Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 592/4343/15-к : Кримінальні справи (до 01.01.2019); Злочини у сфері службової діяльності; Прийняття пропозиції, обіцянки або одержання неправомірної вигоди службовою особою.
Надіслано для оприлюднення: 11.12.2017. Зареєстровано: 11.12.2017. Забезпечено надання загального доступу: 13.12.2017.
Дата набрання законної сили: 15.04.2019
Результат оскарження 15.04.2019 Сумський апеляційний суд: скасовано вирок повністю з поверненням справи на новий судовий розгляд у суд першої інстанції
Номер судового провадження: не визначено
Номер кримінального провадження в ЄРДР: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		                                   Справа № 592/4343/15-к
		                               Провадження № 1-кп/592/25/17 
		 
		ВИРОК 
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		11 грудня 2017 року                                         м.Суми
		Ковпаківський районний суд м. Суми в складі головуючого судді ОСОБА_1 , за участю секретаря ОСОБА_2 , прокурора Сумської місцевої прокуратури ОСОБА_3 , захисників ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Суми матеріали кримінального провадження, внесеного в Єдиний реєстр досудових розслідувань за №42014000000001597 від 19.11.2014 року за обвинувальним актом відносно:
		ОСОБА_6 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 в с. Вільшана, Недригайлівського району, Сумської області, українця, громадянина України, з повною вищою освітою, одруженого, не працюючого, пенсіонера, проживає в АДРЕСА_1 , раніше не судимого,
		у пред`явленому обвинуваченні по ст.368 ч.3 КК України, -
		   
		 В С Т А Н О В И В:
		Органами досудового розслідування ОСОБА_6 обвинувачується в п`яти епізодах одержання службовою особою, яка займає відповідальне становище, неправомірної вигоди, використанням службового становища, поєднаному з вимаганням неправомірної вигоди, вчиненому повторно, тобто у вчиненні злочину передбаченого ст.368 ч.3 КК України.
		Вказані злочини, відповідно обвинувального акту, за версією органів досудового розслідування, обвинувачений вчинив за таких обставин. 
		Наказом Голови Державної пенітенціарної служби України №24/ОС-13 від 10.04.2013 ОСОБА_6 призначено начальником управління Державної пенітенціарної служби України в Сумській області, а наказом №203/ОС-14 від 31.12.2014 ОСОБА_6 повторно призначено начальником управління Державної пенітенціарної служби України в Сумській області.
		Відповідно до Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ ОСОБА_6 присвоєно спеціальне звання - полковник внутрішньої служби.
		Відповідно до Постанови КМ України №225 від 02.07.2014, Державна пенітенціарна служба України є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра юстиції і який реалізує державну політику у сфері виконання кримінальних покарань, а також здійснює покладені на неї повноваження безпосередньо та через територіальні органи управління, органи і установи.
		Згідно з ст.25 Закону України «Про державну службу», до третьої категорії посад державних службовців відносяться у тому числі посади начальників управлінь у складі центральних органів виконавчої влади.
		Відповідно до п.1 примітки до ст.368 КК України, службовими особами, які займають відповідальне становище, у статтях 368, 368-2, 369 та 382 цього Кодексу є особи, зазначені у пункті 1 примітки до статті 364 цього Кодексу, посади яких згідно із статтею 25 Закону України "Про державну службу" віднесені до третьої, четвертої, п`ятої та шостої категорій, судді, прокурори і слідчі, а також інші, крім зазначених у пункті 3 примітки до цієї статті, керівники і заступники керівників органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх структурних підрозділів та одиниць.
		Відповідно до п.2 примітки до ст.368 КК України ОСОБА_6 , в силу займаної ним посади, як керівника органу державної влади та управління, відповідно до ст.2, 25, 26 Закону України "Про державну службу", був службовою особою, яка займає відповідальне становище.
		Згідно ч.1 ст.2 Закону України «Про державний захист працівників суду і правоохоронних органів» органи і установи виконання покарань віднесено до правоохоронних органів, а ч.2 цієї статті передбачає, що працівники таких органів і установ є працівниками правоохоронного органу, тобто службовою особою, яка займає відповідальне становище.
		Посадовою інструкцією начальника управління Державної пенітенціарної служби України в Сумській області, затвердженою 19.05.2014, з якою ОСОБА_6 був ознайомлений під розпис, визначено, що начальник управління у межах своєї компетенції приймає на службу та звільняє зі служби (роботи) персоналу підпорядкованих йому органів та установ, вносить пропозиції про присвоєння перших спеціальних звань середнього і старшого начальницького складу та чергових спеціальних звань старшого начальницького складу, вносить Голові ДПтС України пропозиції про заохочення персонал встановленими видами заохочень за сумлінну службу в органах і установах, у межах повноважень призначає на посади та звільняє з посад керівників структурних підрозділів, інших державних службовців та працівників управління, присвоює їм ранги державних службовців, приймає рішення щодо їх заохочення та притягнення до дисциплінарної відповідальності, порушує перед Головою ДПтС України питання про присвоєння рангів державних службовців своїм заступникам, а також щодо заохочення та притягнення їх до відповідальності.
		Відповідно до Положення про управління Державної пенітенціарної служби України в Сумській області, затвердженого наказом Голови ДПтС України №645 від 30.12.2011 встановлено, що управлінню підпорядковуються підрозділи кримінально-виконавчої інспекції, установи виконання покарань, слідчий ізолятор, інші підприємства, установи і організації, створені для забезпечення виконання завдань кримінально-виконавчої служби України, які розташовані в межах Сумської області. 
		Відповідно до наказу Голови Державної пенітенціарної служби України №259 від 27.04.2012 «Про затвердження номенклатури посад щодо призначення, переміщення, звільнення персоналу Державної пенітенціарної служби України, встановлено, що призначення та звільнення осіб відповідно до переліку №2 та №3 здійснюється за поданням начальника територіального управління ДПтС України.
		Після призначення на посаду ОСОБА_6 начальником управління ДПтС України в Сумській області, приблизно в період з 10.04.2013 року по грудень 2014 року, у ОСОБА_6 виник злочинний умисел направлений на одержання неправомірної вигоди від керівників установ виконання покарань та слідчого ізолятору, які розташовані в межах Сумської області та підпорядковані управлінню ДПтС України в Сумській області. Для створення умов, за яких керівники установ виконання покарань та слідчого ізолятору змушені будуть надати неправомірну вигоду, ОСОБА_6 під час безпосередньої бесіди з керівниками вказаних підпорядкованих йому установ, а саме начальником Сумського слідчого ізолятора ОСОБА_7 , начальником Сумської виправної колонії №116 УДПтС України в Сумській області ОСОБА_8 , повідомляв їм, що у разі несплати йому систематично встановленої на власний розсуд неправомірної вигоди, для власних потреб, він буде ініціювати питання перед керівництвом ДПтС України щодо їх звільнення із займаних посад, а за наявності повноважень самостійно звільняти їх, шляхом призначення відповідних перевірок, направлення подань про звільнення, позбавлення премій, складання негативних службових характеристик та систематично притягувати до дисциплінарної відповідальності, що унеможливить їх подальше перебування на займаних посадах.
		В період з жовтня по листопад 2014 року, ОСОБА_6 , продовжуючи реалізовувати свій злочинний умисел, направлений на одержання неправомірної вигоди від начальника Сумського слідчого ізолятора УДПтС України в Сумській області ОСОБА_7 вказав йому, що повинен систематично сплачувати йому неправомірну вигоду з метою залишення на посаді начальника слідчого ізолятора, інакше буде звільнений. ОСОБА_7 , розуміючи неправомірність дій ОСОБА_6 , усвідомлюючи, що при невиконанні ним вимоги останнього, з його боку може чинитись тиск у вигляді проведення чисельних планових та позапланових перевірок слідчого ізолятора, складання негативних службових характеристик, направлення подань про його звільнення до ДПтС України, вимушено погодився на вимогу ОСОБА_6 передавати йому неправомірну вигоду, суму якої той вкаже.
		04 грудня 2014 року під час зустрічі ОСОБА_6 з ОСОБА_7 , в Сумському слідчому ізоляторі, ОСОБА_6 висунув вимогу ОСОБА_7 щодо передачі йому неправомірної вигоди у розмірі 1000 грн., для особистих потреб. На виконання вказаної вимоги 5 грудня 2014 року ОСОБА_7 прибув до УДПтС України в Сумській області, де під час розмови з ОСОБА_6 в його службовому кабінеті за адресою м. Суми вул. Червонозоряна, 12, отримав від останнього вказівку, шляхом написання записки щодо передачі 1000 грн. його водію ОСОБА_9 ОСОБА_7 передав на території управління ОСОБА_9 1000 грн., які ОСОБА_9 в цей же день віддав ОСОБА_6 
		16 грудня 2014 року ОСОБА_6 у своєму службовому кабінеті за адресою м. Суми, вул. Червонозоряна, 12, під час спілкування з ОСОБА_7 , повторно висунув вимогу ОСОБА_7 щодо передачі йому неправомірної вигоди у розмірі 2000 грн. для особистих потреб. На виконання вказаної вимоги 18 грудня 2014 року ОСОБА_10 прибув до УДПтС України в Сумській області, де під час розмови з ОСОБА_6 в його службовому кабінеті, за адресою м. Суми, вул. Червонозоряна, 12, передав йому 2000 грн. в конверті, поклавши їх в кімнаті відпочинку службового кабінету.
		24 грудня 2014 року ОСОБА_6 у своєму службовому кабінеті за адресою: м. Суми, вул. Червонозоряна, 12, після проведення оперативної наради, під час спілкування з ОСОБА_7 , з метою незаконного особистого збагачення, висунув вимогу ОСОБА_7 щодо передачі йому неправомірної вигоди у розмірі 1000 грн. для особистих потреб. На виконання вказаної вимоги, 26 грудня 2014 року ОСОБА_10 прибув до УДПтС України в Сумській області, де під час розмови з ОСОБА_6 в його службовому кабінеті, за адресою АДРЕСА_2 , передав йому 1000 грн., поклавши їх в кімнаті відпочинку службового кабінету.
		19 грудня 2014 року ОСОБА_6 у своєму службовому кабінеті за адресою: м. Суми, вул. Червонозоряна, 12, після проведення оперативної наради, під час спілкування з ОСОБА_8 , з метою особистого збагачення, висунув вимогу начальнику Сумської виправної колонії №116 УДПтС України в Сумській області ОСОБА_8 щодо передачі йому неправомірної вигоди у розмірі 1500 грн., для особистих потреб, за протегування ОСОБА_8 у роботі та не звільнення останнього із займаної посади. На виконання вказаної вимоги 25 грудня 2014 року близько 15.30 год., ОСОБА_8 під час розмови з ОСОБА_6 в його службовому кабінеті, за адресою м. Суми, вул. Червонозоряна, 12, за вказівкою ОСОБА_6 передав 1500 грн. його заступнику ОСОБА_11 , які останній в цей же день віддав ОСОБА_6 
		19 лютого 2015 року близько 08.40 год. ОСОБА_6 перебуваючи у своєму службовому
		кабінеті за адресою: м. Суми, вул. Червонозоряна, 12, шляхом вимагання, повторно одержав від начальника Сумського слідчого ізолятора ОСОБА_7 неправомірну вигоду в сумі 2500 доларів США, що відповідно до офіційного курсу гривні до іноземних валют, встановленого Національним банком України станом на 19.02.2015 року до 14 00 год. становить 66999 грн. 19 коп. (26,799674 х 2500 = 66999 грн. 19 коп.), за протегування в роботі та не звільнення ОСОБА_7 із займаної посади.
		Обвинувачений ОСОБА_6 свою вину у вчиненні інкримінованого йому злочину не визнав, давши суду свідчення, згідно яких він грошових коштів від ОСОБА_7 та ОСОБА_8 ніколи за період служби не вимагав, не пропонував їх передати йому та не отримував. Відповідно до вимог чинного закону та своїх функціональних обов`язків не мав повноважень щодо призначення та звільнення з посади начальників виправних колоній та слідчого ізолятора, розташованих на території Сумської області, бо це прерогатива Голови Державної пенітенціарної служби України.
		Він також не мав повноважень одноособово вирішувати питання позбавлення премій, притягнення до дисциплінарної відповідальності начальників виправних колоній та слідчого ізолятора, розташованих на території Сумської області. Питання встановлення премій та їх розміру вирішувалось колегіально, кадровою комісією. Процедура притягнення до дисциплінарної відповідальності працівників управління визначена чинним на той час законом, зокрема Дисциплінарним статутом органів внутрішніх справ, Інструкцією про порядок проведення службових розслідувань в органах внутрішніх справ України, відповідно до яких рішення про притягнення до дисциплінарної відповідальності приймалось колегіально, за результатами службового розслідування. Ніколи не давав ніяких вказівок працівникам Управління ДПтС України в Сумській області щодо необ`єктивного проведення службових перевірок, розслідувань, чи при призначенні премій, в тому числі і при вирішенні таких питань відносно ОСОБА_7 та ОСОБА_8 
		19 лютого 2015 року, також від ОСОБА_7 грошей не отримував. Починаючи з самого моменту його фактичного затримання, оформлення протоколу затримання та протоколу огляду місця події, проведення інших дій, наполегливо просив слідчого надати йому захисника. Під час затримання у нього в кабінеті знаходились працівники управління ОСОБА_11 і ОСОБА_12 , які через 10-15 хв. після появи в кабінеті правоохоронців, покинули його. Потім він орієнтовно на протязі 10-15 хв. знаходився в кабінеті наодинці з правоохоронцями, яких було приблизно 8 осіб, після чого в кабінет були запрошені поняті. 
