Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 910/2149/17 : Господарські справи (до 01.01.2019); Недоговірних зобов’язань; повернення безпідставно набутого майна (коштів).
Надіслано для оприлюднення: 14.12.2017. Зареєстровано: 15.12.2017. Забезпечено надання загального доступу: 15.12.2017.
Дата набрання законної сили: 11.12.2017
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		11 грудня 2017 року Справа № 910/2149/17 
		Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
		 Євсікова О.О. - головуючого, Кролевець О.А., Попікової О.В.,розглянув касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Київенерго"на постановуКиївського апеляційного господарського суду від 20.06.2017 (головуючий судді: Власов Ю.Л., судді Буравльов С.І., Андрієнко В.В.)на рішенняГосподарського суду міста Києва від 24.04.2017 (суддя Полотницька Н.Б.)у справі№ 910/2149/17 Господарського суду міста Києваза позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Житлово-експлуатаційна контора "Житлоексплуатація"доПублічного акціонерного товариства "Київенерго"простягнення 172538,57 грн.,за участю представників:  від позивача:  від відповідача:Свінцицький А.В.,  Гаркавенко С.В., Жекова Г.І.,
		За результатами розгляду касаційної скарги суд касаційної інстанції бере до уваги таке.
		 
		1. Зміст позовних вимог та стислий виклад підстав подання позову
		 
		ТОВ "ЖЕК "Житлоексплуатація" звернулось до господарського суду із позовом до ПАТ "Київенерго", з урахуванням заяви про зміну предмету позову, про зобов`язання відповідача повернути зайво сплачені кошти в перерахованому на підставі додатку 2 до договору на постачання теплової енергії в гарячій воді №1541408 від 20.10.2005 (тариф встановлений розпорядженням КМДА від 10.12.2004 № 2249) розмірі за період з 01.01.2010 по 31.12.2010 в загальній сумі 172 538, 57 грн.
		Позов обґрунтований тим, що розпорядження КМДА, згідно з якими нараховувалась вартість отриманої позивачем теплової енергії в 2010 році, були в подальшому визнані нечинними в судовому порядку у зв`язку з непроходженням ними процедури державної реєстрації.
		 
		2. Стислий виклад суті рішення місцевого та постанови апеляційного господарських судів та мотиви їх прийняття
		 
		Рішенням Господарського суду міста Києва від 24.04.2017 у справі №910/2149/17, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 20.06.2017, позов задоволено, зобов`язано відповідача повернути позивачу зайво сплачені кошти в розмірі, перерахованому на підставі додатку 2 до договору на постачання теплової енергії в гарячій воді №1541408 від 20.10.2005 (тариф встановлений розпорядженням КМДА від 10.12.2004 №2249), за період з 01.01.2010 по 31.12.2010 в загальній сумі 172538,57 грн. 
		Судові рішення обґрунтовані тим, що розпорядження Київської міської державної адміністрації, на підставі яких відповідач здійснював нарахування за теплову енергію, скасовані. Суди визнали обґрунтованими доводи позивача про необхідність здійснення нарахування плати за теплову енергію, спожиту протягом 2010 року, за тарифами згідно з розпорядженням Київської міської державної адміністрації №2249 від 10.12.2004, у зв`язку з чим безпідставно отримана відповідачем різниця складає у вказаному періоді суму 172538,57 грн.
		 
		3. Підстави, з яких оскаржено судові рішення господарських судів
		 
		Не погоджуючись із судовими рішеннями, ПАТ "Київенерго" звернулось до Вищого господарського суду України із касаційною скаргою, в якій, з урахуванням додаткових пояснень, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить їх скасувати, а справу направити на новий розгляд.
		Скаржник зазначає, що позивачем та судами безпідставно здійснено перерахунок вартості теплової енергії за тарифом згідно з розпорядженням Київської міської державної адміністрації № 1245 від 20.06.2002 в редакції від 10.12.2004               № 2249, оскільки вказане розпорядження було скасоване розпорядженням Київської міської державної адміністрації від 18.04.2008 № 578.
		Також скаржник стверджує, що суди не врахували сплив строку позовної давності для звернення до суду з відповідним позовом, не звернули увагу, що позивач вже звертався з позовом до відповідача у справі №910/419/15-г, та не перевірили доказів сплати позивачем коштів за спожиту в 2010 році теплову енергію.
		 
