Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 925/106/17 : Господарські справи (до 01.01.2019); Інші спори.
Надіслано для оприлюднення: 12.12.2017. Зареєстровано: 13.12.2017. Забезпечено надання загального доступу: 14.12.2017.
Дата набрання законної сили: 23.11.2017
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		     КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД      
		04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1           (044) 230-06-58 
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		"23" листопада 2017 р.                                     Справа№ 925/106/17
		Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: 
		головуючого:          Власова  Ю.Л.
		суддів:            Буравльова С.І. 
		          Андрієнка  В.В. 
		 
		за участю секретаря судового засідання Вага В.В.
		за участю представників
		від позивача: не з'явився,
		від відповідача: Суденко Р.В., Савченко О.О.,
		від третьої особи: Бруль А.С.,
		           
		розглянувши апеляційні скарги Приватного акціонерного товариства "Сєвєродонецьке об'єднання "Азот" та Публічного акціонерного товариства "Азот" на рішення Господарського суду міста Києва від 22.09.2017р. у справі №925/106/17 (суддя Підченко Ю.О.)
		за позовом Публічного акціонерного товариства "Азот"
		до Публічного акціонерного товариства "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" в особі Обласного відділення ПАТ "Промінвестбанк" в м. Черкаси,
		третя особа, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору - Приватне акціонерне товариство "Сєвєродонецьке об'єднання "Азот",
		про тлумачення умов договору,
		 
		ВСТАНОВИВ:
		 
		Позивач звернувся до суду з позовом до Відповідача про тлумачення змісту договору поруки №20-0191/3-3 щодо строку (терміну), з якого у Позивача, як поручителя, виникає обов'язок виконати зобов'язання за кредитним договором №20-2199/2-1 від 23.07.2013р.
		15.08.2017р. до місцевого суду надійшла позовна заява Третьої особи з самостійними вимогами на предмет спору про тлумачення умов договору поруки №20-0191/3-3 від 06.02.2015р. щодо обсягу забезпечення виконання зобов'язань Позивачем за кредитним договором про відкриття кредитної лінії №20-2199/2-1 від  23.07.2013р. 
		 
		Рішенням Господарського суду міста Києва від 22.09.2017р. у справі №925/106/17 у задоволенні вимог Позивача та Третьої особи відмовлено повністю. 
		Рішення суду мотивоване тим, що Сторони приступили до виконання кредитного договору №20-2199/2-1 від 23.07.2013р., то відповідно і виконання договору поруки №20-0191/3-3 від 06.02.2015р. розпочалося, тому в суду відсутні підстави для тлумачення умов договору поруки.
		Також місцевий суд зазначив, що виходячи зі змісту п.2.3. договору поруки, Позивач обізнаний з умовами кредитного договору та з договором про внесення змін та доповнень до нього, якими обумовлено строки виконання зобов'язання, яке забезпечується договором поруки. Водночас, порядок пред'явлення Відповідачем як кредитором за договором поруки вимог до Третьої особи як позичальника, у випадку невиконання зобов'язань останнім у строки, визначені кредитним договором встановлено умовами договору поруки.
		Місцевий суд дійшов висновку, що у позові Третьої особи з самостійними вимогами на предмет спору про тлумачення умов договору поруки №20-0191/3-3 від 06.02.2015 р. щодо обсягу забезпечення виконання зобов'язань Позивачем за кредитним договором про відкриття кредитної лінії №20-2199/2-1 від 23.07.2013р. слід відмовити, оскільки умовами договору поруки визначено обсяг відповідальності Позивача як поручителя, а також враховуючи те, що судом встановлено відсутність підстав для тлумачення умов договору поруки №20-0191/3-3 від 06.02.2015р.
		 
