Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 904/9530/16 : не визначено.
Надіслано для оприлюднення: 12.12.2017. Зареєстровано: 14.12.2017. Забезпечено надання загального доступу: 18.12.2017.

Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		   ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		РІШЕННЯ
		06.12.2017Справа №904/9530/16
		Господарський суд міста Києва у складі судді Курдельчука І.Д., за участю секретаря судового засідання Ковалівської О.М., розглянув у відкритому судовому засіданні 
		справу № 904/9530/16
		за позовом першого заступника прокурора Дніпропетровської області, м. Дніпро, в інтересах держави в особі: Кабінету Міністрів України, м. Київ, та державного підприємства «Науково-дослідний та конструкторсько-технологічний інститут трубної промисловості ім. Я.Ю. Осади», м. Дніпро, 
		до Дніпропетровської міської ради, м. Дніпро, Міністерства економічного розвитку і торгівлі України, м. Київ, товариства з обмеженою відповідальністю «Терра Сервіс Плюс», м. Дніпро, товариства з обмеженою відповідальністю «Інвестдніпро», м. Дніпро, 
		третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача - Верховна Рада України, м. Київ,
		третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - товариства з обмеженою відповідальністю «Терра Сервіс Плюс» - гр. ОСОБА_3, м. Дніпро,
		про зобов'язання вчинити дії,
		 
		за участю представників: 
		прокуратури - Масенко А.О. (довіреність 08.04.2015 № 05/2-1173вих-15);
		позивача-1 - Колток О.М. (довіреність від 27.02.2017 № 7/8/2408) ;
		позивача-2 - Демченко С.О. (угода від 25.09.2017 № б/н);
		відповідача-1 - не з'явилися;
		відповідача-2 -  не з'явилися;
		відповідача-3 - Пихтін К.В. (довіреність від 21.12.2016 № б/н);
		відповідача-4 - Ясира С.А. (довіреність від 11.09.2017 № б/н);
		третя особа-1 - не з'явилися;
		третя особа-2 - не з'явилися.
		 
		ОБСТАВИНИ СПРАВИ:
		 
		Перший заступник прокурора Дніпропетровської області (далі - Прокурор) в інтересах держави в особі: Кабінету Міністрів України (далі - КМУ) та державного підприємства «Науково-дослідний та конструкторсько-технологічний інститут трубної промисловості ім. Я.Ю. Осади» (далі - Підприємство) звернувся до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Дніпропетровської міської ради (далі - ДМР), Міністерства економічного розвитку і торгівлі України (далі - Міністерство), товариства з обмеженою відповідальністю «Терра Сервіс Плюс» (далі - ТОВ «Терра Сервіс Плюс») та товариства з обмеженою відповідальністю «Інвестдніпро» (далі - ТОВ «Інвестдніпро») про:
		- визнання незаконним та скасування рішення ДМР від 12.09.2012 № 23/27, із змінами внесеними рішенням ДМР від 30.01.2013 № 17/31, «Про надання згоди на прийняття з державної у комунальну власність територіальної громади міста об'єктів нерухомого майна по вул. Писаржевського, 1А»; 
		- визнання незаконним та скасування наказу Державного агентства України з управління державними корпоративними правами та майном від 21.02.2013 № 27 про передачу у комунальну власність об'єктів соціальної інфраструктури; 
		- витребування у ДМР 94/100 будівлі лабораторно-побутового корпусу (корпус громадського харчування) літ. В-4, загальною площею 3   059,3 кв.м., розташованого по вул. Писаржевського, 1А в м. Дніпро (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 106707912101) та повернення її державі в особі КМУ, шляхом передачі у господарське відання Підприємства;
		- витребування від ТОВ «Інвестдніпро» частини нежитлового приміщення №1 загальною площею 189,6 кв.м. на першому поверсі будівлі лабораторно-побутового корпусу (корпус громадського харчування) літ. В-4, загальною площею 3   059,3 кв.м. по вул. Писаржевського, 1А в м. Дніпро (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 106707912101), що складає 6/100 зазначеної будівлі літ. В-4 та повернення її державі в особі КМУ, шляхом передачі у господарське відання Підприємства; 
		- витребування від ТОВ «Терра Сервіс Плюс» будівлі виробничого корпусу №1 (спортивно-оздоровчий корпус) літ. П-1, загальною площею 3   624,6 кв. м. по вул. Писаржевського, 1А в м. Дніпро, (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 106710812101) та повернення її державі в особі КМУ шляхом передачі у господарське відання Підприємства. 
		Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 24.10.2016 матеріали позовної заяви №904/9530/16 направлено за підсудністю до Господарського суду міста Києва.
		Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 01.11.2016 позовну заяву передано на розгляд судді Пригуновій А.Б. 
		Ухвалою Господарського суду міста Києва від 04.11.2016 порушено провадження у справі № 904/9530/16 та призначено її до розгляду на 05.12.2016.
		Ухвалою Господарського суду міста Києва від 19.12.2016 у справі № 904/9530/16 залучено до участі у розгляді даної справи як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Верховну Раду України та відкладено розгляд справи.
		Ухвалою Господарського суду міста Києва від 19.12.2016 у справі № 904/9530/16 відмовлено ТОВ «Терра Сервіс Плюс» у прийнятті зустрічного позову та повернуто останньому зустрічні позовні матеріали. 
