Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 914/2404/17 : не визначено.
Надіслано для оприлюднення: 18.12.2017. Зареєстровано: 19.12.2017. Забезпечено надання загального доступу: 21.12.2017.
Дата набрання законної сили: 28.12.2017
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
		 
		79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128
		 
		РІШЕННЯ
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		14.12.2017р.          Справа № 914/2404/17 
		 
		За позовом:Приватного підприємства «Квітка Полонини», Львівська обл.,  м. Трускавець до відповідача:Трускавецької міської ради, Львівська обл., м. Трускавецьпро:визнання недійсним і незаконним п. 1.1. рішення Трускавецької міської ради №510 від 25.04.2013р., визнання недійсним п. 1.5. договору купівлі-продажу земельної ділянки від 10.12.2014р.  Суддя  Крупник Р.В. Секретар  Палюх Г.І.Представники сторін:від позивача:ОСОБА_1  представник (довіреність б/н від 10.11.2017р.)від відповідача:ОСОБА_2  представник (довіреність №18-132/1 від 29.12.2016р.)
		Учасникам судового розгляду роз'яснено права та обов'язки, передбачені ст.ст. 20, 22 ГПК України. Заяв про відвід судді та здійснення технічної фіксації процесу не надходило.
		СУТЬ СПОРУ:
		22.11.2017р. на розгляд Господарського суду Львівської області надійшла позовна заяви ПП «Квітка Полонини» (Позивач) до Трускавецької міської ради (Відповідач) про визнання недійсним частини ухвали та частини договору.
		Ухвалою суду від 24.11.2017р. порушено провадження у справі та призначено розгляд справи на 11.12.2017р. В судовому засіданні 11.12.2017р. оголошено перерву до 14.12.2017р.
		Представник позивача в судове засідання зявився, позовні вимоги підтримав, просив їх задоволити повністю з підстав зазначених в позовній заяві та доповненнях до позову.
		В засіданні зазначив, що пунктом 1 рішення Трускавецької міської ради №510 від 25.04.2013р. вирішено затвердити технічну документацію із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право на земельну ділянку ПП «Квітка Полонини» для обслуговування дієтичної їдальні, площею 0,2502 га., бульвар Торосевича, 8, кадастровий №46115000006:01:005:0037 (категорія земель  землі житлової та громадської забудови). Відповідно до п.1.1 вказаного Рішення вирішено накласти обтяження щодо використання частини земельної ділянки: - заборонити проведення робіт по забудові та встановлення тимчасових споруд на земельній ділянці площею 0,0545 га. зі сторони, що примикає до межі першої зони (зони суворого режиму) округу санітарної охорони. 10.12.2014р. між сторонами у справі укладено Договір купівлі-продажу земельної ділянки в п.1.5 котрого відображено відомості про обтяження земельної ділянки, а саме встановлення зони особливого режиму забудови.
		Як зазначив представник, позивач, бажаючи здійснювати реконструкцію належної йому нежитлової будівлі звернувся 06.10.2017р. до Управління містобудування, архітектури та землекористування Трускавецької міської ради із заявою про надання містобудівних умов та обмежень. Проте листом №134 від 10.10.2017р. позивачу відмовлено в наданні цих умов та обмежень з посиланням на наявність встановленої заборони на проведення робіт по забудові та встановленню тимчасових споруд на частині земельної ділянки площею 0,0545га.
		На думку позивача та його представника, встановлення відповідачем заборони на проведення робіт суперечить положенню ст.41 Конституції України та ст.321 ЦК України, які визначають, що особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і порядку встановлених законом. Водночас, чинним законодавством України не передбачено жодних обмежень на спірну земельну ділянку, а тому дії відповідача є незаконними. Крім цього, відповідач не вправі встановлювати обмеження на земельну ділянку, оскільки згідно ст.111 ЗК України вказане є компетенцією органу державної влади, а не органу місцевого самоврядування. Також встановлення відповідачем зони особливого режиму забудови прямо суперечить положенням ст.115 ЗК України, котра передбачає, що така зона особливого режиму створюється навколо військових обєктів Збройних Сил України. З вказаних підстав позивач просить визнати недійсним п.1.1 Рішення Трускавецької міської ради №510 від 25.04.2013р., а також визнати недійсним п.1.5 Договору купівлі-продажу, оскільки такий є похідним від оскаржуваного рішення.
		Представник відповідача в судове засідання 14.12.2017р. зявився, проти позовних вимог заперечив, просив відмовити в їх задоволенні з підстав зазначених у відзиві на позов.
		В засіданні зазначив, що земельна ділянка площею 0,2502 га., бульвар Торосевича, 8 в м. Трускавці (кадастровий №46115000006:01:005:0037) примикає до межі першої санітарної зони (зони суворого режиму) округу санітарної охорони мінеральних вод, що підтверджується поєднаним планом існуючих і відкоригованих зон санітарної охорони Трускавецького родовища мінеральних вод і курорту та викопіюванням з генерального плану м. Трускавця з нанесеною лінією межі 1-ї санітарної зони. У звязку з вказаним Трускавецька міська рада прийняла рішення №510 від 25.04.2013р., яким наклала обмеження щодо використання земельної ділянки по бульварі Торосевича, 8 у м. Трускавці. На думку представника, дії відповідача із накладення обмеження відповідають вимогам ст.ст.7, 39, 40 ЗУ «Про природно-заповідний фонд» та ст.ст.12, 28, 31 ЗУ «Про курорти». Крім цього, у відзиві на позов, відповідач просить застосувати позовну давність щодо визнання недійсним та незаконним п.1.1 Рішення Трускавецької міської ради №510 від 25.04.2013р.
		Заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно зясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, обєктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд
		ВСТАНОВИВ:
		Приватне підприємство «Квітка Полонини» на підставі нотаріально-посвідченого Договору купівлі-продажу нежитлової будівлі від 04.03.2008р. являється власником нежитлової будівлі дієтичної їдальні площею 1215,5 кв.м., розташованої на бульварі Торосевича, 8 в м. Трускавці Львівської області. Право власності на вказану будівлю зареєстроване за позивачем, що підтверджується Витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно №17986863 від 05.03.2008р.
		25.04.2013р. Трускавецькою міською радою прийняте Рішення №510 «Про продаж земельних ділянок» (далі  Рішення №510) згідно п.1 котрого міська рада вирішила затвердити технічну документацію із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право на земельну ділянку (з інвентаризації для подальшого продажу у власність) ПП «Квітка Полонини» для обслуговування дієтичної їдальні, площею 0,2502га, бульвар Торосевича, 8, кадастровий №4611500000:01:005:0037 (категорія земель  землі житлової та громадської забудови).
		Відповідно до п.1.1 Рішення №510, міська рада вирішила накласти обтяження щодо використання частини земельної ділянки: - заборонити проведення робіт по забудові та встановлення тимчасових споруд на земельній ділянці площею 0,0545га., зі сторони, що примикає до межі першої зони (зони суворого режиму) округу санітарної охорони.
		10.12.2014р. між позивачем та відповідачем укладено Договір купівлі-продажу земельної ділянки, відповідно до п.1.1 котрого продавець (відповідач) продав, а покупець (позивач) купив земельну ділянку загальною площею 0,2502га, кадастровий №4611500000:01:005:0037, розміщену на території Трускавецької міської ради за адресою: Львівська обл., м. Трускавець, бульвар Торосевича, 8, відповідно до плану земельної ділянки.
		Як зазначено в п.1.4 Договору, земельна ділянка, що є обєктом продажу за цим договором, належить до категорії земель житлової та громадської забудови, цільове призначення земельної ділянки  для будівництва та обслуговування обєктів туристичної інфраструктури та закладів громадського харчування.
		Відповідно до п.1.5 Договору, відомості про обмеження у використанні земельної ділянки, яка є предметом цього договору, встановлені Порядком ведення Державного земельного кадастру, затвердженого Постановою КМУ від 17.10.2012р. №1051, відповідно до Витягу з державного земельного кадастру про земельну ділянку за №НВ-4601794912014 сформованого та виданого 05.12.2014р. державним кадастровим реєстратором управління Держземагенства у Дрогобицькому районі Львівської області ОСОБА_3, зареєстровані, а саме  вид обмеження у використанні земельної ділянки  зона особливого режиму забудови, площа  0,0545га, строк дії обмеження  безстроково та відповідно до п.1.1 Рішення Трускавецької міської ради Львівської області №510 від 25.04.2013р. «Про продаж земельних ділянок» накладено обмеження щодо використання частини земельної ділянки  «заборонити проведення робіт по забудові та встановлення тимчасових споруд на земельній ділянці площею 0,0545га, зі сторони, що примикає до межі першої зони (зони суворого режиму) округу санітарної охорони».
		Як вбачається з матеріалів справи, право власності на земельну ділянку позивач зареєстрував в Єдиному державному реєстрі, що підтверджується Витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності №98045074 від 21.09.2017р.
		Судом встановлено, що 06.10.2017р. позивач звернувся до Управління містобудування, архітектури та землекористування Трускавецької міської ради з заявою щодо надання містобудівних умов та обмежень на реконструкцію (реставрацію) обєкта будівництва «Реконструкція нежитлової будівлі під заклад громадського харчування, торгівлі та готельного комплексу за адресою м. Трускавець бульвар Торосевича, 8».
		Листом №134 від 10.10.2017р. Управління містобудування відмовило позивачу в наданні містобудівних умов та обмежень у звязку з забудовою частини земельної ділянки площею 0,0545га, яка має безстрокові обмеження щодо її використання, а саме зону особливого режиму забудови.
		Встановивши наведені обставини справи, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню повністю з огляду на наступне.
		Відповідно до ст.1 ЗК України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. 
		За змістом ст.4 ЗК України завданням земельного законодавства є регулювання земельних відносин з метою забезпечення права на землю громадян, юридичних осіб, територіальних громад та держави, раціонального використання та охорони земель.
		Земельне законодавство базується, зокрема, на принципах невтручання держави в здійснення громадянами, юридичними особами та територіальними громадами своїх прав щодо володіння, користування і розпорядження землею, крім випадків, передбачених законом, а також забезпечення гарантій прав на землю  (ст.5 ЗК України).
		Однією із гарантій прав на землю, виступає непорушність права власності, передбачена статтею 321 ЦК України. За змістом вказаної статті право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.
