Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 753/11000/14-ц : Цивільні справи (до 01.01.2019); Позовне провадження; Спори, що виникають із договорів; Спори, що виникають із договорів купівлі-продажу.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 12.12.2017. Забезпечено надання загального доступу: 13.12.2017.
Дата набрання законної сили: 21.11.2017
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА
		 
		 
		РІШЕННЯ
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		21 листопада 2017 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду м. Києва у складі:
		головуючого - судді               Гаращенка Д.Р.
		суддів                                       Левенця Б.Б., Невідомої Т.О.
		при секретарях                        Дука В.В.
		розглянувши у судовому засіданні справу, за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 за довіреністю - ОСОБА_2 на заочне рішення Дарницького районного суду м. Києва від 21 жовтня 2014 року у справі за позовом Приватного акціонерного товариства «Фармацевтична фірма «Дарниця» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором купівлі-продажу квартири, 
		ВСТАНОВИЛА:
		16 червня 2014 року ПАТ «Фармацевтична фірма «Дарниця» звернулась до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення суми заборгованості за договором купівлі-продажу квартири в якому, з уточненнями, остаточно просили стягнути з відповідача заборгованість за договором купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 у розмірі 119 654,5 грн., в тому числі 110 869,92 грн. заборгованість за договором та 8 784,58 грн. три відсотки річних за користування грошовими коштами за період з 14.02.2012 р. по 05.10.2014 р. 
		Свої вимоги обґрунтовували тим, що 14 лютого 1997 року між ПАТ Фармацевтична фірма «Дарниця»» та ОСОБА_1 був укладений договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_2 за умовами якого відповідач придбала квартиру АДРЕСА_1 за 22 277 гривень, що на момент здійснення операції складало 11 763 «умовні одиниці» за курсом Національного банку України на день укладання даного договору. Повна вартість квартири повинна бути сплачена протягом 15 років з моменту укладання договору, тобто до 14 лютого 2012 року, але відповідач кошти сплатила не повністю, тому з цього приводу виник спір.
		Справа № 753/1ів річниї000/14-ц№ апеляційного провадження: 22-ц/796/6658/2017Головуючий у суді першої інстанції: Куренков Є.С.Доповідач у суді апеляційної інстанції: Гаращенко Д.Р.Заочним рішенням Дарницького районного суду м. Києва від 21 жовтня 2014 року позов задоволено.
		Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Фармацевтична фірма «Дарниця»» 110 869 грн. 92 копійки за договором купівлі-продажу від 14 лютого 1997 р., 8 784 грн. 58 коп. три проценти річних за користування грошовими коштами за період з 14 лютого 2012 р. по 05 жовтня 2014 р., а всього 119 654 грн. 50 коп.
		Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Фармацевтична фірма «Дарниця»» 1 196 грн. 54 коп. судового збору. 
		7 березня 2017 р. адвокат ОСОБА_2,  діючий в інтересах ОСОБА_1 на підставі довіреності, подав до суду заяву про перегляд заочного рішення.
		Ухвалою Дарницького районного суду м. Києва від 24 квітня 2017 року у задоволенні заяви представника відповідача про перегляд заочного рішення відмовлено.
		Не погоджуючись з заочним рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_1, через свого представника, подала апеляційну скаргу, у якій, посилаючись на його незаконність і необґрунтованість, неповне та неправильне встановлення судом обставин справи, порушення норм матеріального та процесуального права, просила рішення скасувати та ухвалити нове яким відмовити у задоволенні позову.
		В обґрунтування заявлених вимог апелянт послалася на те, що судом першої інстанції не було враховано висновків ВСУ в подібних справах, а саме про те, що договором встановлено вартість квартири по курсу еквівалентному на день укладання договору, а не на день розрахунку.
		Крім того, апелянт посилається на те, що суд не звернув увагу, що в договорі зазначено еквівалент в «умовних одиницях», проте в світі не існує такої грошової одиниці.
		У судовому засіданні представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 підтримали апеляційну скаргу та просили її задовольнити.
		 Представники ПАТ «Фармацевтична фірма «Дарниця» у судовому засіданні підтримали апеляційну скаргу та просили її задовольнити.
		Вислухавши доповідь судді-доповідача, пояснення сторін,  вивчивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів прийшла до наступного висновку.
		Згідно зі ст. 213 ЦПК України  рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.
		Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом.
		Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
		Відповідно до ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; як розподілити між сторонами судові витрати; чи є підстави допустити негайне виконання судового рішення; чи є підстави для скасування заходів забезпечення позову.
		Судом першої інстанції вірно встановлено, що 14 лютого 1997 р. між Закритим Акціонерним Товариством Фірма «Дарниця» та ОСОБА_1 був укладений договорі купівлі-продажу однокімнатної квартири № 40, загальною площею 36.0 кв.м., в тому числі 19.4 кв.м. житлової площі, як розташована за адресою АДРЕСА_1.
		Укладений договір був посвідчений 14 лютого 1997 р. державним нотаріусом сьомої київської нотаріальної контори Іваненко Р.С. та зареєстровано в реєстрі за № 3у-876. 
