Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 826/13782/16 : Адміністративні справи (до 01.01.2019); Справи зі спорів з приводу реалізації державної політики у сфері економіки, зокрема зі спорів щодо:; захисту економічної конкуренції.
Надіслано для оприлюднення: 15.12.2017. Зареєстровано: 17.12.2017. Забезпечено надання загального доступу: 19.12.2017.
Дата набрання законної сили: 12.12.2017
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД  
		Справа № 826/13782/16          Головуючий у 1-й інстанції: Вєкуа Н.Г.
		          Суддя-доповідач:  Сорочко Є.О.
		У Х В А Л А
		Іменем України
		 
		12 грудня 2017 року          м. Київ
		 
		Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: 
		головуючого судді                    Сорочка Є.О.,
		суддів                                         Земляної Г.В.,
		          Ісаєнко Ю.А.,
		за участю секретаря с/з           Грисюк Г.Г.,
		розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "БДО" на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 24 жовтня 2017 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "БДО" до Національного банку України та Комітету з питань аудиту банків України, за участю третьої особи - Аудиторської палати України про визнання протиправним та скасування рішення, визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії,
		 
		ВСТАНОВИВ:
		 
		Позивач звернувся до суду з позовом, в якому просив: 
		- визнати протиправним та скасувати рішення Комітету з питань аудиту банків України (далі - Комітет) «Про виключення Товариства з обмеженою відповідальністю "БДО" з Реєстру аудиторських фірм, які мають право на проведення аудиторських перевірок банків» від 04 серпня 2016 року № 51;
		- визнати протиправними дії Національного банку України (далі - НБУ) із виключення позивача з Реєстру аудиторських фірм, які мають право на проведення аудиторських перевірок банків (далі - Реєстр);
		- зобов'язати Національний банк України включити позивача до Реєстру аудиторських фірм, які мають право на проведення аудиторських перевірок банків, та повернути свідоцтво про включення до Реєстру аудиторських фірм, які мають право на проведення аудиторських перевірок банків.
		Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 24 жовтня 2017 року у задоволенні позову відмовлено.
		Позивач в апеляційній скарзі просить суд скасувати зазначену постанову та прийняти нову, якою позов задовольнити, оскільки вважає, що судом першої інстанції неповно з'ясовано обставини справи, висновки суду не відповідають обставинам справи, судом порушено норми матеріального та процесуального права.
		Дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
		Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, рішенням Комітету №51 від 04.08.2016 «Про виключення Товариства з обмеженою відповідальністю «БДО» з Реєстру аудиторських фірм, які мають право на проведення аудиторських перевірок банків» вирішено виключити ТОВ «БДО» з Реєстру.
		Пунктом 2 вказаного рішення вирішено анулювати свідоцтво про включення до Реєстру №0000010, видане ТОВ «БДО» на підставі рішення Комітету від 17.09.2012 №39.
		Вважаючи свої права порушеними, позивач звернувся до суду з позовом.
		Приймаючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції виходив з того, що наявність виявлених Комітетом порушень не заперечувалося позивачем. Також суд зазначив, що виключаючи позивача з Реєстру, НБУ не перевищував своїх повноважень.
		Вирішуючи спір, колегія суддів виходить з такого.
		За змістом абз.абз. 1, 2 ст. 70 Закону України «Про банки і банківську діяльність» від 07.12.2000 № 2121-III  (далі - Закон № 2121-III) банк зобов'язаний забезпечити проведення щорічної перевірки фінансової звітності, консолідованої фінансової звітності та іншої інформації щодо фінансово-господарської діяльності аудиторською фірмою відповідно до законодавства України, у тому числі нормативно-правових актів Національного банку України, норм і стандартів аудиту, затверджених Аудиторською палатою України згідно з міжнародними стандартами аудиту та етики.
		Право на проведення аудиторської перевірки банку має аудиторська фірма, внесена до Реєстру аудиторських фірм, які мають право на проведення аудиторських перевірок банків (далі - Реєстр аудиторських фірм), що ведеться Національним банком України.
