Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 757/18979/14-ц : Цивільні справи (до 01.01.2019); Позовне провадження; Спори про право інтелектуальної власності; Спори про право інтелектуальної власності: спори про право на винахід, корисну модель, промисловий зразок та раціоналізаторські пропозиції.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 14.12.2017. Забезпечено надання загального доступу: 18.12.2017.
Дата набрання законної сили: 04.12.2017
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		АПЕЛЯЦІЙНИЙ  СУД  МІСТА  КИЄВА
		 
		 
		провадження №22-ц/796/10513/2017                     Головуючий у 1-й інстанції: Козлов Р.Ю.
		справа №757/18979/14-ц                                                                         Доповідач: Поліщук Н.В.
		РІШЕННЯ 
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		 04 грудня 2017 року колегія суддів Судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду м.Києва в складі:
		 
		Головуючого-судді                        Поліщук Н.В.,
		суддів                                              Соколової В.В., Саліхова В.В.
		за участю секретаря                      Амборської Д.І.
		позивача                                         ОСОБА_1
		представника позивача                ОСОБА_2
		представника відповідача            ОСОБА_3
		представника третьої особи        ОСОБА_4
		 
		розглянула у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Києві справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1, поданою представником ОСОБА_2, на рішення Печерського районного суду м.Києва від 02 серпня 2017 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця», треті особи - Державне підприємство «Головний інформаційно-обчислювальний центр Державної адміністрації залізничного транспорту України», Спільне українсько-американське підприємство «Українська бізнес інформаційна служба УБІС», Товариство з обмеженою відповідальністю «Універсальна бізнес інформаційна служба УБІС», Державне підприємство «Державний науково-дослідний центр залізничного транспорту України» про відшкодування збитків,-
		 
		ВСТАНОВИЛА:
		 
		В липні 2014 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом про стягнення з ПАТ «Українська залізниця» 4 514 169 грн. збитків.
		 
		Первісно вимоги заявлені до Державної адміністрації залізничного транспорту України. В подальшому за клопотанням представника позивача замінено відповідача на ПАТ «Українська залізниця».
		 
		Вимоги обґрунтовує тим, що він  15 березня 2005 року отримав патент на корисну модель НОМЕР_1 «ІНФОРМАЦІЯ_1», за допомогою якої із використанням мережі Інтернет стає можливим пошук, резервування та придбання квитків на залізничному транспорті.
		 
		В червні 2005 року ОСОБА_1 звернувся до Державної адміністрації залізничного транспорту (правонаступником якої є ПАТ «Українська залізниця») із пропозицією запровадження його системи. В серпні 2005 року Державна адміністрація залізничного транспорту повідомила про неможливість впровадження цієї системи на даний час.
		 
		17 травня 2012 року на офіційному веб-сайті «Укрзалізниці» запроваджено сервіс, який дозволяє виконувати ті самі функції, які виконуються у розробленому ОСОБА_1 сервісі, використано кожну ознаку, включену до незалежної формули. Відтак зазначає, що відбулось порушення його прав.
		 
		Обґрунтовуючи розмір збитків зазначає, що оформлення квитка без ПДВ становить 5,83 грн., за період з 2012 року по 15 травня 2014 року оформлено 8 500 000 квитків, відповідно вартість їх оформлення 50 721 000 грн. За даними компанії Business ValuationResourcesсередня ставка роялті за ліцензійними договорами за період з 2003 по 2012 рік становила 8,9%, що від суми 50 721 000 грн. становить 4 514 169 грн.
		 
		Рішенням Печерського районного суду м.Києва від 02 серпня 2017 року у задоволенні позовних вимог відмовлено.
		 
		Не погодившись з ухваленим рішенням, ОСОБА_2 в інтересах ОСОБА_1 подано апеляційну скаргу, у якій просить рішення скасувати та ухвалити нове про задоволення позову.
		 
		В апеляційній скарзі посилається на те, що підстави позову підтверджені висновком судової експертизи. Висновок суду, що позов пред»явлено до неналежного відповідача вважає помилковим та таким, що не ґрунтується на нормах матеріального права.
		 
		В судовому засіданні позивач та його представник доводи апеляційної скарги підтримали.
		 
		Представник відповідача та представник третьої особи Державного підприємства «Державний науково-дослідний центр залізничного транспорту України»  проти задоволення скарги заперечували, посилаючись на законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції.
		 
		Інші учасники цивільного процесу в судове засідання не з"явились, про дату, час і місце розгляду справи повідомлялись належним чином.
		 