		За умовами вказаного договору вартість квартири була визначена у розмірі 22 227 грн., що відповідно п. 4 договору, на момент здійснення операції складає 11 763 умовні одиниці за курсом Національного Банку України на день укладення договору.
		Згідно з п. 5 договору купівлі-продажу встановлено, що Покупець виплачує Продавцю повну вартість  квартири протягом 15 років з моменту укладення договору, тобто до 14 лютого 2012 р.
		Задовольняючи позовні вимоги ЗАТ «Фармацевтична Фірма «Дарниця», суд першої інстанції виходив з того, що згідно з розрахунком, наданим суду позивачем, відповідач не сплатила  за договором купівлі-продажу 8 568 доларів США, що становить 110 869 грн. 92 коп. Вважав, що такою не сплатою відповідач порушила права позивача і тому вказана сума була стягнута.
		Також судом першої інстанції були задоволенні позовні вимоги позивача в частині стягнення трьох  відсотків річних за користування грошовими коштами у сумі 8 784 грн. 58 коп., та стягнуто судовий збір.
		Проте, з таким висновком суду першої інстанції колегія суддів погодитись не може, з наступних підстав.
		Колегія суддів встановила, що договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_3 був укладений сторонами, згідно з нормами ЦК України 1963р.
		На виконання умов укладеного договору купівлі-продажу від 14 лютого 1997 р. ОСОБА_1 сплатила повну суму вартості квартири по АДРЕСА_1, що підтверджується квитанціями по оплаті (т.1. а.с. 96-98), довідкою ЗАТ «Фармацевтична Фірм «Дарниця» від 15.12.2000 р. (т.1 а.с.89), квитанцією № ПН 138 від 09 вересня 2011 р. (т. 1 а.с.100), та 1 114 грн. державного мита, що встановлено в договорі купівлі-продажу (т. 1 а. с. 6 оборот).   
		П. 2 Постанови Пленуму  Верховного Суду України № 14 від 18.12.2009 р. «Про судове рішення у цивільній справі» роз'яснено, що відповідно до положень ст. 10-11 ЦПК України суд розглядає справи в межах заявлених позивачем вимог та зазначених і доведених ним обставин. 
		Згідно ч. 1 ст. 11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.
		Відповідно до ч.1 ст.15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
		Відповідно до положень ч. 3 ст.10 та ч. 1 ст.60 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.
		Згідно ч. 4 ст.60 ЦПК України, доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
		Відповідно до ст. ст. 303, 304 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.
		Згідно зі ст. 228 ЦК Української СРСР в редакції 1963 р. було встановлено, що продаж майна проводиться за цінами які встановлюють сторони, якщо інше не передбачено законодавчими актами. 
		Відповідно до ст. 169 ЦК Української СРСР в редакції 1963 р.  встановлено, що грошові зобов'язання повинні бути виражені і підлягають оплаті в радянській (національній) валюті. Вираження та оплата грошових зобов'язань в іноземній валюті допускається у випадках встановлених законодавства Союзу РСР.
		Положеннями ст. 99 Конституції України встановлено, що грошовою одиницею України є гривня.  
		Частина 1 ст. 3 Декрету Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю» від 19 лютого 1993 р. встановлено, що валюта України є єдиним законним засобом платежу  на території України, який приймається без обмежень для оплати будь яких вимог і зобов'язань, якщо інше не передбачено цим Декретом, іншими актами валютного законодавства. 
		Таким чином закон встановлює обов'язкове здійснення платежів на території України в національній валюті, однак він не забороняє використання в обчисленні грошових зобов'язань в іноземній валюті або інших розрахункових величинах.
		Згідно з ч. 4 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного Кодексу України цей кодекс застосовується до цивільних відносин, що виникли після набрання ним чинності (з 1 січня 2004 р.). Щодо цивільних відносин, які виникли до набрання чинності ЦК України, його положення застосовуються до тих права і обов'язків, що виникли або продовжують існувати після набрання ним чинності. 
		Іноземна валюта може використовуватись в Україні у випадках і в порядку встановлених законом (ч. 1,2 ст. 192 ЦК України).
		Такими випадками є статті 193, 524, 533 ЦК України, Закон України від 16 квітня 1991 р. № 959-X-II «Про зовнішньоекономічну діяльність», Закон України від 23 вересня 1994 р. № 185/94-ВР «Про порядок здійснення в іноземній валюті».
		За змістом частин 1, 2 ст. 533 ЦК України грошове зобов'язання  має бути виконане в гривнях. Якщо в зобов'язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті в гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом. 
		Обґрунтовуючи свої вимоги ПрАТ «Фармацевтична Фірма «Дарниця» посилалась на п. 4 укладеного між сторонами договору купівлі-продажу за яким встановлена вартість квартири з прив'язкою до умовних одиниць, тобто долара США, а тому відповідач сплачуючи кошти за квартиру не повністю сплатила її вартість, оскільки виплачена нею сума не відповідає грошову еквіваленту вартості квартири визначеному сторонами в умовних одиницях, тобто в доларах США по курсу НБУ на день платежу. 
