Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 636/4048/17 : Кримінальні справи (до 01.01.2019); Злочини проти встановленого порядку несення військової служби (військові злочини); Непокора.
Надіслано для оприлюднення: 15.12.2017. Зареєстровано: 16.12.2017. Забезпечено надання загального доступу: 19.12.2017.
Дата набрання законної сили: 15.01.2018
Номер судового провадження: не визначено
Номер кримінального провадження в ЄРДР: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		ЧУГУЇВСЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
		 
		Справа № 636/4048/17
		Провадження № 1-кп/636/509/17
		В И Р О К
		І М Е Н Е М        У К Р А Ї Н И
		15 грудня 2017 року Чугуївський міський суд Харківської області
		у складі: головуючого - судді ОСОБА_1 ,
		за участю секретаря судового засідання - ОСОБА_2 ,
		прокурора військової прокуратури Харківського гарнізону - ОСОБА_3 ,
		обвинуваченого - ОСОБА_4 ,
		розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Чугуєві обвинувальний акт по кримінальному провадженню № 42017220750000324, внесеному 31 серпня 2017 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань, відносно 
		ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Лисичанська Луганської області, громадянина України, з середньо-технічною освітою, одруженого, не судимого, маючого на утриманні одну малолітню дитину, військовослужбовця військової служби за контрактом, оператора протитанкового взводу 2 механізованого батальйону військової частини-польова пошта НОМЕР_1 , солдата, який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 ,
		у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 402 КК України, -
		в с т а н о в и в:
		З 27.11.2013 року по теперішній час ОСОБА_4 проходить військову службу за контрактом у військовій частині НОМЕР_2 (польова пошта НОМЕР_1 ) та перебуває у військовому званні «солдат». З вересня 2014 року у зв`язку із залученням військової частини НОМЕР_2 до виконання завдань з призначенням безпосередньо в Антитерористичній операції на території Донецької та Луганської областей, було змінено умовне найменування військової частини на військову частину - польова пошта НОМЕР_1 . З липня 2017 року у зв`язку із проведенням організаційних змін у Збройних Силах України військовій частині-польова пошта НОМЕР_1 , повернуто умовне найменування-військова частина НОМЕР_2 .
		Відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_2 (по стройовій частині) від 27.11.2013 року № 275 ОСОБА_4 зараховано на всі види забезпечення та призначено на посаду оператора протитанкового взводу 2 механізованого батальйону 2 механізованого батальйону військової частини НОМЕР_2 .
		Відповідно до вимог ст. ст. 17, 65, 68 Конституції України визначено, що захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є обов`язком громадян України та кожен повинен додержуватися вимог Конституції України та законів України; ст. ст. 1, 2 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» визначено, що військовий обов`язок встановлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення Збройних Сил України військовослужбовцями.
		Відповідно до вимог ст. ст. 1, 2, 3, 4, 6 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, військова дисципліна досягається шляхом особистої відповідальності кожного військовослужбовця за дотримання військової присяги, виконання своїх обов`язків, вимог військових статутів, а також зобов`язує кожного військовослужбовця додержуватися Конституції та законів України, Військової присяги, неухильно виконувати вимоги військових статутів та накази командирів.
		Разом з тим, відповідно до ст. ст. 17, 65, 68 Конституції України, ст. ст. 9, 11, 13, 16, 17, 30, 35, 37, 127, 128 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, солдат ОСОБА_4 , будучи військовослужбовцем військової служби за контрактом, зобов`язаний свято і непорушно додержуватися Конституції України та законів України, військової присяги, віддано служити Українському народові, сумлінно і чесно виконувати військовий обов`язок, бути дисциплінованим та виявляти повагу до командирів начальників), беззастережно, неухильно, точно та у встановлений строк виконувати їх накази, постійно підвищувати рівень військових професійних знань, вдосконалювати свою виучку і майстерність, знати та виконувати свої обов`язки, додержуватися вимог військових статутів, дорожити бойовою славою Збройних Сил України та своєї військової частини, поводитися з гідністю й честю, не допускати самому і стримувати інших від негідних вчинків, бути взірцем належної поведінки.