		Відповідно до ст.305 ЦПК України колегія суддів ухвалила розглянути справу за відсутності осіб, що не з»явились.
		 
		Відповідно до ч.1 ст.303 ЦПК Українипід час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.
		 
		Відповідно до ст.213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом.Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
		 
		Судом першої інстанції установлено, що ОСОБА_1 подано заявку №20040705785 на отримання патенту на корисну модель «ІНФОРМАЦІЯ_1», за результатами якої 15 березня 2015 року до Державного реєстру патентів України на корисні моделі внесено інформацію про видачу деклараційного патенту на вказану корисну модель та здійснено публікацію відповідних відомостей у офіційному бюлетені «Промислова власність».
		 
		За змістом опису до деклараційного патенту - об'єктом зазначеної корисної моделі є автоматизована система пошуку інформації про наявність вільних квитків на пасажирські поїзди у залізничному транспорті, яка дозволяє забезпечити їх резервування та придбання у мережі Інтернет.
		 
		У 2012 році ДП «Український інститут промислової власності» на підставі висновку експертизи щодо умов патентоздатності від 19 червня 2012 року №13578/ЭУ/12 додатково підтвердив, що запатентований спосіб за патентом України на корисну модель НОМЕР_1 відповідає встановленим законодавствам умовам патентоздатності.
		 
		Листом від 14 червня 2005 року ОСОБА_1 звернувся до Першого заступника начальника головного пасажирського управління «Укрзалізниці» ОСОБА_5. з пропозицією запровадити систему резервування квитків та додатково повідомив адресата про те, що система резервування квитків захищена деклараційним патентом України на корисну модель  у березні 2005 року.
		 
		Листом від 03 серпня 2005 року Головне пасажирське управління Державної адміністрації залізничного транспорту України Укрзалізниця повідомило, що застосування запропонованої системи не можливе у зв'язку з відсутністю в Україні єдиної системи автоматизованого керування оформленням проїзних та перевізних документів, однак прийняття остаточного рішення із даного питання можливе лише після впровадження єдиної системи.
		 
		В подальшому, ОСОБА_1 стало відомо, що на офіційному веб-сайті «Укрзалізниці» за адресою http://booking.uz.gov.ua/ здійснюється попереднє резервування та продаж залізничних квитків через мережу Інтернет. Згідно розміщеної на офіційному веб-сайті «Укрзалізниці» інформації, даний сервіс запроваджено 17 травня 2012 року.
		 
		Судом встановлено, що сервіс за адресою: http://booking.uz.gov.ua/ (Єдиної автоматизованої системи керування пасажирськими перевезеннями), на якому використано  формулу корисної моделі, обслуговується та експлуатується Державним підприємством «Головний інформаційно-обчислювальний центр державної адміністрації залізничного транспорту України» (ДП «ГІОЦ Укрзалізниці»).
		 
		ДП «ГІОЦ Укрзалізниці» підпорядковане Укрзалізниці, впроваджує і експлуатує прикладне програмне забезпечення серверу застосувань ЕПД ПП, тобто здійснює обслуговування та технічний супровід модуля резервування та продажу залізничних квитків через свій веб-сайт.
		 
		Відповідно до інформаційної бази Whois.ua, ГІОЦ є власником домену та сайту http://booking.uz.gov.ua/, на якому здійснювався продаж проїзних документів протягом 2012-2014 років та виступав виконавцем договору оферти про надання послуг з продажу проїзних документів через електронні канали обслуговування, що підтверджено Висновком експертного дослідження телекомунікаційних систем (обладнання) та засобів від 29 березня 2013 року №11/13, складеного Науково-дослідним центром судової експертизи з питань інтелектуальної власності Міністерства юстиції України.
		 
		Наказом Державної адміністрації залізничного транспорту України від 18 квітня 2013 року затверджено Статут ДП «Головний інформаційно-обчислювальний центр державної адміністрації залізничного транспорту України» у новій редакції (Том 2, а.с. 110-128).
		 
		Відповідно до пунктів 1.1, 1.2 Статуту, ДП «Головний інформаційно-обчислювальний центр державної адміністрації залізничного транспорту України» - державне підприємство, засноване на державній власності, належить до сфери управління Міністерства інфраструктури України та підпорядковане Державній адміністрації залізничного транспорту. Підприємство є самостійним суб'єктом господарювання, діє згідно із цим Статутом і несе відповідальність за наслідки своєї діяльності усім майном, що належить йому на праві господарського відання, згідно із чинним законодавством України.
		 
