Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 201/551/17 : Цивільні справи (до 01.01.2019); Позовне провадження; Спори, пов’язані із застосуванням Закону України ”Про захист прав споживачів”.
Надіслано для оприлюднення: 20.12.2017. Зареєстровано: 21.12.2017. Забезпечено надання загального доступу: 26.12.2017.
Дата набрання законної сили: 14.12.2017
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		   
		     АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
		Провадження № 22-ц/774/7419/17  Справа № 201/551/17                                                                                  Головуючий у 1 й інстанції - ОСОБА_1        Доповідач - Ткаченко І.Ю.       
		Категорія 27                                                                                                   
		   
		У Х В А Л А 
		                                            І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И   
		14 грудня 2017 року Апеляційний суд Дніпропетровської області у складі:
		               головуючого  - судді Ткаченко І.Ю.
		               суддів          - Каратаєвій Л.О., Пидищи М.М.
		               при секретарі  Кравцовій Н.А.
		розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпро цивільну справу 
		за позовом ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПРИВАТБАНК», треті: особи ОСОБА_3 України та Фонд гарантування вкладів фізичних осіб про відшкодування збитків та моральної шкоди 
		за апеляційними скаргами Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» та ОСОБА_3 Банку України
		на рішення  Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 29 вересня 2017 року, -
		В С Т А Н О В И В:
		11 січня 2017 року позивач звернувся до суду з позовом до відповідача ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» про розірвання договорів та стягнення збитків у сумі 6 153 306.06 грн., 2 023 284.91 доларів США, 39.29 євро, моральної шкоди 5 943 111.70 грн., спричинених відповідачем внаслідок порушення зобовязань, зокрема, за договорами депозитних вкладів. Вточнивши позовні вимоги, просив суд розірвати договори та стягнути з відповідача вказані в позові суми коштів і завдану моральну шкоду (том 1 а.с.а.с.3-8,197-212).
		Рішенням Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 29 вересня 2017 року позовні вимоги ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПРИВАТБАНК», треті особи: ОСОБА_3 України та Фонд гарантування вкладів фізичних осіб про відшкодування збитків та моральної шкоди  задоволено частково.
		Розірвано договори, укладені між Публічним акціонерним товариством комерційний банк «ПРИВАТБАНК» і ОСОБА_2: від 11 березня 2016 року, від 16 березня 2016 року, від 21 березня 2016 року, від 23 березня 2016 року, 13 квітня 2016 року, 19 травня 2016 року, від 12 жовтня 2016 року, за карткою/рахунком № 5523245000291755, за карткою/рахунком № 4627055125069509, за карткою/рахунком № 4627055009389908 і за карткою/рахунком № 5218572211761106.
		Стягнуто з Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПРИВАТБАНК» на користь ОСОБА_2 збитки всього 2 023 284.81 доларів США, 39.29 євро і 6 153 306.06 грн.
		В задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПРИВАТБАНК» про відшкодування моральної шкоди - відмовлено.
		Також вирішено витання щодо судових витрат (том 2 а.с. 184-194).
		Додатковим рішенням Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 27 жовтня 2017 року вирішено питання щодо судового збору (том 2 а.с. 231-232).
		З даним рішенням не погодився ПАТ КБ «ПриватБанк» та подав апеляційну скаргу, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, просить скасувати рішення суду та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі (том 2 а.с.199-205).
		Також з рішенням не погодився ОСОБА_3 України та подав апеляційну скаргу, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, просить скасувати рішення суду та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі (том 2 а.с.212-224).
		Відповідно до ч. 1 ст. 303 ЦПК України, під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.
		Враховуючи, що апелянти фактично в своїх апеляційних скаргах просять скасувати рішення в частині задоволених позовних вимог про розірвання договорів та стягнення збитків, апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість вищевказаного рішення суду першої інстанції в цих межах. В іншій частині рішення суду першої інстанції фактично не оскаржується, а відповідно й апеляційним судом  не перевіряється.
		Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційних скарг та заявлених вимог, колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду в оскаржуваній частині слід залишити без змін, виходячи з наступного.
