Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 219/13791/17 : Адміністративні справи (до 01.01.2019); Справи зі спорів з приводу забезпечення громадського порядку та безпеки, національної безпеки та оборони України, зокрема зі спорів щодо:; дорожнього руху; транспорту та перевезення пасажирів; дорожнього руху.
Надіслано для оприлюднення: 17.12.2017. Зареєстровано: 18.12.2017. Забезпечено надання загального доступу: 20.12.2017.
Дата набрання законної сили: 15.01.2018
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		Справа № 219/13791/17
		Провадження № 2-а/219/1805/2017
		 
		П О С Т А Н О В А
		І М Е Н Е М  У К Р А Ї Н И
		12 грудня 2017 року                                                         м. Бахмут
		Артемівський міськрайонний суд Донецької області у складі:
		головуючого судді                 Конопленко О.С.
		за участю секретаря             Троян Л.К.
		розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі м. Бахмут адміністративну справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до інспектора сектору реагування патрульної поліції № 2 Лиманського відділення поліції Слов'янського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Донецькій області Єсаулова Дмитра Сергійовича про визнання дій протиправними, скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення та закриття провадження у справі,
		В С Т А Н О В И В :
		Позивач звернувся до Артемівського міськрайонного суду Донецької області з адміністративним позовом, в якому просить: визнати дії інспектора патрульної поліції міста Лиман Краснолиманського МВ ГУ МВД України в Донецькій області Садулова Дмитра Сергійовича, як посадової особи, якою відносно нього винесено постанову серії БР № 073120 у справі про адміністративне правопорушення від 27 листопада 2017 року за ч. 2 ст. 122 КУпАП України неправомірними; постанову від 27 листопада 2017 серії БР № 073120 по справі про адміністративне правопорушення, винесену інспектором патрульної поліції міста Лиман Краснолиманського МВ ГУ МВД України в Донецькій області Садуловим Дмитром Сергійовичем, відносно позивача про накладення штрафу в розмірі 425 гривень за правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 122 КУпАП України, скасувати, а провадження у справі закрити у відповідності до п. 1 ст. 247 КУпАП України у зв'язку з відсутністю в діях позивача складу адміністративного правопорушення. В обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено, що 27 листопада 2017 року відповідачем прийнято постанову по справі про адміністративне правопорушення серії БР № 073120, якою накладено на позивача штраф в розмірі 425 гривень, копію якої позивачу було вручено під підпис. Вказану постанову позивач вважає незаконною та такою, що підлягає скасуванню, оскільки обставини, викладені в ній, не відповідають дійсності. Так, 27 листопада 2017 року о 13 годині 10 хвилин він дійсно керував транспортним засобом ИЖ 27175-036 ЗНГ, який належить підприємству, з яким позивач перебуває у трудових відносинах, рухаючись по трасі Лиман-Дробишеве з увімкненими фарами ближнього світла, оскільки їхав за маршрутом з міста Бахмут Донецької області по трасі Харків-Ростов, та виїжджаючи на трасу увімкнув фари ближнього світла, які не вимикав навіть після в'їзду до населених пунктів, у тому числі і до міста Лиман Донецької області. Після того, як відповідач зупинив транспортний засіб під керуванням позивача, останній зупинив транспортний засіб на узбіччі та заглушив його, при цьому ближнє світло фар залишилось увімкненим. При складанні протоколу інспектор Єсаулов Д.С. позивачу пояснив, що ним були порушені правила дорожнього руху в частині керування транспортним засобом за межами міста без увімкненого ближнього світла фар, чим було скоєно адміністративне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 122 КУпАП, при цьому позивач йому продемонстрував, що і на час винесення постанови на транспортному засобі фари ближнього світла були увімкнені, однак відповідач зауважив, що світло фар не достатньо яскраве. При цьому, позивач вважає, що світло фар було таким, оскільки двигун транспортного засобу задля економічного використання акумулятору був не заведений, що він і продемонстрував відповідачу по справі, коли завів двигун, а світло фар стало яскравішим. В свою чергу, відповідач проігнорував пояснення позивача та склав протокол про адміністративне правопорушення, а в подальшому виніс постанову про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності, в якій, в свою чергу, позивачем було зазначено, що він керував транспортним засобом з увімкненими фарами ближнього світла. Враховуючи, що фактично позивачем, на його думку, Правила дорожнього руху України не порушувались, а відповідачем при винесенні постанови про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 122 КУпАП не були з'ясовані всі обставини скоєного адміністративного правопорушення, позивач звернувся до суду з зазначеним позовом. 
