Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 161/4715/17 : Кримінальні справи (до 01.01.2019); Злочини проти безпеки руху та експлуатації транспорту; Порушення правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту особами, які керують транспортними засобами.
Надіслано для оприлюднення: 13.12.2017. Зареєстровано: 14.12.2017. Забезпечено надання загального доступу: 18.12.2017.
Дата набрання законної сили: 12.12.2017
Номер судового провадження: не визначено
Номер кримінального провадження в ЄРДР: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		Справа № 161/4715/17  Провадження №11-кп/773/483/17 Головуючий у 1 інстанції: ОСОБА_1  Категорія:ч.2 ст.286 КК України Доповідач:                 ОСОБА_2 
		 
		АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ
		У Х В А Л А
		І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
		12 грудня 2017 року                                 місто Луцьк
		   Апеляційний суд Волинської області в складі:
		головуючого-судді         ОСОБА_2 ,
		суддів                 ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
		з участю секретаря         ОСОБА_5 ,
		прокурора                 ОСОБА_6 ,
		потерпілого             ОСОБА_7 ,
		захисника                 ОСОБА_8 ,
		обвинуваченого             ОСОБА_9 ,
		розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні суду матеріали кримінального провадження за апеляційними скаргами ОСОБА_10 та обвинуваченого ОСОБА_9 на вирок Луцького міськрайонного суду Волинської області від 19 липня 2017 року, яким - 
		ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , народився в с.Забужжя Любомльського району Волинської області, проживає в АДРЕСА_1 , громадянин України, з середньою освітою, працює приватним підприємцем, одружений, несудимий  
		визнаний винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.286 КК України, та йому призначено покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років з позбавлення права керувати транспортними засобами на строк 3 роки.
		На підставі ст.75 КК України звільнено обвинуваченого ОСОБА_9 від відбування призначеного основного покарання у виді позбавлення волі, якщо він протягом 3 (трьох) років іспитового строку не вчинить нового злочину і виконає покладені на нього обов`язки, передбачені ч.1 ст.76 КК України: невиїзд жати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації; періодично з`являтись для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації, повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи.
		До вступу вироку в законну силу ОСОБА_9 запобіжний захід залишений попередній у виді особистого зобов`язання.
		Зараховано обвинуваченому ОСОБА_9 в строк відбуття покарання строк перебування під вартою з 30.01.2017 року по 25.05.2017 року. 
		Вироком вирішено питання про речові докази, судові витрати та арешт майна.
		В С Т А Н О В И В
		Згідно вироку суду ОСОБА_9 визнаний винним в тому, що він, 30 січня 2017 року, близько 20.20год., перебуваючи у стані алкогольного сп`яніння, керуючи автомобілем «SUBARY TRIBECA B9», р.н.з. НОМЕР_1 , рухаючись дорогою сполученням «Доманове-Ковель-Чернівці-Тереблече», зі сторони м.Луцьк в напрямку на м.Ковель Волинської області, поблизу будинку №115, що по вул.Соборна в с.Княгининок Луцького району Волинської області, проявив безпечність, не уважно стежив за дорожньою обстановкою, перед зміною напрямку руху не переконався, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху, перетнув суцільну лінію горизонтальної дорожньої розмітки 1.1, яку перетинати забороняється, виїхав на смугу зустрічного руху, далі на ліве по напрямку руху узбіччя, де допустив наїзд на пішохода ОСОБА_12 , яка рухалася по лівому узбіччі в напрямку м.Ковель Волинської області. 
		В результаті дорожньо-транспортної пригоди, згідно висновку експерта №51 від 28.02.2017р., ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , отримала тілесні ушкодження у вигляді відкритої черепно-мозкової травми у вигляді забійної рани тім`яно-потиличної ділянки голови зліва, зламів кісток склепіння і основи черепа, забою головного мозку з крововиливами під його оболонки, забійної рани правої брови, садна обличчя справа, синця правого стегна, правої сідниці, тулуба справа по задньо-зовнішній поверхні, садна передньої поверхні правого стегна, крововиливів в ділянці коренів легень, крововиливів у воротах печінки, крововиливів у праву навколониркову клітковину, які за ступенем тяжкості відносяться до тяжких тілесних ушкоджень за ознакою небезпеки для життя і в даному конкретному випадку спричинили смерть потерпілої.
