Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 910/86/16 : Господарські справи (до 01.01.2019); Укладення, зміни, розірвання, виконання договорів (правочинів) та визнання їх недійсними, зокрема:; Визнання договорів (правочинів) недійсними; купівлі - продажу; поставки товарів, робіт, послуг.
Надіслано для оприлюднення: 20.12.2017. Зареєстровано: 22.12.2017. Забезпечено надання загального доступу: 27.12.2017.

Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		   ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
		РІШЕННЯ
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		05.12.2017Справа №910/86/16
		За позовом  Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АТ "Дельта Банк" 
		до                    Товариства з обмеженою відповідальністю "Інвестком" 
		про                 визнання правочину нікчемним
		Треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні 
		позивача           1) Фонду гарантування вкладів фізичних осіб
		                     2) Національний банк України
		про                    визнання правочину нікчемним
		та
		За позовом третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги на предмет 
		спору                    Національного Банку України
		до                     1) Товариства з обмеженою відповідальністю "Інвестком"
		                     2) Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк"
		про                    визнання договору недійсним
		                                                                                 Головуючий суддя:   Головатюк Л.Д.
		                                                                                       суддя:   Босий В.П.
		                                                                                                         суддя:  Плотницька Н.Б.
		Представники сторін:
		Від позивача:              Шутов О.О. (дов. від 08.08.2017);
		Від відповідача:          не прибув;
		Від третьої особи 1:  Цуканова С.Г. (дов. від 30.03.2017);
		Від третьої особи 2:  Перетятько С.М. (дов. від 05.09.2017);
		 
		Відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України (далі за текстом - Господарського процесуального кодексу України) в судовому засіданні 05.12.2017 оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
		 
		ОБСТАВИНИ СПРАВИ :
		Позивач звернувся до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до відповідача про визнання нікчемним договору застави майнових прав № Д-1/2014 від 04.09.2014.
		Ухвалою Господарського суду міста Києва від 11.01.2016 порушено провадження у справі № 910/86/16.
		Ухвалою Господарського суду м. Києва від 19.04.2016 призначено по справі № 910/86/16 судову економічну експертизу, проведення якої доручено Київському науково-дослідному інституту судових експертиз(вул. Смоленська, 6, м. Київ, 03680). Провадження по справі № 910/86/16 зупинено до надання висновків судової експертизи.
		07.07.2016 через канцелярію суду від Київського науково-дослідного інституту судових експертиз надійшов лист від 04.07.2016 № 8133/16-45, в якому дана експертна установа просить надати їй додаткові матеріали для проведення експертизи.
		Ухвалою Господарського суду м. Києва від 01.08.2016, зокрема, відмовлено в задоволенні клопотання Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" про призначення розгляду даної справи та виклику експерта в судове засідання. Задоволено клопотання судового експерта Гриненко І.М. щодо надання додаткових матеріалів, необхідних для вирішення питань, поставлених перед експертизою.
		Постановою Київського апеляційного господарського суду від 01.11.2016 ухвалу Господарського суду м. Києва від 01.08.2016 по справі № 910/86/16 скасовано.
		Справу № 910/86/16 передано для подальшого розгляду судді Головатюку Л.Д., який ухвалою від 16.11.2016 поновив провадження у справі № 910/86/16, розгляд справи призначив на 22.11.2016.
		Ухвалою суду від 22.11.2016 розгляд справи відкладено на 06.12.2016.
		Ухвалою суду від 06.12.2016 розгляд справи відкладено на 13.12.2016.
		Ухвалою Господарського суду м. Києва від 13.12.2016 направлено матеріали справі № 910/86/16 Київському науково-дослідному інституту судових експертиз (вул. Смоленська, 6, м. Київ, 03680) для проведення судової економічної експертизи, яка призначена ухвалою Господарського суду м. Києва від. 19.04.2016. Провадження по справі № 910/86/16 зупинено до надання висновків судової експертизи.
		13.07.2017 до Господарського суду м. Києва повернулися матеріали справи № 910/86/16 з супровідним листом експертної установи про неможливість надання висновку експертизи, у зв'язку з її не оплатою Публічним акціонерним товариством "Дельта Банк".
		Ухвалою Господарського суду міста Києва від 01.08.2017 провадження у справі було поновлено та вирішено здійснювати розгляд справи № 910/86/16 колегіально у складі трьох суддів.
		Відповідно до протоколу автоматичного визначення складу колегії суддів від 01.08.2017 для здійснення колегіального розгляду справи № 910/86/16 визначеного колегіальний склад суддів: Головатюк Л.Д. (головуючий), суддя Босий В.П., суддя Трофименко Т.Ю.
		Ухвалою Господарського суду міста Києва від 07.08.2017 справу було прийнято до провадження колегії суддів та призначено до розгляду на 26.09.2017.
		Через відділ канцелярії господарського суду 25.09.2017 від позивача надійшла заява про зміну предмету позову, в якій позивач просив суд змінити предмет позову у справі № 910/86/16 шляхом викладення прохальної частини позовної заяви АТ «Дельта Банк» у такій редакції: « 1. Прийняти дану позовну заяву до розгляду та порушити провадженні у справі. 2. У зв'язку з необхідністю подання позивачем з метою дослідження під час судового розгляду матеріалів з обмеженим доступом, а саме постанови Правління Національного Банку України № 692/БТ від 30.10.2014 «Про віднесення Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» до категорії проблемних - здійснювати розгляд справи у закритому судовому засіданні. 3. Встановити нікчемність укладеного 04.09.2014 між Публічним акціонерним товариством «Дельта Банк» та Товариством з обмеженою відповідальністю «ІНВЕСТКОМ» договору застави майнових прав № Д-1/2014. 4. Встановити нікчемність укладеного 04.09.2014 між Публічним акціонерним товариством «Дельта Банк» та Товариством з обмеженою відповідальністю «ІНВЕСТКОМ», від імені якого діяло Товариство з обмеженою відповідальністю «Арсенал-Фінанс», договору відступлення права вимоги № Д-1.1/2014. 5. Застосувати наслідки недійсності нікчемних правочинів шляхом припинення обтяження на майнові права Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» (код ЄДРПОУ 34047020) вартістю 1 224 705 449,00 грн. за укладеними між Публічним акціонерним товариством «Дельта Банк» та Товариством з обмеженою відповідальністю «ІНВЕСТКОМ» договором застави майнових прав від 04.09.2014 № Д-1/2014, а також укладеним між Публічним акціонерним товариством «Дельта Банк» та Товариством з обмеженою відповідальністю «ІНВЕСТКОМ», від імені якого діяло Товариство з обмеженою відповідальністю «Арсенал-Фінанс», договором відступлення права вимоги № Д-1.1/2014 від 04.09.2014, реєстраційний номер запису в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна 15079360 від 12.02.2015, включаючи зміни, внесені до вказаного запису 16.03.2016 державним реєстратором Виходцевою Є.І. 6. Стягнути з відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю «ІНВЕСТКОМ» на користь Позивача - Акціонерного товариства «Дельта Банк» понесені ним витрати на оплату судового збору за подання позовної заяви та заяви про зміну предмету спору.»