		23.12.2016 ТОВ «Терра Сервіс Плюс» подало апеляційну скаргу на ухвалу Господарського суду міста Києва від 19.12.2016 про відмову у прийнятті зустрічного позову про визнання права власності. 
		Ухвалою Господарського суду міста Києва від 26.12.2016 зупинено провадження у справі № 904/9530/16 до розгляду Київським апеляційним господарським судом апеляційної скарги ТОВ «Терра Сервіс Плюс» на ухвалу Господарського суду міста Києва від 19.12.2016 про відмову у прийнятті зустрічного позову для спільного розгляду з первісним позовом у справі № 904/9230/16.
		Постановою Київського апеляційного господарського суду від 23.01.2017 у справі №904/6530/16 апеляційну скаргу ТОВ «Терра Сервіс Плюс» залишено без задоволення, а ухвалу Господарського міста Києва від 19.12.2016 - без змін.
		17.02.2017 Прокурор подав суду клопотання про поновлення провадження у справі №904/9530/16 у зв'язку із усуненням обставин, що зумовили його зупиненню.
		Постановою Вищого господарського суду України від 22.03.2017 у справі №904/9530/16 касаційну скаргу ТОВ «Терра Сервіс Плюс» залишено без задоволення, а постанову Київського апеляційного господарського суду від 23.01.2017 та ухвалу Господарського суду міста Києва від 19.12.2016 у справі № 904/9530/16  - без змін.
		Постановою Вищого господарського суду України від 18.07.2017 у справі №904/9530/16 касаційну скаргу ТОВ «Інвестдніпро» залишено без задоволення, а ухвалу Київського апеляційного господарського суду від 28.04.2017 у справі №       904/9530/16 - без змін.
		25.07.2017 матеріали справи №904/9530/16 повернулися до Господарського суду міста Києва.
		Розпорядженням від 28.07.2017 № 05-23/2208 Керівника апарату Господарського суду міста Києва Кривенко О.М. було призначено повторний автоматизований розподіл судової справи № 904/9530/16 у зв'язку із неможливістю здійснювати правосуддя суддею Пригуновою А.Б.
		В результаті повторного автоматизованого розподілу справу № 904/9530/16 було передано судді Курдельчуку І.Д.
		Ухвалою Господарського суду міста Києва від 02.08.2017 прийнято справу № 904/9530/16 до свого провадження; поновлено провадження у справі; призначено судовий розгляд на 12.09.2017; залучено до участі у справі як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - ТОВ «Терра Сервіс Плюс» гр.ОСОБА_3.
		31.08.2017 ВРУ подала суджу письмові пояснення, в яких просила вирішити позов відповідно до обставин справи та керуючись вимогами чинного законодавства.
		12.09.2017 ДМР подала суду заяву про відкладення судового розгляду у зв'язку із неможливістю забезпечити явку повноважного представника.
		12.09.2017 прокурор подав суду письмові пояснення на виконання вимог ухвали суду.
		12.09.2017 КМУ подав суду пояснення по справі, в яких просив позовні вимоги задовольнити повністю.
		12.09.2017 ТОВ «Інвестдніпро» подало суду клопотання про залучення до участі у справі як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача-4 - Департамент по роботі з активами ДМР (далі - Департамент).
		Представник ТОВ «Інвестдніпро» у судовому засіданні 12.09.2017 підтримав вказане клопотання.
		Представники прокуратури та позивача-2 заперечили щодо задоволення клопотання відповідача-4; представник позивача-1 залишив розгляд клопотання на розсуд суду, а представник відповідача-3 підтримав його.
		Суд відклав розгляд клопотання про залучення третьої особу у наступне судове засідання.
		Представники прокуратури та позивачів заперечили щодо відкладення розгляду справи; представники відповідачів-3,4 підтримали клопотання ДМР.
		Суд визнав клопотання про відкладення обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню.
		Ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.09.2017 розгляд справи було відкладено на 27.09.2017.
		27.09.2017 ТОВ «Інвестдніпро» подало суду: заяву про застосування строків позовної давності; відзив на позовну заяву, в якому заперечило проти задоволення позовних вимог та просило суд відмовити у задоволені позову.
		27.09.2017 Прокурор подав суду докази надіслання ОСОБА_3 позовної заяви з додатками.
		ДМР 27.09.2017 подала суду відзив на позовну заяву, в якому заперечила проти задоволення позовних вимог та просила суд відмовити у задоволені позову.
		У судовому засіданні 27.09.2017 було оголошено перерву до 11.10.2017 відповідно до статті 77 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).
		03.10.2017 ТОВ «Терра Сервіс Плюс» подало суду клопотання про долучення до матеріалів справи додаткових документів.
		11.10.2017 у судовому засіданні представник Прокурора подав суду письмові пояснення на відзив та письмові пояснення на заяву ТОВ «Інвестдніпро» про застосування строку позовної давності.
		11.10.2017 Підприємство подало суду клопотання про поновлення строку позовної давності.
		КМУ 11.10.2017 подав суду клопотання про визнання поважними причини пропуску строку позовної давності.
		Ухвалою Господарського суду міста Києва від 11.10.2017 відкладено розгляд справи на 16.11.2017.
		13.11.2017 прокурор подав суду: додаткові письмові пояснення, в яких підтримав позовні вимоги та просив суд задовольнити позов повністю; письмові пояснення на відзив ТОВ «Терра Сервіс Плюс».
