Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 509/1710/17 : Цивільні справи (до 01.01.2019); Позовне провадження; Спори, що виникають із договорів; Спори, що виникають із договорів позики, кредиту, банківського вкладу.
Надіслано для оприлюднення: 19.12.2017. Зареєстровано: 21.12.2017. Забезпечено надання загального доступу: 26.12.2017.

Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		Справа № 509/1710/17
		ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		      14 грудня 2017 року Овідіопольський районний суд Одеської області у складі : 
		головуючого судді  Гандзій Д.М.
		при секретарі            Задеряка Г.М.
		розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі суду, в смт. Овідіополь, цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки, -
		В С Т А Н О В И В :
		16 травня 2017 року, представник позивачів звернувся до суду з вищезазначеним позовом, в якому просив суд, в рахунок погашення заборгованості відповідачки ОСОБА_1 перед ПАТ «Укрсоцбанк» за договором кредиту № 2008/13-1-08/91 від 29.02.2008 р., укладеного між вказаними сторонами в розмірі 444877,17 грн., яка складається з : суми заборгованості за кредитом - 372306,04 грн., заборгованості за відсотками - 65624,37 грн., інфляційних витрат за кредитом  4879,86 грн., інфляційних витрат за відсотками  2066,90 грн. звернути стягнення на предмет іпотеки : житловий будинок з господарчими будівлями та спорудами, що знаходиться за адресою : Одеська область, Овідіопольський район, с. Мізікевича (Лиманка), ж/м «Совіньйон», вул. Євгеніївська, 10, загальною площею 244,2 кв.м, житловою 80,4 кв.м, що розташований на земельній ділянці за тією ж адресою, площею 0,03 га, яка знаходиться у фактичному користуванні іпотекодавця, шляхом його продажу на прилюдних торгах згідно Закону України «Про виконавче провадження» за початковою ціною реалізації предмету іпотеки, встановленою на рівні 3486443 грн., на підставі оцінки, проведеної субєктом оціночної діяльності ТОВ «Бізнес Ассіст» від 25.10.2017 р. та стягнути з відповідачки на свою користь судовий збір 6673,16 грн., мотивуючи тривалим та злісним невиконанням відповідачкою своїх кредитних зобовязань. 
		Представник позивачів в судове засідання не з`явився, про дату, час та місце судового засідання повідомлявся належним чином, особисто під розписку, причини неявки суду не повідомив, надіславши до суду письмові заяви, в яких повністю підтримав свій позов, просив його задовольнити та слухати справу за його відсутності, не заперечуючи проти ухвалення заочного рішення по справі (а.с. 60,75,78).
		Відповідачка в судове засідання повторно, без поважних причин не з`явилася, про дату, час та місце розгляду справи була повідомлена належним чином, у відповідності до вимог ч. 9 ст. 74, ч. 1 ст. 77 ЦПК України, шляхом розміщенням оголошень у пресі, в офіційних виданнях України «Урядовий кур`єр» та «Одеські вісті», у звязку з неможливістю вручення відповідачці судових повісток з викликом до суду і не проживанням останньої за місцем своєї реєстрації, що підтверджується довідкою ОСОБА_2 України в Одеській області від 17.07.2005 р., довідкою Овідіопольського РВ ГУДМС України в Одеській області № 2568 від 25.07.2017 р. про відсутність реєстрації, а також поштовими повідомленнями, які повернулися до суду з відмітками листоноші «за вказаною адресою не проживає», іншої адреси, ніж тієї, що мається у суду за місцем знаходження іпотечного майна суду не повідомила, а тому вважається повідомленою про дату, час і місце судового розгляду справи належним чином, причини своєї неявки суду не повідомила, заяв про розгляд справи за її відсутності суду не надала (а.с. 64,65,68,70-72,79,143-165,167,168). 
		Згідно з ч. 4 ст. 169 ЦПК України, якщо у суду не має даних про причину неявки відповідача, сповіщеного належним чином, суд вважає можливим розглянути справу на підставі даних, які є в матеріалах справи та зі згоди позивача ухвалити рішення при заочному розгляді справи, що відповідає положенням ст. 224 ЦПК України.  
