Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 910/18117/17 : Господарські справи (до 01.01.2019); Інші спори.
Надіслано для оприлюднення: 19.12.2017. Зареєстровано: 20.12.2017. Забезпечено надання загального доступу: 22.12.2017.

Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		   ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
		РІШЕННЯ
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		14.12.2017Справа №910/18117/17
		За позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Пром Гарант Плюс"доПублічного акціонерного товариства Комерційним банк "Приватбанк"провизнання недійсною додаткової угоди Суддя Грєхова О.А.
		Представники сторін:
		від позивача:Книшенко Е.М. (договір № 336/06-17 від 26.06.2017); від відповідача:Чорна Т.О. (дов. № 8222-К-Н-О від 23.08.2017).
		Обставини справи:
		 
		На розгляд Господарського суду міста Києва були передані позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Пром Гарант Плюс" (далі - позивач) до Публічного акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк" (далі - відповідач) про визнання недійсною додаткової угоди.
		Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивачу стало відомо про існування додаткової угоди від 28.11.2016 до кредитного договору №4Н16095Г від 25.10.2016, однак будь-яких рішень для уповноваження директора ТОВ "Пром Гарант Плюс" на вчинення такої додаткової угоди загальними зборами не приймалося, у зв'язку з чим позивач вказує на наявність правових підстав для визнання відповідної додаткової угоди недійсною внаслідок вчинення її від імені товариства особою з перевищення наданих їй повноважень.
		Ухвалою Господарського суду міста Києва від 19.10.2017 порушено провадження у справі №910/18117/17, розгляд справи призначено на 13.11.2017.
		Ухвалами Господарського суду міста Києва від 13.11.2017 та 04.12.2017 у зв'язку із необхідністю витребування доказів по справі та невиконанням відповідачем вимог суду розгляд справи відкладався до 04.12.2017 та 14.12.2017, відповідно.
		В судове засідання представник позивача з'явився, позовні вимоги підтримав та просив задовольнити їх повністю.
		Представник відповідача в судове засідання з'явився, надав витребувані судом документи, проти позову заперечував.
		В судовому засіданні судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
		Фіксація судового розгляду в судових засіданнях здійснювалася за допомогою технічних засобів.
		Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -
		ВСТАНОВИВ:
		 
		Рішеннями Загальних зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю "Пром Гарант Плюс", оформленими протоколом №20/10-2016 від 20.10.2016, було вирішено для забезпечення діяльності Товариства укласти кредитний договір на суму 4 550 000 000,00 грн., у зв'язку з чим надано директору товариства повноваження на підписання відповідного договору.
		25.10.2016 шляхом використання електронного цифрового підпису (печатки) між Публічним акціонерним товариством Комерційний банк "Приватбанк" (Банк) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Пром Гарант Плюс" (позичальник) було укладено кредитний договір №4П16095Г (надалі - "Кредитний договір"), у відповідності до п.п. 1.1, 1.2 з урахуванням розділу "А. Істотні умови кредитування" якого було визначено, що Банк за наявності вільних коштів зобов'язується надати позичальнику кредит у формі відновлювальної кредитної лінії з лімітом у розмірі 4 550 000 000,00 грн. на фінансування поточної діяльності в обмін на зобов'язання позичальника щодо повернення кредиту, сплати відсотків, винагороди, у визначені цим договором терміни. Термін повернення кредиту - 15.10.2025.
		За змістом п.п. 2.1.1, 2.1.2 Кредитного договору Банк зобов'язався відкрити для обслуговування кредиту рахунки, а саме: позичковий рахунок, рахунок по відсотках та рахунок для сплати винагороди. Надати кредит шляхом перерахування кредитних коштів на підставі розрахункових документів позичальника у межах суми, визначеної у п. 1.1., а також за умови виконання позичальником зобов'язань, передбачених п.п. 2.2.1, 2.2.11.
