Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 910/3468/17 : Господарські справи (до 01.01.2019); Інші спори.
Надіслано для оприлюднення: 13.12.2017. Зареєстровано: 14.12.2017. Забезпечено надання загального доступу: 14.12.2017.
Дата набрання законної сили: 05.12.2017
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		05 грудня 2017 року Справа № 910/3468/17 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
		Плюшка І.А. - головуючого,
		Малетича М.М., 
		Демидової А.М.,
		розглянувши у відкритому судовому засіданні 
		касаційну скаргу          Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро-Альфа"
		на рішення                    господарського суду міста Києва від 13 червня 2017 року
		та на постанову          Київського апеляційного господарського суду від 05 жовтня 2017 року
		у справі                    № 910/3468/17
		господарського суду міста Києва
		за позовом                    Публічного акціонерного товариства "Укрсоцбанк"
		до                               1) Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро-Альфа",
		                     2) Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро-МВ",
		треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідачів           1) Сільськогосподарське товариство з обмеженою 
		                    відповідальністю "Україна",
		2) Товариство з обмеженою відповідальністю "Агротекс-Миколаїв",
		3) Товариство з обмеженою відповідальністю "Агропромислова фірма "Світанок",
		           4) Товариство з обмеженою відповідальністю "Райз-Південь",
		про                               стягнення 237 599 082,85 грн.,
		та за зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро-МВ",
		до                               Публічного акціонерного товариства "Укрсоцбанк"
		про                               визнання недійсним пункту 6.2 генерального договору від 01 серпня 2008 року № 805/6/18/8-101
		та за зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро-Альфа",
		до                               1) Публічного акціонерного товариства "Укрсоцбанк", 
		2) Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро-МВ"
		про                              визнання зобов'язання припиненим
		за участю представників:
		позивача: Поліщук Ю.В.
		відповідача-1: не з'явилися 
		відповідача-2: не з'явилися
		третіх осіб:                     1) не з'явилися
		                               2) не з'явилися
		                               3) не з'явилися
		                               4) не з'явилися
		ВСТАНОВИВ:
		У березні 2017 року Публічне акціонерне товариство "Укрсоцбанк" звернулося до господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро-Альфа" та Товариства з обмеженою відповідальністю "АГРО-МВ" про стягнення солідарно 237 599 082,85 грн. заборгованості за кредитом згідно генерального договору № 805/6/18/8-101 від 01 серпня 2008 року про здійснення кредитування, з яких: 
		233 537 623,57 грн. - заборгованість за кредитом, 
		3 981 285,71 грн. - заборгованість за відсотками за користування кредитом, 
		33 444,44 грн. - пеня за несвоєчасне повернення кредиту,
		46 729,13 грн. - пеня за несвоєчасне повернення відсотків за користування кредитом.
		Позовні вимоги обґрунтовані невиконанням відповідачем-1, як боржником, та відповідачем-2, як поручителем, зобов'язань за генеральним договором про здійснення кредитування № 805/6/18/8-101 від 01 серпня 2008 року, укладеним між позивачем та відповідачем-1, та договором поруки № 805/15/08.1/10-308 від 14 вересня 2010 року.
		24 травня 2017 року Товариство з обмеженою відповідальністю "АГРО-МВ" звернулось до господарського суду із зустрічною позовною заявою до Публічного акціонерного товариства "Укрсоцбанк" про визнання недійсним пункту 6.2. генерального договору про здійснення кредитування № 805/6/18/8-101 від 01 серпня 2008 року, посилаючись на те, що умова зазначеного пункту, викладеного в новій редакції після внесення змін додатковим договором № 41 від 27 грудня 2013 року, в частині визначення розміру пені, яка нараховується за несвоєчасне виконання грошового зобов'язання, суперечить чинному законодавству. 
		Ухвалою господарського суду міста Києва від 24 травня 2017 року зазначену зустрічну позовну заяву прийнято до спільного розгляду з первісним позовом.
