Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 826/12500/16 : Адміністративні справи (до 01.01.2019); Справи зі спорів з приводу реалізації державної політики у сфері економіки, зокрема зі спорів щодо:.
Надіслано для оприлюднення: 11.12.2017. Зареєстровано: 13.12.2017. Забезпечено надання загального доступу: 15.12.2017.
Дата набрання законної сили: 12.04.2018
Результат оскарження 12.04.2018 Київський апеляційний адміністративний суд: відмовлено у відкритті провадження
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
		П О С Т А Н О В А
		І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И
		м. Київ
		08 грудня 2017 року                               № 826/12500/16
		Окружний адміністративний суд міста Києва у складі колегії суддів: головуючого судді Катющенка В.П., суддів: Кармазіна О.А., Скочок Т.О., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу
		за позовомОСОБА_1 до третя особа:  про Міністерства юстиції України Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг визнання протиправною та скасування державної реєстрації постанови,В С Т А Н О В И В:
		ОСОБА_1 звернулась до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом, у якому просить суд визнати протиправною та скасувати державну реєстрацію постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 30.09.2015 № 2498. Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач керувалась пунктом 6 Положення про державну реєстрацію нормативно-правових актів міністерств та інших органів виконавчої влади, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.10.1992 № 731, яким установлено, що Міністерство юстиції України здійснює державну реєстрацію актів міністерств та інших центральних органів виконавчої влади. Оскільки Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг не є ні міністерством, ні центральним органом виконавчої влади, позивач вважає, що відповідач не мав повноважень проводити державну реєстрацію актів Комісії. Зазначає, що оскаржувана державна реєстрація акта порушує права позивача, оскільки його дія поширюється й на позивача.
		У судовому засіданні 22 листопада 2017 року представник позивача підтримав позовні вимоги та просив суд позов задовольнити у повному обсязі з мотивів, викладених у позовній заяві. А також заявив усне клопотання про продовження розгляду справи без участі представника позивача, яке судом задоволено.
		Представник відповідача у судовому засіданні 22 листопада 2017 року заперечувала проти позовних вимог та просила суд відмовити у задоволенні позову з підстав, викладених у письмових запереченнях (а.с. 38-41). Пояснила, що державна реєстрація оскаржуваної постанови проведена відповідачем у передбаченому законодавством порядку, на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
		Третя особа не забезпечила явку у судове засідання уповноваженого представника, про причини неявки суд не повідомила, про дату, час і місце судового розгляду справи повідомлена належним чином. У матеріалах справи містяться письмові пояснення представника Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг Г.Пронози, у яких остання зазначила, що Комісія є державним колегіальним органом, підпорядкованим Президентові України і підзвітним Верховній Раді України, і рішення Комісії, які є нормативно-правовими актами, підлягають підлягають обов'язковій державній реєстрації в установленому законодавством порядку (а.с. 12-16).  
		Відповідно до частини шостої статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.
		Враховуючи наведене, в судовому засіданні 22.11.2017 суд ухвалив про продовження розгляду справи в порядку письмового провадження.
		Розглянувши подані документи і матеріали, вислухавши пояснення представника позивача та представника відповідача, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов наступних висновків.
		6 листопада 2015 року Міністерством юстиції України зареєстровано постанову Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 30.09.2015 № 2498 "Про затвердження Типового договору розподілу природного газу" за N 1384/27829.
		Вважаючи протиправною державну реєстрацію вказаного нормативно-правового акта, позивач звернулась до суду з даним позовом.
		Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.
		Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. 
		Указом Президента України від 3 жовтня 1992 року N 493/92 установлено, що нормативно-правові акти, які видаються міністерствами, іншими органами виконавчої влади, органами господарського управління та контролю і які зачіпають права, свободи й законні інтереси громадян або мають міжвідомчий характер, підлягають державній реєстрації. 
		Пунктом 2 зазначеного Указу встановлено, що державну реєстрацію здійснюють: 
		нормативно-правових актів міністерств, інших центральних органів виконавчої влади, органів господарського управління та контролю - Міністерство юстиції України; 
		нормативно-правових актів міністерств і республіканських комітетів Автономної Республіки Крим - Головне управління юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим; 
		нормативно-правових актів обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій, їх управлінь, відділів, інших підрозділів, а також місцевих органів господарського управління та контролю - обласні, Київське та Севастопольське міські управління юстиції; 
		нормативно-правових актів районних, районних у містах Києві та Севастополі державних адміністрацій, їх управлінь, відділів, інших підрозділів - районні, районні у містах Києві та Севастополі управління юстиції. 
		Державна реєстрація провадиться в порядку, що визначається Кабінетом Міністрів України.
		На виконання указаної бланкетної норми постановою Кабінету Міністрів України від 28 грудня 1992 року N 731 затверджено Положення про державну реєстрацію нормативно-правових актів міністерств, інших органів виконавчої влади (далі - Положення).
		Пунктом 2 Положення встановлено, що державній реєстрації підлягають нормативно-правові акти, що зачіпають права, свободи й законні інтереси громадян або мають міжвідомчий характер. 
		Згідно з пунктом 3 Положення на державну реєстрацію подаються нормативно-правові акти, прийняті уповноваженими на це суб'єктами нормотворення у визначеній законодавством формі та за встановленою законодавством процедурою, що містять норми права, мають неперсоніфікований характер і розраховані на неодноразове застосування, незалежно від строку їх дії (постійні чи обмежені певним часом) та характеру відомостей, що в них містяться, у тому числі з грифами "Для службового користування", "Особливої важливості", "Цілком таємно", "Таємно" та іншими, а також прийняті в порядку експерименту.
