Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 647/2043/17 : Цивільні справи (до 01.01.2019); Позовне провадження; Спори, що виникають із житлових правовідносин; Спори, що виникають із житлових правовідносин про визнання особи такою, що втратила право користуванням жилим приміщенням.
Надіслано для оприлюднення: 12.12.2017. Зареєстровано: 12.12.2017. Забезпечено надання загального доступу: 13.12.2017.
Дата набрання законної сили: 01.02.2018
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		Справа № 647/2043/17
		№ провадження 2/647/737/2017 
		 
		Р І Ш Е Н Н Я
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		07.12.2017   року                        Бериславський районний суд Херсонської області    
		                                                         в складі: головуючого судді - В.С.Миргород                        
		                                                         при секретарі    І.В.Татаровській                  
		                                                         за участю представника відповідача  ОСОБА_1
		                       
		розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Бериславі Херсонської області цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, про позбавлення права користування житловим приміщенням, третя особа Служба у справах дітей Бериславської районної державної адміністрації, суд -
		 
		                                                                           В С Т А Н О В И В:
		 
		ОСОБА_2 звернувся до Бериславського районного суду Херсонської області з позовною заявою до ОСОБА_3, про позбавлення права користування житловим приміщенням, третя особа Служба у справах дітей Бериславської районної державної адміністрації. Свої позовні вимоги обґрунтовує наступним:
		На підставі Свідоцтва про право власності на житло від 01.07.1994 року, виданого згідно розпорядження від 08.06.1994 року №1363, він є співвласником будинку АДРЕСА_1У вказаному будинку зареєстрована відповідач ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, яка фактично в будинку ніколи не проживала.
		12.04.2008 року, його донька - ОСОБА_6, уклала шлюб з ОСОБА_5 та у травні 2008 року удочерила неповнолітню дитину ОСОБА_5 - ОСОБА_3.
		Рішенням Бериславського районного суду від 23.01.2014 року шлюб між його донькою ОСОБА_6 та ОСОБА_5 розірвано.
		Рішенням Бериславського районного суду від 10.11.2014 року скасовано усиновлення ОСОБА_7 неповнолітньої ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 року, включено відомості до актового запису про народження ОСОБА_3, вказано матір'ю - громадянку Російської Федерації ОСОБА_9.
		Він був змушений зареєструвати у своєму будинку дитину - ОСОБА_3, оскільки дитина мала йти до школи, без реєстрації вона б не була оформлена до школи. ОСОБА_5 не був ніколи зареєстрований у його будинку, не проживав. Його місце знаходження не відоме.
		ОСОБА_3 залишилась зареєстрованою у належному йому будинку, хоча фактично виїхала з 2015 року за межі м. Берислав.
		Відповідачка не є членом сім'ї співвласників будинку, оскільки усиновлення скасовано.
		Реєстрація ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, у його будинку є перешкодою у його здійсненні права користування та розпоряджання своїм майном.
		Просить ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, позбавити права користування домоволодінням, що розташоване за адресою: АДРЕСА_1 
		Позивач та її представник в судове засідання не з'явились, через канцелярію суду від представника позивача надійшла заява, згідно якої вона просить справу розглянути без її участі та участі позивача, позовні вимоги підтримує, просить їх задовольнити в повному обсязі.
		Представник відповідача в судовому засіданні просив відмовити в задоволенні позову, зазначивши, що ОСОБА_3 право користування будинком не набула, оскільки у будинку не проживала, не користувалась ним, була лише зареєстрована, а тому немає підстав, позбавляти її цього права
		Представник третьої особи в судове засідання не з'явилась, про дату, місце та час розгляду справи була повідомлена належним чином, про причини неявки до суду не повідомила.
		Відповідно до ч. 2 ст. 158 ЦПК України, особа, яка бере участь у справі, має право заявити клопотання про розгляд справи за її відсутності.      
		Відповідно до ст.169 ЦПК України, якщо суд не має відомостей про причину неявки учасника розгляду цивільної справи, повідомленого належним чином, або причину неявки буде визнано неповажною, суд вирішує справу на підставі наявних у справі даних чи доказів.  
		Згідно з ст.169 ЦПК України суд визнав за можливе розглянути справу за відсутності представника позивача та третьої особи, які належним чином повідомлені про судовий розгляд справи. 
		Положення ст.ст. 3, 11 ЦПК України, ст. 15 ЦК Україні, а також положення ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, гарантують кожній особі право на захист її порушених, оспорюваних чи невизнаних прав а також охоронюваних законом інтересів судом.         
		Вимоги ст. ст. 60, 179, 213, 214, 301 ЦПК України зобов'язують суд з'ясувати обставини, що обґрунтовують заявлені вимоги, на підставі наданих на їх підтвердження доказів.   
		Під час розгляду цієї цивільної справи судом були створені всі умови для реалізації прав та виконання обов»язків учасниками судового розгляду, у тому числі й в частині надання доказів на підтвердження позовних вимог             