		Свідок ОСОБА_7 дав суду свідчення, згідно яких він знає ОСОБА_6 з 1992 року, з яким разом проходили службу у Сумському слідчому ізоляторі. З грудня 2010 року по лютий 2017 року проходив службу на посаді начальника Сумського слідчого ізолятора.
		В жовтні 2014 року звертався з рапортом до Голови ДПтС України про продовження перебування на посаді начальника слідчого ізолятору, на якому ОСОБА_6 написав резолюцію, що не погоджується на його перебуванні на займаній посаді. В листопаді 2014 року начальник відділу ВБ управління ДПтС України в Сумській області ОСОБА_13 повідомив про його виклик до Генеральної прокуратури України, де писав заяву про згоду на залучення до проведення негласних слідчих дій у кримінальному провадженні. Службовий кабінет ОСОБА_6 розташовувався в Управлінні ДПтС в Сумській області за адресою м. Суми, вул. Червонозоряна, 12. 05 грудня 2014 року за вказівкою ОСОБА_6 передавав водію управління ОСОБА_9 в приміщенні управління 1000 грн., для ОСОБА_6 18 грудня 2014 року за вказівкою ОСОБА_6 залишав в кімнаті відпочинку його службового кабінету управління 2000 грн. 26 грудня 2014 року за вказівкою ОСОБА_6 залишав в кімнаті відпочинку його службового кабінету управління 1000 грн. 18 лютого 2015 року близько 16 00 год. за викликом ОСОБА_6 прибув до його службового кабінету, де той повідомив про необхідність надати 2500 доларів США для передачі до «Центрального апарату». Вранці 19 лютого 2015 року в готелі на вул. Псельській в м. Суми отримав від співробітників СБУ 2500 доларів США, що було зафіксовано у протоколі. Отримані кошти після 8 00 год., того ж дня передав в службовому кабінеті управління ОСОБА_6 , поклавши їх в зошит, що лежав на робочому столі. Кошти, що передавались ОСОБА_6 05.12., 18.12., 26.12 2014 року вручались йому співробітниками СБУ, складався відповідний протокол, також йому видавали технічні засоби аудіо, відео фіксації, які він після передачі грошей повертав співробітникам СБУ.
		Свідок ОСОБА_8 дав суду свідчення, згідно яких він з вересня 2014 року працював на посаді начальника Сумської виправної колонії УДпТС України у Сумській області, а ОСОБА_6 працював начальником управління. На вимогу ОСОБА_6 в кінці грудня 2014 року передавав для нього 1500 грн. За вказівкою ОСОБА_6 гроші віддавав ОСОБА_11 в приміщенні Управління ДпТС України у Сумській області в м. Суми, вул. Червонозоряна, 12. Гроші для передачі ОСОБА_6 отримував від співробітників СБУ в автомобілі на вул. Псільській в м. Суми, біля готелю «Хімік». Вручення коштів фіксувалось протоколом.
		Свідок ОСОБА_9 дав суду свідчення, згідно яких він в 2013  2014 роках працював водієм в Управління ДпТС України у Сумській області, возив начальника ОСОБА_6 . 5 грудня 2014 року ОСОБА_7 в приміщенні Управління ДпТС України у Сумській області в м. Суми, вул. Червонозоряна, 12 передавав гроші в сумі 1000 грн., повідомивши, що кошти ОСОБА_6 просив йому передати. ОСОБА_7 і раніше давав кошти на заправку автомобіля або талони. Він заправляв автомобіль, чек надавав ОСОБА_6 . 
		Свідок ОСОБА_11 дав суду свідчення, згідно яких він з вересня 2012 року по грудень 2016 року працював на посаді заступника начальника Управління ДпТС України у Сумській області, начальником був ОСОБА_6 . В грудні 2014 року в приміщенні управління ОСОБА_8 передавав йому 1500 грн., для передачі ОСОБА_6 , які він в той же день передав йому. 
		19 лютого 2015 року близько 9 00 год. знаходився в приймальні службовому кабінеті ОСОБА_6 , з кабінету вийшов ОСОБА_7 , а він з ОСОБА_12 зайшли до кабінету. Також, через декілька хвилин, в кабінет ОСОБА_6 зайшли співробітники правоохоронних органів до 10 осіб, повідомивши, що ОСОБА_6 отримав неправомірну вигоду. ОСОБА_6 наполягав на залучення для його захисту адвоката, на полу біля столу лежав конверт. Також, йому відомо, що керівники установ області не скаржились на те, що ОСОБА_6 вимагає передавати йому гроші. Упередженого ставлення ОСОБА_6 до ОСОБА_7 та ОСОБА_8 не було. Він був членом кадрової комісії управління, рішення приймались колегіально, ОСОБА_6 на членів комісії не впливав. Премії та надбавки керівникам установ визначались комісією. Разом із співробітниками правоохоронних органів ОСОБА_14 , якого він особисто знає, до кабінету ОСОБА_6 не заходив. 
		Свідок ОСОБА_15 дав суду свідчення, згідно яких він з 2006 року працював в пенітенціарній службі області, з 2011 року  першим заступником начальника управління. 19 лютого 2015 року близько 9 00 год. в службовому кабінеті ОСОБА_6 перебували співробітники правоохоронних органів, проходили слідчі дії. ОСОБА_13 повідомив, що ОСОБА_7 в кабінеті ОСОБА_6 передав йому неправомірну вигоду. Також, йому відомо, що фактів вимагання ОСОБА_6 коштів у керівників установ області не було. Керівники установ передавали кошти на потреби управління, будівництво магазину, архіву, придбання палива на автомобіль, придбання подарунків для поздоровлення з професійними святами керівників правоохоронних органів області. Централізованого фінансування витрат на ремонт та будівництво приміщень установи не було. Упередженого ставлення ОСОБА_6 до ОСОБА_7 та ОСОБА_8 не було. 
		Свідок ОСОБА_12 дав суду свідчення, згідно яких він з 2011 року по січень 2017 року працював в Управлінні ДпТС України у Сумській області, начальником був ОСОБА_6 19 лютого 2015 року близько 9 00 год. разом з ОСОБА_11 знаходився в службовому кабінеті ОСОБА_6 , куди зайшли співробітники правоохоронних органів, повідомивши, що вони проводять слідчі дії, фіксують отримання ОСОБА_6 неправомірної вигоди. Бачив на полу, біля столу ОСОБА_6 конверт. Раніше, в кабінеті ОСОБА_6 перебував ОСОБА_7 , після виходу якого, в кабінет зайшов він з ОСОБА_11 . Йому не відомо, що ОСОБА_6 вимагав гроші у керівників установ області. 
		Свідок ОСОБА_16 дав суду свідчення, згідно яких він з 1995 року по 2016 року працював в пенітенціарній службі області, в 2013 -2016 роках начальником Шосткинської виправної колонії №66. В лютому 2015 року за викликом прибув в Управлінні ДпТС України у Сумській області, де його допитували працівники правоохоронних органів, з приводу вимагання грошей начальником управління ОСОБА_6 . Таких фактів йому не відомо. Упередженого ставлення ОСОБА_6 до ОСОБА_7 та ОСОБА_8 не було. 
		Свідок ОСОБА_17 дав суду свідчення, згідно яких він з 1999 року по 2015 року працював в пенітенціарній службі області, в 2015 році на посаді 1-го заступника начальника Сумського слідчого ізолятора. В лютому 2015 року за викликом прибув в Управлінні ДпТС України у Сумській області, де його допитували працівники правоохоронних органів, з приводу вимагання грошей начальником управління ОСОБА_6 . Чув від ОСОБА_7 , що «треба їхати до Носаля і везти». 
		Свідок ОСОБА_18 дав суду свідчення, згідно яких він з 2012 року працює начальником Роменської виправної колонії №56. В лютому 2015 року за викликом прибув в Управлінні ДпТС України у Сумській області, де його допитували працівники правоохоронних органів, з приводу вимагання грошей начальником управління ОСОБА_6 . Таких фактів йому не відомо. 
		Свідок ОСОБА_19 дав суду свідчення, згідно яких він з 1999 року працював в пенітенціарній службі України, в 2014-2015 роках директором Департаменту охорони нагляду та безпеки Державної пенітенціарної служби України. Йому відомо, що в лютому 2015 року ОСОБА_6 отримав від ОСОБА_7 неправомірну вигоду за те, щоб перебувати на займаній посаді. У вересні 2014 року від ОСОБА_7 надходив рапорт на звільнення з посади начальника Сумського слідчого ізолятора, також відомо, що за його вказівкою в слідчий ізолятор протиправно потрапила стороння особа для спілкування з особою, що перебувала під вартою. За результатами розгляду рапорту ОСОБА_7 , йому було продовжено на рік строк перебування на займаній посаді. ОСОБА_7 не скаржився на те, що ОСОБА_6 вимагає від нього гроші. 19 лютого 2015 року він був з перевіркою в Конотопському ВЦ, домовлялись зустрітись з ОСОБА_6 в цей день. 
		Свідок ОСОБА_20 дав суду свідчення, згідно яких він з в 2014-2015 роках працював заступником начальника Управління ДпТС України у Сумській області з виробництва. Йому відомо, що відносини у ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 були ділові, відповідно до займаних посад, упередженого ставлення не було. Позапланових перевірок працівниками управління Сумського слідчого ізолятора та Сумської виправної колонії №116 не було. Ніхто з керівників установ області не скаржився на ОСОБА_6 . 
		Свідок ОСОБА_21 дав суду свідчення, згідно яких він з 2013 по 2015 роки працював начальником відділу охорони Управління ДпТС України у Сумській області. Упередженого ставлення ОСОБА_6 до ОСОБА_7 та ОСОБА_8 не було. 
		Свідок ОСОБА_22 дав суду свідчення, згідно яких він в 2014 році працював начальником сектору ОРД Управління ДпТС України у Сумській області. Керівником управління був ОСОБА_6 . Упередженого ставлення ОСОБА_6 до ОСОБА_7 та ОСОБА_8 не було. Також, він був членом атестаційно-кадрової комісії управління, ОСОБА_6 ніяких вказівок членам комісії не давав. ОСОБА_7 заслуховували на комісії по факту, що за його вказівкою в слідчий ізолятор протиправно потрапила стороння особа для спілкування з особою, що перебувала під вартою. 
		Свідок ОСОБА_14 дав суду свідчення, згідно яких він з 1999 року по 2011 роки працював інспектором нагляду у Сумській виправній колонії №116, знайомий з ОСОБА_6 та ОСОБА_7 . В лютому 2015 року працював оператором газової котельні у Сумській виправній колонії №116 і 19 лютого 2015 року зранку для участі у якості понятого з роботи приїхали до Управління ДпТС України у Сумській області, в м. Суми, вул. Червонозоряна,12. Другим понятим був ОСОБА_23 , що працював водієм у виправній колонії. Біля управління начальник відділу ВБ управління ДПтС України в Сумській області ОСОБА_13 повідомив, що вони будуть понятими, при огляді кабінету ОСОБА_6 . Був присутній при обшуку кабінету, який проводився близько 4 год., на полу біля столу лежав конверт, де знаходились 2500 доларів США. В інших слідчих діях участі, в тому числі і вручення 19.02.2015 року ОСОБА_7 2500 доларів США, не приймав. Ксерокопій купюр доларів США не бачив, підписував протокол вручення коштів за минуванням двох днів в приміщенні Управління ДпТС України у Сумській області, в м. Суми, вул. Червонозоряна,12. 
		Свідок ОСОБА_23 дав суду свідчення, згідно яких він в лютому 2015 року працював водієм у Сумській виправній колонії №116. 19 лютого 2015 року рано вранці йому зателефонував ОСОБА_24 працівник оперативного відділу колонії, повідомив, що треба вийти на роботу, забрав на автомобілі з дому. В автомобілі був ОСОБА_14 поїхали в сторону вул. Червонозоряної, під мостом чекали дві години, потім приїхали до Управління ДпТС України у Сумській області, в м. Суми, вул. Червонозоряна,12. Разом з ОСОБА_14 були запрошені в кабінет ОСОБА_6 в якості понятих. На полу біля столу лежав конверт, в якому були долари США номіналом по 100 та 50 доларів. Підписував протокол обшуку. Під час обшуку ОСОБА_6 наполегливо просив забезпечити йому захисника. Понятим при огляді та вручення ОСОБА_7 19.02.2015 року доларів США не був. Наступного дня до Управління ДпТС України у Сумській області запрошував ОСОБА_13 , який говорив, що співробітники СБУ забули оформити протокол огляді та вручення ОСОБА_7 19.02.2015 року доларів США, який він підписав. 
		Свідок ОСОБА_25 дав суду свідчення, згідно яких він працює заступником начальника Управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій в Сумській області і в грудні 2014 року він на прохання працівників Служби безпеки України після 17 00 год. в приміщенні управління, за адресою м. Суми, вул. Сергія Табали, 70 підписував протокол на аркуші паперу, на яких були ксерокопії грошових коштів. Також, в кінці грудня 2014 року він на прохання працівників Служби безпеки України ще 1 чи 2 рази при зустрічі з ними підписував такі ж документи. В його присутності огляд та вручення особі коштів, не відбувався, їх копіювання не проводилось, він зі слів співробітників своїм підписом засвідчував відповідність грошей, їх копіям. 