		В прямому причинному зв`язку з виникненням даної дорожньо-транспортної пригоди і наслідками, що настали, стало порушення водієм ОСОБА_9 п. 2.3 б), п. 2.9 а), п.10.1, п.11.2, розділу 34 Правил дорожнього руху.
		У поданій апеляційній скарзі прокурор, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, не оспорюючи фактичних обставин справи, кваліфікацію дій обвинуваченого, вважає вирок суду незаконним та необґрунтованим у зв`язку з істотними порушеннями вимог кримінального процесуального закону, неправильним застосуванням кримінального закону, невідповідністю призначеного покарання ступеню тяжкості злочину і особі обвинуваченого, безпідставного та невмотивованого призначення покарання із застосуванням до обвинуваченого вимог ст.75 КК України. Зазначає, що судом при постановлені вироку та обрані виду і міри покарання обвинуваченому порушено вимоги ст.65 КК України. Просить вирок суду першої інстанції скасувати та постановити новий, яким призначити ОСОБА_9 покарання у виді позбавлення волі на строк 7 років з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 3 роки.
		У поданій апеляційній скарзі обвинувачений ОСОБА_9 не оспорюючи фактичних обставин справи та кваліфікацію дій, вважає вирок суду незаконним у зв`язку з неправильним застосуванням кримінального закону та невідповідністю призначеного покарання ступеню тяжкості злочину і особі обвинуваченого, безпідставного та невмотивованого призначення додаткового покарання та максимального іспитового строку. Зазначає, що судом при постановлені вироку та обрані виду і міри покарання порушено вимоги ст.65 КК України. Посилається на те, що судом не в повній мірі враховано його особу, оскільки наявний ряд пом`якшуючих обставин та позитивних характеризуючих даних. Просить вирок суду першої інстанції в частині призначеного покарання скасувати, та постановити новий вирок, яким зменшити термін іспитового строку та виключити додаткове покарання.
		Заслухавши доповідача який виклав суть вироку суду першої інстанції та доводи апеляційних скарг, міркування прокурора, який підтримав апеляційну скаргу прокурора з викладених у ній підстав, а скаргу обвинуваченого заперечив, захисника, обвинуваченого та потерпілого, які, кожен зокрема, апеляційну скаргу прокурора заперечили та просили задовольнити скаргу обвинуваченого, перевіривши матеріали справи, суд приходить до наступного висновку.
		Висновок про винуватість ОСОБА_9 у вчинені злочину, за який його засуджено, обґрунтовано зроблений судом в порядку ч.3 ст.349 КПК України, що по суті в апеляційних скаргах не заперечується.
		Кваліфікація злочинних дій обвинуваченого за ч.2 ст.286 КК України є правильною і також не оскаржується.
		Статтею 75 КК України встановлено, що якщо суд при призначенні покарання, враховуючи тяжкість вчиненого злочину, особу винного та інші обставини справи, дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбуття покарання, він може прийняти рішення про звільнення від відбуття покарання з випробовуванням.
		Призначаючи ОСОБА_9 покарання та звільняючи від його відбування, суд першої інстанції в повній мірі дотримався вказаних вимог закону.
		Як убачається з вироку, призначаючи обвинуваченому покарання, суд першої інстанції врахував характер і ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного, а саме, те, що ОСОБА_9 повністю визнав свою винуватість, вперше притягається до кримінальної відповідальності, має постійне місце проживання, де позитивно характеризується, є інвалідом ІІІ групи, хворіє, пенсіонер. Враховано судом і те, що потерпілий просив не позбавляти волі обвинуваченого.
		В суді апеляційної інстанції досліджено нові характеризуючі дані та дані про стан здоров`я, з яких вбачається що ОСОБА_9 встановлена довічна інвалідність, стан здоров`я його не покращується, потребує подальшого лікування, останній займається підприємницькою діяльністю тривалий термін, має найманих працівників.
		Обставинами, що пом`якшують покарання ОСОБА_9 , суд визнав щире каяття та добровільне відшкодування завданих злочином збитків, а обставиною, що обтяжує покарання, є вчинення злочину в стані алкогольного сп`яніння, і це не оспорюється в апеляційних скаргах. 