		Судове засідання 26.09.2017 не відбулося, у зв'язку із перебуванням судді Трофименко Т. Ю. у відпустці.
		02.10.2017 суддя Головатюк Л.Д. звернувся до керівника апарату з заявою про зміну складу суду, у зв'язку з перебуванням судді Трофименко  Т.Ю. у відпустці. 
		Відповідно до протоколу автоматичної зміни складу суду 02.10.2017 для здійснення колегіального розгляду справи № 910/86/16 визначеного колегіальний склад суддів: Головатюк Л.Д. (головуючий), суддя Босий В.П., суддя Плотницька Н.Б.
		Ухвалою від 04.10.2017 колегія суддів прийняла справу до свого провадження та призначила до розгляду на 17.10.2017.
		Ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.10.2017 відкладено розгляд справи на 26.10.2017. В судовому засіданні 17.10.2017 суд розглянувши заяву позивача про зміну предмету позову відмовив у її прийнятті в порядку ст. 22 ГПК України, про що було зазначено в ухвалі суду від 17.10.2017.
		Відповідно до положень ч. 4 ст. 22 ГПК України позивач вправі до початку розгляду господарським судом справи по суті змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової заяви.
		Під предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення. Підставу позову становлять обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу.
		Відтак зміна предмета позову означає зміну вимоги, з якою позивач звернувся до відповідача, а зміна підстав позову - це зміна обставин, на яких ґрунтується вимога позивача. Одночасна зміна і предмета, і підстав позову не допускається.
		У разі подання позивачем заяви, направленої на одночасну зміну предмета і підстав позову, господарський суд повинен відмовити в задоволенні такої заяви і, приєднавши її до матеріалів справи та зазначивши про цю відмову в описовій частині рішення (або в ухвалі, якою закінчується розгляд справи), розглянути по суті раніше заявлені позовні вимоги, якщо позивач не відмовляється від позову. Позивач при цьому не позбавлений права звернутися з новим позовом у загальному порядку (п. 3.12 постанови №18 від 26.12.2011 Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції").
		Оскільки подана позивачем заява про зміну предмету позову направлена на одночасну зміну предмета і підстав позову, суд відмовив у її задоволенні (прийнятті).
		Від третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору 26.10.2017 через відділ канцелярії господарського суду надійшло клопотання про вихід суду за межі позовних вимог, в якому третя особа просила суд: вийти у справі № 910/86/16 за межі позовних вимог; визнати недійсним, укладений 04.09.2014 між Публічним акціонерним товариством «Дельта Банк» та ТОВ «ІНВЕСТКОМ», від імені якого діяло Товариство з обмеженою відповідальністю «Арсенал-Фінанс», договір відступлення права вимоги № Д-1.1/2014; застосувати наслідки недійсності правочинів шляхом припинення обтяження на майнові права Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» (код ЄДРПОУ 34047020) вартістю 1 224 705 449,00 грн. за укладеними між Публічним акціонерним товариством «Дельта Банк» та ТОВ «ІНВЕСТКОМ» договором застави майнових прав від 04.09.2014 № Д-1/2014, а також укладеним між Публічним акціонерним товариством «Дельта Банк» та ТОВ «ІНВЕСТКОМ», від імені якого діяло Товариство з обмеженою відповідальністю «Арсенал-Фінанс», договором відступлення права вимоги № Д-1.1/2014 від 04.09.2014, реєстраційний номер запису в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна 15079360 від 12.02.2015, включаючи зміни, внесені до вказаного запису 16.03.2016 державним реєстратором Виходцевою Є.І.
		Ухвалою суду від 26.10.2017 розгляд справи відкладено 07.11.2017.
		Судове засідання призначене на 07.11.2017 не відбулося, у зв'язку з перебуванням головуючого судді Головатюка Л.Д. на лікарняному.
		Ухвалою суду від 27.11.2017 розгляд справи призначено на 05.12.2017.
		В судове засідання 05.12.2017 відповідач не прибув, про причини неявки суд не повідомив, про час та місце судового засідання був повідомлений належним чином, докази чого наявні в матеріалах справи. Неявка відповідача не перешкоджає розгляду справи.
		Інші учасники судового процесу в судове засідання 05.12.2017 з'явилися та надали суду усні пояснення по суті справи, в яких позивач та третя особа, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору свої позовні вимоги підтримали в повному обсязі.
		Позовні вимоги мотивовані тим, що договір застави майнових прав № Д-1/2014 від 04.09.2014 суперечить вимогам ст. 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", внаслідок чого він є нікчемним, відповідно до ст.ст. 203, 215 Цивільного кодексу України.
		Відповідач проти задоволення позовних вимог заперечує з огляду на безпідставність заявлених вимог, оскільки чинним законодавством не заборонено вчинення банками правочинів, що забезпечують виконання їх зобов'язань.
		Третя особа - 1, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача позовні вимоги позивача підтримала та просила суд задовольнити їх.
		Позовні вимоги третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору мотивовані недодержанням сторонами договору застави майнових № Д-1/2014 від 04.09.2014, в момент укладання вказаного договору, вимог чинного законодавства, зокрема, ст. 203 Цивільного кодексу України.
		Відповідач - 1 (Товариство з обмеженою відповідальністю «Інвестком») проти задоволення позовних вимог третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору заперечив в повному обсязі, з підстав їх недоведеності та необґрунтованості, що детально описані ним у відзиві на позовну заяву про визнання договору застави недійсним від 04.04.2016.
		Третя особа - 1, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача позовні вимоги третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору визнає в повному обсязі.
		В судовому засіданні 05.12.2017 судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
		У судових засіданнях, згідно статті 81-1 ГПК України, здійснювалося фіксування судового процесу з допомогою звукозаписувального технічного засобу.
		Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення позивача, третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору та третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов позивача, позов третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору та заперечення проти вказаних позовів, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -
		 
		ВСТАНОВИВ:
		Як підтверджено матеріалами справи, 04.09.2014 між позивачем, як банком та/або заставодавцем та відповідачем, як заставодержателем було укладено договір застави майнових прав № Д-1/2014 (далі за текстом - договір), відповідно до умов якого позивач надав в заставу відповідачу майнові права за кредитними договорами, укладеними між позивачем та фізичними/юридичними особами позичальниками, інформація про які наведена в додатку № 1 до договору, вартістю 1 224 705 449, 000 грн. 