		13 червня 2017 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Агро-Альфа" звернулось до господарського суду із зустрічною позовною заявою до Публічного акціонерного товариства "Укрсоцбанк" та Товариства з обмеженою відповідальністю "АГРО-МВ" про визнання зобов'язання Товариства з обмеженою відповідальністю "АГРО-МВ" за договором поруки № 805/15/08.1/10-308 від 14 вересня 2010 року з усіма додатками та змінами до нього, укладеного між сторонами у справі, припиненим, посилаючись на закінчення встановленого частиною 6 статті 559 ЦК України шестимісячного строку від дня настання строку виконання основного зобов'язання для пред'явлення кредитором вимоги до поручителя.
		Ухвалою господарського суду міста Києва від 13 червня 2017 року зазначену зустрічну позовну заяву прийнято до спільного розгляду з первісним позовом.
		Рішенням господарського суду міста Києва від 13 червня 2017 року (суддя Курдельчук І.Д.), залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 05 жовтня 2017 року (склад колегії суддів: Тищенко А.І. - головуючий, Михальська Ю.Б., Отрюх Б.В.) первісний позов задоволено повністю. Стягнуто солідарно з Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро-Альфа" та Товариства з обмеженою відповідальністю "АГРО-МВ" з будь-якого рахунку, виявленого під час виконання даного рішення суду, на користь Публічного акціонерного товариства "Укрсоцбанк" 233 537 623,57 грн. заборгованості за кредитом, 3 981 285,71 грн. заборгованості з процентів за користування кредитними коштами, 33 444,44 грн. пені за несвоєчасне повернення кредиту, 46 729,13 грн. пені за несвоєчасне погашення процентів. У задоволенні зустрічних позовів відмовлено повністю.
		Суди попередніх інстанцій виходили з того, що первісні позовні вимоги є доведеними та обґрунтованими, оскільки матеріалами справи підтверджується, що відповідач не виконав передбачені кредитним договором умови щодо укладення договору застави майнових прав, не здійснював щоквартального проведення розрахунків через відкриті в банку рахунки в обсязі передбаченому договором та перестав виконувати зобов'язання зі сплати кредиту та відсотків за кредитним договором з січня 2017 року, у зв'язку з чим позивач відповідно до умов кредитного договору набув права вимагати дострокового погашення кредиту зі сплатою всіх належних до сплати процентів та інших платежів, передбачених кредитним договором. За висновком судів заявлена позивачем до стягнення заборгованість за кредитним договором підтверджується матеріалами справи. 
		Відмовляючи у задоволенні зустрічних позовних вимог, суди виходили з того, що підстави для припинення зобов'язань за договором поруки на підставі ч. 4 ст. 559 ЦК України відсутні, оскільки в договорі поруки сторони встановили строк його дії до 26 грудня 2019 року, який не сплинув.
		Відмова у задоволенні зустрічних позовних вимог про визнання недійсним п. 6.2. кредитного договору мотивована тим, що зазначений пункт відповідає вимогам чинного законодавства України і підстав для визнання його недійсним немає. Крім того, відсутні підстави для застосування строку позовної давності, оскільки сторони письмово погодили збільшення такого строку.
		Не погодившись із зазначеними рішенням та постановою, Товариство з обмеженою відповідальністю "Агро-Альфа" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду міста Києва від 13 червня 2017 року та постанову Київського апеляційного господарського суду від 05 жовтня 2017 року, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції, посилаючись на порушення та неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права.
		Колегія суддів, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши матеріали справи, юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення судами, дослідивши правильність застосування господарськими судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального процесуального права, вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.
