Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 463/2111/14-ц : не визначено.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 07.12.2017. Забезпечено надання загального доступу: 07.12.2017.

Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ   УКРАЇНИ
		29 листопада 2017 року                               м. КиївСудова палата у цивільних справах                           
		 
		Верховного Суду України у складі:
		 
		головуючого Сімоненко В.М.,суддів:Гуменюка В.І.,Охрімчук Л.І.,Романюка Я.М.,    розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_5 до публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» в особі філії - Львівського обласного управління публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» про стягнення коштів за договором банківського вкладу та за зустрічним позовом публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» в особі філії - Львівського обласного управління публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України»  до ОСОБА_5 про визнання договору банківського вкладу нікчемним за заявою публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» в особі філії - Львівського обласного управління АТ «Ощадбанк» про перегляд ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 17 жовтня 2016 року, 
		в с т а н о в и л а : 
		У травні 2014 року ОСОБА_5 звернулась до суду із зазначеним позовом, в якому, мотивуючи свої вимоги тим, що банк взяті на себе зобов'язання по сплаті відсотків та по поверненню депозитних коштів не виконав, просить стягнути з відповідача на її користь кошти у розмірі  22500 євро за договором банківського вкладу, 540,04 євро відсотків за вкладом та 85,07 євро - 3 % річних.
		У червні 2014 року публічне акціонерне товариство «Державний ощадний банк України» (далі - ПАТ «Державний ощадний банк України») звернувся до суду із зустрічним позовом до ОСОБА_5 про визнання договору банківського вкладу нікчемним, обґрунтовуючи свої вимоги тим, що у банку відсутні будь які дані щодо укладення ОСОБА_5 договору банківського вкладу та внесення до каси банку грошових коштів на виконання умов договору, а документи, якими позивачка підтверджує внесення коштів на вклад, не відповідають нормативно-правовим актам у сфері банківської діяльності та не підтверджують факту дотримання письмової форми правочину між позивачем та банком. 
		Рішенням Галицького районного суду м. Львова від 22 лютого 2016 року в задоволенні позову ОСОБА_5 відмовлено. Зустрічний позов ПАТ «Державний ощадний банк України» в особі філії - Львівського обласного управління ПАТ «Державний ощадний банк України» задоволено. 
		Рішенням Апеляційного суду Львівської області від 17 травня 2016 року рішення  Галицького районного суду м. Львова від 22 лютого 2016 року скасовано та ухвалено нове рішення про задоволення позовних вимог ОСОБА_5, а в задоволенні зустрічного позову ПАТ «Державний ощадний банк України» в особі філії - Львівського обласного управління ПАТ «Державний ощадний банк України» відмовлено. 
		Ухвалою  Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 17 жовтня 2016 року  касаційну скаргу ПАТ «Державний ощадний банк України» в особі філії - Львівського обласного управління ПАТ «Державний ощадний банк України» відхилено, рішення Апеляційного суду Львівської області від 17 травня 2016 року залишено без змін. 
		У січні 2017 року  ПАТ «Державний ощадний банк України» в особі філії - Львівського обласного управління ПАТ «Державний ощадний банк України» звернулось до Верховного Суду України із заявою про перегляд ухвали Вищого спеціалізованого суду України  від 17 жовтня 2016 року з підстав, передбачених пунктами 1, 4 частини 1 статті 355 ЦПК України, - неоднакового застосування  судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що спричинило ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах та невідповідності судового рішення суду касаційної інстанції викладеному у постанові Верховного Суду України висновку щодо застосування у подібних правовідносинах норм матеріального права - статті 1059 ЦК України, пункту 8 глави 2 розділу III Інструкції про касові операції в банках України, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 14 серпня 2003 року, пункту 2.9 розділу IV Інструкції про ведення касових операцій банками України, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 1 червня 2011 року № 174.          
		Для прикладу наявності зазначеної підстави подання заяви про перегляд судового рішення суду касаційної інстанції заявник посилається на ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 18 травня, 1 червня та 16 листопада 2016 року й постанови Верховного Суду України  від 29 жовтня 2014 року та від 16 листопада               2016 року.    
		Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи заяви, Судова палата у цивільних справах Верховного Суду України дійшла висновку, що заява підлягає задоволенню з огляду на таке. 
		Відповідно до статті 353 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) Верховний Суд України переглядає судові рішення у цивільних справах виключно з підстав і в порядку, встановлених цим Кодексом.
		Згідно зі статтею 355 ЦПК України заява про перегляд судових рішень у цивільних справах може бути подана виключно з підстав неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що спричинило ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах; невідповідності судового рішення суду касаційної інстанції викладеному у  постанові Верховного Суду України висновку щодо застосування у подібних правовідносинах норм матеріального права. 
		На підставі статті 3604 ЦПК України Верховний Суд України скасовує судове рішення у справі, яка переглядається з підстави неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що спричинило ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах, чи з підстави невідповідності судового рішення суду касаційної інстанції викладеному у постанові Верховного Суду України висновку щодо застосування у подібних правовідносинах норм матеріального права, якщо установить, що судове рішення у справі, яка переглядається, є незаконним.
		Під час розгляду справи суди установили, що  5 червня 2013 року між ОСОБА_5 та ПАТ «Державний ощадний банк України» укладено договір банківського вкладу, за яким ОСОБА_5 зобов'язалася внести на вкладний (депозитний рахунок) 22500 євро строком на 13 місяців, а банк зобов'язався повернути депозит 5 липня 2014 року з виплатою 6,5 % річних. 
		Згідно із заявою на внесення готівки від 05 червня 2013 року                              № 1230475 ОСОБА_5 внесла кошти в сумі 22500 євро на рахунок                    № НОМЕР_1, відкритий у цьому ж банку.
		Відповідно до заяв про видачу готівки від 08 липня 2013 року, від                      6 серпня 2013 року, від 4 вересня 2013 року, від 9 жовтня 2013 року, від                  12 листопада 2013 року, від 9 грудня 2013 року ОСОБА_5 отримувала відсотки за депозитним вкладом.
		Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що заява на внесення готівки № 1230475 від 5 червня 2013 року не відноситься до прибуткових касових документів, які передбачені вимогами Інструкції про ведення касових операцій банками України, та не засвідчує факт прийняття банком від відповідача готівки на вклад. Крім того, долучений до позовної заяви договір на вклад «Депозитний» на ім'я фізичної особи, складений за формою, яка не відповідає типовим формам договорів про вклад, що були затверджені Постановою правління ПАТ «Державний ощадний банк України» № 131 від 15 квітня 2008 року і були чинними станом на дату, яка зазначена в договорі.
		Скасовуючи рішення суду першої інстанції та ухвалюючи нове рішення про задоволення первісного позову та відмову у задоволенні зустрічного позову, апеляційний суд, з висновками якого погодився й суд касаційної інстанції, виходив з того, що спірний договір відповідає чинному законодавству, що регулює зазначені правовідносини, оскільки має просту письмову форму й містить всі умови необхідні для договору даного виду: розмір вкладу, розмір відсотків за користування вкладом, порядок їх нарахування, строк дії договору. Крім того, апеляційний суд дійшов висновку, що заяви про видачу готівки відповідають вимогам пункту 2.9 глави 2                розділу ІV Інструкції про ведення касових операцій банками України.
		Натомість у наданих заявником ухвалах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 18 травня,  1 червня та 16 листопада 2016 року суд касаційної інстанції, скасовуючи рішення судів попередніх інстанцій про задоволення позовних вимог під час розгляду справ в аналогічних правовідносинах виходив з того, що надані позивачами квитанції на підтвердження внесення ними як вкладниками коштів на депозитні рахунки, не є  належними та допустимими доказами, оскільки не відповідають вимогам, встановленим нормативними актами у сфері банківської діяльності.
		У постановах Верховного Суду України від 29 жовтня 2014 року та                16 листопада 2016 року викладено правову позиція, згідно з якою письмова форма договору банківського вкладу вважається дотриманою, якщо внесення грошової суми на вкладний (депозитний) рахунок вкладника підтверджено договором банківського вкладу з видачею ощадної книжки або іншого документа, що відповідає вимогам, установленим законом, іншими нормативно-правовими актами у сфері банківської діяльності (банківськими правилами) і звичаями ділового обороту. Зокрема, такий документ повинен містити: найменування банку, який здійснив касову операцію, дату здійснення касової операції (у разі здійснення касової операції в післяопераційний час - час виконання операції), а також підпис працівника банку, який прийняв готівку, та відбиток печатки (штампа) або електронний підпис працівника банку, засвідчений електронним підписом САБ. 
