Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 910/2795/17 : Господарські справи (до 01.01.2019); Застосування антимонопольного законодавства; оскарження рішень Антимонопольного комітету або його територіальних органів.
Надіслано для оприлюднення: 11.12.2017. Зареєстровано: 12.12.2017. Забезпечено надання загального доступу: 12.12.2017.
Дата набрання законної сили: 20.11.2017
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		20 листопада 2017 року Справа № 910/2795/17            
		Вищий  господарський  суд  України у складі колегії суддів:
		 Корнілової Ж.О.-головуючого (доповідач),  Могил С.К., Палія В.В.,розглянувши матеріали касаційної скарги Публічного акціонерного товариства "Айбокс Банк"на рішення та постановуГосподарського суду міста Києва від 23.05.2017 Київського апеляційного господарського суду від 18.07.2017у справі№  910/2795/17 Господарського суду міста Києваза   позовомПублічного акціонерного товариства "Айбокс Банк"доКиївського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України,третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивачаНаціональний банк Українипровизнання недійсним рішення № 64,                      
		за участю представників сторін: від позивача: не з'явилися,  від відповідача: Тацишина О.П., від третьої особи: не з'явилися,                                        
		                                             
		ВСТАНОВИВ:
		 
		Публічне акціонерне товариство "Айбокс Банк" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Київського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України про визнання недійсним рішення № 64.
		Позовні вимоги обґрунтовано тим, що висновок комітету про порушення позивачем законодавства про захист економічної конкуренції не відповідає вимогам Закону.
		Рішенням Господарського суду міста Києва від 23.05.2017 у справі № 910/2795/17 (суддя Зеленіна Н.І.) відмовлено у задоволенні позову Публічного акціонерного товариства "Айбокс Банк" до Київського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України про визнання недійсним рішення № 64.
		Постановою Київського апеляційного господарського суду від 18.07.2017 у справі № 910/2795/17 (у складі  колегії суддів: Отрюха Б.В.-головуючого, Тищенко А.І., Михальської Ю.Б.) рішення Господарського суду міста Києва  від 23.05.2017 у справі № 910/2795/17 залишено без змін.
		Не погоджуючись з рішенням Господарського суду міста Києва від 23.05.2017 та постановою Київського апеляційного господарського суду від 18.07.2017, Публічне акціонерне товариство "Айбокс Банк" звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, у якій просить рішення Господарського суду міста Києва від 23.05.2017 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 18.07.2017 скасувати, ы прийняти нове рішення про задоволення позову.
		У касаційній скарзі заявник посилається на  недотримання судами норм матеріального та процесуального права.
		Заслухавши суддю-доповідача Корнілову Ж.О., обговоривши доводи касаційної скарги, заслухавши представника відповідача, перевіривши застосування норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
		Судами встановлено, що рішенням Антимонопольного комітету України від 22.12.2016 № 64 визнано дії Публічного акціонерного товариства "Айбокс Банк" (позивач) порушенням, передбаченим пунктом 13 статті 50 Закону України "Про захист економічної конкуренції", у вигляді неподання інформації на вимогу голови Київського обласного територіального відділення від 11.07.2016 № 02-07/2391 у встановлені ним строки. За вказане порушення на позивача накладено штраф у розмірі 41300,00 грн. (а.с. 15-20).
		Відповідно до статей 3, 17, 22 та 221 Закону України "Про Антимонопольний комітет України" ПАТ "Айбокс Банк"  направлено вимогу про надання інформації. (а.с. 44-46)
		Листом від 20.07.2016 № 1438/051-б/б-01 позивачем відмовлено Антимонопольному комітету України у виконанні вимоги комітету, посилаючись на те, що така вимога за своєю формою та змістом не відповідає статті 62 "Про банки і банківську діяльність"; за порушення порядку розкриття та використання банківської таємниці банк несе відповідальність.(а.с. 42-43).
		Позивач вважає, що надав мотивоване повідомлення про неможливість надання документів, у зв'язку з чим рішення відповідача від 22.12.2016  № 65 являється незаконним та підлягає визнанню недійсним.
		Відповідно до статті 1 Закону України "Про Антимонопольний комітет України" Антимонопольний комітет України є державним органом із спеціальним статусом, метою діяльності якого є забезпечення державного захисту конкуренції у підприємницькій діяльності та у сфері державних закупівель. Особливості спеціального статусу Антимонопольного комітету України обумовлюються його завданнями та повноваженнями, у тому числі роллю у формуванні конкурентної політики, та визначаються цим Законом, іншими актами законодавства і полягають, зокрема, в особливому порядку призначення та звільнення Голови Антимонопольного комітету України, його заступників, державних уповноважених Антимонопольного комітету України, голів територіальних відділень Антимонопольного комітету України, у спеціальних процесуальних засадах діяльності Антимонопольного комітету України, наданні соціальних гарантій, охороні особистих і майнових прав працівників Антимонопольного комітету України на рівні з працівниками правоохоронних органів, в умовах оплати праці.