		Позивач до судового засідання не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, надав до суду заяву, в якій зазначив, що просить розглянути справу за його відсутності, позовні вимоги підтримує в повному обсязі та просить суд їх задовольнити.
		Відповідач до судового засідання не з'явився за невідомою суду причиною, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, заяв та клопотань про відкладення розгляду справи або про розгляд справи за його відсутності від нього не надходило. В свою чергу, з доданої позивачем до заяви про розгляд справи без його участі копії постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, серії БР № 073120, яка є більш належної якості, аніж та, яка була первісно долучена до адміністративного позову, вбачається, що вірним написанням прізвища особи, якою було прийнято зазначену постанову, відповідача по справі є «Єсаулов», а не «Садулов», як зазначено в адміністративному позові.
		За таких підстав, враховуючи передбачений частиною 1 статті 171-2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі за текстом - КАС України) строк розгляду адміністративної справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності, суд вважає можливим розглянути справу за відсутності сторін по справі та на підставі наявних в матеріалах справи доказів.
		Відповідно до вимог ч. 1 ст. 41 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
		Дослідивши матеріали справи, суд вважає позовну заяву ОСОБА_1 до інспектора сектору реагування патрульної поліції № 2 Лиманського відділення поліції Слов'янського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Донецькій області Єсаулова Дмитра Сергійовича про визнання дій протиправними, скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення та закриття провадження у справі частково обґрунтованою і такою, що підлягає частковому задоволенню з наступних підстав. 
		З постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії БР 073120, складеної 27 листопада 2017 року інспектором СРПП № 2 Лиманського ВП Єсауловим Дмитром Сергійовичем, вбачається, що ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, проживаючий в АДРЕСА_1, керуючи транспортним засобом ИЖ 27175-036 ЗНГ, номерний знак НОМЕР_1, керував автомобілем поза межами населеного пункту без увімкнених фар ближнього світла, чим порушив пункт 9.8 Правил дорожнього руху, чим скоїв адміністративне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 1122 КУпАП (а.с. 18). 
		Згідно частин 1, 3 статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових або службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень. У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи вчинені вони на підставі в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України та Законами України, з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано, обґрунтовано, безсторонньо, добросовісно, розсудливо, з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації, пропорційно, з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення, своєчасно. 
		Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 18 КАС України місцевим загальним судам як адміністративним судам підсудні усі адміністративні справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності.
		В постанові про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії БР 073120 від 27 листопада 2017 року, складеної відповідачем, зазначено, що позивач своїми діями, які виразились у керуванні автомобілем поза межами населеного пункту без увімкнених фар ближнього світла, порушив пункт 9.8 та Правил дорожнього руху України та скоїв адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 122 КУпАП. 
		Так, частиною другою статті 122 КупАП передбачена відповідальність за порушення правил проїзду перехресть, зупинок транспортних засобів загального користування, проїзд на заборонний сигнал світлофора або жест регулювальника, порушення правил обгону і зустрічного роз'їзду, безпечної дистанції або інтервалу, розташування транспортних засобів на проїзній частині, порушення правил руху автомагістралями, користування зовнішніми освітлювальними приладами або попереджувальними сигналами при початку руху чи зміні його напрямку, використання цих приладів та їх переобладнання з порушенням вимог відповідних стандартів, користування під час руху транспортного засобу засобами зв'язку, не обладнаними технічними пристроями, що дозволяють вести перемови без допомоги рук (за винятком водіїв оперативних транспортних засобів під час виконання ними невідкладного службового завдання), а так само порушення правил навчальної їзди.