		Як встановлено господарськими судами попередніх інстанцій та підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, 01 серпня 2008 року між Акціонерно-комерційним банком соціального розвитку "Укрсоцбанк" (кредитор) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Агро-Альфа" (позичальник, відповідач-1) укладено Генеральний договір про здійснення кредитування № 805/6/18/8-101 (далі за текстом - кредитний договір), відповідно до умов пункту 1.1. якого в редакції додаткового договору № 43 від 17 серпня 2015 року з урахування внесених до нього змін та доповнень кредитор зобов'язався надавати кредит із загальною сумую кредиту еквівалентну 10 100 000,00 доларів США з можливістю отримувати в гривні та доларах США та з терміном погашення кредиту до 31 грудня 2026 року.
		Відповідно до підпунктів 5.2.1., 5.2.2. пункту 5.2. кредитного договору в редакції додаткового договору №41 від 27 грудня 2013 року процентна ставка для часток в доларах США є змінюваною і складається: з маржі 8,55% річних та ставки Libor. При цьому, максимальний розмір, до якого може бути збільшена процентна ставка для часток в доларах США складає 14% річних. Процентна ставка для часток у гривні, отриманих до 26 грудня 2013 року є фіксованою та становить 18 %.
		Згідно з п.п. 3.3.4., 3.3.6. позичальник зобов'язався сплачувати кредитору проценти в розмірі, передбаченому у відповідних додаткових договорах але в будь-якому разі не більше процентної ставки, встановленої в п. 1 Основних положень цього договору, та комісії, перелік, розміри та порядок сплати яких зазначені в тарифах, в порядку, визначеному п.п. 2.7., 2.9., 2.11., 2.12. цього договору, повертати кредит кредитору відповідно до строків/термінів, встановлених у відповідних додаткових договорах, але в будь-якому разі кредит має бути повністю та остаточно повернутий не пізніше останнього дня строку дії ліміту кредитування, вказаного в п. 3 Основних положень цього договору. Крім того, за умовами п. 3.3.7. кредитного договору позичальник зобов'язався на вимогу кредитора у випадках, передбачених цим договором (п.п. 2.12.3., 3.2.2., 3.2.4., 5.4.) достроково протягом 30 робочих днів від дня отримання відповідної вимоги кредитора, повернути кредит, сплатити проценти та/або комісії, а також можливу неустойку (штраф, пеню) за усіма чинними додатковими договорами.
		Згідно з пп. "h" п. 9.1 розділу 9 кредитного договору в редакції додаткового договору №42 від 25 грудня 2014 року в забезпечення зобов'язань позичальника за договором позичальник надає/забезпечує надання Банку застави майнових прав на майбутній урожай сільськогосподарської продукції (пшениця, жито, кукурудза, ячмінь, овес, просо, соняшник, соя, ріпак тощо) відповідно до структури посівних площ на відповідний сільськогосподарський рік та середньої врожайності за останні три роки. Заставна вартість сільськогосподарської продукції визначається на рівні ринкової вартості (з урахуванням ПДВ), визначеної за даними загальнодоступних джерел інформації, а саме: АПК-Інформ або Агро-сфера, або інших аналогічних джерел за визначенням Банку. Така застава повинна становити заставу з найвищим пріоритетом обтяження. Таке заставне майно повинно бути застрахованим фінансово стабільною та надійною страховою компанією, прийнятною для Банку, проти втрати або пошкодження та інших ризиків, як буде прийнятно для Банку, та Банк повинен мати статус вигодонабувача (бенефіціара) за такими страховими договорами та полісами.
		Відповідно до підпункту "іі" пункту 9 додаткового договору №43 від 17 серпня 2015 року до генерального договору про здійснення кредитування № 805/6/18/8-101 від 01 серпня 2008 року позичальник до 30 вересня 2015 року зобов'язаний укласти з Банком договори застави майнових прав на майбутній урожай 2016 року сільськогосподарської продукції, передбачені підпунктом "h" пункту 9.1. розділу 9 Генерального договору.
