Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 910/8528/17 : Господарські справи (до 01.01.2019); Справи про банкрутство; Майнові спори з вимогами до боржника (ст.10 ЗУ) (СК5: п.42); визнання недійсними правочинів (договорів), укладених боржником (СК5: п.42.1).
Надіслано для оприлюднення: 11.12.2017. Зареєстровано: 13.12.2017. Забезпечено надання загального доступу: 14.12.2017.
Дата набрання законної сили: 06.12.2017
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		     КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД      
		04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1           (044) 230-06-58 
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		"06" грудня 2017 р.           Справа№ 910/8528/17
		Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: 
		головуючого:          Пантелієнка В.О.
		суддів:            Верховця А.А. 
		          Доманської М.Л. 
		 
		за участю секретаря             Гуліди А.О.,
		 
		та представників:
		від ПП "СПМК-7 - Баранов В.С. - дов. б/н від 07.08.2017р.;
		від ПАТ "Платинум Банк" - Сахно Р.М. - дов. №81-Л від 29.09.2017р.;
		від Фонду гарантування вкладів фізичних осіб - Грицик А.С. - 
		                                дов. №27-18617/17 від 11.09.2017р.;
		від Національного Банку України - не з'явились;
		від ТОВ "Макстгруп" - ліквідатор - Данілов А.І. - посвідчення;
		від ТОВ "Санаторій-Профілакторій "Молдова" - не з'явились,
		 
		розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства (далі - ПАТ) «Платинум Банк»
		на ухвалу              господарського суду м.Києва від 27.09.2017р.
		у справі                №910/8528/17 (суддя Яковенко А.В.)
		за заявою             Товариства з обмеженою відповідальністю «СПМК-7»
		до                          ПАТ «Платинум Банк»
		треті особи:         Фонд гарантування вкладів фізичних осіб;
		                             Національний Банк України     
		про                        визнання недійсним договору
		в межах справи   №910/8528/17
		за заявою             Товариства з обмеженою відповідальністю «Макстгруп»
		про                            банкрутство
		 
		ВСТАНОВИВ:
		 