		Не погоджуючись із вказаним рішенням, Позивач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду міста Києва від 22.09.2017р. у справі №925/106/17 скасувати та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.
		Апеляційна скарга мотивована тим, що в договором поруки не визначено строк (термін), в який зобов'язання Позивача як поручителя підлягає виконанню. Отже, не зрозуміло чи можливо в даному випадку застосовувати положення ч.2 ст.530 Цивільного кодексу України. 
		Також Позивач зазначив, що місцевий суд дійшов хибного висновку щодо початку виконання договору поруки, оскільки виконання Позивачем договору поруки не розпочиналось, та порушив норми процесуально права з огляду на те, що не зазначив мотивів відхилення доводів Позивача.
		Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 20.10.2017р. апеляційну скаргу Позивача прийнято до провадження та призначено до розгляду в судовому засіданні на 02.11.2017р. 
		 
		Не погоджуючись із вказаним рішенням, Третя особа звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду міста Києва від 22.09.2017р. у справі №925/106/17 скасувати та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.
		Апеляційна скарга мотивована тим, що місцевий суд не надав належної оцінки доводам Третьої особи та не з'ясував всіх обставин, які мають суттєве значення для вирішення спору. Так, Третя особа зазначає, що попри невизначеність умов договору поруки в частині обсягу забезпечення Позивачем виконання зобов'язання, місцевий суд зробив висновок про те, що обсяг зобов'язань поручителя у спірному договорі визначено і даний договір не потребує тлумачення.
		Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 20.10.2017р. апеляційну скаргу Третьої особи прийнято до провадження та призначено до розгляду в судовому засіданні на 02.11.2017р.
		 
		30.10.2017р. Відповідач подав до суду відзив на апеляційну скаргу, в якому просив рішення місцевого суду залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.
		Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 02.11.2017р. розгляд апеляційних скарг відкладено на 23.11.2017р. У судовому засіданні Третя особа заявила клопотання про відкладення розгляду справи, в задоволенні якого судом відмовлено з підстав необґрунтованості.
		 
		Розглянувши у судовому засіданні апеляційну скаргу, заслухавши пояснення Відповідача та Третьої особи, дослідивши матеріали справи та зібрані у ній докази, суд встановив.
		 
		23.07.2013р. між Відповідачем та Третьою особою укладений кредитний договір про відкриття кредитної лінії №20-2199/2-1, відповідно до п.2.1 якого Відповідач зобов'язується надати Позичальнику кредит шляхом відкриття невідновлюваної кредитної лінії у сумі, яка не може перевищувати 50000000,00 дол. США. (ліміт кредитної лінії), на умовах, встановлених цим договором, далі кредит або кредитна лінія, а Третя особа зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти, встановлені цим договором.
		Згідно з п.2.2. договору кінцевий термін повернення кредиту - не пізніше " 20" січня 2014 року. Третя особа здійснює повернення кредиту, отриманого в межах ліміту кредитної лінії шляхом перерахування коштів на рахунок №37391620445329/840, відкритий у Відповідача, код МФО 300012.
		Відповідно до п.3.2. договору проценти за користування кредитом нараховуються Відповідачем на суму фактичного щоденного залишку заборгованості за отриманими коштами та сплачуються позичальником, виходячи із встановленої банком процентної ставки у розмірі 11,0 (одинадцять) процентів річних. При розрахунку процентів по заборгованості в іноземній валюті використовується метод "факт/360", виходячи із розрахунку фактичної кількості днів у місяці та 360 днів у році. Нарахування банком процентів за користування кредитом здійснюється у валюті кредиту кожного робочого дня на фактичний залишок заборгованості за кредитом на кінець дня.
		Згідно з п.3.3. договору у випадку порушення Третьою особою встановлених п.2.2 цього договору строків повернення отриманих сум кредиту Третя особа надалі сплачує проценти за неправомірне користування кредитом, виходячи із процентної ставки у розмірі 16,0 (шістнадцять) процентів річних, порядок нарахування та сплати яких встановлюється згідно п.3.2 цього договору.
		10.01.2014р. між Відповідачем та Третьою особою було укладено договір про внесення змін та доповнень №20-0020/2-1 до кредитного договору про відкриття кредитної лінії №20-2199/2-1 від 23.07.2013р., відповідно до умов якого сторони дійшли згоди п.2.2 кредитного договору викласти у наступній редакції: кінцевий термін повернення кредиту - не пізніше 30 квітня 2014 року.
		Відповідно до п.3 договору про внесення змін та доповнень №20-0020/2-1 до кредитного договору, п.3.3. сторони виклали у наступній редакції: у випадку порушення Третьою особою встановлених п.2.2 цього договору строків повернення отриманих сум кредиту Третя особа надалі сплачує проценти за неправомірне користування кредитом, виходячи із процентної ставки у розмірі 16% (шістнадцять) процентів річних, порядок нарахування та сплати яких встановлюється згідно п.3.2 цього договору. Починаючи з 20.01.2014р. проценти за неправомірне користування кредитом сплачуються Третьою особою, виходячи із процентної ставки у розмірі 16,75% (шістнадцять цілих сімдесят п'ять сотих) процентів річних.
		 