		Згідно з підпунктом "g" пункту 8.2. додатку № 1 до додаткового договору №47 від 27 грудня 2013 року до генерального договору про здійснення кредитування № 805/6/18/8-101 від 01 серпня 2008 року позичальник зобов'язаний забезпечити щоквартальне проведення через рахунки відкриті в Банку грошових розрахунків в сумі не меншій 25 000 000 грн. або їх еквівалент за офіційним курсом Національного банку України, що діяв на дату надходження грошових коштів. Якщо зазначений в цьому пункті обсяг розрахунків через рахунки, що відкриті в банку, не буде виконуватися, цим позичальник погоджується на першу вимогу банку сплатити штрафну санкцію у сумі 0,25 % за квартал твід розміру фактичної заборгованості за кредитом на кінець звітного кварталу.
		Кредитний договір вважається укладеним з моменту його підписання уповноваженими на те представниками сторін та скріплення їх печатками та діє до повного виконання сторонами прийнятих на себе зобов'язань (п. 7.3 кредитного договору).
		В забезпечення виконання зобов'язань за зазначеним кредитним договором 14 вересня 2010 року між Публічним акціонерним товариством "Укрсоцбанк" (кредитодавець), Товариством з обмеженою відповідальністю "Агро-Альфа" (позичальник, відповідач-1) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Агро-МВ" (поручитель, відповідач-2) укладено Договір поруки № 805/15/08.1/10-308, відповідно до умов якого з урахуванням внесених до нього змін поручитель поручився перед Банком за виконання позичальником в повному обсязі усіх існуючих та майбутніх грошових зобов'язань позичальника за кредитним договором, у тому числі, але не виключно і щодо сплати усіх процентів, комісій, неустойки, регресних та інших сум, що належать до сплати позичальником відповідно до кредитного договору (п. 1.1 договору поруки). 
		Договір поруки набирає чинності з моменту його укладення уповноваженими представниками сторін та діє до виконання у повному обсязі зобов'язань за Кредитним договором та за договором поруки (пункт 6.1. договору).
		Договір поруки підписано уповноваженими особами та скріплено печатками сторін.
		Судами встановлено, що відповідач на виконання умов кредитного договору надав відповідачу кредит у розмірі 11 363 630,00 доларів США та 216 922 088,92 грн. Відповідач здійснив повне погашення кредиту, наданого в доларах США, а погашення кредиту в гривні здійснив частково, сплативши 9 000 000,00 грн. Також позивачем було надано кредит в розмірі 51 826 049,69 грн., який також був погашений відповідачем частково на суму 26 210 515,04 грн.
		Згідно з підпунктом "iv" пункту 10.2. додаткового договору № 41 від 27 грудня 2013 року до кредитного договору банк має право у будь-який час після настання випадку невиконання позичальником зобов'язань, передбачених кредитним договором, вимагати дострокового погашення кредиту і в такому випадку кредит повинен бути достроково погашений позичальником зі сплатою всіх належних до сплати процентів та інших платежів, передбачених договором.
		У зв'язку із невиконанням позичальником зобов'язань за кредитним договором, зокрема зобов'язань, передбачених пп. "h" п. 9.1. та пп. "іі" п. 9 розділу 9 кредитного договору в редакції додаткового договору №42 від 25 грудня 2014 року, а саме: ненаданням застави сільськогосподарської продукції після збору врожаю, не здійсненням щоквартального проведення через відкриті в банку рахунки розрахунків в обсязі передбаченому договором та несплатою у зв'язку з цим штрафних санкцій позивач 21 грудня 2016 року звернувся до боржника - відповідача-1 з вимогою про дострокове погашення кредиту на загальну суму 235 485 381,94 грн. (т.2, а.с. 115-118), а також звернувся 16 лютого 2017 року з вимогою до поручителя - відповідача-2 (лист № 08.41-186/67-2521 від 13 лютого 2017 року) про виконання порушеного зобов'язання за кредитним договором. 