		Отже, існує неоднакове застосування судами статті 1059 ЦК України, пункту 8 глави 2 розділу III Інструкції про касові операції в банках України, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 14 серпня 2003 року, пункту 2.9 розділу IV Інструкції про ведення касових операцій банками України, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 1 червня 2011 року № 174. 
		Усуваючи розбіжності у застосуванні зазначених норм матеріального права, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України, виходить з такого.
		Відповідно до частини першої статті 1058 ЦК України за договором банківського вкладу (депозиту) одна сторона (банк), що прийняла від другої сторони (вкладника) або для неї грошову суму (вклад), що надійшла, зобов'язується виплачувати вкладникові таку суму та проценти на неї або дохід в іншій формі на умовах та в порядку, встановлених договором.
		За правилами статті 1059 ЦК України договір банківського вкладу укладається у письмовій формі. Письмова форма договору банківського вкладу вважається додержаною, якщо внесення грошової суми підтверджено договором банківського вкладу з видачею ощадної книжки або сертифіката чи іншого документа, що відповідає вимогам, встановленим законом, іншими нормативно-правовими актами у сфері банківської діяльності (банківськими правилами) та звичаями ділового обороту. У разі недодержання письмової форми договору банківського вкладу цей договір є нікчемним.
		Висновки щодо правильного застосування статті 1059 ЦК України з урахуванням норм пункту 1.4 Положення про порядок здійснення банками України вкладних (депозитних) операцій з юридичними та фізичними особами, затвердженого постановою Правління Національного банку України від                    3 грудня 2003 року № 516, пунктів 1.8, 1.10 Інструкції про порядок відкриття, використання і закриття рахунків у національній та іноземних валютах, затвердженої постановою Правління Національного банку України від                    12 листопада 2003 року № 492, пункту 8 глави 2 «Приймання банком готівки» розділу ІІІ «Касові операції банків з клієнтами» Інструкції про касові операції в банках України, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 14 серпня 2003 року № 337 (Інструкція втратила чинність згідно з постановою Правління Національного банку України від 1 червня 2011 року           № 174 про затвердження нової Інструкції про ведення касових операцій банками в Україні), що наведені рішеннях Верховного Суду України та Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, на які у своїй заяві посилається ПАТ «КБ «ПриватБанк», зводяться до такого.
		Договір банківського вкладу є реальним, оплатним і вважається укладеним з моменту прийняття банком від вкладника або третьої особи на користь вкладника грошової суми (вкладу). Договір банківського вкладу є нікчемним, якщо не додержано письмової форми. Така форма вважається дотриманою, якщо внесення грошової суми на вкладний (депозитний) рахунок вкладника підтверджено договором банківського вкладу з видачею ощадної книжки або іншого документа, що відповідає вимогам, установленим законом, іншими нормативно-правовими актами у сфері банківської діяльності (банківськими правилами) і звичаями ділового обороту. Зокрема, такий документ повинен містити: найменування банку, який здійснив касову операцію, дату здійснення касової операції (у разі здійснення касової операції в післяопераційний час - час виконання операції), а також підпис працівника банку, який прийняв готівку, та відбиток печатки (штампа) або електронний підпис працівника банку, засвідчений електронним підписом САБ. 
		З огляду за такі висновки, суд касаційної інстанції та Верховний Суд України в судових рішеннях, постановлених за результатами розгляду судових справ, зазначали про необхідність перевірки судами нижчих інстанцій у порядку, передбаченому процесуальним законодавством, доводів і доказів сторін стосовно додержання письмової форми договорів банківського вкладу, та щодо розмірів вкладів, про необхідність дослідження документів про укладення договорів, про обов'язковість оцінки всіх доказів, перевірки та проведення розрахунків сум і наведення відповідних результатів у судовому рішенні. 