		Майнові права за спірним договором, відповідно до п. 1.3. договору, було передано з метою забезпечення виконання позивачем перед відповідачем своїх зобов'язань за договором банківського рахунку № 26/21746-168 від 04.09.2014.
		За домовленістю сторін на момент укладання договору предмет застави оцінено в сумі 489 175 422, 84 грн. При цьому сторони згодні з тим, що при зверненні стягнення на відчуженні майнових прав заставодержатель не буде зобов'язаний або будь - яким чином обмежений зазначеною оціночною вартістю предмета застави (п. 1.3. договору).
		За рахунок майнових прав задовольняються усі вимоги заставодержателя, які можуть виникнути внаслідок невиконання заставодавцем зобов'язань перед заставодержателем за договором банківського рахунку (п. 1.4 договору).
		В п. 2.1.1 договору сторонами було визначено, що заставодавець засвідчує, що у разі невиконання ним зобов'язань перед заставодержателем за договором банківського рахунку або в разі прийняття Національним баком України рішення про віднесення банку до категорії неплатоспроможних (в день винесення рішення), заставодержатель набуває права вимоги за договорами, наведеним у додатках до цього договору, переважно перед іншими кредиторами відповідно до Закону України «Про заставу» та(або)  Цивільного кодексу України та (або) цього договору та (або) договору відступлення права вимоги (у разі його укладання).
		Заставодержатель, згідно викладеного в п. 3.1.3. договору, має право у разі прострочення заставодавцем виконання зобов'язань за договором банківського рахунку або в разі прийняття Національним банком України рішення про віднесення банку до категорії неплатоспроможних (в день винесення рішення) задовольнити грошові вимоги шляхом звернення стягнення на майнові права (відступлення права вимоги, набуття права власності, продажу та/або в інший встановлений чинним законодавством або цим договором спосіб).
		Згідно з п. 3.1.4. договору заставодержатель має право звертати стягнення на майнові права і задовольняти за їх рахунок свої грошові вимоги за договором банківського рахунку у повному обсязі до настання терміну виконання заставодавцем відповідних зобов'язань у разі: неповернення заставодавцем згідно з умовами договору банківського рахунку грошових коштів, процентів за користування ним та пені в разі їх дострокового витребування заставодержателем; прийняття Національним банком України рішення про віднесення банку до категорії неплатоспроможних (в день винесення рішення).
		Згідно з п. 3.1.5. договору заставодержатель має право якщо сума коштів отримана після звернення стягнення на майнові права, недостатня для повного задоволення вимог заставодержателя, одержати задоволення своїх вимог за рахунок іншого майна заставодавця в порядку, передбаченому законодавством України та (або) цим договором.
		Відповідно до п. 3.1.6. заставодержатель має право зареєструвати обтяження майнових прав на свою користь у Державному реєстрі обтяжень рухомого майна та вносити відповідні зміни до Державного реєстру обтяжень рухомого майна у випадку внесення змін до цього договору.
		Згідно з п. 4.1. договору одночасно з цим договором укладається договір відступлення права вимоги з відкладальними умовами. Звернення стягнення на майнові права здійснюється заставодержателем або за умови необхідності відповідної ліцензії (дозволу) на здійснення таких дій - Товариством з обмеженою відповідальністю «Арсенал Фінанс» на підставах та у порядку, визначеному цим договором, договором відступлення права вимоги та (або) Цивільним кодексом України та (або) Законом України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» та (або) законом України «Про заставу» (п. 4.2. договору).
		Цей договір набирає чинності з моменту його підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення відбитками їх печаток і діє до повного виконання договору банківського рахунку (п. 6.1. договору).
		Також, 04.09.2014 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Арсенал Фінанс» , яке діяло за договором доручення від імені та в інтересах відповідача, як новим кредитором та позивачем, як первісним кредитором або заставодавцем було укладено договір відступлення права вимоги (з відкладальними умовами) № Д-1.1/2014 (далі за текстом - договір відступлення), з метою реалізації порядку звернення стягнення на майнові права відповідно до договору застави майнових прав № Д-1/2014 від 04.09.2014, що укладений з метою забезпечення виконання зобов'язань первісного кредитора за договором банківського рахунку № 26/21746-168 від 04.09.2009.
		Згідно з п. 1.2. договору відступлення первісний кредитор відступає, а новий кредитор набуває всі права вимоги за договорами, вказаними у додатках до договору застави, який одночасно з цим договором укладається між сторонами.
		Відповідно до викладеного в п. 2.1. договору відступлення пункт 1.2. цього договору набирає чинності на наступний календарний день після настання сукупності обставин, визначених п. 2.1.1. договору, та однієї з обставин визначеної п. 2.1.2. цього договору або п. 2.1.3. договору або в день прийняття рішення Національним банком України про віднесення заставодавця до категорії неплатоспроможних.
		Згідно з п. 6.1. договору відступлення цей договір є правочином з відкладальними умовами та набуває чинності з моменту його підписання та скріплення печатками сторін і діє до повного виконання сторонами своїх обов'язків за цим договором.
		Згідно з п. 2.2 договору відступлення в незалежності від випадків, передбачених п. 2.1 даного договору, п. 1.2 набирає чинності в разі прийняття Національним банком України рішення про віднесення банку до категорії неплатоспроможних (день винесення рішення).
		Відповідно до п. 3.4.3 договору відступлення з дати набрання чинності пунктом 1.2 цього договору Публічне акціонерне товариство "Дельта банк" повинне у 5-ти денний термін надіслати боржникам за договорами, перелік яких зазначений у додатках до договору, письмові повідомлення про відчуження прав вимоги за такими договорами новому кредитору.
		З дня набрання чинності пунктом 1.2 договору відступлення публічне акціонерне товариство "Дельта банк" повинне надати новому кредитору у 5-денний термін: документи кредитних справ по кредитам, довідки про стан заборгованості боржників за кредитними договорами та всі інші документи, права вимоги за якими набуті новим кредитором на дату набрання чинності пунктом 1.2 цього договору (п. 3.4.4 договору відступлення).
		На підставі постанови Правління Національного банку України № 692/БТ від 30.10.2014 банк позивача було віднесено до категорії проблемних, запроваджено обмеження, у т.ч. щодо заборони передавати в забезпечення третім особам майно та активи банку без погодження з його куратором.
		На підставі постанови Правління Національного банку України № 150 від 02.03.2015 банк позивача було віднесено до категорії неплатоспроможних.
		Наказом уповноваженої особи Фонду на здійснення тимчасової адміністрації ПАТ "Дельта Банк" № 67 від 11.03.2015 було створено комісію з перевірки правочинів, вчинених банком протягом одного року до дня запровадження тимчасової адміністрації банку, на предмет виявлення правочинів, що є нікчемними з підстав, визначених ч. 3 ст. 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб».