		  
		Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.
		За загальним правилом  кожна особа має право на захист свого цивільного права лише в разі його порушення, невизнання або оспорювання (ч. 1 ст. 15, ч. 1 ст. 3 ЦПК України).
		Відповідно до ст. 4 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси, у спосіб, визначений законами України
		            Згідно із ст.ст. 10,11 ЦПК України  цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, які як і інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона  повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд сприяє всебічному і повному зясуванню обставин справи та розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Особа, яка бере участь у справі  розпоряджається своїми правами щодо предмету спору на власний розсуд.
		            Статтею 57 ЦПК України передбачено, що доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, їхніх представників, допитаних як свідків, показань свідків, письмових доказів, речових доказів, зокрема, звуко - і відеозаписів, висновків експертів. 
		            Статтею 58 ЦПК України передбачено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. 
		            Виходячи з приписів статті 59 ЦПК України, суд не бере до уваги докази, які одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
		            Частина 1 статті 60 ЦПК України вказує, що кожна сторона зобовязана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу, частиною 3 якої передбачено, що обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили  не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.
		            Частинами 3,4 статті 212 ЦПК України передбачено, що суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
		            Результати оцінки доказів суд відображає в рішенні, в якому наводить мотиви їх прийняття чи відмови у прийнятті.
		            Частиною 1 статті 1054 ЦК України встановлено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобовязується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобовязується повернути кредит та сплатити проценти.
		            Згідно з ч. 2 ст. 1050 ЦК України, якщо договором встановлено зобовязання позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до ст. 1048 ЦК України.
		            Відповідно до приписів ст. 509 ЦК України - зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
		            Частиною 1 статті 546 ЦК України передбачено, що виконання зобовязання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, при триманням, завдатком.
		            Відповідно до ч.1 ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобовязання, відповідно до ч.3 цієї статті, пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобовязання за кожен день прострочення виконання.
		            За умовами ч. 1 ст. 550 ЦК України, право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобовязання.
		            Приписами статей 525,526 ЦК України передбачено, що зобовязання мають виконуватися належним чином відповідно до умов кредитного договору та Цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства. Одностороння відмова від зобовязання або одностороння зміна його умов не допускається.
		            Згідно із ст. 599 ЦК України  зобовязання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
		            У відповідності з умовами ст. 611 ЦК України  у разі порушення зобовязання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема : припинення зобовязання внаслідок односторонньої відмови від зобовязання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; зміна умов зобовязання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди.    
		            Також, статтею 617 ЦК України передбачено  особа, яка порушила зобовязання, звільняється від відповідальності за порушення зобовязання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обовязків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобовязання, відсутність у боржника необхідних коштів.
		            Відповідно до вимог ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобовязання.
		            Договір  є обовязковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).
		            Частиною 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, передбачено, якщо у зобовязанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
		            Згідно із ч. 1 ст. 651 ЦК України, зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.
		            Статтями 624,625 ЦК України визначено - якщо за порушення зобов'язання встановлено неустойку, то вона підлягає стягненню у повному розмірі, незалежно від відшкодування збитків. Договором може бути встановлено обов'язок відшкодувати збитки лише в тій частині, в якій вони не покриті неустойкою. Договором може бути встановлено стягнення неустойки без права на відшкодування збитків або можливість за вибором кредитора стягнення неустойки чи відшкодування збитків. Боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
		           Статтею 524 ЦК України передбачено, що зобовязання має бути виражене у грошовій одиниці України  гривні. Сторони можуть визначити грошовий еквівалент зобовязання в іноземній валюті.
		           Згідно із ст. 99 Конституції України, грошовою одиницею України є гривня. Вказана стаття визначає правовий статус гривні  але не встановлює сферу її обігу, а статтею 192 ЦК України передбачено, що іноземна валюта може використовуватися в Україні у випадках і в порядку, встановлених законом. Отже, банк, як фінансова установа, отримавши у встановленому законом порядку (ст.ст. 19,47 Закону України «Про банки і банківську діяльність») банківську та генеральну ліцензії на здійснення валютних операцій або письмовий дозвіл на здійснення операцій із валютними цінностями, який до переоформлення НБУ відповідних ліцензій на виконання вимог п. 1 розділу ІІ Закону України від 15.02.2011 р. № 3024-VI «Про внесення змін до деяких законів України щодо регулювання діяльності банків» є генеральною ліцензією на здійснення валютних операцій  має право здійснювати операції з надання кредитів у іноземній валюті (п. 2 ст. 5 Декрету про валютне регулювання).