		Судом 1 інстанції встановлено, що між позивачем ОСОБА_2 та відповідачем ПАТ КБ «ПриватБанк», було укладено договори депозитних вкладів, були карткові рахунки, що станом на 19 грудня 2016 року були чинними, виконувались сторонами та строк виконання зобовязань за якими не настав:
		1) 11 березня 2016 року договір № SAMDNWFD0071073263301 вклад «Стандарт» строковий на 12 міс., на суму 1 100 000 грн., строком по 11 березня 2017 року включно, зі сплатою 21% річних (проценти по вкладу зараховуються на картку № 5523245000111755 по закінченню кожного місяця, вклад зараховано на особовий рахунок № 26353630631191 (том 1 а.с.9-10);
		2) 16 березня 2016 року договір № SAMDNWFD0071078943201 вклад «Стандарт» строковий на 12 міс., на суму 1 000 000 грн., строком по 16 березня 2017 року включно, зі сплатою 21% річних (проценти по вкладу зараховуються на картку № 5523245000111755 по закінченню кожного місяця, вклад зараховано на особовий рахунок № 26359630186877) (том 1 а.с.12-13);
		3) 21 березня 2016 року договір № SAMDNWFD0071085127701 вклад «Стандарт» строковий на 12 міс., на суму 1 500 000 грн., строком по 21 березня 2017 року включно, зі сплатою 21% річних (проценти по вкладу зараховуються на картку № 5523245000111755 по закінченню кожного місяця, вклад зараховано на особовий рахунок № 26355630725124) (том 1 а.с.17-18);
		4) 23 березня 2016 року договір № SAMDNWFD0071089097701 вклад «Стандарт» строковий на 12 міс., на суму 500 000 грн., строком по 23 березня 2017 року включно, зі сплатою 21% річних (проценти по вкладу зараховуються на картку № 5523245000111755 по закінченню кожного місяця, вклад зараховано на особовий рахунок № 26359630237704) (том 1 а.с.20-21);
		5) 13 квітня 2016 року договір № SAMDN01000710149106 вклад «Стандарт» на 12 міс. (Депозит VIP 12 міс.), на суму 350 000 доларів США, строком по 16 квітня 2017 року включно, зі сплатою 7.5% річних (проценти по вкладу зараховуються на картку № 4627055009389908 по закінченню кожного місяця, вклад зараховано на особовий рахунок № 26357606573988) (том 1 а.с.23-24);
		6) 19 травня 2016 року договір № SAMDNWFD0071163498801 вклад «Стандарт» строковий на 12 міс., на суму 1 000 000 грн., строком по 19 травня 2017 року включно, зі сплатою 20% річних (проценти по вкладу зараховуються на картку № 5523245000111755 по закінченню кожного місяця, вклад зараховано на особовий рахунок № 26359630544691) (том 1 а.с.26-27);
		7) 12 жовтня 2016 року договір № SAMDNWFD0071334793201 вклад «Стандарт» терміновий на 12 міс., на суму 1 000 000 грн., строком по 12 жовтня 2017 року включно, зі сплатою 19% річних (проценти по вкладу зараховуються на картку № 5523245000111755 по закінченню кожного місяця, вклад зараховано на особовий рахунок № 26359631315090) (а.с.29-30);
		У відповідності до умов вказаних договорів, строк виконання зобовязань станом на 22 грудня 2016 року не настав, але ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» було здійснено списання коштів, у тому числі з карткових рахунків:
		1) 1 100 000 грн. за договором № SAMDNWFD0071073263301 вклад «Стандарт» строковий на 12 міс.від 11 березня 2016 року;
		2) 1 000 000 грн. за договором № SAMDNWFD0071078943201 вклад «Стандарт» строковий на 12 міс. від 16 березня 2016 року;
		3) 1 500 000 грн. за договором № SAMDNWFD0071085127701 вклад «Стандарт» строковий на 12 міс. від 21 березня 2016 року;
		4) 500 000 грн. за договором № SAMDNWFD0071089097701 вклад «Стандарт» строковий на 12 міс. від 23 березня 2016 року;
		5) 2 000 060.90 доларів США за договором № SAMDN01000710149106 вклад «Стандарт» на 12 міс. (Депозит VIP 12 міс.) від 13 квітня 2016 року;
		6) 1 000 000 грн. за договором № SAMDNWFD0071163498801 вклад «Стандарт» строковий на 12 міс. від 19 травня 2016 року;
		7) 1 000 000 грн. за договором № SAMDNWFD0071334793201 вклад «Стандарт» строковий на 12 міс. від 12 жовтня 2016 року;
		8)18 585,48 грн. за картою/рахунком № 5523245000291755 (WORLD ELITE) та заблоковано 5 636.01 грн. (проценти, зараховані на рахунок 23 грудня 2016 року);
		9) 8 299.74 грн.за карткою/рахунком № 4627055125069509 (Platinum);
		10) 23 223.91 доларів СШАза карткою/рахунком № 4627055009389908 (Platinum);
		11) 39.29 євро за карткою/рахунком № 5218572211761106 (Platinum).
		29 грудня 2016 позивач звертався до ПАТ КБ «ПриватБанк» з вимогою про повернення коштів на рахунки (том 1 а.с.39-42).