		16.11.2017 позивач-2 подав суду письмові пояснення, в яких підтримав позовні вимоги повністю.
		16.11.2017 відповідач-1 подав суду заяву, в якій просив розглянути справу без участі представника ДМР.
		16.11.2017 ТОВ «Інвестдніпро» подало суду додаткові письмові пояснення, в яких заперечило проти задоволення позовних вимог повністю.
		Ухвалою Господарського суду міста Києва від 16.11.2017 розгляд справи було відкладено на 06.12.2017.
		Ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.11.2017 було витребувано додаткові документи у позивача-2.
		06.12.2017 відповідач-2 подав суду письмові пояснення, в яких підтримав позицію Прокурора та просив суд задовольнити позовні вимоги повністю.
		06.12.2017 Підприємство подало суду клопотання про долучення до матеріалів справи доказів.
		Що ж до клопотання про залучення як третьої особи до участі у справі Департаменту, то суд дійшов висновку про відмову у його задоволенні, виходячи з такого.
		Відповідно до частини першої статті 27 ГПК України треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, можуть вступити у справу на стороні позивача або відповідача до прийняття рішення господарським судом, якщо рішення з господарського спору може вплинути на їх права або обов'язки щодо однієї з сторін. Їх може бути залучено до участі у справі також за клопотанням сторін, прокурора. Якщо господарський суд при прийнятті позовної заяви, вчиненні дій по підготовці справи до розгляду або під час розгляду справи встановить, що рішення господарського суду може вплинути на права і обов'язки осіб, що не є стороною у справі, господарський суд залучає таких осіб до участі у справі як третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору. У справах щодо майна господарських організацій, у статутному капіталі яких є корпоративні права держави, господарський суд залучає орган державної влади, що здійснює управління корпоративними правами, до участі у справі як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору.
		Заявник не довів та документально не підтвердив як рішення з даного господарського спору може вплинути на права та обов'язки Департаменту.
		Крім того, Департамент діяв від імені та в інтересах ДМР, яка вже є учасником даного судового процесу.
		Представники прокуратури та позивачів у судовому засіданні 06.12.2017 надали пояснення по суті спору; позовні вимоги підтримали повністю.
		Представники відповідачів-3,4 надали пояснення по суті спору та проти задоволення позовних вимог заперечили.
		Представники відповідачів-1,2 та третіх осіб у судове засідання 06.12.2017 не з'явилися, про причини неявки суд не повідомили, про дату, час і місце проведення судового засідання були повідомлені належним чином; відповідач-1 просив розглядати справу за відсутності його повноважного представника.
		Ухвали Господарського суду міста Києва були надіслані учасникам процесу на адреси, зазначені у позовній заяві та у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, що також підтверджується відмітками канцелярії на звороті таких ухвали та рекомендованими повідомленнями про вручення поштового відправлення.
		Крім того, до матеріалів справи долучено конверти з ухвалами суду, які повернуті з адреси третьої особи-2 з відміткою пошти «за закінченням терміну зберігання».
		У підпункті 3.9.2 пункту 3.9 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» (далі - Постанова № 18) зазначено, що, розпочинаючи судовий розгляд, суддя має встановити, чи повідомлені про час і місце цього розгляду особи, які беруть участь у справі, але не з'явилися у засідання. Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною у позовній заяві. У випадку нез'явлення в засідання представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.
		Господарський суд визнав наявні в матеріалах справи документи достатніми для вирішення спору та відповідно до статті 75 ГПК України розглянув справу за наявними в ній матеріалами.
		У судовому засіданні 06.12.2017 було оголошено вступну та резолютивну частини рішення, відповідно до статті 85 ГПК України.
		Судом, у відповідності до вимог статті 811 ГПК України, складалися протоколи судових засідань, які долучені до матеріалів справи.
		Розглянувши подані учасниками процесу документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, заслухавши пояснення представників прокуратури, позивачів і відповідачів-3,4, Господарський суд міста Києва
		ВСТАНОВИВ:
		 
		Підприємство від 06.08.2012 звернулось до ДМР з листом № Д/726 в якому посилаючись на зменшення кількості замовлень, недостатню затребуваність інституту трубною галуззю, відсутність джерел до фінансування, відсутність можливості використовувати приміщення у виробничих цілях, а також необхідність зниження витрат на виробництво та необхідність витрат на утримання майна, яке не використовується у виробництві просило Раду розглянути питання щодо можливості прийняття в комунальну власність територіальної громади міста Дніпропетровська приміщення виробничого та лабораторно-побутового корпуса ДП №НДТІ", як і знаходяться у державні й власності , загальною площею 6904,3кв.м. та розташовані за адресою м.Дніпропетровськ, вул. Писаржевського, 1а.  
		12.09.2012 на підставі звернення Підприємства від 06.08.2012 № Д/726 (вх.№ 11/1547) ДМР прийнято рішення № 23/27 «Про надання згоди на прийняття з державної власності у комунальну власність територіальної громади міста об'єктів нерухомого майна по вул. Писаржевського, 1А», п.3 рішення обумовлено, що прийняття об'єктів нерухомого майна здійснити після отримання згоди КМУ.