		Як вбачається з матеріалів справи, предметом спору являється визнання частково недійсним рішення Трускавецької міської ради №510, котрим було встановлено обмеження щодо користування частиною земельної ділянки, а також визнання недійсним умови договору в котрому ці обмеження були відтворені. Підставою позовних вимог являється порушення відповідачем порядку встановлення обмеження, а також відсутність правових підстав для такого встановлення.
		Положеннями ст.110 ЗК України (в редакції станом на момент прийняття оскаржуваного рішення) на використання власником земельної ділянки або її частини може бути встановлено обмеження. Право власності на земельну ділянку може бути обтяжено правами інших осіб. Перехід права власності на земельну ділянку не припиняє встановлених обмежень, обтяжень.
		За змістом ст.111 ЗК України, обтяження прав на земельну ділянку встановлюється законом або актом уповноваженого на це органу державної влади, посадової особи, або договором шляхом встановлення заборони на користування та/або розпорядження, у тому числі шляхом її відчуження. Законом, прийнятими відповідно до нього нормативно-правовими актами, договором, рішенням суду можуть бути встановлені такі обмеження у використанні земель, зокрема, заборона на провадження окремих видів діяльності.
		Як встановлено судом, відповідно до п.1.1 Рішення №510 Трускавецька міська рада вирішила накласти обтяження щодо використання частини земельної ділянки: - заборонити проведення робіт по забудові та встановлення тимчасових споруд на земельній ділянці площею 0,0545га., зі сторони, що примикає до межі першої зони (зони суворого режиму) округу санітарної охорони.
		В першу чергу суд звертає увагу на той факт, що пунктом 1.1 Рішення №510 Трускавецька міська рада встановила не обтяження (як це зазначено в оскаржуваному рішенні), а встановила обмеження у використанні земельної ділянки, оскільки за змістом абз.2 ч.1 ст.110 ЗК України встановлення обтяження має місце лише у випадку коли земельна ділянка обтяжується правами інших осіб. В даній справі спірна земельна ділянка правами третіх осіб не обтяжувалася, а було встановлено лише заборону на вчинення певних дій.
		Враховуючи те, що Трускавецькою міською радою було встановлено обмеження у користуванні земельною ділянкою, суд погоджується з доводами позивача, що оскаржуване рішення міська рада прийняла з порушенням порядку встановлення таких обмежень.
		Зокрема, за змістом ч.2 ст.111 ЗК України обмеження у використанні земель (на відміну від обтяжень) може бути встановлено лише законом, прийнятими відповідно до нього нормативно-правовими актами, договором або рішенням суду. Натомість оскаржуване рішення являється актом індивідуальної дії відповідача, не підпадає під жодну із наведених підстав, а тому міська рада не вправі була ним встановлювати жодних обмежень у використанні спірної земельної ділянки. 
		З приводу укладеного між сторонами Договору купівлі-продажу земельної ділянки, то в п.1.5 вказаного договору сторони не встановлювали обмежень у використанні земельної ділянки, а лише констатували наявність цих обмежень, які були зареєстровані в Державному земельному кадастрі на підставі оскаржуваного Рішення №510.
		Крім цього, як вже зазначалося, відповідно до ст.321 ЦК України встановлення обмежень може відбуватися лише на підставі й у межах закону.
		Як вбачається із відзиву на позовну заяву, як на правові підстави для встановлення обмежень відповідач покликається на положення ст.ст.12, 28, 31 ЗУ «Про курорти» та ст.ст.7, 39, 40 ЗУ «Про природно-заповідний фонд».
		Разом з тим, суд вважає покликання відповідача на наведені законодавчі положення безпідставним, оскільки, як вбачається із Висновку Управління містобудування, архітектури та землекористування №70-з від 30.11.2012р. про обмеження та сервітути по земельній ділянці в м. Трускавець, бульвар Торосевича, 8, що готується для продажу ПП «Квітка Полонини» у відповідності до «Уточнення розрахунку координат розпізнавальних межових знаків 1-ї зони санітарної охорони курорту Трускавець», розробленого ДП ДІПМ «Містопроект» (обєкт №274-2012) вказана земельна ділянка знаходиться поза межами 1-ї санітарної зони охорони мінеральних джерел курорту Трускавець.
		Згідно наявної в матеріалах справи Довідки про кількісні характеристики земельної ділянки (форми 6-зем) №01-349 від 12.10.2011р., спірна земельна ділянка належить до земель комерційного та іншого призначення. До складу вказаної земельної ділянки не входять землі природоохоронного чи оздоровчого призначення.
		Враховуючи те, що земельна ділянка, яка перебуває у власності позивача не належить до земель природоохоронного чи оздоровчого призначення, тому до спірних відносин не підлягають до застосування положення ЗУ «Про курорти» та ЗУ «Про природно-заповідний фонд».
		Як вже зазначалося, відповідно до п.1.4 Договору купівлі-продажу земельної ділянки, земельна ділянка, що є обєктом продажу за цим договором, належить до категорії земель житлової та громадської забудови, цільове призначення земельної ділянки  для будівництва та обслуговування обєктів туристичної інфраструктури та закладів громадського харчування.
		Згідно ст.38 ЗК України, до земель житлової та громадської забудови належать земельні ділянки в межах населених пунктів, які використовуються для розміщення житлової забудови, громадських будівель і споруд, інших об'єктів загального користування.
		Використання земель житлової та громадської забудови здійснюється відповідно до генерального плану населеного пункту, іншої містобудівної документації, плану земельно-господарського устрою з дотриманням будівельних норм, державних стандартів і норм (ст.39 ЗК України).
