Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 910/19538/17 : не визначено.
Надіслано для оприлюднення: 19.12.2017. Зареєстровано: 20.12.2017. Забезпечено надання загального доступу: 22.12.2017.

Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		   ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
		РІШЕННЯ
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		12.12.2017Справа №910/19538/17
		За позовом    Приватного підприємства «Укрпалетсистем»
		до                    Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробничо-комерційна фірма 
		                       «Авант»
		третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача 
		                       Товариство з обмеженою відповідальністю «Поділлянафтозбут»
		про                  усунення порушення умов договору
		 
		Суддя Сівакова В.В.
		Представники сторін:
		від позивача           Теницький М.М., довіреність № 63 від 08.09.2017
		від відповідача       не з'явився
		від третьої особи    не з'явився
		 
		СУТЬ СПОРУ:
		 
		На розгляд Господарського суду міста Києва передані вимоги Приватного підприємства «Укрпалетсистем» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробничо-комерційна фірма «Авант» про зобов'язання останнього усунути порушення умов договору оренди № 01/01/17 від 01.01.2017, а саме п. 7.2.3 не передавати третім особам без згоди орендаря об'єкт оренди та всю прилеглу територію.
		Позовні вимоги мотивовані тим, що 01,01.2017 між сторонами укладено договір оренди № 01/01/17 за умовами якого позивач передав в користування обладнання та будівлі для автозаправної станції, в т.ч. магазин площею 22 кв. м., що розташовані за адресою: м. Київ, вул. Академіка Заболотного, 156/1 (літера А) зі строком дії до 01.11.2019. 28.10.2017 на орендований позивачем об'єкт прибули представники ТОВ «Охорона та юридичний захист» для охорони будівель, споруд, приміщень та території, що розташовані за вказаною адресою надавши примірник договору про охорону об'єкта № 07 від 27.10.2017, укладений між ТОВ «Охорона та юридичний захист» та ТОВ «Поділлянафтозбут». Станом на 01.11.2017 договір оренди укладений між сторонами не розірваний та не змінений. Позивач вважає, що відповідач порушив своїми діями п. 7.2.3 договору, який передбачає заборону передавати третім особам без згоди орендаря об'єкт оренди та всю прилеглу територію, передавши об'єкт в оренду третім особам.
		Ухвалою Господарського суду міста Києва від 08.11.2017 порушено провадження у справі № 910/19538/17 та призначено її до розгляду на 21.11.2017.
		Ухвалою Господарського суду міста Києва № 910/19538/17 від 21.11.2017 залучено до участі у справі третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Товариство з обмеженою відповідальністю «Поділлянафтозбут»; розгляд справи відкладено на.12.12.2017.
		Третя особа у поданих 11.12.2017 до відділу діловодства суду поясненнях зазначає, що позивачем не надано жодного доказу на підтвердження факту передачі об'єкта за адресою м. Київ, вул. Заболотного Академіка, 156/1. Наявність договору на надання охоронних послуг не є доказом передачі об'єкту третій особі, тобто ТОВ «Поділлянафтозбут», оскільки сам факт укладення даного договору не підтверджує передачу об'єкта ТОВ «Поділлянафтозбут», а будь-яких інших доказів позивачем суду не надано. Позивач і надалі продовжує орендувати відповідний об'єкт та здійснювати там господарську діяльність.
		Позивачем в судовому засіданні 12.12.2017 позовні вимоги підтримав повністю.
		Відповідач в судове засідання 12.12.2017 не з'явився, письмовий відзив на позовну заяву не подав.
		Відповідач належним чином повідомлений про призначення справи до розгляду в засіданні господарського суду, про час і місце його проведення, оскільки
		Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК України. (п. 3.9.1. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції»). 
		Згідно ст. 64 Господарського процесуального кодексу України ухвала про порушення провадження у справі надсилається сторонам за повідомленою ними господарському суду поштовою адресою. У разі ненадання сторонами інформації щодо їх поштової адреси, ухвала направляється за адресою місцезнаходження сторін, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців.
		У відповідності до ст. 87 Господарського процесуального кодексу України ухвали від 08.11.2017 та від 21.11.2017 було надіслано відповідачу рекомендованою кореспонденцією з повідомленням про вручення на адресу, що зазначена в позовній заяві, а саме: 01021, м. Київ, вул. М.Грушевського, 28/2, офіс 43, яка згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань станом на 08.11.2017 є місцезнаходженням відповідача.
		Проте, конверти разом з ухвалами від 08.11.2017 та від 21.11.2017 було повернуто до суду поштовим відділенням зв'язку без вручення адресату з довідкою форми Ф-20 з позначкою «не знаходиться».
		Стаття 64 Господарського процесуального кодексу України встановлює, що у разі відсутності сторін за адресою місцезнаходження, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців ухвала про порушення провадження у справі вважається врученою їм належним чином.
		 