		Протягом червня - жовтня 2012 року головою Державного агентства України з управління державними корпоративними правами та майном (далі - Агентство) було затверджено переліки майна, що не включаються до складу цілісного майнового комплексу Підприємства, до складу яких внесено виробничий корпус 1 (інвентарний номер 01/0089) та лабораторно-побутовий корпус (інвентарний номер 01/0089/А).
		Відповідно до Указу Президента України від 31.05.2011 № 634/2011 (із змінами та доповненнями) Міністерство є правонаступником Міністерства промислової політики України в частині формування та реалізації промислової політики та здійснює повноваження у сфері управління об'єктами державної власності, в тому числі корпоративними правами держави.
		Указом Президента України від 24.12.2012 №726/12 утворено  Міністерство промислової політики України шляхом реорганізації Державного агентства України з управління державними корпоративними правами та майном.
		Указом Президента України від 19.07.2013 №389/2013 установлено, що Міністерство промислової політики України є правонаступником Державного агентства України з управління державними корпоративними правами та майном, що реорганізується.
		Постановою КМУ від 23.03.2014 №94 реорганізовано Міністерство промислової політики шляхом приєднання до Міністерства економічного розвитку і торгівлі.
		Отже, Міністерство економічного розвитку та торгівлі України є правонаступником Державного агентства України з управління державними корпоративними правами та майном.
		13.11.2012 головою Агентства було змінено назву вказаних об'єктів, а саме лабораторно-побутового комплексу літ. В-4 (інвентарний номер 01/0089/А) змінено на об'єкт громадського харчування, а будівлі виробничого корпусу (інвентарний номер 01/0089) - на спортивно-оздоровчий корпус.
		Разом з тим, реальної зміни функціонального призначення вказаних об'єктів нерухомості не здійснювалося та не оформлювалось.
		21.02.2013 Агентством було прийнято наказ № 27 «Про передачу у комунальну власність об'єктів соціальної інфраструктури», відповідно до пункту 1.1 передано у комунальну власність територіальної громади м. Дніпропетровська об'єкти соціальної інфраструктури, які перебувають на балансі Підприємства.
		30.03.2013 на підставі листа Підприємства від 14.12.201 (вх.№ 11/2463) ДМР прийнято рішення № 17/31 по внесення змін до рішення 23/27 «Про надання згоди на прийняття з державної власності у комунальну власність територіальної громади міста об'єктів нерухомого майна по вул. Писаржевського, 1А» та внесено зміни в частині переліку об'єктів нерухомого майна , яке передається у комунальну власність територіальної громади.
		29.10.2014 рішенням ДМР № 7/56 «Про включення об'єктів до Переліку об'єктів, які підлягають приватизації шляхом аукціону» спірні об'єкти нерухомості були включені до переліку об'єктів, які підлягають приватизації.
		У результаті проведеної Департаментом процедури приватизації покупцем спірних об'єктів нерухомості стало ТОВ «Інвестдніпро».
		Факт купівлі-продажу спірного майна підтверджується договорами купівлі-продажу від 23.02.2015 № 175/А та № 176/А.
		В подальшому 19.04.2016 ТОВ «Інвестдніпро» (продавець) і ТОВ «Терра Сервіс Плюс» (покупець) було укладено договір купівлі-продажу нежитлової будівлі зі спорудами, за умовами якого відповідачем-4 набуто у власність нерухоме майно, а саме будівлю спортивно-оздоровчий комплекс, нежитлову будівлю літ. П-1, під П-1 два підвали; прибудови літ. п1-1, літ п2-1, п3-1, літ. п4-1; вентиляційні шахти літ.п5, літ.п6, загальна площа 3   624,6 кв.м., яка знаходиться за адресою: м. Дніпро, вул. Писаржевського, 1а. 
		Прокурор вважає, що рішення ДМР від 12.09.2012 № 23/27, зі змінами внесеними рішенням від 30.01.2013 № 13/31, наказ Агентства від 21.02.2013 № 27 є незаконними та підлягають скасування, внаслідок чого є підстави для витребування у ДМР, ТОВ «Інвестдніпро» та ТОВ «Терра Сервіс Плюс» спірних об'єктів нерухомості.
		Разом з тим, ТОВ «Інвестдніпро» було подано суду заяву про застосування наслідків спливу строку позовної давності.
		У свою чергу, прокурор подав письмові пояснення, в яких заперечив проти доводів відповідача-4, а КМУ України було подано клопотання про визнання поважними причин пропуску строків позовної давності.
		Суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог з огляду на таке.
		Прокурор та позивачі вказують, що спірне майно є державною власністю і було закріплене за Підприємством на праві господарського відання.
		Статтею 136 ГК України передбачено, що право господарського відання є речовим правом суб'єкта підприємництва, який володіє, користується і розпоряджається майном, закріпленим за ним власником (уповноваженим ним органом), з обмеженням правомочності розпорядження щодо окремих видів майна за згодою власника у випадках, передбачених цим Кодексом та іншими законами. 
		Власник майна, закріпленого на праві господарського відання за суб'єктом підприємництва, здійснює контроль за використанням та збереженням належного йому майна безпосередньо або через уповноважений ним орган, не втручаючись в оперативно-господарську діяльність підприємства. 
		Щодо захисту права господарського відання застосовуються положення закону, встановлені для захисту права власності. Суб'єкт підприємництва, який здійснює господарську діяльність на основі права господарського відання, має право на захист своїх майнових прав також від власника.