		Однак, ні позичальник, ні поручитель вимоги позивача не задовольнили, що і стало підставою для звернення Публічного акціонерного товариства "Укрсоцбанк" до господарського суду міста Києва з даним позовом про стягнення солідарно з боржника та поручителя 237 599 082,85 грн. заборгованості за кредитом за генеральним договором про здійснення кредитування № 805/6/18/8-101 від 01 серпня 2008 року (в т.ч. заборгованості за кредитом, відсотками за користування кредитом та пені за несвоєчасне повернення кредиту та несвоєчасну сплату відсотків за користування кредитом).
		Відповідно до ст. 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальнику у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 глави 71 ЦК України, якщо інше не встановлено параграфом 2 і не випливає із суті кредитного договору.
		Згідно з ч.ч. 1, 3 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій же сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій же кількості, такого ж роду та такої ж якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку встановлені договором. 
		Позика вважається повернутою в момент зарахування грошової суми, що позичалася, на банківський рахунок позикодавця. 
		Судами встановлено, що позивач виконав свої зобов'язання за кредитним договором в частині надання кредиту в повному обсязі, що підтверджується наявними в матеріалах справи копіями меморіальних ордерів, які відповідно до п. 1.19.1 ст. 1 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" є розрахунковими документами, що складаються за ініціативою банку для оформлення операцій щодо списання коштів з рахунка платника і внутрішньобанківських операцій відповідно до цього Закону та нормативно-правових актів Національного банку України. 
		Меморіальні ордери містять усі необхідні реквізити, зокрема: найменування платника - ТОВ "Агро-Альфа, отримувача - ТОВ "Агро-Альфа", банк платника та банк отримувача - ПАТ "Укрсоцбанк", призначення платежу - перерахування траншів згідно генерального договору № 805/6/18/8-101 від 01.08.2008р. Вказаний в реквізитах до Генерального договору та змін до нього поточний рахунок ТОВ "Агро-Альфа" 26006800926861, відповідає рахунку отримувача ТОВ "Агро-Альфа", зазначеному в меморіальних ордерах, чим спростовуються безпідставні твердження відповідача-1 в касаційній скарзі про те, що зазначені в меморіальних ордерах рахунки йому не відкривались.
		Наявні в матеріалах справи меморіальні ордери є належними доказами, які підтверджують факт надання позивачем кредиту, оскільки в п. 2.2. кредитного договору сторони узгодили способи надання кредиту залежно від форми та мети кредитування та згідно з пп. 2.2.1. встановили, що надання кредиту може здійснюватися шляхом перерахування коштів з позичкового рахунку на поточний рахунок позичальника на підставі його письмового звернення. З огляду на викладене, колегія суддів не приймає до уваги твердження відповідача-1 в касаційній скарзі про недоведеність факту видачу кредиту.
		Відповідно до ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
		Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
		Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 526 ЦК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. 
		Згідно зі ст. 525 та ч.1 ст.530 ЦК України одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
		Відповідно до ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
		Як встановлено судами попередніх інстанцій, відповідач-1 (позичальник) в порушення умов кредитного договору припинив виконувати свої зобов'язання за кредитним договором з повернення кредиту з січня 2017 року, здійснивши останню сплату в рахунок погашення кредиту 29 грудня 2016 року, свої зобов'язання щодо своєчасної сплати відсотків за користування кредитом не виконав.
		При цьому, факт порушення відповідачем умов кредитного договору (ненадання застави с/г продукції після збору врожаю, не здійснення щоквартального проведення через відкриті в банку рахунки розрахунків в обсязі, передбаченому договором та прострочення сплати кредиту та відсотків) зумовило необхідність дострокового виконання позичальником зобов'язань за кредитним договором зокрема щодо повернення кредиту, сплати відсотків за його користування та пені за прострочення виконання зобов'язань, оскільки право позивача вимагати дострокового погашення заборгованості за кредитним договором у разі порушення позичальником зобов'язань, передбачених кредитним договором, та обов'язок позичальника виконати таку вимогу кредитора передбачено умовами укладеного між сторонами кредитного договору (пп. "iv" п. 10.2. додаткового договору № 41 від 27 грудня 2013 року до кредитного договору), а відтак, строк повернення кредитних коштів, сплати відсотків за користування кредитом є таким, що настав.