		Судом було роз'яснено право сторонам по справі заявляти клопотання про витребування судом доказів, якщо у сторін існують складності в їх отриманні, подавати відповідні докази, заявляти клопотання про витребування документів та призначення експертиз по справі.  
		Відносно надання суду будь-яких інших доказів сторони наголошували на тому, що надали до справи всі наявні в них докази.                   
		З огляду на вищенаведене, суд розглядає справу на підставі тих доказів, які є у матеріалах справи і вважає, що їх достатньо для розгляду цієї справи по суті.    
		Заслухавши представника відповідача, дослідивши матеріали справи, суд встановив такі обставини і відповідні їм правовідносини. 
		Судом встановлено, що на підставі свідоцтва про право власності на житло від 01.07.1994 року, виданого на підставі розпорядження №1363 від 08.06.1994 року, позивач є співвласником будинку АДРЕСА_1
		Згідно ч.1 ст.316 ЦК України, правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.   
		Відповідно до ч.1 ст.317 ЦК України, власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.         
		Згідно ч.1 ст.383 ЦК України власник житлового будинку, квартири має право використовувати помешкання для власного проживання, проживання членів своєї сім»ї та інших осіб. 
		Відповідно до ст.ст.386, 391 ЦК України, власник має право звертатися з до суду за захистом свого права власності перед іншою особою та вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном. 
		Відповідно до ст.ст.41, 47 Конституції України, ст.391 ЦК України, ст.9 ЖК України та ст..1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, до якої Україна приєдналася 17 липня 1997 року відповідно до Закону України «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів №2, 4, 7 та 11 до Конвенції», закріплено право особи на безперешкодне користування своїм майном та закріплює право власника володіти, користуватися і розпоряджатися належним йому майном, на власний розсуд вчиняти щодо свого майна будь-які угоди, відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб. Кожен має право на житло. Ніхто не може бути примусово позбавлений житла інакше як на підставі закону за рішенням суду. Ніхто не може бути виселений із займаного жилого приміщення або обмежений у праві користування жилим приміщенням інакше як з підстав і в порядку, передбачених законом. Власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.          
		Відповідно до п.34 Постанови ПВССУ №5 від 07.02.2014 року «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав» під час розгляду позовів про визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням, судам необхідно чітко розмежовувати правовідносини, які виникають між власником та попереднім власником житла, і правовідносини, які виникають між власником житла та членами його сім'ї, попередніми членами його сім'ї, а також членами сім'ї попереднього власника житла. Так, власник житла має право вимагати визнання попереднього власника таким, що втратив право користування житлом, що є наслідком припинення права власності на житлове приміщення (пункт 3 частини першої статті 346 ЦК) із зняттям останнього з реєстрації.         
		Усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження своїм майном, зокрема жилим приміщенням, шляхом зняття особи з реєстраційного обліку, залежить від вирішення питання про право користування такої особи жилим приміщенням відповідно до норм житлового та цивільного законодавства (наприклад, статті 71, 72, 116, 156 ЖК УРСР;стаття 405 ЦК), а саме від вирішення однієї із таких вимог: про позбавлення права власності на жиле приміщення; про позбавлення права користування жилим приміщенням; про визнання особи безвісно відсутньою; про оголошення фізичної особи померлою.        
		Принципи здійснення права власності закріплені у статті 319 ЦК, де, зокрема, зазначено, що власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд і може вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону, дотримуючись при цьому моральних засад суспільства, а держава не втручається у здійснення власником своїх правомочностей щодо належного йому майна і забезпечує власникам рівні умови здійснення своїх прав.   
		Відповідачка ОСОБА_3 зареєстрована в будинку АДРЕСА_1
		З 2009 року по 2014 роки ОСОБА_3 навчалась у ЗОШ №10 Новокаховської міської ради Херсонської області та 28.08.2014 року вибула до Казачелагерської ЗОШ. 
		Відповідно до ст. 29 ЦК України (в поточній редакції від 02.09.2014 р.) «місцем проживання фізичної особи є житло, в якому вона проживає постійно або тимчасово».    
		Згідно до абзацу 5 статті 3 Закону № 1382-IV термін «місце проживання - житло, розташоване на території адміністративно-територіальної одиниці, в якому особа проживає постійно або тимчасово».                               Відповідно до частини третьої статті 29 ЦК України місцем проживання фізичної особи у віці від десяти до чотирнадцяти років є місце проживання її батьків (усиновлювачів) або одного з них, з ким вона проживає, опікуна або місцезнаходження навчального закладу чи закладу охорони здоров'я тощо, в якому вона проживає, якщо інше місце проживання не встановлено за згодою між дитиною та батьками (усиновлювачами, опікуном) або організацією, яка виконує щодо неї функції опікуна.