		Врахувавши ці та інші обставини справи, зокрема і ті, на які посилаються в апеляційних скаргах як прокурор, так і захисник, в їх сукупності, а також врахувавши наслідки вчиненого злочину, суд першої інстанції прийшов до обґрунтованого висновку про необхідність призначення основного покарання за ч.2 ст.286 КК України саме на строк 5 років та про можливість звільнення обвинуваченого від відбуття покарання на підставі ст.75 КК України, оскільки відсутні підстави для призначення покарання, яке необхідно відбувати реально, разом з тим, знайшов за можливе і необхідне призначити максимальний іспитовий строк тривалістю 3 роки.
		Окрім того, суд першої інстанції обґрунтовано призначив додаткове покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами на строк 3 роки, з огляду на те, що обвинувачений вчинив злочин, який, відповідно до ст.12 КК України, є тяжким, та вчиненим в стані алкогольного сп`яніння.
		Твердження апеляції прокурора про неодноразове притягнення ОСОБА_9 до адміністративної відповідальності за порушення Правил дорожнього руху суперечать вимогам ст.39 КУпАП.
		На думку апеляційного суду, обране судом першої інстанції покарання відповідає вимогам ст.ст. 50, 65 КК України, є необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого та попередження нових злочинів, як самим обвинуваченим, так і іншими особами, а тому підстав для скасування чи зміни вироку з мотивів, зазначених в апеляційних скаргах, суд не вбачає.
		Доводи як прокурора, так і обвинуваченого, які наведені в апеляційних скаргах, фактично враховані і оцінені судом першої інстанції при постановленні вироку та призначенні покарання.
		У відповідності до вимог ч.2 ст.404 КПК України, суд апеляційної інстанції вправі вийти за межі апеляційних вимог, якщо цим не погіршується становище обвинуваченого. 
		Відповідно до п.1 ч.5 ст.72 КК України (в ред.26.11.2015р.), зарахування судом строку попереднього ув`язнення у разі засудження до позбавлення волі в межах того самого кримінального провадження, у межах якого до особи було застосовано попереднє ув`язнення, провадиться з розрахунку один день попереднього ув`язнення за два дні позбавлення волі.
		Як вбачається з матеріалів кримінального провадження, ОСОБА_9 був затриманий 30.01.2017р. та перебував в слідчому ізоляторі по 25.05.2017р. Разом з тим, при ухваленні вироку обвинуваченому не було зараховано в строк покарання термін попереднього ув`язнення, з дня його затримання до моменту звільнення з слідчого ізолятора, із розрахунку один день попереднього ув`язнення за два дні позбавлення волі, а тому апеляційний суд проводить відповідне зарахування.
		Апеляційний суд виключає з обвинувачення вчинення злочину в стані алкогольного сп`яніння, оскільки не вмотивований в обвинуваченні, а отже відсутній прямий причинно-наслідковий зв`язок між суспільно-небезпечним діянням та його наслідками. Також звертає увагу на те, що одна і таж сама обставина не може бути одночасно кваліфікуючою та такою, що обтяжує покарання.
		Однак навіть виключивши кваліфікуючу ознаку, апеляційний суд вважає що обране судом покарання відповідає вимогам ст.ст. 50, 65 КК України, а тому підстав для зміни чи скасування вироку в частині призначеного покарання у зв`язку з виключенням даної ознаки, не вбачає.
		На підставі наведеного і керуючись ст.ст. 404, 407 КПК України, апеляційний суд Волинської області,
		У Х В А Л И В
		Апеляційні скарги прокурора у кримінальному провадженні ОСОБА_10 та обвинуваченого ОСОБА_9 залишити без задоволення. 
		Вирок Луцького міськрайонного суду Волинської області від 19 липня 2017 року щодо ОСОБА_9 змінити.
		Виключити з обвинувачення ОСОБА_9 порушення п.2.9 (а) Правил дорожнього руху України.
		Зарахувати в строк відбуття покарання в силі ст.72 КК України (в ред.26.11.2015р.) термін перебування під вартою з 30 січня 2017 року по 25 травня 2017 року включно з розрахунку, що одному дню попереднього ув`язнення відповідає два дні позбавлення волі.
		В решті вирок залишити без змін.
		Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення.
		Касаційна скарга на ухвалу може бути подана безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом трьох місяців з дня її проголошення.
		Головуючий 
		 
		Судді

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...