		4. Обставини справи, встановлені господарськими судами попередніх інстанцій
		 
		20.10.2005 ТОВ "ЖЕК "Житлоексплуатація" як споживач та ПАТ "Київенерго" як постачальник уклали договір №1541408 на постачання теплової енергії у гарячій воді, відповідно до умов якого постачальник зобов`язався виробити та поставити теплову енергію споживачу для потреб опалення та гарячого водопостачання, а останній зобов`язався отримати її та оплатити відповідно до умов, викладених у цьому договорі. 
		Згідно з п. 2.1 договору при виконанні умов останнього, а також вирішенні всіх питань, що необумовлені цим договором, сторони зобов`язуються керуватися тарифами, затвердженими Київською міською державною адміністрацією, чинним законодавством України, Правилами користування тепловою енергією, нормативними актами з питань користування, обліку та взаєморозрахунків за енергоносії.
		Відповідно до додатку № 2 до договору розрахунки з споживачем за теплову енергію проводяться згідно з тарифами, встановленими постачальнику Управлінням цінової політики КМДА, затвердженими розпорядженнями КМДА від 10.12.2004 №2249. 
		Згідно з п. 12 додатку № 2 до договору визначено, що можливі зміни тарифів в період дії договору.
		 
		Судами встановлено, що на виконання умов договору відповідачем виготовлено та поставлено, а позивачем прийнято та оплачено теплову енергію у період з 01.01.2010 по 31.12.2010 за наступними актами приймання-передавання товарної продукції, підписаними сторонами та скріпленими їх печатками, а саме: за січень 2010 року на суму 57916,73 грн., за лютий 2010 року на суму 63935,36 грн., за березень 2010 року на суму 45919,09 грн., за квітень 2010 року на суму 29010,06 грн., за травень 2010 року на суму 8319,91 грн., за червень 2010 року на суму 6161,26 грн., за липень 2010 року на суму 2034,02 грн., за серпень 2010 року на суму 5012,28 грн., за вересень 2010 року на суму 9328,94 грн., за жовтень 2010 року на суму 19881,97 грн., за листопад 2010 року на суму 42957,42 грн., за грудень 2010 року на суму 67904,36 грн.
		Вказані обставини встановлені також у рішенні господарського суду міста Києва від 11.11.2015, яке залишене без змін постановами Київського апеляційного господарського суду від 11.02.2016 та Вищого господарського суду України від 17.05.2016 у справі №910/419/15-г, та відповідно до ст. 35 ГПК України не доказуються при розгляді цієї справи.
		Судами встановлено, що нарахування вартості теплової енергії було здійснено за тарифами, встановленими розпорядженнями Київської міської державної адміністрації №758 від 30.06.2009, №1333 від 30.11.2009, №328 від 30.04.2010, №392 від 31.05.2010.
		10.12.2010 постановою Шевченківського районного суду міста Києва, залишеною без змін ухвалою Вищого адміністративного суду від 19.06.2014 у справі №2а-1888/10 та постановою Верховного суду України від 08.12.2014, розпорядження Київської міської державної адміністрації №1332, 1333, 1335, 191, 392 визнані незаконними та нечинними з моменту їх прийняття.
		 
		5. Норми права, які підлягають застосуванню у вирішенні спору
		 
		Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.
		Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.
		Згідно з ч. 1 ст. 275 Господарського кодексу України за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду споживачеві (абоненту), який зобов`язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується. 
		Відповідно до ч. 6 та ч. 7 ст. 276  Господарського кодексу України розрахунки за договорами енергопостачання здійснюються на підставі цін (тарифів), встановлених відповідно до вимог закону. Оплата енергії, що відпускається, здійснюється, як правило, у формі попередньої оплати. За погодженням сторін можуть застосовуватися планові платежі з наступним перерахунком або оплата, що провадиться за фактично відпущену енергію.
		За  приписами ст. 632 ЦК України ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. У випадках, встановлених законом, застосовуються ціни (тарифи, ставки тощо), які встановлюються або регулюються уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування.
		Згідно зі ст. 20 Закону України "Про теплопостачання" тарифи на теплову енергію, реалізація якої здійснюється суб`єктами господарювання, що займають монопольне становище на ринку, є регульованими. Тарифи на виробництво, транспортування та постачання теплової енергії затверджуються органами місцевого самоврядування, крім теплової енергії, що виробляється суб`єктами господарювання, що здійснюють комбіноване виробництво теплової і електричної енергії та/або використовують нетрадиційні та поновлювані джерела енергії, на підставі розрахунків, виконаних теплогенеруючими, теплотранспортуючими та теплопостачальними організаціями за методиками, розробленими центральним органом виконавчої влади у сфері теплопостачання. 
		Статтею 19 Конституції України встановлено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
		Згідно з ч. 1 ст. 4 ГПК України господарський суд вирішує господарські спори на підставі Конституції України, цього Кодексу, інших законодавчих актів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.  Господарський суд не застосовує акти державних та інших органів, якщо ці акти не відповідають законодавству України. 
		Відповідно до ч. 1 ст. 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.
		За ст. 35 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.
		 