		Відповідно до частини 1 статті 6 Закону України "Про Антимонопольний комітет України" Антимонопольний комітет України утворюється у складі Голови та восьми державних уповноважених. Антимонопольний комітет України, адміністративні колегії Антимонопольного комітету України, державні уповноважені Антимонопольного комітету України, адміністративні колегії територіальних відділень Антимонопольного комітету України є органами Антимонопольного комітету України (ч. 7 ст. 6 Закону України "Про Антимонопольний комітет України").
		Відповідно до статті 4 Закону України "Про Антимонопольний комітет України" Антимонопольний комітет України будує свою діяльність на принципах: законності; гласності; захисту конкуренції на засадах рівності фізичних та юридичних осіб перед законом та пріоритету прав споживачів.
		Відповідно до статті 5 Закону України "Про Антимонопольний комітет України" Антимонопольний комітет України здійснює свою діяльність відповідно до Конституції України, Законів України "Про захист економічної конкуренції", "Про захист від недобросовісної конкуренції", цього Закону, інших законів та нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до цих законів.
		Частиною 1 статті 7 Закону України "Про Антимонопольний комітет України" визначено, що у сфері здійснення контролю за дотриманням законодавства про захист економічної конкуренції Антимонопольний комітет України має повноваження, в тому числі: розглядати заяви і справи про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та проводити розслідування за цими заявами і справами; приймати передбачені законодавством про захист економічної конкуренції розпорядження та рішення за заявами і справами, перевіряти та переглядати рішення у справах, надавати висновки щодо кваліфікації дій відповідно до законодавства про захист економічної конкуренції; перевіряти суб'єкти господарювання, об'єднання, органи влади, органи місцевого самоврядування, органи адміністративно-господарського управління та контролю щодо дотримання ними вимог законодавства про захист економічної конкуренції та під час проведення розслідувань за заявами і справами про порушення законодавства про захист економічної конкуренції; при розгляді заяв і справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції, проведенні перевірки та в інших передбачених законом випадках вимагати від суб'єктів господарювання, об'єднань, органів влади, органів місцевого самоврядування, органів адміністративно-господарського управління та контролю, їх посадових осіб і працівників, інших фізичних та юридичних осіб інформацію, в тому числі з обмеженим доступом; призначати експертизу та експерта з числа осіб, які володіють необхідними знаннями для надання експертного висновку; тощо.
		Відповідно до статті 22 Закону України "Про Антимонопольний комітет України" розпорядження, рішення та вимоги органу Антимонопольного комітету України, голови територіального відділення Антимонопольного комітету України, вимоги уповноважених ними працівників Антимонопольного комітету України, його територіального відділення в межах їх компетенції є обов'язковими для виконання у визначені ними строки, якщо інше не передбачено законом. 
		Невиконання розпоряджень, рішень та вимог органу Антимонопольного комітету України, голови територіального відділення Антимонопольного комітету України, вимог уповноважених ними працівників Антимонопольного комітету України, його територіального відділення тягне за собою передбачену законом відповідальність.
		Відповідно до ч. 1 ст. 48 Закону України "Про захист економічної конкуренції" за результатами розгляду справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції органи Антимонопольного комітету України приймають рішення, у тому числі про визнання вчинення порушення законодавства про захист економічної конкуренції; накладення штрафу тощо.
		Відповідно до частини 1 статті 60 Закону України "Про захист економічної конкуренції" заявник, відповідач, третя особа мають право оскаржити рішення органів Антимонопольного комітету України повністю або частково до господарського суду у двомісячний строк з дня одержання рішення. Цей строк не може бути відновлено.
		Відповідно до пункту 13 статті 50 Закону України "Про захист економічної конкуренції" порушенням законодавства про захист економічної конкуренції є неподання інформації Антимонопольному комітету України, його територіальному відділенню у встановлені органами Антимонопольного комітету України, головою його територіального відділення чи нормативно-правовими актами строки.
