Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 753/8421/15-к : Кримінальні справи (до 01.01.2019); Злочини проти громадського порядку та моральності; Наруга над могилою, іншим місцем поховання або над тілом померлого.
Надіслано для оприлюднення: 18.12.2017. Зареєстровано: 18.12.2017. Забезпечено надання загального доступу: 20.12.2017.
Дата набрання законної сили: 20.11.2018
Результат оскарження 20.11.2018 Апеляційний суд міста Києва: залишено без змін вирок суду першої інстанції
Номер судового провадження: не визначено
Номер кримінального провадження в ЄРДР: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		      
		 
		 ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КИЄВА 
		 
		справа № 753/8421/15-к
		 провадження № 1-кп/753/51/17
		В И Р О К 
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		"12" грудня 2017 р. Дарницький районний суд м. Києва в складі:
		головуючого судді             ОСОБА_1 ,
		при секретарях             ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
		за участю прокурорів          ОСОБА_4 , ОСОБА_5 ,
		потерпілої                 ОСОБА_6 ,
		захисників                 ОСОБА_7 , ОСОБА_8 ,
		обвинуваченого             ОСОБА_9 ,
		розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві кримінальне провадження за обвинуваченням  ОСОБА_9 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 у м. Києві, громадянина України, українця, із середньою спеціальною освітою, священника, неодруженого, без реєстрації, проживаючого у АДРЕСА_1 , не судимого,
		у вчинені злочину, передбаченого ч.3 ст. 297 КК України,
		ВСТАНОВИВ:
		Органом досудового розслідування ОСОБА_9 обвинувачується у тому, що він, 14.02.2015 року близько 03-00 години, знаходячись на території Покровської парафії (релігійної громади) Української Православної Церкви в Дарницькому районі м. Києва, що на вул. Левадній, 23, вступивши у злочинну змову з невстановленими особами, діючи спільно з ними та умисно, порушуючи норми чинного законодавства в сфері поховання, а саме ст. 21 ЗУ «Про поховання та похоронну справу», а також п.п. 6.1.6, 6.2., 6.3 Державних санітарних правил та норм «Гігієнічні вимоги щодо облаштування і утримання кладовищ в населених пунктах України» ДСанПін 2.2.2.028-99, затверджених постановою Головного державного санітарного лікаря України 01.07.1999 року№28, керуючись надуманими неканонічними релігійними мотивами, які суперечать громадській моралі, канонічним устоям та правилам православної віри, умисно, нехтуючи духовними та соціальними цінностями, моральними засадами суспільства, пам`яттю та повагою до померлих осіб та місця їх поховання, вчинив наругу над місцем поховання померлої ОСОБА_10 , шляхом його самовільного розкопування. В подальшому, продовжуючи свої злочинні дії, незаконно заволодів тілом померлої ОСОБА_10 , перемістивши його до приміщення на території Покровської парафії (релігійної громади) Української Православної Церкви в Дарницькому районі м. Києва, що на вул. Левадній, 23 в м.Києві, де в період з 14.02.2015 року по 26.02.2015 року спільно з невстановленими особами проводив наругу над тілом померлої, проводивши над ним незаконні та неканонічні обряди.
		Таким чином ОСОБА_9 обвинувачується у тому, що він, діючи за попередньою змовою групою осіб, умисно, вчинив наругу над іншим місцем поховання, наругу над тілом (останками) померлого, а також незаконно заволодів тілом (останками) померлого, і його дії кваліфіковано за ч. 3 ст. 297 КК України.
		В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_9 від дачі показань відмовився. Разом з тим в судових дебатах та останньому слові наявність своєї вини категорично заперечив, вказуючи про те, що ніякої наруги над місцем поховання та тілом померлої не вчиняв. Зазначив, що донька померлої ОСОБА_11 надала свій дозвіл, щоб труну матері перезахоронили, оскільки виявилось, що тіло знаходиться поруч з ґрунтовими водами і існує небезпека для людей. Про це знали всі прихожани. Коли викопали труну то вирішили зробити саркофаг для останків померлої, які були нетленні. Хто саме викопав тіло він не знає, ніяких обрядів він не проводив. Оскільки був піст і він не міг вирішити питання с саркофагом відразу - тіло знаходилось в приміщенні.
		Відповідно до ст. 2 КПК України, завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав,свобод, законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура. 
		Відповідно до ч. 2 ст. 17 КПК України, ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні кримінального правопорушення і має бути виправданим, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватість особи поза розумним сумнівом.