		Підставами списання коштів за рахунками позивача зазначено наказ банку № 44 від 21 грудня 2016 року.
		Задовольняючи частково позовні вимоги та розриваючи договори й стягуючи суму збитків, суд 1 інстанції виходив з того, що відповідачем ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» не виконана вимога позивача ОСОБА_2 від 29 грудня 2016 року щодо зарахування на його рахунки безпідставно списаних банком коштів по договорам, доказів щодо розірвання яких відповідачем не надано, що є підставою для їх розірвання та стягнення завданих збитків за договорами, з урахуванням списаних та заблокованих коштів, а саме у розмірі: 6 153 306, 06 грн. (1 100 000 + 1 000 000 + 1 500 000 + 500 000 + 1 000 000 +1 000 000 + 18 585.48 + 5 636.01 + 8 299.74); 2 023284, 91 доларів США (2 000 060.90 + 23 223.91); 39.29 євро.
		Вказані висновки суду 1 інстанції відповідають нормам матеріального та процесуального права. 
		Так, списанням коштів з рахунків у розумінні п. 1.24 ст. 1 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні», є переказ коштів, а саме рух певної суми коштів з метою її зарахування на рахунок отримувача або видачі йому у готівковій формі. Переказ коштів здійснюється на підставі документу на переказ  електронного або паперового документу, що використовується субєктами переказу (п. 1.6. ст. 1 цього Закону), що кореспондується зі ст. 17.2 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні», ч. 3 ст. 51 Закону України «Про банки і банківську діяльність», згідно яким безготівкові розрахунки проводяться на підставі розрахункових документів на паперових носіях чи в електронному вигляді. Частина 4 цієї статті, а також ст. 22 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» містять перелік розрахункових документів, на підставі яких ініціюється переказ, у тому числі меморіальний ордер.
		Як вбачається з матеріалів справи, на виконання ухвали суду 1 інстанції про забезпечення доказів від 07 вересня 2017 року, від Слідчого відділу Дніпровського відділу поліції Головного управління ОСОБА_3 поліції в Дніпропетровській області надійшли копії меморіальних ордерів, вилучені в ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» у кримінальному провадженні № 12017040030000033, на підставі яких 22 грудня 2016 року здійснено списання коштів з рахунків позивача ОСОБА_2, у тому числі за договорами депозитних вкладів, що є предметом спору:
		1) меморіальний ордер № 160 від 21 грудня 2016 року  списано 1 100 000.00 грн.  за договором№ SAMDNWFD0071073263301 (том 2 а.с.144);
		2) меморіальний ордер № 156 від 21 грудня 2016 року  списано 1 000 000 грн. за договором № SAMDNWFD0071078943201 (том 2 а.с.146);
		3) меморіальний ордер № 167 від 21 грудня 2016 року  списано 1 500 000 грн. за договором № SAMDNWFD0071085127701 (том 2 а.с.144);
		4) меморіальний ордер № 148 від 21 грудня 2016 року  списано 500 000 грн. за договором № SAMDNWFD0071089097701 (том 2 а.с.147);
		5) меморіальний ордер № 303 від 21 грудня 2016 року  списано 2 000 060.86 доларів США за договором № SAMDN01000710149106 (том 2 а.с.151);
		6) меморіальний ордер № 157 від 21 грудня 2016 року  списано 1 000 000 грн. за договором № SAMDNWFD0071163498801 (том 2 а.с.146);
		7) меморіальний ордер № 158 від 21 грудня 2016 року  списано 1 000 000 грн. за договором № SAMDNWFD0071334793201 (том 2 а.с.146);
		8) меморіальний ордер № 107 від 21 грудня 2016 року  списано 18 585.48 грн. за картою/рахунком № 5523245000291755 (том 2 а.с.147);
		9) меморіальний ордер № 98 від 21 грудня 2016 року  списано 8 299.74 грн. за карткою/рахунком № 4627055125069509 (том 2 а.с.147);
		10) меморіальний ордер № 240 від 21 грудня 2016 року на суму 23 728.59 доларів США  списано 23 223.91 долари США за карткою/рахунком № 4627055009389908 (том 2 а.с.150);
		11) меморіальний ордер № 323 від 21 грудня 2016 року  списано 39.29 євро за карткою/рахунком № 5218572211761106 (том 2 а.с.151).
		В меморіальних ордерах зазначено призначення платежу  перерахування коштів згідно наказу № 44 від 21 грудня 2016 року, що співпадає з підставою списання коштів, зазначеною у наданих банком роздруківках виписок за вказаними рахунками. 
