Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 711/5108/17 : Цивільні справи (до 01.01.2019); Позовне провадження; Спори, що виникають із сімейних правовідносин.
Надіслано для оприлюднення: 18.12.2017. Зареєстровано: 18.12.2017. Забезпечено надання загального доступу: 20.12.2017.
Дата набрання законної сили: 12.12.2017
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ
		Справа № 22-ц/793/2177/17Головуючий по 1 інстанціїКатегорія : 48 ОСОБА_1  Доповідач в апеляційній інстанції ОСОБА_2   
		РІШЕННЯ
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		12 грудня 2017 року Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Черкаської області в складі:
		головуючогоОСОБА_2суддівОСОБА_3, ОСОБА_4 при секретаріОСОБА_5 
		 
		розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Черкаси апеляційну скаргу ОСОБА_6 на рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси від 03 жовтня 2017 року по справі за позовом ОСОБА_7 до ОСОБА_6 про поділ майна подружжя, яке є обєктом спільної сумісної власності подружжя,
		Дослідивши матеріали справи, заслухавши ОСОБА_6 та його представника адвоката ОСОБА_8, які підтримали апеляційну скаргу; ОСОБА_7 та її представника  адвоката ОСОБА_9, які просили відхилити апеляційну скаргу, колегія суддів,-
		в с т а н о в и л а :
		У червні 2017 року ОСОБА_7 звернулась до Придніпровського районного суду м. Черкаси із позовом до ОСОБА_6 про поділ майна подружжя, яке є обєктом спільної сумісної власності подружжя, мотивуючи свої вимоги тим, що з 24 листопада 2007 року вона перебувала в зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_6 Рішенням Придніпровського районного суду м. Черкаси від 26 жовтня 2016 року, яке набрало чинності 8 листопада 2016 року, шлюб між сторонами розірвано. 
		Позивачка вказує, що в період шлюбу за спільні кошти сторони придбали квартиру № 17 в м. Черкаси по бульвару Шевченка, буд.474, яка є їх спільним сумісним майном, але право власності на квартиру було зареєстровано за відповідачем. 
		Після розірвання шлюбу, зазначає ОСОБА_7, сторони не змогли домовитись щодо порядку поділу даної квартири, на теперішній час у неї відсутній документ, який посвідчує її права на квартиру.
		З метою захисту своїх порушених майнових прав ОСОБА_7 звернулася до Придніпровського районного суду м. Черкаси із відповідним позовом та просила суд постановити судове рішення, яким:
		- визнати квартиру АДРЕСА_1 обєктом спільного майна подружжя;
		- визнати за ОСОБА_7 в порядку поділу спільного майна подружжя право власності на 1/2 частину квартири № 17 будинку № 474 по бул. Шевченка в м. Черкаси.
		Рішенням Придніпровського районного суду м. Черкаси від 03 жовтня 2017 року позовні вимоги ОСОБА_7 - задоволено в повному обсязі.
		Визнано квартиру за адресою бул. Шевченка, 474, кв.17 у м. Черкаси об'єктом спільної сумісної власності ОСОБА_7 та ОСОБА_6 та здійснено поділ даної квартири шляхом визначення розміру ідеальних часток співвласників. 
		Визнано за ОСОБА_7 та ОСОБА_6 право власності в розмірі по 1/2 частці за кожним на квартиру за адресою бул. Шевченка, 474, кв.17 м. Черкаси, реєстраційний номер обєкта нерухомого майна 11592595.
		Вирішено питання про судовий збір.
		В апеляційній скарзі ОСОБА_6, вважаючи рішення суду першої інстанції таким, що прийняте при неповному зясуванні обставин справи, що мають істотне значення для правильного вирішення спору по суті, при невідповідності висновків суду фактичним обставинам справи, ухваленим із порушення норм матеріального права, просить скасувати рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси від 03 жовтня 2017 року та ухвалити нове рішення, яким відмовити позивачці ОСОБА_7 у задоволенні позовних вимог повністю.
		Заслухавши думку учасників процесу, вивчивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів поданої апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про те, що апеляційна скарга             ОСОБА_6 підлягає частковому задоволенню, рішення суду першої інстанції  скасуванню із ухваленням нового рішення, виходячи із наступного.
		Згідно вимог статті 309 ЦПК України підставами для скасування або зміни постановленого судом першої інстанції  рішення є невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, неповне зясування судом обставин справи, постановлення рішення із порушенням вимог матеріального або процесуального права.