		У відповідності до п.п. 2.2.1, 2.2.2, 2.2.3 Кредитного договору позичальник зобов'язався використовувати кредит на цілі, зазначені у п. 1.1 цього договору. Сплатити відсотки за користування кредитом відповідно до п.п. 4.1, 4.2, 4.3, 4.4 цього договору. Повернути кредит в строки/терміни, встановлені п.п. 1.2, 2.3.2, 2.2.14.
		Згідно із п.п. 6.1, 6.2 Кредитного договору цей договір в частині п. 4.4 набирає чинності з моменту підписання і скріплення печатками сторін, в інших частинах - з моменту надання позичальником розрахункових документів на використання кредиту в межах зазначених у них сум, і діє в обсязі перерахованих коштів до повного виконання зобов'язань сторонами за цим договором. Договір може бути змінений або розірваний за ініціативою однієї із сторін у встановленому законом і цим договором порядку.
		28.11.2016 шляхом використання електронного цифрового підпису (печатки) між Банком та позичальником було укладено додаткову угоду до Кредитного договору (надалі - "Додаткова угода"), відповідно до якої вирішено змінити п. А.3 розділу "А. Істотні умови кредитування" Кредитного договору та викласти в наступній редакції: "А.3. Термін повного повернення кредиту: 15.10.2017. Цей термін може бути продовжений згідно з п. 1.4.". 
		Листом від 07.09.2017 №Е.65.0.0.0/3-106707 Банк звернувся до позичальника з письмовим повідомленням, відповідного до якого вказував на те, що згідно п.п. А.3, А.8 Кредитного договору термін повернення кредиту становить 15.10.2017, а сплата відсотків за користування кредитом здійснюється щоквартально (в листопаді, лютому, травні, серпні) в період з 25 числа місяця по останній день місяця, однак, у зв'язку із невиконанням позичальником зобов'язання щодо своєчасної сплати відсотків за користування кредитними коштами Банком було прийнято рішення про дострокове розірвання Кредитного договору з 25.09.2017, а тому вказував на обов'язок позичальника погасити заборгованість із повернення тіла кредиту у розмірі 4 524 205 486,50 грн. та сплати відсотків у розмірі 353 433 408,72 грн.
		Спір у справі стосується наявності правових підстав для визнання недійсною Додаткової угоди.
		При цьому, позивачем зазначається про те, що жодних обставин укладення відповідної додаткової угоди йому не було відомо, однак із листа Банку від 07.09.2017 №Е.65.0.0.0/3-106707 останнім здійснювалося посилання не то, що строком повернення кредиту є 15.10.2017, в той час як згідно п. А.3 Кредитного договору було визначено 15.10.2025, а тому встановлюючи відповідні розбіжності при спілкуванні із співробітниками Банку було встановлено, що відповідні зміни до Кредитного договору було внесено на підставі додаткової угоди від 28.11.2016, укладеної шляхом накладення електронного цифрового підпису та електронної печатки між ТОВ "Пром Гарант Плюс" в особі директора Рувінського В.Ю. та Банком.
		В той же час, вказуючи на відсутність будь-яких рішень загальних зборів ТОВ "Пром Гарант Плюс" щодо уповноваження директора такого товариства на вчинення відповідних дій (зміну кінцевої дати повернення кредиту за Кредитним договором) позивачем зазначається про наявність підстав для визнання такої Додаткової угоди недійсною, у зв'язку із її укладення від імені ТОВ "Пром Гарант Плюс" директором з перевищенням наданих йому повноважень. 
		Відповідно до ч. 1 ст. 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1-3, 5 та 6 ст. 203 цього кодексу.
		Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. 
		Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
		Частинами 1-3, 5 та 6 ст. 203 Цивільного кодексу України встановлено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
		Відповідно до ч. 1 ст. 207 Господарського кодексу України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.
		В даному випадку підставою для недійсності Додаткової угоди позивачем визначається перевищення своїх повноважень директором ТОВ "Пром Гарант Плюс" при підписанні такої угоди, оскільки за змістом Статуту ТОВ "Пром Гарант Плюс" підписанню такої угоди мало передувати погодження її укладання Загальними зборами такого товариства.
		Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд приходить до висновку про необхідність задоволення позовних вимог з огляду на наступне.