		При цьому, судом першої інстанції установлено, що на виконання постанови Кабінету Міністрів України від 25 червня 2014 року №200 про утворення ПАТ «Українська залізниця», ДП «ГІОЦ Укрзалізниці» було припинено шляхом його реорганізації (злиття). Відповідно до додатку 1 до вищенаведеної постанови, ДП «ГІОЦ Укрзалізниці» увійшло до переліку підприємств та установ залізничного транспорту загального користування, на базі яких утворюється ПАТ «Українська залізниця». У відповідності з протоколом №1 засідання правління ПАТ «Укрзалізниця» від 21 жовтня 2015 року утворено відокремлений підрозділ ПАТ «Українська залізниця» - філію «Головний інформаційно-обчислювальний центр» Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця». Проте,  згідно даних витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців від 01 серпня 2017 року, ДП «ГІОЦ Укрзалізниці» припиненим не є, а лише з 06 серпня 2014 року перебуває у стані припинення.
		 
		Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що в ході розгляду справи не здобуто доказів, які б свідчили про те, що припинення ДП «ГІОЦ Укрзалізниці» відбулось у порядку встановленому ст.107 ЦК України і відповідач набув статус правонаступника. 
		 
		З такими висновками колегія суддів погодитися не може з огляду на наступне.
		 
		Відповідно до ст.104 ЦК України юридична особа припиняється в результаті реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації. У разі реорганізації юридичних осіб майно, права та обов'язки переходять до правонаступників.
		 
		Законом України від 23 лютого 2012 року №4442-VI «Про особливості утворення публічного акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування» (далі - Закон №4442-VI) визначено правові, економічні та організаційні особливості утворення публічного акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування, 100% акцій якого належать державі (далі - Товариство).
		 
		            У зазначеному Законі викладено такі положення:
		            Утворення Товариства здійснюється за рішенням Кабінету Міністрів України відповідно до законодавства з урахуванням особливостей, визначених цим Законом.
		            Товариство утворюється як публічне акціонерне товариство, 100 % акцій якого закріплюються в державній власності, на базі Державної адміністрації залізничного транспорту України (далі - Укрзалізниця), а також підприємств, установ та організацій залізничного транспорту загального користування, які реорганізовуються шляхом злиття (далі - підприємства залізничного транспорту).
		            Статут Товариства затверджується Кабінетом Міністрів України. Засновником Товариства є держава в особі Кабінету Міністрів України.
		            Вищим органом Товариства є загальні збори. Функції загальних зборів виконує Кабінет Міністрів України.
		             Товариство є правонаступником усіх прав і обов'язків Укрзалізниці та підприємств залізничного транспорту.
		            Комісія з утворення Товариства у чотиримісячний строк з дня затвердження її складу подає центральному органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері транспорту, для затвердження у місячний строк зведений передавальний акт, зведений акт оцінки майна залізничного транспорту загального користування, а також проект статуту Товариства для подання Кабінетові Міністрів України. Зведені передавальний акт та акт оцінки складаються на основі узагальнених даних передавальних актів та актів оцінки, складених стосовно цілісного майнового комплексу кожного підприємства залізничного транспорту.
		             Розмір статутного капіталу Товариства визначається під час його утворення згідно із зведеним актом оцінки майна залізничного транспорту загального користування.
		            Пунктом 2 розділу ІІІ «Перехідні та прикінцеві положення» Закону  №4442-VI встановлено, що закони та інші нормативно-правові акти, прийняті до набрання чинності цим Законом, діють у частині, що не суперечить цьому Закону.
		 
		            Аналіз наведених норм права дає підстави для висновку, що спеціальним Законом №4442-VI визначено пріоритет у застосуванні його норм, а саме: утворення Товариства здійснюється за рішенням Кабінету Міністрів України, який, крім іншого, виконує функції загальних зборів Товариства.
		 
		            Відповідно до зазначеного Закону та на виконання його вимог постановою Кабінету Міністрів України від 25 червня 2014 року №200 «Про утворення публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» (далі - Постанова  №200) утворено ПАТ «Українська залізниця» на базі Укрзалізниці, підприємств залізничного транспорту, які реорганізовуються шляхом злиття, згідно з додатком 1.
		 
		             Пунктом 2 Постанови №200 встановлено, що статутний капітал   ПАТ «Українська залізниця» формується шляхом внесення до нього майна Укрзалізниці, підприємств, зазначених у додатку 1, крім майна, яке закріплюється за ПАТ «Українська залізниця» на праві господарського відання згідно із Законом №4442-VI, та іншого майна, яке відповідно до законодавства не може бути включене до статутного капіталу.
		 