		Судом встановлено, що ОСОБА_3 у спірному будинку ніколи не проживала, даних факт не заперечував також і представник відповідачки адвокат ОСОБА_1 
		Рішенням колегії суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Херсонської області від 04.08.2015 року, залишеним без змін ухвалою колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 02.12.2015 року визначено місце проживання дитини ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 разом з матір»ю ОСОБА_9 за місцем її проживання. (а.с.45-48).            
		Зазначене рішення дає підстави суду зробити висновок про те, що права дитини не порушені, а захищені саме цим рішенням та визначено місце проживання дитини за адресою матері. 
		Судом встановлено та даний факт не оспорювали сторони по справі, що мати ОСОБА_3 13.05.2015 року перетнула державний кордон України та проживає в Італії. 
		Вищенаведене свідчить про те, що ОСОБА_3 не користується спірним домоволодіння, а лише зареєстрована у ньому.     
		За змістом частини першої статті 16 ЦК кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.     
		У разі будь-яких обмежень у здійсненні права користування та розпорядження своїм майном власник має право вимагати усунення відповідних перешкод, у тому числі шляхом звернення до суду за захистом свого майнового права, зокрема , із позовом про усунення перешкод у користуванні власністю.           
		Водночас відповідно до статті 7 Закону № 1382-IV зняття з реєстрації місця проживання здійснюється протягом семи днів на підставі заяви особи, запиту органу реєстрації за новим місцем проживання особи, остаточного рішення суду (про позбавлення права власності на житлове приміщення або права користування житловим приміщенням, визнання особи безвісно відсутньою або померлою), свідоцтва про смерть.        
		Таким чином, як випливає із указаної норми, зняття з реєстрації місця проживання може бути здійснено на підставі рішення суду виключно про: 1) позбавлення права власності на житлове приміщення; 2) позбавлення права користування житловим приміщенням; 3) визнання особи безвісно відсутньою; 4) оголошення фізичної особи померлою.      
		З огляду на те, що Закон № 1382-IV є спеціальним нормативно-правовим актом, який регулює правовідносини, пов'язані із зняттям з реєстрації місця проживання, положення статті 7 цього Закону підлягають застосуванню до усіх правовідносин, виникнення, зміна чи припинення яких пов'язані з юридичним фактом зняття з реєстрації місця проживання.    
		Отже, у разі будь-яких обмежень у здійсненні права користування та розпорядження своїм майном власник має право вимагати усунення відповідних перешкод, зокрема, шляхом зняття особи з реєстрації місця проживання, пред'явивши разом з тим одну із таких вимог: 1) про позбавлення права власності на житлове приміщення; 2) про позбавлення права користування житловим приміщенням; 3) про визнання особи безвісно відсутньою; 4) про оголошення фізичної особи померлою.  
		Аналогічний правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду України від 30 червня 2015 року (справа № 21-1438а15).           
		ОСОБА_3 не є членом сім'ї співвласників будинку, не набуває за фактом реєстрації ніяких майнових прав відносно домоволодіння, і, відповідно, будучи знятою з реєстрації в спірному домоволодінні, ніяких майнових прав не втрачає.       
		Відповідно до ст. 212 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення. Суд оцінює належність, допустимість і взаємний зв'язок доказів в їх сукупності.         
		Таким чином, оцінюючи належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, враховуючи те, що сторони по справі не перебувають в договірних відносинах, договору найму жилого приміщення між ними не укладалося, в належному позивачу будинку відповідачка ніколи проживала, витрат на утримання будинку не здійснював, за таких обставин суд дійшов висновку що вимоги позивача є правомірними, його порушене право підлягає судовому захисту, шляхом позбавлення відповідача права користування чужим майном (спірним житловим будинком).                              Відповідно до ст. 41 Конституції України, ст. 7 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні», Постанови ПВССУ №5 від 07.02.2014 року «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав» на підставі ст.319, 321 ЦК України, керуючись ст.ст. 10, 11, 60, 88, 212-215 ЦПК України, суд -
		 
		                                                                                В И Р І Ш И В:
		 
		Позов задовольнити.
		Позбавити ОСОБА_3 права користування домоволодінням, що розташоване за адресою:АДРЕСА_1 
		Рішення суду може бути оскаржено протягом десяти днів з часу проголошення, шляхом подачі апеляційної скарги до апеляційного суду Херсонської області через Бериславський районний суд Херсонської області.         
		Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення мають право подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.        
		Апеляційна скарга, подана після закінчення строків, встановлених ст..294 ЦПК України, залишається без розгляду, якщо апеляційний суд за заявою особи, яка її подала не знайде підстав для поновлення строку про що постановляється ухвала.       
		Суддя                                             В.  С.  Миргород

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...