		Відповідно до протоколів допитів свідків ОСОБА_4, керівника департаменту підтримки банківських систем ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК», ОСОБА_5, заступника керівника департаменту із супроводження банківських систем, ОСОБА_6, керівника напрямку «Інформаційні технології» ГО, наданих на ухвалу суду від 07 вересня 2017 року про забезпечення доказів Слідчим відділом Дніпровського відділу поліції Головного управління ОСОБА_3 поліції в Дніпропетровській області, 21 грудня 2016 року, їх було ознайомлено з наказом № 44 від 21 грудня 2016 року та Додатком № 2 до нього, покладено обовязок здійснити операції з перерахування коштів з рахунків, визначених у цьому Додатку осіб. Меморіальні ордери на списання були підписані ОСОБА_7
		Оцінюючи вище вказані меморіальні ордери про списання коштів з рахунків позивача, суд виходить з положень п. 1.19-1 ст. 1 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні», відповідно до якого, меморіальний ордер визначено як розрахунковий документ, який складається за ініціативою банку для оформлення операцій щодо списання коштів з рахунка платника і внутрішньобанківських операцій відповідно до цього Закону та нормативно-правових актів ОСОБА_3 банку України.
		Частиною 5 ст. 51 Закону України «Про банки і банківську діяльність» встановлено, що платіжні інструменти мають бути оформлені належним чином і містити інформацію про їх емітента, платіжну систему, в якій вони використовуються, правові підстави здійснення розрахункової операції, і, як правило, держателя платіжного інструмента та отримувача коштів, дату валютування, а також іншу інформацію, необхідну для здійснення банком розрахункової операції, що цілком відповідають інструкціям власника рахунка або іншого передбаченого законодавством ініціатора розрахункової операції
		Статтею 1071 ЦК України встановлено, що банк може списати грошові кошти з рахунка клієнта на підставі його розпорядження. Грошові кошти можуть бути списані з рахунка клієнта без його розпорядження на підставі рішення суду, а також у випадках, встановлених законом чи договором між банком і клієнтом.
		У відповідності до п. 1.6 Інструкції про порядок відкриття, використання та закриття рахунків в національній та іноземній валютах (затверджена постановою Правління ОСОБА_3 банку України № 492 від 12 листопада 2003 року), порядок проведення операцій за рахунками клієнтів, відкритих у національній та іноземних валютах, регулюється законодавством України, у тому числі нормативно-правовими актами ОСОБА_3 банку. Операції за рахунками здійснюються за допомогою платіжних інструментів за формами, установленими банківськими правилами (нормативно-правовими актами ОСОБА_3 банку, внутрішніми положеннями банку тощо).
		Пунктом 1.7. Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті (затверджена постановою ОСОБА_3 банку України № 22 від 21 січня 2004 року) також передбачено, що кошти з рахунків клієнтів банки списують лише за дорученнями власників цих рахунків (включаючи договірне списання коштів згідно з главою 6 цієї Інструкції) або на підставі платіжних вимог стягувачів у разі примусового списання коштів згідно з главою 5 цієї Інструкції.
		Меморіальні ордери, на підставі яких відповідачем ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» здійснено списання коштів з рахунків позивача ОСОБА_2, оформлені на паперових носіях, що витікає з наявності на них підпису ОСОБА_7, ініціатором переказів, відповідно до змісту меморіальних ордерів та їх визначення за Законом України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні», є відповідач ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК», останнім здійснено їх оформлення. З урахуванням зазначеного, в силу приписів наведених Законів та Інструкцій, на відповідача ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» покладався, як обовязок їх належного оформлення, так і належного виконання. 
		Отже, враховуючи положення ст. 41-1 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», розпоряджатись зобовязаннями банку перед повязаними особами мав виключно Фонд гарантування вкладів фізичних осіб, ці повноваження не могли бути передані банку, що виключало оформлення меморіального ордеру  документу, що складається за ініціативою банку. 
		Відповідачем та представником ФГВФО також не надано Рішення ФГВФО про делегування ОСОБА_7 повноважень на розпорядження зобовязаннями банку.Оформлення меморіальних ордерів відповідачем ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» здійснено згідно наказу № 44 від 21 грудня 2016 року, в якому відсутні посилання про здійснення списання на підставі: 1)встановленій законом  ст. 41-1 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб»; 2) та/або договорів про придбання акцій ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» позивачем ОСОБА_2 в особі законного представника Фонду гарантування вкладів фізичних осіб ОСОБА_8 
		Відповідно до протоколів допитів працівників банку ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, вони були ознайомлені лише з Наказом № 44 від 21 грудня 2016 року та додатком до нього № 2 в електронному вигляді, що містив перелік осіб, та рахунків, з яких необхідно було здійснювати списання коштів.