		Законом України "Про передачу об'єктів права державної та комунальної власності" визначено, що об'єктами передачі є, в тому числі, цілісні майнові комплекси підприємств, установ, організацій (далі - цілісні майнові комплекси підприємств), їх структурних підрозділів; нерухоме майно (будівлі, споруди, у тому числі приміщення (після виділення їх в окрему облікову одиницю (інвентарний об'єкт) на підставі розподільного балансу), інше окреме індивідуально визначене майно підприємств; інші об'єкти соціальної інфраструктури, які перебувають у повному господарському віданні чи оперативному управлінні державних підприємств, установ, організацій.
		Відповідно до статті 3 Закону України "Про передачу об'єктів права державної та комунальної власності" ініціатива щодо передачі об'єктів права державної власності може виходити, зокрема, від органів, уповноважених управляти державним майном.
		Згідно частини першої статті 4 Закону України "Про передачу об'єктів права державної та комунальної власності" передача об'єктів з державної у комунальну власність здійснюється за рішенням, зокрема, органів, уповноважених управляти державним майном, самоврядних організацій - щодо об'єктів, визначених у абзацах четвертому та шостому частини першої статті 2 цього Закону.
		Відповідно до частини другої статті 4 вказаного Закону передача об'єктів з державної у комунальну власність територіальних громад сіл, селищ, міст, районів у містах здійснюється за наявності згоди відповідних сільських, селищних, міських, районних у містах рад, якщо інше не передбачено законом, а у спільну власність територіальних громад сіл, селищ, міст - за наявності згоди районних або обласних рад, якщо інше не передбачено законом.
		Так, згідно приписів ст. 4 1 Закону України "Про передачу об'єктів права державної та комунальної власності", рішення щодо передачі об'єктів соціальної інфраструктури у комунальну власність приймаються органами, уповноваженими управляти державним майном, самоврядними організаціями за згодою відповідних сільських, селищних, міських, районних у містах рад, а у спільну власність територіальних громад сіл, селищ, міст - за згодою районних або обласних рад.
		Згідно з пункту 51 частини першої статті 26 Закону України "Про місцеве самоврядування" виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються питання надання згоди на передачу об'єктів з державної у комунальну власність та прийняття рішень про передачу об'єктів з комунальної у державну власність, а також щодо придбання об'єктів державної власності.
		Статтею 6 Закону України "Про передачу об'єктів права державної та комунальної власності" визначено, що передача об'єктів здійснюється комісією з питань передачі об'єктів, до складу якої входять представники виконавчих органів відповідних рад, місцевих органів виконавчої влади, органів, уповноважених управляти державним майном, самоврядних організацій, фінансових органів, підприємств, трудових колективів підприємств, майно яких підлягає передачі. У разі передачі об'єктів, закріплених за самоврядною організацією, або об'єктів, щодо яких прийнято рішення про приватизацію, орендованого майна, акцій (часток, паїв), що належать державі або суб'єктам права комунальної власності у майні господарських товариств, до складу комісії з питань передачі об'єктів включаються представники відповідно самоврядної організації або державного органу приватизації.
		Відповідно до частини п'ятої статті 7 Закону України "Про передачу об'єктів права державної та комунальної власності" передача об'єктів права державної та комунальної власності оформляється актом приймання-передачі, який підписується головою і членами комісії.
		Відповідно до п. 10 Положення про порядок передачі об'єктів права державної власності затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.09.98 № 1482, передача оформляється актом приймання-передачі за формою згідно з додатком до Порядку подання та розгляду пропозицій щодо передачі об'єктів з комунальної у державну власність та утворення і роботи комісії з питань передачі об'єктів у державну власність, затвердженого цією постановою. Акт складається у чотирьох примірниках, підписується головою і членами комісії та затверджується органом, який створив комісію. Право на управління об'єктом передачі виникає з дати підписання акта приймання-передачі.
		Закон України "Про передачу об'єктів права державної та комунальної власності" пов'язує перехід об'єктів права державної власності у комунальну з такою обов'язковою обставиною як відповідне волевиявлення на зазначену передачу суб'єкта комунальної власності.
		Відповідно до частини другої статті 60 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" підставою для набуття права комунальної власності є передача майна територіальним громадам безоплатно державою, іншими суб'єктами права власності, а також майнових прав, створення, придбання майна органами місцевого самоврядування в порядку, встановленому законом. 
		Підприємство і Агентство, приймаючи спірний наказ і звертаючись до ДМР, діяли в порушення права власності держави на спірне майно, оскільки, вказане майно не підлягало приватизації відповідно до частини дев'ятої статті 11 Закону України «Про управління об'єктами державної власності», не могло бути передано без відповідної згоди КМУ з державної до комунальної власності (статті 2, 4 названого Закону).
		Оскільки, наказ Агентства було видано без відповідного дотримання процедури зміни цільового призначення приміщень/функціонального призначення будівель (доказів протилежного суду не подано, в т.ч. і не вказано відповідні посилання на ДБН), то позовні вимог в частині визнання наказу незаконним та його скасування є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
		Аналіз документів і дій Агентства та Підприємства щодо зміни функціонального призначення будівель не проводився за фактичної відсутності їх складання та вчинення останніми. 