		Положеннями ст. ст. 28-32, 35-37 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України передбачено, що молодші та старші офіцери за своїми військовими званнями є начальниками для рядових, усні або письмові накази начальника обов`язкові для виконання підпорядкованими військовослужбовцями.
		Згідно положень ст. 66 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, командир є прямим начальником усього особового складу.
		Поняття особливий період міститься в абз. 11 ст. 1 Закону України «Про оборону України», у якому передбачено, що особливий період - це період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.
		У відповідності до ст. 1 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», особливий період - це період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту, підприємств, установ і організацій, а також виконання громадянами України свого конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, який настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.
		У свою чергу, мобілізація - це комплекс заходів, здійснюваних з метою планомірного переведення національної економіки, діяльності органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій на функціонування в умовах особливого періоду, а Збройних Сил України, інших військових формувань, Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - на організацію і штати воєнного часу. Мобілізація може бути загальною або частковою та проводиться відкрито чи приховано (абз. 4 ст. 1 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію»).
		Обставинами (умовами), що визначають момент настання особливого періоду є: або оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової), або доведення такого рішення до виконавців стосовно прихованої мобілізації, або момент введення воєнного стану в Україні чи окремих її місцевостях.
		Таким чином, часткова мобілізація, яка оголошувалася Указами Президента України, є складовою частиною особливого періоду.
		Згідно рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози та збереження територіальної цілісності України», уведеного в дію Указом Президента України від 14 квітня 2014 року № 405/2014, у Донецькій та Луганській областях проводиться антитерористична операція.
		В силу положень Закону України «Про боротьбу з тероризмом» Збройні Сили України та інші військові формування приймають участь в антитерористичній операції визначеним складом сил і засобів.
		У відповідності до абз. 8 ст. 11 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», Президент України приймає рішення про демобілізацію із внесенням відповідного Указу на затвердження Верховною Радою України.
		Демобілізація - це комплекс заходів, рішення про порядок і терміни проведення яких приймає Президент України, спрямованих на планомірне переведення національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій на роботу і функціонування в умовах мирного часу, а Збройних Сил України, інших військових формувань, Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - на організацію і штати мирного часу.
		За викладених обставин особливий період як часовий проміжок, що охоплює мобілізацію, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій, на даний час не завершився.
		У порушення вищевказаних вимог солдат ОСОБА_4 , будучи військовослужбовцем військової служби за контрактом військової частини НОМЕР_2 (польова пошта НОМЕР_1 ), що розташована у АДРЕСА_2 , відкрито відмовився виконувати наказ командира військової частини-польова пошта НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 28.10.2016 року № 237 про направлення особового складу у підпорядкування оперативно-тактичного угрупування « ІНФОРМАЦІЯ_2 », з метою виконання службових (бойових) завдань та приймання безпосередньої участі в Антитерористичній операції на території Донецької та Луганської областей, при наступних обставинах.
		Так, 28.10.2016 року командиром військової частини-польова пошта НОМЕР_1 полковником ОСОБА_5 видано письмовий наказ (по стройовій частині) № 237, згідно якого штатні підрозділи вказаної військової частини мали бути направлені з пункту постійної дислокації у військовому містечку № НОМЕР_3 у АДРЕСА_2 , у підпорядкування оперативно-тактичного угрупування « ІНФОРМАЦІЯ_2 », з метою безпосередньої участі в Антитерористичній операції на території Донецької та Луганської областей, забезпечення її проведення, з метою виконання службових (бойових) завдань. В цей же день, заступником командира військової частини-польова пошта НОМЕР_1 з морально-психологічної роботи - начальником відділення морально-психологічного забезпечення підполковником ОСОБА_6 на вечірньому шикуванню особового складу військової частини на плацу у військовому містечку № НОМЕР_3 у АДРЕСА_2 , доведено наказ командира військової частини від 28.10.2016 року № 237. Вказаний наказ повторно доводився підполковником ОСОБА_6 до особового складу військової частини-польова пошта НОМЕР_1 на ранкових шикуваннях НОМЕР_4 та 30 жовтня 2016 року. При цьому, командуванням військової частини-польова пошта НОМЕР_1 було визначено, що особовий склад військової частини, у тому числі і солдат ОСОБА_4 , має убути у підпорядкування оперативно-тактичного угрупування « ІНФОРМАЦІЯ_2 », з метою виконання службових (бойових) завдань в зоні проведення антитерористичній операції на території Донецької та Луганської областей.
