Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 683/2843/17 : Адміністративні справи (до 01.01.2019); Справи зі спорів з приводу забезпечення сталого розвитку населених пунктів та землекористування, зокрема зі спорів у сфері:; містобудування; планування і забудови територій; архітектурної діяльності.
Надіслано судом: 20.12.2017. Зареєстровано: 21.12.2017. Забезпечено надання загального доступу: 26.12.2017.
Дата набрання законної сили: 14.12.2017
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		У Х В А Л А 
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		Справа №  683/2843/17 
		Головуючий у 1-й інстанції:  Сагайдак І.М. 
		Суддя-доповідач:  ОСОБА_1 
		14 грудня 2017 року
		м. Вінниця
		Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
		головуючого судді:  Матохнюка Д.Б. 
		суддів:  Боровицького О. А.  Сапальової Т.В. , 
		за участю:
		секретаря судового засідання: Ременяк С.Я.,
		представника позивача: ОСОБА_2,
		розглянувши  у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Мегатекс Індастріал" на ухвалу Старокостянтинівського районного суду Хмельницької області від 10 листопада 2017 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Мегатекс Індастріал" до виконавчого комітету Старокостянтинівської міської ради Хмельницької області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача  Старокостянтинівська міська рада Хмельницької області, про визнання незаконною бездіяльності та зобов'язання підписати акти приймання-передачі закінченої будівництвом каналізаційної мережі, 
		В С Т А Н О В И В :
		у листопаді 2017 року товариство з обмеженою відповідальністю «Мегатекс Індастріал» (ТОВ «Мегатекс Індастріал») звернулось до суду з адміністративним позовом до виконавчого комітету Старокостянтинівської міської ради Хмельницької області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача  Старокостянтинівська міська рада Хмельницької області, в якому просило:
		-визнати незаконною бездіяльність виконавчого комітету Старокостянтинівської міської ради Хмельницької області з приводу не підписання актів приймання-передачі закінченої будівництвом каналізаційної мережі по вулицях Веснянське шосе  Меджибіжська (Горького)  Стуса (Будьонного) у м. Старокостянтинів вартістю 2077128,50 грн. з балансу ТОВ «Мегатекс Індастріал» у комунальну власність територіальної громади м. Старокостянтинів відповідно до договору про пайову участь у розвитку інфраструктури м. Старокостянтинів від 05 травня 2015 року та договору про пайову участь у розвитку інфраструктури м. Старокостянтинів від 16 листопада 2015 року;
		- зобовязати виконавчий комітет Старокостянтинівської міської ради Хмельницької області підписати акти приймання-передачі закінченої будівництвом каналізаційної мережі по вулицях Веснянське шосе  Меджибіжська (Горького)  Стуса (Будьонного) у м. Старокостянтинів вартістю 2077128,50 грн. з балансу ТОВ «Мегатекс Індастріал» у комунальну власність територіальної громади м. Старокостянтинів відповідно до договору про пайову участь у розвитку інфраструктури м. Старокостянтинів від 05 травня 2015 року та договору про пайову участь у розвитку інфраструктури м. Старокостянтинів від 16 листопада 2015 року.
		Ухвалою Старокостянтинівського районного суду Хмельницької області від 10 листопада 2017 року відмовлено у відкритті провадження в адміністративній справі.
		Не погоджуючись з вказаним рішенням позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати вказану ухвалу та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.
		У судовому засіданні представник позивача апеляційну скаргу підтримала та просила її задовольнити.
		Відповідач та третя особа в судове засідання не зявилися, хоча належним чином повідомлялись про дату, час і місце судового засідання.
		Відповідно до ст. 196 КАС України неприбуття у судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.
		Заслухавши суддю доповідача, пояснення представника позивача, перевіривши доводи апеляційної скарги наявними в матеріалах справи письмовими доказами, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, з наступних підстав.
		Приймаючи рішення про відмову у відкритті провадження у адміністративній справі, суд першої інстанції послався на норми ст. 109 КАС України, відповідно до якої суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі, якщо заяву не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.
		Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, з огляду на наступне.
		Відповідно до ч. 1 ст. 6 КАС України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.
		Згідно із ч. 1 ст. 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ. 
		Відповідно до ч. 2 ст. 2 КАС України, до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження. 
		Аналогічна норма міститься в ст. 4 КАС України, згідно якої юрисдикція адміністративних судів поширюється на всі публічно-правові спори, крім спорів, для яких законом встановлений інший порядок судового вирішення.
		Згідно із п. 1 ч. 2 ст. 17 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори фізичних чи юридичних осіб із субєктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.
		Вжитий у цій процесуальній нормі термін "суб'єкт владних повноважень" позначає орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхню посадову чи службову особу, інший суб'єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень (п. 7 ч. 1 ст. 3 КАС України).