		            Згідно з пунктом 5 Постанови №200 Міністерству інфраструктури доручено вжити заходів для припинення Укрзалізниці та підприємств, зазначених у додатку 1.
		 
		            Колегією суддів також установлено, що 03 серпня 2015 року Міністром інфраструктури України затверджено Передавальний акт Державного Підприємства "Головний Інформаційно-Обчислювальний Центр Державної Адміністрації Залізничного Транспорту України", в якому зазначено про перехід правонаступництва щодо всього майна, усіх прав та обов"язків цієї особи після реорганізації шляхом злиття до Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця".
		 
		            У подальшому постановою Кабінету Міністрів України від 02 вересня 2015 року №735 «Питання публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» затверджено Статут ПАТ «Українська залізниця».
		 
		            Згідно з пунктами 1, 2 Статуту ПАТ «Українська залізниця» є юридичною особою, що утворене відповідно до Закону №4442-VI, Постанови №200; товариство є правонаступником усіх прав і обов'язків Укрзалізниці та підприємств залізничного транспорту. Товариство є юридичною особою з дня державної реєстрації (пункт 12 Статуту).
		      
		            Товариство має у власності майно, що внесене до його статутного капіталу, та/або інше майно, набуте ним на підставах, що не заборонені законодавством. Товариство здійснює володіння, користування та розпорядження таким майном згідно з метою своєї діяльності з урахуванням вимог законодавства та цього Статуту. За Товариством закріплено на праві господарського відання державне майно, що передане йому відповідно до законодавства. Товариство здійснює користування та розпорядження таким майном відповідно до мети своєї діяльності з урахуванням обмежень, установлених законом, іншими нормативно-правовими актами та цим Статутом (пункти 20, 21 Статуту).
		 
		               Відповідно до пунктів 25, 26, 53, 54 Статуту засновником Товариства є держава в особі Кабінету Міністрів України. Управління корпоративними правами держави стосовно Товариства здійснює Кабінет Міністрів України. Управління корпоративними правами держави, переданими до статутного капіталу Товариства, здійснює Товариство. Єдиним акціонером Товариства є держава в особі Кабінету Міністрів України. Вищим органом є загальні збори акціонерів. Функції загальних зборів виконує Кабінет Міністрів України. Функції вищого органу, які передбачені законодавством, цим Статутом, а також внутрішніми документами товариства, крім функцій, зазначених у пункті 56 цього Статуту, здійснюються Кабінетом Міністрів України одноосібно.
		 
		               Державну реєстрацію ПАТ «Українська залізниця» здійснено 21 жовтня 2015 року, про що свідчить відповідний запис у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань (далі - Реєстр).
		 
		            Відповідно до даних Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань внесено запис про проведення державної реєстрації юридичної особи Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" (ПАТ "УКРЗАЛІЗНИЦЯ"), із зазначенням, що ця юридична особа є правонаступником, в тому числі, ДП «Головний інформаційно-обчислювальний центр державної адміністрації залізничного транспорту України».
		 
		           Відповідно до статті 4 Закону України від 15 травня 2003 року  №755-IV «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб  підприємців» (далі - Закон №755-IV) у редакції, чинній на час здійснення державної реєстрації ПАТ «Українська залізниця», державна реєстрація юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців - це засвідчення факту створення або припинення юридичної особи, засвідчення факту набуття або позбавлення статусу підприємця фізичною особою, а також вчинення інших реєстраційних дій, які передбачені цим Законом, шляхом внесення відповідних записів до Реєстру. Порядок проведення державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців включає, зокрема, внесення відомостей про юридичну особу або фізичну особу-підприємця до Реєстру.
		 
		              Згідно з частиною 1 статті 18 Закону №755-IV якщо відомості, які підлягають внесенню до Реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін. Аналогічну норму наведено і в частині 1 статті 10 Закону №755-IV у чинній редакції.
		 
		            Відтак, ураховуючи, що передавальний акт затверджено органом, який прийняв рішення про припинення юридичної особи, 21 жовтня 2015 року здійснено державну реєстрацію ПАТ «Українська залізниця» із внесенням відомостей про правонаступництво останнім майна, прав і обов"язків ДП «Головний інформаційно-обчислювальний центр державної адміністрації залізничного транспорту України», колегія суддів уважає помилковим висновок суду першої інстанції про відсутність правонаступництва. 
		 
		Дані  Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців та громадських формувань про перебування ДП «ГІОЦ Укрзалізниці» з 17 липня 2014 року в стані припинення, не спростовують факт переходу правонаступництва всього майна, усіх прав і обов"язків цієї установи до ПАТ "Укрзалізниця".
		 
