Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 357/1180/17 : Цивільні справи (до 01.01.2019); Позовне провадження; Спори, що виникають із договорів; Спори, що виникають із договорів найму (оренди).
Надіслано для оприлюднення: 19.12.2017. Зареєстровано: 21.12.2017. Забезпечено надання загального доступу: 26.12.2017.
Дата набрання законної сили: 07.12.2017
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		Справа № 357/1180/17   Головуючий у І інстанції Дмитренко А. М.Провадження № 22-ц/780/4657/17                           Доповідач у 2 інстанції ОСОБА_1Категорія 22                                                                                                 07.12.2017      
		<s>                                                                                                                                                                                            </s>
		 
		У Х В А Л А
		І М Е Н Е М       У К Р А Ї Н И
		07 грудня 2017 року                                    м. Київ
		Колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Київської області в складі:
		головуючого             Журби С.О.,
		суддів                 Коцюрби О.П., Сержанюка А.С.,
		за участю секретаря         Топольського В.О.,
		розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні апеляційного суду Київської області цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 29 травня 2017 року у справі за позовом приватного сільськогосподарського підприємства «Агрофірма «Світанок» до ОСОБА_2, Головного управління Держгеокадастру у Київській області, 3-ї особи: приватний нотаріус Білоцерківського районного нотаріального округу Київської області ОСОБА_3, Фермерське господарство «Ямбуренко», про визнання недійсними договорів оренди земельних ділянок,
		В С Т А Н О В И Л А:
		У лютому 2017 року ПСП «Агрофірма «Світанок» звернулося до суду із зазначеним позовом, який мотивувало наступним: За результатами земельних торгів ПСП «Агрофірма «Світанок» набула право оренди земельних ділянок площею 45,7155 га, кадастровий номер 3220486500:01:001:0049, площею 24,8915 га, кадастровий номер 3220486500:01:006:0027, площею 38,9965 га, кадастровий номер 3220486500:01:013:0056, що розташовані на території Сухоліської сільської ради Білоцерківського району Київської області. 
		25.03.2016 року між Головним управлінням Держгеокадастру у Київській області та ПСП «Агрофірма «Світанок» укладено договори оренди вказаних земельних ділянок, посвідчені приватним нотаріусом Васильківського районного нотаріального округу ОСОБА_4 та зареєстровані в реєстрі за № № 210, 212, 214, в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 25.03.2016 року проведена державна реєстрація іншого речового права /права оренди/ ПСП «Агрофірма «Світанок» вказаних вище земельних ділянок. 
		Згодом позивачу стало відомо, що 01.04.2015 року між Головним управлінням Держземагенства у Київській області та ОСОБА_2 були підписані договори оренди цих же земельних ділянок строком на 49 років. При цьому процедура передачі ОСОБА_2 в оренду спірних земельних ділянок з метою ведення фермерського господарства, визначена ст.7 Закону України «Про фермерське господарство», була порушена. У передбаченому законом порядку ОСОБА_2 не звертався до Білоцерківської районної державної адміністрації із заявою для отримання в оренду земельних ділянок державної власності, а у Головного управління Держземагенства у Київській області не було належних та законних підстав розпорядження спірними земельними ділянками державної власності шляхом їх надання в оренду ОСОБА_2 для ведення фермерського господарства та укладення з ним договорів оренди земельних ділянок. Окрім того, ОСОБА_2 як фізична особа отримав спірні землі в користування вже після створення ним фермерського господарства. За таких умов відповідно до положень законодавства земля для зайняття фермерською діяльністю вже не підлягала передачі оренду безпосередньо фізичний особі, а могла лише бути надана фермерському господарству за результатами земельних торгів. За таких умов оспорювані договори оренди укладені з порушенням вимог діючого законодавства, а факт їх укладення порушує права і законні інтереси ПСП «Агрофірма «Світанок» на орендне користування спірними земельними ділянками. У звязку з наведеним позивач просив суд визнати недійсними договори оренди земельних ділянок від 01 квітня 2015 року, укладені між Головним управлінням Дерземагенства у Київській області та ОСОБА_2, які нотаріально посвідчені приватним нотаріусом Білоцерківського районного нотаріального округу Київської області ОСОБА_3 01.04.2015 року та зареєстровані в реєстрі за № № 631, 633, 635, стягнути з відповідачів на користь позивача судові витрати.
		Рішенням Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 29 травня 2017 року позовні вимоги приватного сільськогосподарського підприємства «Агрофірма «Світанок» задоволено. 
		Не погоджуючись із вказаним рішенням суду, відповідач ОСОБА_2подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального і процесуального права, неповноту та неправильність встановлення обставин, що мають значення для справи, просить рішення суду першої інстанції скасувати і закрити провадження у цивільній справі. Обґрунтував скаргу тим, що судом першої інстанції неправильно встановлено обставини справи, суд допустив невірне тлумачення та застосування норм чинного законодавства. Вважає висновки суду такими, що не ґрунтуються на положеннях закону.  