		28.10.2016 року солдат ОСОБА_4 близько 18.00 год. під час вечірнього шикування особового складу військової частини-польова пошта НОМЕР_1 на плацу вказаної частини у військовому містечку № НОМЕР_3 у АДРЕСА_2 , а в подальшому 29 та 30 жовтня 2016 року під час відповідних ранкових шикувань близько 8.00 год., всупереч вимог ст. ст. 9, 11, 13, 16, 17, 28-32, 35-37, 127-128, Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, затвердженого Законом України від 24.03.1999 року № 548-ХЗУ, ст. ст. 1-4, 6 Дисциплінарною статуту Збройних Сил України, затвердженого Законом України від 24.03.1999 року № 551-XIV, умисно посягаючи на встановлений порядок виконання у військових формуваннях України наказів, який забезпечує необхідні в умовах військової служби відносин підлеглості, порушуючи військову дисципліну, відчуваючи безкарність, знаючи, що накази начальників, в тому числі командування військової частини, зобов`язаний виконати сумлінно, точно та у встановлений строк, відкрито, тобто в присутності особового складу підрозділу, відмовився виконати письмовий наказ командира військової частини-польова пошта НОМЕР_1 полковника ОСОБА_5 від 28.10.2016 року № 237, який було доведено заступником командира вказаної військової частини з морально-психологічної роботи - начальником відділення морально-психологічного забезпечення підполковником ОСОБА_6 , а саме про направлення штатних підрозділів військової частини з пункту постійної дислокації (військове містечко № НОМЕР_3 у АДРЕСА_2 ) у підпорядкування оперативно-тактичного угрупування « ІНФОРМАЦІЯ_2 », з метою безпосередньої участі в антитерористичній операції на території Донецької та Луганської областей, забезпечення її проведення, з метою виконання службових (бойових) завдань, та фактично залишився у місці постійної дислокації військової частини-польова пошта НОМЕР_1 .
		У результаті чого, підрозділи військової частини-польова пошта НОМЕР_1 в районі виконання завдань за призначенням, в підпорядкуванні оперативно-тактичного угрупування « ІНФОРМАЦІЯ_2 », фактично не отримали спеціаліста відповідної військово-облікової спеціальності, що призвело до підриву бойової готовності підрозділів указаної військової частини.
		Вказані дії солдата ОСОБА_4  органом досудового розслідування кваліфікуються за ч. 3 ст. 402 КК України як непокора, тобто відкрита відмова виконати наказ начальника, вчинена в умовах особливого періоду, крім воєнного стану.
		Обвинувачений в судовому засіданні свою вину в інкримінованому йому злочині визнав повністю, щиро розкаявся та повністю підтвердив зазначені в обвинувальному акті обставини, пояснивши суду, що відмовився виконувати наказ командира військової частини, в якій він проходить військову службу, у зв`язку з народженням дитини, яку не міг залишити разом з дружиною одних.
		Показання ОСОБА_4 є послідовними, логічними і не викликають у суду сумніву щодо правильності розуміння обвинуваченим змісту обставин кримінального правопорушення, добровільності та істинності його позиції.
		За згодою сторін згідно з ч. 3 ст. 349 КПК України судом було визнано недоцільним дослідження таких доказів по справі, як покази свідків та інших доказів, що були зібрані в ході досудового розслідування стосовно фактичних обставин справи, оскільки обвинувачений та інші учасники судового розгляду правильно розуміють зміст цих обставин, немає сумнівів у добровільності та істинності їх позиції, а також фактичні обставини справи ніхто не оспорює.
