Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 263/15324/17 : Кримінальні справи (до 01.01.2019); Злочини проти власності; Розбій.
Надіслано для оприлюднення: 08.12.2017. Зареєстровано: 09.12.2017. Забезпечено надання загального доступу: 12.12.2017.
Дата набрання законної сили: 04.12.2017
Номер судового провадження: не визначено
Номер кримінального провадження в ЄРДР: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		                                        11-сс/775/451/2017(м) 
		                                        263/15324/17 
		                       
		Категорія: ст. 194 КПК України Суддя 1-ої інстанції: ОСОБА_1 
		 Доповідач: ОСОБА_2  
		 
		 У Х В А Л А
		 ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		04 грудня 2017 року Колегія суддів судової палати у кримінальних справах 
		 та справах про адміністративні правопорушення 
		 Апеляційного суду Донецької області 
		 
		у складі: головуючого судді ОСОБА_2 
		 суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 
		 за участю секретаря ОСОБА_5 
		 прокурора ОСОБА_6 
		 слідчого ОСОБА_7 
		 захисників ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 
		 підозрюваного ОСОБА_11  
		 
		розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Маріуполі Донецької області апеляційну скаргу захисника підозрюваного ОСОБА_11 адвоката ОСОБА_8 на ухвалу слідчого судді Жовтневого районного суду м.Маріуполя Донецької області від 27 листопада 2017 року про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Стаханова Луганської області, громадянина України, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.187 КК України, - 
		 ВСТАНОВИЛА:
		 
		 У провадженні СУ Головного управління Національної поліції в Донецькій області знаходиться кримінальне провадження, яке внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12017120240000204 від 27.07.2017 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.187 КК України.
		 
		Досудовим розслідуванням встановлено, що 27 липня 2017 року приблизно об 11.30год. члени не передбаченого законами України збройного формування «Донбас» (далі НЗФ «Донбас»), ОСОБА_12 , ОСОБА_13 ( ОСОБА_14 ), ОСОБА_11 , а також інші не встановлені в ході досудового розслідування особи, за попередньою змовою групою осіб, прибули до території току ПП «ПСП ім. Димитрова», розташованого у с. Добре Вільшанського району Кіровоградської області з метою вирішення конфлікту, що мав місце між мешканцями вказаного села та теперішнім власником ПП «ПСП ім.Димитрова» ОСОБА_15 , де ОСОБА_12 , умисно, з метою заволодіння чужим майном, за попередньою змовою групою осіб, з погрозою застосування насильства небезпечного для життя і здоров`я потерпілого надав вказівку іншим членам НЗФ «Донбас» вчинити напад на охоронця ПП «ПСП ім.Димитрова» ОСОБА_16 , а ОСОБА_13 , ОСОБА_11 та інші невстановлені члени НЗФ «Донбас», умисно, з метою заволодіння чужим майном, за попередньою змовою групою осіб, за вищевказаною вказівкою ОСОБА_12 , вчинили напад на ОСОБА_16 , в ході якого застосовуючи насильство, небезпечне для життя і здоров`я потерпілого, що виразилось у нанесенні каменями, телескопічними дубинками та кулаками, одягненими в тактичні рукавиці ударів в область голови та тулуба ОСОБА_16 , спричинили йому тілесні ушкодження. В ході нападу ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_11 та інші не встановлені в ході досудового розслідування особи, з корисливих мотивів, заволоділи майном ОСОБА_16 , спричинивши останньому матеріальну шкоду на загальну суму 650 638 гривень та 800 доларів США.
		 
		У ході розслідування складено письмове повідомлення про підозру стосовно ОСОБА_11 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.187 КК України, однак останньому повідомлення про підозру особисто не вручено внаслідок його неявки та встановлено, що останній на неодноразові виклики до СУ ГУНП в Донецькій області не з`являється та ухиляється від органів досудового розслідування. 
		 
		За вказаним кримінальним провадженням 21.11.2017 року на розгляд слідчого судді Жовтневого районного суду м.Маріуполя Донецької області надійшло клопотання слідчого погоджене з прокурором, про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо ОСОБА_11 , яке ухвалою слідчого судді від 27.11.2017 року задоволено, з визначенням строку тримання під вартою терміном на 60 днів по 24 січня 2018 року включно, без визначення розміру застави.
		 