		Пунктом 13  постанови Пленуму Вищого господарського суду України  від 26.12.2011  № 15 "Про деякі питання практики застосування конкурентного законодавства" визначено, що у перевірці правильності застосування органами Антимонопольного комітету України пунктів 13 та 14 статті 50 Закону України "Про захист економічної конкуренції" судам необхідно враховувати, що зазначені органи не обмежені у виборі джерела для отримання інформації, необхідної для виконання їх завдань, передбачених законодавством про захист економічної конкуренції. Обов'язок з надання інформації передбачено статтею 221 Закону України "Про Антимонопольний комітет України", а обсяг запитуваної інформації повинен відповідати змістовному колу цих завдань. Судам у розгляді справ про неподання інформації чи подання інформації у неповному обсязі Антимонопольному комітету України, його територіальному відділенню слід з'ясовувати, чи було повідомлено суб'єкта господарювання про необхідність надання ним відомостей та у який саме спосіб, а також причини, з яких відомості не було надано або надано невчасно. 
		Відповідно до пункту 6 частини 1 статті 16 Закону України "Про Антимонопольний комітет України" державний уповноважений Антимонопольного комітету України має право при розгляді заяв і справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції, проведенні перевірки та в інших передбачених законом випадках вимагати від суб'єктів господарювання, об'єднань, органів влади, органів місцевого самоврядування, органів адміністративно-господарського управління та контролю, їх посадових осіб і працівників, інших фізичних та юридичних осіб інформацію, в тому числі з обмеженим доступом.
		Статтями 22, 221 Закону "Про Антимонопольний комітет України" передбачено, що вимоги державного уповноваженого Антимонопольного комітету України є обов'язковими для виконання у визначені ним строки; суб'єкти господарювання, об'єднання, органи влади, органи місцевого самоврядування, органи адміністративно-господарського управління та контролю, інші юридичні особи, їх структурні підрозділи, філії, представництва, їх посадові особи та працівники, фізичні особи зобов'язані на вимогу органу Антимонопольного комітету України, голови територіального відділення Антимонопольного комітету України, уповноважених ними працівників Антимонопольного комітету України, його територіального відділення подавати документи, предмети чи інші носії інформації, пояснення, іншу інформацію, в тому числі з обмеженим доступом та банківську таємницю, необхідну для виконання Антимонопольним комітетом України, його територіальними відділеннями завдань, передбачених законодавством про захист економічної конкуренції. 
		Відповідно до пункту 13 статті 50 Закону України "Про захист економічної конкуренції" неподання інформації комітету у встановлені органами комітету строки є порушенням законодавства про захист економічної конкуренції.
		З наявних у матеріалах справи доказів вбачається, що Антимонопольний комітет України правомірно дійшов висновку про те, що позивач не подавши інформацію на вимоги комітету у встановлені ним строки вчинив порушення законодавства про захист економічної конкуренції, яке передбачене пунктом 13 статті 50 Закону України "Про захист економічної конкуренції".
		Відповідно до статті 60 Закону України "Про банки і банківську діяльність" інформація щодо діяльності та фінансового стану клієнта, яка стала відомою банку у процесі обслуговування клієнта та взаємовідносин з ним чи третім особам при наданні послуг банку, є банківською таємницею.
		Банківською таємницею, зокрема, є:
		1) відомості про банківські рахунки клієнтів, у тому числі кореспондентські рахунки банків у Національному банку України;
		2) операції, які були проведені на користь чи за дорученням клієнта, здійснені ним угоди;
		3) фінансово-економічний стан клієнтів;
		4) системи охорони банку та клієнтів;
		5) інформація про організаційно-правову структуру юридичної особи-клієнта, її керівників, напрями діяльності;
		6) відомості стосовно комерційної діяльності клієнтів чи комерційної таємниці, будь-якого проекту, винаходів, зразків продукції та інша комерційна інформація;
		7) інформація щодо звітності по окремому банку, за винятком тієї, що підлягає опублікуванню;
		8) коди, що використовуються банками для захисту інформації;
		9) інформація про фізичну особу, яка має намір укласти договір про споживчий кредит, отримана під час оцінки її кредитоспроможності.
		Відповідно до п. 3 статті 62 Закону України "Про банки і банківську діяльність" інформація щодо юридичних та фізичних осіб, яка містить банківську таємницю, розкривається банками: органам прокуратури України, Служби безпеки України, Державному бюро розслідувань, Національної поліції, Національному антикорупційному бюро України, Антимонопольного комітету України-на їх письмову вимогу стосовно операцій за рахунками конкретної юридичної особи або фізичної особи-суб'єкта підприємницької діяльності за конкретний проміжок часу.
