Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 820/3601/17 : Адміністративні справи (до 01.01.2019); Справи зі спорів з приводу реалізації податкової політики та за зверненнями податкових органів із деякими видами вимог, зокрема зі спорів щодо:; адміністрування окремих податків, зборів, платежів у тому числі:; збору за спеціальне використання води.
Надіслано для оприлюднення: 18.12.2017. Зареєстровано: 18.12.2017. Забезпечено надання загального доступу: 20.12.2017.
Дата набрання законної сили: 21.03.2018
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		      Харківський окружний адміністративний суд  61004, м. Харків, вул. Мар'їнська, 18-Б-3, inbox@adm.hr.court.gov.ua  П О С Т А Н О В А
		І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И
		м. Харків  
		 
		           11 грудня 2017 р.            13:15 год.                                                  справа №820/3601/17  
		 
		Харківський окружний адміністративний суд  у складі: 
		головуючого судді Біленського О.О.   
		при секретарі судового засідання Рябченко Є.А.   
		за участю: 
		представника позивача - Бідний Б.Т.,
		представників відповідача  - Ковальчук Т.О., Красножон М.С.,
		розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського окружного адміністративного суду адміністративну справу за позовом Комунального підприємства "Харківські теплові мережі" до Харківського управління Офісу великих платників податків ДФС України про скасування податкових повідомлень - рішень, -
		 
		В С Т А Н О В И В:
		Комунальне підприємство "Харківські теплові мережі" звернулось до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Харківського управління Офісу великих платників податків ДФС України про скасування податкових повідомлень - рішень Харківського управління Офісу великих платників податків ДФС України від 08.06.2017 року №0000295016, №0000235016, №0000245016, №0000255016.
		В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що в ході перевірки не було виявлено жодних фактів, що могли б свідчити про порушення вимог чинного законодавства, висновки акту є виключно міркуваннями та припущеннями інспекторів контролюючого органу, не підтверджені будь-яким посиланням на норму законодавства, тому винесені на підставі таких висновків податкові повідомлення-рішення є незаконними та підлягають скасуванню.
		У судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги у повному обсязі та просив суд позов задовольнити.
		Представники відповідача проти позову заперечували, посилаючись на законність та обґрунтованість оскаржуваних податкових повідомлень-рішень та їх винесення на підставі та на виконання норм податкового законодавства за результатами перевірки позивача, просили суд відмовити у задоволенні адміністративного позову.
		Заслухавши пояснення представників сторін по справі, дослідивши матеріали справи, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок наявних у справі доказів у їх сукупності, суд зазначає наступне.
		Судом встановлено, що Комунальне підприємство "Харківські теплові мережі" зареєстровано як юридична особа, інформація про юридичну особу підтверджена, не перебуває у стані припинення, є платником ПДВ.  
		З наявних матеріалів справи вбачається, що контролюючим органом проведена  документальна планова перевірка Комунального підприємства "Харківські теплові мережі" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2014 року по 31.12.2016 року. 
		За результатами перевірки Офісом великих платників податків ДФС України складено акт №27/28-10-50-15-06/31557119 від 13.05.2017 року "Про результати документальної планової перевірки Комунального підприємства "Харківські теплові мережі", код ЄДРПОУ 31557119 з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2014 року по 31.12.2016 року", яким встановлені наступні порушення податкового законодавства.
		На підставі висновків акту перевірки №27/28-10-50-15-06/31557119 від 13.05.2017 року Харківським управлінням Офісу великих платників податків ДФС України винесено податкові повідомлення - рішення від 08.06.2017 року №0000295016, №0000235016, №0000245016, №0000255016.
		Перевіряючи обґрунтованість висновків фахівців Офісу великих платників податків ДФС України, викладених в акті перевірки, судом встановлено наступне.
		Розглядаючи позов в частині скасування податкового повідомлення-рішення №0000295016 від 08.06.2017р., суд встановив, що даним рішенням було збільшено позивачу суму грошового зобов'язання за платежем рентна плата за спеціальне водовикористання води від підприємств житлово-комунального господарства, на загальну суму 161909,19 грн., в тому числі 129527,35 грн. за податковим зобов'язанням і 32381,84 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями. Рішення було винесено відповідачем на підставі акту від 13.05.2017 №27/28-10-50-15-06/31557119 «Про результати документальної планової перевірки Комунального підприємства "Харківські теплові мережі", код ЄДРПОУ 31557119 з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2014 по 31.12.2016р.».
		Зокрема, на стор. 244-245 акту зазначено, що в порушення п.324.1 ст.324, п.326.2 ст.326, п.327.1, п.327.3 ст.327 (ПКУ у редакції 2014 року), п.255.3, пп.255.11.2 пп.255.11.13, пп.255.11.15 п.255.11 ст.255 Податкового Кодексу України від 2 грудня 2010 року № 2755-УІ (із змінами та доповненнями), встановлено заниження КП «Харківські теплові мережі» рентної плати за спеціальне використання води (збору за спеціальне використання води) за перевірений період на суму сумі 129 527,35 грн., у т.ч. за IV квартал 2014 року на суму 9 450,35 грн. та за І квартал 2015 року на суму 120 077,00 грн.
		Відповідач при формуванні зазначеного висновку виходив з того, що у позивача був відсутній дозвіл на спеціальне водокористування в період часу з 01.01.2015 р. по 13.01.2015 р., оскільки дія попереднього дозволу завершилась 31.12.2014р., а новий дозвіл був виданий лише 13.01.2015р. 
		Суд встановив, що позивачу був виданий дозвіл на спеціальне водокористування УКР. № 5378 А/ХАР від 23.08.2011р. терміном дії до 31.12.2014р.
		Суд також встановив (і це не оспорює відповідач), що позивач 26.11.2014р. подав до Департаменту екології та природних ресурсів Харківської обласної державної адміністрації заяву на отримання дозволу на спеціальне водокористування, з додаванням необхідних документів. Цей факт підтверджується листом №04.01-20-6425 від 01.12.2014р., копія якого залучена до матеріалів справи. На підставі заяви позивача 13.01.2015р. йому був виданий дозвіл на спеціальне водокористування УКР № 04.01-10-305 А/ХАР. 
		Суд зазначає, що дозволи на спеціальне водокористування видаються за правилами, врегульованими «Порядком видачі дозволів на спеціальне водокористування», затвердженим постановою Кабінету міністрів України №321 від 13 березня 2002р. Зокрема, строк видачі дозволів встановлений п.4 Порядку і становить тридцять  календарних  днів  з  дня  подання в установленому порядку заявки.
		Таким чином, суд погоджується із ствердженням позивача про те, що він обґрунтовано розраховував отримати Дозвіл 26.12.2014 р. 
		Наслідки пропуску строків видачі дозвільних документів врегульовані Законом України «Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності». Відповідно до ст.1 Закону, принцип мовчазної згоди - принцип, згідно з яким суб'єкт господарювання набуває право на провадження певних дій щодо здійснення господарської діяльності або видів господарської діяльності без отримання відповідного документа дозвільного характеру, за умови якщо суб'єктом господарювання або уповноваженою ним особою подано в установленому порядку заяву та документи в повному обсязі, але у встановлений законом строк документ дозвільного характеру або рішення про відмову у його видачі не видано або не направлено. 
		Нормами ч. 6 ст. 4-1 цього ж Закону передбачено, що у разі якщо у встановлений законом строк суб'єкту господарювання не видано або не направлено документ дозвільного характеру або рішення про відмову у його видачі, то через десять робочих днів з дня закінчення встановленого строку для видачі або відмови у видачі документа дозвільного характеру суб'єкт господарювання має право провадити певні дії щодо здійснення господарської діяльності або видів господарської діяльності. Копія заяви (опису прийнятих документів) з відміткою про дату їх прийняття є підтвердженням подачі заяви та документів адміністратору або дозвільному органу. Днем видачі документа дозвільного характеру вважається останній день строку розгляду заяви дозвільним органом, передбаченого законом.
		Отже, початок дії виданого позивачу дозволу на спеціальне водокористування УКР № 04.01-10-305 А/ХАР за імперативними нормами Закону України «Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності» слід вважати 26.12.2014 р., як дату спливу 30-денного строку з часу отримання Департаментом екології та природних ресурсів Харківської області державної адміністрації заявки позивача. 
		З урахуванням викладеного, висновки акту перевірки в частині відсутності у позивача дозволу на спеціальне водокористування в період IV кварталу 2014 року та з 01.01.2015 р. по 13.01.2015р., побудовані на невірному застосуванні відповідачем норм чинного матеріального права. 
		Розглядаючи позов в частині скасування податкового повідомлення-рішення №0000235016 від 08.06.2017р. про збільшення суми грошового зобов'язання за платежем «Податок на додану вартість» у розмірі 5219020,50 грн., в т.ч. 3479347 грн. - за податковим зобов'язанням і 1739673,50грн.  за штрафними (фінансовими санкціями) суд виходить з наступного. 
		Підставами для винесення даного податкового повідомлення-рішення стали також  матеріали акту  від  13.05.2017р. №27/28-10-50-15-06/31557119. Зокрема, на арк. 76-214 Акту викладені обґрунтування, на підставі яких спеціалісти відповідача визнали безтоварними господарські операції між позивачем та його контрагентами, в тому числі ТОВ «НВП «УКРАЇНСЬКА ЕНЕРГЕТИЧНА КОМПАНІЯ» (код ЄДРПОУ 36374863), ТОВ «ВАРІОКОМ» (код ЄДРПОУ 37878669), ТОВ «СЕРВИСПРОМТОРГ» (код ЄДРПОУ 38495394), з ТОВ «СХІД-ТЕПЛОРЕМОНТ» (код ЄДРПОУ 36988217), ТОВ «Віс-Т» (код ЄДРПОУ 24671242), ТОВ «СПЕЦЕНЕРГОМОНТАЖ» (Код ЄДРПОУ 23849531), ТОВ «НПП «УКРЕНЕРГОСТРОЙ» (Код ЄДРПОУ33677118), ПП «БУДАГРОСПЕКТР» (код ЄДРПОУ 24338689). 