		Ухвалою господарського суду м.Києва від 27.09.2017р. по справі №910/8528/17 задоволено заяву ПП «СПМК-7» до ПАТ «Платинум Банк» про визнання недійсним договору дарування від 30.12.2016р., що укладений між боржником та ПАТ «Платинум Банк» та посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Малиновською О.Ю. за реєстровим номером №921 та зобов'язання ПАТ «Платинум Банк» повернути в ліквідаційну масу Банкрута майно, яке є предметом оспорюваного договору; визнано недійсним  укладений між ТОВ "Макстгруп" та ПАТ «Платинум Банк» договір дарування від 30.12.2016р., посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Малиновською О.Ю. за реєстровим номером №921; зобов'язано ПАТ «Платинум Банк» повернути за актом приймання-передачі у власність ТОВ "Макстгруп" нежитлові будівлі, що знаходяться за адресою: м. Одеса, вул. Посмітного (вул. Посмітного Макара), буд. 2 (складається з будівель літ «А4», «Е-Е1», «Е2», «З», «К», «Л», «М»).
		Не погоджуючись з винесеною ухвалою суду, ПАТ «Платинум Банк» звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить суд скасувати ухвалу господарського суду м.Києва від 27.09.2017р. і прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні заяви ПП «СПМК-7» про визнання недійсним договору дарування від 30.12.2016р., що укладений між боржником та ПАТ «Платинум Банк» за реєстровим номером №921.
		У відзивах на апеляційну скаргу ліквідатор ТОВ "Макстгруп" Данілов А.І. і представник ПП «СПМК-7»  просять відмовити у задоволенні апеляційної скарги, а ухвалу господарського суду м.Києва від 27.09.2017р. по справі №910/8528/17 залишити без змін.
		У поясненнях на апеляційну скаргу представник Фонду гарантування вкладів фізичних осіб просить ухвалу господарського суду м.Києва від 27.09.2017р. по справі №910/8528/17 скасувати, а у задоволенні заяви ПП «СПМК-7» про визнання недійсним договору дарування від 30.12.2016р. за реєстровим номером №921 відмовити.
		Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 01.11.2017р. апеляційну скаргу було прийнято до провадження та справу призначено до розгляду на 15.11.2017р.
		Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 15.11.2017р. продовжено строк розгляду справи та її розгляд відкладено на 29.11.2017р. 
		Колегією суддів у судовому засіданні 29.11.2017р. оголошено перерву до 06.12.2017р. згідно ст. 77 ГПК України.
		Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення представників учасників провадження у справі про банкрутство ТОВ «Макстгруп», дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи  правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, Київський апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
		Відповідно до вимог ч.2 ст.101 ГПК України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.
		ТОВ «Макстгруп» звернулось до господарського суду м. Києва із заявою про банкрутство в порядку ст. 95 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".
		Постановою господарського суду м. Києва від 14.06.2017р. ТОВ "Макстгруп" було визнано банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру банкрута, ліквідатором призначено голову ліквідаційної комісії Данілова А.І.
		До господарського суду м. Києва 22.08.2017р. була подана заява ПП "СПМК-7" до ПАТ "Платинум банк" про визнання недійсним договору дарування від 30.12.2016р.
		Ухвалою місцевого суду від 23.08.2017р. було прийнято заяву ПП "СПМК-7" до ПАТ "Платинум банк" про визнання недійсним договору дарування від 30.12.2016р. до розгляду в межах справи № 910/8528/17 та призначено розгляд заяви на 06.09.2017р.
		01.09.2017р. від ПАТ "Платинум банк" до місцевого суду була подана заява про скасування заходів забезпечення заяви.
		Ухвалою господарського суду м.Києва від 06.09.2017р. було задоволено клопотання Фонду гарантування вкладів фізичних осіб про залучення до справи третьої особи, залучено до справи третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - ТОВ "САНАТОРІЙ-ПРОФІЛАТОРІЙ "МОЛДОВА" та відкладено розгляд справи.
		З матеріалів справи вбачається, що на підставі Акту №2 приймання-передачі нерухомого майна як вкладу до статутного (складеного) капіталу ТОВ «Макстгруп» від 30.12.2016р., державним реєстратором - приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Нікольською-Пукас Анною Володимірівною за Боржником було зареєстровано у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно право власності на нежитлові будівлі, що знаходяться за адресою: м. Одеса, вул. Посмітного (вул. Посмітного Макара), буд. 2 (складається з будівель літ «А4», «Е-Е1», «Е2», «З», «К», «Л», «М»), реєстраційний номер об'єкту нерухомого майна в Державному реєстрі прав на нерухоме майно та їх обтяжень 361237851101.