		6. Норми права та мотиви, з яких виходить касаційна інстанція при прийнятті постанови
		 
		Відповідно до вимог ст. 1117 Господарського процесуального кодексу України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права. 
		За ч. 2 ст. 1117 ГПК України касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.
		Сторони погодили у додатку № 2 до договору на постачання теплової енергії у гарячій воді №1541408, що з моменту початку дії договору застосовується тариф, який встановлений розпорядженням КМДА №2249 від 10.12.2004, а саме: вартість теплової енергії 54,42 грн. за 1 Гігакалорію.
		При цьому умовами договору було передбачено, що вартість теплової енергії може змінюватись у залежності від зміни тарифів, затверджених Київською міською державною адміністрацією. 
		 
		Судами встановлено, що оплата вартості теплової енергії за період з 01.01.2010 по 31.12.2010 проводилась позивачем відповідно до тарифів, затверджених розпорядженнями Київської міської державної адміністрації, реєстрація яких здійснена не була та які були визнані незаконними та нечинними з моменту їх прийняття постановою Шевченківського районного суду міста Києва від 10.12.2010, залишеною без змін ухвалою Вищого адміністративного суду від 19.06.2014.
		За таких обставин колегія суддів касаційної інстанції погоджується з висновками судів, що вказані вище розпорядження Київської міської державної адміністрації не могли бути підставою для зміни погодженої сторонами у договорі ціни теплової енергії. 
		Враховуючи відсутність протягом спірного періоду встановлених у законному порядку тарифів за спожиту теплову енергію, суди дійшли обґрунтованого висновку, що до спірних правовідносин в такому випадку слід застосовувати тарифи, погоджені сторонами та встановлені додатком № 2 до договору згідно зі ст. 632 ЦК України.
		У зв`язку із цим, здійснивши перерахунок вартості спожитої позивачем в 2010 році теплової енергії за погодженими в договорі тарифами, господарські суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку про наявність підстав для задоволення позову.
		Посилання скаржника на незастосування судами строку позовної давності не заслуговує на увагу, оскільки згідно з ч. 3 ст. 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Із матеріалів справи не вбачається будь-яких посилань відповідача на сплив позовної давності при розгляді справи в суді першої інстанції.
		Посилання відповідача на те, що позивач вже звертався з позовом до відповідача у справі №910/419/15-г також є недоцільним, оскільки у справі №910/419/15-г розглядався спір за позовом ТОВ "ЖЕК "Житлоексплуатація"  до ПАТ "Київенерго" про зобов`язання відповідача вчинити дії, натомість у справі №910/2149/17 розглядаються вимоги позивача про зобов`язання відповідача повернути зайво сплачені кошти. Таким чином у вказаних справах різні предмети позову.
		Крім того касаційна інстанція звертає увагу, що докази сплати позивачем коштів за спожиту в 2010 році теплову енергію досліджувались при розгляді справи № 910/419/15-г, яка має преюдиційне значення для справи №910/2149/17.
		 
		7. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
		 
		З дотриманням передбачених законодавством меж перегляду справи в касаційній інстанції, заслухавши суддю-доповідача, представників позивача та відповідача, обговоривши доводи касаційної скарги та перевіривши правильність застосування норм матеріального та процесуального права господарськими судами попередніх інстанцій, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.
		Доводи касаційної скарги зводяться до переоцінки встановлених судами обставин. 
		Колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що оскаржувані рішення та постанова судів попередніх інстанцій прийняті із повним, всебічним та об`єктивним з`ясуванням обставин, які мають значення для справи, а також з дотриманням норм матеріального і процесуального права, у зв`язку з чим для задоволення касаційної скарги правові підстави відсутні.
		Відповідно до ст. 1119 ГПК України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право, зокрема, залишити рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.
		Керуючись ст. ст. 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України
		 
		ПОСТАНОВИВ:
		 
		Касаційну скаргу ПАТ "Київенерго" залишити без задоволення.
		Рішення Господарського суду міста Києва від 24.04.2017 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 20.06.2017 у справі №910/2149/17 залишити без змін.
		 
		 
		Головуючий суддя                                                                        О.О. Євсіков
		 
		 
		 
		Судді:                                                                                            О.А. Кролевець
		 
		 
		 
		                                                                                                      О.В. Попікова

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...