		Суд враховує, що з метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість, слід встановити та дослідити наступні фактичні обставини: рух активів у процесі здійснення господарської операції; наявність спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції; наявність зв'язку між фактом придбання товарів і господарською діяльністю платника податку. 
		При оцінці реальності господарської операції дослідженню підлягають усі первинні документи, які належить складати залежно від певного виду господарської операції: договори, акти виконаних робіт, документи про перевезення, зберігання та оплату товарів (робіт) тощо.   Позивач надав до перевірки, а також до суду всі первинні документи, на підставі яких здійснювалося визначення витрат та податкового кредиту. Зокрема, надані завірені копії договорів з постачальниками товарів, робіт, послуг, розрахункові документи на сплату вартості придбаних товарів, робіт послуг, первинні документи, на підставі яких здійснювалась передача товарів, результатів робіт, послуг (видаткові накладні, товарно-транспортні накладні, акти приймання-передачі та т.і.). 
		Так, позивач надав до суду договір № 68071802 на ремонт тепломагістралі з ТОВ «Спеценергомонтаж», а також первинні документи, що підтверджують факти належного виконання цього договору. Це підприємство, згідно висновків відповідача, зареєстроване як платник податку, в тому числі платник податку на додану вартість, має статус 0. За наслідками проведеної у контрагента перевірки підтверджено факти прийняття ним до складу податкових зобов?язань сум за господарськими операціями з позивачем.  Претензії відповідача зведені до спірних (на думку відповідача) господарських операцій між ТОВ «Спеценергомонтаж» і його постачальником ФОП Найда С.С. Але, будь-яких доказів участі позивача в цих господарських операціях відповідачем не надано. 
		Також, до суду надані договори між позивачем та ТОВ «Спеценергомонтаж» № 680237,  № 680238, № 680314 на ремонт тепломагістралей, а також всі первинні документи, що підтверджують рух активів в процесі виконання цих договорів. Претензії відповідача до обліку даних операцій зведені до наступного. Відповідачем встановлено, що ТОВ «Спеценергомонтаж» уклав договір субпідряду з ТОВ «СТАРЕКС-ХОЛДІНГ», яке має стан 9 - направлено повідомлення про відсутність за місцезнаходженням, відносно цього товариства встановлені факти дроблення податкових накладних до 10000 грн. щоб не провадити їх реєстрацію, встановлений факт відсутності власних трудових ресурсів. 
		Крім того, встановлено факт укладення договору між ТОВ «Спеценергомонтаж» та ТОВ «ЛЕГАРДО ГРУП», яке має стан 9 - направлено повідомлення про відсутність за місцезнаходженням, податкова звітність за вересень 2014 не визнана такою, встановлені факти дроблення податкових накладних до 10000 грн., а також деякі постачальники зазначеного товариства припускали пересорт товарів.  Аналогічні за змістом претензії були виявлені стосовного ще одного контрагента ТОВ «Спеценергомонтаж» - ТОВ «Солархейт».  
		Аргументуючи свою позицію по справі представники відповідача зазначили, що в укладених між позивачем та ТОВ «Спеценергомонтаж» договорах передбачено погодження з позивачем залучених ТОВ «Спеценергомонтаж» субпідрядників. Таким чином, на думку відповідача, позивач не проявив достатньої обачності при погодженні залучених його контрагентом субпідрядників, і тому має нести відповідальність за цей вибір.
		Представники позивача пояснили, що позивач погоджував лише сам факт залучення субпідрядників, він не проводив їх перевірку, оскільки не мусив цього робити і не мав відповідних юридичних та фактичних можливостей. Також позивач зазначив, що згідно укладених ним договорів та відповідно до чинного законодавства, відповідальність за господарськими операціями між генеральним підрядником та субпідрядниками несе саме генеральний підрядник. А відповідальність за осіб, залучених виконавцем для надання послуг - несе виконавець. Позивач не мав господарських взаємовідносин з жодним з контрагентів  ТОВ «Спеценергомонтаж» і тому не може нести відповідальність за дотримання ними чинного законодавства України. Крім того, виявлені відповідачем порушення не спростовують фактичність та товарність господарських операцій між позивачем та його контрагентом. 
		Також до суду наданий договір між позивачем та ТОВ «НПП УКРЕНЕРГОСТРОЙ» №680286 на реконструкцію теплових мереж і первинні документи, що підтверджують належне виконання цього договору. З матеріалів акту перевірки вбачається (арк. 80), що зазначене товариство зареєстроване як платник податків, в тому числі як платник ПДВ, має статус 0. Претензії до господарських операцій між позивачем та ТОВ «НПП УКРЕНЕРГОСТРОЙ» зведені до наступного (арк. 99-100 акту перевірки). Проведеною спеціалістами ДПІ в Дзержинському районі м. Харкова перевіркою (акт від 23.01.2015 року № 174/20-30-22-03/33677118) була встановлена неможливість постачання цим підприємством послуг/товарів позивачу. Цей висновок обґрунтований:
		- неможливістю провести перевірку операцій ТОВ «НПП УКРЕНЕРГОСТРОЙ» та ТОВ «КИІВСТРОЙПОСТАВКА» (останнє не знаходиться за податковою адресою і його директор письмові пояснення щодо причетності до реєстрації та діяльності підприємства не надав);
		- неможливістю провести перевірку операцій ТОВ «НПП УКРЕНЕРГОСТРОЙ» та ТОВ «БК КАРАМБОЛА» (останнє не знаходиться за податковою адресою і його директор за адресою реєстрації не проживає).
		Слід зазначити, що за іншими контрагентами ТОВ «НПП УКРЕНЕРГОСТРОЙ», стосовно яких провадилась перевірка, в тому числі ТОВ «КОМПАГІЯ «АРСТЕК», ТОВ «ДАХ-ГІДРОІЗОЛЯЦІЯ БУДІВЕЛЬ КАЙЗЕР УКРАЇНА», ТОВ «КОМІТЕТ ОБ?ЄДНАНИХ АУДИТОРІВ», ТОВ «ЛІНДЕК-УКРАЇНА», ТОВ «АДВА ЕСТЕЙТ», ТОВ «БК «ПРОФБУДІНВЕСТ», ПП «ДУЗЕР», ТОВ «БУДСПЕЦКОМПЛЕКТ», ТОВ «ІНКОМПЛІТ КОМПАНІ», ТОВ «БЦ «СПЕКТР», ТОВ «КИЙТЕХТОРГ», ТОВ «БК «АЛЮТЕРРА», ТОВ «АРКОМБУД», жодних зауважень акт перевірки не містить. Отже, претензії присутні лише щодо двох з п?ятнадцяти контрагентів  ТОВ «НПП УКРЕНЕРГОСТРОЙ», при цьому жоден з них безпосередніх господарських взаємовідносин з позивачем не мав. Докази існування господарських зв?язків між позивачем та ТОВ «КИІВСТРОЙПОСТАВКА» і ТОВ «БК КАРАМБОЛА», а також обізнаності позивача про факт придбання ТОВ «НПП УКРЕНЕРГОСТРОЙ» робіт, послуг саме в цих контрагентів, відповідач не надав. 
		Також суду надані господарські договори між позивачем та ТОВ «СТАН» № 680297, №680310, №680309, №680415, №680297, №680309 на технічне переоснащення котелень і первинні документи на виконання цих договорів. Обгрунтовуючи свої претензії до даних угод, відповідач на стор.114 акту зазначає, що ТОВ «СТАН» визначався для відпрацювання, як «вигодонабувач» - контрагент СГ, що має ознаки ризиковості ТОВ «Оптметхім-2015». В ході проведених перевірок не спростований факт постачання  зазначеним товариством товарів на користь ТОВ «СТАН», але зазначено, що ТОВ «Оптметхім-2015» не має зареєстрованих податкових накладних на придбання цих товарів, у тому числі імпортного походження. Докази існування господарських зв?язків між позивачем та ТОВ «Оптметхім-2015», а також обізнаності позивача про факт придбання товарів ТОВ «СТАН» саме в цього контрагента, відповідач не надав.  Також в акті зазначено, що ТОВ «СТАН» залучав для виконання робіт ТОВ «ПРОМТЕХБУДІНВЕСТ», немає необхідну кількість кваліфікованих спеціалістів для виконання робіт та не отримав ліцензій на створення об?єктів архітектури. 
		Представники позивача з цих обставин в судовому засіданні пояснили, що ТОВ «СТАН», рівно як і інші контрагенти позивача, несуть самостійну відповідальність за залучених ними третіх осіб для виконання договорів із позивачем. Це відповідає чинному законодавству України та усталеній практиці укладення та виконання підрядних договорів та договорів на надання послуг. Будь-яких доказів існування прямих господарських зв?язків між позивачем та ТОВ «ПРОМТЕХБУДІНВЕСТ» відповідач ані при проведенні перевірки, ані в судовому засіданні, не надав. Крім того, ТОВ «СТАН» залучався до виконання робіт, передбачених інвестиційною програмою позивача на 2015 рік, погодженої Директором комунального господарства Харківської міської ради Кітаніним В.О. та схваленої Постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері комунальних послуг від 25.06.2015р. № 1858. Всі дефектні акти, що підтверджують необхідність проведення відповідних робіт, надані. Жодних заперечень в частині об?єктивної необхідності проведення робіт, а також в частині фактичних обсягів виконаних робіт, відповідач не надав. 
		Також до суду наданий договір між позивачем та ТОВ «УКРАЇНСЬКА ЕНЕРГЕТИЧНА КОМПАНІЯ» № 270713 на постачання матеріалів та обладнання, а також документи на підтвердження належного виконання цього договору. 