		          У відповідності до п.п. 11,21 Постанови Пленуму ВССУ № 5 від 30.03.2012 р. «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин», надання та одержання кредиту в іноземній валюті, сплата процентів та таким кредитом  не потребують наявності індивідуальної ліцензії на використання іноземної валюти на території України як засобу платежу у жодній зі сторін кредитного договору.
		         Також, п. 17 вказаної Постанови передбачено, що зобовязання припиняється з підстав, передбачених договором або законом (ч. 1 ст. 598 ЦК України). Такі підстави, зокрема, зазначені у ст.ст. 599-601,604-609 ЦК України.
		         Відповідно до ч. 6 ст. 3 Закону України «Про іпотеку» - у разі порушення боржником основного зобов'язання відповідно до іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити забезпечені нею вимоги за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими особами, права чи вимоги яких на передане в іпотеку нерухоме майно зареєстровані після державної реєстрації іпотеки. Якщо пріоритет окремого права чи вимоги на передане в іпотеку нерухоме майно виникає відповідно до закону, таке право чи вимога має пріоритет над вимогою іпотекодержателя лише у разі його/її виникнення та реєстрації до моменту державної реєстрації іпотеки.
		         Статтею 12 Закону України «Про іпотеку» передбачено  у разі порушення іпотекодавцем обовязків, встановлених іпотечним договором, іпотекодержаталь має право вимагати дострокового виконання основного зобовязання, а в разі його невиконання  звернути стягнення на предмет іпотеки. 
		         Статтями 33,35 Закону України «Про іпотеку» передбачено, що у разі невиконання або неналежного  виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Право іпотекодержателя на звернення стягнення на предмет іпотеки також виникає з підстав, встановлених статтею 12 цього Закону. У разі порушення основного зобовязання та/або умов іпотечного договору  іпотекодержатель надсилає іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмову вимогу про усунення порушення у не менш ніж 30-ти денний строк, в якій зазначається стислий зміст порушених зобовязань та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги і якщо протягом встановленого строку  вимога іпотекодержателя залишається без задоволення, іпотекодержатель вправі розпочати звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до цього Закону. 
		          Відповідно до ст.ст. 37,38 Закону України «Про іпотеку» - іпотекодержатель може задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки. Правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, яке є предметом іпотеки, є договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюються до такого договору за своїми правовими наслідками та передбачає іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобовязання. Іпотекодержатель набуває предмет іпотеки у власність за вартістю, визначеною на момент такого набуття на підставі оцінки предмета іпотеки субєктом оціночної діяльності. Ціна продажу предмета іпотеки встановлюється за згодою між іпотекодавцем і іпотекодержателем або на підставі оцінки майна субєктом оціночної діяльності, на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна. 
		          При чому, порядок реалізації предмету іпотеки за рішенням суду врегульовано ст. 39 Закону, якою передбачено, що в разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет іпотеки, у рішенні суду зазначається, зокрема, спосіб реалізації предмета іпотеки, шляхом проведення прилюдних торгів або застосування процедури продажу, встановленою вищевказаною ст. 38 Закону.
		          Пунктом 37,39 Постанови Пленуму ВССУ № 5 від 30.03.2012 р. № 5 «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин» передбачено, що невиконання вимог ч. 1 ст. 35 Закону України «Про іпотеку» про надіслання іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмової вимоги про усунення порушення зобовязання  не є перешкодою для реалізації права іпотекодержателя звернутися у будь-який час за захистом своїх порушених прав до суду (на відміну від інших способів звернення стягнення (ч. 3 ст. 33 цього Закону), оскільки іпотекодавець у судовому засіданні має можливість заперечувати проти вимог іпотекодержателя, що відповідає ст. 124 Конституції України.