		Свідок ОСОБА_26 дав суду свідчення, згідно яких він працював водієм в Управлінні Державної служби України з надзвичайних ситуацій в Сумській області і в грудні 2014 року разом з ОСОБА_25 на прохання працівників Служби безпеки України після 17 00 год. в приміщенні управління, за адресою м. Суми, вул. Сергія Табали, 70 підписував протокол на аркуші паперу, на яких були ксерокопії грошових коштів. В його присутності огляд та вручення особі коштів не відбувався, їх копіювання не проводилось, він зі слів співробітників своїм підписом засвідчував відповідність грошей, їх копіям. Кількість та періодичність підписання протоколів, не пам`ятає.
		Стороною обвинувачення та захисту суду надані наступні докази:
		Із заяви ОСОБА_7 (Т.2 а.с.8,9) вбачається, що 18 листопада 2014 року він звернувся із заявою до першого заступника Голови СБ України, вказавши про систематичне вимагання ОСОБА_6 передачі йому неправомірної вигоди у вигляді грошей та продуктів харчування щомісячно в сумі до 5000 грн. 
		Із витягу з Єдиного реєстру досудових розслідувань за №42014000000001597 від 19.11.2014 року вбачається, що 19.11.2014 року порушене кримінальне провадження у відношенні ОСОБА_6 з правовою кваліфікацією ст.14 ч.1, 368 ч.3 КК України (Т.2 а.с. 14). 
		Із протоколу прийняття заяви про вчинення кримінального правопорушення (Т.2 а.с.18,19) вбачається, що 20 грудня 2014 року ОСОБА_8 заявив старшому слідчому в особливо важливих справах Генеральної прокуратури України про систематичне вимагання ОСОБА_6 передачі йому неправомірної вигоди у вигляді грошей та талонів на пальне. 
		Супровідним листом від 09.02.2015 №17/1/5-129вих-15 перший заступник Генерального прокурора України направив прокурору Київської області для організації подальшого досудового розслідування матеріали кримінального провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №42014000000001597 від 19.11.2014 року, за ознаками кримінального правопорушення передбаченого ч.1 ст.14, ч.3 ст.368 КК України (Т.2 а.с. 31). 
		Постановою виконувача обов`язки начальника першого слідчого відділу слідчого управління прокуратури Київської області ОСОБА_27 від 11.02.2015 визначено слідчу групу, яка здійснюватиме досудове розслідування кримінального провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №42014000000001597 від 19.11.2014 року, за ознаками кримінального правопорушення передбаченого ч.1 ст.14, ч.3 ст.368 КК України (Т.2 а.с. 35,36).
		Ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 18.02.2015 задоволено клопотання заступника начальника першого слідчого відділу слідчого управління прокуратури Київської області ОСОБА_27 та надано дозвіл на проведення особистого обшуку начальника Управління ДпТС України у Сумській області ОСОБА_6 (Т.2 а.с. 64-66).
		Із протоколу затримання особи, підозрюваної у вчиненні злочину вбачається, що 19.02.2015 о 08 год. 45 хв. на території Управління ДпТС України у Сумській області, за адресою м. Суми, вул. Червонозоряна,12 в кабінеті начальника на другому поверсі був затриманий ОСОБА_6 , про затримання якого 19.02.2015 о 10 год.25 хв. повідомлено черговому Сумського обласного центру надання безоплатної вторинної правової допомоги, реєстраційний номер повідомлення 0180000144. В протоколі відображена заява ОСОБА_6 про надання захисника по факту затримання, понятими в протоколі зазначено ОСОБА_14 та ОСОБА_23 (Т.2 а.с. 67-73). 
		Згідно інформації директора Регіонального центра з надання безоплатної вторинної правової допомоги у Сумській області від 23.11.2015 №650, вбачається, що 19.02.2015 о 10 30 год. заступником начальника 1-го слідчого відділу слідчого Управління прокуратури Київської області ОСОБА_27 було повідомлено центр про затримання ОСОБА_6 на підставі ст.208 КПК України, фактичний час затримання 09 00 год. 19.02.2015 (Т4 а.с. 94).
		Із доповідної записки адвоката ОСОБА_28 вбачається, що 19.02.2015 йому черговим Регіонального центра з надання безоплатної вторинної правової допомоги у Сумській області було повідомлено про необхідність прийняти участь в якості захисника ОСОБА_6 , якого затримано в адмінбудівлі за адресою м. Суми, вул. Червонозоряна, 12. За вказаною адресою захисник ОСОБА_28 прибув в 11 год. 40 хв., а фактичне побачення з ОСОБА_6 відбулось близько 13 00 год. (Т.4 а.с.99-101). 
		Ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 18.02.2015 задоволено клопотання заступника начальника першого слідчого відділу слідчого управління прокуратури Київської області ОСОБА_27 та надано дозвіл на проведення обшуку в приміщенні Управління ДпТС України у Сумській області, в тому числі службового кабінету начальника управління ОСОБА_6 та його заступника ОСОБА_11 , що знаходиться за адресою м. Суми. вул. Червонозоряна, 12 (Т.2 а.с. 79-81).
		Із протоколу обшуку вбачається, що 19.02.2015 на підставі ухвали слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 18.02.2015 в присутності понятих ОСОБА_14 та ОСОБА_23 в період з 10 00 год. до 12 40 год. проведено обшук службового кабінету начальника Управління ДпТС України у Сумській області, за адресою м. Суми, вул. Червонозоряна,12, який розташований на другому поверсі будівлі. На підлозі кабінету на відстані 1 м. від робочого столу ОСОБА_6 виявлено конверт білого кольору. ОСОБА_6 заявив, що вказаний конверт йому «підкинув» ОСОБА_7 . В конверті знаходяться кошти в сумі 2500 доларів США, які вилучені. (Т.2 а.с. 82-90).
		Протоколом огляду предметів, речей документів від 13.03.2015 проведено огляд доларів США і встановлено, що 10 банкнот номіналом 100 доларів США, з відповідними номерами купюр, що відображені в ньому, 30 банкнот номіналом 50 доларів США з відповідними номерами купюр, що відображені в ньому (Т.2 а.с. 91-94). 
		Із супровідного листа Генеральної прокуратури України з додатками від 20.05.2015 №15/1/2-330047-14 (Т.3 а.с.7-49,82,83,92,93) вбачається, що до прокуратури Київської області направлено для приєднання до матеріалів кримінального провадження №42014000000001597 розсекречені матеріальні носії інформації:
		- постанова слідчого Генеральної прокуратури України від 27.01.15 про залучення ОСОБА_8 для проведення негласних слідчих (розшукових) дій;
		- заява ОСОБА_7 від 19.11.2014 про дачу згоди на залучення його до проведення негласних слідчих (розшукових) дій;
		- постанова Генеральної прокуратури України від 25.11.14 про залучення ОСОБА_7 для проведення негласних слідчих (розшукових) дій;
		- ухвала слідчого судді Апеляційного суду м. Києва 21.11.2014 про задоволення клопотання прокурора про надання дозволу на проведення негласних слідчих (розшукових) дій щодо ОСОБА_6 , а саме: аудіо-, відеоконтроль особи; спостереження за особою; обстеження публічно недоступних місць та іншого володіння ОСОБА_6 , а саме його службового кабінету; зняття інформації з транспортних телекомунікаційних мереж;
		- ухвала слідчого судді Апеляційного суду м. Києва 16.01.2015 про задоволення клопотання прокурора про надання дозволу на продовження проведення негласних слідчих (розшукових) дій, а саме зняття інформації з транспортних телекомунікаційних мереж щодо ОСОБА_6 та надання дозволу на здійснення щодо ОСОБА_6 проведення негласних слідчих (розшукових) дій, а саме : аудіо-, відеоконтроль особи; спостереження за особою; обстеження публічно недоступних місць та іншого володіння ОСОБА_6 , а саме його службового кабінету; зняття інформації з транспортних телекомунікаційних мереж щодо ОСОБА_6 ;
		клопотання Генеральної прокуратури України №15/1/2-3076т від 20.11.2014 про надання дозволу на проведення негласних слідчих (розшукових) дій відносно ОСОБА_6 ;
		доручення прокурора Генеральної прокуратури України ОСОБА_29 про проведення оперативним підрозділом Служби безпеки України негласних слідчих (розшукових) дій № 15/1/-3098т від 21.11.2014;
		клопотання Генеральної прокуратури України № 15/1/2-60т від 15.01.2015 про надання дозволу на проведення негласних слідчих (розшукових) дій відносно ОСОБА_6 ;
		доручення прокурора Генеральної прокуратури України ОСОБА_30 про проведення оперативним підрозділом Служби безпеки України негласних слідчих (розшукових) дій № 15/1/2-75т від 16.01.2015;
		постанова прокурора Генеральної прокуратури України від 21.11.2014 про проведення контролю за вчиненням злочину шляхом проведення спеціального слідчого експерименту у вигляді контрольованої передачу грошових коштів в якості неправомірної вигоди;
		постанова прокурора Генеральної прокуратури України від 25.12.2014 про проведення контролю за вчиненням злочину шляхом проведення спеціального слідчого експерименту у вигляді контрольованої передачу грошових коштів в якості неправомірної вигоди;
		супровідний лист прокурора прокуратури Київської області №1597 вих від 29.04.2015 про направлення органу досудового розслідування розсекречених матеріалів за результатами проведення негласних слідчих (розшукових) дій.
		Із протоколу огляду та повернення грошових коштів від 05.12.2014 (Т.3 а.с.50-52) вбачається, що консультант-експерт (з оперативних питань) 5 відділу 2 управління ГУ БКОЗ Служби Безпеки України ОСОБА_31 в приміщенні закладу громадського харчування (кафе «Wild West», за адресою м. Суми, вул. Воскресенська, 1, на виконання доручення від 21.11.2014 №17/1/5-282т старшого слідчого в особливо важливих справах Генеральної прокуратури України ОСОБА_32 по кримінальному провадженню, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №42014000000001597 від 19.11.2014, в присутності понятих ОСОБА_25 та ОСОБА_26 провів огляд, копіювання та повернення грошових коштів у сумі 1000 грн., що належать заявнику ОСОБА_7 . Оглянуті кошти в сумі 1000 грн. повернуті ОСОБА_7 для передачі начальнику Управління Державної пенітенціарної служби України в Сумській області ОСОБА_6 .
		Із протоколу за результатами проведення негласної слідчої дії  контролю за вчиненням злочину від 13.02.2015 (Т.3 а.с. 55) вбачається, що консультант-експерт (з оперативних питань) 5 відділу 2 управління ГУ БКОЗ Служби Безпеки України ОСОБА_31 на виконання доручення від 21.11.2014 №17/1/5-282т старшого слідчого в особливо важливих справах Генеральної прокуратури України ОСОБА_32 , на підставі ухвали слідчого судді Апеляційного суду м. Києва від 21.11.2014 про дозвіл на проведення аудіо та відео контролю ОСОБА_6 , отримав фактичні дані, що 05.12.2014 після 12 00 год. ОСОБА_7 за вказівкою ОСОБА_6 в приміщенні для водіїв Управління ДпТС України у Сумській області передав ОСОБА_9 1000 грн. 
		Із протоколу огляду та повернення грошових коштів від 17.12.2014 (Т.3 а.с.56-77) вбачається, що консультант-експерт (з оперативних питань) 5 відділу 2 управління ГУ БКОЗ Служби Безпеки України ОСОБА_31 в приміщенні закладу громадського харчування (кафе «Wild West», за адресою м. Суми, вул. Воскресенська, 1, на виконання доручення від 21.11.2014 №17/1/5-282т старшого слідчого в особливо важливих справах Генеральної прокуратури України ОСОБА_32 по кримінальному провадженню, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №42014000000001597 від 19.11.2014, в присутності понятих ОСОБА_25 та ОСОБА_26 провів огляд, копіювання та повернення грошових коштів у сумі 2000 грн., що належать заявнику ОСОБА_7 . Оглянуті кошти в сумі 2000 грн. повернуті ОСОБА_7 для передачі начальнику Управління Державної пенітенціарної служби України в Сумській області ОСОБА_6 .
		Із протоколу за результатами проведення негласної слідчої дії  контролю за вчиненням злочину від 16.03.2015 (Т.3 а.с.80,81) вбачається, що консультант-експерт (з оперативних питань) 5 відділу 2 управління ГУ БКОЗ Служби Безпеки України ОСОБА_31 на виконання доручення від 21.11.2014 №17/1/5-282т старшого слідчого в особливо важливих справах Генеральної прокуратури України ОСОБА_32 , на підставі ухвали слідчого судді Апеляційного суду м. Києва від 21.11.2014 про дозвіл на проведення аудіо та відео контролю ОСОБА_6 , отримав фактичні дані, що 18.12.2014 близько 12 00 год. ОСОБА_7 за вказівкою ОСОБА_6 в приміщенні його службового кабінету Управління ДпТС України у Сумській області залишив 2000 грн. 