		Суть претензій відповідача до цих господарських взаємовідносин зведена до опису та стор.125 акту перевірки окремих недоліків товарно-транспортних накладних (немає інформації про відповідальну особу, номеру та дати довіреності). Також відповідач зазначає, що ТОВ «УКРАЇНСЬКА ЕНЕРГЕТИЧНА КОМПАНІЯ» уклала договори с ТОВ «Укргазавтоматика» (яке за даними відповідача, стор. 127 акту перевірки, зареєстроване за місцезнаходженням та має статус платника податків). По цим договорам не надані документи до перевірки. Хоча факт реєстрації податкових накладних на постачання товарів від ТОВ «Укргазавтоматика», відповідач підтверджує на стор. 126 акту перевірки. Крім того, відповідач зазначає про наявність акту про відсутність господарських операцій між ТОВ «Укргазавтоматика» та його постачальниками ТОВ «Еріал Плюс» і ТОВ «Прод-Логістик». 
		Позивач по даних обставинам пояснив, що всі документи, які складені і підписані між позивачем і його контрагентом ТОВ «УКРАЇНСЬКА ЕНЕРГЕТИЧНА КОМПАНІЯ» відповідають дійсності, є товарними, підтверджують в своїй сукупності рух коштів та майна саме між цими контрагентами. Що ж стосується інших зазначених в акті перевірки компаній, в тому числі ТОВ «Укргазавтоматика» та його постачальників ТОВ «Еріал Плюс» і ТОВ «Прод-Логістик», то з цими особами позивач господарських взаємовідносин не мав, доказів обізнаності позивача про факт наявності господарських відносин між його постачальником та цими компаніями, відповідача не надав. 
		Також до суду наданий договір № 690139, укладений позивачем з ТОВ «СХІД-ТЕПЛОРЕМОНТ» на ремонт котлів. Аргументуючи свою позицію про нереальність даного договору відповідач посилається на стор. 131 акту перевірки на те, що не надані до перевірки дозвільні документи на реконструкцію котлів. Крім того, відповідач зазначає, про  факт укладення ТОВ «СХІД-ТЕПЛОРЕМОНТ» договору з ТОВ «НВП-ЕНЕРГОПРОМСЕРВІС» (статус платника - 0). Це підприємство, в свою чергу придбавало товари у ТОВ «ГЛОБАЛ-КОРОС» (відсутнє за місцезнаходженням). Також відповідач зазначає, про  факт укладення ТОВ «СХІД-ТЕПЛОРЕМОНТ» договору з ТОВ «АРЦУБЕЛ», яке в свою чергу придбавало продукцію у ТОВ «ГЕСПЕРА», яке  визнано банкрутом Постачальником ТОВ «СХІД-ТЕПЛОРЕМОНТ є ТОВ «АСФАРД», яке в свою чергу придбавало продукцію у ТОВ «БІЛД-НОВА», (відсутні за місцезнаходженням). Ще одним постачальником ТОВ «СХІД-ТЕПЛОРЕМОНТ» є ТОВ «ЕКСОН-ПРОЕКТ» (відсутні підтвердження відомостей), директор у поясненні написав що він не причетний до роботи цього підприємства. Наступним постачальником ТОВ «СХІД-ТЕПЛОРЕМОНТ» є ТОВ «БІЗНЕС СТАЙЛ ГРУП», в якого відсутні людські ресурси, відсутні докази закупівлі у його постачальників. Крім того, ТОВ «СХІД-ТЕПЛОРЕМОНТ» уклало договір з ТОВ «УКРЕНЕРГОСТРОЙ», яке в свою чергу уклало договори з ТОВ «Інтерго-Плюс» та ТОВ «БК «ФОРУМ ІНВЕСТ». Останні компанії не уявляється можливим перевірити, за повідомленням Київської ДПІ. Крім того, ТОВ «СХІД-ТЕПЛОРЕМОНТ» уклало договір з ТОВ «Будпроект», яке не мало документів на підтвердження придбання товарів, відсутність трудових ресурсів, відсутність інформації про транспортування та т.і.
		Представники позивача з цього питання зазначили про наступне. Факт наявності чи відсутності дозвільних документів на проведення будівельних робіт не має і не може мати наслідком визнання цих операцій фіктивними. За певних обставин правовими наслідками виконання робіт без належної дозвільної документації є притягнення до відповідальності винних осіб у вигляді штрафів за порушення законодавства про основи містобудування. Інші заперечення відповідача не можуть бути взятими до уваги, оскільки стосуються господарських операцій між контрагентом позивача та його контрагентами, а в певних випадках - навіть не безпосереднього контрагента позивача з іншими особами. Доказів наявності прямих господарських зв?язків між позивачем та особами, стосовно діяльності яких відповідач висуває  претензії, до суду не надано. Доказів обізнаності позивача про те, що його контрагент буде укладати договори з цими особами, не надано. 
		Також до суду надано договір між позивачем та ТОВ «ВІС-Т» № 680241 на реконструкцію тепломереж і документи на його виконання. Аргументуючи свою позицію про нереальність даного договору відповідач посилається на стор.149 акту перевірки на те, що не надані до перевірки дозвільні документи на реконструкцію котлів. Крім того, відповідач зазначає, що ТОВ «ВІС-Т» укладено договір з ТОВ «ТЕХПРОМ-БУД», яке не знаходиться за юридичною адресою, немає приміщень, працівників та т.п. 
		Представники позивача з цього питання висунули заперечення, аналогічні вище викладеним, підкреслили, що всі документи по операціям між позивачем та ТОВ «ВІС-Т» були надані до перевірки і залучені до матеріалів судової справи. Претензій стосовно саме цих документів відповідачем не висунуто. Доказів обізнаності позивача про те, що контрагент позивача буде укладати договори з особами, на діяльність яких є претензії, не надано. 
		Також до суду надано договір між позивачем та ТОВ «Буд-агроспектр» № 680207 на реконструкцію котельної, і документи на його виконання. Аргументуючи свою позицію про нереальність даного договору відповідач посилається на стор.157 акту перевірки на те що ТОВ «Буд-агроспектр» уклало договір з ТОВ «ПОСЕРЕДНИК 03», реальність якого в свою чергу відповідно до довідки Основ?янської ОДПІ не можливо підтвердити. Також є довідка про те, що ТОВ «ПОСЕРЕДНИК 03» не знаходиться за місцем реєстрації, існують і інші, описані в акті перевірки, претензії до діяльності цього товариства. Крім того встановлено, що ТОВ «Буд-агроспектр» мало відносини з ТОВ «БК «ВЕСТ ГРУП», яке не знаходиться за своєю податковою адресою. Представники позивача з цього питання висунули заперечення, аналогічні вище викладеним, підкреслили, що всі документи по операціям між позивачем та ТОВ «ВІС-Т» були надані до перевірки і залучені до матеріалів судової справи. Претензій стосовно саме цих документів відповідачем не висунуто. 
		Представники позивача з цього питання висунули заперечення, аналогічні вище викладеним, підкреслили, що всі документи по операціям між позивачем та ТОВ «Буд-агроспектр» були надані до перевірки і залучені до матеріалів судової справи. Претензій стосовно саме цих документів відповідачем не висунуто. Доказів обізнаності позивача про те, що контрагент позивача буде укладати договори з особами, на діяльність яких є претензії, а також доказів існування прямих господарських зв?язків між цими особами та позивачем, не надано. 
		Також до матеріалів судової справи залучений договір між позивачем та ТОВ «Укрпрофкомплектність» № 270503 на постачання спецодягу, засобів індивідуального захисту, люків пластикових. Представники відповідача наголосили в судовому засіданні на тому, що податкові накладні на постачання товарів складені з порушенням форми. Крім того, ТОВ «Укрпрофкомплектність» укладені договори з ТОВ «УКР-САНТАНА» на дослідження кон?єнктури ринку та виявлення громадської думки. По ТОВ «УКР-САНТАНА» відкрите кримінальне провадження за ч.3 ст. 212 КК України. Також ТОВ «Укрпрофкомплектність» укладені договори з ТОВ «АРТСТИЛЬ УКРАЇНА», яке не закуповувало товари, які продавало на користь ТОВ «Укрпрофкомплектність». 
		Представники позивача з цього питання підкреслили, що всі документи по операціям між позивачем та ТОВ «Укрпрофкомплектність» були надані до перевірки і залучені до матеріалів судової справи. Претензій стосовно саме цих документів, які в своїй сукупності, могли б спростувати реальність господарських операцій, відповідачем не надано. До справи залучені платіжні документи та видаткові і інші документи, що підтверджують рух матеріальних активів в межах цих операцій. Доказів обізнаності позивача про те, що його контрагент буде укладати договори з особами, на діяльність яких є претензії, а також доказів існування прямих господарських зв?язків між цими особами та позивачем, не надано. 
		Також до матеріалів справи залучений договір між позивачем та ТОВ «Метал-статус» № 270174 на постачання труб і первинні документи на його виконання. Представники відповідача зазначили, що по цим операціям також має місце невірний спосіб заповнення ТТН, а також немає сертифікатів паспортів та т.і. на продукцію. 
		Представники позивача з цього питання підкреслили, що всі документи по операціям між позивачем та ТОВ «Метал-статус» були надані до перевірки і залучені до матеріалів судової справи. В своєї сукупності вони підтверджують факт існування господарських зв?язків між позивачем і цим контрагентом і реальність договірних відносин. 
		Також до матеріалів справи залучений договір між позивачем та ТОВ «СЕРВІСПРОМТОРГ» № 270096 на постачання підшипників і первинні документи на його виконання. Представники відповідача зазначили, що по цим операціям також має місце невірний спосіб заповнення ТТН, а також неможливо підтвердити операції між ТОВ «СЕРВІСПРОМТОРГ» та його постачальником ТОВ «КЛАСИКА».