		Прийнявши до уваги наявні в матеріалах справи докази надання кредиту, перевіривши здійснені позивачем розрахунки сум заборгованості за кредитом та відсотками, суди встановили, що вони є правильними, а заборгованість відповідача-1 станом на дату подання позовної заяви у даній справі за кредитом склала 233 537 623,57 грн. та за відсотками за користування кредитом - 3 981 285,71 грн. Докази погашення зазначеної заборгованості за кредитом та відсотками в матеріалах справи відсутні.
		Відповідно до ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.
		Відповідно до ч. 1 ст. 230 ГК України у разі порушення учасником господарських відносин правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання він зобов'язаний сплатити штрафні санкції (неустойку, штраф, пеню).
		Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ст. 549 ЦК України).
		Пунктом 6.2. кредитного договору в редакції додаткового договору № 1 від 27 грудня 2013 року передбачено, що у разі несплати позичальником в належний строк або термін будь-якої суми за цим договором, позичальник сплачує банку на його вимогу неустойку, що належить до сплати в останній робочий день кожного календарного тижня (якщо інше не погоджено з Банком) на рахунок, визначений Банком, з простроченої суми за період з дати прострочення оплати до дати фактичної оплати включно за ставкою, яка складається з: подвійної облікової ставки Національного банку України та 15 відсотків річних. Строк позовної давності до вимог, що пов'язані з неустойкою, зазначеною в цьому пункті, а також строк нарахування такої неустойки становить 3 (три) роки.
		Товариство з обмеженою відповідальністю "Агро-МВ" звернулось до господарського суду із зустрічним позовом у даній справі до Публічного акціонерного товариства "Укрсоцбанк" про визнання недійсним пункту 6.2. генерального договору № 805/6/18/8-101 від 01 серпня 2008 року, посилаючись на те, що умови зазначеного пункту суперечать чинному законодавству в частині визначення розміру пені.
		Відповідно до ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою ст. 203 Цивільного кодексу України.
		Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. 
		Відповідно до ст. 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочення платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. 
		Згідно з ч. 2 ст. 343 ГК України та ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" розмір пені, встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня. 
		Визначений сторонами в пункті 6.2. кредитного договору розмір пені не суперечить положенням чинного законодавства, оскільки чітко визначений на рівні подвійної облікової ставки Національного банку України, а зазначений в цьому пункті розмір 15% річних не є пенею, а за своєю правовою природою є платою за користування утримуваними боржником грошовими коштами, належними до сплати кредитору, які на відміну від пені, як засобу відповідальності, є способом захисту майнового права та інтересу кредитора.
		Крім того, як правильно зазначено судами, підстави для застосування строку позовної давності відсутні, оскільки сторони в п. 6.2. письмово погодили збільшення такого строку до 3-х років.
		З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновками судів про відсутність підстав для визнання пункту 6.2. генерального договору № 805/6/18/8-101 від 01 серпня 2008 року в редакції додаткового договору № 41 від 27 грудня 2013 року недійсним з огляду на те, що зазначений пункт відповідає вимогам чинного законодавства України.
		Разом з тим, врахувавши викладене, встановивши факт порушення відповідачем зобов'язань з дострокового повернення кредиту та сплати процентів за користування кредитними коштами згідно з кредитним договором, перевіривши правильність проведеного позивачем розрахунку сум пені за несвоєчасне виконання зобов'язань, суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку про те, що вимоги про стягнення з відповідача пені є обґрунтованими, визначений позивачем розмір пені за несвоєчасне повернення кредиту та сплату відсотків за користування кредитом є правильним, вимоги про стягнення пені у даній справі заявлені в межах строку позовної давності, яка за домовленістю сторін була збільшена до трьох років, у зв'язку з чим суди правильно задовольнили первісні позовні вимоги про стягнення пені.  