		Із протоколу огляду та повернення грошових коштів від 25.12.2014 (Т.3 а.с.84-87) вбачається, що консультант-експерт (з оперативних питань) 5 відділу 2 управління ГУ БКОЗ Служби Безпеки України ОСОБА_31 в приміщенні готельного номеру готелю «Псьол», за адресою м. Суми, пров. Дачний, 2/1, на виконання доручення від 21.11.2014 №17/1/5-282т старшого слідчого в особливо важливих справах Генеральної прокуратури України ОСОБА_32 по кримінальному провадженню, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №42014000000001597 від 19.11.2014, в присутності понятих ОСОБА_25 та ОСОБА_26 провів огляд, копіювання та повернення грошових коштів у сумі 1000 грн., що належать заявнику ОСОБА_7 . Оглянуті кошти в сумі 1000 грн. повернуті ОСОБА_7 для передачі начальнику Управління Державної пенітенціарної служби України в Сумській області ОСОБА_6 .
		Із протоколу за результатами проведення негласної слідчої дії  контролю за вчиненням злочину від 30.03.2015 (Т.3 а.с.90,91) вбачається, що консультант-експерт (з оперативних питань) 5 відділу 2 управління ГУ БКОЗ Служби Безпеки України ОСОБА_31 на виконання доручення від 21.11.2014 №17/1/5-282т старшого слідчого в особливо важливих справах Генеральної прокуратури України ОСОБА_32 , на підставі ухвали слідчого судді Апеляційного суду м. Києва від 21.11.2014 про дозвіл на проведення аудіо та відео контролю ОСОБА_6 , отримав фактичні дані, що 26.12.2014 ОСОБА_7 після 16 00 год. за вказівкою ОСОБА_6 в приміщенні його службового кабінету, кімнаті відпочинку Управління ДпТС України у Сумській області залишив 1000 грн. 
		Із протоколу огляду та повернення грошових коштів від 25.12.2014 (Т.3 а.с.94-98) вбачається, що консультант-експерт (з оперативних питань) 5 відділу 2 управління ГУ БКОЗ Служби Безпеки України ОСОБА_31 в готельному номері №404 готелю « ІНФОРМАЦІЯ_2 », за адресою м. Суми, вул. Воскресенська,1 на виконання доручення від 21.11.2014 №17/1/5-282т старшого слідчого в особливо важливих справах Генеральної прокуратури України ОСОБА_32 по кримінальному провадженню, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №42014000000001597 від 19.11.2014, в присутності понятих ОСОБА_25 та ОСОБА_26 провів огляд, копіювання та повернення грошових коштів у сумі 1500 грн., що належать заявнику ОСОБА_8 . Оглянуті кошти в сумі 1500 грн. повернуті ОСОБА_8 для передачі начальнику Управління Державної пенітенціарної служби України в Сумській області ОСОБА_6 .
		Із протоколу за результатами проведення негласної слідчої дії  контролю за вчиненням злочину від 30.03.2015 (Т.3 а.с.101,102) вбачається, що консультант-експерт (з оперативних питань) 5 відділу 2 управління ГУ БКОЗ Служби Безпеки України ОСОБА_31 на виконання доручення від 21.11.2014 №17/1/5-282т старшого слідчого в особливо важливих справах Генеральної прокуратури України ОСОБА_32 , на підставі ухвали слідчого судді Апеляційного суду м. Києва від 21.11.2014 про дозвіл на проведення аудіо та відео контролю ОСОБА_6 , отримав фактичні дані, що 25.12.2014 після 17 45 год. ОСОБА_8 в службовому кабінеті заступника начальника Управління Державної пенітенціарної служби України в Сумській області ОСОБА_11 віддав 1500 грн., для подальшої передачі ОСОБА_6 .
		Постановою про проведення негласної слідчої дії  контролю за вчиненням злочину від 18.02.2015 винесеною прокурором прокуратури Київської області ОСОБА_33 доручено співробітникам ГУ БКОЗ СБ України та залучено до проведення вказаної негласної слідчої дії ОСОБА_7 (Т.3 а.с. 116-118).
		Із протоколу огляду та повернення грошових коштів від 19.02.2015 (Т.3 а.с.103-115) вбачається, що консультант-експерт (з оперативних питань) 5 відділу 2 управління ГУ БКОЗ Служби Безпеки України ОСОБА_31 в приміщенні готельного номеру готелю «Псьол», за адресою м. Суми, пров. Дачний, 2/1, на виконання постанови про контроль за вчиненням злочину №21/2-257т від 18.02.2015 по кримінальному провадженню, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №42014000000001597 від 19.11.2014, в присутності понятих ОСОБА_14 та ОСОБА_23 провів огляд, копіювання та повернення грошових коштів у сумі 2500 доларів США, що належать заявнику ОСОБА_7 . Оглянуті кошти в сумі 2500 доларів США повернуті ОСОБА_7 для передачі начальнику Управління Державної пенітенціарної служби України в Сумській області ОСОБА_6 .
		Із протоколу за результатами проведення негласної слідчої дії  контролю за вчиненням злочину від 02.03.2015 (Т.3 а.с.121-123) вбачається, що консультант-експерт (з оперативних питань) 5 відділу 2 управління ГУ БКОЗ Служби Безпеки України ОСОБА_31 на виконання доручення прокурором прокуратури Київської області ОСОБА_34 від 18.02.2015, на підставі ухвали слідчого судді Апеляційного суду м. Києва від 21.11.2014 про дозвіл на проведення аудіо та відео контролю ОСОБА_6 , отримав фактичні дані, що 18.02.2015 після 16 00 год. ОСОБА_6 під час спілкування з ОСОБА_7 в приміщенні службового кабінету Управління Державної пенітенціарної служби України в Сумській області запропонував ОСОБА_7 надати 2500 доларів США. 19.02.2015 близько 08 25 год. ОСОБА_7 в приміщенні службового кабінету Управління Державної пенітенціарної служби України в Сумській області передав ОСОБА_6 конверт з 2500 доларами США. 
		Наказом Голови Державної пенітенціарної служби України від 10.04.2013 №24/ОС-13 ОСОБА_6 призначено начальником Управління Державної пенітенціарної служби України в Сумській області. 
		Наказом Голови Державної пенітенціарної служби України від 31.12.2014 №203/ОС-14 ОСОБА_6 призначено начальником Управління Державної пенітенціарної служби України в Сумській області, з випробувальним терміном шість місяців. (Т.3 а.с.172,173). 
		Згідно наказу Голови Державного департаменту України з питань виконання покарань від 21.12.2010 №143 о/с ОСОБА_7 призначено начальником Сумського слідчого ізолятора управління Державного департаменту України з питань виконання покарань у Сумській області.
		Наказом ОСОБА_35 . Голови Державної пенітенціарної служби України від 13.07.2012 №67о/с ОСОБА_7 призначено на посаду начальника СІЗО  начальником арештного дому Сумського слідчого ізолятора Управління Державної пенітенціарної служби України в Сумській області. 
		Відповідно до протоколу №21 засідання кадрової комісії апарату Державної пенітенціарної служби України від 18 листопада 2014 року, продовжено строк перебування на службі в органах Державної кримінально-виконавчої служби України понад граничний вік ОСОБА_7 , начальнику Сумського СІЗО  на 1 рік (Т.4 а.с. 59). 
		З висновку службової перевірки щодо неправомірного відвідування Сумського СІЗО від 15.08.2014 вбачається, що 11.07.2014 приблизно щ 15. 30 год. за наказом начальника Сумського СІЗО ОСОБА_7 до його кабінету в адміністративну будівлю було проведено громадянина похилого віку без пред`явлення документів, що посвідчують його особу (Т.4 а.с. 14-126). 
		17 квітня 2015 старший слідчої групи начальник першого слідчого відділу прокуратури Кихвської області ОСОБА_36 повідомив ОСОБА_6 та його захисника ОСОБА_4 про завершення досудового розслідування у кримінальному провадженні, внесеного в Єдиний реєстр досудових розслідувань за №42014000000001597 від 19.11.2014 року за ознаками кримінального правопорушення передбаченого ст.368 ч.3 КК України (Т.3 а.с.234).
		Згідно протоколу про надання доступу до матеріалів досудового розслідування підозрюваному та захиснику від 17.04.2015 ОСОБА_6 та його захиснику ОСОБА_4 надано доступ до матеріалів кримінального провадження внесеного в Єдиний реєстр досудових розслідувань за №42014000000001597 від 19.11.2014 року за ознаками кримінального правопорушення передбаченого ст.368 ч.3 КК України (Т.3 а.с.235,236).
		Із договору про участь адвоката у кримінальному процесі вбачається, що 19 лютого 2015 адвокат ОСОБА_5 і ОСОБА_6 уклали договір про надання правової допомоги у кримінальному провадженні відносно ОСОБА_6 на стадії досудового та судового розгляду справи (Т.1.а.с. 26-28). 
		Доказів надання доступу до матеріалів досудового розслідування захиснику обвинуваченого ОСОБА_5 до матеріалів кримінального провадження внесеного в Єдиний реєстр досудових розслідувань за №42014000000001597 від 19.11.2014 року за ознаками кримінального правопорушення передбаченого ст.368 ч.3 КК України стороною обвинувачення суду не надано. 
		Прокурором в обгрунтування доведеності вини ОСОБА_37 суду надано докази, які є недопустимими в силу порушення при їх отриманні норм чинного закону.
		Відповідно до ст.370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим та вмотивованим, тобто його має бути ухвалено компетентним судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, підтверджених доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими згідно зі ст.94 цього Кодексу. Також суд у своєму рішенні повинен навести належні, достатні мотиви й підстави для його ухвалення.
		При цьому згідно з положеннями ст.94 КПК України суд під час прийняття відповідного процесуального рішення за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінює кожний доказ із точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - із точки зору достатності та взаємозв`язку.
		Положення ст.85,86 КПК України передбачають, що належними є докази, які прямо чи непрямо підтверджують існування чи відсутність обставин, що підлягають доказуванню у кримінальному провадженні, та інших обставин, які мають значення для кримінального провадження, а також достовірність чи недостовірність, можливість чи неможливість використання інших доказів; а допустимим визнається доказ, якщо він отриманий у порядку, встановленому цим Кодексом, недопустимий доказ не може бути використаний при прийнятті процесуальних рішень, на нього не може посилатися суд при ухваленні судового рішення.
		Крім того, ст.87 КПК України встановлено що недопустимими доказами є докази отримані унаслідок істотного порушення прав та свобод людини, гарантованих Конституцією та законами України, міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, а також будь-які інші докази, здобуті завдяки інформації, отриманій унаслідок істотного порушення прав та свобод людини. При цьому, суд зобов`язаний визнати істотними порушеннями прав людини і основоположних свобод, зокрема, здійснення процесуальних дій, які потребують попереднього дозволу суду, без такого дозволу або з порушенням його суттєвих умов, а також порушення права особи на захист. Докази, передбачені цією статтею, повинні визнаватися судом недопустимими під час будь-якого судового розгляду.
		Згідно до ч.2 та 3 ст.290 КПК України прокурор або слідчий за його дорученням зобов`язаний надати доступ до матеріалів досудового розслідування, які є в його розпорядженні, та можливість скопіювати або відобразити відповідним чином будь-які речові докази або їх частини, документи або копії.
		Згідно з положеннями ч.9 ст.290 КПК України сторони кримінального провадження зобов`язані письмово підтвердити протилежній стороні, а потерпілий, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження - прокурору факт надання їм доступу до матеріалів із зазначенням найменування таких матеріалів.
		Частиною 11 ст.290 КПК України передбачено, що сторони кримінального провадження зобов`язані здійснювати відкриття одне одній додаткових матеріалів, отриманих до або під час судового розгляду.
		При цьому, ч.12 ст.290 КПК України встановлено, що якщо сторона кримінального провадження не здійснить відкриття матеріалів відповідно до положень цієї статті, суд не має права допустити відомості, що містяться в них, як докази.
		Вказані норми закону в сукупності напряму кореспондуються зі ст.62 Конституції України щодо того, що обвинувачення не може грунтуватись на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях.
		В порушення вказаних норм закону, прокурор в обґрунтування обвинувачення ОСОБА_6 надав суду недопустимі докази.
		Так, частина вказаних доказів не була надана стороні захисту на виконання приписів ст.290 КПК України, а частина доказів була отримана внаслідок істотного порушення прав та свобод людини.
		Згідно до реєстру матеріалів досудового розслідування, повідомлення про завершення досудового розслідування та про відкриття сторонами кримінального провадження матеріалів, а також протоколу про надання доступу до матеріалів досудового розслідування підозрюваному ОСОБА_6  та захиснику ОСОБА_4 вимоги ст.290 КПК України було виконано в період часу з 17 квітня по 30 квітня 2015 року включно. Відкриття додаткових матеріалів згідно приписів ч.11 ст.290 КПК України стороною обвинувачення не здійснювалось.
		Обвинувальний акт складено слідчим та затверджено прокурором 30.04.2015 і того ж дня сторона захисту отримала обвинувальний акт, підтвердженням чого є відповідні розписки, котрі були дослідженні в судовому засіданні.
		Відповідно до супровідного листа прокуратури Київської області кримінальне провадження № 42014000000001597 було направлено до Ковпаківського районного суду м. Суми 30.04.2015, де згідно наявної відмітки було зареєстровано 12.05.2015.
		Стороною обвинувачення не було відкрито та не було надано доступ стороні захисту до наступних процесуальних документів, що були надані прокурором суду та які наявні в томі №3 судового провадження:
		- супровідний лист Генеральної прокуратури України з додатками від 20.05.2015 №15/1/2-330047-14 про направлення до прокуратури Київської області для приєднання до матеріалів кримінального провадження № 42014000000001597 розсекречених матеріальних носіїв інформації;
		додатки до вказаного супровідного листа :
		- постанова слідчого Генеральної прокуратури України від 27.01.15 про залучення ОСОБА_8 для проведення негласних слідчих (розшукових) дій;
		- заява ОСОБА_7 від 19.11.2014 про дачу згоди на залучення його до проведення негласних слідчих (розшукових) дій;
		- постанова Генеральної прокуратури України від 25.11.14 про залучення ОСОБА_7 для проведення негласних слідчих (розшукових) дій.