		06.02.2015р. у забезпечення повернення кредитних коштів між Позивачем, Відповідачем та Третьою особою було укладено договір поруки №20-0191/3-3, відповідно до п.2.1. якого Позивач у відповідності до умов цього договору, у випадку невиконання та/або прострочення виконання Третьою особою зобов'язань за кредитним договором зобов'язується виконати зобов'язання по погашенню заборгованості за кредитним договором, з урахуванням п.2.2. цього договору, а саме погасити: 1) заборгованість з повернення Відповідачу кредиту з кредитним договором; 2) нараховані за користування кредитом проценти, виходячи з встановлених кредитором процентних ставок у розмірі 11% річних, та процентів за неправомірне користування кредитом у розмірі 16% річних, сплатити, у випадку порушення Третьою особою п.3.10.1., 3.10.2., 3.10.3. кредитного договору збільшений розмір процентів на 5% річних, сплатити проценти у розмірі та у порядку передбаченому п.3.2 та п.3.3 кредитного договору; 3) суми неустойки (штрафу, пені); 4) суми збитків завданих Відповідачу, понесених останнім внаслідок невиконання Третьою особою умов кредитного договору, у розмірі і випадках, передбачених кредитним договором.
		Згідно з п.2.2. договору у випадку невиконання або прострочення виконання Третьою особою зобов'язань, що випливають з кредитного договору, Позивач відповідає перед Відповідачем як солідарний боржник в обсязі не більше 50000000,00 дол. США.
		Відповідно до п.2.3. договору Позивач знайомий з умовами кредитного договору про відкриття кредитної лінії №20-2199/2-1 від 23.07.2013р. та з договором про внесення змін та доповнень №20-0020/2-1 до кредитного договору про відкриття кредитної лінії №20-2199/2-1 від 23.07.2013р.
		Відповідно до п.3.1. договору у випадку невиконання зобов'язань Третьою особою у строки, визначені кредитним договором, Відповідач зобов'язаний звернутися з письмовою вимогою на адресу Позивача.
		Згідно з п.3.4. договору виконання Позивачем зобов'язань перед Відповідачем повинно відбутися не пізніше 2 робочих днів з дати отримання Позивачем вимоги, направленої відповідно до п.3.2. цього договору.
		Відповідно до п.5.3. договору останній набуває чинності з моменту підписання уповноваженими представниками сторін і скріплення печатками сторін.
		27.08.2015р. Відповідач звернувся до Позивача з претензією-вимогою №39-1/1137-6 від 26.08.2015р. про погашення Позивачем як поручителем заборгованості Третьої особи за кредитним договором.
		 
		Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що апеляційні скарги Позивача та Третьої особи не підлягають задоволенню з наступних підстав.
		 
