Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 923/1424/16 : Господарські справи (до 01.01.2019); Захисту права власності; усунення перешкод у користуванні майном.
Надіслано для оприлюднення: 13.12.2017. Зареєстровано: 14.12.2017. Забезпечено надання загального доступу: 14.12.2017.
Дата набрання законної сили: 07.12.2017
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		07 грудня 2017 року Справа № 923/1424/16 
		Вищий  господарський суд  України у складі колегії  суддів:
		 
		 Вовк І.В. (головуючий, доповідач),Могил С.К., Палій В.В.
		розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу фізичної особи-підприємця Таран Любові Василівни та фізичної особи-підприємця Тарана Миколи Анатолійовича на постанову Одеського апеляційного господарського суду від 23.05.2017 року у справі № 923/1424/16 за позовом фізичної особи-підприємця Сінькевич Тетяни Вікторівни до фізичної особи-підприємця Таран Любові Василівни, фізичної особи-підприємця Тарана Миколи Анатолійовича про усунення перешкод в користуванні майном, 
		 
		В С Т А Н О В И В:
		 
		У грудні 2016 року позивач звернувся до суду з позовом про зобов'язання відповідачів усунути перешкоди у користуванні кіосками № 4 та № 5, розташованими всередині будівлі 19-а згідно з план-схемою "Великолепетиського ринку" за адресою: АДРЕСА_1; шляхом їх звільнення.
		Позовні вимоги обґрунтовані наявністю у позивача речового права на користування спірними кіосками, наданого йому на підставі Договору найму цілісного майнового комплексу від 01.12.2015 року, укладеного з Кооперативними підприємством "ІНФОРМАЦІЯ_3", а також відсутністю у відповідачів права на користування ними.
		Рішенням господарського суду Херсонської області від 14.02.2017 року (суддя Закурін М.К.) позовні вимоги задоволено повністю.
		Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 23.05.2017 року (судді: Таран С.В., Будішевська Л.О., Мишкіна М.А.) рішення суду першої інстанції залишене без змін.
		У касаційній скарзі відповідачі вважають, що судами попередніх інстанцій порушено норми матеріального та процесуального права, і тому просить прийняті ними судові рішення скасувати, у позові відмовити.
		Позивач до суду надав заперечення на касаційну скаргу, в яких він вказує на безпідставність викладених в ній доводів.
		Ухвалою Вищого господарського суду України від 18.10.2017 року розгляд касаційної скарги було відкладено на 26.10.2017 року.
		Відповідно до Протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 24.10.2017 року у зв'язку з відрядженням судді Могил С.К. визначено наступний склад колегії суддів для розгляду справи №923/1424/16 господарського суду Херсонської області: Вовк І.В. - головуючий, Грек Б.М., Студенець B.I. 
		Ухвалою Вищого господарського суду України від 26.10.2017 року розгляд касаційної скарги було відкладено на 16.11.2017 року.
		У зв'язку з призначенням судді Студенця В.І. згідно з Указом Президента України № 357/2017 від 10.11.2017 року суддею Верховного Суду відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 15.11.2017 року визначено наступний склад колегії суддів для розгляду справи №923/1424/16: Вовк І.В. - головуючий, Грек Б.М., Могил С.К..
		У судовому засіданні оголошувалась перерва на 07.12.2017 року.
		Відповідно до Протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 04.12.2017 року у зв'язку з відрядженням судді Грека Б.М. визначено наступний склад колегії суддів для розгляду справи №923/1424/16 господарського суду Херсонської області: Вовк І.В. - головуючий, Могил С.К., Палій B.B.
		Заслухавши пояснення представників сторін, ФОП Таран Л.В. і ФОП Сінькевич Т.В., дослідивши доводи касаційної скарги та заперечення на неї, перевіривши матеріали справи та прийняті в ній судові рішення, суд касаційної інстанції вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково з наступних підстав.
		Як вбачається з матеріалів справи, рішенням Виконавчого комітету Великолепетиської селищної ради №72 від 24.09.2014 року "Про об'єднання об'єктів нерухомого майна в цілісний майновий комплекс "ІНФОРМАЦІЯ_3" та присвоєння єдиного адресного номеру" об'єкти нерухомого майна: 
		- нежитлова будівля, загальною площею 76,3 кв.м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1-є;
		- нежитлова будівля, загальною площею 902,4 кв.м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1;