		Дата супровідного листа (20.05.2015), наявність відмітки про надходження його до прокуратури Київської області 21.05.2015, наявність на розсекречених документах відмітки режимно-секретної частини Головного слідчого управління Генеральної прокуратури України 05.05.2015 свідчать про те, що вказані документи, а саме супровідний лист та вказані постанови і заява, на період виконання вимог ст.290 КПК України були відсутні навіть у органу досудового розслідування.
		ухвала слідчого судді Апеляційного суду м. Києва 21.11.2014 про задоволення клопотання прокурора про надання дозволу на проведення негласних слідчих (розшукових) дій щодо ОСОБА_6 ;
		ухвала слідчого судді Апеляційного суду м. Києва 16.01.2015 про задоволення клопотання прокурора про надання дозволу на продовження проведення негласних слідчих (розшукових) дій, а саме зняття інформації з транспортних телекомунікаційних мереж щодо ОСОБА_6 та надання дозволу на здійснення щодо ОСОБА_6 ;
		На вказаних двох ухвалах слідчого судді наявні відмітки про їх розсекречення режимно-секретним органом Апеляційного суду м. Києва 04.06.2015, що свідчать про те, що вказані документи на період виконання вимог ст.290 КПК України були відсутні навіть у органу досудового розслідування. При цьому, прокурор взагалі не надав ніякого процесуального документу, який би підтверджував факт отримання вказаних ухвал слідчого судді органом досудового розслідування відповідно до порядку, передбаченого кримінальним процесуальним законом.
		клопотання Генеральної прокуратури України №15/1/2-3076т від 20.11.2014 про надання дозволу на проведення негласних слідчих (розшукових) дій відносно ОСОБА_6 ;
		доручення прокурора Генеральної прокуратури України ОСОБА_29 про проведення оперативним підрозділом Служби безпеки України негласних слідчих (розшукових) дій №15/1/-3098т від 21.11.2014;
		клопотання Генеральної прокуратури України №15/1/2-60т від 15.01.2015 про надання дозволу на проведення негласних слідчих (розшукових) дій відносно ОСОБА_6 ;
		доручення прокурора Генеральної прокуратури України ОСОБА_30 про проведення оперативним підрозділом Служби безпеки України негласних слідчих (розшукових) дій № 15/1/2-75т від 16.01.2015;
		постанова прокурора Генеральної прокуратури України від 21.11.2014 про проведення контролю за вчиненням злочину шляхом проведення спеціального слідчого експерименту у вигляді контрольованої передачу грошових коштів в якості неправомірної вигоди;
		постанова прокурора Генеральної прокуратури України від 25.12.2014 про проведення контролю за вчиненням злочину шляхом проведення спеціального слідчого експерименту у вигляді контрольованої передачу грошових коштів в якості неправомірної вигоди;
		супровідний лист прокурора прокуратури Київської області №1597 вих від 29.04.2015 про направлення органу досудового розслідування розсекречених матеріалів за результатами проведення негласних слідчих (розшукових) дій.
		Цим супровідним листом органу досудового розслідування направлялись не вищевказані процесуальні документи, а інші матеріали, які надійшли до прокуратури Київської області відповідно до супровідного листа Служби безпеки України від 28.04.2015 (т.3 а.с.46) та які були відкриті стороні захисту, а це тільки протоколи за результатами проведення негласних слідчих (розшукових) дій та диски DVD-R із записами результатів вказаних дій.
		На інших вищевказаних процесуальних документах наявна відмітка про їх розсекречення 29.04.2015, що свідчить про те, що вказані документи тільки за день до закінчення ознайомлення сторони захисту з матеріалами досудового розслідування були розсекречені. При цьому, прокурор не надав суду жодного документу, який би підтверджував факт отримання вищевказаних клопотань Генеральної прокуратури України, доручень та постанов прокурора Генеральної прокуратури України органом досудового розслідування відповідно до порядку, передбаченого кримінальним процесуальним законом.
		Доказом ненадання доступу до всіх вищезазначених процесуальних документів, окрім вищевказаних доказів, є також реєстр матеріалів досудового розслідування, котрий було додано до обвинувального акту, та в якому взагалі не зазначені ці процесуальні документи. Це в черговий раз підтверджує той факт, що цих матеріалів не було в розпорядженні органу досудового розслідування на момент виконання вимог ст.290 КПК України, а відповідно до них не було надано доступ стороні захисту.
		Дана обставина також підтверджується наявними в матеріалах судового провадження описами документів, які знаходились в 5-ти томах кримінального провадження № 42014000000001597, котрі були відкритті стороні захисту стороною обвинувачення в порядку ст.290 КПК України. Згідно цих описів всі вищевказані процесуальні документи були відсутні в матеріалах провадження на момент виконання вимог ст.290 КПК України (Т.5 а.с.109-117).
		Системний аналіз норм чинного закону та вищевказаних обставин свідчить про те, що не відкриття стороні захисту вищевказаних матеріалів призвело до недопустимості цих доказів, а також до недопустимості наступних доказів:
		-    процесуальних документів, якими консультантом-експертом (з оперативних питань) 5 відділу 2 управління ГУ БКОЗ Служби безпеки України ОСОБА_31 було
		оформлено результати проведення негласних слідчих (розшукових) дій відносно 
		ОСОБА_6 :
		- протоколів за результатами проведення негласних слідчих (розшукових) дій-контролю за вчиненням злочину від 05.12.2014, 17.12.2014, 25.12.2014, 25.12.2014;
		- протоколів за результатами проведення негласних слідчих (розшукових) дій (аудіо-, відеоконтролю особи) в рамках кримінального провадження №42014000000001597 від 13.02.2015. 16.03.2015. 30.03.2015. 30.03.2015, в силу того, що відсутні допустимі докази законності проведення цих дій в частині дотримання порядку їх отримання згідно приписів КПК України, а саме ухвали слідчого судді та постанови прокурора.
		- протоколи огляду та повернення грошових коштів від 05.12.2014, 17.12.2014,
		25.12.2014.25.12.2014, які згідно вступної частини протоколу, були проведені оперативними співробітниками Служби безпеки України на підставі доручень слідчого ГПУ ОСОБА_32 від 21.11.2014 №17/1/5-282т та №17/1/5-407т, які не було не тільки не відкрито стороні захисту, але й не було надано стороною обвинувачення суду. При цьому, суду не надано процесуальних документів, які б підтверджували законність процедури передачі вказаних протоколів Службою безпеки України органу досудового розслідування, що позбавляє можливості суд та сторону захисту з`ясувати чи було дотримано порядок отримання цих доказів органом досудового розслідування.
		Окрім того, однією із форм фіксування кримінального провадження згідно ст.103 КПК України є протокол. Загальні правила щодо складення протоколу визначені ч.1 ст.106 КПК України - протокол під час досудового розслідування складається слідчим або прокурором, які проводять процесуальну дію, під час її проведення або безпосередньо після її закінчення.
		Згідно ч.2 ст.41 КПК України під час виконання доручень слідчого, прокурора співробітник оперативного підрозділу користується повноваженнями слідчого. Співробітники оперативних підрозділів не мають права здійснювати процесуальні дії у кримінальному провадженні за власною ініціативою або звертатися з клопотаннями до слідчого судді чи прокурора.
		З вказаними нормами кореспондуються приписи ч.6 ст.246 КПК України та ст.7 Закону України «Про оперативно-розшукову діяльність». При цьому, відповідно до правил, визначених у п.3.4.3. та 4.5. Інструкції про організацію проведення негласних слідчих (розшукових) дій та використання їх результатів у кримінальному провадженні, керівник органу відповідно до відомчих нормативно-правових актів визначає виконавця - оперативний підрозділ (оперативні підрозділи), а конкретного виконавця щодо складання протоколу про проведення негласної слідчої (розшукової) дії визначає керівник уповноваженого оперативного підрозділу, який проводив такі дії на підставі доручення слідчого, прокурора. Документів, які б відповідно до вказаних норм закону підтверджували, що саме 5 відділ 2 управління ГУ БКОЗ СБ України та консультант-експерт (з оперативних питань) цього підрозділу ОСОБА_38 є повноважними особами щодо виконання доручення слідчого у кримінальному провадженні №42014000000001597, суду не надано.
		Відповідно до ч.1ст.252 КПК України - фіксація ходу і результатів негласних слідчих (розшукових) дій повинна відповідати загальним правилам фіксації кримінального провадження, передбаченим цим Кодексом. За результатами негласної слідчої (розшукової) дії складається протокол, до якого, у разі необхідності долучаються додатки.
		Відповідні норми відображені у ч.1 ст.266 КПК України - дослідження інформації, отриманої при застосуванні технічних засобів, у разі необхідності здійснюється за участю спеціаліста. Слідчий вивчає зміст отриманої інформації, про що складається протокол. Вказане свідчить, що право на дослідження інформації та її фіксації в протоколі надано виключно слідчому.
		Тобто, аналіз вищевказаних норм КПК України вказує на те, що протокол під час досудового розслідування складається виключно слідчим, прокурором або ж співробітником оперативного підрозділу на підставі доручення слідчого чи прокурора.
		Складання вищевказаних протоколів оперативними співробітниками Служби безпеки України без наявності доручень слідчого чи прокурора свідчить про те, що дані протоколи складені не уповноваженими особами та всупереч порядку встановленому КПК України, що свідчить про недопустимість цих доказів.
		При цьому, було допущено порушення вимог закону, а саме ч.3ст. 252 КПК України та п.4.2. та 4.3. Інструкції про організацію проведення негласних слідчих (розшукових) дій та використання їх результатів у кримінальному провадженні щодо періодичності складання цих протоколів та строку передачі їх прокурору.
		Окрім того, недопустимість як доказів постанов слідчого Генеральної прокуратури України про залучення ОСОБА_7 та ОСОБА_8 для проведення негласних слідчих (розшукових) дій і заяви ОСОБА_7 про надання добровільної згоди на участь у таких діях також призвела до незаконності участі в проведенні всіх негласних слідчих (розшукових) дій вказаних осіб, а відповідно й недопустимості доказів, отриманих в результаті проведення цих дій.
		В даному випадку було порушено приписи ч.6 ст.246 КПК України про те, що за рішенням слідчого чи прокурора до проведення негласних слідчих (розшукових) дій можуть залучатися інші особи. Статтею 275 КПК України визначено, що під час проведення негласних слідчих (розшукових) дій слідчий має право використовувати інформацію, отриману внаслідок конфіденційного співробітництва з іншими особами, або залучати цих осіб до проведення негласних слідчих (розшукових) дій у випадках, передбачених цим Кодексом. Інакших випадків залучення «інших осіб» до проведення негласних слідчих (розшукових) дій чинним законом не передбачено.
		Відповідно до Рішення Конституційного суду України у справі №1-31Л2011 від 20.10.2011 №12-рп\2011 в аспекті конституційного подання щодо суб`єктів одержання доказів у кримінальній справі в результаті здійснення оперативно-розшукової діяльності положення першого речення частини 3 статті 62 Конституції України, відповідно до якого обвинувачення не може грунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, слід розуміти так, що обвинувачення у вчиненні злочину не можу грунтуватися на фактичних даних, одержаних в результаті оперативно-розшукової діяльності уповноваженою на те особою без дотримання конституційних положень або з порушенням порядку, встановленого законом, а також одержаних шляхом вчинення цілеспрямованих дій щодо їх збирання і фіксації із застосуванням заходів, передбачених Законом України «Про оперативно - розшукову діяльність», особою не уповноваженою на здійснення такої діяльності.
		Пунктом 19 Постанови Пленуму Верховного суду України №9 від 01.11.1996 року «Про застосування Конституції при здійсненні правосуддя» визначено - що визнання особи винуватою у вчиненні злочину може мати місце лише за умови доведеності її вини. При цьому слід мати на увазі, що згідно ст.62 Конституції України обвинувачення не може грунтуватися на припущеннях, а також на доказах, одержаних незаконним шляхом. Докази повинні визнаватись такими, що одержані незаконним шляхом, наприклад, тоді коли їх збирання й закріплення здійснено або з порушенням гарантованих Конституцією України прав людини і громадянина, встановленого кримінально-процесуальним законодавством порядку, або не уповноваженою на це особою чи органом, або за допомогою дій, не передбачених процесуальними нормам.
		Відповідно до приписів ст.458 КПК України висновок Верховного Суду України щодо застосування норми права, викладений у його постанові, прийнятій за результатами розгляду справи з підстав, передбачених п.1,2 ч.1 ст.445 КПК України, є обов`язковими для всіх суб`єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності відповідну норму права, та для всіх судів загальної юрисдикції, які зобов`язані привести свою судову практику у відповідність із судовим рішенням Верховного Суду України. Невиконання судових рішень тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
		Під час ухвалення вироку в даному кримінальному провадженні суд зобов`язаний врахувати правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду України від 16 березня 2017 року у справі №5-364кс16, а саме: невідкриття матеріалів сторонами одна одній в порядку ст.290 КПК України після закінчення досудового розслідування, а також додаткових матеріалів, отриманих до або під час судового розгляду, є окремою підставою для визнання судом відомостей, що містяться в них, недопустимими як докази. Водночас відкриттю, окрім протоколів, у яких зафіксовано хід та результати проведення певних дій, в обов`язковому порядку підлягають і матеріали, які є правовою підставою проведення таких дій (ухвали, постанови, клопотання), що забезпечить можливість перевірки стороною захисту та судом допустимості результатів таких дій як доказів.