		З наданих представниками Фонду гарантування вкладів фізичних осіб Договорів № 103/2016, 105/2016 від 20 грудня 2016 року про придбання акцій ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» (том 2 а.с.2-10), вбачається, що п.1.2. договору, містить перелік підстав виникнення грошових зобовязань  списані за конкретними договорами позивача ОСОБА_2 сумами, при цьому суми відрізняються від фактично списаних банком за меморіальними ордерами та роздруківками виписок за рахунками. Різниця фактично списаних сум та зазначених у договорі № 103/2016 від 20 грудня 2016 року ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» не розяснена, а тому вказані невідповідності фактично списаних з рахунків позивача ОСОБА_2 сум та вказаних у договорі про придбання акцій сум також свідчать про відсутність договірного списання.
		Також, у наказах № № 22, 44, 50 і меморіальних ордерах відсутнє зазначення про здійснення списання у відповідності до ст. 41-1 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб». 
		Частиною 6 ст. 41-1 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» передбачено право Фонду гарантування вкладів фізичних осіб розпорядитись необтяженими грошовими зобовязаннями банку перед повязаними особами, а також необтяженими грошовими зобовязаннями перед фізичними та юридичними особами, що не повязані з банком, крім коштів за поточними та депозитними рахунками таких осіб шляхом обміну зазначених зобовязань на акції додаткової емісії банку.
		Статтею 8 ОСОБА_9 України визначено, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права. ОСОБА_9 України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі ОСОБА_9 України і повинні відповідати їй. ОСОБА_9 України є нормами прямої дії. Звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини безпосередньо на підставі ОСОБА_9 України гарантується.
		У відповідності зі ст. 41 ОСОБА_9 України, кожен має право володіти, користуватись і розпоряджатись своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним. Примусове відчуження обєктів права власності може бути застосовано лише як виняток з мотивів суспільної необхідності, на підставі і в порядку, встановлених законом, та за умови попереднього і повного відшкодування їх вартості. Примусове відчуження таких обєктів з наступним повним відшкодуванням їх вартості допускається лише в умовах воєнного чи надзвичайного стану. Конфіскація майна може бути застосована виключно за рішенням суду у випадках, обсягах та порядку, встановлених законом.
		Згідно з п. 2 постанови № 9 від 01 листопада 1996 року Пленуму Верховного Суду України «Про застосування ОСОБА_9 України при здійсненні правосуддя», суд безпосередньо застосовує ОСОБА_9, зокрема, у разі: 1) коли зі змісту норм ОСОБА_9 не випливає необхідність додаткової регламентації її положень законом; 2) коли закон, який був чинним до введення в дію ОСОБА_9 чи прийнятий після цього, суперечить їй.
		Враховуючи положення ст. ст. 38, 41-1 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», вбачається, що законних підстав для списання коштів позивача, не було, а виходячи з того, що Фонд гарантування вкладів фізичних осіб та відповідач ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» не є органами державної влади, зазначені особи не могли здійснювати функції суду та приймати рішення про фактичне безоплатне вилучення майна позивача ОСОБА_2
		Відповідно до ст. 321 ЦК України, право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках та в порядку, встановлених законом. Примусове відчуження обєктів права власності може бути застосоване лише як виняток з мотивів суспільної необхідності на підставі і в порядку, встановлених законом, та за умови попереднього та повного відшкодування їх вартості, крім випадків, встановлених ч. 2 ст. 353 цього Кодексу.
		З матеріалів справи вбачається, що фактично мало місце безоплатне відчуження власності позивача на користь держави, згідно постанови Кабінету Міністрів України від 18 грудня 2016 року, оскільки придбання за грошові кошти позивача акцій додаткової емісії відповідача та придбання пакету акцій банку у цілому за 1 грн. не є оплатним відчуженням майна. Рішення суду щодо безоплатного відчуження (конфіскації) належного ОСОБА_2 майна відсутнє. Відповідачем ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК», так само як і Фондом гарантування вкладів фізичних осіб, ОСОБА_3 банком України, не доведено наявність суспільної необхідності вчинення таких дій відносно майна ОСОБА_2
		Договір придбання акцій № 103/2016 від 20 грудня 2016 року, у звязку з порушенням при його підписанні конституційних прав і свобод позивача (права власності за ст. 41 ОСОБА_9 України), є незаконним заволодінням майном, і є нікчемним за ч. 1, 2 ст. 228 ЦК України, та визнання його недійсним за ч. 2 ст. 215 ЦК України не вимагається.