		Також позивач вважає, що сума боргу відповідача встановлена рішенням Апеляційного суду м. Києва від 13 лютого 2013 р. за яким суд встановив наявність у відповідача боргу по оплаті за квартиру у сумі 8 568 доларів США, що позивач вважає не потребує доказування відповідно до ч. 3 ст. 61 ЦПК України.   
		Підтвердженням розуміння відповідача,  в тому що умовні одиниці є доларом США, позивач посилався на укладену сторонами додаткову угоду від 14 лютого 1997 р. згідно з якою була встановлена вартість квартир в доларах США,  та розрахунком заборгованості згідно з яким відповідач сплачувала кошти за договором купівлі-продажу в еквіваленті до долара США. 
		Враховуючи доводи позивача суд першої інстанції позовні вимоги задовольнив у повному обсязі. 
		Колегія суддів не приймає до уваги посилання позивача на укладення між сторонам договору купівлі-продажу додаткової угоди, оскільки в подальшому вона була визнання недійсною, а тому посилання на неї є безпідставними.
		Також колегія суддів вважає, що позивач помилково послався на обставини які викладені в рішенні Апеляційного суду м. Києва від 13 лютого 2013 р., як на такі які встановлені судом та не потребують доказуванню, оскільки у вказаному рішенні була викладена інформація з довідки ЗАТ «Фармацевтична Фірма  «Дарниця» від 7 вересня 2012 р. з якої вбачалась заборгованість у сумі 8 568 доларів США, однак оцінку даним документам, як доказам суд не давав, перевірки наявності оплат або відсутності не проводив, зазначивши, що доказів на спростування довідок про заборгованість  позивачами не надано.
		Колегія суддів вважає, що позиція суду щодо існуючих обставин може бути змінена під час ретельної перевірки обставин та доказів. Враховуючи те, що предметом розгляду   за рішенням Апеляційного суду м. Києва від 13 лютого 2013 р. було усунення перешкод у користування власністю та зобов'язання вчинити дії, то висновки суду щодо наявності заборгованості можуть бути перевірені при розгляді справи щодо стягнення заборгованості. 
		Також колегія суддів не може прийняти, як належний доказ розрахунок заборгованості ОСОБА_1 ( т.1. а.с. 176), оскільки колегія суддів перевіряє рішення суду першої інстанції з урахуванням доказів, які були предметом судового дослідження та обґрунтування судового рішення. Оскільки такий розрахунок не був предметом дослідження в суді першої інстанції, то він не може бути прийнятий та врахований як належний доказ.  
		Згідно з п. 4 перехідних та прикінцевих положень Цивільного Кодексу України 2004 р.  встановлено, що ЦК України застосовується до цивільних відносин, що виникли після набрання чинності цим законом. 
		Щодо цивільних відносин, які виникли до набрання чинності ЦК України, положення цього Кодексу застосовуються до тих прав і обов'язків, що виникли або продовжують існувати після набрання ним чинності.
		Згідно з ст. 533 ЦК України в редакції 2004 р. встановлено, що грошове зобов'язання має бути виконане в гривнях.
		Якщо у зобов'язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума підлягає сплаті за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення  не встановлений договором або законом. Чи іншим  нормативно правовим актом .    
		Умови укладеного між сторонами  договору  купівлі-продажу  визначають, що продаж здійснено за 22 227 грн., що на момент здійснення операції складає 11 763 умовних одиниці за курсом НБУ на день укладення договору.
		Згідно з п. 5  визначено обов'язок відповідача сплатити вартість квартири протягом 15 років. Проте договір не містить посилання на визначення обов'язку по оплаті вартості квартири в залежності від курсу будь якої іноземної валюти.
		Також, в договорі відсутній будь який графік платежів який повинна була виконувати відповідач в залежності від курсу іноземної валюти і відсутні порядку здійснення розрахунку із корегуванням розміру періодичного платежу відповідно до курсу НБУ до іноземної валюти. 
		Згідно з неприйнятим колегією суддів розрахунком по оплаті він не підтверджує систематизації здійснених відповідачем платежів з урахуванням зміни курсу долара США, на що посилається позивач. 
		Матеріалами справи повністю встановлено та підтверджено сплата відповідачем вартості квартири за укладеним договором купівлі-продажу. 
		Таким чином колегія суддів прийшла до висновку, що суд першої інстанції на вказані обставини уваги не звернув та дійшов до помилкового висновку про задоволення позову.
		З урахуванням викладених доводів колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а заочне рішення Дарницького районного суду м. Києва від 21 жовтня 2014 року скасуванню з ухваленням нового про відмову у задоволенні позову. 
		Керуючись ст.ст.218, 303-304, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів, 
		ВИРІШИЛА:
		Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 за довіреністю - ОСОБА_2 задовольнити.
		Заочне рішення Дарницького районного суду м. Києва від 21 жовтня 2014 року скасувати та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову.
		Рішення набирає законної сили з моменту  проголошення, але може бути оскаржена протягом 20 днів з дня набрання нею законної сили до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.
		 
		Головуючий                                                      
		 
		 
		Судді

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...