		Фактично Агентство, видавши наказ, а Підприємство, звернувшись до ДМР про прийняття державного майна в комунальну власність, ввели Раду в оману.  
		Що ж до вимог про витребування спірного майна у відповідачів, то вони підлягають задоволенню лише в частині, що стосується ДМР, виходячи з такого.
		Відповідно до статті 392 ЦК України власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.
		Статтею 1212 ЦК України передбачено, що особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. 
		Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. 
		Положення цієї глави застосовуються також до вимог про:  1) повернення виконаного за недійсним правочином;  2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння;  3) повернення виконаного однією із сторін у зобов'язанні; 4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.
		Оскільки, ДМР набуло державне майно внаслідок омани, а отже без достатньої правової підстави, у зв'язку з прийняттям рішень, що не ґрунтувались на дійсних обставинах внаслідок незаконного наказу Агентства і безпідставного звернення Підприємства, то позовні вимоги щодо витребування такого майна у ДМР є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
		Щодо заяви про застосування строку позовної давності, то суд зазначає про таке.
		Статтею 256 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) встановлено, що позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
		Згідно з частиною першою статті 260 ЦК України позовна давність обчислюється за загальними правилами визначення строків, встановленими статтями 253 - 255 цього Кодексу.
		Перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок (стаття 253 ЦК України), а спливає у відповідні місяць та число останнього року строку, якщо строк визначений роками (частина перша статті 254 ЦК України).
		У абзаці третьому підпункту 1.1 пункту 1 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013 № 10 «Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів» (далі - Постанова № 10) зазначено, що, оскільки закон (пункт 10 частини другої статті 16, стаття 21 ЦК України, абзац третій частини другої статті 20 Господарського кодексу України (далі - ГК України) визначає визнання недійсними актів державних та інших органів, що суперечать законодавству і порушують права та законні інтереси осіб, як спосіб захисту цивільних прав, то до позовних заяв юридичних осіб і зазначених громадян про визнання недійсними таких актів застосовується загальна позовна давність.
		В абзаці першому та п'ятому підпункту 2.1 пункту 2 Постанови № 10 зазначено, що частиною третьою статті 267 ЦК України передбачена можливість застосування позовної давності, у тому числі й спеціальної, лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення рішення судом. Посилання сторони на сплив позовної давності в процесі касаційного перегляду судового рішення не вважається такою заявою.
		Якщо відповідачів у справі два чи кілька, суд вправі відмовити в задоволенні позову за наявності згаданої заяви лише одного з них, оскільки позовну давність законом визначено саме для позивача у справі як строк, у межах якого він може звернутися до суду.
		Пунктом 2.2 Постанови № 10 визначено, що за змістом частини першої статті 261 ЦК України позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи.
		Отже, перш ніж застосовувати позовну давність, господарський суд повинен з'ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. У разі коли таке право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв'язку зі спливом позовної давності - за відсутності наведених позивачем поважних причин її пропущення.
		Суд дійшов висновку, що строк позовної давності сплинув, однак підлягає поновленню оскільки КМУ не мав змоги бути обізнаним щодо обставин передачі майна з огляду не відсутність опублікованих рішень ДМР, а дізнався про порушення прав та інтересів з листа-повідомлення прокуратури за фактами встановленими в кримінальному провадженні №42016040000000490 від 10.06.2016 року.
		У свою чергу, позовні вимоги щодо витребування спірного майна у ТОВ «Інвестдніпро» та ТОВ «Терра Сервіс Плюс» не підлягають задоволенню і позов в цій частині слід залишити без задоволення, виходячи з такого.
		Відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права. 
		Перша та найважливіша вимога статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод полягає в тому, що будь-яке втручання публічних органів у мирне володіння майном повинно бути законним, а держави мають право здійснювати контроль за використанням майна шляхом введення «законів». 
		Більш того, верховенство права, один із основоположних принципів демократичного суспільства, притаманний усім статтям Конвенції. 
		Таким чином, питання, чи було дотримано справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав окремої особи, виникає лише тоді, коли встановлено, що оскаржуване втручання відповідало вимозі законності і не було свавільним. Ця концепція вимагає, перш за все, щоб такі заходи мали підстави в національному законодавстві. Вона також відсилає до якості такого закону, вимагаючи, щоб він був доступним для зацікавлених осіб, чітким та передбачуваним у своєму застосуванні. Європейський Суд визнав, що тлумачення та застосування національного законодавства є прерогативою національних органів. Водночас зазначивши, що суд зобов'язаний переконатися в тому, що спосіб, в який тлумачиться і застосовується національне законодавство, призводить до наслідків, сумісних з принципами Конвенції з точки зору тлумачення їх у світлі практики Суду.
		Європейський Суд наголошує на тому, що особа на користь якої органом влади прийняте певне рішення, має повне право розумно очікувати, що якщо місцевий орган влади вважає, що в нього є певна компетенція, то така компетенція дійсно існує, а тому визнання незаконності дій органу влади не повинно змінювати відносини прав, які виникли внаслідок такої дії органу влади.
		Так, Рішенням Європейського суду з права людини від 24.06.2003 № 44277/98 «Стретч проти Сполученого Королівства» встановлено, що, оскільки, особу позбавили права на його майно лише з тих підстав, що порушення були вчинені з боку публічного органу, а не громадянина, то в такому випадку мало місце «непропорційне втручання у право заявника на мирне володіння своїм майном» та, відповідно, відбулось порушення статті 1 Першого протоколу Конвенції», отже визнання недійсним договору, згідно якого покупець отримав майно від держави, та подальше позбавлення його цього майна на підставі того, що державний орган порушив закон, є неприпустимим. 