		Так, відповідно до абзацу другого пункту 9.8 Правил дорожнього руху України з 1 жовтня по 1 травня на всіх механічних транспортних засобах поза населеними пунктами повинні бути ввімкнені денні ходові вогні, а в разі їх відсутності в конструкції транспортного засобу - ближнє світло фар.
		Відповідно до статті 222 КУпАП органу Національної поліції підвідомчі справи про адміністративні правопорушення, передбачені, ч. 1 ст. 122, ч. 1 ст. 126 КУпАП. В свою чергу, зазначеною статтею також передбачено, що від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень.
		Суд звертає увагу на те, що справа про адміністративне правопорушення, в якій винесена оскаржувана постанова, згідно тексту вищевказаної постанови, була розглянута безпосередньо на місці вчинення правопорушення без складення протоколу про адміністративне правопорушення, що відповідає чинній на час складення постанови редакції частин 2, 4, 5 статті 258 КУпАП, а також відповідає змісту Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України від 07 липня 2015 року № 1395.
		При цьому, положення Кодексу України про адміністративні правопорушення, що стосуються розгляду справи про адміністративне правопорушення, зокрема статей 278, 279, на спірні правовідносини не розповсюджуються, оскільки у даному випадку Кодексом України про адміністративні правопорушення передбачено спеціальну, спрощену процедуру притягнення особи до адміністративної відповідальності - винесення постанови на місці вчинення правопорушення. Так, ч. 2 ст. 258 КУпАП визначено, що протокол не складається у разі вчинення адміністративних правопорушень, розгляд яких віднесено до компетенції Національної поліції, у таких випадках уповноваженими органами (посадовими особами) на місці вчинення правопорушення виноситься постанова у справі про адміністративне правопорушення відповідно до вимог статті 283 цього Кодексу (ч. 4 ст. 258 КУпАП). 
		Згідно ст. 251 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі за текстом - КУпАП) доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами. 
		Відповідно до частини 1 статті 69 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових, доказів, висновків експертів. 
		Однак, не зважаючи на те, що згідно вищевказаних норм Закону, доказами по справі є також пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, у постанові, прийнятій відповідачем, не надано будь-якої оцінки поясненням позивача.
		Крім того, суду взагалі не надано доказів скоєння позивачем правопорушення, зазначеного у постанові від 27 листопада 2017 року, в порядку статті 251 КУпАП, а саме щодо фіксування зазначених подій технічними приладами, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото - і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, чи інших документів. 
		З огляду на вказане, суд дійшов висновку, що відповідачем, в порушення вимог статті 280 КУпАП, не було встановлено, чи було вчинено правопорушення, чи винен позивач в його вчиненні, чи підлягає він адміністративній відповідальності та інші обставини, які мають значення для правильного вирішення справи.
		Слід зазначити, що норми ст. 7 КУпАП передбачають, що ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. При цьому, провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.
		Принцип презумпції невинуватості, передбачає, що всі сумніви у винуватості особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведена вина прирівнюється до доведеної невинуватості. Всі факти встановлені судом у сукупності викликають сумніви щодо факту самого правопорушення та законності його фіксації. Рішення суб'єкта владних повноважень повинно бути законним і обґрунтованим і не може базуватись на припущеннях та неперевірених фактах.
		За таких обставин факт вчинення позивачем правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 122 КУпАП, на думку суду, в даному випадку є недоведеним.
		Крім того, суд вважає за необхідне зазначити, що відповідно до статті 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом. Згідно зі статтею 252 КУпАП орган (посадова особа), що розглядає справу про адміністративне правопорушення, оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
		В той же час, в порушення вказаних вимог, відповідачем не було вжито всіх заходів до повного, всебічного та об'єктивного з'ясування обставини, що мали значення для правильного вирішення справи належним чином, у зв'язку з чим оскаржувана постанова підлягає скасуванню.