		Згідно Висновку Управління містобудування, архітектури та землекористування №70-з від 30.11.2012р., земельна ділянка має наступні обмеження містобудівного характеру:
		- використання ділянки відповідно до цільового призначення, належно утримувати закріплену територію;
		- давати дозвіл на проведення ремонтних робіт загальноміських інженерних мереж, які проходять по території;
		- взаємне розміщення будинків і споруд, благоустрій і озеленення незабудованих територій, реконструкцію, прокладку інженерних мереж, огородження даної території повинно здійснюватися згідно вимог ДБН 360-92х та за погодженням з УМАтаЗ після узгодженого проекту і дозволу на проведення будівельних робіт.
		Як вбачається з вказаного Висновку та інших матеріалів, які є складовою технічної документації із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право на земельну ділянку ПП «Квітка Полонини» жодних обмежень у використанні земельної ділянки не передбачено.
		Таким чином, з огляду на викладене, у відповідача не було законодавчо визначених підстав для прийняття оскаржуваного пункту рішення та встановлення обмежень, які, позбавляють відповідача як права розпоряджатися обєктом нерухомості, що перебуває в його власності, зокрема, здійснювати реконструкцію та перебудову цього обєкту, так і права використовувати земельну ділянку за цільовим призначенням.
		Також заслуговують на увагу доводи позивача, що внаслідок прийнятих відповідачем обмежень було встановлено зону особливого режиму забудови, що суперечить положенням ст.115 ЗК України, яка передбачає, що зони особливого режиму використання земель створюються навколо військових об'єктів Збройних Сил України та інших військових формувань, утворених відповідно до законодавства України, для забезпечення функціонування цих об'єктів, збереження озброєння, військової техніки та іншого військового майна, охорони державного кордону України, а також захисту населення, господарських об'єктів і довкілля від впливу аварійних ситуацій, стихійних лих і пожеж, що можуть виникнути на цих об'єктах.
		Згідно ст.152 ЗК України, власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом, зокрема, визнання угоди недійсною та визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування.
		Статтею 21 ЦК України передбачено, що суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.
		Враховуючи викладене вище, суд вважає позовні вимоги в частині визнання недійсним п.1.1 Рішення №510 обгрунтованими та такими, що підлягають задоволенню повністю.
		У відзиві на позовну заяву відповідач просить застосувати до вимоги про визнання недійсними пункту рішення строк позовної давності та відмовити в позові.
		З цього приводу суд зазначає наступне.
		Відповідно до ст.ст.256, 257 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
		Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (ст.261 ЦК України).
		В даному випадку суд зазначає, що сам по собі факт прийняття відповідачем пункту оскаржуваного рішення ще не порушує прав позивача, оскільки в силу вимог ч.4 ст.111 ЗК України обмеження у використанні земель (крім обмежень, безпосередньо встановлених законом та прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами) підлягають державній реєстрації в Державному земельному кадастрі у порядку, встановленому законом, і є чинними з моменту державної реєстрації.
		Відтак в даній справі порушення прав позивача щодо встановлення обмежень відбулося не з моменту прийняття оскаржуваного рішення, а з моменту реєстрації цього рішення в Державному земельному кадастрі, а тому строк позовної давності необхідно обчислювати з дати реєстрації обмежень. Матеріалами справи підтверджується та обставина, що спірні обмеженні в користуванні земельною ділянкою було зареєстровано в реєстрі лише 05.12.2014р. про що свідчить Витяг з державного земельного кадастру про земельну ділянку за №НВ-4601794912014 від 05.12.2014р. Крім цього, представник відповідача в судовому засіданні підтвердила, що обмеження на підставі Рішенння №510 були зареєстровані безпосередньо перед укладенням договору купівлі-продажу від 10.12.2014р. З огляду на це, трьохрічний строк позовної давності спливає 05.12.2017р. 
		А тому, враховуючи ту обставину, що позивач звернувся з даним позовом до суду 22.11.2017р., ним не було пропущено строк позовної давності.
		Крім цього, позивач звертає увагу суду, що ним не було пропущено строк позовної давності, оскільки про порушення своїх прав він довідався, коли листом №134 від 10.10.2017р. позивачу відмовлено в наданні містобудівних умов та обмежень з посиланням на наявність встановленої заборони на проведення робіт по забудові та встановленню тимчасових споруд на частині земельної ділянки площею 0,0545га.
		З приводу позовної вимоги про визнання недійсним п.1.5 Договору купівлі-продажу земельної ділянки, то така вимога теж підлягає задоволенню, оскільки за умов недійсності обмежень встановлених в Рішенні Трускавецької міської ради №510, відображення цих обмежень сторонами в договорі суперечить положенням ч.1 ст.203 ЦК України.
		Таким чином, позовні вимоги позивачем доведено в передбачений законом спосіб, відповідачем не спростовано, а відтак вони підлягають до задоволення повністю.
		Відповідно до ст.49 ГПК України судовий збір покладається на відповідача.
		Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 4-3, 12, 33, 34, 43, 49, 75, 82-85, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд -
		 