		Відповідно до ч.1, 2, 3 ст.213 Цивільного кодексу України зміст правочину може бути витлумачений стороною (сторонами). На вимогу однієї або обох сторін суд може постановити рішення про тлумачення змісту правочину. При тлумаченні змісту правочину беруться до уваги однакове для всього змісту правочину значення слів і понять, а також загальноприйняте у відповідній сфері відносин значення термінів. Якщо буквальне значення слів і понять, а також загальноприйняте у відповідній сфері відносин значення термінів не дає змоги з'ясувати зміст окремих частин правочину, їхній зміст встановлюється порівнянням відповідної частини правочину зі змістом інших його частин, усім його змістом, намірами сторін. 
		Відповідно до ч.4 ст.213 Цивільного кодексу України якщо за правилами, встановленими частиною третьою цієї статті, немає можливості визначити справжню волю особи, яка вчинила правочин, до уваги беруться мета правочину, зміст попередніх переговорів, усталена практика відносин між сторонами, звичаї ділового обороту, подальша поведінка сторін, текст типового договору та інші обставини, що мають істотне значення.  
		Згідно з п.3 Інформаційного листа Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2004 роках» від 11.04.2005р. № 01-8/344 Вищий господарський суд України виклав позицію, відповідно до якої тлумачення змісту правочину господарським судом можливе за наявності спору, тобто коли сторони мають різне уявлення щодо свого волевиявлення або волевиявлення іншої сторони (сторін) правочину.
		Зважаючи на те, що метою тлумачення правочину є з'ясування змісту його окремих частин, який складає права та обов'язки сторін, тлумачення слід розуміти як спосіб можливості виконання сторонами умов правочину, тому тлумачення договору можливе до початку виконання сторонами його умов, а не після його тривалого виконання сторонами (Дана правова позиція викладена у постанові Вищого господарського суду України від 29.03.2017р. у справі №920/696/16 та постанові Верховного Суду України від 01.07.2015р. у справі №910/24029/13).
		 
		Судом встановлено, що Господарський суд Черкаської області розглядає справу №925/1650/15 за позовом Відповідача до Позивача про стягнення заборгованості за кредитним договором №20-2199/2-1 від 23.07.2013р. в сумі 45902961,23 дол. США (заборгованість за кредитом та відсотками за користування кредитом) та 347872554,35 грн (пеня за прострочення сплати кредиту та відсотків).
		Апеляційний суд зазначає, що зобов'язання за кредитним договором є основним, похідним від нього є зобов'язання, яке виникає з договору поруки, який забезпечує виконання основного зобов'язання. Тобто виконання договору поруки пов'язане з виконанням кредитного договору. Як вірно встановлено місцевим судом, сторони приступили до виконання кредитного договору №20-2199/2-1 від 23.07.2013р., то відповідно і виконання договору поруки № 20-0191/3-3 від 06.02.2015р. розпочалося, тому в суду відсутні підстави для тлумачення умов даного договору.
		Крім того, виконання договору підтверджується направленням Відповідачем Позивачу претензії-вимоги №39-1/1137-6 від 26.08.2015р. про погашення Позивачем як поручителем заборгованості Третьої особи за кредитним договором, що відповідає п.3.1 договору поруки.
		 
		Місцевий суд дійшов вірного висновку, що виходячи зі змісту п.2.3. договору поруки, Позивач обізнаний з умовами кредитного договору та з договором про внесення змін та доповнень до нього, якими обумовлено строки виконання зобов'язання, яке забезпечується договором поруки. Водночас, порядок пред'явлення Відповідачем за договором поруки вимог до Третьої особи, у випадку невиконання зобов'язань останнім у строки, визначені кредитним договором, встановлено умовами договору поруки.
		За вказаних обставин, апеляційний суд погоджується із висновком місцевого суду, що підстави для тлумачення змісту договору поруки №20-0191/3-3 від 06.02.2015р. щодо строку (терміну), з якого у Позивача, як поручителя, виникає обов'язок виконати зобов'язання за кредитним договором №20-2199/2-1 від 23.07.2013р. відсутні, а тому у задоволенні вимог Позивача слід відмовити.
		 