		Представники позивача з цього питання підкреслили, що всі документи по операціям між позивачем та ТОВ «СЕРВІСПРОМТОРГ» були надані до перевірки і залучені до матеріалів судової справи. В своєї сукупності вони підтверджують факт існування господарських зв?язків між позивачем і цим контрагентом і реальність договірних відносин. Доказів обізнаності позивача про те, що його контрагент буде укладати договори з особами, на діяльність яких є претензії, а також доказів існування прямих господарських зв?язків між цими особами та позивачем, не надано. 
		Також до матеріалів справи залучені договори між позивачем і ТОВ «ВАРІОКОМ» №270133, №270132, №0270134 на постачання електро та газозварювального обладнання і документи на їх виконання. Представники відповідача зазначили, що по цим операціям також має місце невірний спосіб заповнення подорожні листи для перевезення бригад. Крім того, одним із контрагентів ТОВ «ВАРІОКОМ» стало ТОВ «ІНВЕСТТОРГРЕСУРС», до якого зробили вихід на місце провадження діяльності. Це товариство було за адремою, був присутнім директор, яка визнала факт провадження господарської діяльності, надала договір оренди на приміщення та на необхідне офісне обладнання, надала на письмові запити інформацію, але не повну. Крім того, постачальником  ТОВ «ВАРІОКОМ» було  ТОВ «ВТК СТАТУС», стосовно якого неможливо підтвердити факт імпортування ним товарів, хоча факт виписки ним податкових накладних на відвантаження підтверджений. Крім того, в акті перевірки містяться ствердження про те, що ТОВ «ВАРІОКОМ» мав нереальні господарські зв?язки з ТОВ «ЛАФІС ТРЕЙД» та ТОВ «РЕМТОРГСНАБ». Обгрунтування цих стверджень не надано.  
		Представники позивача з цього питання підкреслили, що всі документи по операціям між позивачем та ТОВ «ВАРІОКОМ» були надані до перевірки і залучені до матеріалів судової справи. В своєї сукупності вони підтверджують факт існування господарських зв?язків між позивачем і цим контрагентом і реальність договірних відносин. Доказів обізнаності позивача про те, що його контрагент буде укладати договори з особами, на діяльність яких є претензії, а також доказів існування прямих господарських зв?язків між цими особами та позивачем, не надано. 
		Підсумовуючи викладене суд приходить до висновку про те, що позивач надав в достатній кількості належні первинні документи, які в цілому в сукупності підтверджують  про зміни майнового стану позивача внаслідок укладених ним з його контрагентами господарських угод, а також підтверджують наявність руху його активів. Заперечення відповідача стосуються переважно форми деяких первинних документів позивача, та спираються на непідтвердженість господарських операцій між контрагентами позивача та їх постачальниками. Позивач не є суб?єктом цих господарських операцій. Відповідач не надав переконливих доказів, що підтверджували б факт обізнаності позивача із  укладеними його контрагентами договорами. 
		Крім того суд враховує, що при оцінці реальності господарської операції підлягає встановленню статус постачальника товарів (послуг), придбання яких є підставою для формування податкового кредиту та/або сум бюджетного відшкодування з податку на додану вартість. Особа, що видає податкову накладну, повинна бути зареєстрованою як платник податку на додану вартість на момент вчинення відповідної господарської операції. Згідно даних ЄДР та Реєстру платників ПДВ офіційного порталу Державної фіскальної служби, ТОВ «НВП «УКРАЇНСЬКА ЕНЕРГЕТИЧНА КОМПАНІЯ» (код ЄДРПОУ 36374863), ТОВ «ВАРІОКОМ» (код ЄДРПОУ 37878669), ТОВ «СЕРВИСПРОМТОРГ» (код ЄДРПОУ 38495394), з ТОВ «Схід-теплоремонт» (код ЄДРПОУ 36988217), ТОВ «Віс-Т» (код ЄДРПОУ 24671242), ТОВ «Спеценергомонтаж» (Код ЄДРПОУ 23849531), ТОВ «НПП «Укренергострой» (Код ЄДРПОУ33677118, ПП «Будагроспектр» (код ЄДРПОУ 24338689),  на час існування спірних правовідносин були зареєстровані в ЄДР, зареєстровані як платники податків,  мали індивідуальний податковий номер, зареєстровані, як платники ПДВ, мали Свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість.
		Крім того, суд враховує надані позивачем пояснення про те, що роботи за спірними договорами як правило завчасно планувалися. Їх необхідність підтверджена, зокрема, дефектними актами та техніко-економічними обґрунтуваннями. Фінансування даних робіт передбачалося в «Інвестиційній програмі КП «Харківські теплові мережі», яка затверджувалася постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг. Таким чином, відсутні сумніви щодо наявності у позивача господарської мети при укладанні та виконанні спірних договорів.
		Також суд враховує думку Європейського суду з прав людини стосовно правовідносин з оподаткування суб'єктів господарювання, яка висловлена в  Рішенні у справі «Булвес» АД проти Болгарії (№3991/03) від 22 січня 2009 року: « 4. 70. …Однак, Суд вважає, що коли національна влада за відсутності будь-яких вказівок на пряму участь фізичної або юридичної особи у зловживаннях, пов'язаних зі сплатою ПДВ, що нараховується при низці операцій з поставок, або будь-яких вказівок на обізнаність про таке порушення, все-таки карає одержувача оподатковуваної ПДВ поставки, який повністю виконав свої зобов'язання, за дії чи бездіяльність постачальника, який знаходився поза контролем одержувача і по відношенню до якого не було засобів відстеження і забезпечення його старанності, то влада виходить за розумні межі і порушує справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами загальних інтересів і вимогами захисту права власності (див. mutatis mudandis Рішення у справі Інтерсплав, посилання на яке наведено вище, п. 38)».
		Розглядаючи позов в частині скасування податкового повідомлення-рішення від 08.06.2017р. № 0000245016 про збільшення суми грошового зобов'язання за платежем «Податок на прибуток підприємств та фінансових установ комунальної власності» у розмірі 571   834,50 грн., в т.ч. 381223,00 грн. за податковим зобов'язанням і 190   611,50 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями, суд виходить з наступного. 
		Обґрунтування даного рішення міститься на стор.8-10 зазначеного вище акту перевірки, а саме про те, що на балансовому рахунку КП «ХТМ» 511 «Довгострокові векселі видані» станом на 01.12.2014 обліковується сума заборгованість за непогашеними векселями у сумі 1157535,13 грн. по наступних простих векселях з термінами погашення листопад-грудень 2014 року. В листопаді - грудні 2014 року (на дати погашення) зазначені векселі не було пред'явлено векселедавцю до погашення векселедержателем або іншою особою та, відповідно, зобов'язання щодо платежу за векселями КП «ХТМ» не погашено.
		Крім того, ХФ ТОВ «Інженерні системи» (код 26282527) станом на 01.01.2014 має стан 16 - припинено (ліквідовано, закрито). Свідоцтво платника ПДВ анульовано в 2005 році. Тобто, на дату погашення простих векселів (25.11.2014, 10.12.2014 та 23.12.2014) векселеутримувач, як суб'єкт господарювання ліквідований.  
		Отже, відповідач посилається на встановлений ним факт припинення ТОВ «Інженерні системи» (останнього з відомих держателів векселів) станом на 01.01.2014р., на встановлений факт відсутності пред?явлення векселів до оплати станом на 01.01.2014р., а також на ст. 205 ч.3 Господарського кодексу України (господарське зобов?язання припиняється у разі неможливості виконання у разі ліквідації суб?єкта господарювання) і ст.256 Цивільного кодексу України ( позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу) разом із статтею 263 Цивільного кодексу України (перебіг позовної давності зупиняється якщо пред?явленню позову перешкоджала надзвичайна або невідворотна за даних умов подія (непереборна сила). На підставі цих обставин відповідач прийшов до висновку про те, що зазначена сума на час перевірки є сумою безповоротної фінансової допомоги і це призвело до порушення пп.135.5.4 п.135.5 ст.135, п.137.10 ст.137 ПКУ, а саме до заниження позивачем доходу, що враховується при обчисленні об'єкта оподаткування, у сумі 1157535 грн. за 2014 рік.
		Судом встановлено, що відповідно до ст.1 Закону України «Про обіг векселів в Україні»  № 2374-III від 5.04.2001р, законодавство України про обіг векселів складається із Женевської конвенції 1930 року,  якою запроваджено Уніфікований закон про переказні векселі та прості векселі (далі - Уніфікований закон), з урахуванням застережень, обумовлених додатком II до цієї Конвенції, та  із Женевської конвенції 1930 року про врегулювання деяких колізій законів про переказні векселі  та  прості  векселі, Женевської   конвенції   1930  року  про  гербовий  збір  стосовно переказних векселів і простих векселів,  Закону України "Про цінні папери і фондову біржу", Закону України "Про приєднання  України  до Женевської конвенції 1930  року, якою запроваджено Уніфікований закон про переказні векселі та прості векселі",  Закону України "Про  приєднання  України до Женевської  конвенції  1930  року  про врегулювання деяких колізій законів про переказні векселі  та  прості  векселі", Закону  України  "Про  приєднання  України до Женевської конвенції 1930 року про гербовий збір стосовно переказних векселів і простих векселів", цього Закону та інших прийнятих згідно з ними актів законодавства України. 
		Крім того, в даному випадку підлягають застосуванню норми цивільного законодавства України, в тому числі ст.205 ч.3 ГК України: господарське зобов'язання припиняється неможливістю виконання у разі ліквідації суб'єкта господарювання, якщо не допускається правонаступництво за цим зобов'язанням. А відповідно до абз.2 ч.1 ст. 193 Господарського кодексу України, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення   Цивільного кодексу України   з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
		Також слід врахувати, що за правилами ст. 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок, в тому числі,  правонаступництва. А згідно правил  ст. 515 ЦК України, заміна кредитора не допускається у зобов'язаннях, нерозривно пов'язаних з особою кредитора, зокрема у зобов'язаннях про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю. Крім того, згідно ст. 516 ЦК України заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. 