		Відповідно до абз. 9 ст. 70 Закону № 2121-III, аудиторська фірма зобов'язана повідомити Національний банк України про виявлені під час проведення аудиторської перевірки та надання інших аудиторських послуг викривлення показників фінансової звітності, порушення та недоліки в роботі банку, що можуть призвести до його неплатоспроможності, у тому числі значних втрат регулятивного капіталу банку.
		Аналогічні положення викладені у п. 3.1 Положення про порядок подання банками до Національного банку України звіту аудитора за результатами щорічної перевірки фінансової звітності, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 09.09.2003 № 389 (у редакції постанови Правління Національного банку України від 21.09.2011 № 341; далі - Положення № 389), відповідно до якого аудиторська фірма зобов'язана письмово повідомити Національний банк про виявлені під час проведення аудиту та надання інших аудиторських послуг викривлення показників фінансової звітності, порушення та недоліки в роботі банку, що можуть призвести до його неплатоспроможності, у тому числі значних втрат регулятивного капіталу, не пізніше наступного дня після виявлення до дати складання аудиторською фірмою та надання банку звіту аудитора.
		Так, як вбачається з доповідної записки департаменту банківського нагляду від 04.08.2016 №В/20-003/8070 щодо результатів аналізу звітів аудиторів про перевірку річної фінансової звітності банків за 2015 рік, Національним банком України виявлено порушення аудиторською фірмою ТОВ «БДО» вимог Закону № 2121-III та нормативно-правових актів Національного банку України, а саме: невідповідність звітів аудиторів вимогам Положення № 389 в частині нерозкриття у повному обсязі інформації у звіті аудиторів; порушення статті 70 Закону України «Про банки і банківську діяльність» та п.  3.1 глави 3 Положення №389 в частині неподання Національному банку України інформації про виявлені під час проведення аудиту викривлення показників фінансової звітності, порушення та недоліки в роботі банку, що можуть призвести до його неплатоспроможності, недостовірність річної фінансової звітності та іншої інформації щодо фінансово-господарської діяльності банку.
		Відповідно до п. 6.1 Положення про порядок ведення Реєстру аудиторських фірм, які мають право на проведення аудиторських перевірок банків, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 17.11.2011 № 410 (далі - Положення № 410) Національний банк у встановленому в цьому розділі порядку письмово попереджає аудиторську фірму про можливе виключення аудиторської фірми з Реєстру або виключає аудиторську фірму з Реєстру.
		Згідно пп. «а», «в» п. 6.4 Положення № 410 Національний банк приймає рішення про виключення аудиторської фірми з Реєстру у разі: виявлення Національним банком фактів недостовірності річної фінансової звітності, консолідованої фінансової звітності та іншої інформації щодо фінансово-господарської діяльності банку, достовірність якої було підтверджено аудиторською фірмою у звіті аудитора; неподання до Національного банку інформації, у тому числі документів, відповідно до вимог статей 9 та 70 Закону України "Про банки і банківську діяльність".
		За змістом п. 6.5 Положення № 410 виключення аудиторської фірми з Реєстру здійснюється на підставі рішення Комітету з одночасним анулюванням Свідоцтва. 
		Аналіз викладених норм дає підстави для висновку, що Комітет вправі приймати рішення щодо виключення аудиторської фірми з Реєстру та анулювати відповідне Свідоцтво, на підставі виявлених НБУ порушень, які, зокрема, були вказані у зазначеній вище доповідній записці департаменту банківського нагляду від 04.08.2016 №В/20-003/8070 та відповідають пп. «а», «в» п. 6.4 Положення № 410.
		На підставі викладених норм та встановлених порушень з боку позивача, Комітетом було прийнято оскаржуване рішення про виключення ТОВ «БДО» з Реєстру та анулювання Свідоцтва.
		Щодо суті виявлених у діяльності ТОВ «БДО» порушень, колегія суддів вважає за необхідне зазначити таке.
		За результатами аналізу звітів аудиторів про перевірку річної фінансової звітності банків за 2015 рік, НБУ було неподання ТОВ «БДО» інформації про виявлені під час проведення аудиту та надання інших аудиторських послуг АТ «Фортуна-Банк» та ПАТ «Апекс-Банк» викривлення показників фінансової звітності, порушення та недоліки в роботі банків, що можуть призвести до неплатоспроможності, у тому числі значних втрат регулятивного капіталу. 
		Зокрема, за результатами зовнішнього аудиту АТ «Фортуна-Банк» та ПАТ «Апекс-Банк» за 2015 рік, визначені позивачем коригування річної фінансової звітності призводять до від'ємного регулятивного капіталу банків (значних втрат регулятивного капіталу). Не зважаючи на те, що зазначені відомості були отримані позивачем у ході проведення аудиту, цю інформацію не було надано НБУ як того вимагає абз. 9 ст. 70 Закону № 2121-III та п. 3.1 Положення № 389.