		Відтак, висновки суду першої інстанції щодо відсутності факту правонаступництва є помилковими.
		 
		Разом з тим, звертаючись із позовом до суду та обґрунтовуючи розмір упущеної вигоди, позивач зазначає про стягнення збитків (упущеної вигоди) як роялті, визначивши середню ставку в розмірі 8,9% відповідно до даних доповіді TheLicensing Letter RoyaltyTrends Report компанії BusinessValuation Resources LLCщодо роялті за ліцензійними договорами із середньою ставкою роялті за період з 2003 року по 2012 рік.
		 
		Збитки (упущена вигода) є доходом, який позивач міг би реально отримати при звичайних обставинах, якби його права не були порушені (пункт 2 частини 2 статті 22 ЦК України).
		 
		З огляду на заявлені вимоги та вимоги закону, позивач має довести, що він міг і повинен був отримати визначені доходи, і тільки неправомірні дії відповідача стали єдиною і достатньою причиною, яка позбавила його можливості отримати цей дохід.
		 
		Відшкодувати збитки у вигляді упущеної вигоди можливо лише за реальної можливості одержання доходу особою, яка вважає, що їй завдано шкоди.
		 
		Відповідно до Національного стандарту №4 "Оцінка майнових прав інтелектуальної власності", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03 жовтня 2007 року №1185, роялті визначено як ліцензійний платіж у вигляді сум, які сплачуються періодично, залежно від обсягів виробництва або реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) з використанням об"єкта права інтелектуальної власності. Ставка роялті - частка бази роялті у відсотковому виразі, яка використовується для визначення величини роялті.
		 
		Пунктом 15 Стандарту №4 визначено, що метод роялті застосовується за умови, що майнові права інтелектуальної власності надані або можуть бути надані за ліцензійним договором іншій фізичній або юридичній особі. Ставка роялті визначається на підставі результатів аналізу ринку подібних об"єктів права інтелектуальної власності, за використання яких сплачується роялті.
		 
		Таким чином, обираючи спосіб обрахування розміру збитків (упущеної вигоди) методом роялті, позивач повинен довести розмір можливої винагороди, яку власник патенту міг би отримати за аналогічне використання винаходу за ліцензійним договором і яке встановлювалось за попередніми угодами, або є усталеною практикою в даній сфері. При цьому, беруться до уваги також  інші чинники, визначені пунктом 15 Стандарту №4.
		 
		Натомість позивачем не доведено розмір реально упущеного доходу, оскільки вимоги Національного стандарту №4 "Оцінка майнових прав інтелектуальної власності", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03 жовтня 2007 року №1185, при визначенні таких збитків  не враховано, а розрахунок виконано на підставі доповіді про тенденції роялті за ліцензійними договорами за період з 2003 року по 2012 рік, що дає підстави для висновку про умовний характер такого розрахунку, який не є належним доказом на підтвердження розміру збитків (упущеної вигоди).
		 
		Ураховуючи положення ст.ст. 10, 11 ЦПК України щодо змагальності сторін та диспозитивності цивільного судочинства, колегія суддів уважає, що позивачем не надано доказів на підтвердження розміру збитків (упущеної вигоди), що є підставою для відмови в задоволенні позовних вимог.
		 
		Відповідно до ст.309 ЦПК України  неповне з"ясування судом обставин, що мають значення для справи; порушення або неправильне застосування норм матеріального права є підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення.
		 
		Керуючись ст.ст. 218, 303, 305, 307, 309, 314, 316, 317 ЦПК України, колегія суддів, -
		 
		В И Р І Ш И Л А:
		 
		Апеляційну скаргу ОСОБА_1, подану представником ОСОБА_2, задовольнити частково.
		 
		Рішення Печерського районного суду м.Києва від 02 серпня 2017 року скасувати та ухвалити нове, яким в задоволенні позову ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця», треті особи - Державне підприємство «Головний інформаційно-обчислювальний центр Державної адміністрації залізничного транспорту України», Спільне українсько-американське підприємство «Українська бізнес інформаційна служба УБІС», Товариство з обмеженою відповідальністю «Універсальна бізнес інформаційна служба УБІС», Державне підприємство «Державний науково-дослідний центр залізничного транспорту України» про відшкодування збитків - відмовити.
		 
		Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, проте може бути оскаржено у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.
		 
		Головуючий-суддя   Н.В.Поліщук
		 
		 
		Судді                                                              В.В. Соколова
		 
		 
		                                                                                               В.В.Саліхов

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...