		         Крім того, п.п. 9,38 вказаної Постанови надає право вибору способу захисту, передбаченого законом або договором (дострокове стягнення кредиту, стягнення заборгованості, у тому числі шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки/застави, одночасне заявлення відповідних вимог у разі, якщо позичальник є відмінною від особи іпотекодавця (майновий поручитель), одночасне заявлення вимог про стягнення заборгованості з позичальника з вимогами про стягнення заборгованості шляхом звернення стягнення на предмет застави/іпотеки, належні іпотекодавцю, який не є позичальником, розірвання кредитного договору, набуття права власності на предмет іпотеки тощо) належить виключно позивачеві (ч. 1 ст. 20 ЦК України, ст.ст. 3,4 ЦПК України).
		         У випадку, якщо іпотекодержатель не реалізував способів позасудового врегулювання звернення стягнення на предмет іпотеки, зокрема, шляхом укладення договору про задоволення його вимог, який передбачав би передачу йому права власності на предмет іпотеки у рахунок виконання основного зобовязання (ст. 37 Закону України «Про іпотеку»)  він має право звернутися до суду з позовом про звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до ст. 39 цього Закону, а не з позовом про визнання права власності на нерухоме майно. 
		         З урахуванням положень частини третьої статті 33, статті 36, частини першої статті 37 Закону України "Про іпотеку" іпотекодержатель може задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки. Правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, яке є предметом іпотеки, є договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками та передбачає передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання.
		         У зв'язку з наведеним суди мають виходити з того, що з урахуванням цим норм права не виключається можливість звернення стягнення на предмет іпотеки в такий спосіб і набуття іпотекодержателем права власності на нього за рішенням суду, оскільки цими нормами передбачено задоволення вимог іпотекодержателя шляхом набуття права власності на предмет іпотеки, яке ототожнюється зі способом звернення стягнення, якщо його передбачено договором. Тому в разі встановлення такого способу звернення стягнення на предмет іпотеки в договорі іпотекодержатель на підставі частини другої статті 16 ЦК має право вимагати застосування його судом.
		           Відповідно до частини першої ст.ст. 590,578 ЦК України - звернення стягнення на предмет застави/іпотеки здійснюється лише за рішенням суду, якщо для укладення такого договору щодо майна фізичної особи вимагалось отримання згоди чи дозволу іншої особи чи органу.
		           У судовому засіданні встановлено, що 09.07.2008 р. між АКБ СР «Укрсоцбанк», назва якого відповідно до свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи від 16.04.2010 р. була змінена на ПАТ «Укрсоцбанк» згідно установчих документів, затверджених загальними зборами банку від 09.03.2010 р. та відповідачкою був укладений договір кредиту № 2008/13-1-08/91 від 29.02.2008 р. (з подальшими додатковими угодами), відповідно до умов якого банк надав, а відповідачка отримала, на підставі своєї письмової заяви на отримання кредиту від 29.02.2008 р. за згоди фізичної особи  субєкту кредитної історії від 29.02.2008 р. - отримала у тимчасове строкове користування на умовах забезпеченості, повернення, строковості, платності та цільового характеру грошові кошти в сумі 56130 дол. США для фінансування інвестування житлового будинку, з графіком повернення кредиту, передбаченого п.п. 1.1 зі сплатою 13% річних (в подальшому зміненої процентної ставки до 14%) зі строком повернення кредиту до січня 2023 р. рівними частками з різними сумами, встановленими договорами про внесення змін до кредитного договору (а.с. 6-29).