		Рішенням комісії з перевірки правочинів (інших договорів) за кредитними операціями, оформленим протоколом № 10 від 27.05.2015, перевіркою правочинів на наявність ознак нікчемності було встановлено, що договір застави майнових прав № Д-1/2014 від 04.09.2014 та договір відступлення права вимоги (із відкладальними умовами) № Д-1.1/2014 укладені без відображення у плані рахунків банку (тобто в іншому порядку, ніж встановлено законодавством), без згоди куратора банку та з наданням новому кредитору переваг, внаслідок чого відповідний договір є нікчемним.
		12.06.2015 позивач направив відповідачу повідомлення про нікчемність договору застави та договору відступлення № 3268, докази чого наявні в матеріалах справи.
		Відповідач 28.10.2015 звернувся до уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб та ліквідацію позивача із заявою № 03-27/10-2015 про визнання грошових вимог кредитора (поточний рахунок) на загальну суму 21 740 605, 86 грн. за договорами банківського рахунку № 26/21746-168 від 04.09.2009 та № 26/21746-118 від 05.07.2013.
		За твердженням позивача між сторонами наявний спір відносно факту нікчемності спірних договорів, про що свідчить вчинення відповідачем, в особі повіреного - Товариства з обмеженою відповідальністю «Арсенал Фінанс», дій направлених на фактичне позбавлення майна (активів) позивача (ініціювання судового провадження № 910/10262/15 про стягнення неустойки на підставі спірних договорів, які є нікчемними).
		Судом встановлено, що в провадженні Господарського суду міста Києва перебувала справа № 910/10262/15 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Арсенал фінанс" до Публічного акціонерного товариства "Дельта банк" про стягнення 12 247 054, 49 грн. неустойки за договором про відступлення права вимоги №Д-1.1/2014 від 04.09.2014, укладеним між Товариством з обмеженою відповідальністю "Арсенал фінанс" та Публічним акціонерним товариством "Дельта банк". Господарським судом міста Києва було відмовлено у задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Арсенал фінанс", про що було винесено відповідне рішення 04.06.2015, з тих підстав, що після запровадження у банку тимчасової адміністрації (з метою виведення цього банку з ринку) та переходу до процедури ліквідації банку, задоволення вимог кредиторів відбувається у особливому, передбаченому зазначеним спеціальним Законом порядку з дотриманням принципів черговості, передбаченої статтею 52 цього Закону, та виходячи з того, що найвищий пріоритет мають зобов'язання банку за вкладами фізичних осіб, гарантованими Фондом. У рішенні від 04.06.2015 Господарським судом міста Києва було зазначено, що оскільки доказів  нікчемності договорів суду не подано, підстави для встановленню факту їх нікчемності у суду відсутні, тому, приймаючи рішення, суд виходить з презумпції правомірності правочину.
		Предметом позову у справі є матеріально - правові вимоги позивача про визнання нікчемним, укладений між Публічним акціонерним товариством «Дельта Банк» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Інвестком» договір застави майнових прав № Д-1/2014 від 04.09.2014 з підстав, встановлених ч. 2 ст. 215 Цивільного кодексу України та ст. 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб».
		Водночас, майнові права за кредитним договорами від 24.12.2007 № 1054-Ф, від 14.12.2007 № 49/КВМ-07, від 26.12.2007, № 48/КВМ-07 та від № 40/КВМ- 07, від 08.06.2005 № 340-Ф, від 27.07.2005 № 380, від 31.05.2006 № 602-Ф, від 27.07.2005 № 377-Ф, від 27.07.2005 № 378-Ф, від 27.07.2005 № 379-Ф, від 31.05.2006 № 601, укладені з позичальниками ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10 перебувають у заставі Національного банку України згідно з Договором застави майнових прав від 06.10.2009 № 51/64/144/39/86/ЗМП-2 (зі змінами) та Договору застави майнових прав від 26.02.2014 № 06/ЗМП, які забезпечували належне виконання заставодавцем (АТ «Дельта Банк») вимог заставодержателя (Національного банку України) за кредитними договорами від 22.10.2008 №51, від 05.11.2008 № 64, від 11.11.2008 № 86/11-08/СТ, від 11.09.2008 № 39/09-08/СТ, від 29.12.2008 № 144, від 29.12.2008 № 144/1, від 30.12.2008 № 144/2, від 31.12.2008 № 144/3, від 16.02.2009 № 144/10, від 27.02.2009 № 144/11, від 04.03.2009 № 144/12, від 05.03.2009 № 144/13, від 13.03.2009 № 144/14, від 20.03.2009 № 144/15, від 06.04.2009 №144/16, від 15.04.2009 № 144/17, від 17.04.2009 № 144/18, від 30.04.2009 № 144/19, від 03.06.2009 № 144/20 та від 26.02.2014 № 06, які укладені між АТ «Дельта Банк» та Національним банком України. 
		Пунктами 3.4.2. договору застави майнових прав від 06.10.2009 № 51/64/144/39/86/ЗМП-2 та договору застави майнових прав від 26.02.2014 № 06/ЗМП встановлено заборону відчуження майнових прав в будь-який спосіб та неможливість їх обтяження зобов'язаннями на користь третіх осіб без отримання попередньої згоди заставодержателя (Національного банку України).
		Пунктом 2.1.1 договору застави майнових прав від 26.02.2014 № 06/ЗМП, передбачено, що до повного виконання умов кредитного договору заставодавець не має права без відома та попередньої згоди заставодержателя (Національного банку України) відчужувати предмет застави.
		Пунктом 2.1.2 договору застави майнових прав від 26.02.2014 № 06/ЗМП, передбачено, що наступні застави предмету застави не допускаються без попередньої письмової згоди заставодержателя (Національного банку України).
		При цьому, Національний банк України, як заставодержатель, за його твердженням не надавав згоди на відчуження вище зазначених майнових прав третім особам, в тому числі відповідачу.
		Також, в постанові Правління Національного банку України № 102/БТ від 26.02.2014 було прийнято рішення щодо надання АТ «Дельта Банк» кредиту для збереження ліквідності, у забезпечення за яким взято майнові права за укладеними АТ «Дельта Банк» кредитними договорами з юридичними та фізичними особами, заборгованість за якими класифікована за І та II категоріями якості.
		На підставі постанови Правління Національного банку України № 348/БТ від 12.06.2014 «Про внесення змін до Постанови Правління Національного банку України від 26 лютого 2014 року № 102/БТ» АТ «Дельта Банк» зобов'язався погоджувати з куратором Національного банку України, зокрема операції щодо зміни та реалізації заставленого майна за наданими кредитами та запрошувати представника Національного банку України на загальні збори акціонерів, засідання спостережної ради, правління та комітетів (кредитного комітету, комітету з управління активами та пасивами тощо).
