Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 2а-13365/11/2670 : Адміністративні справи (до 01.01.2019); Справи зі спорів з приводу забезпечення громадського порядку та безпеки, національної безпеки та оборони України, зокрема зі спорів щодо:; обмеження здійснення грального бізнесу, у тому числі:; спорів за участю органів доходів і зборів.
Надіслано для оприлюднення: 14.12.2017. Зареєстровано: 17.12.2017. Забезпечено надання загального доступу: 18.12.2017.
Дата набрання законної сили: 13.12.2017
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		  
		ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ
		У Х В А Л А
		І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И
		"13" грудня 2017 р.                                                     м. Київ                                                  К/800/35249/16 
		Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів: 
		головуючого - Веденяпіна О.А. (судді-доповідача), Бухтіярової І.О., Приходько І.В.,
		секретар судового засідання Корецький  І.О.,
		за участю:                    прокурора: Чубенка В.В.,
		                              представника відповідача: ОСОБА_3,
		розглянувши у судовому засіданні касаційну скаргу ОСОБА_4 
		на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 20 серпня 2013 року 
		у справі № 2а-13365/11/2670 
		за позовом заступника прокурора міста Чернігова в особі Державної податкової інспекції у                 м. Чернігові 
		до ОСОБА_4  
		про стягнення заборгованості,
		 
		в с т а н о в и в :
		 