		- нежитлова будівля, магазин "ІНФОРМАЦІЯ_1", загальною площею 27,5 кв.м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2;
		- нежитлова будівля, магазин "ІНФОРМАЦІЯ_2", загальною площею 77,6 кв.м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1-д;
		об'єднані в цілісний майновий комплекс "ІНФОРМАЦІЯ_3" та їм присвоєна адреса: АДРЕСА_1.
		Згідно з інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна №87714384 від 22.05.2017 року ОСОБА_10 та ОСОБА_11 є власниками цілісного майнового комплексу "ІНФОРМАЦІЯ_3", розташованого за адресою: АДРЕСА_1. Складовими частинами вказаного об'єкту нерухомого майна є будівля ринку (літ.А), магазин "ІНФОРМАЦІЯ_1" (літ.Б), нежитлова будівля (літ.В), магазин "ІНФОРМАЦІЯ_2" (літ Г). 
		Відповідно до технічного паспорту на будівлі Великолепетиського ринку до складу будівлі ринку (літ.А) входить торгівельне приміщення №14, загальною площею 18,2 кв.м, а згідно з план-схемою ринку це приміщення є кіосками №4 та №5. 
		01.12.2015 року ОСОБА_10 та ОСОБА_11 уклали з кооперативним підприємством "ІНФОРМАЦІЯ_3" договір відповідального зберігання з правом користування, за умовами якого останнє прийняло на відповідальне, безоплатне зберігання на строк до 31.12.2017 року цілісний майновий комплекс, загальною площею 1081 кв.м, що розташований за адресою: Херсонська область, АДРЕСА_1.
		Згідно з пунктом 2.3 вказаного договору кооперативне підприємство має право користуватися майном, переданим на зберігання для своїх власних потреб за умови використання майна за його цільовим призначенням, у тому числі з правом передачі його в оренду.
		За актом приймання-передачі від 01.12.2015 року ОСОБА_10 та ОСОБА_11 передали, а кооперативне підприємство "ІНФОРМАЦІЯ_3" прийняло цілісний майновий комплекс загальною площею 1081 кв.м, розташований за адресою: АДРЕСА_1.
		В подальшому, 01.11.2016 року кооперативне підприємство "ІНФОРМАЦІЯ_3" ("наймодавець") уклало з фізичною особою - підприємцем Сінькевич Тетяною Вікторівною ("наймач") договір найму, за умовами якого наймодавець передає, а наймач приймає у тимчасове платне користування цілісний майновий комплекс "ІНФОРМАЦІЯ_3", який розташований за адресою: АДРЕСА_1.
		Згідно з пунктами 1.2, 6.1 цього договору об'єкт найму передається у тимчасове платне користування для використання за призначенням; строк дії договору з 01.11.2016 року по 31.12.2017 року.
		На виконання умов договору між вказаними особами складено акт приймання-передачі об'єкта найму від 01.11.2016 року, в якому зазначено, що загальна площа переданого об'єкту складає 1081,3 кв.м.
		Із змісту листа відповідача ФОП Таран М.А. від 26.09.2016 року вбачається, що впродовж тривалого часу з 1996 року він та його дружина - інший відповідач у справі - ФОП Таран Л.В. на підставі усної угоди орендували торгівельну точку у критому павільйоні "Великолепетиського ринку". Те, що ФОП Таран М.В. та ФОП Таран Л.В. здійснювали реалізацію продукції на ринку в приміщеннях кіосків №4 та №5 підтверджується іншими матеріалами справи.
		За твердженням позивача, на даний час відповідачі на ринку не з'являються, проте зайняті ними кіоски №4, №5 не звільняють; вимоги ФОП Сінькевич Т.В. про звільнення торгівельної точки від майна та речей відповідачів, передачу ключів залишені ними без задоволення.
		Предметом даного судового розгляду є вимоги особи, яка на підставі договору найму користується спірним майном, до осіб, які самовільно заволоділи ним, про зобов'язання усунути перешкоди в користуванні спірними приміщеннями шляхом їх звільнення.
		Висновок судів обох інстанцій про задоволення позову мотивовано відсутністю доказами наявності будь-яких правових підстав для зайняття відповідачами кіосків, що знаходяться в середині будівлі, право користування якою належить позивачу. При цьому, суди попередніх інстанцій виходили з того, що позивач набув у користування майновий комплекс "ІНФОРМАЦІЯ_3" виходячи з правових положеннях Цивільного кодексу України та Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".
		Проте, суд касаційної інстанції не може погодитися з вказаними висновками судів, як такими, що зроблені за неповно встановлених фактичних обставин справи, та визнає їх непереконливо обґрунтованими й передчасними.