		Суд першої інстанції прийшов до висновку про наявність підстав для повного задоволення заявлених ОСОБА_7 позовних вимог, визнання квартири АДРЕСА_1 обєктом спільного майна подружжя та визнання за кожною із сторін в порядку поділу спільного майна подружжя права власності на 1/2 частину вказаної квартири.
		Проте, колегія суддів не може погодитися із такими висновками суду першої інстанції, виходячи із наступного.
		Відповідно до ч. 1 ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. 
		Правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси. 
		Статтею 212 ЦПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному обєктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. 
		Суд оцінює належність, допустимість достовірності кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний звязок доказів у їх сукупності.
		Зі змісту нормативних положень глав 7 та 8 СК України власність у сім'ї існує у двох правових режимах: спільна сумісна власність подружжя та особиста приватна власність кожного з подружжя, залежно від якого регулюється питання розпорядження таким майном.
		Відповідно до п.23 Постанови Пленуму Верховного Суду України №11 від 21.12.2007 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя», вирішуючи спори між подружжям про майно, необхідно встановлювати обсяг спільно нажитого майна, наявного на час припинення спільного ведення господарства, з'ясовувати джерело і час його придбання.
		Як вбачається із наявних матеріалів справи, сторони по справі з 24 листопада 2007 року перебували в зареєстрованому шлюбі, який розірвано рішенням Придніпровського районного суду м. Черкаси від 26 жовтня 2016 року, яке набуло чинності 8 листопада 2016 року./а.с.8/. Від шлюбу сторони мають малолітню дитину - ОСОБА_10, ІНФОРМАЦІЯ_1.
		Під час шлюбу сторонами згідно нотаріально посвідченого договору купівлі-продажу від 2 серпня 2012 року було придбано спірну квартиру АДРЕСА_1. Згідно п.1 вказаного договору купівлі  продажу квартири сторони погодилися, що ринкова вартість квартири становить 264 460 грн. /а.с.37/.
		Позивачка ОСОБА_7 /ОСОБА_10/ В.О. надала свою згоду на купівлю та укладення договору купівлі - продажу її чоловіком  ОСОБА_6 квартири АДРЕСА_1 за ціною та на умовах за його розсудом, дана згода підтверджується власноручною заявою позивачки, посвідченою в нотаріальному порядку. 
		На придбання вказаної квартири, що не заперечувалося самими сторонами були витрачені кошти від продажу попередньої квартири АДРЕСА_2, в якій проживали сторони і яка перебувала в приватній одноосібній власності відповідача ОСОБА_6; кошти, позичені відповідачем у своїх батьків за договором позики від 15.07.2012 року, а також зароблені подружжям кошти до сімейного бюджету. 
		Статтею 60 СК України визначено, що майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу).
		Відповідно до пункту 3 частини першої статті 57 СК України майном, що є особистою приватною власністю дружини, чоловіка є майно, набуте нею, ним за час шлюбу, але за кошти, які належали їй, йому особисто. Належність майна до спільної сумісної власності подружжя визначається не тільки фактом придбання його під час шлюбу, але й спільною участю подружжя коштами або працею в набутті майна. Застосовуючи цю норму права (статтю 60 СК України) та визнаючи право спільної сумісної власності подружжя на майно, суд повинен установити не тільки факт набуття майна під час шлюбу, але й той факт, що джерелом його набуття були спільні сумісні кошти або спільна праця подружжя.
		Тобто критеріями, які дозволяють надати майну статус спільної сумісної власності, є:
		1) час набуття такого майна;
		2) кошти, за які таке майно було набуте (джерело набуття);
		3) мета придбання майна, яка дозволяє надати йому правовий статус спільної власності подружжя.
		Норма статті 60 СК України вважається застосованою правильно, якщо набуття майна відповідає цим критеріям.
		Як вбачається із матеріалів справи, згідно нотаріально посвідченого договору купівлі -продажу квартири від 10 липня 2012 року/а.с.42/ ОСОБА_6 продав належну йому на праві приватної власності квартиру АДРЕСА_2 за р.№2-976, тобто задовго до укладення шлюбу із позивачкою ОСОБА_7
		Згідно п. 3 вказаного договору купівлі - продажу сторони погодилися, що ринкова вартість квартири становить 139 645 грн. і продаж об»єкта нерухомості саме за вказаною вартістю є дійсним наміром сторін даного договору.