		Заступник прокурора міста Чернігова в особі Державної податкової інспекції у                            м. Чернігові (далі - позивач) звернувся в суд із адміністративним позовом до ОСОБА_4  (далі - відповідач, ОСОБА_4) про стягнення заборгованості в розмірі 7 528 000,00 грн. 
		Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 12 грудня 2011 року у задоволенні адміністративного позову відмовлено.
		Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 20 серпня 2013 року апеляційну скаргу заступника прокурора міста Чернігова в особі Державної податкової інспекції у м. Чернігові задоволено: постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 12 грудня 2011 року скасовано та ухвалено нову, якою позов задоволено повністю; стягнуто з фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 фінансову санкцію в розмірі 7 528 000,00 грн.
		Не погоджуючись з рішенням суду апеляційної інстанції, відповідач подав касаційну скаргу, в якій просить його скасувати та залишити в силі рішення суду першої інстанції, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права.
		В письмовому запереченні на касаційну скаргу Чернігівська ОДПІ ГУ ДФС у Чернігівській області, посилаючись на те, що вимоги касаційної скарги є необґрунтовані та не можуть бути задоволені, просила касаційну скаргу ОСОБА_4 залишити без задоволення, а рішення суду першої та апеляційної інстанцій залишити без змін. 
		Переглянувши судові рішення в межах касаційної скарги, заслухавши прокурора, представника відповідача перевіривши повноту встановлення судовими інстанціями фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального та процесуального права, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення касаційної скарги, виходячи з наступного.
		Судами попередніх інстанцій встановлено, що в приміщені по АДРЕСА_1, під час огляду представником прокуратури міста Чернігова, мав місце факт здійснення господарської діяльності щодо якої є спеціальна заборона, встановлена законом, а саме: в приміщені даного закладу здійснювалась організація та проведення азартних ігор за допомогою 12 гральних автоматів та 10 комп'ютерів із встановленим програмним забезпеченням для проведення азартних ігор. 
		По даному факту прокуратурою міста Чернігова 13 січня 2011 року порушено кримінальну справу.
		Згідно договору оренди нежитлового приміщення, укладеного 30 листопада 2009 року між відповідачем та ФОП ОСОБА_5, вказане вище приміщення було передано в оренду підприємцю - ОСОБА_4
		Також в матеріалах справи міститься договір оренди комп'ютерної техніки від 15 вересня 2010 року, за яким ОСОБА_4 було передано у тимчасове користування 10 комп'ютерів, які належать на праві власності ОСОБА_6, строк дії даного договору закінчився 15 березня 2011 року.
		Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції зазначив,  що позивачем не доведено факт присутності та внесення гравцями ставки в даному залі, а лише наявність техніки необхідної для здіснення грального бізнесу.
		Задовольняючи позовні вимоги, суд апеляційної інстанції зазначив, що судом першої інстанції при ухваленні постанови неповно з'ясовано обставини, що мають значення для всправи.
		Разом з тим, Вищий адміністративний суд України вважає зазначені висновки судів попередніх інстанцій передчасними та такими, що зроблені без повного з'ясування обставин, що мають значення для вирішення спору, а оцінка наявних у матеріалах справи доказів здійснена без дотримання положень статті 86 Кодексу адміністративного судочинства України, а відтак такі судові рішення не є такими, що відповідають вимогам законності та обґрунтованості, що встановлені статтею 159 Кодексу адміністративного судочинства України.
		Відповідно до частин другої та третьої статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, а обґрунтованим - ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених доказами, дослідженими в судовому засіданні.
		Згідно з частиною четвертою статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України на суд покладається обов'язок вживати передбачені законом заходи, необхідні для з'ясування всіх обставин у справі.
		За змістом пункту 3 частини першої статті 163 Кодексу адміністративного судочинства України у мотивувальній частині судового рішення зазначаються обставини, встановлені судом із посиланням на докази, мотиви неврахування окремих доказів, а також мотиви, з яких суд виходив при ухваленні рішення, і положення закону, якими він керувався. В мотивувальній частині рішення наводяться дані про встановлені судом обставини, що мають значення для справи, їх юридичну оцінку та визначені відповідно до них правовідносини, а також оцінка всіх доказів, з яких виходив суд при вирішенні спору; визнаючи одні і відхиляючи інші докази, суд повинен це обґрунтувати.
		З матеріалів справи вбачається, що 13 січня 2011 року заступником прокурора                      м. Чернігова радником юстиції порушено кримінальну справу №75/4330 за фактом зайняття видом господарської діяльності за адресою: АДРЕСА_1, щодо якого є заборона, встановлена законом, за ознаками складу злочину, передбаченого частиною першою статті 203 Кримінального кодексу України.
		Судом першої інстанції зазначено, що договір оренди нежитлового приміщення №1 укладений 30 листопада 2009 року, строк дії якого до 31 грудня 2010 року.
		Як зазначено у відповіді №5/7105 від 2 серпня 2011року в.о.начальника СВ ЧМВ УМВС України в Чернігівській області майора міліції Жерняка С.М., що вилучені 10 комп'ютерів, які належать на праві власності ОСОБА_6, на підставі товарного чеку від 12 жовтня 2008 року та 15 вересня 2010 року були передані в оренду ОСОБА_4, однак не встановлено кому належало право власності на 12 гральних автоматів.
		Згідно зі статтею 2 Закону України від 15 травня 2009 року  № 1334-VI «Про заборону грального бізнесу в Україні» (далі - Закон № 1334-VI) в Україні забороняється гральний бізнес та участь в азартних іграх. 
		Відповідно до 1 Закону України № 1334-VI гральний бізнес - діяльність, пов'язана з організацією, проведенням та наданням можливості доступу до азартних ігор у казино, на гральних автоматах, комп'ютерних симуляторах, у букмекерських конторах, в інтерактивних закладах, в електронному (віртуальному) казино незалежно від місця розташування сервера.
		Азартна гра - будь-яка гра, обов'язковою умовою участі в якій є сплата гравцем грошей, у тому числі через систему електронних платежів, що дає змогу учаснику як отримати виграш (приз) у будь-якому вигляді, так і не отримати його залежно від випадковості.
		Організатори азартних ігор - фізичні та юридичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності, що здійснюють діяльність з організації і проведення азартних ігор з метою отримання прибутку.