		Тому суд обмежив дослідження фактичних обставин справи допитом обвинуваченого та дослідженням таких матеріалів кримінальної справи, що характеризують особу обвинуваченого:
		- довідки ОСК МВС України в Харківській області та ОСК МВС України № 211-16112017/63103 від 23.11.2017 року, про відсутність судимості обвинуваченого ОСОБА_4 (а.с. 25);
		- службової характеристики ОСОБА_4 , виданої за місцем проходження служби у військовій частині НОМЕР_2 , згідно якої ОСОБА_4 характеризується позитивно, зарекомендував себе грамотним, дисциплінованим, працелюбним, користується авторитетом серед співслужбовців, до служби ставиться добросовісно, дотримується законності та принциповості, стосунки з командуванням будує правильно, забезпечує високу бойову готовність у роті вимогливий та сміливий військовослужбовець (а.к.пю 84);
		- службової характеристики ОСОБА_4 , виданої за місцем проходження служби у військовій частині НОМЕР_2 , згідно якої ОСОБА_4 характеризується посередньо, користується авторитетом серед псів службовців, до служби ставиться середньо, дотримується законності та принциповості, приймає участь в проведенні антитерористичної операції, де зарекомендував себе як наполегливий, вимогливий та сміливий військовослужбовець (а.с. 28);
		- медичною характеристикою ОСОБА_4 від 28.12.2016р, згідно якої ОСОБА_4 на обліку у лікаря нарколога та лікаря психіатра не перебував (а.к.п. 83);
		- довідку № 12/271 від 13.12.2017р. військової частини НОМЕР_2 , згідно якої ОСОБА_4 дійсно в період з 06.03.2017р. по 24.07.2017р. та 09.08.2017р. по 04.11.2017р. безпосередньо приймав участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення і захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України в районах проведення антитерористичної операції на території Донецької та Луганської областей (а.с. 30).
		Оцінюючи в сукупності всі досліджені докази, суд вважає встановленим, що своїми умисними діями, які виразились у відкритій відмові виконати наказ начальника, вчиненій в умовах особливого періоду, крім воєнного стану, тобто непокорі, ОСОБА_4 вчинений злочин, передбачений ч. 3 ст. 402 КК України.
		Призначаючи обвинуваченому покарання, суд враховує характер і ступінь скоєного злочину, який відноситься до категорії тяжких злочинів, конкретні обставини вчиненого злочину та дані про особу обвинуваченого, а саме: раніше не засуджений, має на утриманні малолітню дитину та дружину, за місцем служби характеризується посередньо, є учасником бойових дій.
		При призначенні обвинуваченому ОСОБА_4 покарання суд, згідно з вимогами ст. 65 КК України, враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, який згідно із ст. 12 КК України є тяжким злочином, дані про особу винного. 
		Обставинами, що пом`якшують покарання  ОСОБА_4 , суд визнає його щире каяття, активне сприяння розкриттю злочину та визнання вини. Обставин, що обтяжують покарання, судом не встановлено.
		Крім того, ст. 17 Закону України від 23 лютого 2006 року «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» (далі - Європейський суд) передбачено, що при розгляді справ суди застосовують Конвенцію та практику Суду як джерело права.
		Як у справі «Бакланов проти Росії» (рішення від 09 червня 2005 року), так і у справі «Фрізен проти Росії» (рішення від 24 березня 2005 року) Європейський суд зазначив, що «досягнення справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи лише тоді стає значимим, якщо встановлено, що під час відповідного втручання було дотримано принципу «законності» і воно не було свавільним». У справі «Ізмайлов проти Росії» (п. 38 рішення від 16 жовтня 2008 року) Європейський суд вказав, що «для того, щоб втручання вважалося пропорційним, воно має відповідати тяжкості правопорушення і не становити «особистого надмірного тягаря для особи». 