		На момент набуття ТОВ «Макстгруп» у власність вказане нерухоме майно перебувало в іпотеці у Національного банку України на підставі Іпотечного договору, укладеного між Іпотекодержателем та ПАТ «Платинум Банк» та посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Малиновською О.Ю. 16 травня 2014 року за реєстровим номером 512.
		Дана іпотека забезпечувала належне виконання зобов'язань ПАТ «Платинум Банк» за кредитними договорами, укладеними між ПАТ «Платинум Банк» та Національним банком України.
		З подальшому, 30.12.2016р. нерухоме майно було безоплатно відчужене ТОВ
		«Макстгруп» на користь ПАТ «Платинум Банк» на підставі Договору дарування, що був посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Малиновською О.Ю. 30 грудня 2016 року за реєстровим номером №92б.
		Згідно звіту про оцінку майна, виданого ТОВ «Оціночна компанія Аргумент» ринкова вартість нерухомості, що була відчужена за Договором дарування від 30.12.2016р. станом на 21.12.2016р. складала 33 832 568,00 грн. з ПДВ.
		З матеріалів справи вбачається, що Договір дарування від 30.12.2016р. було укладено за наявності згоди Іпотекодержателя №41-0005/106013 від 30.12.2016р.
		Місцевим судом було встановлено, що на виконання п. 10.13 Статуту ТОВ «Макстгруп» Загальними зборами учасників ТОВ «Макстгруп», що підтверджується Протоколом №4 від 30.12.2016р., було прийнято рішення щодо укладення Договору дарування між заявником та відповідачем.
		Після укладення Договору дарування між Національним банком України, ТОВ Макстгруп» та ПАТ «Платинум Банк» 03.01.2017р. було укладено Договір про внесення змін до Іпотечного договору, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Малиновською О.Ю. 16 травня 2014 року за реєстровим номером 512, відповідно до п.1 якого у зв'язку із набуттям права власності на предмет іпотеки ПАТ Платинум Банк», останній прийняв всі договірні зобов'язання попереднього іпотекодавця - ТОВ «Макстгруп» - за Іпотечним договором, а ТОВ «Макстгруп» вибув із правовідносин за Іпотечним договором.
		Обґрунтовуючи подану заяву, ПП «СПМК-7» вказувало на наявність спеціально передбачених Законом України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» підстав для визнання Договору дарування від 30.12.2016р. недійсним, оскільки в даному випадку його було укладено в період до одного року перед порушенням справи про банкрутство і відчуження нерухомого майна на користь ПАТ «Платинум Банк» було здійснено безоплатно, тобто Боржник не отримав будь-якої економічної користі від укладеного правочину, що безпосередньо спричинило його стан неплатоспроможності.
		Відповідно до ч. 4 ст. 10 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» суд, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, вирішує усі майнові спори з вимогами до боржника, у тому числі спори про визнання недійсними будь-яких правочинів (договорів), укладених боржником; стягнення заробітної плати; поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника, за винятком спорів, пов'язаних із визначенням та сплатою (стягненням) грошових зобов'язань (податкового боргу), визначених відповідно до Податкового кодексу України, а також справ у спорах про визнання недійсними правочинів (договорів), якщо з відповідним позовом звертається на виконання своїх повноважень контролюючий орган, визначений Податковим кодексом України.
		Системний аналіз положень Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» дає підстави для висновку, що з моменту порушення стосовно боржника справи про банкрутство він перебуває в особливому правовому режимі, який змінює весь комплекс юридичних правовідносин боржника, а тому правочини (договори) або майнові дії боржника, які були вчинені боржником після порушення справи про банкрутство або протягом одного року, що передував порушенню справи про банкрутство, можуть бути відповідно визнані недійсними або спростовані господарським судом у межах провадження у справі про банкрутство за заявою арбітражного керуючого або конкурсного кредитора (частина перша статті 20 Закону); за позовом розпорядника майна (частина дев'ята статті 22 Закону); за заявою комітету кредиторів (частина восьма статті 26 Закону); за заявою керуючого санацією (частина п'ята статті 28 Закону); за заявою ліквідатора (частина друга статті 41 Закону).
		Отже, за умови порушення провадження у справі про банкрутство боржника, особливістю вирішення таких спорів є те, що вони розглядаються та вирішуються господарським судом без порушення нових справ, що узгоджується із загальною спрямованістю Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», який передбачає концентрацію всіх спорів у межах справи про банкрутство задля судового контролю у межах цього провадження за діяльністю боржника, залучення всього майна боржника до ліквідаційної маси та проведення інших заходів, метою яких є повне або часткове задоволення вимог кредиторів.