		Не погодившись з вказаним рішенням, захисник підозрюваного ОСОБА_11 адвокат ОСОБА_8 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу слідчого судді з огляду на порушення норм кримінального процесуального закону, норм міжнародного права, неврахування практики ЄСПЛ, та постановити нову ухвалу, якою відмовити у задоволенні клопотання слідчого, обрати щодо його підзахисного запобіжний захід не пов`язаний з триманням під вартою.
		 
		Апелянт вважає, що в кримінальному провадженні щодо ОСОБА_11 відсутня «розумна підозра», як з точки зору фактичних підстав для підозри, так і з точки зору правової кваліфікації діянь, інкримінованих його підзахисному, в матеріалах кримінального провадження відсутні достатні та допустимі докази за підозрою у вчиненні інкримінованого правопорушення, підозра ОСОБА_11 у вчиненні вказаного кримінального правопорушення обґрунтована лише тим, що він фактично знаходився поблизу місця події на території ПП «ПСП ім. Димитрова», розташованого у с.Добре Вільшанського району Кіровоградської області, але ні потерпілий ОСОБА_16 , ні жоден із свідків не надають інформацію про те, що ОСОБА_11 вчиняв напад на потерпілого з метою заволодіння його майном і в результаті заволодів ним, на його думку, в діях його підзахисного відсутня кваліфікуюча ознака за попередньою змовою групою осіб.
		 
		Також, на думку апелянта, суд необґрунтовано вирішив питання про наявність ризиків, передбачених ч.2 ст. 177 КПК України, слідчим та прокурором не надано жодного підтвердження заявленим ризикам; не у повній мірі врахував дані про особу підозрюваного, а саме те, що він раніше не судимий, характеризується позитивно, має міцні соціальні зв`язки, постійне місце проживання, одружений, на його утриманні перебуває дитина інвалід ОСОБА_17 , він має статус учасника бойових дій, нагороджувався відзнаками за участь у бойових діях. 
		 
		Окрім того, зазначає, що досудове розслідування триває з 27.07.2017 року, і за цей час його підзахисний не вчиняв спроб знищити, сховати або спотворити речі та документи, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; не вчиняв дій, які б свідчили про його намір переховуватися від органів розслідування та суду; жодним чином не впливав на свідків і потерпілого і не має наміру у подальшому це робити; відсутні дані про те, що ОСОБА_11 може перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином чи вчинити нове правопорушення. 
		Також зазначає, що сама по собі тяжкість інкримінованого злочину не може бути підставою для обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, суд не вмотивував, чому інший запобіжний захід неможливо застосувати щодо його підзахисного.
		 
		Звертає увагу суду, що його підзахисний має статус учасника бойових дій, підпадає під дію статті 2 Закону України «Про амністію у 2016 році», оскільки йому пред`явлено підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.187 КК України.
		 
		Окрім того, слідчий суддя вирішуючи питання про застосування запобіжного заходу не обґрунтував своє рішення про неможливість визначення розміру застави щодо ОСОБА_11 , як альтернативного запобіжного заходу.
		 
		Заслухавши суддю-доповідача, підозрюваного та його захисників, які підтримали доводи апеляційної скарги, думку прокурора, який вважав ухвалу слідчого судді законною та обґрунтованою, просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, ознайомившись з витребуваними матеріалами та обговоривши доводи апеляційної скарги в її межах, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
		 
		 За вказаним кримінальним провадженням органом досудового розслідування ОСОБА_11 підозрюється у нападі на потерпілого ОСОБА_16 з метою заволодіння чужим майном, поєднаному із насильством, небезпечним для життя та здоров`я особи, яка зазнала нападу та з погрозою застосування такого насильства, вчиненому за попередньою змовою групою осіб, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.187 КК України.
		 
		Мотивуючи прийняте рішення про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, слідчий суддя зазначив, що на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів щодо причетності ОСОБА_11  до вчинення кримінального правопорушення, підозра у якому йому повідомлена, є вірогідною та достатньою для застосування щодо нього такого обмежувального заходу, як тримання під вартою.
		 
