімнаті та проголошено його вступну та резолютивну частини в судовому засіданні 30 листопада 2017 року.
		Повний текст рішення підписаний 5 грудня 2017 року.
		Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Київського апеляційного господарського суду через господарський суд міста Києва шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк з дня підписання повного тексту рішення.
		 
		Суддя                                                                                                       Головіна К.І.

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...