		Колегія суддів також погоджується і з висновками судів попередніх інстанцій про відсутність підстав для припинення зобов'язань за договором поруки на підставі ч. 4 ст. 559 ЦК України, як вимоги, що була заявлена товариством з обмеженою відповідальністю "Агро-Альфа" в зустрічній позовній заяві.
		Відповідно до ч. 4 ст. 559 ЦК України порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців з дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя, якщо інше не передбачено законом. Якщо строк основного зобов'язання не встановлений або встановлений моментом пред'явлення вимоги, порука припиняється, якщо кредитор не пред'явить позову до поручителя протягом одного року з дня укладення договору поруки, якщо інше не передбачено законом.
		Таким чином, за загальним правилом порука припиняється після закінчення строку, встановленого у договорі поруки, при цьому лише у разі якщо такий строк у договорі поруки не встановлений застосовується шестимісячний строк, що обраховується з дня настання строку виконання основного зобов'язання, про що обґрунтовано зазначили суди попередніх інстанцій.
		У пункті 3.8. договору про внесення змін № 1 від 27 грудня 2013 року до договору поруки № 805/15/08.1/10 від 14 серпня 2010 року сторони визначили строк його дії до 26 грудня 2019 року з дня підписання договору поруки. 
		З огляду на викладене, суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку про відсутність підстав для застосування до спірних правовідносин шестимісячного строку, оскільки в договорі поруки встановлений строк, який не сплинув, у зв'язку з чим правильно відмовили у задоволенні зустрічної позовної вимоги ТОВ "Агро-Альфа" про припинення поруки, а також задовольнили первісні позовні вимоги, стягнувши солідарно з відповідачів за первісним позовом на користь позивача заборгованості за кредитом у розмірі 233 537 623,57 грн., відсотками за кредитом у розмірі 3 981 285,71 грн., 33 444,44 грн. пені за несвоєчасне повернення кредиту та 46 729,13 грн. пені за несвоєчасне погашення процентів.
		Матеріали справи свідчать про те, що приймаючи оскаржуване рішення, місцевий господарський суд всебічно, повно і об'єктивно дослідив матеріали справи в їх сукупності, дав вірну юридичну оцінку обставинам справи та прийняв рішення відповідно до вимог закону та обставин справи. Переглядаючи справу повторно, в порядку ст.101 ГПК України, господарський суд апеляційної інстанції обґрунтовано залишив прийняте рішення без змін. 
		Посилання скаржника на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права під час винесення оскаржуваних рішення та постанови не знайшли свого підтвердження, у зв'язку з чим підстав для зміни чи скасування зазначених судових актів колегія суддів не вбачає.
		В касаційній скарзі відповідач-1 також зазначає про те, що він не погоджується з винесеною господарським судом міста Києва у даній справі ухвалою від 11 травня 2017 року про забезпечення позову. Однак, відповідно до вимог ст. 107 ГПК України колегія суддів не здійснює перегляд зазначеної ухвала, оскільки її перегляд було здійснено в апеляційному та касаційному порядку, за наслідками якого Постановою Київського апеляційного господарського суду від 21 червня 2017 року зазначену ухвалу було залишено без змін. Постановою Вищого господарського суду України від 10 жовтня 2017 року постанову Київського апеляційного господарського суду від 21 червня 2017 року залишено без змін. При цьому слід зазначити, що повторний перегляд у касаційному порядку рішень місцевого та постанов апеляційного господарських судів, якщо за результатами розгляду касаційної скарги вже прийнято відповідну постанову, Господарським процесуальним кодексом України не передбачено.
		Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України
		 
		ПОСТАНОВИВ:
		 
		1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро-Альфа" залишити без задоволення.
		 
		2. Постанову Київського апеляційного господарського суду від 05 жовтня 2017 року у справі № 910/3468/17 залишити без змін. 
		 
		 
		Головуючий                                                                                          І.А. Плюшко 
		 
		 
		Судді                                                                                                              М.М. Малетич
		 
		 
		                                                                                                              А.М. Демидова

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...