		Безоплатне вилучення майна позивача є порушенням ст.1 Протоколу 1 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, якою визначено, що кожна особа має право на мирне володіння своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
		Крім того, навіть за наявності підстав, визначених законом, розпорядження зобовязаннями банку перед певними особами у певних випадках не позбавляє банк обовязку щодо належного оформлення розрахункових документів на списання та виконання положень закону при цьому. Отже, не могли бути самостійною підставою для здійснення відповідачем ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» переказу коштів з рахунків позивача ОСОБА_2 як у цілому, так і кожен зокрема, Рішення ОСОБА_3 банку України № 498-рш/БТ від 18 грудня 2016 року, яким ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» був визнаний неплатоспроможним, постанова Кабінету Міністрів України № 961 від 18 грудня 2016 року «Про деякі питання забезпечення стабільності фінансової системи», ряд Рішень Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, у тому числі Рішення виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб № 2887 від 20 грудня 2016 року «Про погодження умов придбання акцій додаткової емісії неплатоспроможного банку ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК».
		Суд критично ствиться до посилань представників третіх осіб, що в період дії тимчасової адміністрації працівники банку зобовязані виконувати вказівки уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації, а норми законодавства України (Цивільного Кодексу України, Закону України «Про банки і банківську діяльність», «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні»), що суперечать спеціальному Закону  «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» - не підлягають застосуванню, оскільки таке трактування повноважень ФГВФО та обовязків банківської установи є безпідставним, бо навіть у період здійснення тимчасової адміністрації будь-яка банківська установа не звільняється від обовязку здійснення переказів коштів з дотриманням встановлених Законами України та Інструкціями ОСОБА_3 банку України вимог.
		Також суд критично поставився до доводів відповідача та третіх осіб в частині, що позивач ОСОБА_2 був визнаний Рішенням ОСОБА_3 банку України № 105 від 13 грудня 2016 року повязаною з ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» особою за ознаками п. 527 (асоційовані особи фізичних осіб, зазначених у п. 1-6 ч. 1 ст. 52 Закону України «Про банки і банківську діяльність»), що зумовлювало обовязковість конвертацій коштів за зобовязаннями в акції банку згідно зі ст. 41-1 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», оскільки таке твердження спростовується наступним.
		Так, статтею 52 Закону України «Про банки і банківську діяльність», п. 1-2 глави 2 Положення про визначення повязаних з банком осіб (затверджене постановою Правління НБУ № 315 від 12 травня 2015 року) визначено право ОСОБА_3 банку України визначати повязаних з банком осіб.
		Відповідачем ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» та/або ОСОБА_3 банком України не надано пояснень або доказів, на підставі чого можливо було б встановити, щодо якої особи, визначеною п. 1-6 ч. 1 ст. 52 Закону України «Про банки і банківську діяльність», позивач є асоційованою особою.
		Спеціальна норма  ст. 52 Закону України «Про банки та банківську діяльність» у редакції на грудень 2016 року передбачає виключно контроль та право ОСОБА_3 банку України встановити обмеження на операції банків із повязаними з банком особами; заборону укладення угод на умовах, що не є поточними ринковими.
		Частинами 5, 6 ст. 58 Закону України «Про банки та банківську діяльність» встановлена відповідальність повязаної з банком особи виключно за порушення вимог законодавства, у тому числі нормативно-правових актів ОСОБА_3 банку України, здійснення ризикових операції, які загрожують інтересам вкладників чи інших кредиторів банку, або доведення банку до неплатоспроможності; у разі, якщо дії або бездіяльність призвели до завдання банку шкоди з вини повязаної особи. 
		Відповідач ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» та Фонд гарантування вкладів фізичних осіб не надали пояснень та належних і допустимих доказів, які саме порушення законодавства здійснив позивач ОСОБА_2 Таким чином, відповідальність до позивача була застосована за відсутності порушення, що призвело до безпідставного списання коштів.
		До того ж, ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» та Фонд гарантування вкладів фізичних осіб не надали пояснень та належних і допустимих доказів обґрунтованості обрання декількох осіб із досить великого списку повязаних з ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» осіб, в тому числі й позивача, для списання коштів саме з його рахунків. 
		Навпаки, зі справи вбачається, що безпосередньо Рішення ОСОБА_3 банку України № 105 від 13 грудня 2016 року, у тому числі про визнання позивача ОСОБА_2 повязаною з банком особою, не було отримано Фондом гарантування вкладів фізичних осіб як до, так і під час дії тимчасової адміністрації, що підтверджується письмовими запереченнями ФГВФО. Фондом гарантування вкладів фізичних осіб при визначенні переліку повязаних осіб, чиї кошти підлягали конвертації у капітал банку, приймалось рішення на підставі відповідної пропозиції ОСОБА_3 банку України, затвердженої рішенням Правління ОСОБА_3 банку України № 499-рш/БТ від 18 грудня 2016 року, що в цей же день була отримана Фондом.