		Частина дванадцята ст.290 КПК України фактично передбачає кримінальну процесуальну санкцію стосовно сторін кримінального провадження, яка реалізується в разі невиконання сторонами обв`язку щодо відкриття матеріалів, яка полягає в тому, що в майбутньому суд не має права допустити відомості як докази у невідкритих матеріалах.
		Аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду України у справі №5-237кс(15)17 від 12.10.2017, в ухвалах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 06.04.2016 у справі №5-2291км16, від 02.02.2016 у справі №5-503км16, від 06.06.2016 у справі №644/2287/15-к.
		Європейський суд з прав людини застосував у своїй практиці, зокрема в рішеннях у справах «Балицький проти України», «Тейксейра де Кастро проти Португалії», «Шабельник проти України» різновид доктрини «плодів отруєного дерева»: коли визнаються недопустимими не лише докази, які безпосередньо отримані внаслідок порушення, а також і докази, які не були б отримані, якби не були отримані перші.
		Європейський Суд з прав людини у своєму Рішенні від 11.12.2008 у справі «Мирилашвілі проти Росії» зазначив, що у змагальному процесі повинні розглядатися не лише докази, які безпосередньо стосуються фактів справи, а й інші докази, які можуть стосуватися допустимості, достовірності та повноти останніх. Суд констатував, що рішення про відмову розкрити матеріали, пов`язані з операцією щодо прослуховування телефонних розмов, результатами якого було обґрунтовано обвинувальний вирок національного суду, не супроводжувалося адекватними процесуальними гарантіями, і, крім цього, не було достатньо обґрунтованим п. 200-209 рішення.
		Системно-логічний аналіз зазначених правових норм в сукупності з вищевказаними порушеннями, допущеними прокурором при виконанні імперативних приписів ст.290 КПК України, свідчить про недопустимість перерахованих вище доказів.
		Таким чином, визнання недопустимими вищевказаних доказів свідчить про незаконність проведення всіх негласних слідчих (розшукових) дій щодо ОСОБА_6 та визначає недопустимими всі докази, отримані в результаті проведення негласних слідчих (розшукових) дій.
		Протокол затримання ОСОБА_6 та протокол обшуку його службового кабінету від 19.02.2015 в силу приписів ст.87 КПК України є недопустимими доказами в зв`язку з отриманням їх внаслідок істотного порушення прав та свобод людини, зокрема, порушення права особи на захист.
		Згідно вимог п.3 та 7 ч.3 ст.42 КПК України підозрюваний, зокрема, має право на першу вимогу мати захисника і побачення з ним; на участь захисника у проведенні допиту та інших процесуальних дій; у разі затримання або застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою - на негайне повідомлення членів сім`ї, близьких родичів чи інших осіб про затримання і місце свого перебування згідно з положеннями ст.213 цього Кодексу. Вказані норми закону кореспондуються з приписами ст.59 Конституції України та загальними засадами кримінального провадження, які викладені у ст.20 КПК України.
		Статтею 213 КПК України передбачено, що уповноважена службова особа, яка здійснила затримання, зобов`язана негайно повідомити про це орган (установу), уповноважений законом на надання безоплатної правової допомоги.
		Відповідно приписів ст.87 КПК України недопустимими є докази, отримані внаслідок істотного порушення прав та свобод людини, гарантованих Конституцією та законами України, міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, а також будь-які інші докази, здобуті завдяки інформації, отриманій внаслідок істотного порушення прав та свобод людини. Суд зобов`язаний визнати істотними порушеннями прав людини і основоположних свобод, зокрема, порушення права особи на захист.
		Згідно до досліджених в суді протоколу затримання ОСОБА_6 як особи, підозрюваної у вчиненні злочину, вказана процесуальна дія відбувалася 19.02.2015 в період часу з 08-45 год. до 09-45 год., а протокол обшуку службового кабінету ОСОБА_6 відбувався того ж дня в період часу з 10 00 год. до 12-40 год.
		В протоколі затримання наявний запис, зроблений власноручно ОСОБА_6 після його затримання, але до проведення його особистого обшуку про те, що він просить надати йому захисника по факту затримання. Згідно запису слідчого о 10 25 год. про затримання ОСОБА_6 було повідомлено чергового Сумського обласного центру надання безоплатної вторинної правової допомоги.
		Під час допиту в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_6 показав, що він неодноразово просив слідчого, починаючи з самого моменту його фактичного затримання, надати йому захисника. Аналогічні покази надали не тільки допитані в якості свідків поняті ОСОБА_14 та ОСОБА_39 , які були присутніми під час затримання обвинуваченого та проведення обшуку його службового кабінету, але й працівники Управління ДПтС України в Сумській області ОСОБА_11 і ОСОБА_40 , які були в службовому кабінеті на момент появи в ньому працівників правоохоронних органів та залишили його ще до появи в кабінеті понятих. Це свідчить про те, що ОСОБА_6 просив надати захисника відразу в момент появи в його кабінеті правоохоронців, тобто ще до початку оформлення протоколу затримання.
		Відповідно до приписів ч.1 ст.42 КПК України та з урахуванням положення ст.209 КПК України ОСОБА_6 отримав статус підозрюваного з моменту появи у нього в кабінеті правоохоронців і тому слідчий в даній ситуації повинен був забезпечити обвинуваченому захисника навіть ще до початку оформлення протоколу про затримання, тобто слідчий повинен був проводити цю процесуальну дію з участю адвоката.
		Послідовність проведення процесуальних дій з ОСОБА_41 19.02.2015 свідчить про те, що спочатку його затримали та роз`яснили йому процесуальні права, а після цього обвинувачений письмово заявив, що бажає мати захисника. Однак, незважаючи на імперативні приписи п. 3 ч.3 ст.42 КПК України, слідчий після цього за участю ОСОБА_37 провів подальші процесуальні дії, а саме особистий обшук обвинуваченого та обшук його службового кабінету без участі захисника, що робить отримані таким чином фактичні дані, в тому числі й виявлення та вилучення грошових коштів у розмірі 2500 доларів США, недопустимими доказами, в зв`язку з проведенням процесуальних дій без участі захисника при наявності бажання обвинуваченого мати захисника.
		Згідно досліджених у судовому засіданні інформації Регіонального центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги у Сумській області №650 від 23.11.2015 та №90 від 10.02.2016 до центру по телефону від заступника начальника 1-го слідчого відділу Управління прокуратури Київської області ОСОБА_27 19.02.2016 о 10-30 год. надійшло повідомлення про затримання ОСОБА_6 та вказано, що фактичний час затримання 09 00 год. 19.02.2015. Згідно журналу реєстрації доручень адвокат ОСОБА_28 прибув до затриманого ОСОБА_37 19.02.2015 об 11 21 год., тобто через 51 хвилину після повідомлення слідчого.
		Вказані обставини підтверджуються й дослідженою в суді інформацією, наданою адвокатом ОСОБА_28 разом з копіями підтверджуючих документів, згідно якої йому надали можливість зустрітися з ОСОБА_42 близько 13 00 год. 19.02.2015 тільки після неодноразових вимог надати таку зустріч та після повідомлення ним по спецлінії «102» про перешкоджання законній діяльності адвоката, яка полягала в ненаданні йому зустрічі з підзахисним ОСОБА_6 .Вказане свідчить про те, що слідчий негайно після затримання ОСОБА_6 , тобто о 08-45 год., не повідомив Регіональний центр з надання безоплатної вторинної правової допомоги у Сумській області, як наслідок, ОСОБА_6  не мав адвоката в процесі його особистого обшуку, а відтак ще до початку проведення обшуку в його службовому кабінеті.
		Таким чином, слідчим допущено порушення норми закону про негайність повідомлення центру надання безоплатної вторинної правової допомоги про затримання особи, було негайно не допущено до обвинуваченого захисника, який з`явився за дорученням вказаного центру, чим було істотно порушено права обвинуваченого на захист згідно п.3 та п.7 ч.3 ст.42 КПК України, з якими кореспондуються положення п.2 та абзацу 5 підпункту 2 п.10 Порядку інформування центрів з надання безоплатної вторинної правової допомоги про випадки затримання, адміністративного арешту або застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, затвердженого Постановою КМ України від 28.12.2011, №1363, що є окремою підставою вважати недопустимим доказом, протокол обшуку службового кабінету та протокол особистого обшуку обвинуваченого.
		Доказом порушення права на захист ОСОБА_6 , в даній ситуації є правова позиція Європейського суду з прав людини, яка підлягає урахуванню відповідно до приписів ч.5 ст.9 КПК України, щодо початкового етапу забезпечення права на захист у кримінальному провадженні, яка викладена, зокрема, в п.63 рішення ЄСПЛ від 09 червня 2011 року у справі "Лучанінова проти України", де зазначено, що "для здійснення обвинуваченим свого права на захист йому зазвичай повинно бути забезпечено можливість отримати ефективну допомогу захисника із самого початку провадження" (п.52 рішення ЄСПЛ від 27 листопада 2008 року у справі "Сальдуз проти Туреччини" та пункти 9091 рішення ЄСПЛ від 12 червня 2008 року у справі "Яременко проти України").
		Таким чином, з урахуванням викладеного та в силу приписів ст.87 КПК України протокол затримання ОСОБА_6 , протокол його особистого обшуку та протокол обшуку службового кабінету є недопустимими доказами, так як отримані внаслідок істотного порушення прав та свобод людини, а саме в результаті порушення права особи на захист обвинуваченого.
		Аналіз показів обвинуваченого ОСОБА_37 , допитаних в якості свідків працівників Управління ДПтС України в Сумській області ОСОБА_11 і ОСОБА_12 , понятих ОСОБА_14 та ОСОБА_43 свідчить про те, що окремою підставою для визнання недопустимим доказом факту виявлення та вилучення вказаних грошових коштів є та обставина, що поняті з`явилися в кабінеті ОСОБА_37 тільки приблизно через 15-20 хвилин після того, як до кабінету зайшли працівники правоохоронних органів. При цьому, ОСОБА_44 взагалі приблизно 5-10 хвилин залишався в кабінеті наодинці з 6-8 працівниками правоохоронних органів, після того як з кабінету вийшли ОСОБА_11 і ОСОБА_12 .
		В протокол затримання ОСОБА_6 вже після закінчення його складання, ознайомлення з його змістом всіх учасників, після підпису учасниками даної процесуальної дії, тобто після 09-45 год., було внесено запис слідчим про те, що о 10 25 год. про затримання обвинуваченого було повідомлено чергового Сумського обласного центру надання безоплатної вторинної правової допомоги.
		Окрім того, органом досудового розслідування було допущено порушення вимог ч.3 ст.208 КПК України, відповідно якої уповноважена службова особа, слідчий, прокурор може здійснити обшук затриманої особи з дотриманням правил, передбачених ч.7 ст.223 і ст.236 КПК України, а відповідно і частин 3 та 9 ст.236 КПК України, згідно яких перед початком виконання ухвали слідчого судді особі, яка володіє житлом чи іншим володінням повинна бути пред`явлена ухвала і надана її копія, а другий примірник протоколу обшуку разом із доданим до нього описом вилучених документів та тимчасово вилучених речей (за наявності) вручається особі, у якої проведено обшук.
		З тексту протоколу затримання ОСОБА_37 , яким було оформлено й особистий обшук обвинуваченого, вбачається, що ухвала слідчого судді про надання дозволу на проведення особистого обшуку не тільки не надавалась в копіях ОСОБА_45 , але вона і не пред`являлась слідчим учасникам даної процесуальної дії, на неї навіть немає посилання у даному протоколі. На оригіналі даної ухвали слідчого судді, яка досліджувалась в судовому засіданні, також відсутні будь-які відмітки про здійснення вказаних дій. В протоколі обшуку службового кабінету обвинуваченого також відсутні підписи ОСОБА_37 про отримання копій відповідної ухвали слідчого судді та протоколу обшуку. Про не проведення всіх вищевказаних процесуальних дій підтвердив під час допиту й сам обвинувачений.
		Вказані дії слідчого призвели до порушення права ОСОБА_37 на захист, а саме право одержувати копії процесуальних документів, а відповідно й оскаржувати рішення, дії та бездіяльність слідчого, прокурора, слідчого судді в порядку, передбаченому цим Кодексом.
		Крім того, із тексту протоколу обшуку службового кабінету ОСОБА_6 вбачається, що під час слідчої дії проводилась фотозйомка та до протоколу додається фототаблиця, які є додатком до протоколу. Однак, в порушення приписів ст.104 - 106, 236 КПК України суду вказаний додаток надано не було, що позбавляє суд та сторону захисту в повному обсязі встановити обставини проведення даної процесуальної дії та дати їй оцінку з точки зору дотримання законності порядку її проведення.
		Окремою підставою для визнання недопустимими доказами протоколів огляду та повернення грошових коштів від 05.12.2014, 17.12.2014, 25.12.2014, 25.12.2014 та 19.02.2015 є та обставина, що до вказаних процесуальних документів внесена завідомо неправдива інформація, що робить вказані протоколи незаконними.