		 В мотивування послався на кваліфікуючи ознаки ч.2 ст. 187 КК України, тяжкість злочину, що ОСОБА_11 знаходився у розшуку, був затриманий внаслідок розшукових дій 26.11.2017 року у м.Новгород-Волинському Житомирської області на підставі ухвали слідчого судді про надання дозволу на затримання з метою приводу підозрюваного для розгляду клопотання про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, тому перебуваючи на волі під страхом суворого покарання може продовжувати переховуватися від органів досудового розслідування, знищити або сховати речі і документи, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, незаконно впливати на свідків, потерпілого, вчинити інші злочини та перешкоджати кримінальному провадженню, в зв`язку з чим дійшов висновку, що запобіжний захід у вигляді тримання під вартою буде достатнім для запобігання ризикам, передбаченим статтею 177 КПК України та не знайшов підстав для застосування інших запобіжних заходів. 
		 
		 Такий висновок слідчого судді колегія суддів вважає правильним.
		 
		 Відповідно до вимог ч.1 ст.183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 цього Кодексу.
		 
		Згідно вимог статті 177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
		Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити вище перелічені дії.
		 
		Перевіривши судові матеріали, враховуючи вагомість наявних доказів про вчинення ОСОБА_11 кримінального правопорушення, а саме: дані протоколів допиту потерпілого ОСОБА_16 , слідчого експерименту з його участю, допитів свідків ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , ОСОБА_20 , ОСОБА_21 , впізнання ОСОБА_11 потерпілим та вказаними свідками, колегія суддів вважає, що підозра, яка повідомлена ОСОБА_11 є обґрунтованою.
		 
		При цьому колегія суддів враховує також практику Європейського суду з прав людини з питання визначення поняття «обґрунтованої підозри» (рішення Європейського суду з прав людини «Мюррей проти Сполученого Королівства», «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства», «Гусинський проти Росії», «Нечипорук і Йонкало проти України» та інші), згідно якої для підозри достатньо існування інформації про те, що особа могла вчинити правопорушення. Така інформація щодо ОСОБА_11 в матеріалах справи існує та доведено прокурором, тому обґрунтованість підозри у колегії суддів не викликає сумнівів. 
		 
		Стосовно апеляційних доводів захисника про відсутність доказів на підтвердження вчинення підозрюваним кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.187 КК України, що в діях його підзахисного відсутня кваліфікуюча ознака вчинення злочину за попередньою змовою групою осіб, а також з метою заволодіння майном потерпілого, то колегія суддів не може з ними погодитися. 
		 
		Враховуючи також практику Європейського суду з прав людини з цього питання, колегія суддів вважає, що в ході досудового розслідування, при обранні підозрюваному запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, необхідна наявність обґрунтованої підозри у вчиненні кримінального правопорушення, а саме існування фактів або інформації, які можуть переконати об`єктивного спостерігача в тому, що відповідна особа могла вчинити правопорушення, мета затримання - продовжити розслідування й підтвердити або спростувати підозри, які стали підставою для затримання. Водночас ця стадія розслідування не передбачає сукупності доказів, достатньої для прийняття процесуального рішення за суттю кримінального провадження.
		 
		З викладених вище підстав, колегія суддів вважає апеляційні вимоги захисника щодо відсутності розумної підозри необґрунтованими та не підлягаючими задоволенню.
		 
		Стосовно існування ризиків, передбачених статтею 177 КПК Кодексу, колегія суддів вважає їх доведеними в ході апеляційного розгляду.
		 
		Так, в матеріалах справи наявна постанова слідчого від 22.11.2017 року про оголошення розшуку підозрюваного ОСОБА_11 , а також корінці розписок про його виклик та квитанції про відправлення підозрюваному на його адресу у с.Шаркивщіна Миргородського району Полтавської області повідомлень про явку до слідчого від 14 та 15 листопада 2017 року.
		 
		В ході апеляційного розгляду слідчий показав, що у зв`язку з неявкою ОСОБА_11 працівникам поліції за місцем вчинення злочину доручався привід підозрюваного з місця його проживання с.Шаркивщіна Миргородського району Полтавської області, на виконання якого вони отримали рапорти про неможливість виконання приводу, оскільки останній за місцем проживання відсутній, що підтверджено підозрюваним, який показав, що син йому телефоном повідомляв про явку поліції та він розмовляв з поліцейським по телефону.
		 