		При призначенні покарання суд виходить із положень статті 65 КК України, а саме: з принципів законності, справедливості, індивідуалізації, а також достатності покарання для виправлення та попередження нових злочинів, враховує характер та ступінь тяжкості вчиненого злочину, який, відповідно до ст. 12 КК України, віднесено до категорії тяжких злочинів, пом`якшуючі покарання обставини, особу обвинуваченого, його відношення до скоєного злочину, та вчинення злочину внаслідок збігу тяжких сімейних обставин і вважає, що виправлення ОСОБА_4 і попередження скоєння ним нових злочинів можливо без ізоляції від суспільства. 
		Беручи до уваги вказані обставини в їх сукупності та відсутність тяжких наслідків, а також враховуючи дані про особу, суд вважає за можливе у даному випадку, призначивши  ОСОБА_4 покарання у вигляді позбавлення волі, застосувати до нього ст. 75 КК України і звільнити його від відбування покарання з випробуванням, одночасно поклавши на засудженого обов`язки, які сприятимуть його виправленню, оскільки саме таке покарання, на думку суду, є справедливим, а також необхідним і достатнім для його виправлення та попередження вчинення ним нового злочину. 
		Цивільний позов у кримінальному провадженні не заявлений.
		Судових витрат та речових доказів по справі немає.
		Запобіжний захід відносно ОСОБА_4 не обирався.
		ОСОБА_4 у судовому засіданні просив застосувати до нього Закон України «Про амністію у 2016 році».
		Закон України «Про амністію у 2016 році» від 22.12.2016р. набрав законної сили 07.09.2017р.
		Статтею 2 Закону України «Про амністію у 2016 році» передбачено, що звільненню від відбування покарання у вигляді позбавлення волі на певний строк та від інших покарань, не пов`язаних з позбавленням волі, підлягають особи, визнаних винними у вчиненні злочину, що не є особливо тяжким злочином проти життя та здоров`я особи та не є діянням, передбаченим частинами другою, третьою і четвертою статті 408, статтею 410, частинами другою, третьою і четвертою статті 411 Кримінального кодексу України, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України, брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення, отримали статус учасника бойових дій (крім осіб, зазначених у частині четвертій статті 86 Кримінального кодексу України, статті 4 Закону України "Про застосування амністії в Україні" та статті 9 цього Закону).
		Обставини, за якими ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні злочину, передбаченому ч. 3 ст. 402 КК України, мали місце в період з 28 жовтня 2016 року, тобто до набрання чинності Законом України «Про амністію у 2016 році».
		Обставини, які перешкоджають застосуванню до ОСОБА_4 акту амністії суд не вбачає, він є суб`єктом амністії. 
		За таких обставин, суд приходить до висновку про звільнення ОСОБА_4 від відбування призначеного покарання, на підставі статті 2 Закону України «Про амністію у 2016 році».
		Згідно ч. 2 ст. 3 Закону України «Про застосування амністії в Україні», установивши в стадії судового розгляду кримінальної справи наявність акта амністії, що усуває застосування покарання за вчинене діяння, суд, за доведеності вини особи, постановляє обвинувальний вирок із звільненням засудженого від відбування покарання.
		На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 369, 370, 371, 373, 374, 376 КПК України, суд,-
		у х в а л и в :
		ОСОБА_4  визнати винним у вчиненні злочину, передбаченому ч. 3 ст. 402 КК України, та призначити йому покарання у вигляді позбавлення волі строком на 5 (п`ять) років.
		На підставі ст. 75 КК України звільнити  ОСОБА_4  від відбування призначеного покарання, якщо він протягом іспитового строку тривалістю 1 (один) рік не вчинить нового злочину та виконає покладені на нього відповідно до ст. 76 КК України обов`язки: періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації, повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання, не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.
		На підставі статті 2 Закону України «Про амністію у 2016 році»  ОСОБА_4  від призначеного покарання - звільнити.
		Роз`яснити, що учасники судового провадження мають право подати клопотання про помилування, право на ознайомлення з журналом та технічним записом судового засідання і подати на них письмові зауваження.
		На вирок може бути подана апеляційна скарга до апеляційного суду Харківської області через Чугуївський міський суд Харківської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
		Копію вироку негайно після його проголошення вручити засудженому та прокурору.
		Суддя

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...