		Вказаний правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду України від 13.04.2016р. у справі №3-304гс16.
		В роз'ясненні Вищого господарського суду України, які наведені у п. 9 Інформаційного листа від 28.03.2013р. №01-06/606/2013, які мають враховуватись господарськими судами України під час розгляду справ, вказується про наступне: частина четверта статті 10 Закону відносить до підвідомчості господарських судів усі майнові спори з вимогами до боржника, у тому числі спори про визнання недійсними будь-яких правочинів (договорів), укладених боржником; стягнення заробітної плати; поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника. Винятком є спори, пов'язані із визначенням та сплатою (стягнення) грошових зобов'язань (податкового боргу), визначених відповідно до Податкового кодексу України, а також справ у спорах про визнання недійсними правочинів (договорів), якщо з відповідним позовом звертається на виконання своїх повноважень контролюючий орган, визначений Податковим кодексом України. Дана норма кореспондується з положеннями п. 7 ч. 1 ст. 12 ГПК України та застосовується незалежно від суб'єктного складу сторін.
		Крім того, спори про визнання недійсними будь-яких правочинів (договорів), укладених боржником, розглядаються господарським судом у межах провадження у справі про банкрутство незалежно від того, заявлені такі вимоги з підстав невідповідності правочинів спеціальним нормам (стаття 20 Закону) чи загальним, встановленим цивільним законодавством.
		Крім названих у зазначеній статті Закону справ у спорах, пов'язаних з майновими вимогами до боржника, слід відносити також спори про визнання права власності, витребування майна з чужого незаконного володіння, спори, пов'язані з майновими вимогами учасників (акціонерів) до боржника.
		Справи у відповідних спорах відносяться до виключної підсудності того господарського суду, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство (ч. 9 ст. 16 ГПК України). Такі майнові спори, за винятком спорів боржника з кредиторами, які мають поточні вимоги до боржника (абзац 4 ч. 8 ст. 23 Закону), розглядаються та вирішуються господарським судом за правилами позовного провадження, передбаченими ГПК України, з урахуванням особливостей, встановлених Законом України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», у межах провадження у справі про банкрутство без порушення нових справ. За наслідком розгляду зазначених майнових спорів по суті господарський суд виносить ухвалу (задоволення заяви, відмова у задоволенні заяви (повністю або частково).
		Відповідно до ч. 1 ст. 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1-3, 5 та 6 ст. 203 цього кодексу.
		Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.
		Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
		Частинами 1-3, 5 та 6 ст. 203 Цивільного кодексу України встановлено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
		Відповідно до ч. 1 ст. 207 Господарського кодексу України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.
		Згідно з частиною другою статті 4 ЦК України основним актом цивільного законодавства є Цивільний кодекс України.
		В той же час, відповідно до положень ч. 3 ст. 104 ЦК України порядок припинення юридичної особи в процесі відновлення її платоспроможності або банкрутства встановлюється законом.
		Відповідно до ст. 20 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» правочини (договори) або майнові дії боржника, які були вчинені боржником після порушення справи про банкрутство або протягом одного року, що передував порушенню справи про банкрутство, можуть бути відповідно визнані недійсними або спростовані господарським судом у межах провадження у справі про банкрутство за заявою арбітражного керуючого або конкурсного кредитора з таких підстав:
		боржник безоплатно здійснив відчуження майна, прийняв на себе зобов'язання без відповідних майнових дій іншої сторони, відмовився від власних майнових вимог; боржник виконав майнові зобов'язання раніше встановленого строку; боржник до порушення справи про банкрутство взяв на себе зобов'язання, в результаті чого він став неплатоспроможним або виконання його грошових зобов'язань перед іншими кредиторами повністю або частково стало неможливим;
		боржник здійснив відчуження або придбав майно за цінами відповідно нижчими або вищими від ринкових, за умови, що в момент прийняття зобов'язання або внаслідок його виконання майна боржника було (стало) недостатньо для задоволення вимог кредиторів;