		Надаючи системний аналіз переліченим нормам матеріального права в цілому, суд погоджується із ствердженнями позивача про те, що  правонаступництво є однією з форм заміни кредитора в зобов?язанні. Чинне законодавство передбачає виключний перелік випадків, коли заміна кредитора в зобов?язанні не допускається і вони не стосуються до правовідносин, що склалися між Позивачем та його контрагентами. У всіх інших випадках кредитор в зобов?язанні може бути замінений навіть без згоди боржника.  Отже, сам по собі факт припинення ХФ ТОВ «Інженерні системи» не свідчить про припинення зобов?язань за векселями. 
		Навпаки, якщо векселі не обліковувались на балансі ХФ ТОВ «Інженерні системи» станом на момент його ліквідації,  це означає, що векселі ще до порушення провадження про банкрутство були передані третій особі на підставі ст. 77 Уніфікованого закону, за правилами якого до простих векселів застосовуються такі самі положення, що стосуються переказних векселів, тією мірою, якою вони є сумісними з природою цих документів, а саме положення щодо: індосаменту (статті 11 - 20). А згідно ст. 11 Уніфікованого закону будь-який переказний вексель,  навіть виданий без прямого застереження про наказ,  може бути переданий  шляхом  індосаменту. В цьому випадку факт припинення ХФ ТОВ «Інженерні системи» взагалі не впливає на зміну строку виконання за векселями. 
		Якщо ж векселі обліковувались на балансі ХФ ТОВ «Інженерні системи» станом на момент його ліквідації, вони мали бути включені до ліквідаційної маси ХФ ТОВ «Інженерні системи». На підставі норм ст. 42 ч.1 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», згідно якої усі види майнових активів (майно та майнові права) банкрута, які належать йому на праві власності або повного господарського відання на дату відкриття ліквідаційної процедури та виявлені в ході ліквідаційної процедури, включаються до складу ліквідаційної маси. Крім того, відповідно до ст. 44 цього ж Закону, після проведення інвентаризації та оцінки майна ліквідатор здійснює продаж майна банкрута такими способами: проведення аукціону; продаж безпосередньо юридичній або фізичній особі. Вибір способів продажу активів здійснюється ліквідатором з метою забезпечення його відчуження за найвищою ціною. Суд погоджується із позицією позивача, що норми Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» не передбачають іншої можливості розпорядження векселями, аніж їх продаж. Суд враховує роз?яснення Пленуму Верховного Суду України в п.6 Постанови від 8 червня 2007 р. № 5   «Про деякі питання практики розгляду спорів, пов'язаних з обігом векселів»: при переході прав за векселем у складі спадкової маси, у складі майна підприємства, проданого як єдиний майновий комплекс, при переході прав до іншої юридичної особи у разі реорганізації юридичної особи - векселедержателя, при примусовому продажі векселя з публічних торгів векселедержатель, що заявляє вимоги за векселем, отриманим у такий спосіб, повинен надати відповідні докази переходу цих прав. У зазначених випадках відсутність на векселі напису у формі індосаменту про перехід прав не є підставою для відмови в задоволенні вимоги векселедержателя за умови надання ним доказів того, що цей документ перейшов до нього на законних підставах.
		Отже, сам по собі факт ліквідації ХФ ТОВ «Інженерні системи» не змінив строки платежу за векселями.
		Крім того, відповідач зазначає, що строк виконання векселів сплинув в листопаді-грудні 2014р. Це ствердження ст. 53, 78 Уніфікованого закону. Так, за правилами ст. 53 Уніфікованого закону, після закінчення строків, встановлених: для пред'явлення переказного векселя зі строком платежу за пред'явленням або у визначений строк від пред'явлення; для здійснення протесту у неакцепті або у неплатежі; для пред'явлення для платежу у разі застереження "обіг без витрат", держатель втрачає свої права регресу проти індосантів, проти трасанта і проти інших зобов'язаних осіб, за винятком акцептанта. А відповідно до ст.78 Уніфікованого закону, векселедавець простого векселя зобов'язаний так само, як акцептант за переказним векселем. На це звертає увагу також і Пленум Верховного суду України в в ч.3 п. 16 Постановивід 8 червня 2007 р. № 5   «Про деякі питання практики розгляду спорів, пов'язаних з обігом векселів» в разі непред'явлення до платежу переказного векселя в установлені строки його держатель втрачає права за ним стосовно індосантів, векселедавця, а також інших зобов'язаних за векселем осіб, за винятком акцептанта, а при непред'явленні до платежу простого векселя - за винятком векселедавця (статті 53, 78, Уніфікованого закону). Такі самі наслідки настають, якщо вексель зі строком платежу на визначений день або у визначений строк від дати складання чи пред'явлення не пред'явлено до платежу в день, коли він мав бути оплачений, або протягом двох наступних робочих днів (статті 38, 53, 78 Уніфікованого закону).
		Оскільки реальних доказів припинення зобов'язань позивача за векселями за №№ 80351629276763, 803516292767658, 80351629291163, 80351629291167, 80351629291165, 80351629291166, 80351629291164, 80351629291168; 80351629314970, 80351629314971; 80351629314977, 80351629314978, 80351629314979, 80351629314981, 80351629314983, 80351629314984 в строк до листопада 2014 року відповідач не надав, є безпідставним його ствердження про те, що на порушення пп.135.5.4 п.135.5 ст.135, п.137.10 ст.137 ПКУ позивач занизив дохід, що враховується при обчисленні об'єкта оподаткування, у сумі 1 157 535 грн. за 2014 рік.
		Також при розгляді позову в цій частині суд враховує, що на стор. 32 Акту зазначено про те, що перевіркою встановлені порушення по взаємовідносинах позивача з ТОВ «Віс-Т» (код ЄДРПОУ 24671242), ТОВ «Схід-теплоремонт» (код ЄДРПОУ 36988217), ТОВ «Спеценергомонтаж» (код ЄДРПОУ 238449531), ТОВ «НПП «Укренергострой» (код ЄДРПОУ 33677118), ПП «Будагроспектр» (код ЄДРПОУ 24338689), що призвело до завищення суми нарахованої амортизації основних засобів на загальну суму 49103 грн. 
		Суд зазначає, що детальний опис взаємовідносин між позивачем та зазначеними контрагентами, а також їх правова оцінка вже була надана вище. Зокрема, суд обгрунтував недоведеність стверджень відповідача про нереальність господарських операцій за взаємовідносинами між позивачем і зазначеними контрагентами. Це, в свою чергу, спростовує висновки відповідача про нібито наявність завищення суми нарахованої амортизації основних засобів на загальну суму 49103 грн.
		Враховуючи викладене, суд вважає необґрунтованими висновки відповідача про те, що перевіркою встановлені порушення позивачем пп.135.5.4 п.135.5 ст.135, п.137.10 ст.137, п.п.138.8.5 п.138.8 ст.138 Податкового Кодексу України від 02.12.2010р. №2755-VI із змінами та доповненнями, в результаті чого, позивач занизив податок на прибуток за період з 01.01.2014 по 31.12.2014 на загальну суму 381223 грн.
		Розглядаючи позов в частині  скасування податкового повідомлення-рішення №0000255016 від 08.06.2017р. про зменшення суми від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток в розмірі 384473868 грн., суд враховує наступне. 
		На обґрунтування свого рішення відповідач посилається на факт отримання позивачем природного газу як безоплатно наданого товару, так як під час його приймання-передачі не здійснювалося оформлення супровідних документів від постачальника та не висувались вимоги щодо компенсації їх вартості, ідентифікувати походження товару не надається можливим. Враховуючи вищевикладене, позивач в порушення п.5, п.21 П(С)БУ 15 «Дохід» занижений дохід на вартість безоплатно отриманих активів - природного газу». В Акті також міститься висновок про те, що позивачем порушив пп. 134.1.1 п.134.1 ст. 134 Податкового кодексу України №2755-VI від 02.12.2010 із змінами та доповненнями, а саме  завищив від'ємне значення об'єкта оподаткування податком на прибуток за період з 01.01.2014 по 31.12.2016 у загальній сумі на загальну суму 392 770 949 грн., у т.ч. за 2015 рік на суму 8297081 грн., 1 квартал 2016 року у сумі 121705920 грн., півріччя 2016 року у сумі 125621431 грн., три квартали 2016 року у сумі 125675255 грн., за 2016 рік у сумі 384 473 868 грн. на загальну суму 392 770 949 грн., у т.ч. за 2015 рік на суму 8297081 грн., 1 квартал 2016 року у сумі 121705920 грн., півріччя 2016 року у сумі 125621431 грн., три квартали 2016 року у сумі 125675255 грн., за 2016 рік у сумі 384 473 868 грн. на загальну суму 392 770 949 грн., у т.ч. за 2015 рік на суму 8297081 грн., 1 квартал 2016 року у сумі 121705920 грн., півріччя 2016 року у сумі 125621431 грн., три квартали 2016 року у сумі 125675255 грн., за 2016 рік у сумі 384 473 868 грн. Опис порушення міститься на арк. 44-46 акту перевірки.  
		Суд зазначає, що ствердження відповідача про відсутність у позивача актів приймання-передачі природного газу для виробництва теплової енергії на суму 186   847   815,02 грн. за період жовтень, листопад, грудень 2016 року прямо спростовуються наданими позивачем до суду та залученими до матеріалів справи належно підписаними двосторонніми актами за перелічені періоди. Таким чином відсутні підстави, з якими відповідач пов?язує необхідність зменшення від?ємного значення за податком на прибуток підприємств на зазначену суму. 