		Пунктом 24 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 23 грудня 2005 року №14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» визначено, що зміст постанови має відповідати вимогам, передбаченим статтями 283 і 284 КУпАП. У ній, зокрема, потрібно навести докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення, та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених останнім доводів.
		У відповідності до частини 1 статті 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги або заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
		Відповідно до положень частин 2, 6 статті 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Якщо особа, яка бере участь у справі, без поважних причин не надає докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які вона посилається, суд вирішує справу на основі наявних доказів.
		Однак, відповідач, який був належним чином повідомлений про дату, місце і час розгляду справи, не надав суду будь-яких доказів в обґрунтування правомірності своїх дій, не направив обґрунтованих заперечень проти заявлених позовних вимог.
		Оцінюючи належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупність, суд приходить до висновку, що слід визнати незаконними дії відповідача щодо притягнення позивача до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 122 КУпАП, та скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії БР № 073120 від 27 листопада 2017 року.
		Щодо позовної вимоги про закриття провадження в справі про адміністративне правопорушення, суд зазначає наступне.
		Особливості провадження у справах з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень щодо притягнення до адміністративної відповідальності передбачені ст. 171-2 КАС України. Зазначені справи розглядаються в порядку передбаченому Кодексом адміністративного судочинства України. 
		Стаття 162 КАС України визначає повноваження суду при вирішенні справи. Так, відповідно до даної норми Закону у разі задоволення позовних вимог суд може прийняти постанову про визнання протиправним рішення суб'єкта владних повноважень і про скасування рішення.
		Частина 1 статті 283 КУпАП визначає, що розглянувши справу про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить постанову по справі. Постанова виконавчого органу сільської, селищної, міської ради по справі про адміністративне правопорушення приймається у формі рішення.
		Згідно з ч. 1 ст. 284 КУпАП по справі про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить одну з таких постанов: 1) про накладення адміністративного стягнення; 2) про застосування заходів впливу, передбачених статтею 24 1 цього Кодексу; 3) про закриття справи.
		Отже, закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення не входить до повноважень адміністративного суду під час розгляду справи за правилами КАС України, а прийняття рішення про закриття провадження у справах про адміністративні правопорушення віднесено до виключної компетенції органу, уповноваженого на розгляд протоколу про адміністративне правопорушення, в даному випадку - органу національної поліції та може мати місце лише в рамках розгляду справи у порядку КУпАП.
		Вирішуючи питання про розподіл судових витрат у відповідності до статті 94 КАС України суд враховує, що позивач звільнений від сплати судового збору на підставі статті 288 КУпАП, в той час як інших судових витрат, які підлягають відшкодуванню, у справі не виявлено.
		Відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 08 квітня 2015 року № 3-рп/2015 щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень частини другої статті 171-2 Кодексу адміністративного судочинства України, - постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.
		На підставі викладеного та керуючись статтями  2, 4-6, 8, 10-11, 94, 158-163, 167, 171-2, Кодексу адміністративного судочинства України, статтями 7, 126, 222, 245, 251, 252, 258, суд
		П О С Т А Н О В И В :
		Задовольнити частково адміністративний позов ОСОБА_1 до інспектора сектору реагування патрульної поліції № 2 Лиманського відділення поліції Слов'янського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Донецькій області Єсаулова Дмитра Сергійовича про визнання дій протиправними, скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення та закриття провадження у справі.
		Визнати неправомірними дії інспектора сектору реагування патрульної поліції № 2 Лиманського відділення поліції Слов'янського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Донецькій області Єсаулова Дмитра Сергійовича щодо притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 122 КУпАП. 
		Скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії БР № 073120 від 27 листопада 2017 року, складену інспектором сектору реагування патрульної поліції № 2 Лиманського відділення поліції Слов'янського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Донецькій області Єсауловим Дмитром Сергійовичем, про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 122 КУпАП.
		В іншій частині позовних вимог відмовити.
		Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається через Артемівський міськрайонний суд Донецької області до Донецького апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. 
		Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не подано. 
		У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом. 
		Суддя                                                                                                      О.С. Конопленко

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...