		Пунктом 4 Положення передбачено, що державній реєстрації підлягають нормативно-правові акти будь-якого виду (постанови, накази, інструкції тощо), якщо в них є одна або більше норм, що: 
		а) зачіпають соціально-економічні, політичні, особисті та інші права, свободи й законні інтереси громадян, проголошені й гарантовані Конституцією та законами України,  Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколами до неї, міжнародними договорами України, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, а також з урахуванням зобов'язань України у сфері європейської інтеграції та права Європейського Союзу (acquis ЄС), практики Європейського суду з прав людини, встановлюють новий або змінюють, доповнюють чи скасовують організаційно-правовий механізм їх реалізації; 
		б) мають міжвідомчий характер, тобто є обов'язковими для інших міністерств, органів виконавчої влади, а також органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій, що не входять до сфери управління органу, який видав нормативно-правовий акт.
		З системного аналізу наведених правових норм вбачається, що державній реєстрації підлягають нормативно-правові акти, прийняті уповноваженими на це суб'єктами нормотворення у визначеній законодавством формі та за встановленою законодавством процедурою.
		Згідно зі статтею 2 Закону України "Про природні монополії" дія цього Закону поширюється на відносини, що виникають на товарних ринках України, які перебувають у стані природної монополії, та на суміжних ринках.
		Статтею 11 Закону України "Про природні монополії" передбачено, що національні комісії регулювання природних монополій (далі - комісії) є державними колегіальними органами, які утворюються та ліквідуються Президентом України. Комісії підпорядковуються Президенту України, підзвітні Верховній Раді України. Комісії діють на підставі положень, що затверджуються Президентом України.
		Відповідно до пункту 1 Положення про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, затвердженого Указом Президента України від 10 вересня 2014 року N 715/2014, Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (НКРЕКП), є державним колегіальним органом, підпорядкованим Президентові України і підзвітним Верховній Раді України.
		Згідно з підпунктом 1 пункту 3 Положення про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг основними завданнями НКРЕКП, зокрема, є державне регулювання діяльності суб'єктів природних монополій та суб'єктів господарювання, що провадять діяльність на суміжних ринках, у сферах електроенергетики, теплопостачання, централізованого водопостачання та водовідведення, на ринках природного газу, нафтового (попутного) газу, газу (метану) вугільних родовищ та газу сланцевих товщ (далі - природний газ), нафти та нафтопродуктів, а також перероблення та захоронення побутових відходів.
		Підпунктом 5 пункту 4 указаного Положення передбачено, що НКРЕКП відповідно до покладених на неї завдань розробляє і затверджує типові форми господарських договорів, у тому числі на: купівлю-продаж природного газу (між власниками та постачальниками природного газу); транспортування природного газу магістральними трубопроводами; зберігання (закачування, зберігання, відбір) природного газу; приєднання до газових мереж; розподіл природного газу; постачання природного газу за регульованим тарифом; приєднання електроустановок до електричних мереж.
		Пунктом 13 Положення про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг передбачено, що рішення НКРЕКП, які є нормативно-правовими актами, підлягають обов'язковій державній реєстрації в установленому законодавством порядку, за винятком рішень з питань установлення цін та тарифів (крім установлення цін та тарифів для населення) та рішень з питань функціонування оптового ринку електричної енергії.
		Зі змісту постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 30.09.2015 № 2498 "Про затвердження Типового договору розподілу природного газу" вбачається, що остання прийнята відповідно до статті 40 Закону України "Про ринок природного газу".
		Частиною першою статті 15 Закону України "Про природні монополії" передбачено, що рішення комісій, які є нормативно-правовими актами, підлягають обов'язковій державній реєстрації в установленому законодавством порядку, за винятком рішень з питань встановлення цін та тарифів (крім встановлення цін та тарифів для населення) і функціонування оптового ринку електричної енергії. Рішення комісій, які є нормативно-правовими актами, не потребують узгодження з іншими органами державної влади, крім випадків, передбачених законом. Проекти рішень комісій, які є нормативно-правовими актами, оприлюднюються в порядку, передбаченому Законом України "Про доступ до публічної інформації".
		З системного аналізу наведених правових норм вбачається, що Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг є суб'єктом нормотворення і рішення Комісії, які є нормативно-правовими актами, згідно приписів Закону України "Про природні монополії" підлягають обов'язковій державній реєстрації в порядку, установленому законодавством порядку.
		Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що відповідач при здійсненні державної реєстрації постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 30.09.2015 № 2498 "Про затвердження Типового договору розподілу природного газу" діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. 
		Відповідно до частини першої статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
		Згідно з частиною першою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
		Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
		Враховуючи встановлені обставини справи, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позову.
		Керуючись статтми 69-71, 94, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -
		П О С Т А Н О В И В:
		У задоволенні позову ОСОБА_1 відмовити повністю.
		 
		Постанова набирає законної сили відповідно до частини першої статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України.
		Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими саттями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.
		 
		Головуючий суддя                                                                                       В.П. Катющенко
		 
		Судді                                                                                                               О.А. Кармазін
		 
		                                                                                                                         Т.О. Скочок

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...