		Частинами 1, 3 ст. 92 Цивільного кодексу України передбачено, що юридична особа набуває цивільних прав та обов'язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону. Порядок створення органів юридичної особи встановлюється установчими документами та законом. Орган або особа, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, зобов'язана діяти в інтересах юридичної особи, добросовісно і розумно та не перевищувати своїх повноважень.
		Статтею 97 Цивільного кодексу України встановлено, що управління товариством здійснюють його органи. Органами управління товариством є загальні збори його учасників і виконавчий орган, якщо інше не встановлено законом.
		У відповідності до ст. 145 Цивільного кодексу України вищим органом товариства з обмеженою відповідальністю є загальні збори його учасників. У товаристві з обмеженою відповідальністю створюється виконавчий орган (колегіальний або одноособовий), який здійснює поточне керівництво його діяльністю і є підзвітним загальним зборам його учасників. Виконавчий орган товариства може бути обраний також і не зі складу учасників товариства. Компетенція виконавчого органу товариства з обмеженою відповідальністю, порядок ухвалення ним рішень і порядок вчинення дій від імені товариства встановлюються цим Кодексом, іншим законом і статутом товариства. До виключної компетенції загальних зборів учасників товариства з обмеженою відповідальністю належить: визначення основних напрямів діяльності товариства, затвердження його планів і звітів про їх виконання; внесення змін до статуту товариства, зміна розміру його статутного капіталу; створення та відкликання виконавчого органу товариства; визначення форм контролю за діяльністю виконавчого органу, створення та визначення повноважень відповідних контрольних органів; затвердження річних звітів та бухгалтерських балансів, розподіл прибутку та збитків товариства; вирішення питання про придбання товариством частки учасника; виключення учасника із товариства; прийняття рішення про ліквідацію товариства, призначення ліквідаційної комісії, затвердження ліквідаційного балансу. Статутом товариства і законом до виключної компетенції загальних зборів може бути також віднесене вирішення інших питань. Питання, віднесені до виключної компетенції загальних зборів учасників товариства, не можуть бути передані ними для вирішення виконавчому органу товариства. 
		У відповідності до п.п. л) п. 7.4 Статуту ТОВ "Пром Гарант Плюс", затвердженого рішенням загальних зборів учасників ТОВ "Пром Гарант Плюс" від 20.09.2016, оформлених протоколом №20/09-1, (надалі - "Статут") до виключної компетенції загальних зборів учасників належить, зокрема, прийняття рішень щодо укладення правочинів дарування, зовнішньоекономічних, кредитних, правочинів, які спрямовані на відчуження (придбання) землі, цінних паперів, корпоративних прав, нерухомості та транспортних засобів, передачу (взяття) в оренду землі, передачу майна Товариства у заставу, надання гарантій і порук, незалежно від вартості зазначених правочинів.
		Положеннями п.п. в), г) п. 8.3 Статуту встановлено, що директор має повноваження, зокрема: розпоряджатися майном і грошовими коштами Товариства, укладати договори, укладати інші правочини, у межах повноважень, встановлених законодавством України та цим Статутом; укладати правочини дарування, зовнішньоекономічні, кредитні, правочини, які спрямовані на відчуження (придбання) землі, цінних паперів, корпоративних прав, нерухомості та транспортних засобів, передачу (взяття) в оренду (суборенду) землі, нерухомості, транспортних засобів, передачу майна Товариства у заставу, надання гарантій і порук, незалежно від вартості зазначених правочинів, лише після прийняття відповідних рішень Загальними зборами учасників Товариства.
		З огляду на викладені положення вбачається, що прийняття рішення про укладення кредитних правочинів належить до виключної компетенції загальних зборів учасників ТОВ "Пром Гарант Плюс", а тому вчинення директором такого товариства відповідного кредитного договору може мати місце не інакше як за наявності відповідно рішення вищого органу управління товариством, що і було реалізовано в даному випадку при вчиненні Кредитного договору шляхом прийняття загальними зборами учасників ТОВ "Пром Гарант Плюс" рішень про укладення кредитного договору на суму 4 550 000 000,00 грн. та уповноваження директора такого товариства на підписання відповідного договору, оформлених протоколом №20/10-2016 від 20.10.2016.