		За правовою природою Рішення ОСОБА_3 банку № 105 від 13 грудня 2016 року є локальним ненормативним актом, зверненим безпосередньо до ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК», та після його реалізації вичерпує дію. 
		Частина 3 ст. 52 Закону України «Про банки і банківську діяльність», п. 4 Глави 2 Положення № 315 визначено, що особа вважається повязаною з банком, якщо протягом 15 робочих днів із дня отримання такого повідомлення ОСОБА_3 банку про визначення повязаною з банком особи, не доведе протилежного. П. 6 Глави 2 Положення № 315 встановлено, що банк зобовязаний визначити особу повязаною та внести відповідні зміни до переліку повязаних осіб не пізніше першої звітної дати після завершення терміну, установленого в пункті 4 цієї глави. 
		Тобто, правові наслідки для повязаних осіб настають після того, як протягом встановленого строку вони не доведуть відсутність повязаності з банком, після чого відбувається внесення банком відповідних змін до обліку повязаних осіб у встановлені строки.
		Представники ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» та ОСОБА_3 банку України в суді 1 інстанції пояснили, що їм не відомо, чи обліковувався позивач ОСОБА_2 як повязана особа у звітності, що була подана ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» до НБУ станом на 01 грудня 2016 року. Також не надано доказів того, що ОСОБА_2 був визначений ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» як повязана з ним особа станом на 01 грудня 2016 року або внесені відповідні зміни до обліку протягом 13-21 грудня 2016 року. 
		З 22 грудня 2016 року повязані з банком особи змінились у звязку зі зміною акціонера та керівництва банку. 
		Згідно пояснень свідків у кримінальному провадженні, у тому числі ОСОБА_4, вбачається, що при виконанні наказу № 44 від 21 грудня 2016 року та здійсненні переказів коштів працівники банку не використовували і не приймали до уваги як перелік повязаних осіб, що був наявний у банку, так і Рішення ОСОБА_3 банку України № 105 від 13 грудня 2016 року.
		Суд також не погоджується з думкою представників відповідача та третіх осіб щодо чинності Рішення № 105 від 13 грудня 2016 року та необхідність його оскарження у порядку адміністративного судочинства. 
		Так, відповідно до ч. 4 ст. 52 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» передбачено право банку чи визнаної НБУ повязаною особи оскаржити в установленому порядку рішення НБУ, а в разі притягнення такої особи до передбаченої законом відповідальності  оспорити підстави рішення НБУ про її визначення повязаною з банком особою. 
		Таким чином, у разі застосування відповідальності до повязаної особи, що фактично мало місце відносно ОСОБА_2, відсутня необхідність оскарження безпосередньо рішення НБУ як акту окремо.
		Виключно у разі надання відповідачу ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» та особам, які були визначені ОСОБА_3 банком України як повязані, можливості застосувати способи захисту, були б наявні підстави вважати процедуру справедливою, та дотриманим баланс між захистом права власності та публічним інтересом. В той же час нормативні акти не передбачали обовязок як ОСОБА_3 банку України, так і банку, повідомляти особу про визнання її повязаної та можливі наслідки.
		У відповідності до ст. 1.32. Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» неналежним платником є особа, з рахунку якої помилково або неправомірно переказана сума коштів. За ст. 1.24. цього Закону помилковим переказом є рух певної суми коштів, внаслідок якого з вини банку або іншого субєкту переказу відбувається її списання з рахунку неналежного платника та/або зарахування на рахунок неналежного отримувача чи видача йому цієї суми у готівковій формі.
		Встановивши дані факти та врахувавши конкретні обставини по справі, суд прийшов до обгрунтованого висновку, що мав місце безпідставний, з порушенням встановленого Законом порядку, переказ коштів з вини ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» з рахунків позивача ОСОБА_2, оскільки саме ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» неправомірно були списані кошти позивача.
		Згідно ст. 32.3.2. Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні», у разі помилкового переказу з рахунку неналежного платника, що стався з вини банку, цей банкзобовязанийпереказати відповідну за рахунок власних коштів суму переказу на рахунок неналежного платника.
		Статтею 1073 ЦК України визначено, що у разі несвоєчасного зарахування на рахунок грошових коштів, що надійшли клієнтові, їх безпідставного списання банком з рахунка клієнта або порушення банком розпорядження клієнта про перерахування грошових коштів з його рахунка банк повинен негайно після виявлення порушення зарахувати відповідну суму на рахунок клієнта або належного отримувача.
		Відповідачем ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» не виконана вимога позивача ОСОБА_2 від 29 грудня 2016 року щодо зарахування на рахунки безпідставно списаних коштів.