		Крім того, згідно письмової розписки, яка мається в матеріалах справи і датована 15 липня 2012 року /а.с.40/, відповідач ОСОБА_6 позичив у своїх батьків  ОСОБА_11 та ОСОБА_12 грошові кошти в сумі 4000 доларів США, як різницю в сумі, необхідній для придбання спірної квартири. Позивачкою ОСОБА_7 вказаний договір позики не оспорювався, із позовом щодо визнання його недійсним в судовому порядку вона не зверталася.
		Також сторони не заперечували того факту, що 1000 доларів США, позичених за вказаним договором у батьків ОСОБА_6 і фактично витрачених подружжям при оформленні договору купівлі - продажу квартири АДРЕСА_1, вони повернули батькам відповідача, а залишок суми в 3000 доларів США залишається неповернутим до сьогоднішнього дня. 
		Враховуючи офіційний курс НБУ станом на 15 липня 2012 року/дату укладення договору позики та написання розписки/: 100 доларів США - 799,300 грн., в перерахунку на національну грошову одиницю сума боргу, яку ОСОБА_6 одноосібно буде повертати батькам згідно умов договору позики, становить 3000 х 7,99 грн. =23 970 грн.
		Таким чином, загальна сума особистих коштів відповідача ОСОБА_6, витрачених на придбання квартири АДРЕСА_1 становить:
		139 645 грн. + 23 970 грн.=163 615 грн.
		Враховуючи це і приймаючи до уваги ринкову вартість спірної квартири, визначену умовами нотаріально посвідченого договору купівлі-продажу, коштами, які є спільною сумісною власністю подружжя є різниця: 264 460 грн./ринкова вартість квартири АДРЕСА_1 / - 163 615 грн./особисті кошти ОСОБА_6І./ =100 845 грн., тобто ? частина, що належить в порядку поділу кожному із подружжя буде становити: 50 422,50 гривень. 
		Вираховуючи конкретну частку сторін в квартирі і приймаючи до уваги ринкову вартість квартири - 264 460 грн., колегія суддів приходить до висновку, що частка позивачки ОСОБА_7 в квартирі АДРЕСА_1, яка може бути їй виділена, та на яку можливо визнати за нею право власності буде становити - 1/5.
		264 460 грн.  100 %
		50 422,5 грн.  х %
		х = 19,06 % або 1/5 частина.
		Виходячи із вищевикладеного, частка відповідача ОСОБА_6 в спірній квартирі, яка може бути йому виділена, та на яку можливо визнати за ним право власності відповідно буде становити - 4/5. 
		В порушення вимог статті 60 ЦПК України, яка покладає обовязок на кожну сторону довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, із сторони ОСОБА_7 на адресу суду не було надано обєктивних та переконливих доказів, які б надавали можливість в судовому порядку визнати квартиру АДРЕСА_1 обєктом спільної сумісної власності подружжя, а також визнати за позивачкою ОСОБА_7 в порядку поділу спільного майна подружжя права власності саме на її 1/2 частину. 
		Враховуючи вищенаведене, колегія суддів приходить до висновку про часткове задоволення апеляційної скарги ОСОБА_6, скасування рішення суду першої інстанції із ухваленням нового рішення про часткове задоволення заявлених ОСОБА_7 позовних вимог.
		Керуючись ст. ст. 303, 307, 309, 314, 316 ЦПК України, колегія суддів, - 
		в и р і ш и л а :
		Апеляційну скаргу ОСОБА_6  задовольнити частково.
		Рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси від 03 жовтня 2017 року по справі за позовом ОСОБА_7 до ОСОБА_6 про поділ майна подружжя, яке є обєктом спільної сумісної власності  скасувати.
		Ухвалити по даній справі нове рішення, яким позовні вимоги ОСОБА_7 задовольнити частково.
		Виділити ОСОБА_7 в квартирі за № 17 по бульвару Шевченка, 474 у м. Черкаси 1/5 частину та визнати за нею право власності на вказану частку в зазначеній квартирі. 
		Виділити ОСОБА_6 в квартирі за № 17 по бульвару Шевченка, 474 у м. Черкаси 4/5 частин та визнати за ним право власності на вказану частку в зазначеній квартирі.
		В задоволенні решти позовних вимог  відмовити.
		Рішення набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржене до суду касаційної інстанції в касаційному порядку протягом двадцяти днів.
		 
		Головуючий :
		Судді :

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...