		Згідно з положеннями ст. 22 КПК України, кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом.
		Відповідно до ст. 25 КПК України, прокурор, слідчий зобов`язані в межах своєї компетенції розпочати досудове розслідування в кожному випадку безпосереднього виявлення ознак кримінального правопорушення /за виключенням випадків, коли кримінальне провадження може бути розпочате лише на підставі заяви потерпілого/ або в разі надходження заяви /повідомлення/ про вчинення кримінального правопорушення, а також вжити всіх передбачених законом заходів для встановлення події кримінального правопорушення та особи, яка його вчинила.
		Крім того, саме на них законом покладається обов`язок всебічно, повно і неупереджено дослідити обставини кримінального провадження, виявити як ті обставини, що викривають так і ті, що виправдовують підозрюваного, обвинуваченого, а також обставини, що пом`якшують чи обтяжують його покарання, надати їм належну правову оцінку та забезпечити прийняття законних і неупереджених процесуальних рішень відповідно до ст. 9 КПК України. 
		Так, відповідно до ст. 91 КПК України, у кримінальному провадженні підлягають доказуванню, зокрема: 1) подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення); 2) винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, форма вини, мотив і мета вчинення кримінального правопорушення; 3) вид і розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, а також розмір процесуальних витрат; 4) обставини, які впливають на ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, характеризують особу обвинуваченого, обтяжують чи пом`якшують покарання, які виключають кримінальну відповідальність або є підставою закриття кримінального провадження; 5) обставини, що є підставою для звільнення від кримінальної відповідальності або покарання.
		Відповідно до ст.92 КПК України, обов`язок доказування обставин, передбачених статтею 91 цього Кодексу, покладається на сторону обвинувачення безпосередньо у судовому засіданні.
		Так, в обґрунтування винуватості ОСОБА_9 у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 297 КК України, сторона обвинувачення, посилається на наступні докази, які були досліджені судом безпосередньо в судовому засіданні, а саме:
		- показання потерпілої ОСОБА_6 , яка суду пояснила, що до обвинуваченого ОСОБА_9 вона не має жодних претензій, не вважає себе потерпілою у даному кримінальному провадженні, будь-яка шкода їй не завдана. Зазначила, що їй не відомо хто розкопував могилу її матері, оскільки не була присутньою при цьому. Разом з тим, не вважає, що такі дії слід розцінювати як наругу над могилою і тілом матері. Причиною розкопування могили стало те, що яма знаходилася близько до ґрунтових вод, а тому був ризик забруднення води токсичними речовинами, про що їй повідомили люди, які жили біля храму та ті, хто жив на території церкви і сказали, що перезахоронити треба до весни, на що вона погодилась. Деякий час труна з тілом матері перебувала на території храму. Вважає, що ніякої наруги над місцем поховання та тілом її матері не було. Зі сторонніх осіб в приміщення, де стояло тіло матері ніхто не заходив. Також вказала, що ОСОБА_9 шанобливо ставився до її матері. Труна матері стояла не в тому приміщенні, де проводились служби. Вважає, що преклоніння це не глумління. Не встигли пере захоронити, оскільки саркофаг не встигли виготовити. Вважає, що наругу над тілом матері вчинили працівники міліції;
		- показання свідка ОСОБА_12 , яка зазначила, що обвинуваченого ОСОБА_9 вона знає, ходила до церкви на служби, де він був настоятелем. Має до нього неприязне ставлення, тому що вважає, що ОСОБА_9 створив у церкві секту. Також у цю церкву ходила її донька ОСОБА_13 , яка деякий час проживала там. Згодом вона з чоловіком і сином перестали відвідувати служби у цій церкві, намагалися «витягнути» і свою доньку, однак їм чинилися перепони зі сторони ОСОБА_9 та його прихильників. На території храму проживало близько 50людей. Хто там був головним вона не знає. Пояснила, що очевидцем того, як розкопували місце поховання і що робили з тілом померлої вона не була, про ці обставини чула зі слів людей;
		- показання свідка ОСОБА_14 , згідно яких 14.02.2015 року зі слів сусідки вона дізналася, що батюшка ( ОСОБА_9 ) відкопав тіло померлої матушки ОСОБА_15 та поставив труну в церкві. Причини таких дій батюшки їй невідомі. Пояснила, що відвідувала (була прихожанкою) церкву, однак коли почула, що батюшка ( ОСОБА_9 ) був проти паспортів та кодів, перестала туди ходити. Вважає, що батюшка був головним у церкві. Особисто вона не бачила, щоб ОСОБА_9 викопував тіло померлої ОСОБА_10 і вчиняв якісь дії з тілом померлої;
		- показання свідка ОСОБА_16 , яка пояснила, що вона 14.02.2015 року, перебуваючи на території церкви побачила, як біля труни з трупом були люди та був батюшка ОСОБА_9 , який казав, що труп матушки благоухає, торкнувся ніг та рук. Після цього вона, свідок, викликала поліцію. Особисто вона не бачила хто викопував тіло. Також не бачила, щоб ОСОБА_9 когось щось примушував робити, в тому числі і цілувати тіло, не чула про заклики останнього до неправомірних дій.