		Крім того, постановою Правління Національного банку України № 560/БТ від 11.09.2014 «Про встановлення особливого режиму контролю за діяльністю Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» шляхом призначення куратора», у зв'язку з виникненням реальної загрози невиконання банком своїх зобов'язань перед клієнтами і кредиторами та потребу в посиленому контролі за діяльністю банку, з метою уникнення можливості невиконання банком своїх зобов'язань перед клієнтами та кредиторами, а також захисту інтересів вкладників і кредиторів банку, призначено куратором банку службовця Національного банку України, якому надано право керуватися у своїй діяльності повноваженнями, визначеними в п. 4.9. глави4 розділу І Положення № 346.
		Однак, спірний договір був укладений позивачем без погодження з куратором, призначеним Національним банком України.
		З огляду на викладене, Національним банком України (третьою особою, яка заявляє самостійні вимоги на предмет позову) було подано позов до сторін, предметом якого є матеріально - правові вимоги про визнання недійсним договору застави майнових прав № Д - 1/2014 від 04.09.2014, укладений між Публічним акціонерним товариством «Дельта Банк» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Інвестком».
		Оцінюючи подані учасниками справи докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню, а позовні вимоги третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору задоволенню не підлягають з наступних підстав.
		Згідно з ч. 1 ст. 1 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" цим Законом встановлюються правові, фінансові та організаційні засади функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб, повноваження Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (далі - Фонд), порядок виплати Фондом відшкодування за вкладами, а також регулюються відносини між Фондом, банками, Національним банком України, визначаються повноваження та функції Фонду щодо виведення неплатоспроможних банків з ринку і ліквідації банків.
		Пункт 8 Розділу X Прикінцевих та перехідних положень цього Закону встановлює, що законодавчі та інші нормативно-правові акти, прийняті до набрання чинності цим Законом, застосовуються у частині, що не суперечить цьому Закону.
		Таким чином у спорах, пов'язаних з виконанням неплатоспроможним банком, в якому введено тимчасову адміністрацію та/або запроваджено процедуру ліквідації, своїх зобов'язань перед кредиторами, норми Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" є спеціальними, оскільки цей Закон є пріоритетним відносно інших законодавчих актів України у таких правовідносинах.
		Відповідно до вимог п. 3, 4 ч. 2 ст. 37 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" Фонд безпосередньо або уповноважена особа Фонду у разі делегування їй повноважень має право: продовжувати, обмежувати або припиняти здійснення банком будь-яких операцій; повідомляти сторони за договорами, зазначеними у частині другій статті 38 цього Закону, про нікчемність цих договорів та вчиняти дії щодо застосування наслідків нікчемності договорів.
		Як передбачено ч. 1 ст. 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" та абз. 3 п. 1.18 глави першої розділу III "Положення про виведення неплатоспроможного банку з ринку", затвердженим рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб № 2 від 05.07.2012 (далі - рішення № 2), уповноважена особа Фонду зобов'язана забезпечити збереження активів та документації банку.
		Згідно з ч. 2. ст. 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" протягом дії тимчасової адміністрації уповноважена особа Фонду зобов'язана забезпечити перевірку правочинів (у тому числі договорів), вчинених (укладених) банком протягом одного року до дня запровадження тимчасової адміністрації банку, на предмет виявлення правочинів (у тому числі договорів), що є нікчемними з підстав, визначених частиною третьою цієї статті.
		Таким чином статтею 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" уповноваженій особі Фонду надано право перевіряти правочини (у тому числі договори), вчинені (укладені) банком протягом одного року до дня запровадження тимчасової адміністрації банку, на предмет виявлення правочинів (у тому числі договорів), що є нікчемними, однак лише з підстав, визначених частиною третьою цієї статті.
		Відповідно до наказу уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації в AT "Дельта Банк" № 67 від 11.03.2015 "Про перевірку правочинів (договорів) в AT "Дельта Банк" в банку була створена Комісія з перевірки правочинів (інших договорів) за кредитними операціями.
		На підставі наданих їй повноважень Уповноважена особа Фонду, виявила численні факти порушень законодавства України та обмежень, встановлених Національним банком України, та затвердила результати перевірки, якою було виявлено правочини (договори), що є нікчемними згідно зі ст. 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", зокрема, договір застави майнових прав № Д-1/2014 від 04.09.2014, що відображено в витязі з протоколу № 10 від 27.05.2015 засідання комісії з перевірки правочинів (інших договорів) за кредитними операціями, призначеної Наказом № 67 від 11.03.2015.
		Згідно з вимогами ч. 3 ст. 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", в редакції на час укладення спірних договорів, правочини (у тому числі договори) неплатоспроможного банку є нікчемними з таких підстав:
		1) банк безоплатно здійснив відчуження майна, прийняв на себе зобов'язання без встановлення обов'язку контрагента щодо вчинення відповідних майнових дій, відмовився від власних майнових вимог;
		2) банк до дня визнання банку неплатоспроможним взяв на себе зобов'язання, внаслідок чого він став неплатоспроможним або виконання його грошових зобов'язань перед іншими кредиторами повністю чи частково стало неможливим;
		3) банк здійснив відчуження чи передав у користування або придбав (отримав у користування) майно, оплатив результати робіт та/або послуги за цінами, нижчими або вищими від звичайних (якщо оплата на 20 відсотків і більше відрізняється від вартості товарів, послуг, іншого майна, отриманого банком), або зобов'язаний здійснити такі дії в майбутньому відповідно до умов договору;
		4) банк оплатив кредитору або прийняв майно в рахунок виконання грошових вимог у день, коли сума вимог кредиторів банку перевищувала вартість майна;
		5) банк прийняв на себе зобов'язання (застава, порука, гарантія, притримання, факторинг тощо) щодо забезпечення виконання грошових вимог у порядку іншому, ніж здійснення кредитних операцій відповідно до Закону України "Про банки і банківську діяльність";
		6) банк уклав кредитні договори, умови яких передбачають надання клієнтам переваг (пільг), прямо не встановлених для них законодавством чи внутрішніми документами банку;
		7) банк уклав правочини (у тому числі договори), умови яких передбачають платіж чи передачу іншого майна з метою надання окремим кредиторам переваг (пільг), прямо не встановлених для них законодавством чи внутрішніми документами банку;
		8) банк уклав правочин (у тому числі договір) з пов'язаною особою банку, якщо такий правочин не відповідає вимогам законодавства України.