		Відповідно до частини першої статті 9 Конституції України чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України. 
		Відповідно до ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.
		Відповідно до ст.182 Цивільного кодексу України право власності та інші речові права на нерухомі речі, обмеження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації.
		Державна реєстрація прав на нерухомість і правочинів щодо нерухомості є публічною, здійснюється відповідним органом, який зобов'язаний надавати інформацію про реєстрацію та зареєстровані права в порядку, встановленому законом.
		Відносини, пов'язані з державною реєстрацією речових прав на нерухоме майно всіх форм власності, їх обмежень та правочинів щодо нерухомості регулюються Законом України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень".
		Крім цього, порядок оформлення права власності на об'єкти нерухомого майна передбачено Тимчасовим положенням про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно, затвердженим наказом Міністерства юстиції України від 07.02.2002р. №7/5.
		Відповідно до п.1, п.п.1.3 Тимчасового положення, та п. 3 прикінцевих та перехідних положень до  Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень", до набрання чинності Законом України від 11.02.2010 N 1878-VI "Про внесення змін до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень" та інших законодавчих актів України" та підключеними до Реєстру прав власності на нерухоме майно, державна реєстрація права власності на об'єкти нерухомого майна, проводиться реєстраторами бюро технічної інвентаризації.
		Відповідно до частини першої статті 60 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" територіальним громадам сіл, селищ, міст, районів у містах належить право комунальної власності, зокрема, на рухоме і нерухоме майно, нежитлові приміщення, заклади культури, освіти, спорту, охорони здоров'я, науки, соціального обслуговування та інше майно і майнові права, рухомі та нерухомі об'єкти, визначені відповідно до закону як об'єкти права комунальної власності.
		Згідно до частин п'ятої-сьомої вказаної статті, органи місцевого самоврядування від імені та в інтересах територіальних громад відповідно до закону здійснюють правоможності щодо володіння, користування та розпорядження об'єктами права комунальної власності, в тому числі виконують усі майнові операції, можуть передавати об'єкти права комунальної власності у постійне або тимчасове користування юридичним та фізичним особам, здавати їх в оренду, продавати і купувати, використовувати як заставу, вирішувати питання їхнього відчуження, визначати в угодах та договорах умови використання та фінансування об'єктів, що приватизуються та передаються у користування і оренду.   Доцільність, порядок та умови відчуження об'єктів права комунальної власності визначаються відповідною радою. Доходи від відчуження об'єктів права комунальної власності зараховуються до відповідних місцевих бюджетів і спрямовуються на фінансування заходів, передбачених бюджетами розвитку. Майнові операції, які здійснюються органами місцевого самоврядування з об'єктами права комунальної власності, не повинні ослаблювати економічних основ місцевого самоврядування, зменшувати обсяг та погіршувати умови надання послуг населенню. Статтею 4 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень" право власності на нерухоме майно, що знаходиться на території України, підлягає обов'язковій державній реєстрації.
		За приписами ст.15 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень" заявлені речові права на нерухоме майно підлягають державній реєстрації за наявності документів, що підтверджують вчинення правочинів щодо таких об'єктів, посвідчених відповідно до закону, або свідчать про наявність інших, передбачених законом підстав.
		Як вбачається з представлених матеріалів та судом встановлено, що ТОВ «Інвестдніпро» придбало спірні приміщення у Департаменту за договорами купівлі-продажу від 23.02.2015 № 175/А та № 176/А, відповідно до Закону України «Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)», рішення ДМР від 29.10.2014 за № 7/56 «Про включення об'єктів до Переліку об'єктів, які підлягають приватизації шляхом аукціону», наказів Департаменту від 19.01.2015 № 1 «Про проведення аукціону з продажу об'єктів нерухомого майна» та від 17.02.2015 «Про приватизацію групи інвентарних об'єктів за адресою: вул. Писаржевського, 1А».
		У свою чергу, ТОВ «Терра Інвест Сервіс» придбало майно у ТОВ «Інвестдніпро» за договором купівлі-продажу від 19.04.2016. 
		Укладаючи вказані правочини відповідачі-3,4 мали право розумно очікувати, що орган місцевої влади та орган державної влади володіли компетенцію на прийняття зазначених вище рішень. 
		Таким чином, незалежно від надання оцінки законності діям публічних органів вимоги про витребування у ТОВ «Інвестдніпро» та ТОВ «Терра Інвест Сервіс» майна передбачає непропорційне втручання у право вказаних осіб на мирне володіння своїм майном, оскільки відносини прав, які виникли внаслідок дії органу влади не повинні змінюватись навіть в разі визнання незаконними таких дій.
		Слід зазначити, що основними принципами цивільного права є неприпустимість позбавлення права власності, крім випадків, встановлених Конституцією України та законом; судовий захист цивільного права та інтересу; справедливість, добросовісність та розумність.
		З огляду на викладене, позбавлення відповідачів-3,4 права власності на майно, яке було ними набуто та оплачено за укладеними правочинами, внаслідок визнання прийнятих ДМР і Агентства рішень незаконними є неприпустимим і несправедливим.