		Крім того, на обґрунтування висунутого ОСОБА_9 обвинувачення, прокурор посилається на долучені та безпосередньо досліджені судом наступні докази, а саме:
		 дані рапорту оперуповноваженого ВКР Дарницького РУ ГУ МВС України в м. Києві старшого лейтенанта міліції ОСОБА_17 від 14.02.2015 року, про те, що ним під час чергування в складі слідчо-оперативної групи 14.02.2015 року за вказівкою чергового по райуправлінню здійснено виїзд за адресою: АДРЕСА_1 . По прибуттю на місце події до них звернулася ОСОБА_16 з повідомленням, що близько 7-00 години на території церкви «Покровська» батюшка ОСОБА_18 викопав з могили (яка знаходилась на території церкви) тіло своєї померлої дружини (матушки ОСОБА_15 ) та поставив труну біля храму на привселюдний обзір. Дружина його померла ІНФОРМАЦІЯ_2 . Провести огляд місця події не представилося можливим у зв`язку з тим, що вхід на територію церкви був закритий та працівників міліції не впустили (а.п. 3 т.1).
		 дані протоколу прийняття від громадянки ОСОБА_12 заяви про вчинене кримінальне правопорушення від 16.02.2015 року, в якому зазначено, що «на протязі тривалого часу в АДРЕСА_1 настоятель православної секти ОСОБА_9 , 1954 р.н., шляхом зомбування утримує доньку ОСОБА_13 , ІНФОРМАЦІЯ_3 » (а.п. 15 т.1).
		 дані заяви ОСОБА_19 про залучення її до кримінального провадження в якості потерпілої (а.п.16 т.1);
		 дані протоколу про прийняття заяви про кримінальне правопорушення від 20.02.2015р. від ОСОБА_16 , в якому зазначено, що «отець ОСОБА_20 надругався над могилою покійної ОСОБА_21 . Виставив її тіло на показ прихожанам а також організував секту на території Покровської церкви, що за адресою м. Київ, вул. Левадна, 23» (а.п. 23 т. 1 ); 
		 дані протоколу про прийняття заяви про кримінальне правопорушення від 21.02.2015 року від ОСОБА_22 , в якому зазначено, що «чоловік на ім`я ОСОБА_18 викопав труп з могили та помістив до культової споруди «Покровська церква» (а.п. 33 т. 1 );
		 дані, які містяться у колективному зверненні від 25.02.2015 року до начальника Дарницького РУ ГУ МВС України в м. Києві ОСОБА_23 , підписаному ОСОБА_16 про те, що настоятель ОСОБА_24 без дозвільних документів поховав на території храму свою співмешканку, а пізніше, 14.02.2015 року викопав її разом зі своїми прихильниками , повідомивши їм, що вона свята і їй треба молитися (а.п. 24 т.1);
		 дані листа від 18.02.2015 року Української Православної Церкви про те, що священик ОСОБА_25 здійснює свою діяльність з порушенням церковно-канонічних норм та державних законів, організував деструктивну секту з елементами православ`я. Указом ОСОБА_26 і всієї України ОСОБА_27 від 25.04.2013 року №991 був звільнений з посади настоятеля та Голови парафіяльної ради Покровської парафії Української Православної Церкви у Дарницькому районі м. Києва та заборонений у священнослужінні з подальшим виключенням з числа кліриків (членів) Української Православної Церкви (а.п. 25-26, 27-28 т.1);
		 дані указів Митрополита Київського всієї України про те, що ОСОБА_9 заборонено в священнослужінні з подальшим виключенням його з числа кліриків Української Православної Церкви (а.п. 85, 86 т. 1), виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців (а.п. 87 т. 1), рапорту Климента - єпископа Ірпінського, вікарія Київської Митрополії (а.п. 88 т. 1);
		- дані перевірки по вивченню ситуації в Свято-Покровському храмі за зверненням ОСОБА_28 , проведеної 13.04.2009 р. (а.п. 91, 92-93, 96-97 т. 1)
		 дані, що містяться у проханнях ОСОБА_29 , ОСОБА_30 , ОСОБА_12 , ОСОБА_14 ОСОБА_31 , ОСОБА_32 , ОСОБА_33 , ОСОБА_34 , ОСОБА_35 , ОСОБА_36 , ОСОБА_37 , ОСОБА_16 про те, що ОСОБА_9 знаходячись під забороною в служінні створив секту та наражає на небезпеку людей (а.п.29-32, 35-37 т.1);