		Уповноважена особа Фонду:
		1) протягом дії тимчасової адміністрації, а також протягом ліквідації повідомляє сторони за договорами, зазначеними у частині другій статті 38 цього Закону, про нікчемність цих договорів та вчиняє дії щодо застосування наслідків нікчемності договорів;
		2) вживає заходів до витребування (повернення) майна (коштів) банку, переданого за такими договорами;
		3) має право вимагати відшкодування збитків, спричинених їх укладенням.
		У разі отримання повідомлення уповноваженої особи Фонду про нікчемність правочину на підставах, передбачених частиною третьою цієї статті, кредитор зобов'язаний повернути банку майно (кошти), яке він отримав від такого банку, а у разі неможливості повернути майно в натурі - відшкодувати його вартість у грошових одиницях за ринковими цінами, що існували на момент вчинення правочину.
		Уповноважена особа Фонду вживає передбачені законодавством заходи щодо стягнення простроченої заборгованості позичальників та інших боржників банку.
		Як встановлено судом, 12.06.2015 позивач направив відповідачу письмове повідомлення № 3268 про нікчемність договору застави майнових прав № Д-1/2014 від 04.09.2014.
		Відповідно до вимог ч. 1 ст. 49 Закону України "Про банки і банківську діяльність" як кредитні в цій статті розглядаються операції, зазначені в пункті 3 частини третьої статті 47 цього Закону, зокрема розміщення залучених у вклади (депозити), у тому числі на поточні рахунки, коштів та банківських металів від свого імені, на власних умовам та на власний ризик.
		Тобто, банк мав право використовувати кошти, що надходили на банківський рахунок установи, для кредитування інших клієнтів банку.
		Згідно з вимогами ч. 13 ст. 47 Закону України "Про банки і банківську діяльність" передбачено, що Національний банк України з метою захисту прав вкладників та інших кредиторів має право встановлювати додаткові вимоги, включаючи вимоги щодо підвищення рівня регулятивного капіталу банку чи інших економічних нормативів, щодо певного виду діяльності та надання фінансових послуг, які має право здійснювати банк.
		Як передбачено ч. 1 ст. 66 цього Закону, державне регулювання діяльності банків здійснюється Національним банком України, зокрема шляхом встановлення вимог та обмежень діяльності банків.
		Відповідно до вимог ст. 1 Закону України "Про заставу" застава - це спосіб забезпечення зобов'язань, якщо інше не встановлено законом.
		Згідно вимог ст.ст. 572, 574 ЦК України в силу застави кредитор (заставодержатель) має право в разі невиконання боржником (заставодавцем) забезпеченого заставою зобов'язання одержати задоволення з вартості заставленого майна переважно перед іншими кредиторами. Застава виникає на підставі договору, закону або рішення суду.
		Заставодавець зберігає право розпорядження заставленим майном, якщо інше не передбачено законом чи договором. Заставодавець може відчужувати заставлене майно тільки за згодою заставодержателя, якщо інше не встановлено законом (Закону України "Про заставу").
		Договір застави був укладений у період, коли в AT "Дельта Банк" існували певні обмеження щодо здійснення операцій банку, зокрема у зв'язку із виникненням у позивача проблем із ліквідністю та з наявністю у позивача діючих договорів застави майнових прав за кредитними договорами, які були передані відповідачу за спірним договором.
		Судом встановлено, що постановою Правління Національного банку України "Про надання кредиту для збереження ліквідності" № 102/БТ від 26.02.2014 з метою недопущення погіршення стану ліквідності ПАТ "Дельта Банк" та захисту інтересів його вкладників і кредиторів було постановлено надати АТ "Дельта Банк" кредит для збереження ліквідності в сумі 800 млн. грн. на строк до 360 днів. В подальшому, постановою Правління Національного банку України № 348/БТ від 12.06.2014 внесено зміни у п. 1 постанови Правління Національного банку України № 102/БТ від 12.02.2014 - цифри "800" замінено цифрами "1300", а також доповнено п. 4 постанови Правління Національного банку України № 102/БТ від 26.02.2014 підпунктом щодо передбачення в кредитному договорі право Національного Банку України призначити в АТ "Дельта Банк" представника Національного банку України Мелюшкевічеву С.Е. для здійснення контролю за використанням кредиту для збереження ліквідності, функціональні обов'язки якого визначені згідно із додатком до цієї постанови.
		Як вбачається з додатку до постанови Правління Національного банку України № 348/БТ від 12.06.2014 "зобов'язання АТ "Дельта Банк" щодо здійснення операцій у разі призначення представника НБУ" операції банку та його клієнтів (за сумами в межах 1 контрагента в день), які попередньо (до здійснення операції) погоджуються з представником НБУ, а саме: з кредитування (за сумами, що перевищують 500 тис. грн. (в еквіваленті); операції банку та його клієнтів щодо зміни та реалізації заставленого майна за наданими кредитами за сумами, що перевищують 10 000 тис. грн. (в еквіваленті).
		Як уже зазначалося вище, предметом спірного договору застави є майнові права за кредитними договорами на загальну суму 1 224 705 449, 00 грн. Тобто, вказана в договорі сума значно перевищує 10 000 тис. грн. (в еквіваленті).
		Постанова Національного банку України № 348/БТ від 12.06.2014 поширювалася на всі без виключення операції банку та його клієнтів, здійснені в період її дії. Незважаючи на існування обмежень, передбачених постановою, AT "Дельта Банк" уклав договір застави, не отримавши на це згоди представника НБУ, яка була обов'язковою для нього, що суперечить вимогам постанови Національного банку України № 348/БТ від 12.06.2014 та ст.ст. 3, 47, 49, 66 Закону України "Про банки і банківську діяльність".
		Відповідно до вимог ст. 4 Цивільного кодексу України органи державної влади України можуть видавати нормативно-правові акти, що регулюють цивільні відносини, лише у випадках і в межах, встановлених Конституцією України та законом.
		Статтями 2, 6 Закону України "Про Національний банк України" передбачено, що Національний банк України є центральним банком України, особливим центральним органом державного управління, юридичний статус, завдання, функції, повноваження і принципи організації якого визначаються Конституцією України, цим Законом та іншими законами України. Відповідно до Конституції України основною функцією Національного банку є забезпечення стабільності грошової одиниці України. При виконанні своєї основної функції Національний банк має виходити із пріоритетності досягнення та підтримки цінової стабільності в державі. Національний банк у межах своїх повноважень сприяє фінансовій стабільності, в тому числі стабільності банківської системи за умови, що це не перешкоджає досягненню цілі, визначеної у частині другій цієї статті. Національний банк також сприяє додержанню стійких темпів економічного зростання та підтримує економічну політику Кабінету Міністрів України за умови, що це не перешкоджає досягненню цілей, визначених у частинах другій та третій цієї статті.