		В той же час суд враховує висновки Харківського апеляційного адміністративного суду в Ухвалі від 21.12.1015р. по спору між тими ж сторонами при розгляді справи № 20/5018/15, якими встановлено, що акти приймання-передачі природного газу не є єдиним документом, що може підтверджувати факт постачання природного газу позивачу. Цим рішенням, зокрема, визначено, що щодо доводів податкового органу про те, що відсутність акту приймання передачі природного газу, може фактично свідчити про нереальність здійснення господарських операцій по взаємовідносинах з НАК "Нафтогаз України" за грудень 2013 року, колегія суддів не бере до уваги, оскільки обов'язковість акту приймання - передачі природного газу була передбачена ч. 3 п. 3 Методики визначення обсягів природного газу, які використовуються для виробництва теплової енергії для населення в разі, якщо суб'єкти господарювання здійснюють постачання теплової енергії різним категоріям споживачів, яка затверджена   наказом Міністерства палива та енергетики України від 15.07.2010 року за № 288. Однак, Державна служба України з питань регулярної політики та розвитку підприємництва прийняла Рішення       від 29.10.2012 року за № 6 "Про необхідність усунення Міністерством енергетики та вугільної промисловості України порушень принципів державної регуляторної політики згідно з вимогами Закону України від 11.09.2003 року № 1160-ІV "Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності". Цим Рішенням Міністерству енергетики та вугільної промисловості України запропоновано внести зміни до "Методики…", в частині визначення обсягів природного газу, який використовується для виробництва та реалізації теплової енергії для населення з урахуванням нормативних технологічних втрат за ціною як для населення". Підставами для прийняття Рішення визначено не відповідність "Методики…" основним принципам державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності, задекларованим ст. 4 Закону України "Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності", а також порушення вимог   ст. 5 Закону України "Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності"   в частині недопущення прийняття регуляторних актів, які є непослідовними або не узгоджуються чи дублюють діючі регуляторні акти". В зазначеному Рішенні було визначено, що у разі невиконання рішення спеціально уповноваженого органу про необхідність усунення порушень принципів державної регуляторної політики або не оскарження цього Рішення органом виконавчої влади протягом встановленого в цьому Законі строку, дія регуляторного акту або окремих його положень, щодо яких було прийнято відповідне рішення, зупиняється наступного дня з дня закінчення строку виконання такого рішення. Подання скарги щодо Рішення спеціально уповноваженого органу не зупиняє дії цього рішення. Рішення Державної служби України з питань регулярної політики та розвитку підприємництва згідно імперативної норми ч.1   ст.28 Закону України "Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності", мало бути виконано у двомісячний строк з дня прийняття. Оскільки виконання       не відбулось, на підставі ч.5   ст. 28 вказаного Закону, дія   наказу Міністерства палива та енергетики України від 15.07.2010 року № 288   була зупинена з 30.12.2012 року.
		Отже, з 30.12.2012 року акти приймання - передачі природного газу, передбачені "Методикою…", яка затверджена наказом Міністерства палива та енергетики України від 15.07.2010 року за №288, не підлягали складенню. Колегія суддів зазначає, що постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 19.04.2013 року, яка набрала законної сили на підставі ухвали Київського апеляційного адміністративного суду від 08.08.2013 року у справі № 826/739/13-а, визначено законність дій       Державної служби України з питань регулярної політики та розвитку підприємництва. Згодом   наказ Міністерства палива та енергетики України від 15.07.2010 року за № 288   втратив чинність на підставі   наказу Міністерства палива та енергетики України від 11.10.2013 року № 730, який був зареєстрований в Міністерстві юстиції України 29.11.2013 року за № 2042/24574 і набрав чинності з моменту офіційного опублікування з 13.12.2013 року в "Офіційному віснику України". Отже, станом на грудень 2013 року нормативний акт, яким була передбачена форма акту приймання-передачі природного газу, не тільки був зупинений, але й скасований як незаконний». 
		Крім того, при розгляді зазначеної вище справи судова колегія прийшла до таких висновків: як вбачається з письмових пояснень позивача та матеріалів справи встановлено, що позивач  отримує природний газ з одного газопроводу та по газорозподільним мережам направляє його до котельних для виробництва теплової енергії. На вході мережі в кожну котельну встановлений лічильник природного газу, який щодобово фіксує кількість спожитого природного газу та зберігає ці дані на протязі поточного місяця. Дані кожного лічильника станом на 24.00 останнього дня місяця витягуються з електронної пам'яті лічильника, роздруковуються і споживання позивачем відповідної кількості природного газу оформлюється у вигляді "Звіту за період" (місячний звіт), який підписується представниками позивача та представниками транспортуючої організації - ПАО "Хаківміськгаз". Звіти за період (місячні звіти) за грудень 2013 року додані до письмових пояснень. Отриманий природний газ спалюється в теплогенеруючих установках котелень, на підставі чого підігрівається до необхідної температури теплоносій, який по тепловим мережам розповсюджується по об'єктах, які підлягають централізованому опаленню і або постачанню гарячої води. При цьому кількість теплової енергії, яка постачається кожному споживачу, визначається за допомогою вимірювальних приладів або       рахунковим способом. Надалі ці кількісні показники сумують по кожній групі споживачів і пропорційно кількості теплової енергії, спожитої кожною групою споживачів   на протязі поточного місяця, встановлюється кількість природного газу, використаного позивачем для виробництва теплової енергії за кожним договором у відповідному місяці.   
		Суд погоджується із ствердженням позивача про те, що при розгляді іншої справи між тими ж сторонами адміністративним судом був встановлений механізм отримання та використання Позивачем природного газу, з якого можна зробити висновки про перелік належних і припустимих доказів, якими має бути підтверджено факт отримання та використання цієї сировини: акт приймання природного газу, технічний акт з розподілу природного газу, акт наданих послуг з розподілу природного газу, акт розподілу споживання природного газу.
		Пунктом 1 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» встановлено, що підставою для бухгалтерського  обліку господарських операцій  є  первинні  документи,  які  фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.
		Згідно наданих до перевірки документів, позивач здійснював оприбуткування отриманого в жовтні-грудні 2016 року природного газу на підставі складених актів про приймання матеріалів за формою № М-7, затвердженою наказом Міністерства статистики України від 21.06.1996 № 193 «Про затвердження типових форм первинних облікових документів з обліку сировини та матеріалів». Згідно цього наказу Акт про приймання матеріалів (форма № М-7) застосовується для оформлення приймання матеріальних цінностей, які мають кількісні та якісні розбіжності з даними супровідних документів постачальника; складається також при прийманні матеріалів, які прибули без документів. Після приймання цінностей акти з прикладанням документів (товарно-транспортних накладних) передаються: один до бухгалтерії підприємства для обліку переміщення (руху) матеріальних цінностей, а другий відділу постачання або юридичному відділу для направлення листа-претензії постачальнику. 
		Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність» в ч.ч.2, 5 ст.8 передбачено, що питання організації бухгалтерського обліку на підприємстві належать до компетенції його власника (власників) або уповноваженого органу (посадової особи) відповідно до законодавства та установчих документів. Підприємство самостійно: визначає за погодженням з власником (власниками) або уповноваженим ним органом (посадовою особою) відповідно до установчих документів облікову політику підприємства; обирає форму бухгалтерського обліку як певну систему регістрів обліку, порядку і способу реєстрації та узагальнення інформації в них з додержанням єдиних засад, встановлених цим Законом, та з урахуванням особливостей своєї діяльності і технології обробки облікових даних; розробляє систему і форми внутрішньогосподарського (управлінського) обліку, звітності і контролю господарських операцій, визначає права працівників на підписання бухгалтерських документів; затверджує правила документообігу і технологію обробки облікової інформації, додаткову систему рахунків і регістрів аналітичного обліку.
		Позивач надав суду Наказ № 2 від 02.01.2013 року  «Про внесення змін до Наказу №2 від 03.01.2012 року «Про облікову політику КП «ХТМ» та організацію бухгалтерського та податкового обліку», який погоджено Директором департаменту комунального господарства Харківської міської ради В.О. Кітаніним. Пунктом 3.1 Наказу доповнено п. 24 Наказу від 03.01.2012 року №2 Додатком 9а - «Перелік нетипових первинних документів, які використовуються на КП «ХТМ», і введено до обов?язкового застосування позивачем акт про приймання природного газу за формою М-7. 
		Суд дослідив залучені позивачем до матеріалів судової справи первинні документи і прийшов до висновку про те, що ними в повному обсязі підтверджується оприбуткування всіх обсягів природного газу, придбаного позивачем. Крім того, позивачем в повному обсязі надані документи, що підтверджують використання природного газу для своєї основної господарської діяльності - виробництва теплової та електричної енергії. Суд зазначає, що зауважень стосовно цільового використання природного газу і його необхідність для забезпечення основної господарської діяльності позивача, відповідачем не надано і ці обставини не є спірними. 
		Крім того, розглядаючи спір в цій частині суд вважає можливим погодитись із ствердженнями позивача про неправильне застосування відповідачем норми п.14.1.13 ст. 14 Податкового кодексу України, якою, серед іншого, передбачено, що безоплатно надані товари - товари, що надаються згідно з договорами дарування, іншими договорами, за якими не передбачається грошова або інша компенсація вартості таких товарів чи їх повернення, або без укладення таких договорів.
		Аналіз змісту цієї норми дозволяє стверджувати, що для визнання товару безоплатно наданим необхідно встановити одну з таких обставин: товар має передаватись за договором дарування; товар має передаватись на підставі інших договорів, за якими не передбачена грошова або інша компенсація вартості таких товарів чи їх повернення; товар має передаватись без укладання таких договорів. Останній варіант вимагає встановити не абсолютну відсутність будь-яких договорів, а відсутність саме договорів дарування чи інших договорів, які не передбачають грошову чи іншу компенсацію вартості товарів чи їх повернення. Але, щоб виключити можливість застосування даної норми до товарів, отриманих на підставі договорів купівлі-продажу чи інших оплатних договорів, в будь-якому разі для застосування норми  п.14.1.13 ст. 14 Податкового кодексу України ключовим є встановлення саме факту безоплатності передачі товарів, тобто відсутності у отримувача товарів будь-яких зобов?язань по їх сплаті, що виникли із закону, договору, або інших підстав.  