		Організація і проведення азартних ігор - діяльність організаторів азартних ігор, що здійснюється з метою створення умов для здійснення азартних ігор та видачі виграшів (призів) учасникам азартних ігор; учасники азартних ігор - фізичні особи з повною цивільною дієздатністю, що беруть участь в азартних іграх.
		До суб'єктів господарювання, які організовують і проводять на території України азартні ігри, застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафу у розмірі вісім тисяч мінімальних заробітних плат з конфіскацією грального обладнання, а прибуток (дохід) від проведення такої азартної гри підлягає перерахуванню до Державного бюджету України. Застосування санкцій, зазначених у частині першій цієї статті, здійснюється за рішенням суду, ухваленого за позовом органів державної податкової служби (стаття 3 Закону № 1334-VI).
		Таким чином, для кваліфікації діяльності суб'єкта підприємницької діяльності як грального бізнесу необхідна наявність одночасно трьох обов'язкових умов, а саме - діяльність з організації та проведення азартних ігор; здійснення такої діяльності організаторами азартних ігор-суб'єктами підприємницької діяльності; метою такої діяльності є отримання прибутку. Для фіксування ж факту здійснення азартної гри необхідно зафіксувати такі обставини, як внесення гравцем ставки, отримання виграшу, результат гри повинен повністю або частково залежати від випадковості.
		Однак, в порушення наведених норм суди попередніх інстанцій не з'ясували обставин щодо фактичної організації та проведення азартних ігор в приміщенні за адресою: АДРЕСА_1, саме відповідачем.
		При цьому, наявний у матеріалах справи договір оренди приміщення, укладений між відповідачем та ФОП ОСОБА_5, за відсутності, зокрема, акта його приймання-передачі не може бути єдиним та достатнім доказом на підтвердження використання такого приміщення особою у власній господарській діяльності. 
		Разом з цим, визначальною ознакою для правильного вирішення даного спору є встановлення фактів, які б свідчили про створення суб'єктом господарювання умов для проведення таких ігор (налаштування відповідних комп'ютерів для азартних ігор ), а також отримання таким суб'єктом доходу від грального бізнесу. Сам факт того, що відповідач є орендарем приміщення, у якому була розміщена комп'ютерна техніка не можуть бути розцінені як докази порушення ним вимог Закону № 1334-VI.
		Судами попередніх інстанцій належним чином не перевірено доказів, які б надали можливість встановити індивідуальні ознаки грального обладнання (провести відповідні експертизи чи витребувати докази на підтвердження наявності експертного висновку з цього приводу у позивача); виокремити його в межах цивільного обігу; встановити власника або користувача цього обладнання; встановити факт його фізичного існування станом на час вирішення спору; встановити строк здійснення перевірки проведеної прокуратурою; чи був дійсним на момент перевірки договір оренди нежитлового приміщення тощо.
		Також у касаційній скарзі та додаткових поясненнях до касаційної скарги відповідач наголошував на тому, що він взагалі ніколи не був зареєстрований як фізична особа-підприємець, не здійснював господарської діяльності в тому числі у сфері грального бізнесу, а документи, на які посилався позивач як на підтвердження реєстрації відповідача та здійснення ним господарської діяльності, виготовлені без відома та згоди відповідача. Вказані обставини залишилися поза увагою судів попередніх інстанцій, проте потребують обов'язкової перевірки, оскільки впливають на правильне вирішення даного спору.
		Суди повинні були витребувати у сторін докази, які підтверджують або спростовують правомірність їхніх доводів і заперечень. Якщо сторони у справі таких доказів не надали або надані докази були недостатніми, суди, керуючись частинами четвертою, п'ятою статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України, зобов'язані були із власної ініціативи витребувати докази, які підтверджують або спростовують ці обставини.
		Згідно з пунктом 4 статті 7 Кодексу адміністративного судочинства України одним із принципів адміністративного судочинства є змагальність сторін, диспозитивність та офіційне з'ясування всіх обставин у справі. 
		Дотримання цього принципу вимагає від суду, який розглядає адміністративну справу, встановлення фактичних обставин справи, навіть якщо на них немає посилання сторін в їх доводах чи запереченнях, з витребуванням відповідних доказів в тому числі, як вказано вище, із власної ініціативи, що обумовлюється публічним характером спору в адміністративній справі.
		Вказані обставини та фактичні дані залишилися поза межами дослідження судами першої та апеляційної інстанцій, що з урахуванням повноважень касаційного суду (які не дають касаційній інстанції права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні), виключає можливість перевірити правильність висновків судів попередніх інстанцій в цілому по суті спору.
		Під час нового розгляду справи суду слід взяти до уваги викладене в цій ухвалі, встановити наведені у ній обставини, що входять до предмета доказування у даній справі, для чого в разі необхідності зобов'язати сторони надати докази, яких не буде вистачати для з'ясування цих обставин, або ж витребувати такі докази у інших осіб, в яких вони можуть знаходитися; дати правильну юридичну оцінку встановленим обставинам та постановити рішення відповідно до вимог статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України.
		Відповідно до частини другої статті 227 Кодексу адміністративного судочинства України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.
		З огляду на викладене, а також враховуючи той факт, що судами попередніх інстанцій на підставі належних та допустимих доказів не було з'ясовано належним чином обставини справи, в той час як їх встановлення впливає на правильність вирішення спору, ухвалені у справі судові рішення підлягають скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції.
		 
		Керуючись статтями 220, 221, 223, 227, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, 
		у х в а л и в:
		 
		Касаційну скаргу ОСОБА_4 задовольнити частково.
		Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 12 грудня 2011 року та Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 20 серпня 2013 року скасувати і направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
		 
		Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню не підлягає.
		 
		     Судді(підпис)О.А. Веденяпін    (підпис) І.О. Бухтіярова   (підпис)  І.В. Приходько

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...