		Відповідно до частини першої статті 33 ГПК України кожна із сторін повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підстави своїх вимог чи заперечень.
		Згідно з статтею 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.
		Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
		Відповідно до пункту 2.3 Постанови № 18 якщо стороною (або іншим учасником судового процесу) у вирішенні спору не подано суду в обґрунтування її вимог або заперечень належні і допустимі докази, в тому числі на вимогу суду, або якщо в разі неможливості самостійно надати докази нею не подавалося клопотання про витребування їх судом (частина перша статті 38 ГПК України), то розгляд справи господарським судом може здійснюватися виключно за наявними у справі доказами, і в такому разі у суду вищої інстанції відсутні підстави для скасування судового рішення з мотивів неповного з'ясування місцевим господарським судом обставин справи; крім того, неподання позивачем витребуваних господарським судом матеріалів, необхідних для вирішення спору, тягне за собою правові наслідки у вигляді залишення позову без розгляду на підставі пункту 5 частини першої статті 81 ГПК України.
		Відповідач-1,2 не подали суду належних та допустимих доказів, які б спростовували доводи прокурора та підтверджували заперечення проти задоволення позовних вимог в частині заявлених до ДМР та Міністерства.
		За таких обставин, позов визнається судом доведеним, обґрунтованим, та таким, що підлягає частковому задоволенню.
		За приписами статті 49 ГПК України судові витрати зі справи слід покласти в рівних частинах на державне підприємство «Науково-дослідний та конструкторсько-технологічний інститут трубної промисловості ім. Я.Ю. Осади» та Міністерства економічного розвитку і торгівлі України, як правонаступника Агентства, оскільки саме їх неправильні дії  призвели до виникнення спору.
		Керуючись статтями 43, 49, 75, 82 - 85 ГПК України, Господарський суд міста Києва
		 
		ВИРІШИВ:
		 
		1. Позов задовольнити частково.
		2. Визнати незаконним та скасувати рішення Дніпропетровської міської ради (49000, м. Дніпро, пр. Дмитра Яворницького, 75; ідентифікаційний код: 26510514) від 12.09.2012 № 23/27, із змінами внесеними рішенням Дніпропетровської міської ради від 30.01.2013 № 17/31, «Про надання згоди на прийняття з державної у комунальну власність територіальної громади міста об'єктів нерухомого майна по вул. Писаржевського, 1А».
		3. Визнати незаконним та скасувати наказ Державного агентства України з управління державними корпоративними правами та майном від 21.02.2013 № 27 про передачу у комунальну власність об'єктів соціальної інфраструктури.
		4. Витребувати у Дніпропетровської міської ради (49000, м. Дніпро, пр. Дмитра Яворницького, 75; ідентифікаційний код: 26510514) 94/100 будівлі лабораторно-побутового корпусу (корпус громадського харчування) літ. В-4, загальною площею 3   059,3 кв.м., розташованого по вул. Писаржевського, 1А в м. Дніпро (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 106707912101) та повернути її державі в особі Кабінету Міністрів України (01008, м. Київ, вул. Грушевського, 12/2; ідентифікаційний код: 00019442), шляхом передачі у господарське відання державного підприємства «Науково-дослідний та конструкторсько-технологічний інститут трубної промисловості ім. Я.Ю. Осади» (49000, м. Дніпро, вул. Писаржевського, 1А; ідентифікаційний код 05757883).
		5. У задоволенні решти позовних вимог відмовити повністю.
		6. Стягнути з державного підприємства «Науково-дослідний та конструкторсько-технологічний інститут трубної промисловості ім. Я.Ю. Осади» (49000, м. Дніпро, вул. Писаржевського, 1А; ідентифікаційний код 05757883) з будь-якого рахунку, виявленого під час виконання даного рішення суду, на користь Прокуратури Дніпропетровської області (49044, м. Дніпро, пр. Д.Яворницького, 38; ідентифікаційний код: 02909938) 126   638 (сто двадцять шість тисяч шістсот тридцять вісім) грн. 37 коп. судового збору.
		7. Стягнути з Міністерства економічного розвитку і торгівлі України (01008, м. Київ, вул. Грушевського, 12/2; ідентифікаційний код 37508596) з будь-якого рахунку, виявленого під час виконання даного рішення суду, на користь Прокуратури Дніпропетровської області (49044, м. Дніпро, пр. Д.Яворницького, 38; ідентифікаційний код: 02909938) 126   638 (сто двадцять шість тисяч шістсот тридцять вісім) грн. 37 коп. судового збору.
		8. Після набрання рішенням законної сили видати відповідні накази.
		 
		Відповідно до частини п'ятої статті 85 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
		Рішення може бути оскаржено протягом десяти днів з дня підписання повного рішення шляхом подачі апеляційної скарги до місцевого господарського суду.
		Відповідно до статті 87 ГПК України повне рішення та ухвали надсилаються сторонам, прокурору, третім особам, які брали участь в судовому процесі, але не були присутні у судовому засіданні, рекомендованим листом з повідомленням про вручення не пізніше трьох днів з дня їх прийняття або за їх зверненням вручаються їм під розписку безпосередньо у суді.
		 
		Повне рішення складено 12.12.2017.
		 
		 
		Суддя                                                                                                                         І.Д. Курдельчук

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...