		боржник оплатив кредитору або прийняв майно в рахунок виконання грошових вимог у день, коли сума вимог кредиторів боржнику перевищувала вартість майна;
		боржник прийняв на себе заставні зобов'язання для забезпечення виконання грошових вимог.
		У разі визнання недійсними правочинів (договорів) або спростування майнових дій боржника на підставах, передбачених частиною першою цієї статті, кредитор зобов'язаний повернути в ліквідаційну масу майно, яке він отримав від боржника, а у разі неможливості повернути майно в натурі - відшкодувати його вартість у грошових одиницях за ринковими цінами, що існували на момент здійснення правочину або вчинення майнової дії.
		Відповідно до положень інформаційного листа Вищого господарського суду України від 28.03.2013р. №01-06/606/2013 «Про Закон України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» (у редакції Закону України від 22.12.2011р. №4212-VІ)», у зв'язку з набранням чинності Законом України «Про внесення змін до Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» № 4212-VІ від 22.12.2011 року, яким викладено в новій редакції Закон України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», під майновими діями боржника слід розуміти виконання боржником зобов'язань за вже укладеним до початку відповідного року правочином (договором) на шкоду власним інтересам або інтересам інших кредиторів. Наведене стосується, зокрема виконання зобов'язання раніше встановленого строку (терміну), відмови від власних майнових вимог, сплати коштів кредитору або прийняття майна в рахунок виконання грошових вимог у день, коли сума вимог кредиторів до боржника перевищувала вартість майна тощо.
		Що ж до визнання недійсними правочинів (договорів), то воно може мати місце у випадках відчуження боржником безоплатно майна, прийняття боржником на себе зобов'язань без необхідних дій майнового характеру іншої сторони, прийняття на себе заставних зобов'язань на забезпечення виконання грошових вимог.
		ПП «СПМК-7», яке було визнано кредитором боржника ухвалою господарського суду м.Києва від 21.08.2017р., посилалося на положення статті 20 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» як на єдину норму закону, на підставі якої може бути визнано недійсним Договір дарування від 30.12.2016р. у межах провадження справи про банкрутство.
		Судом першої інстанції правильно вказано, що ст. 20 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» є спеціальною по відношенню до загальних, установлених ЦК України підстав для визнання правочинів недійсними, тобто ця норма передбачає додаткові, специфічні підстави для визнання правочинів недійсними, які характерні виключно для правовідносин, що виникають між боржником і кредитором у процесі відновлення платоспроможності боржника чи визнання його банкрутом.
		При цьому, інститут визнання правочинів недійсними і спростування майнових дій боржника в ході провадження у справі про банкрутство та інститут визнання правочинів недійсними на загальних підставах мають різні правові механізми.
		Тому суд першої інстанції законно і обґрунтовано задовольнив заяву ПП «СПМК-7» до ПАТ «Платинум Банк» про визнання недійсним договору дарування від 30.12.2016р. у справі про банкрутство ТОВ «Макстгруп», оскільки оспорюваний договір було укладено у річний період до порушення справи про банкрутство та відчуження майна ТОВ «Макстгруп» за оспорюваним договором відбулось безоплатно, тобто без будь якої економічної вигоди для Боржника.
		Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. 
		За таких обставин, Київський апеляційний господарський суд не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги, зміни чи скасування ухвали суду першої інстанції.
		Керуючись ст.ст. 99, 101, 103, 105, 106 ГПК України, ст. 20 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», Київський апеляційний господарський суд  -
		 
		ПОСТАНОВИВ:
		 
		Апеляційну скаргу ПАТ «Платинум Банк» залишити без задоволення, а ухвалу господарського суду м.Києва від 27.09.2017р. по справі №910/8528/17 - без змін.
		Справу №910/8528/17 повернути до господарського суду м.Києва. 
		Постанова може бути оскаржена до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня її прийняття.
		 
		Головуючий суддя                                                             В.О. Пантелієнко 
		 
		Судді                                                                                А.А. Верховець
		 
		                                                                                М.Л. Доманська

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...