		- дані колективного звернення про те, що ОСОБА_24 викопав ОСОБА_38 і сказав, що вона свята і їй треба молитися (а.п. 114-117 т.1 );
		 клопотання, ухвала про надання дозволу на обшук та дані, які містяться у протоколі обшуку від 26.02.2015 року, що проводився за АДРЕСА_1 та фототаблиці до нього (а.п. 43, 44-58, 59-61 т.1);
		- дані висновку судово-медичної експертизи трупа, згідно з яким смерть ОСОБА_10 настала від захворювання - хронічно-ішемічної хвороби серця, перебіг якої ускладнився розвитком серцевої недостатності. При дослідженні трупа ушкодження не знайдені (а.п. 18-20 т.1).
		Крім того, в ході судового розгляду судом безпосередньо досліджено наступні докази, надані стороною захисту.
		 витяг з бази даних міського земельного кадастру від 30.05.2017 р. чергового кадастрового плану та реєстр земельних ділянок, згідно якого землекористувачами: за адресою АДРЕСА_2 - ОСОБА_9 (а.п. 6-7 т. 2);
		 лист Деснянського міжрайонного управління Головного управління Держсанепідслужби у м. Києві № 715 від 21.05.2015 року, який підтверджує відсутність місць для захоронення осіб на території церкви (а.п. 2 т.4)
		Суд, проаналізувавши та оцінивши кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів з точки зору достатності та взаємозв`язку, перевіривши та оцінивши усі доводи учасників судового провадження, дійшов до наступного висновку.
		Відповідно до вимог ст. 370 КПК України, обґрунтованим є рішення ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 цього Кодексу.
		При цьому, згідно з ч. 2 ст.94 КПК України, жоден доказ не має наперед встановленої сили. При постановленні вироку суд за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин кримінального провадження в їх сукупності, керуючи законом, повинен оцінити кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів  з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного рішення та для вирішення питань, зазначених у ст. 374 КПК України.
		Усі сумніви щодо доведеності обвинувачення, якщо їх неможливо усунути, повинні тлумачитись на користь обвинуваченого. Коли зібрані у справі докази не підтверджують обвинувачення і всі можливості збирання додаткових доказів вичерпані, суд зобов`язаний постановити виправдувальний вирок.
		Відповідно до вимог ч. 1 ст. 84 КПК України доказами в кримінальному провадженні є фактичні дані, отримані у передбаченому цим Кодексом порядку, на підставі яких суд встановлює наявність чи відсутність фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню. 
		Суд, безпосередньо, всебічно, об`єктивно дослідивши всі обставини кримінального провадження, та оцінивши кожний доказ з точки зору належності, допустимості та достовірності, а сукупність наданих стороною обвинувачення та стороною захисту доказів з точки зору достатності та взаємозв`язку, давши їм належну оцінку відповідно до вимог ст.94 КПК України, прийшов до висновку про те, що стороною обвинувачення не доведено, що кримінальне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 297 КК України, вчинене обвинуваченими, оскільки частина з доказів, наданих стороною обвинувачення, здобута з порушенням норм процесуального законодавства, а інші, як самі по собі, так і в сукупності, прямо чи не прямо не підтверджують причетність ОСОБА_9 до діянь, про які зазначено в обвинувальному акті.
		Разом з тим, прокурором у судовому засіданні не надано безсумнівних доказів, які би могли бути покладені в основу обвинувального вироку у даному кримінальному провадженні.
		Так, суд визнає твердження обвинуваченого ОСОБА_9 про непричетність до вчинення інкримінованого йому кримінального правопорушення достовірними та такими, що не спростовані стороною обвинувачення, оскільки достатніх, належних та допустимих доказів на підтвердження висунутого обвинувачення під час судового розгляду суду не надано. 