		Відповідно до ч. 3 ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства.
		Суд погоджується із позицією позивача про те, що чинне законодавство України не містить в собі можливості безоплатно отримати природний газ. Відмінними можуть бути лише підстави для сплати вартості: або договір з постачальником, або (якщо договір не був укладений чи постачальник не підтвердив би йому ліміти на обсяги природного газу), то на підставі чинного законодавства України.
		Так, згідно п.4 Кодексу газорозподільних систем, затвердженого Постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 30.09.2015    № 2494, зареєстрованої в Міністерстві   юстиції України   06 листопада 2015 р.   за № 1379/27824, якщо за підсумками місяця фактичний об'єм (обсяг) споживання природного газу споживачем (побутовими споживачами), буде перевищувати підтверджений обсяг природного газу, його (їх) постачальник має врегулювати об'єми небалансу (дефіцит) природного газу відповідно до вимог   Кодексу ГТС.
		У разі якщо після запровадження заходів, передбачених   Кодексом ГТС, залишиться неврегульований небаланс (фактичний об'єм/обсяг споживання природного газу по об'єкту споживача буде перевищувати об'єм/обсяг, фактично поставлений його постачальником/постачальниками за даними Оператора ГТС протягом зазначеного періоду), який буде віднесений Оператором ГТС на небаланс Оператора ГРМ, тоді споживач має компенсувати Оператору ГРМ його вартість, що розраховується за передбаченою Кодексом ГТС формулою. При цьому, якщо неврегульований небаланс станеться внаслідок відсутності у споживача підтвердженого обсягу природного газу на розрахунковий період, або внаслідок відмови в доступі до об'єкта споживача для здійснення Оператором ГРМ припинення розподілу природного газу, або внаслідок невиконання споживачем письмової вимоги Оператора ГРМ самостійно припинити (обмежити) споживання природного газу, коефіцієнт компенсації, що має бути застосований у формулі, буде становити « 2».
		Таким чином, законодавство України прямо передбачило обов?язок по сплаті вартості природного газу навіть у випадку отримання його без договору, або на підставі укладеного договору, але без отримання лімітів на споживання на певний період. Отже, можливість безоплатного отримання природного газу будь-яким споживачем, в тому числі позивачем, виключена. 
		За таких умов отриманий позивачем природний газ не може вважатися безоплатно наданим товаром, підстави для застосування норми п.14.1.13 ст. 14 Податкового кодексу України відсутні. 
		Інша частина податкового повідомлення-рішення №0000255016 від 08.06.2017р. про зменшення суми від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток в розмірі 384473868 грн. сформована із сум грошових коштів, на які за ствердженням відповідача потрібно збільшити фінансовий результат до оподаткування позивачу за 2015 рік у зв?язку із неправильним податковим обліком операцій з резерву сумнівних боргів на суму 8   081   784 грн. 
		Так, на стор.61-62 акту перевірки зазначено, що перевіркою встановлено порушення підприємством пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134, пп. 139.2.1 п. 139.2 ст. 139 Податкового кодексу України в результаті якого було занижено суму різниць, які збільшують фінансовий результат до оподаткування по рядку 2.1.2 додатку РІ до декларації за 2015 рік у розмірі 8 081 784 грн.  Проведеною перевіркою відображеного показника за період з 01.01.2015 по 31.12.2016 в сумі 169 729 742грн. Встановлено завищення задекларованого в рядку 3.2.4 додатку РІ до декларації показника на суму  8 081 785 грн. В т.ч. за 2016 рік у сумі 8081785 грн.
		Дослідженням матеріалів справи в цій частині встановлені наступні фактичні обставини. 
		Позивач в основній декларації з податку на прибуток за 2015 рік (№ 9275461729 від 09.02.2016р.) по рядку 2.1.2 задекларував різниці, на які збільшується фінансовий результат до оподаткування на суму формування резерву сумнівних боргів визначену відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку П(С)БО 10 «Дебіторська заборгованість» у розмірі 16 395 739 грн.
		Після цього позивач подав уточнюючий розрахунок до декларації за 2015 рік (№ 9276842131 від 16.06.2016р.) та зменшив показник рядка 2.1.2 на суму 8 081 784 грн, в результаті чого по рядку 2.1.2 задекларовано різниці, на які збільшується фінансовий результат до оподаткування на суму формування резерву сумнівних боргів у розмірі 8 313 954 грн. Пояснення з цього приводу були надані позивачем відповідачу листом від 13.04.2017 №09-1677 на лист Харківського управління Офісу ВПП ДФС від 12.04.2017 №20470/10/2810-50- 1514. Зокрема, позивач пояснив, що аналітичний облік резерву сумнівних боргів ведеться на рахунку 38 «Резерв сумнівних боргів» по кожному дебітору окремо по юридичним особам та в цілому по дебіторам - фізичним особам. До перевірки надано оборотну відомість по резерву сумнівних боргів (рахунок 38) за 2015 та 2016 рік.
		Відповідно до даних бухгалтерського обліку залишок резерву сумнівних боргів станом на року складав 34 442 555,71 грн. Протягом 2015 року створено резерву на загальну суму 16 395 739,04 грн. в т.ч.: - визнана сумнівна заборгованість у звітному періоді (Д-т 944 К-т 38) - 44 503 289,23 грн., яка зменшена на суму розстрочки боргу відповідно до мирових угод по судовим ухвалам в розмірі 25 556 679,64 грн. (Д-т 944 К-т 38 красним сторно) та на суму погашеної заборгованості у звітному періоді в розмірі 2 550 870,55 грн.
		Списано за 2015 рік безнадійну заборгованість (відповідає визначенню «безнадійна» згідно норм пп. 14.1.11 п. 14.1 ст. 14 Кодексу) у сумі 1 792 982,38 грн. Залишок резерву сумнівних боргів станом на 361.12.2015 року складає 49 045 312,37 грн.
		В квітні 2016 року підприємством на підставі бухгалтерської довідки відкориговано показник по сформованому резерву надано уточнюючу декларацію з податку на прибуток за 2015 рік. В ході перевірки позивач пояснив відповідачу, що в квітні 2016 року на підставі аналізу дебіторської заборгованості і залишку резерву сумнівних боргів були виявлені помилки по сформованому резерву за 2015 рік, що призвели до викривлення фінансового результату підприємства за 2015 рік на загальну суму 8 081 784,26 грн, це сума, яка повинна бути врахована при створенні резерву за періоди до 2015 року.
		Згідно бухгалтерської довідки за квітень 2016 року, позивачем зроблені наступні записи: - нарахування резерву сумнівних боргів в 2016 р. за період 2015 рік (дебіт рахунку 4421 кредіт рахунку 38), включено до фінансової звітності 5   242   965,45 грн., додаткові коригування «-13 324 749,71» разом «-8 081 784,26»; - нарахування резерву сумнівних боргів за період до 2015 рік (дебіт рахунку 4421 кредіт рахунку 38), додаткові коригування 7 201 000,81» разом 7 201 000,81».
		Позивач також надав уточнюючу фінансову звітність за 2015 рік, згідно якої змінив показник р. 1420 балансу «Нерозподіленим прибуток (непокритий збиток)» на 7434,0 тис. грн. (при цьому сума коригування резерву 8081,8 тис.грн.). Дана сума також була відображена в р. 4090 «Виправлення помилок» Звіту про власний капітал за 2015 рік.
		При цьому, згідно з даними бухгалтерського обліку позивача за 2016 рік, оборотна відомість по рахунку 38 «Резерв сумнівних боргів», містить дані про сальдо на початок періоду 01.01.2016 у сумі 49045312,37 грн., тобто у сумі розрахованій з урахуванням показника сформованого резерву за 2015 рік в розмірі 44503289,23 грн. (в т.ч. 8081,8 тис. грн.). Також з врахуванням даного показника відображено і сальдо резерву на кінець періоду 31.12.2016р.
		Відповідач вважає, що згідно з п. 7 П(С)БО 10 «Дебіторська заборгованість» поточна дебіторська заборгованість, яка є фінансовим активом (крім придбаної заборгованості та заборгованості, призначеної для продажу), включається до підсумку балансу за чистою реалізаційною вартістю. Для визначення чистої реалізаційної вартості на дату балансу обчислюється величина резерву сумнівних боргів. Ця вимога здійснюється через створення резерву сумнівних боргів, який в обліку нараховується за кредитом контрактивного рахунка 38. Суми резерву відносяться на витрати звітного періоду, що зменшує його фінансовий результат. Таким чином, відображення в балансі дебіторської заборгованості не за чистою вартістю реалізації, а по історичній вартості є порушенням стандарту.
		Подання даних, отриманих при веденні обліку з порушенням вимог стандарту, є помилкою. Виправлення помилок, які вплинули на показник нерозподіленого прибутку, здійснюється відповідно до приписів п. 4 П(С)БО 6 «Виправлення помилок і зміни у фінансових звітах»: для усунення помилки потрібно відкоригувати сальдо нерозподіленого прибутку на початок року. Але, якщо КП «ХТМ» відкориговано суму резерву за декілька періодів, то сума такого коригування повинна визначатися за всі періоди, у яких були виявлені помилки. Ніяких обмежень щодо глибини ретроспективного перерахунку П(С)БО 6 не містить. Таким чином, для виправлення помилки, резерв сумнівного боргу повинен обчислюватися по всім попереднім періодам, коли таке нарахування було необхідно. Потім кумулятивно визначається загальну суму впливу помилки на показник нерозподіленого прибутку на початок того звітного періоду, в якому була виявлена помилка. При цьому, відповідно до п. 5 П(С)БО 6 - виправлення помилок які відносяться до попередніх періодів, вимагає повторного відображення відповідної порівняльної інформації у фінансовій звітності. Відповідно до п. 8 П(С)БО 6, наслідки зміни облікових оцінок слід включати до звіту про фінансові результати в тому періоді, в якому відбулася зміна, а також в наступних періодах, якщо зміна впливає на ці періоди. КП «ХТМ» помилку згідно бухгалтерської довідки за квітень 2014 р. було виправлено лише шляхом коригування р. 1420 балансу «Нерозподілений прибуток (непокритий збуток)» станом на 01.01.2015 р. При цьому показники звітності попередніх періодів не виправлялися. Тобто сума резерву в попередніх періодах не формувалась.