		Згідно з положеннями ст. 526 ЦК України, зобовязання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства. За ст. 530 ЦК України, якщо у зобовязанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
		Підстави припинення зобовязань відповідно до ст. 598-609 ЦК України були відсутні. Згідно умовам договорів, ст. ст. 651, 652 ЦК України, були відсутні підстави для їх розірвання. Відповідач ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» не заперечував, що не повідомляв позивача ОСОБА_2 ні про припинення зобовязань, ні про розірвання договорів.
		Відповідно до ст. 610 ЦК України, порушенням зобовязання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобовязання (неналежне виконання).
		Згідно п. 4 ч. 1 ст. 611 ЦК України передбачено правові наслідки порушення зобовязання, встановлені договором або законом, у тому числі відшкодування збитків та моральної шкоди.
		Відповідно до ч. 2 ст. 10 Закону України «Про захист прав споживачів», якщо під час виконання робіт (надання послуг) стане очевидним, що їх не буде виконаноз вини виконавцязгідно з умовами договору, споживач має право призначити виконавцю відповідний строк для усунення недоліків, а в разі невиконання цієї вимоги у визначений строк  розірвати договір і вимагати відшкодування збитків.
		Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з обґрунтованими висновками суду 1 інстанції, що докази про розірвання договорів матеріали справи не містять, зобовязання за договорами відповідачем ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» не виконані, не зараховані на рахунки позивача безпідставно, з порушенням діючого законодавства, списані банком кошти, а тому з урахуванням вимог ст. 1058 ЦК України, ч. 2 ст. 10 Закону України «Про захист прав споживачів», підлягають задоволенню вимоги про розірвання договорів, укладених між ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» і ОСОБА_2: від 11 березня 2016 року, від 16 березня 2016 року, від 21 березня 2016 року, від 23 березня 2016 року, 13 квітня 2016 року, 19 травня 2016 року, від 12 жовтня 2016 року, за карткою/рахунком № 5523245000291755, за карткою/рахунком № 4627055125069509, за карткою/рахунком № 4627055009389908 і за карткою/рахунком № 5218572211761106 та стягненню з ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» на користь ОСОБА_2 збитків у розмірі 2 023 284.81 доларів США, 39.29 євро і 6 153 306.06 грн.
		Розглядаючи спір, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції повно і всебічно дослідив і оцінив обставини по справі та надані докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює та обґрунтовано задовольнив позовні вимоги в частині розірвання договорів та стягнення збитків.
		Апелянти, не погоджуючись з рішенням суду, в апеляційних скаргах фактично на власний розсуд трактують норми права, на підставі яких, на їх думку, слід було відмовити у задоволенні позову, що не спростовує обґрунтованих висновків суду щодо наявності підстав для його часткового задоволення і не є підставою для скасування рішення.
		Посилання апелянтів щодо обґрунтованого та законного списання коштів відповідачем, колегія суддів до уваги не приймає, оскільки з урахуванням повноважень передбачених ст. 41-1 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», розпоряджатись зобовязаннями банку перед повязаними особами мав виключно Фонд гарантування вкладів фізичних осіб, а не банк, і ці повноваження не могли бути передані банку, що виключало для списання коштів оформлення саме меморіального ордеру  документу, що складається за ініціативою банку.
		Доводи апеляційних скарг щодо порушення норм процесуального права, колегія суддів, як підставу для скасування оскаржуваного рішення, до уваги також не приймає, оскільки відповідно до ч. 3 ст. 309 ЦПК України, такі порушення можуть бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо такі порушення призвели до неправильного вирішення справи. 
		Інші доводи, приведені в апеляційних скаргах, зводяться до переоцінки доказів і незгоди з висновками суду 1 інстанції, яким у досить повному обсязі зясовані права та обов'язки сторін, обставини справи, доводи сторін перевірені і їм дана належна оцінка, а відповідно до ст. 212 ЦПК України, виключне право оцінки доказів належить суду, який має оцінювати докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, а їх переоцінка є неприпустимою. Порушень норм матеріального та процесуального права, які є обовязковою підставою для скасування чи зміни рішення  не встановлено, тому апеляційний суд приходить до висновку, що рішення суду в оскаржуваній частині відповідає вимогам ст. 213, 214 ЦПК України, і його слід залишити без змін.
		Керуючись ст. ст. 307, 308 ЦПК України, апеляційний суд, -
		У Х В А Л И В:
		Апеляційні скарги Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» та ОСОБА_3 Банку України - відхилити.
		Рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 29 вересня 2017 рокув оскаржуваній частині  залишити без змін.
		Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів.
		Судді:

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...