		Відповідно до вимог ст. 71 названого Закону Національний банк України за наявності ознак нестійкого фінансового стану банківської системи, виникнення обставин, що загрожують стабільності банківської та/або фінансової системи країни, має право визначати тимчасові особливості регулювання та нагляду за банками або іншими особами, які можуть бути об'єктом перевірки Національного банку України, у тому числі особливості підтримання ліквідності банків, застосування економічних нормативів, формування та використання резервів для відшкодування можливих втрат за активними операціями банків, запроваджувати обмеження на їх діяльність, у тому числі обмежувати або забороняти видачу коштів з поточних та вкладних (депозитних) рахунків фізичних та юридичних осіб, а також обмежувати або тимчасово забороняти проведення валютних операцій на території України, зокрема операцій з вивезення, переказування і пересилання за межі України валютних цінностей. Наявність ознак нестійкого фінансового стану банківської системи, а також обставин, що загрожують стабільності банківської та/або фінансової системи країни, підтверджується відповідним рішенням Ради з фінансової стабільності, повноваження якої визначаються указом Президента України.
		Таким чином, постанови Правління Національного банку України № 102/БТ від 26.02.2014 та № 348/БТ від 12.06.2014 не є нормативно-правовими актами, але у спірних правовідносинах є обов'язковими для виконання AT "Дельта Банк", адже спрямовані на стабілізацію банку та підтримання його платоспроможності.
		Отже, сторони всупереч вимог постанови Національного банку України №№ 348/БТ від 12.06.2014, яка була отримана AT "Дельта Банк" у встановленому законом порядку та була обов'язковою для виконання, уклали договір застави в період існування у банку відповідних заборон, зокрема щодо здійснення кредитних операцій, операцій щодо зміни та реалізації заставленого майна за наданими кредитами без погодження з представником Національного банку України.
		Крім того відповідно до вимог ст. 12 Закону України "Про заставу" у договорі застави визначаються суть, розмір та строк виконання зобов'язання, забезпеченого заставою, опис предмета застави, а також інші умови, відносно яких за заявою однієї із сторін повинна бути досягнута згода.
		При цьому, умовами договору застави не визначено строків виконання зобов'язань ПАТ "Дельта Банк" перед відповідачем.
		AT "Дельта Банк", уклавши з відповідачем спірний договір всупереч наявних обмежень, передбачених постановою Національного банку України № 348/БТ від 12.06.2014, прийняло на себе зобов'язання щодо виконання грошових вимог відповідача у порядку іншому, ніж здійснення кредитних операцій відповідно до Закону України "Про банки і банківську діяльність".
		Відповідно до вимог ст. 633 Цивільного кодексу України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов'язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв'язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо).
		Договір банківського рахунка від № 26/21746-168 від 04.09.2009 є публічним, однак в даному випадку відповідачу шляхом укладення договорів застави та відступлення права вимоги було надано перевагу, адже запропоновано лише безпосередньо йому вчинення вказаних правочинів на підставі індивідуального рішення Кредитного комітету позивача, тобто умова про укладення договорів застави (договорів відступлення), як спосіб забезпечення виконання зобов'язань за договорами банківського рахунка не пропонувалася публічно невизначеному колу осіб, зокрема, іншим клієнтам ПAT "Дельта Банк".
		Таким чином укладений з відповідачем правочин ставить інших кредиторів ПАТ "Дельта Банк" з аналогічними вимогами у невигідне становище, оскільки умови договору застави та договору відступлення права вимоги, укладених для забезпечення виконання позивачем зобов'язань за договором банківського рахунка, прямо передбачають передачу відповідачу як кредитору та заставодержателю предметів застави (майнових прав за кредитними договорами), що в свою чергу свідчить про надання відповідачу переваг перед іншими кредиторами.
		Отже, умови договору застави передбачають окремі переваги (пільги) перед іншими кредиторами, що суперечить п. 7 ч. 3 ст. 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" та є ознакою нікчемності правочину.
		Як вже зазначалось, на підставі постанови Правління Національного банку України "Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію ПAT "Дельта Банк" № 664 від 02.10.2015 виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення № 181 від 02.10.2015, яким розпочато процедуру ліквідації вказаного банку з 05.10.2015 по 04.10.2017 включно та призначено уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.
		Згідно з вимогами ч. 5 ст. 45 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" протягом 30 днів з дня опублікування відомостей про відкликання банківської ліцензії, ліквідацію банку кредитори мають право заявити Фонду про свої вимоги до банку. Вимоги фізичних осіб-вкладників у межах гарантованої Фондом суми відшкодування за вкладами не заявляються. У разі призначення уповноваженої особи Фонду, якій делеговано Фондом повноваження щодо складення реєстру акцептованих вимог кредиторів, кредитори заявляють про свої вимоги до банку такій уповноваженій особі Фонду.
		Як передбачено ч. 1 ст. 49 вищевказаного Закону, Фонд припиняє приймання вимог кредиторів після закінчення 30 днів з дня опублікування відомостей відповідно до частини другої статті 45 цього Закону. Будь-які вимоги, що надійшли після закінчення цього строку, вважаються погашеними, крім вимог вкладників у межах гарантованої Фондом суми відшкодування за вкладами.
		Судом встановлено, що 28.10.2015 відповідач у порядку, передбаченому статтею 49 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", звернувся до уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб та ліквідацію із заявою № 03-27/10-2015 про визнання грошових вимог кредитора (поточний рахунок) на загальну суму 21 740 605, 86 грн. за договорами банківського рахунку № 26/21746-168 від 04.09.2009 та № 26/21746-118 від 05.07.2013.
		Таким чином, відповідач звернувся до уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб та ліквідацію щодо задоволення своїх кредиторських вимог, в тому числі в рахунок позачергового задоволення вимог відповідно до договорів забезпечення, укладених з ПAT "Дельта Банк".
		Згідно з ч. 1 ст. 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.
		Відповідно вимог ч. 2 ст. 215 Цивільного кодексу України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.
		В п. 2.5.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013 N 11 «Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними» господарським судам роз'яснено, що необхідно з урахуванням приписів статті 215 ЦК України та статті 207 ГК України розмежовувати види недійсності правочинів, а саме: нікчемні правочини, недійсність яких встановлена законом (наприклад, частина перша статті 220, частина друга статті 228 ЦК України, частина друга статті 207 ГК України, стаття 13 Закону України "Про створення вільної економічної зони "Крим" та особливості здійснення економічної діяльності на тимчасово окупованій території України"), і оспорювані, які можуть бути визнані недійсними лише в судовому порядку за позовом однієї з сторін, іншої заінтересованої особи, прокурора (зокрема, частина перша статті 227, частина перша статті 229, частина перша статті 230, частина перша статті 232 ЦК України, частина перша статті 207 ГК України).