		Так, відповідно до протоколу огляду та повернення грошових коштів від 19.02.2015 в період часу з 07-02 год. до 07-15 год. в приміщенні готельного комплексу «Псьол» в м.Суми, пров. Дачний, 2/1 в присутності понятих ОСОБА_14 та ОСОБА_43 консультант-експерт (з оперативних питань) 5 відділу 2 управління ГУ БКОЗ Служби безпеки України ОСОБА_38 провів огляд та повернення ОСОБА_7 належних останньому грошових коштів у розмірі 2500 доларів США. Після огляду коштів в присутності понятих вони були скопійовані на копіювальному апараті. Потім, як зазначено в протоколі: « ОСОБА_7 поклав отримані грошові кошти до внутрішньої кишені військового кітелю».
		В судовому засіданні допитані в якості свідків ОСОБА_14 та ОСОБА_39 показали, що 19.02.2015 вони не були учасниками вищеописаних процесуальних дій, в приміщенні готельного комплексу «Псьол» того дня не були. 19.02.2015 вони були присутніми в якості понятих під час затримання ОСОБА_6 , проведення особистого обшуку останнього та обшуку його службового кабінету. На прохання працівників правоохоронних органів приблизно через 1-2 дні після 19.02.2015 в приміщенні Управління ДПтС України в Сумській області вони підписували протоколи та аркуші паперу, на яких були ксерокопії грошових коштів.
		При цьому, свідок ОСОБА_14 , який особисто знайомий із ОСОБА_7 , показав, що 19.02.2015 ОСОБА_7 він не бачив. Вказані покази підтвердив в суді й заявник ОСОБА_7 , який в цій частині показав, що коли він отримував 19.02.2015 грошові кошти у сумі 2500 доларів США, то серед присутніх при цьому осіб ОСОБА_14 не було.
		Відповідно до протоколів огляду та повернення грошових коштів від 05.12.2014, 17.12.2014, 25.12.2014, 25.12.2014 в першій половині дня в приміщенні закладу громадського харчування «Wild West» за адресою: м. Суми, вул. Воскресенська, 1 та в готельного комплексу «Псьол» в м. Суми, пров. Дачний, 2/1 в присутності понятих ОСОБА_25 та ОСОБА_26 консультант-експерт (з оперативних питань) 5 відділу 2 управління ГУ БКОЗ Служби безпеки України ОСОБА_38 проводив огляд та повернення ОСОБА_7 та ОСОБА_8 належних останнім грошових коштів. Після огляду коштів в присутності понятих вони були скопійовані на копіювальному апараті.
		В судовому засіданні допитані в якості свідків працівники Управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Сумській області ОСОБА_25 та ОСОБА_26 показали, що приблизно в грудні 2014 року після 17-00 год. вони на прохання працівників Служби безпеки України в приміщенні свого управління, за адресою: м. Суми, вул. Сергія Табали, буд. 70 підписали якійсь протокол та аркуші паперу, на яких були ксерокопії грошових коштів.
		В подальшому вони на прохання працівників Служби безпеки України ще 1 чи 2 рази зустрічали з ними та підписували такі ж документи. При цьому, в їх присутності огляд та вручення цих коштів якійсь особі не проводився, ксерокопіювання цих коштів не проводилось, протокол при них не виготовлявся, їм казали, що вони просто повинні засвідчити своїми підписами, що ксерокопії грошових купюр на аркушах паперу відповідають безпосередньо самим грошовим купюрам.
		Вказані порушення закону відповідно до приписів ч.1 ст.87 КПК України свідчать про те, що зазначені протоколи огляду та повернення грошових коштів отримані внаслідок істотного порушення прав та свобод людини, гарантованих Конституцією і законами України, та є недопустимими доказами.
		Визнання недопустимим доказом протоколу огляду та повернення грошових коштів від 19.02.2015 призводить до того, що неможливо ідентифікувати кошти, які були видані ОСОБА_7 , а відповідно неможливо встановити, чи є виявлені та вилучені в кабінеті ОСОБА_6 грошові кошти у розмірі 2500 доларів СІЛА предметом неправомірної вигоди. Окрім того, згідно протоколу огляду та повернення грошових коштів після повернення коштів ОСОБА_7 він поклав їх до внутрішньої кишені військового кітелю, а відповідно до протоколу обшуку службового кабінету ОСОБА_6 було виявлено конверт, в якому знаходились грошові кошти, що є черговим доказом того, що виявлені в кабінеті ОСОБА_6 грошові кошти не є коштами, які отримав ОСОБА_7 для передачі обвинуваченому.
		Згідно показів в судовому засіданні ОСОБА_7 під час його участі у проведенні негласних слідчих (розшукових) дій працівники Служби безпеки України 4 рази одягали на нього відеокамеру, яку він після закінчення проведення вказаних дій кожного разу їм повертав.
		Згідно ч.2 ст.104 КПК України у випадку фіксування процесуальної дії під час досудового розслідування за допомогою технічних засобів про це зазначається у протоколі. При цьому, згідно п.1 ч.3 ст.104 КПК України у протоколі, окрім іншого, зазначається інформацію про те, що особи, які беруть участь у процесуальній дії, заздалегідь повідомлені про застосування технічних засобів фіксації, характеристики технічних засобів фіксації та носіїв інформації, які застосовуються при проведенні процесуальної дії, умови та порядок їх використання.
		Стаття 252 КПК України передбачає, що фіксація ходу і результатів негласних слідчих (розшукових) дій повинна відповідати загальним правилам фіксації кримінального провадження, передбаченим цих Кодексом. За результатами проведення негласної слідчої (розшукової) дії складається протокол, до якого в разі необхідності долучаються додатки.
		Згідно із п.1.11.2 Інструкції про організацію проведення негласних слідчих (розшукових) дій та використання їх результатів у кримінальному провадженні аудіо-, відеоконтроль особи (ст.260 КПК України) полягає в негласній (без відома особи) фіксації та обробці із використанням технічних засобів розмови цієї особи або інших звуків, рухів, дій, пов`язаних з її діяльністю або місцем перебування тощо.
		Системний аналіз вказаних норм чинного закону свідчить про те, що при проведенні такого виду негласних слідчих (розшукових) дій як аудіо-, відеоконтроль особи, обов`язково повинен бути складений протокол вручення, а потім і протокол повернення засобів аудіо-, відеоконтролю, які повинні, зокрема, містити характеристики технічних засобів фіксації та носіїв інформації, котрі застосовуються при проведенні процесуальної дії, що в подальшому дає змогу суду оцінити отримані в результаті проведення аудіо-, відеоконтролю особи докази з точки зору їх допустимості.
		Однак, стороною обвинувачення протоколи вручення та протоколи повернення засобів аудіо-, відеоконтролю за результатами проведення таких негласних слідчих (розшукових) дій як аудіо-, відеоконтроль особи не надані, що є черговою підставою для визнання результатів, отриманих при проведенні вказаних негласних слідчих (розшукових) дій, недопустимими.
		При цьому, стороною обвинувачення не було надано суду для перегляду жодного з аудіо-, відеозаписів, які було отримано в результаті проведення негласних слідчих (розшукових) дій.
		Так, всі надані суду та досліджені в судовому засіданні відеозаписи мають інші назви та розширення, ніж ті, які зазначені у протоколах за результатами проведення негласних слідчих (розшукових) дій (аудіо-, відеоконтролю особи) в рамках кримінального провадження №42014000000001597 від 13.02.2015, 02.03.2015, 16.03.2015, 30.03.2015, 30.03.2015.
		Так, наприклад, відповідно до протоколу за результатами проведення негласних слідчих (розшукових) дій (аудіо-, відеоконтролю особи) в рамках кримінального провадження №42014000000001597 від 02.03.2015 в період з 18.02.2015 по 19.02.2015 проводився аудіо-, відеоконтроль ОСОБА_6 , в результаті якого зміст інформації, отриманої в ході проведення цього заходу, відображено на сімкарту від 26.01.2015, №2323т, файли V0218002 та V0219002.
		В той же час, прокурором було надано суду та досліджено в судовому засіданні файли VTS011.VOB на підтвердження отриманих доказів в результаті проведення негласних слідчих (розшукових) дій 18.02.2015 та 19.02.2015. Це стосується й інших досліджених у судовому засіданні аудіо-, відеозаписів у порівнянні з відповідними протоколами за результатами проведення негласних слідчих (розшукових) дій (аудіо-, відеоконтролю особи) в рамках кримінального провадження № 42014000000001597.
		При цьому, в тексті вищезазначеного протоколу від 02.03.2015 вказано, що до службового кабінету ОСОБА_6 заходить ОСОБА_7 , вони вітаються, після чого ОСОБА_7 з внутрішньої кишені кітеля достає білий конверт, кладе на робочий стіл обвинуваченого, після чого між ними відбувається розмова, яку відображено у протоколі.
		Однак, при перегляді наданого прокурором відеозапису відсутній момент, коли ОСОБА_7 з внутрішньої кишені кітеля достає білий конверт та кладе його на робочий стіл.
		При дослідженні в суді даного відеозапису встановлено, що на ньому взагалі відсутній запис/фіксування того, яким чином ОСОБА_7 передав ОСОБА_6 чи поклав/залишив в кабінеті ОСОБА_6 грошові кошти чи конверт з грошовими коштами.
		Згідно ч.2 ст.39 КПК України керівник органу досудового розслідування уповноважений, серед іншого, визначати слідчого (слідчих), який здійснюватиме досудове розслідування, а у випадках здійснення досудового розслідування слідчою групою - визначати старшого слідчої групи, який керуватиме діями інших слідчих.
		Слідчий, відповідно до ч.2 ст.40 КПК України, уповноважений проводити слідчі (розшукові) дії та негласні слідчі (розшукові) дії у випадках, встановлених цим Кодексом.
		Статтею 214 КПК України чітко регламентовано, що слідчий, який здійснюватиме досудове розслідування, визначається керівником органу досудового розслідування.
		19.02.2015 заступником начальника другого слідчого відділу слідчого управління прокуратури Київської області ОСОБА_46 було складено досліджене в суді повідомлення про підозру ОСОБА_6 та роз`яснено його права як підозрюваного.
		Однак, відповідно до досліджених у судовому засіданні витягів із кримінального провадженні №42014000000001597 та постанов про визначення слідчих, які здійснюватимуть досудове розслідування у кримінальному провадженні №42014000000001597 до складу слідчої групи вказаний слідчий не входить.
		Системний аналіз вищевказаних норм закону в сукупності з повідомленням про підозру від 19.02.2015 свідчить про те, що дане повідомлення складено не уповноваженою на те особою, є незаконне і свідчить про те, що ОСОБА_6 , з урахуванням приписів ч.1 ст.42 та ч.2 ст.278 КПК України, не мав статусу підозрюваного, починаючи з 20.02.2015.
		В порушення приписів ст.45,46 та 290 КПК України прокурором не було повідомлено про завершення досудового розслідування та не було відкрито матеріали досудового розслідування захиснику ОСОБА_6 адвокату ОСОБА_47 , що тягне за собою недопустимість всіх наданих суду стороною обвинувачення доказів.
		За результатами судового провадження прокурором відповідно до приписів ст.91,92 КПК України не було доведено вину ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 368 КК України,
		ОСОБА_6 інкримінується одержання службовою особою, яка займає відповідальне становище, неправомірної вигоди з використанням службового становища, вчиненому повторно, поєднаному з вимаганням неправомірної вигоди.
		Згідно обвинувачення ОСОБА_6 повідомив начальника Сумського слідчого ізолятора ОСОБА_7 та начальника Сумської виправної колонії № 116 УДПтС Сумської області ОСОБА_8 , що у разі несплати йому систематично встановленої на власний розсуд неправомірної вигоди для власних потреб, він буде ініціювати питання перед керівництвом ДПтС України щодо їх звільнення із займаних посад, а за наявності повноважень самостійно звільняти їх, шляхом призначення відповідних перевірок, направлення подань про звільнення, позбавлення премій, складання негативних службових характеристик та систематичного притягнення до дисциплінарної відповідальності, що унеможливить їх подальше перебування на займаних посадах.
		В судовому засіданні ОСОБА_6 вину в інкримінованому йому кримінальному правопорушенні не визнав та показав, що грошових коштів від ОСОБА_7 та ОСОБА_8 не отримував, згідно вимог чинного закону та своїх функціональних обов`язків він не мав повноважень щодо призначення та звільнення з посад начальників виправних колоній та начальника Сумського слідчого ізолятора, так як це прерогатива Голови Державної пенітенціарної служби України.
		Він також не мав повноважень одноособово вирішувати питання позбавлення премій, притягнення до дисциплінарної відповідальності працівників УДПтС Сумської області, в тому числі й начальників виправних колоній та начальника Сумського слідчого ізолятора. Питання встановлення премій та їх розміру визначалося колегіально кадровою комісією.
		Процедура притягнення до дисциплінарної відповідальності визначена чинним на той час законом, зокрема, Дисциплінарним статутом органів внутрішніх справ, Інструкцією про порядок проведення службових розслідувань в органах внутрішніх справ України, які затверджені відповідними законами України, відповідно до яких рішення про притягнення до дисциплінарної відповідальності приймалось колегіально за результатами службового розслідування.