		Відповідно до ч. 2 статті 62 Закону України "Про банки і банківську діяльність" вимога відповідного державного органу на отримання інформації, яка містить банківську таємницю, повинна: 1) бути викладена на бланку державного органу встановленої форми; 2) бути надана за підписом керівника державного органу (чи його заступника), скріпленого гербовою печаткою; 3) містити передбачені цим Законом підстави для отримання цієї інформації; 4) містити посилання на норми закону, відповідно до яких державний орган має право на отримання такої інформації.
		Вимоги Антимонопольного комітету України про надання інформації, що містить банківську таємницю, відповідали приписам частини 2 статті 62 Закону України "Про банки і банківську діяльність".
		Суди дійшли до правильного висновку, що комітет у межах наданих йому повноважень мав право витребувати у Публічного акціонерного товариства "Айбокс Банк" інформацію, необхідну для розгляду звернення Національного антикорупційного бюро України від 10.03.2016 № 043-076/5743, яка є банківською таємницею, а позивач зобов'язаний надати запитувану інформацію у встановлені строки і невиконання розпоряджень, рішень і вимог голови територіального відділення Антимонопольного комітету України відповідно до частини 2 статті 22 Закону України "Про антимонопольний комітет України", що тягне за собою передбачену законом відповідальність, а ПАТ "Айбокс Банк" вказані вимоги не виконало.
		Відповідно до статті 51 Закону України "Про захист економічної конкуренції" порушення законодавства про захист економічної конкуренції тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
		Відповідно до частини 2 статті 52 Закону України "Про захист економічної конкуренції" за порушення передбачені, зокрема, пунктом 13 статті 50 Закону України "Про захист економічної конкуренції" накладається штраф у розмірі до одного відсотка доходу (виручки) суб'єкта господарювання від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) за останній звітний рік, що передував року, у якому накладається штраф.
		Враховуючи  викладене, суд апеляційної інстанції правомірно погодився з висновком суду першої інстанції  щодо правомірності прийняття рішення комітетом від 22.12.2016 № 64, оскільки останній діяв у порядку та спосіб, встановлений законом; висновки викладені у рішенні відповідають фактичним обставинам справи;  позовні вимоги є необґрунтованими, недоведеними та спростованими належним чином та у встановленому законом порядку відповідачем, та такими, що не підлягають задоволенню.
		Відповідно до ст. 1117 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
		Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.
		У касаційній інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
		Відповідно до ст. 1119  Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право:
		1) залишити рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення;
		2) скасувати рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції повністю або частково і прийняти нове рішення;
		3) скасувати рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції і передати справу на новий розгляд, якщо суд припустився порушень норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи. Справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, якщо порушення норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, допущені тільки цим судом. У всіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції;
		4) скасувати рішення першої інстанції, постанову апеляційної інстанції повністю або частково і припинити провадження у справі чи залишити позов без розгляду повністю або частково;
		5) змінити рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції;
		6) залишити в силі одне із раніше прийнятих рішень або постанов.
		Рішення Господарського суду міста Києва від 23.05.2017 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 18.07.2017 Господарського суду міста Києва прийнято з дотриманням вимог матеріального та процесуального права, з'ясуванням всіх обставин, що мають значення для правильного вирішення спору. 
		Доводи скаржника, викладені у касаційній скарзі судова колегія вважає непереконливими, і такими, що спростовуються наявними доказами та встановленими матеріалами справи. 
		Таким чином рішення Господарського суду міста Києва від 23.05.2017 та постанова Київського апеляційного господарського суду від 18.07.2017 Господарського суду міста Києва підлягають залишенню без змін.             
		Керуючись статтями 1115, 1117, 1119-11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України
		 
		ПОСТАНОВИВ:
		 
		Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Айбокс Банк" на рішення Господарського суду міста Києва від 23.05.2017 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 18.07.2017 у справі № 910/2795/17 Господарського суду міста Києва залишити без задоволення.
		Рішення Господарського суду міста Києва від 23.05.2017 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 18.07.2017 у справі № 910/2795/17 Господарського 
		 
		 
		 
		 
		 
		суду міста Києва залишити без змін.
		 
		 
		 
		Головуючий, суддя:Корнілова Ж. О. Судді:Могил С.К.  Палій В.В.

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...