		У відповідності до п. 3.9.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.
		Суд приходить до висновку, що наявних в матеріалах справи документів достатньо для вирішення справи по суті без участі представника відповідача.
		 
		В судовому засіданні 12.12.2017, відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
		          
		Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представника позивача, Господарський суд міста Києва 
		ВСТАНОВИВ:
		 
		01.01.2017 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Виробничо-комерційна фірма «Авант» (орендодавець, відповідач) та Приватним підприємством «Укрпалетсистем» (орендар, позивач) укладено договір оренди № 01/01/17 (далі - договір).
		Відповідно до п. 1.1 договору орендодавець зобов'язується передати, а орендар прийняти в строкове платне користування обладнання та будівлі для автозаправної станції, в тлом числі приміщення магазину загальною площею 22 кв. м.,  які в цілому складають цілісний майновий комплекс - автозаправочну станцію, що знаходяться за адресою: м. Київ, вул. Академіка Заболотного, 156/1 (літера А) (далі - об'єкт оренди).
		Спір виник внаслідок того, що за твердженням позивача відповідачем порушено умови п. 7.2.3 договору, яка передбачає заборону передавати об'єкт оренди третім особам без згоди орендаря.
		Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача не підлягають задоволенню з наступних підстав.
		Згідно ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
		Відповідно до абзацу 2 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.
		Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
		Згідно з п. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
		Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору.
		Згідно ст. 627 Цивільного кодексу України встановлено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
		Відповідно до ст. 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови, визначені на розсуд сторін і погодженні ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
		Відповідно до ч.1 ст. 763 Цивільного кодексу України договір найму укладається на строк, встановлений договором.
		Згідно з п. 1.2.1 договору він набирає чинності з моменту підписання його уповноваженими представниками сторін скріпленням їх печатками і діє до 01.11.2019.
		Пунктом 7.2.3 договору орендодавець за цим договором взяв на себе обов'язок не передавати третім особам без згоди орендаря об'єкт оренди та всю прилеглу територію.
		Наявність укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю «Поділлянафтозбут» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Охорона та юридичний захист» про охорону будівель, споруд, приміщень та території за адресою: м. Київ, вул. Академіка Заболотного, 156/1 не свідчить про те, що відповідачем порушено умови п. 7.2.3 договору.
		Згідно ст. 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
		Належність доказів - спроможність фактичних даних містити інформацію щодо обставин, що входять до предмета доказування, слугувати аргументами (посилками) у процесі встановлення об'єктивної істини. При цьому питання про належність доказів остаточно вирішується судом.
		Допустимість доказів означає, що у випадках, передбачених нормами матеріального права, певні обставини повинні підтверджуватися певними засобами доказування або певні обставини не можуть підтверджуватися певними засобами доказування.
		Позивачем належних та допустимих доказів того, що відповідачем, як орендодавцем, порушено умови п. 7.2.3 договору та передано об'єкт третім особам, в тому числі ТОВ «Охорона та юридичний захист» не подано.
		Доказів того, що відповідач чинить перешкоди позивачу у користуванні об'єктом оренди також не подано.
		Відповідно до ч. 1 ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
		Згідно з ст. 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. 
		Відповідно до ст. 1 Господарського процесуального кодексу України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів.
		Обов'язок доказування та подання доказів відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України розподіляється між сторонами виходячи з того, хто посилається на певні юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги та заперечення. 
		Це стосується позивача, який мав довести наявність тих обставин, на підставі яких він звернувся до господарського суду з позовними вимогами. 
		З огляду на вищевикладене, позовні вимоги Приватного підприємства «Укрпалетсистем» необґрунтовані та задоволенню не підлягають повністю.
		Витрати по сплаті судового збору, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на позивача.
		Керуючись  ст. ст. 49, 82-85 ГПК України,-
		 
		В И Р І Ш И В:
		 
		В позові відмовити повністю.
		 
		 
		Повне рішення складено 19.12.2017.
		 
		 
		 
		Суддя                                         В.В.Сівакова

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...