		ВИРІШИВ:
		 
		1. Позов задоволити повністю. 
		2. Визнати незаконним та скасувати п. 1.1. рішення Трускавецької міської ради Львівської області 26 сесії VI демократичного скликання №510 від 25.04.2013р. «Про продаж земельних ділянок».
		3. Визнати недійсним п. 1.5. договору купівлі-продажу земельної ділянки від 10.12.2014р., укладеного між територіальною громадою м. Трускавця в особі Трускавецької міської ради та ПП «Квітка Полонини» та зареєстрованого в реєстрі за №1773.
		4. Стягнути з Трускавецької міської ради (82200, Львівська обл., м. Трускавець, вул. Бориславська, 2; код ЄДРПОУ 26230588) на користь приватного підприємства «Квітка Полонини» (82200, Львівська обл., м. Трускавець, бульвар Торосевича, 8; код ЄДРПОУ 35722104) 3200,00 грн. судового збору.
		5.Наказ видати після набрання рішенням законної сили відповідно до ст. 116 ГПК України.
		6.Рішення набирає законної сили відповідно до ст. 85 ГПК України та може бути оскаржене до Львівського апеляційного господарського суду в порядку і строки, передбачені ст.ст. 91-93 ГПК України.
		 
		В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення. Повний текст рішення складено та підписано 18.12.2017 р.
		 
		 
		 
		Суддя                                                              Крупник Р.В.

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...