		При цьому, слід зазначити, що за своєю правовою природою рішення загальних зборів учасників господарського товариства є актом, що зумовлює настання певних правових наслідків, спрямованих на регулювання господарських відносин, і має обов'язковий характер для суб'єктів цих відносин та вичерпує свою силу з його виконанням.
		Отже, враховуючи, що в даному випадку оформлені протоколом №20/10-2016 від 20.10.2016 рішення загальних зборів учасників ТОВ "Пром Гарант Плюс", в частині, що стосується укладення Кредитного договору, містили виключно вказівку на укладення кредитного договору на суму 4 550 000 000,00 грн. та доручення директору підписати його, то з вчиненням між сторонами Кредитного договору його дія, зокрема, в частині визначених обов'язків директора ТОВ "Пром Гарант Плюс" є вичерпаною.
		В аспекті наведеного слід звернути увагу на те, що в силу приписів ст.ст. 6, 626, 627, 628, 638 Цивільного кодексу України договір є вчиненим з моменту досягнення сторонами згоди щодо всіх його істотних умов, визначених в т.ч. на розсуд сторін.  
		В даному випадку в положеннях Кредитного договору сторонами було визначено, що його істотними умовами є, зокрема, умови про вид кредиту, його суму, термін повернення та відсоткову ставку за користування кредитними коштами.
		Таким чином, з досягненням згоди щодо всіх істотних умов, в т.ч. щодо терміну повернення кредиту, і слід пов'язувати в даному випадку момент вчинення Кредитного договору, а відтак, і вичерпання рішенням загальних зборів учасників ТОВ "Пром Гарант Плюс", оформленим протоколом №20/10-2016 від 20.10.2016, своєї дії.
		З огляду на викладене вбачається, що послідуюча зміна будь-якої із істотних умов Кредитного договору, в т.ч. терміну повернення кредиту, могла бути здійсненна не інакше як за відповідним (новим) рішенням загальних зборів учасників ТОВ "Пром Гарант Плюс", адже Статутом не передбачено повноважень директора на зміну істотних умов правочинів, укладення яких віднесено до виключних повноважень вищого органу управління товариством - загальних зборів учасників, в т.ч. шляхом укладення додаткових угод до них. 
		Наведене узгоджується з диспозицією положень ст. 145 Цивільного кодексу України, яка полягає у тому, що одне і те ж питання не може бути віднесено до компетенції різних органів, адже віднесення п. 7.4 Статуту до виключної компетенції загальних зборів учасників ТОВ "Пром Гарант Плюс" вирішення питання про укладення кредитних правочинів виключає існування у директора (виконавчого органу) таких повноважень взагалі.
		Таким чином, на момент укладення як Кредитного договору, так і Додаткової угоди статутними документами ТОВ "Пром Гарант Плюс", з метою гарантії захисту майнових прав учасників товариства, було вирішено, що питання розпорядження майном та коштами такого товариства шляхом укладення кредитних договорів належить до виключної компетенції загальних зборів учасників.
		Отже, укладення Додаткової угоди могло бути здійснено директором ТОВ "Пром Гарант Плюс" не інакше як за наслідками прийняття загальними зборами учасників такого товариства відповідного рішення про зміну істотної умови Кредитного договору та надання відповідних повноважень директору на укладення додаткової угоди для цього.
		В той же час, доказів прийняття будь-яких рішень загальними зборами учасників ТОВ "Пром Гарант Плюс" щодо уповноваження директора на вчинення Додаткової угоди щодо внесення змін до істотних умов Кредитного договору, зокрема, в частині зміни терміну повернення кредиту, матеріали справи не містять, а позивачем заперечується факт його прийняття.
		З огляду на викладені обставини вбачається, що при укладені Додаткової угоди директором ТОВ "Пром Гарант Плюс" було перевищено визначені законодавством та Статутом його повноваження, адже рішення щодо наведеного належало до виключної компетенції вищого органу товариства - загальних зборів учасників, яким відповідне рішення не приймалося.