		Також НБУ були встановлені розбіжності даних за результатами інспекційної перевірки та зовнішнього аудиту, недоліки аудиторських звітів позивача по іншим банкам.
		Відповідно п. 6.2 Положення № 410 Національний банк під час прийняття рішення про виключення аудиторської фірми з Реєстру має право звернутися до аудиторської фірми для надання пояснень. Аудиторська фірма зобов'язана надати Національному банку на його вимогу письмові пояснення з викладених у запиті питань у встановлені ним строки.
		Згідно п. 3.10 Положення № 389 банк та аудиторська фірма зобов'язані надати Національному банку на його вимогу пояснення, у тому числі письмові, з питань проведення аудиту банку.
		Як вбачається з матеріалів справи, НБУ направило позивачу листа від 30.06.2016 №20-0004/54029/БТ з проханням надати у п'ятиденний строк з дня отримання звернення пояснення щодо виявлених за результатами розгляду звітів аудитора за 2015 рік недоліків.
		Відповідно до абз. 3 п. 3.10 Положення № 389 пояснення банку та аудиторської фірми, а також робочі документи аудиторської фірми мають бути подані до Національного банку протягом п'яти робочих днів з дня отримання звернення від Національного банку, якщо у зверненні не встановлений інший строк.
		Як вбачається з матеріалів справи, 14.07.2016 за вх.№ 526/85861/55 до НБУ надійшов лист позивача від 13.07.2016 № 139/07А за підписом партнера ОСОБА_4, в якому, було повідомлено що питання, викладені у п.п. 1-3, 5-6 листа НБУ від 30.06.2016 №20-0004/54029/БТ, є питаннями суджень при здійсненні аудиторської перевірки, проте, з метою уникнення в майбутньому різночитань та можливих непорозумінь, позивач зобов'язався змінити певні формулювання у аудиторських звітах.
		При цьому, щодо порушення, викладеного у п. 4 листа НБУ від 30.06.2016 №20-0004/54029/БТ позивач у листі від 13.07.2016 № 139/07А зазначив, що надсилання листа, як того вимагає стаття 70 Закону № 2121-III буде дублювати  інформацію, яка міститься  в  аудиторському висновку. Також було зазначено, що НБУ володіло інформацією стосовно діяльності ПАТ «Апекс-банк», тому, вказане свідчило про недоцільність надсилання такого листа до НБУ.
		Після прийняття комітетом оскаржуваного рішення, та за спливом місячного строку після отримання листа НБУ від 30.06.2016 №20-0004/54029/БТ та надання відповіді від 13.07.2016 № 139/07А, позивач 08.08.2016 відкликав листа від 30.06.2016 №20-0004/54029/БТ у зв'язку з його підписанням не уповноваженою на це особою. У зв'язку із цим, позивачем надано Комітету нову відповідь від 11.08.2016 №146/08А на лист від 30.06.2016 №20-0004/54029/БТ, в якій викладено аналогічну, хоч і дещо розширену позицію стосовно запитуваних НБУ пояснень. 
		При цьому, по п. 4, який стосувався неподання до НБУ інформації відповідно до ст. 70 Закону № 2121-III та п. 3.1 Положення №389, позивачем зазначено, що питання таких коригувань можуть обговорюватися з банком фактично до дати підписання звіту, а тому, на переконання позивача у випадку з АТ «Фортуна-Банк» та ПАТ «Апекс-Банк» він не мав змоги надіслати відповідну інформацію НБУ раніше подання звіту. Не зважаючи на це, позивач у вказаному листі підтвердив, що неподання зазначеної інформації до НБУ сталося внаслідок грубої недбалості у роботі працівників, яким була оголошена догана.
		Тобто, як у листі від 13.07.2016 № 139/07А так і у листі від 11.08.2016 №146/08А позивачем не було спростовано та фактично визнано порушення абз. 9 ст. 70 Закону № 2121-III та п. 3.1 Положення №389 внаслідок неподання його працівниками до НБУ відповідної інформації, виявленої у ході аудиту банків.
		Згідно абз. 2 п. 3.10 Положення № 389 аудиторська фірма на письмову вимогу Національного банку та з урахуванням положень Міжнародного стандарту контролю якості 1 «Контроль якості для фірм, що виконують аудити та огляди фінансової звітності, а також інші завдання з надання впевненості і супутні послуги» зобов'язана подати Національному банку та уповноваженим ним особам робочі документи аудиторської фірми з питань проведення аудиту банку на паперових та/або електронних носіях.