		           В якості забезпечення кредитних зобовязань відповідачки за вищевказаним кредитним договором та додатковими угодами до нього, між відповідачкою ОСОБА_1 та позивачами був укладений і нотаріально посвідчений іпотечний договір від 29.02.2008 р. (реєстр. № 232) з подальшими змінами до вказаного договору, відповідно до п. 1.1 якого, іпотекодавець ОСОБА_1 передала в іпотеку позивачам (іпотекодержателям) нерухоме майно : житловий будинок з господарчими будівлями та спорудами, що знаходиться за адресою : Одеська область, Овідіопольський район, с. Мізікевича (Лиманка), ж/м «Совіньйон», вул. Євгеніївська, 10, загальною площею 244,2 кв.м, житловою 80,4 кв.м, що розташований на земельній ділянці за тією ж адресою, площею 0,03 га, яка знаходиться у фактичному користуванні іпотекодавця. Іпотечний будинок належить відповідачці на праві власності на підставі свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 06.03.2008 р. виконкомом Таїровської с/р серії САВ № 863754( на підставі рішення виконкому Таїровської с/р № 574 від 30.11.2007 р., право власності на який зареєстровано в електронному Реєстрі прав власності на нерухоме майно за № 22408833, номер запису 1407 в книзі 8, згідно витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно № 18085303 виданого КП «Овідіопольське РБТІ» 13.03.2008 р. (а.с. 31-35).
		            Таким чином, банком у повному обсязі були виконані умови кредитного договору щодо видачу відповідачці повної суми кредиту у сумі 56130 дол. США, обумовлену сторонами, на відміну від відповідачки, якою порушуються строки повернення кредиту та сплати процентів, внаслідок чого у неї перед позивачами утворилась заборгованість, яка станом на 13.02.2017 р. становить 444877,17 грн., яка складається з : суми заборгованості за кредитом - 372306,04 грн., заборгованості за відсотками - 65624,37 грн., інфляційних витрат за кредитом  4879,86 грн., інфляційних витрат за відсотками  2066,90 грн., обґрунтований розрахунок якої був наданий позивачами суду, зроблений у відповідності до чинного законодавства України і перевірений судом з урахуванням довідки банку про існуючу заборгованість               ОСОБА_1 (а.с. 38-40).
		           Відповідно до умов вищевказаного іпотечного договору  іпотекодержатель має право у випадку невиконання позичальником зобовязань за цим договором та/або за кредитним договором, звернути стягнення на предмет іпотеки та за рахунок вирученої від реалізації суми переважно перед іншими кредиторами задовольнити в повному обсязі свою вимогу, що визначена на момент фактичного задоволення, включаючи сплату процентів, неустойки, відшкодування збитків завданих порушенням зобовязання необхідних на утримання заставленого майна, а також витрати повязані з реалізацією предмета іпотеки у тому числі з урахуванням податків. Іпотекодержатель набуває право звернути стягнення на предмет іпотеки незалежно від настання строку виконання основного зобовязання у наступних випадках : якщо у момент настання строку виконання зобовязання за кредитним договором вони не будуть виконані, а саме : при повному,або частковому неповерненні у встановлені кредитним договором строки суми кредиту, та/або при несплаті або частковій несплаті у встановлені кредитним договором строки сум процентів, та/або при несплаті або частковій несплаті у встановлені кредитним договором строки сум неустойки (пені, штрафних санкцій) та у разі порушення позичальником встановленого кредитним договором обовязку цільового використання кредитних коштів.
		              Згідно звіту про експертну грошову оцінку іпотечного житлового будинку, належного ОСОБА_1 за адресою : Одеська область, Овідіопольський район, с. Мізікевича (Лиманка), ж/м «Совіньйон», вул. Євгеніївська, 10, загальною площею 244,2 кв.м, житловою 80,4 кв.м, що розташований на земельній ділянці за тією ж адресою, площею 0,03 га, яка знаходиться у фактичному користуванні іпотекодавця, складеного ТОВ «Бізнес Ассіст» від 25.10.2017 р., ринкова вартість житлового будинку становить 3486443 грн., ринкова вартість земельної ділянки, площею 0,0300 га становить 1110549 грн. (а.с. 80-142). 