		Згідно з пунктом 2.9 глави 2 розділу IV Інструкції про ведення касових операцій банками в Україні, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 1 червня 2011 року № 174 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 25 червня 2011 року за № 790/19528, яка прийнята на заміну Інструкції про касові операції в банках України, затвердженої постановою Правління Національного банку України від                     14 серпня 2003 року № 337, банк (філія, відділення) зобов'язаний видати клієнту після завершення приймання готівки квитанцію (другий примірник прибуткового касового ордера) або інший документ, що підтверджує внесення готівки у відповідній платіжній системі. Квитанція або інший документ, що підтверджує внесення готівки у відповідній платіжній системі, має містити найменування банку (філії, відділення), який здійснив касову операцію, дату здійснення касової операції (у разі здійснення касової операції в післяопераційний час - час виконання операції або напис чи штамп «вечірня» чи «післяопераційний час»), а також підпис працівника банку (філії, відділення), який прийняв готівку, відбиток печатки (штампа) або електронний підпис працівника банку (філії, відділення), засвідчений електронним підписом САБ.
		Аналіз зазначених норм матеріального права дозволяє дійти висновку про те, що письмова форма договору банківського вкладу вважається дотриманою, якщо внесення грошової суми на вкладний (депозитний) рахунок вкладника підтверджено договором банківського вкладу з видачею ощадної книжки або іншого документа, що відповідає вимогам, установленим законом, іншими нормативно-правовими актами у сфері банківської діяльності (банківськими правилами) і звичаями ділового обороту. Зокрема, такий документ повинен містити: найменування банку, який здійснив касову операцію, дату здійснення касової операції (у разі здійснення касової операції в післяопераційний час - час виконання операції), а також підпис працівника банку, який прийняв готівку, та відбиток печатки (штампа) або електронний підпис працівника банку, засвідчений електронним підписом САБ. 
		Таким чином, висновки про застосування норм матеріального права, наведені в наданих ПАТ «Державний ощадний банк України» для порівняння рішеннях суду касаційної інстанції та в постановах Верховного Суду України, можуть застосовуватися також і до подібних правовідносин, які виникли після втрати чинності Інструкцією про касові операції в банках України 2003 року, оскільки прийнята на її заміну Інструкція про ведення касових операцій банками в Україні 2011 року так само регулює питання щодо визначення обов'язкових ознак для документів, які підтверджують внесення грошової суми на вкладний (депозитний) рахунок вкладника. 
		У справі, рішення в якій переглядаються, суд апеляційної інстанції, з висновками якого погодився й суд касаційної інстанції, не взяв до уваги відповідних положень інструкцій, затверджених Національним банком України, не застосував їх норм, що призвело до неоднакового застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права та невідповідності рішення суду касаційної інстанції, про скасування якого просить ПАТ «Державний ощадний банк України», викладеному в постанові Верховного Суду України висновку щодо застосування у подібних правовідносинах одних і тих самих норм матеріального права.
		Натомість суд першої інстанції дійшов таких по суті висновків щодо застосування наведених норм матеріального права під час розгляду цієї справи. 
		За таких обставин ухвалені в справі судові рішення судів апеляційної та касаційної інстанції підлягають скасуванню із залишенням в силі рішення суду першої інстанції, яке було помилково скасовано судом апеляційної інстанції. 
		Керуючись пунктами 1, 4 частини першої статті 355, частиною першою статті 3602 , пунктом 1 частини першої статті 3603 , частиною другою статті 3604 ЦПК України, Судова палата у цивільних справах Верховного Суду України 
		п о с т а н о в и л а :
		 
		Заяву публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» задовольнити. 
		Рішення Апеляційного суду Львівської області від 17 травня 2016 року та  ухвалу  Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 17 жовтня 2016 року  скасувати та залишити в силі рішення  Галицького районного суду м. Львова від 22 лютого 2016 року.
		Постанова є остаточною і може бути оскаржена тільки на підставі, встановленій пунктом 3 частини першої статті 355 ЦПК України. 
		       
		Головуючий                                                                        В.М. Сімоненко
		  
		      Судді:                                                                                    В.І. Гуменюк
		 
		                                                                                                    Л.І. Охрімчук
		 
		                                                                                                   Я.М. Романюк

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...