		На виконання вимог зазначеного пункту Положення № 389 НБУ 26.07.2016 направлено позивачу запит про надання розрахунку та робочих документів по аудиту ПАТ «Діамантбанк» за 2015 рік. НБУ зазначив, що ТОВ «БДО» за результатами аудиту фінансової звітності ПАТ «Діамантбанк» за 2015 рік висловлено модифіковану думку у зв'язку із збільшенням резервів під знецінення кредитів, під цінні папери, знецінення коштів, що розміщені на кореспондентському рахунку в іншому банку, не проведення переоцінки майна банку, водночас результат від операцій з фінансовими інструментами, що обліковуються за справедливою вартістю через прибуток або збиток підтверджено позивачем у повному обсязі.
		На виконання вказаного запиту, позивачем на електронних носіях були надані відповідні документи (лист вих. № 140/07А від 27.07.2016).
		За результатами діагностичного обстеження ПАТ «Діамантбанк» станом на 01.01.2016 НБУ виявлено невідповідності між даними переоцінки активів за форвардними контрактами, що були підтверджені ТОВ «БДО» під час аудиту.
		Щодо зазначених обставин, то колегія суддів апеляційного суду допускає прийнятність доводів ТОВ «БДО» в цій частині виявлених порушень, оскільки вказані розбіжності можуть бути наслідком різних підходів до визначення суттєвості для планування та виконання аудиту фінансової звітності банку. Аудиторська палата України у листі від 20.09.2016 № 01-01-24/830 підтвердила допустимість обраного позивачем підходу. 
		Апеляційним судом щодо цієї частини виявлених порушень також приймається до уваги те, що НБУ не наводить ґрунтовних спростувань доводів позивача у цій частині, посилаючись виключно на те, що НБУ не зобов'язаний надавати пояснення або роз'яснення своїх дій. На переконання апеляційного суду, саме лише посилання на те, що висновки звіту позивача не відповідають висновкам інспекторів НБУ, без надання при цьому відповідних пояснень щодо причин такої невідповідності, не є достатнім доказом на підтвердження позиції відповідачів. Відсутність таких пояснень позбавляє позивача можливості надати свої ґрунтовні спростування відповідних обставин.
		Не зважаючи на викладене, допущенням позивачем порушення абз. 9 ст. 70 Закону № 2121-III та п. 3.1 Положення № 389, як зазначалося,  дійсно мало місце, а тому, колегія суддів апеляційного суду погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що у Комітету були правові підстави для прийняття оскаржуваного рішення.
		Враховуючи вимоги п. 6.5 Положення № 410 відповідно до яких Національний банк після прийняття рішення про виключення аудиторської фірми з Реєстру протягом п'яти робочих днів уносить зміни до Реєстру, колегія суддів не вбачає підстав для задоволення позову також і в частині, що стосується дій НБУ щодо виключення позивача з Реєстру.
		Посилання позивача на порушення, на його думку, судом першої інстанції норм процесуального права, що стосуються строку розгляду справи, не оголошення у судовому засіданні та непред'явлення позивачу певних доказів, процесуального статусу третьої особи та інші у силу п. 4 ч. 1 ст. 202 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС) не є підставою для скасування постанови, а тому відхиляються апеляційним судом. При цьому, апеляційний суд наголошує на тому, що адміністративний суд, у відповідності до ч. 4 ст. 11 КАС зобов'язаний вживати передбачені законом заходи, необхідні для з'ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи.
		Доводи про те, що виявлені недоліки діяльності АТ «Фортуна-Банк» та ПАТ «Апекс-Банк» не могли, на думку позивача, призвести до неплатоспроможності, колегія суддів також відхиляє, оскільки вимоги абз. 9 ст. 70 Закону № 2121-III та п. 3.1 Положення № 389 конкретизують, що надавати інформацію НБУ необхідно у тому числі і у випадку виявлення значних втрат регулятивного капіталу банку.
		Не обґрунтованими є доводи позивача, що стосуються відсутності у Комітету, НБУ компетенції на виключення даних з Реєстру. Так, відповідно до абз. 3 ст. 70 Закону № 2121-III Порядок ведення та включення до Реєстру аудиторських фірм визначається нормативно-правовими актами Національного банку України. Преамбулою Положення № 410 передбачено, що цим Положенням установлюється порядок уключення Національним банком аудиторських фірм до Реєстру аудиторських фірм, які мають право на проведення аудиторських перевірок банків, порядок його ведення та виключення з нього аудиторських фірм. Таким чином питання виключення з Реєстру аудиторських фірм належним чином врегульовано. 
		Колегія суддів апеляційного суду звертає увагу на те, що у даній справі не вирішується питання правомірності (законності), дотримання порядку прийняття, погодження, реєстрації тощо актів НБУ, якими врегульовано спірні правовідносини, а тому посилання на зазначені обставини колегія суддів відхиляє.