		Згідно висунутого обвинувачення ОСОБА_9 вчинив кримінальне правопорушення за попередньою змовою групою осіб. При цьому, обвинувачений ОСОБА_9 категорично заперечив взагалі факт як вчинення злочину ним особисто, так і у змові з якимись іншими особами.
		При цьому ні під час проведення досудового слідства, ні під час судового розгляду кримінального провадження стороною обвинувачення вказані доводи ОСОБА_9 не спростовано, як і не надані будь-які докази щодо того, коли і за яких обставин останній та інші особи, познайомились, коли виникла попередня змова у вказаних осіб на вчинення злочину, передбаченого ч. 3 ст. 297 КК України.
		Таким чином, в даному випадку слідчий та прокурор проявили однобічність та неповноту при проведенні досудового слідства, оскільки версія обвинуваченого про його непричетність до вчинення злочину взагалі не перевірялась.
		Дані рапорту оперуповноваженого ВКР Дарницького РУ ГУ МВС України ОСОБА_17 ; протоколу прийняття від гр. ОСОБА_12 заяви про кримінальне правопорушення від 16.02.2015 року; листа з канцелярії Київської Митрополії Української Православної Церкви, прохань прихожан; указів Митрополита Київського всієї України, містять інформацію про відносини між людьми та ОСОБА_9 , які були не задоволені тим, що, на їх думку, ОСОБА_9 , будучи під забороною в священнослужінні, продовжував здійснювати свою діяльність з порушенням церковно-канонічних норм. Разом з тим, вказана інформація не підтверджує фактів, що мають значення для даного кримінального провадження, його об`єктивну сторону, зокрема, що ОСОБА_9 вчинив наругу над місцем поховання та над тілом померлої а також незаконно заволодів тілом померлої. 
		Крім того суд вважає за необхідне зазначити, що само по собі порушення правил поховання та ексгумації трупа не свідчить про факт вчинення злочину, передбаченого ч. 3 ст. 297 КК України.
		Оскільки вказані докази не підтверджують обставини, що підлягають доказуванню у кримінальному провадженні суд вважає вказані докази неналежними.
		Суд не може визнати доказами у даній справі, протоколи про прийняття заяви про кримінальне правопорушення від ОСОБА_16 , ОСОБА_39 , колективне звернення, які містять інформацію про те, що настоятель ОСОБА_24 вчинив наругу над могилою та тілом покійної, з огляду на таке.
		Відповідно до вимог ст. 23 КПК України суд досліджує докази безпосередньо. Показання учасників кримінального провадження суд отримує усно. Не можуть бути визнані доказами відомості, що містяться в показаннях, речах і документах, які не були предметом безпосереднього дослідження суду.
		Разом з тим, суд не мав змоги безпосередньо перевірити зазначені в заявах обставини, оскільки явку свідків в судове засідання прокурором забезпечено не було, незважаючи на застосування приводів до не з`явившихся свідків в судове засідання. Як наслідок суд не зміг перевірити достовірність даних, викладених у цих заявах, а сторона захисту реалізувати своє право на допит. 
		Заява ОСОБА_19 про визнання її потерпілою у даному кримінальному провадженні також не є доказом у даній справі, оскільки в судовому засіданні вона заперечила той факт, що є потерпілою і ніяких претензій до ОСОБА_9 немає.
		Протокол обшуку від 26.02.2015 року суд визнає недопустимим доказом, у зв`язку з тим, що вказана процесуальна дія проводилася з порушенням вимог закону, сам протокол не відповідає в повному обсязі вимогам ст. 104 КПК України, а саме відсутні прізвища та підписи всіх 14 понятих та слідчих, відсутні дані щодо надання доручень слідчого ОСОБА_40 , який проводив обшук в АДРЕСА_1 , територія Покровської парафії УПЦ, про проведення обшуку іншими слідчими, хоча саме слідчий ОСОБА_41 зазначений як особа, яка проводить обшук. Крім того приміщення № 6, де було також проведено обшук, знаходиться за адресою АДРЕСА_1 , хоча дозвіл на обшук, згідно ухвали суду, надавався за адресою АДРЕСА_1 . Крім того всі слідчі ( ОСОБА_42 , ОСОБА_43 , ОСОБА_44 ), зазначені в протоколі обшуку, не включені до групи слідчих.