		Статтею 395 Цивільного кодексу України визначається, що речовими правами на чуже майно є: 1) право володіння; 2) право користування (сервітут); 3) право користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис); 4) право забудови земельної ділянки (суперфіцій); 5) інші речові права на чуже майно, які встановлені законом.
		Із змісту вказаної норми слідує, що суб'єкти цивільно-правових відносин не можуть своєю волею створювати якісь різновиди речових прав на чуже майно, а права суб'єкта на річ можна віднести до категорії речових лише якщо вони поіменовані як такі у законі. 
		Статтею 4 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" встановлено, що обов'язковій державній реєстрації підлягають речові права та обтяження на нерухоме майно, розміщене на території України, що належить фізичним та юридичним особам, а саме: 1) право власності на нерухоме майно; 2) речові права, похідні від права власності: право користування (сервітут); право користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис); право забудови земельної ділянки (суперфіцій); право господарського відання; право оперативного управління; право постійного користування та право оренди (суборенди) земельної ділянки; право користування (найму, оренди) будівлею або іншою капітальною спорудою (їх окремою частиною), що виникає на підставі договору найму (оренди) будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини), укладеного на строк не менш як три роки; іпотека; право довірчої власності; інші речові права відповідно до закону; 3) право власності на об'єкт незавершеного будівництва; 4) заборона відчуження та арешт нерухомого майна, податкова застава, предметом якої є нерухоме майно, та інші обтяження.
		Згідно з статтею 794 Цивільного кодексу України право користування нерухомим майном, яке виникає на підставі договору найму будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини), укладеного на строк не менш як три роки, підлягає державні реєстрації.
		Тобто, найм (оренда) нерухомого майна зі строком менш ніж три роки не віднесений законодавцем до переліку речових прав.
		Договір найму від 01.11.2013 року укладений між позивачем та КП "ІНФОРМАЦІЯ_3" строком на 1 рік, а тому висновок судів попередніх інстанцій про те, що його теж слід відносити до речового права з усіма правовими наслідками, які цьому супутні, є помилковим.
		Крім того, судовий захист права власності та майнових прав власників здійснюється шляхом розгляду справ за позовами щодо речових прав на майно, а саме: віндикаційний - про витребування власником свого майна від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним (стаття 387 ЦК України), негаторний - про усунення перешкод у здійсненні власником права користування та розпорядження своїм майном (стаття 391 ЦК України), про визнання права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою (стаття 392 ЦК України).
		Так, статтею 387 ЦК України власнику надано право витребувати майно із чужого незаконного володіння (пред'явити віндикаційний позов).
		Предметом віндикаційного позову є вимога неволодіючого майном власника до особи, яка незаконно володіє цим майном, про повернення індивідуально визначеного майна з чужого незаконного володіння.
		Статтею 391 глави 29 Цивільного кодексу України передбачено, що власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном (пред'явити негаторний позов).
		За своєю правовою природою позов, який містить вимогу про усунення перешкод у користуванні майном, є негаторним. Позивачем негаторного позову може бути власник або титульний володілець, у якого знаходиться річ і щодо якої відповідач ускладнює здійснення повноважень користування або розпорядження, а відповідачем - лише та особа, яка перешкоджає позивачеві у здійсненні його законного права користування чи розпорядження річчю. 
		Підставою для подання негаторного позову є вчинення третьою особою перешкод власнику або титульному володільцю в реалізації ними повноважень розпорядження або (та) користування спірним майном. 
		Отже, звертаючись до суду із негаторним позовом, відповідна особа повинна довести наявність у неї права власності або речового права на майно, усунення перешкод в користуванні та розпорядженні яким є предметом спору, а також неправомірність дій відповідача стосовно використання даного майна.