		За змістом частини другої статті 215 ЦК України нікчемний правочин, на відміну від оспорюваного, є недійсним незалежно від наявності чи відсутності відповідного рішення суду.
		Таким чином, принципова відмінність між оспорюваним та нікчемним правочином полягає в тому, що нікчемний правочин є недійсним в силу закону, а оспорюваний стає недійсним внаслідок прийняття судового рішення, яке має зворотну силу у часі (стаття 236 ЦК України).
		За змістом ст. 216 Цивільного кодексу України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.
		Нікчемний правочин або правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення (ст. 236 Цивільного кодексу України).
		Як роз'яснено п. 2.5 постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними" № 11 від 29.05.2013, правочини, які не відповідають вимогам закону, не породжують будь-яких бажаних сторонам результатів, незалежно від волі сторін та їх вини у вчиненні незаконного правочину. Правові наслідки таких правочинів настають лише у формах, передбачених законом, - у вигляді повернення становища сторін у початковий стан (реституції) або в інших.
		За таких обставин позов Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" про визнання правочину недійсним (нікчемним) відповідно до вимог ст. 215 Цивільного кодексу України підлягає задоволенню.
		Щодо позовних вимог третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору. Відповідно до ч. 1, 3 ст. 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
		Відповідно до роз'яснень викладених в п. 2.9 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013 N 11 «Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними» на підставі статті 215 ЦК України недійсними можуть визнаватися не лише правочини, які не відповідають цьому Кодексу, а й такі, що порушують вимоги інших законодавчих актів України, указів Президента України, постанов Кабінету Міністрів України, інших нормативно-правових актів, виданих державними органами, у т.ч. відомчих, зареєстрованих у встановленому порядку. При цьому згідно п. 2.5.2 цієї постанови нікчемність правочину не виключає можливості подання та задоволення позову про визнання нікчемного правочину (господарського договору) недійсним. Спори про визнання нікчемних правочинів недійсними підлягають вирішенню господарськими судами у загальному порядку. З'ясувавши, що оспорюваний правочин є нікчемним, господарський суд зазначає в резолютивній частині рішення про його недійсність або, за відсутності підстав для такого визнання, відмовляє в задоволенні позову.
		Тобто, суд по суті констатує положення ст. 215 ЦК України - нікчемний правочин є недійсним.
		При цьому, як зазначалося судом вище, та як роз'яснено Пленумом Вищого господарського суду України оспорювані правочини - це правочини недійсність яких прямо не встановлена законом, і які можуть бути визнані недійсними лише в судовому порядку за позовом однієї з сторін, іншої заінтересованої особи, прокурора.
		Недійсність правочину - договору застави майнових прав № Д-1/2014 від 04.09.2014, як встановлено судом, прямо встановлена Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» (нікчемність), відповідно такий правочин (договір) є недійсним незалежно від наявності чи відсутності відповідного рішення суду, і відповідно такий правочин не створює юридичних наслідків (такого правочину не існує). Тобто, у суду відсутні підстави для визнання нікчемного правочину (правочину, який і так є недійсним в силу закону) ще раз недійсним, оскільки недійсним (за рішенням суду) може бути визнано, у відповідності до ч. 3 ст. 215 Цивільного кодексу України, лише правочин, недійсність якого прямо не встановлена законом. При цьому, суд погоджується з третьою особою, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору, що укладення договору застави майнових прав № Д-1/2014 від 04.09.2014 між Публічним акціонерним товариством «Дельта Банк» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Інвестком», в тому числі суперечить Закону України «Про заставу», постанові Національного Банку України № 348/БТ від 12.06.2014 та договорам застави, укладеним між Національним банком України та позивачем, проте в даному випадку, вказані обставини не можуть бути підставою для визнання договору недійсним, оскільки відповідний договір є нікчемним.
		За таких обставин позов Національного банку України про визнання правочину недійсним, відповідно до положень ст. 215 Цивільного кодексу України, задоволенню не підлягає.
		При цьому, судом відхиляються доводи Національного банку України щодо можливості одночасного задоволення позовних вимог про визнання нікчемних правочинів недійсними з підстав недотримання сторонами при їх укладенні вимог закону, оскільки в ч. 3 ст. 215 Цивільного кодексу України чітко визначено, що недійсним за рішенням суду може бути визнано, лише правочин, недійсність якого прямо не встановлена законом. Водночас суд не заперечує можливість визнання нікчемного правочину недійсним, з підстав його нікчемності (встановленої законом недійсності).
		Щодо заявленого третьою особою, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору клопотання про вихід суду за межі позовних вимог суд зазначає, що пунктом 2 статті 83 ГПК України передбачено право господарського суду щодо виходу за межі позовних вимог (за наявності передбачених цією нормою умов, і про це є клопотання заінтересованої сторони), але не право щодо зміни таких вимог на власний розсуд або розсуд позивача чи спонукання до їх уточнення. 
		Оскільки позовні вимоги позивача задоволено, понесені по справі позивачем господарські витрати, відповідно до вимог ст. 49 ГПК України, слід покласти на відповідача, а понесені третьою особою, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору - на третю особу, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору.
		Керуючись ст.ст. 33, 49, 82-85 ГПК України, суд
		 
		ВИРІШИВ:
		1. Позов Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" задовольнити повністю.
		2. Визнати нікчемним (недійсним в силу закону) договір застави майнових прав № Д-1/2014 від 04.09.2014, укладений між Публічним акціонерним товариством "Дельта Банк" (01133, м. Київ, вул. Щорса, буд. 36-Б, ідентифікаційний код 34047020) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Інвестком" (04119, м. Київ, вул. Дорогожицька, 1, буд. 1, поверх 6; ідентифікаційний код 35625082).
		3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Інвестком" (04119, м. Київ, вул. Дорогожицька, 1, буд. 1, поверх 6; ідентифікаційний код 35625082) на користь Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" (01133, м. Київ, вул. Щорса, буд. 36-Б, ідентифікаційний код 34047020) 1 218 (одну тисячу двісті вісімнадцять) грн. 00 коп. судового збору.
		4. В задоволенні позовних вимог третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору - Національного Банку України відмовити повністю.
		5. Видати наказ.
		6. Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання, оформленого відповідно до ст. 84 Господарського процесуального кодексу України  та може бути оскаржене в порядку та строки, визначені Господарським процесуальним кодексом України.
		7. Копію рішення розіслати учасникам судового процесу.
		 
		 
		Повне рішення складено - 19.12.2017.
		 
		 
		Головуючий суддя                                                                       Л.Д. Головатюк 
		 
		 
		Суддя                                                                           В. П. Босий 
		 
		 
		Суддя                                                                              Н. Б. Плотницька

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...