		В свою чергу дані висновку судово  медичної експертизи суд визнає неналежним доказом, оскільки вказаний висновок жодним чином не підтверджує вчинення ОСОБА_9 інкримінованих останньому дій.
		Допитані в судовому засіданні свідки ОСОБА_12 , ОСОБА_14 з приводу інкримінованого ОСОБА_9 злочину нічого не змогли пояснити, висловили лише припущення того, що наругу над місцем поховання вчинив ОСОБА_9 , однак очевидцями вказаної обставини вони не були і нічого бачили. Свідок ОСОБА_16 також висловила власне бачення подій, що відбувались, очевидцем викопування та наруги над тілом не була. 
		Суд звертає увагу на те, що обвинувальний вирок не може ґрунтуватися на припущеннях і ухвалюється за умови доведення у ході судового розгляду винуватості особи у вчиненні кримінального правопорушення. Усі сумніви щодо доведеності вини особи, згідно ст. 63 Конституції України та ст. 17 КПК України тлумачаться на користь такої особи.
		З огляду на викладене, суд визнає недостатніми доказами для доведеності винуватості ОСОБА_9 показання свідків ОСОБА_12 , ОСОБА_14 і ОСОБА_16 .
		На підставі наведеного, провівши судовий розгляд даного кримінального провадження, відповідно до положень ст. 337 КПК України, згідно з якими судовий розгляд проводиться лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акту, дотримуючись принципів змагальності сторін та свободи в подані ними суду своїх доказів і у доведеності перед судом їх переконливості, дотримуючись принципу диспозитивності, а саме: діючи в межах своїх повноважень та компетенції, вирішуючи лише ті питання, що винесені на розгляд сторонами та віднесені до їх повноважень, зберігаючи об`єктивність та неупередженість, створив необхідні умови для реалізації сторонами їхніх процесуальних прав та виконання процесуальних обов`язків, у зв`язку з чим не наділений повноваженнями за власною ініціативою ініціювати проведення певних слідчих /розшукових/ дій, оскільки функції державного обвинувачення, захисту та судового розгляду не можуть покладатися на один і той самий орган, суд приходить до висновку про те, що стороною обвинувачення не доведено, що кримінальне правопорушення, передбачене ч. 3 ст.297 КК України, вчинене обвинуваченим.
		Відповідно до положень ст. 62 Конституції України, ст.17 КПК України, в основу вироку можуть бути покладені тільки достовірні докази, досліджені в судовому засіданні. Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності обвинувачення, якщо їх неможливо усунути, повинні тлумачитись на користь обвинуваченого. Коли зібрані по справі докази не підтверджують обвинувачення і всі можливості збирання додаткових доказів вичерпані, суд зобов`язаний ухвалити виправдувальний вирок. 
		Згідно з положеннями ч. 1 ст. 373 КПК України, виправдувальний вирок ухвалюється у разі, якщо не доведено, що: 1) вчинено кримінальне правопорушення, в якому обвинувачується особа; 2) кримінальне правопорушення вчинене обвинуваченим; 3) в діянні обвинуваченого є склад кримінального правопорушення. 
		Таким чином, з урахуванням викладеного вище, в ході судового розгляду, за наслідками всебічного, повного й неупередженого дослідження всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінивши кожний доказ наданий сторонами обвинувачення та захисту з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів  з точки зору достатності та взаємозв`язку, суд приходить до висновку, що висунуте ОСОБА_9 обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 297 КК України, не знайшло свого підтвердження, оскільки достатніх та допустимих доказів на доведення участі у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення, органом досудового розслідування не здобуто, стороною обвинувачення не надано, судом не виявлено, в зв`язку з чим суд вважає за необхідне в силу презумпції невинуватості, закріпленої у ст .62 Конституції України, виправдати ОСОБА_9 на підставі п. 2 ч. 1 ст. 373 КПК України, оскільки стороною обвинувачення не доведено, що кримінальне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 297 КК України, вчинено саме ним.
		На підставі викладено, керуючись ст. ст. 369- 371 КПК України, суд
		З А С У Д И В:
		ОСОБА_9 визнати невинуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 297 КК України, та виправдати його у зв`язку з недоведеністю, що ним вчинене дане кримінальне правопорушення.
		Вирок суду може бути оскаржено до Апеляційного суду м. Києва протягом 30 днів з дня проголошення через Дарницький районний суд м. Києва.
		Вирок суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. В разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після прийняття рішення судом апеляційної інстанції.
		Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку. Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому та прокурору.
		Суддя

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...