		Так, розглядаючи позов про усунення перешкод в користуванні майном, суди виходили з того, що позивачем доведено наявність у нього речового права на спірне майно.
		Однак, суди попередніх інстанцій посилаючись на те, що позивач має право на звернення до суду з позовом про усунення перешкод у користуванні переданим йому за договором найму майном на підставі ст. 391 ЦК України (негаторний позов), при цьому не звернули уваги на те, що позовні вимоги також заявлялися про усунення перешкод у володінні спірним майном (шляхом звільнення), тоді як негаторний позов - це позов про захист права власності від порушень, не пов'язаних із позбавленням володіння.
		У випадку, якщо позивач позбавлений можливості володіти спірним майном, а ним володіє і користується відповідачі, належним способом захисту має бути віндикаційний позов, тобто позов неволодіючого власника до володіючих невласників.
		Проте, суди обох інстанцій належним чином не з'ясували правових підстав заявленого позову виходячи з обставин спору.
		Водночас, з матеріалів справи вбачається, що позивач обґрунтовує наявність у нього речового права на цілісний майновий комплекс "ІНФОРМАЦІЯ_3" на підставі договору найму від 01.11.2013 року, а позов заявлено про звільнення зайнятих відповідачами кіосків №4, №5. При цьому, попередні судові інстанції, приймаючи рішення про задоволення позову, не з'ясували усіх необхідних ознак майна, яке є предметом спору, зважаючи на те, чи можуть такі кіоски відноситися до нерухомого майна, а отже чи відносини пов'язані з таким майном підпадають під дію статті 794 Цивільного кодексу України.
		До того ж, враховуючи, що предметом спору, відповідно до позовної заяви є усунення перешкод у користуванні кіосками № 4 та № 5, розташованими всередині будівлі 19-а згідно з план-схемою "Великолепетиського ринку" за адресою: АДРЕСА_1, шляхом їх звільнення, господарські суди обох інстанцій не надали правову оцінку вимогам позивача, а відтак стає невизначеним яким чином має бути виконано таке судове рішення.
		Отже, господарські суди попередніх інстанцій не з'ясувавши можливості застосування правових підстав поданого позову до спірних відносин та обмежившись формальним підходом до з'ясування обставин, які входять до предмету доказування в даній справі, з огляду на предмет спору, припустилися неправильного застосування вимог частини першої статті 47 ГПК України щодо прийняття судового рішення за результатами обговорення усіх обставин справи та частини першої статті 43 названого Кодексу стосовно всебічного, повного і об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності.
		Тому, оскільки передбачені процесуальним законодавством межі перегляду справи в касаційній інстанції не дають їй права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені попередніми судовими інстанціями, прийняті судові рішення не можна визнати законними й обґрунтованими, а тому вони підлягають скасуванню з передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції.
		Під час нового розгляду справи суду необхідно врахувати викладене і вирішити спір з дотриманням вимог закону.  
		З огляду наведеного та керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119 - 11112                                                   Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України                                        
		 
		ПОСТАНОВИВ:
		 
		Касаційну скаргу фізичної особи-підприємця Таран Любові Василівни та фізичної особи-підприємця Тарана Миколи Анатолійовича задовольнити частково.
		Постанову Одеського апеляційного господарського суду від 23.05.2017 року та рішення господарського суду Херсонської області від 14.02.2017 року скасувати, і справу № 923/1424/16 передати на новий розгляд до суду першої інстанції в іншому складі.
		 
		 
		Головуючий суддя                                                             І.Вовк 
		                                                                                              
		 
		Судді                                                                                     С.Могил
		                                                          
		 
		                                                                                              В.Палій

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...