		Таким чином, судом було встановлено факт невиконання відповідачкою своїх кредитних зобовязань, а тому з урахуванням вищевказаних обставин справи та норм Закону, у суду є всі законні підстави звернути стягнення на предмети іпотеки, шляхом їх реалізації з прилюдних торгів в межах процедури виконавчого провадження, на підставі вказаної оцінки, проведеної субєктом оціночної діяльності/незалежним експертом з урахуванням того, що позивачами на адресу відповідачки, згідно п.п. 37,39 Постанови Пленуму ВССУ № 5 від 30.03.2012 р. № 5 «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин», ч. 1 ст. 35 Закону України «Про іпотеку» про надіслання іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмової вимоги про усунення порушення зобовязання- було надіслано відповідну вимогу про усунення порушень у 30-ти денний термін про те, що у разі невиконання цієї вимоги, ПАТ «Укрсоцбанк» розпочне звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до Закону України «Про іпотеку», шляхом подачі до суду позову про звернення стягнення на предмет іпотеки чи вчинення виконавчого напису нотаріуса, яка була залишена відповідачкою без відповіді та задоволення (а.с. 36,37).  
		              На момент розгляду справи, жодних доказів погашення боргу, відповідачкою суду не надано, та відповідно у суду вони відсутні. За таких обставин суд вважає вимоги позивачів про стягнення з відповідачки суми заборгованості зі всіма складовими за рахунок реалізації предмету іпотеки з прилюдних торгів такими, що відповідають умовам кредитного та іпотечного договорів, ст. 1050 ЦК України та Закону України «Про іпотеку». 
		              Крім того, у відповідності до вимог ст.ст. 79,88 ЦПК України, з відповідачки на користь позивачів мають бути стягнуті понесені та документально підтверджені судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 6673,16 грн. (а.с. 2).       
		        
		Керуючись ст.ст. 10,11,57-60,79,81,88,169,208-209,213-215,218,224-226 ЦПК України, ст.ст. 524,525,526,530,541,549,625,627-629,642,651,1054,1055 ЦК України, Законом України «Про іпотеку», Постановою Пленуму ВССУ № 5 від 30.03.2012 р. «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин», суд, -
		В И Р І Ш И В :
		              1. Позов Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки - задовольнити ;
		            2. В рахунок погашення заборгованості ОСОБА_1 (ІПН : НОМЕР_1) перед Публічним акціонерним товариством «Укрсоцбанк» (ЄДРПОУ 00039019) за договором кредиту № 2008/13-1-08/91 від 29.02.2008 р., укладеного між вказаними сторонами в розмірі 444877,17 грн., яка складається з : суми заборгованості за кредитом - 372306,04 грн., заборгованості за відсотками - 65624,37 грн., інфляційних витрат за кредитом  4879,86 грн., інфляційних витрат за відсотками  2066,90 грн. звернути стягнення на предмет іпотеки : житловий будинок з господарчими будівлями та спорудами, що знаходиться за адресою : Одеська область, Овідіопольський район, с. Мізікевича (Лиманка), ж/м «Совіньйон», вул. Євгеніївська, 10, загальною площею 244,2 кв.м, житловою 80,4 кв.м, який належить ОСОБА_1 на праві власності на підставі свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 06.03.2008 р. виконкомом Таїровської с/р серії САВ № 863754( на підставі рішення виконкому Таїровської с/р № 574 від 30.11.2007 р., право власності на який зареєстровано в електронному Реєстрі прав власності на нерухоме майно за № 22408833, номер запису 1407 в книзі 8, згідно витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно № 18085303 виданого КП «Овідіопольське РБТІ» 13.03.2008 р. і розташований на земельній ділянці за тією ж адресою, площею 0,03 га, яка знаходиться у фактичному користуванні іпотекодавця, шляхом його продажу на прилюдних торгах згідно Закону України «Про виконавче провадження» за початковою ціною реалізації предмету іпотеки (житлового будинку з господарчими будівлями і спорудами), встановленою на рівні 3486443 грн., на підставі оцінки, проведеної субєктом оціночної діяльності ТОВ «Бізнес Ассіст» від 25.10.2017 р.;
		              3. Стягнути з ОСОБА_1 (ІПН : НОМЕР_1) на користь Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» (ЄДРПОУ 00039019) судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 6673,16 грн. 
		Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги в 10 денний строк з дня проголошення рішення, з подачею її копії до апеляційної інстанції.
		Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом 10 днів з дня отримання його копії.
		 
		          Суддя                                                                   Д.М. Гандзій

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...