		Позивач вважає, що відповідачі необґрунтовано застосували до нього крайній захід впливу як виключення з Реєстру. Проте, колегія суддів вважає, що у даному випадку питання виключення з Реєстру є дискреційним повноваженням НБУ та, у випадку виявлення підстав, передбачених п. 6.4 Положення № 410, є допустимим та не забороненим заходом.
		Слід також відмітити, що Комітет не мав обов'язку запрошувати позивача на засідання, на якому розглядалося питання виключення останнього з Реєстру, а тому доводи апеляційної скарги в цій частині також є необґрунтованими.
		Посилання позивача на порушення відповідачами Інструкції з діловодства в центральному апараті та установах Національного банку України, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 04.01.1998 № 1, апеляційний суд вважає за необхідне зазначити, що Комітет не мав обов'язку запрошувати позивача на відповідне засідання, члени комітету були достатньо проінформовані перед засіданням про питання, яке підлягає вирішенню, доповідна записка, яка слугувала підставою для прийняття рішення, містила достатньо інформації для прийняття членами комітету правильного рішення.
		Не впливають на результат вирішення даної справи також посилання позивача на те, що рішенням Правління НБУ від 16.11.2017 № 732-рш позивача включено до Реєстру. Зазначені обставини свідчать виключно про те, що позивач скористався своїм правом повторного подання документів для включення до Реєстру відповідно до п. 6.8. Положення № 410.
		Що ж стосується інших доводів апеляційної скарги та посилань позивача на те, що суд першої інстанції не врахував всіх пояснень та не навів мотивів їх відхилення, колегія суддів зазначає таке.
		Згідно п. 30. Рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Hirvisaari v. Finland» від 27 вересня 2001 р., рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя .
		Відповідно до п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
		Згідно п. 29 Рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Ruiz Torija v. Spain» від 9 грудня 1994 р., статтю 6 п. 1 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов'язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи. 
		На переконання колегії суддів, всі основні доводи сторін, які можуть вплинути на результат розгляду даної справи, судом першої та апеляційної інстанції було розглянуто на надано їм оцінку у повній мірі.
		Враховуючи викладені обставини, апеляційний суд погоджується з висновками суду першої інстанції про відсутність правових підстав на задоволення позовних вимог.
		Доводи апеляційної скарги не спростовують правильності висновків суду першої інстанції та не дають підстав вважати, що при прийнятті оскаржуваного рішення судом першої інстанції було порушено норми матеріального та/або процесуального права, допущено неповне з'ясування або надано невірну оцінку обставинам які впливають на правильність вирішення справи.
		Відповідно до ч. 1 ст. 200 КАС суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
		Оскільки судове рішення ухвалене судом першої інстанції відповідно до норм матеріального права, при дотриманні норм процесуального права, на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин у справі, підтвердженими доказами, а доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, то суд апеляційної інстанції підстав для його скасування не вбачає.
		Керуючись ст.ст. 160, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС, суд
		 
		УХВАЛИВ:
		 
		Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "БДО" залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 24 жовтня 2017 року - без змін.
		Рішення апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту постановлення та може бути оскаржене до суду касаційної інстанції в порядку та строки, передбачені Кодексом адміністративного судочинства України.
		 
		 
		Головуючий суддя          Є.О. Сорочко
		 
		Суддя          Г.В. Земляна
		 
		Суддя          Ю.А. Ісаєнко 
		 
		 
		Повний текст рішення виготовлений 14.12.2017.
		 
		 
		 
		 
		 
		Головуючий суддя                                                                 Сорочко Є.О.            
		 
		Судді:                                                                                           Ісаєнко Ю.А. 
		 
		                                                                                                                    Земляна Г.В.

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...