		Між тим, ОСОБА_11 не повідомляв слідчого про неможливість явки з поважних причин, більш того останній був затриманий 26.11.2017 року у м.Новгород-Волинському Житомирської області на підставі ухвали слідчого судді про надання дозволу на затримання з метою приводу підозрюваного для розгляду клопотання про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, що не спростовувалося в ході апеляційного розгляду стороною захисту.
		 
		Крім того, показаннями потерпілого ОСОБА_16 , наданими ним в суді першої інстанції підтверджується наявність ризику, передбаченого статтею 177 КПК Кодексу, а саме, що ОСОБА_11 може незаконно впливати на потерпілого та свідків у цьому кримінальному провадженні.
		 
		 На підставі викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що слідчий суддя, приймаючи рішення про задоволення клопотання слідчого про обрання щодо ОСОБА_11 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, встановив як наявність обґрунтованої підозри у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 187 КК України, так і існування зазначених ризиків, передбачених статтею 177 КПК Кодексу, які знайшли своє підтвердження під час розгляду клопотання слідчого. 
		 
		 Приймаючи рішення про задоволення клопотання слідчого про обрання щодо ОСОБА_11 запобіжного заходу у виді тримання під вартою, слідчим суддею не визначений розмір застави на підставі вимог п.1 ч.4 ст. 183 КПК України, яка передбачає, що слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, вчиненому із застосуванням насильства або погрозою його застосування. 
		 
		 Колегія суддів, враховуючи також практику Європейського суду з прав людини з цього питання, вважає, що відмовляючи у визначенні застави слідчий суддя обґрунтовано послався на вищенаведені вимоги процесуального закону.
		 
		 Посилання в апеляційній скарзі на те, що ОСОБА_11 раніше не судимий, характеризується позитивно, має міцні соціальні зв`язки, постійне місце проживання, одружений, на його утриманні перебуває дитина інвалід ОСОБА_17 , має статус учасника бойових дій, нагороджувався відзнаками за участь у бойових діях, не зменшують заявлені ризики щодо обрання підозрюваному запобіжного заходу у виді тримання під вартою, а при відсутності даних про працевлаштованість ОСОБА_11 та отримання легальних доходів ставить під сумнів утримання ним інших членів сім`ї. 
		 
		 Крім того, Законом України «Про амністію у 2016 році» від 22.12.2016 року передбачено звільнення від відбування призначеного судом покарання, а не від кримінальної відповідальності, тому колегія суддів вважає апеляційні доводи і в цей частині безпідставними. 
		 Викладене вище, в свою чергу, унеможливлює задоволення апеляційних вимог захисника про обрання щодо його підзахисного більш м`якого запобіжного заходу, а також і у виді домашнього арешту. Крім того, наданий в обґрунтування зазначених вимог договір оренди жилого приміщення від 02.12.2017 року, був укладений між ОСОБА_11 та ОСОБА_22 , яка не є власницею вказаного в договорі житлового приміщення, що вбачається з доданого договору купівлі-продажу. 
		 
		 З урахуванням наданих матеріалів справи та встановленого в ході апеляційного розгляду, колегія суддів вважає рішення слідчого судді за клопотанням про обрання запобіжного заходу щодо ОСОБА_11 законним, обґрунтованим та вмотивованим, а висновок про неможливість застосування іншого запобіжного заходу ніж тримання під вартою, правильним. 
		 
		 З цих підстав колегія суддів вважає за неможливе передати на особисту поруку підозрюваного ОСОБА_11 поручителям - народним депутатам України ОСОБА_23 , ОСОБА_24 , ОСОБА_25 та ОСОБА_26 . 
		 
		 Отже, апеляційні вимоги захисника є необґрунтованими та не підлягаючими задоволенню.
		 Керуючись ст.ст. 404, 405, 407, 422 КПК України, колегія суддів, - 
		 
		 У Х В А Л И Л А :
		 
		 Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_8 залишити без задоволення.
		 
		Ухвалу слідчого судді Жовтневого районного суду м.Маріуполя Донецької області від 27 листопада 2017 року про застосування щодо ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_1 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів по 24 січня 2017 року включно, без визначенням розміру застави, залишити без змін.
		 
		Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
		 
		 Судді 
		 ОСОБА_2  
		 
		 
		 
		 ОСОБА_3  
		 
		 
		 
		 ОСОБА_4

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...