		Таким чином, на думку відповідача, у 2015 році фактично фінансовий результат позивача до оподаткування по даній операції повинен збільшитися на 16 395 739,04 грн. (44 503 289,23 - 25 556 679,64 - 2 550 870,55). Коригування, здійснені підприємством на підставі бухгалтерської довідки проведені з порушенням норм П(С)БО 10 «Дебіторська заборгованість» та П(С)БО 6 «Виправлення помилок і зміни у фінансових звітах». Враховуючи наведене, відповідач підтримує висновки перевірки про порушення позивачем пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134, пп. 139.2.1 п. 139.2 ст. 139 Податкового кодексу України в результаті якого було занижено суму різниць, які збільшують фінансовий результат до оподаткування по рядку 2.1.2 додатку РІ до декларації за рік у розмірі 8 081 784 грн.
		Суд, оцінюючи зібрані у справі докази і пояснення сторін, приходить до наступних висновків. 
		Відповідачем в ході проведення перевірки зроблені висновки про порушення позивачем правил податкового обліку резерву сумнівних боргів за періоди 2015, 2016 років. В цей період податковий облік зазначених господарських операцій регулювався нормами пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 та п.п.139.2.1 ст.139 Податкового кодексу України.
		Так, згідно п.п.134.1.1. ст. 134 ПК України, об'єктом оподаткування податком на прибуток є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього розділу. Відповідно до пп. 139.2.1 п. 139.2 ст. 139 Кодексу, фінансовий результат до оподаткування збільшується: на суму витрат на формування резерву сумнівних боргів відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності; на суму витрат від списання дебіторської заборгованості, яка не відповідає ознакам, визначеним пп. 14.1.11 цього Кодексу, понад суму резерву сумнівних боргів.
		Фінансовий результат до оподаткування зменшується на суму коригування (зменшення) резерву сумнівних боргів, на яку збільшився фінансовий результат до оподаткування відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності (пп. 139.2.2 п. 139.2 ст. 139 Кодексу).
		Методологічні засади формування у бухгалтерському обліку інформації про дебіторську заборгованість та її розкриття у фінансовій звітності визначає Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 10 «Дебіторська заборгованість», затверджений наказом Міністерства фінансів України від 08.10.1999 № 237.
		Відповідно до п.5 Положення, дебіторська заборгованість визнається активом,  якщо існує ймовірність отримання підприємством майбутніх економічних вигод та може бути достовірно визначена її сума. Згідно п.6 Положення, поточна  дебіторська заборгованість за продукцію, товари,  роботи,  послуги  визнається  активом одночасно з визнанням доходу від реалізації продукції, товарів, робіт і послуг та оцінюється за первісною  вартістю.  У  разі  відстрочення  платежу за продукцію, товари,  роботи,  послуги  з  утворенням  від  цього  різниці  між справедливою  вартістю  дебіторської заборгованості та номінальною сумою  грошових  коштів  та/  або  їх  еквівалентів, що підлягають отриманню  за  продукцію,  товари,  роботи,  послуги, така різниця визнається  дебіторською  заборгованістю  за нарахованими доходами (процентами)  у  періоді  її  нарахування.  
		Згідно п.п.7,8  Положення, поточна  дебіторська  заборгованість,  яка  є  фінансовим активом   (крім   придбаної   заборгованості   та  заборгованості, призначеної  для  продажу),  включається  до  підсумку  балансу за чистою реалізаційною вартістю. Для визначення чистої реалізаційної вартості  на  дату балансу обчислюється величина резерву сумнівних боргів. Величина резерву сумнівних боргів визначається за одним із методів: застосування абсолютної суми сумнівної заборгованості;  застосування коефіцієнта сумнівності. За    методом    застосування   абсолютної   суми   сумнівної заборгованості  величина  резерву визначається на підставі аналізу платоспроможності окремих дебіторів.
		Позивач надав суду витяг з Наказу № 2 про облікову політику підприємства, відповідно до якого резерв сумнівних боргів  з дебіторської заборгованості юридичних  осіб за теплову енергію формується із застосуванням абсолютної суми  сумнівної заборгованості на підставі аналізу  платоспроможності окремих  дебіторів. Заборгованість вважається  сумнівною  та  потребує  нарахування  резерву  на  підставі  рішень   суду  про  стягнення  з  боржника  заборгованості  за  теплову  енергію  або  документів,  які  свідчать  про  порушення  судом  справи  про  банкрутство  підприємства-боржника.  На  підставі  цієї  інформації  погашення  заборгованості  є  сумнівним.  Величина  сумнівних  боргів  по  підприємству-боржнику  визначається  у  сумі  основного  боргу,  визначеної  у  рішенні  суду  про  стягнення  заборгованості  або  на  дату  відкриття  ліквідаційної  процедури  у  сумі,  що  включена  до  реєстру  вимог  кредиторів  у  порядку  ст.  51  Закону  України  «Про  відновлення  платоспроможності  боржника  або  визнання  його  банкрутом». При сплаті боржником заборгованості за рішенням суду або при затвердженні судом ухвали про розстрочку виконання рішення суду, резерв зменшується на суму сплаченого боргу або на суму  розстроченого виконання рішення суду. Резерв сумнівних боргів з дебіторської заборгованості    фізичних  осіб   за теплову  енергію  визначається  на  основі  класифікації  дебіторської  заборгованості  за  термінами  непогашення  з  установленням  коефіцієнтів  сумнівності  згідно  п.9   П(С)БО 10   "Дебіторська  заборгованість".
		В ході судового розгляду представник відповідача на уточнююче запитання представника позивача пояснила, що даний наказ не суперечить чинному законодавству України і відтак може бути застосований для цілей ведення бухгалтерського обліку позивача. 
		Згідно ч.4 ст. 70 Кодексу адміністративного судочинства України,  обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.
		Застосовуючи норми пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 і п.п.139.2.1 ст.139 Податкового кодексу України, П(С)БО 10 "Дебіторська  заборгованість", а також положення Наказу № 2 про облікову політику по підприємству позивача в сукупності,  суд приходить до висновку про те, що допустимими доказами, що підтверджують наявність та розмір резерву сумнівних боргів, який мав формувати позивач протягом 2015 року, є судові рішення, які набули чинність в 2015 році. 
		Позивач надав до суду перелік судових рішень, що набули чинність в 2015 році, на загальну суму 8313954,78 грн. Відповідач, стверджуючи про необхідність формування позивачем резерву сумнівних боргів за 2015 рік на суму 16395739,04 грн. не надав доказів існування рішень суду про стягнення на користь позивача з його дебіторів сум заборгованості на означену суму. 
		За таких обставин, заперечення відповідача в цій частині суд вважає необґрунтованими, а позовні вимоги - такими, що підтверджуються матеріалами справи та відповідають нормам чинного законодавства України. 
		Згідно з вимогами ч.2 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
		Відповідачем не доведено факт порушення позивачем норм податкового законодавства при формуванні податкового кредиту по взаємовідносинах з вищезазначеними контрагентами.
		Статтею 19 Конституції України передбачено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.    
		Відповідно до ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).
		За приписами ч.1 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 КАС України.
		Відповідач як суб'єкт владних повноважень не довів належним чином правомірності податкових повідомлень-рішень Харківського управління Офісу великих платників податків ДФС України від 08.06.2017 року №0000295016, №0000235016, №0000245016, №0000255016.
		Відповідно до п.10.2 Постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України "Про судове рішення в адміністративній справі" №7 від 20.05.2013 року за своєю суттю правовий акт управління - це державно-владне волевиявлення, що містить управлінське рішення із приписом, адресованим іншим суб'єктам права. Визнаючи акт протиправним, суд констатує відсутність у ньому цих сутнісних рис та його нездатність регулювати суспільні відносини. Разом із тим, з метою захисту прав та інтересів суб'єкта права суд встановлює правові наслідки протиправності акту, а саме його скасування.
		Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку про те, що позовні вимоги підлягають задоволенню.      
		Судові витрати підлягають розподілу відповідно до приписів ст.94 Кодексу адміністративного судочинства України.
		Керуючись ст.ст. 17, 50, 160-163, 167, 185, 186 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
		 
		П О С Т А Н О В И В:
		Адміністративний позов Комунального підприємства "Харківські теплові мережі" до Харківського управління Офісу великих платників податків ДФС України про скасування податкових повідомлень - рішень - задовольнити.
		Скасувати податкові повідомлення - рішення Харківського управління Офісу великих платників податків ДФС України від 08.06.2017 року №0000295016, №0000235016, №0000245016, №0000255016.
		Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Харківського управління Офісу великих платників податків ДФС України (код 39440996, вул. Благовіщенська, буд. 30, м. Харків, 61052) на користь Комунального підприємства "Харківські теплові мережі" (вул. Мефодіївська, буд. 11, м. Харків, 61037, код ЄДРПОУ 31557119) судовий збір у сумі 2428,64 (дві тисячі чотириста двадцять вісім) грн. 64 коп..
		Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду.
		Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення протягом десяти днів з дня її проголошення, у разі застосування судом частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом  десяти днів з дня отримання копії постанови.
		Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 Кодексу адміністративного судочинства України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
		Постанова або ухвала суду першої інстанції, якщо інше не встановлено цим Кодексом, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано.
		У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо воно не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
		Постанова у повному обсязі виготовлена 18.12.2017 року.
		 
		          Суддя                                                                                      Біленський О.О.

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...