		Крім того, до місцевого суду звернулася Третя особа з вимогами про тлумачення умов договору поруки №20-0191/3-3 від 06.02.2015р. щодо обсягу забезпечення виконання зобов'язань Позивачем за кредитним договором про відкриття кредитної лінії №20-2199/2-1 від 23.07.2013р.
		Відповідно до ч.2 ст.553 Цивільного кодексу України порукою може забезпечуватися виконання зобов'язання частково або у повному обсязі. 
		Відповідно до ч.2. ст.554 Цивільного кодексу України поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.
		Згідно з п.2.1. договору поруки Позивач у відповідності до умов цього договору, у випадку невиконання та/або прострочення виконання Третьою особою зобов'язань за кредитним договором зобов'язується виконати зобов'язання по погашенню заборгованості за кредитним договором, з урахуванням п.2.2. цього договору, а саме погасити: 1) заборгованість з повернення Відповідачу кредиту з кредитним договором; 2) нараховані за користування кредитом проценти, виходячи з встановлених кредитором процентних ставок у розмірі 11% річних, та процентів за неправомірне користування кредитом у розмірі 16% річних, сплатити, у випадку порушення Третьою особою п.3.10.1., 3.10.2., 3.10.3. кредитного договору збільшений розмір процентів на 5% річних, сплатити проценти у розмірі та у порядку передбаченому п.3.2 та п.3.3 кредитного договору; 3) суми неустойки (штрафу, пені); 4) суми збитків завданих Відповідачу, понесених останнім внаслідок невиконання Третьою особою умов кредитного договору, у розмірі і випадках, передбачених кредитним договором.
		Згідно з п.2.2. договору поруки у випадку невиконання або прострочення виконання Третьою особою зобов'язань, що випливають з кредитного договору, Позивач відповідає перед Відповідачем як солідарний боржник в обсязі не більше 50000000,00 дол. США.
		Як вбачається із п.2.1, 2.2 договору поруки останнім встановлений обсяг відповідальності Позивача як поручителя, що відповідає ч.2. ст.554 Цивільного кодексу України.
		За вказаних обставин, апеляційний суд погоджується із висновком місцевого суду, що у позові Третьої особи з самостійними вимогами на предмет спору про тлумачення умов договору поруки №20-0191/3-3 від 06.02.2015р. щодо обсягу забезпечення виконання зобов'язань Позивачем за кредитним договором про відкриття кредитної лінії №20-2199/2-1 від 23.07.2013р. слід відмовити, оскільки умови договору поруки містять чіткий опис обсягу відповідальності Позивача як поручителя та з огляду на відсутність визначених законом підстав для тлумачення умов договору поруки № 20-0191/3-3 від 06.02.2015р.
		 
		Апеляційний суд не приймає доводи Позивача та Третьої особи щодо неповноти встановлення місцевим судом обставин даної справи та ненадання оцінки доводам сторін, оскільки місцевий суд встановив всі необхідні обставин та дійшов вірних висновків щодо наявності чи відсутності визначених законом підстав для тлумачення умов договору поруки №20-0191/3-3 від 06.02.2015р.
		На підставі вищевикладеного, апеляційний суд приходить до висновку про відсутність підстав для зміни чи скасування рішення суду першої інстанції згідно з ст.104 Господарського процесуального кодексу України.
		 
		Керуючись ст.32-34, 36, 43, 49, 99, 101-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд,
		 
		ПОСТАНОВИВ:
		 
		1. Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Сєвєродонецьке об'єднання "Азот" та Публічного акціонерного товариства "Азот" на рішення Господарського суду міста Києва від 22.09.2017р. у справі №925/106/17 залишити без задоволення.
		 
		 2. Рішення Господарського суду міста Києва від 22.09.2017р. у справі №925/106/17 залишити без змін.
		 
		Головуючий суддя                                                             Ю.Л. Власов 
		 
		Судді                                                                                С.І. Буравльов
		 
		                                                                                В.В. Андрієнко

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...