		При цьому, питання визначення обсягу повноважень виконавчого органу товариства та добросовісність його дій є внутрішніми взаємовідносинами юридичної особи та її органу, тому сам лише факт учинення виконавчим органом товариства протиправних, недобросовісних дій, перевищення ним своїх повноважень не може слугувати єдиною підставою для визнання недійсними договорів, укладених цим органом від імені юридичної особи з третіми особами.
		Частина 3 статті 92 Цивільного кодексу України встановлює виняток із загального правила щодо визначення правових наслідків вчинення правочину представником із перевищенням повноважень встановлюючи, що для третьої особи, яка уклала з юридичною особою договір, обмеження повноважень щодо представництва юридичної особи, в тому числі й повноважень виконавчого органу товариства, загалом не мають юридичної сили, хоча б відповідні обмеження й існували на момент укладення договору, однак набувають такої сили в тому випадку, якщо саме вона, ця третя особа, вступаючи у відносини з юридичною особою та укладаючи договір, діяла недобросовісно або нерозумно, зокрема, достеменно знала про відсутність у виконавчого органу товариства необхідного обсягу повноважень або повинна була, проявивши принаймні розумну обачність, знати про це.
		Аналогічний правовий висновок викладено у постановах Верховного Суду України №6-62цс16 від 27.04.2016, №6-147цс17 від 13.03.2017, №6-72цс17 від 12.04.2017.
		В даному випадку, із преамбули як Кредитного договору, так і Додаткової угоди вбачається посилання на те, що при вчиненні таких правочинів директор ТОВ "Пром Гарант Плюс" діяв на підставі Статуту.
		Тобто, ПАТ КБ "Приватбанк" було обізнано із положеннями Статуту, а відтак і з наявністю відповідних обмежень повноважень директора ТОВ "Пром Гарант Плюс".
		Більш того, за умовами Кредитного договору відповідачем було взято на себе зобов'язання з відкриття позивачу рахунків для обслуговування кредиту, що у відповідності  до положень Інструкції про порядок відкриття, використання і закриття рахунків у національній та іноземних валютах, затвердженої постановою Правління Національного банку України №492  від 12.11.2003, зумовлювало обов'язок банку з отримання статутних документів позивача.
		Отже, матеріалами справи належним чином підтверджується обізнаність відповідача про встановлені Статутом обмеження повноважень директора ТОВ "Пром Гарант Плюс", що зумовлює настання для банку відповідних правових наслідків вчинення Додаткової угоди директором позивача всупереч визначених Статутом повноважень.
		З огляду на викладене вбачається, що Додаткова угода була вчинена з порушенням приписів ст.ст. 92, 98, 145 Цивільного кодексу України та положень п.п. 7.4, 8.3 Статуту, що згідно ч. 1 ст. 203 та ч. 1 ст. 215 Цивільного кодексу України є підставою для визнання її недійсною.
		За таких обставин, позовні вимоги ТОВ "Пром Гарант Плюс" є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
		У відповідності до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на відповідача.
		Керуючись ст. 43, 32, 33, 34, 43, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд 
		ВИРІШИВ:
		 
		1. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Пром Гарант Плюс" задовольнити повністю.
		2. Визнати недійсною додаткову угоду від 28.11.2016 до кредитного договору №4П16095Г від 25.10.2016, укладену між Товариством з обмеженою відповідальністю "Пром Гарант Плюс" та Публічним акціонерним товариством Комерційним банк "Приватбанк".
		3. Стягнути з Публічного акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк" (01001, м. Київ, вул. Грушевського, 1д; ідентифікаційний код 14360570) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Пром Гарант Плюс" (49051, м. Дніпро, просп. Слобожанський, 40-А; ідентифікаційний код 39726851) судовий збір у розмірі 1 600 (одна тисяча шістсот) грн. 00 коп.
		4. Після набрання рішенням Господарського суду міста Києва законної сили видати відповідний наказ.
		 
		Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом. 
		Повне рішення складено  19.12.2017.
		                
		Суддя                                                                                                          О.А. Грєхова

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...