		Він ніколи не давав ніяких вказівок працівникам Управління ДПтС України в Сумській області щодо необ`єктивного проведення службових розслідувань чи при призначенні премій, в тому числі й при вирішенні таких питань відносно ОСОБА_7 та ОСОБА_8 .
		Вищевказані свідки та допитані в якості свідків працівники Управління ДПтС України в Сумській області ОСОБА_15 , ОСОБА_20 , ОСОБА_22 , ОСОБА_48 показали, що при проведенні ними службових розслідувань, при проведенні перевірок Сумського слідчого ізолятора та Сумської виправної колонії №116 УДПтС Сумської області ОСОБА_44 не давав їм вказівок щодо необ`єктивного та упередженого проведення таких перевірок. Рішення за результатами таких перевірок та розслідувань приймалось колегіально, ОСОБА_44 при цьому ніколи не давав вказівок членам комісій щодо упередженого висвітлення таких результатів. Питання надбавок вирішувалось колегіально на кадровій комісії Управління ДПтС України в Сумській області, ОСОБА_44 при цьому ніяких вказівок в частині надання чи не надання надбавко не давав.
		Свідки ОСОБА_14 та ОСОБА_39 в суді показали, що 19.02.2015 вони не були учасниками процесуальних дій, які відображені в протоколі огляду та повернення грошових коштів ОСОБА_7 від 19.02.2015 та в яких вони вказані в якості понятих.
		На прохання правоохоронців приблизно через 1-2 дні після 19.02.2015 в приміщенні Управління ДПтС України в Сумській області вони підписували протоколи та аркуші паперу, на яких були ксерокопії грошових коштів.
		Свідок ОСОБА_14 також показав, що 19.02.2015 він взагалі не бачив ОСОБА_7 , якого він знає особисто. Вказані покази підтвердив в суді й заявник ОСОБА_7 , який в цій частині показав, що коли він отримував 19.02.2015 грошові кошти у сумі 2500 доларів США, то серед присутніх при цьому осіб ОСОБА_14 не було.
		Допитані в судовому засіданні свідки ОСОБА_25 та ОСОБА_26 показали, що вони не були учасниками процесуальних дій, які відображені в протоколах огляду та повернення грошових коштів ОСОБА_7 та ОСОБА_8 від 05.12.2014, 17.12.2014, 25.12.2014, 25.12.2014 та в яких вони вказані в якості понятих.
		На прохання працівників Служби безпеки України в приміщенні свого управління, за адресою: м. Суми, вул. Сергія Табали, буд. 70 вони підписали якійсь протокол та аркуші паперу, на яких були ксерокопії грошових коштів.
		В подальшому вони на прохання працівників Служби безпеки України ще 1 чи 2 рази зустрічали з ними та підписували такі ж документи. При цьому, в їх присутності огляд та вручення цих коштів якійсь особі не проводився, ксерокопіювання цих коштів не проводилось, протокол при них не виготовлявся. їм казали, що вони просто повинні засвідчити своїми підписами, що ксерокопії грошових коштів на аркушах паперу відповідають безпосередньо самим грошовим коштам.
		Відповідно до підпункту 15 пункту 11 Положення про Державну пенітенціарну службу України Голова ДПтС призначає на посаду та звільняє з посади керівників підрозділів кримінально-виконавчої інспекції, установ виконання покарань, слідчих ізоляторів, воєнізованих формувань, навчальних закладів, закладів охорони здоров`я, підприємств установ виконання покарань, інших підприємств, установ та організацій.
		Згідно до Наказу №259 від 27.04.2012 «Про затвердження номенклатури посад щодо призначення, переміщення, звільнення персоналу Державної кримінально-виконавчої служби України» (пункт 5 Переліку № 2) особи на посади начальника установи виконання покарань та слідчого ізолятору призначаються і з них звільняються наказом Державної пенітенціарної служби України. З вказаними нормами закону кореспондуються приписи Положення про Управління ДПтС в Сумській області.
		Згідно чинного на той момент законодавства звільнення начальників Сумського слідчого ізолятора та Сумської виправної колонії № 116 УДПтС в Сумській області за ініціативою адміністрації можливо тільки на підставі реалізації наказу про притягнення до дисциплінарної відповідальності у вигляді звільнення із займаної посади.
		Відповідно до ст.12 Дисциплінарного Статуту органів внутрішніх справ України одним із видів дисциплінарного стягнення є звільнення з посади. Статтею 13 Дисциплінарного Статуту передбачено, що такі дисциплінарні стягнення, як звільнення з органів внутрішніх справ, звільнення з посади, пониження в спеціальному званні на один ступінь, накладаються начальниками, яким надано право прийняття на службу до органів внутрішніх справ, призначення на посаду, присвоєння спеціального звання.
		Порядок накладання дисциплінарних стягнень визначений у ст.14 Дисциплінарного Статуту, згідно якого з метою з`ясування всіх обставин дисциплінарного проступку, учиненого особою рядового або начальницького складу, начальник призначає службове розслідування.
		Відповідно до Інструкції про порядок проведення службових розслідувань в органах внутрішніх справ України підставами для проведення службового розслідування є порушення особами рядового та начальницького складу службової дисципліни та Підставою для проведення службового розслідування є належним чином письмово оформлений наказ уповноваженого на те начальника про проведення службового розслідування.
		Службове розслідування проводиться посадовою особою, якій воно доручено, чи декількома особами у складі комісії, одна з яких за необхідності призначається головою цієї комісії.
		Підсумковим документом службового розслідування є висновок службового розслідування, який складається зі вступної, описової та резолютивної частин. Пропозиція про притягнення до дисциплінарної відповідальності та вид дисциплінарного стягнення вирішується колегіально членами комісії в разі проведення такого розслідування декількома особами.
		Відповідно до Положення про кадрову комісію Управління ДПтС Сумської області вказана комісія, серед іншого, вирішує питання про встановлення надбавок керівному складу виправних установ і слідчого ізолятору області. Рішення комісії приймаються більшістю голосів присутніх на засіданні членів комісії.
		Відповідно до Постанови Пленуму Верховного суду України №5 від 26.04.2002 «Про судову практику у справах про хабарництво», відповідальність за одержання хабара настає лише за умови, що посадова особа одержала його за виконання чи невиконання таких дій, які вона могла або повинна була виконати з використанням наданої їй влади або організаційно-розпорядчих чи адміністративно-господарських обов`язків, або хоч і не мала повноважень вчинити відповідні дії, але через своє посадове становище могла вжити заходів до їх вчинення іншими посадовими особами.
		Таким чином, виходячи із законодавчо визначеної процедури призначення та звільнення начальників установ виконання покарань і слідчого ізолятору та процедури притягнення їх до дисциплінарної відповідальності начальник Управління ДПтС в Сумській області ОСОБА_6 не був наділений повноваженнями самостійно ініціювати перед керівництвом Державної пенітенціарної служби України питання звільнення із займаних посад начальників Сумського слідчого ізолятора ОСОБА_7 та Сумської виправної колонії № 116 УДПтС Сумської області ОСОБА_8 , а тим більше самостійно приймати рішення про їх звільнення. Також ОСОБА_6 не мав права самостійно приймати рішення про становлення надбавок або премій вказаним керівникам установ.
		Досліджені в судовому засіданні докази, які надав прокурор, свідчать про те, що по перших чотирьох епізодах отримання неправомірної вигоди ОСОБА_42 відсутній предмет неправомірної вигоди, відсутні свідки вказаного кримінального правопорушення, а матеріали слідчих (розшукових) та негласних слідчих (розшукових) дій в силу не відкриття стороні захисту матеріалів в порядку ст.290 КПК України, ненадання суду оригіналів відеозаписів, підробки документів та інше, є недопустимими доказами. Інших доказів вчинення злочину в цій частині прокурором не надано.
		По останньому епізоду отримання неправомірної вигоди ОСОБА_42 19.02.2015 відсутні свідки вказаного кримінального правопорушення, а матеріали слідчих (розшукових) та негласних слідчих (розшукових) дій в силу, зокрема, не відкриття стороні захисту матеріалів в порядку ст.290 КПК України, ненадання суду оригіналів відеозаписів, підробки документів, порушення права на захист та інше, є недопустимими доказами. Інших доказів вчинення злочину в цій частині прокурором не надано.
		Таким чином, прокурором поза розумним сумнівом не доведено, що ОСОБА_6 вчинено кримінальне правопорушення, передбачене ч. З ст. 368 КК України.
		Таким чином, всебічно дослідивши всі обставини кримінального провадження та оцінивши кожний наданий доказ з точки зору належності, допустимості та достовірності, сукупність наданих стороною обвинувачення доказів з точки зору достатності та взаємозв`язку, суд дійшов до висновків про те, що їх не можна покласти в основу обвинувачення, оскільки частина з них здобута з грубим порушенням норм чинного законодавства, а інші  як самі по собі, так ці в сукупності  прямо чи не прямо не підтверджують існування обставин, про які зазначено в обвинувальному акті.
		Згідно ст. 62 Конституції України ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину, а обвинувачення не може ґрунтуватись на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь. Вказане встановлено і ст.17 КПК України. 
		Положення ст.373 ч.1 п.3 КПК України передбачають, що у разі, якщо не доведено, що в діянні обвинуваченого є склад кримінального правопорушення, ухвалюється виправдувальний вирок. За таких обставин ОСОБА_6 належить визнати невинуватим у пред`явленому обвинуваченні за ст.368 ч.3 КК України. 
		Ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 21.02.2015 застосовано до ОСОБА_6 запобіжний захід у виді тримання під вартою та визначено розмір застави в розмірі 700 мінімальних заробітних плат, що становить 852600 грн. (Т.2 а.с. 121,122).
		Відповідно до ст.182 ч.5 п.11 КПК України слід припинити дію запобіжного заходу ОСОБА_6 у виді застави у розмірі 852600 грн., визначеною ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 21.02.2015.
		Кошти в сумі 852 600 грн., сплачені на депозитний рахунок №373110010028 07 Печерського районного суду м. Києва в УДКСУ в Печерському районі ГУ ДКСУ в м. Києві, МФО (код банку) 820019, ЗКПО 02896745, ЄДРПОУ банку 38004897, згідно квитанції №11240591 від 23 лютого 2015 повернути заставодавцю  ОСОБА_49 (Т.1 а.с. 125). 
		Речові докази: гроші в сумі 258 грн., вилучені під час особистого обшуку, що зберігаються в матеріалах кримінального провадження досудового слідства, повернути ОСОБА_6 ; гроші в сумі 900 грн., вилучені під час обшуку службового кабінету ОСОБА_11 , що зберігаються в матеріалах кримінального провадження досудового слідства, повернути ОСОБА_11 ; гроші в сумі 2500 доларів США, вилучені під час обшуку службового кабінету ОСОБА_6 , що зберігаються в матеріалах кримінального провадження досудового слідства, повернути ОСОБА_7 ;закордонний паспорт громадянина України № НОМЕР_1 на ім`я ОСОБА_6 , що зберігається в матеріалах кримінального провадження досудового слідства, повернути ОСОБА_6 ; особову справу ОСОБА_11 , що зберігається в матеріалах кримінального провадження досудового слідства, повернути Управлінню Державної пенітенціарної служби України в Сумській області. Інші речі, що вилучались у ОСОБА_6 під час обшуку та повернуті йому, залишити в користуванні ОСОБА_50 (Т.2 а.с. 98-103, Т.5 а.с.93-95). 
		Керуючись ст.368,370,374 КПК України, суд, -
		 У Х В А Л И В:
		ОСОБА_6  визнати невинуватим у пред`явленому обвинуваченні за ст.368 ч.3 КК України у зв`язку з недоведеністю того, що в його діяннях наявний склад вказаного кримінального правопорушення та виправдати.
		Запобіжний захід у виді застави скасувати.
		Кошти в сумі 852 600 грн., сплачені на депозитний рахунок №373110010028 07 Печерського районного суду м. Києва в УДКСУ в Печерському районі ГУ ДКСУ в м. Києві, МФО (код банку) 820019, ЗКПО 02896745, ЄДРПОУ банку 38004897, згідно квитанції №11240591 від 23 лютого 2015 повернути заставодавцю  ОСОБА_49 . 
		Речові докази: гроші в сумі 258 грн., вилучені під час особистого обшуку, що зберігаються в матеріалах кримінального провадження досудового слідства, повернути ОСОБА_6 ; гроші в сумі 900 грн., вилучені під час обшуку службового кабінету ОСОБА_11 , що зберігаються в матеріалах кримінального провадження досудового слідства, повернути ОСОБА_11 ; гроші в сумі 2500 доларів США, вилучені під час обшуку службового кабінету ОСОБА_6 , що зберігаються в матеріалах кримінального провадження досудового слідства, повернути ОСОБА_7 ; закордонний паспорт громадянина України № НОМЕР_1 на ім`я ОСОБА_6 , що зберігається в матеріалах кримінального провадження досудового слідства, повернути ОСОБА_6 ; особову справу ОСОБА_11 , що зберігається в матеріалах кримінального провадження досудового слідства, повернути Управлінню Державної пенітенціарної служби України в Сумській області. Інші речі, що вилучались у ОСОБА_6 під час обшуку та повернуті йому, залишити в користуванні ОСОБА_51 . 
		Копію вироку вручити обвинуваченим та прокурору. 
		На вирок може бути подана апеляційна скарга до Апеляційного суду Сумської області через Ковпаківський райсуд м. Суми на протязі тридцяти днів з дня його проголошення.            
		 
		   Суддя                                                      ОСОБА_1

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...