		Також, п. 4 ч. 2 ст. 17 КАС України визначено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема спори, що виникають з приводу укладання, виконання, припинення, скасування чи визнання нечинними адміністративних договорів.
		При цьому, згідно із п. 14 ч. 1 ст. 3 КАС України адміністративний договір  це дво- або багатостороння угода, зміст якої складають права та обов'язки сторін, що випливають із владних управлінських функцій суб'єкта владних повноважень, який є однією із сторін угоди.
		Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), відповідно, прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій.
		Крім того, суд звертає увагу на те, що відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом. 
		Європейський суд з прав людини у рішенні Zand v. Austria від 12.10.1978 вказав, що словосполучення "встановлений законом" поширюється не лише на правову основу самого існування "суду", але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. Поняття "суд, встановлений законом" у частині першій статті 6 Конвенції передбачає "усю організаційну структуру судів, включно з (…) питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів (…)". З огляду на це не вважається "судом, встановленим законом" орган, котрий, не маючи юрисдикції, судить осіб на підставі практики, яка не передбачена законом.
		Визначальним принципом здійснення правосуддя в адміністративних судах є принцип офіційного з'ясування всіх обставин у справі і обов'язок суб'єкта владних повноважень доказувати правомірність своїх дій чи рішень, на відміну від визначального принципу цивільного судочинства, який полягає у змагальності сторін. Суд який розглянув справу не віднесену до його юрисдикції, не може вважатись "судом, встановленим законом" у розумінні частини першої статті 6 Конвенції. 
		Так, відповідно до ч. 1 ст. 12 ГПК України господарським судам підвідомчі справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні господарських договорів, у тому числі щодо приватизації майна, та з інших підстав.
		Згідно із ст. 173 Господарського кодексу України (ГК України) господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
		Статтею 174 ГК України визначено, що господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.
		Відповідно до п.15 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання підвідомчості і підсудності справ господарським судам" від 24.10.2011 року №10 господарським судам слід мати на увазі, що не всі договори, укладені суб'єктами владних повноважень, їх посадовими чи службовими особами на реалізацію своїх повноважень, відносяться до адміністративних договорів. Якщо обов'язковим  учасником договору відповідно до законодавства повинен бути суб'єкт владнихповноважень, то такий договір є адміністративним, оскільки суб'єкт владних повноважень у такому випадку діє від імені держави (територіальної громади), в її інтересах чи для забезпечення їх, а не для своїх власних потреб. У разі ж вчинення цивільного правочину між субєктом владних  повноважень  і  суб'єктом господарської діяльності, договірні відносини сторін ґрунтуються на юридичній рівності, вільному  волевиявленні  та  майновій самостійності. Тому до адміністративних договорів не відносяться договори, укладені за правилами Цивільного  та Господарського кодексів України, інших актів цивільного або господарського законодавства.
		Як встановлено з матеріалів справи, в даному випадку правовідносини склалися між сторонами на підставі договорів про пайову участь у розвитку інфраструктури міста Старокостянтинів від 05 травня 2015 року та від 16 листопада 2015 року за своїм характером являються господарськими, виходячи зі змісту ст.ст. 173, 174 ГК України, як такі, що виникли з господарського договору, і відповідно до ст.1 Господарського кодексу Україниє предметом його регулювання.
		Враховуючи наведене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що позовні вимоги ТОВ ТОВ «Мегатекс Індастріал» до виконавчого комітету Старокостянтинівської міської ради Хмельницької області не є публічно-правовим, а ґрунтуються на вимогах господарського законодавства, а відтак підлягають розгляду в порядку господарського судочинства.
		Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність підстав для відкриття провадження у даній справі. 
		Відповідно до ч.1 ст.200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду  без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права. 
		З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції при ухваленні оскаржуваної ухвали вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку та прийняв законне і обґрунтоване рішення, з дотриманням норм матеріального і процесуального права, а тому відсутні підстави для задоволення вимог апеляційної скарги.  
		Керуючись ст.ст. 17, 109, 160, 167, 195, 196, 199, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд 
		У Х В А Л И В :
		апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Мегатекс Індастріал"  залишити без задоволення, а ухвалу Старокостянтинівського районного суду Хмельницької області від 10 листопада 2017 року - без змін.
		Ухвала суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в  касаційному порядку згідно зі ст. 212 КАС України.
		 
		Ухвала суду складена в повному обсязі  19 грудня 2017 року.
		 
		Головуючий  ОСОБА_1    Судді    ОСОБА_3    ОСОБА_4

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...