		Розглянувши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з огляду на наступне: 
		Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив насамперед з того, що при отриманні відповідачем ОСОБА_2 спірних земельних ділянок у користування та укладенні ним відповідних договорів, які оскаржуються в рамках даної справи, останнім було порушено встановлений спеціальним законом порядок для отримання в оренду таких земель. Земельні ділянки для ведення фермерського господарства були отримані в користування особисто ОСОБА_2 вже після створення та реєстрації ним відповідного фермерського господарства, в той час як вказані землі на той момент могли бути передані в користування лише такому господарству за результатами земельних торгів. Вказані обставини були належним чином встановлені судом першої інстанції в ході розгляду справи. Не заперечувався факт отримання землі безпосередньо ОСОБА_2 вже після створення та реєстрації ним фермерського господарства й з боку відповідача, який при цьому стверджував про те, що створення фермерського господарства не є перешкодою для повторного отримання особою земель в користування для зайняття фермерською діяльністю. 
		Колегія суддів апеляційного суду не може погодитися з наведеною позицією апелянта. Аналіз законодавства України, зокрема положень Земельного кодексу України та Закону України «Про фермерське господарство», дає підстави вважати вищевказану позицію відповідача хибною. Після створення та державної реєстрації фермерського господарства правом на отримання додаткової земельної ділянки (ділянок) володіє саме таке господарство вже в якості юридичної особи (з дотриманням відповідної процедури для цього), а не громадянин, якому земля надається із метою створення фермерського господарства. Вказаним обставинам була дана належна та детальна правова оцінка судом першої інстанції при вирішенні справи, з якою в повній мірі погоджується й колегія суддів апеляційного суду. Відповідає така позиція й позиції Верховного Суду України, висловленій ним у постанові від 04.11.2014 року у справі № 3-157гс14. Кореспондується вона й з позицією постанови Верховного Суду України від 18.05.2016 року у справі № 6-248цс16. За таких умов колегія суддів апеляційного суду вважає, що доводи апелянта в цій частині не спростовують відповідності висновків суду першої інстанції. 
		Критично відноситься колегія суддів й до посилань апелянта на відсутність прав позивача на спірні землі на час укладення оскаржуваних договорів, відтак відсутність підстав для звернення до суду з даним пощовом. Положеннями ст. 3 ЦПК України встановлено, що кожна особа має звернутися за судовим захистом не лише своїх прав, але й порушених, невизнаних або оспорюваних інтересів. Оскільки позивачем у відповідності до встановленої законом процедури було отримано право користування спірними землями, питання, які є предметом розгляду даної справи, безпосередньо стосуються його інтересів, відтак підлягають судовому захисту за визначеною законом процедурою. Вказаному питанню суд першої інстанції дав належну правову оцінку при ухваленні рішення по справі, з якою погоджується й колегія суддів апеляційного суду. За таких умов підстав для скасування рішення суду з наведених мотивів колегія суддів не вбачає. 
		Відсутні підстави для скасування чи зміни рішення суду першої інстанції й у звязку з посиланнями ОСОБА_2 та фермерського господарства «Ямбуренко» на порушення судом першої інстанції процесуальних норм при розгляді справи. У відповідності до положень ст. ст. 309 ЦПК України порушення норм процесуального права можуть бути підставою для скасування або зміни рішення лише у разі, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи по суті спору. В той же час наявність таких порушень колегія суддів апеляційного суду не вбачає. При цьому з метою забезпечення усім учасникам процесу можливості повного висловлення своєї позиції при розгляді справи, колегія апеляційного суду надала усім сторонам та третім особам можливість представити їх доводи та докази, якими вони обґрунтовуються, до матеріалів справи. В той же час представлені до апеляційного суду матеріали не спростували позиції суду першої інстанції та відповідності його висновків по суті предмету розгляду. 
		На підставі викладеного, колегія суддів апеляційного суду приходить до висновку про те, що суд першої інстанції, розглядаючи спір, належно дослідив і оцінив обставини справи, надані сторонами докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює, відтак передбачених законом підстав для скасування чи зміни рішення суду при апеляційному розгляді не вбачає. 
		Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 314, 315 ЦПК України, колегія суддів
		У Х В А Л И Л А:
		 
		Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.
		РішенняБілоцерківського міськрайонного суду Київської області від 29 травня 2017року залишити без змін. 
		Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів.
		 
		Головуючий                                     С.О. Журба
		Судді:                                     О.П. Коцюрба
		                                        ОСОБА_5

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...