Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 2-1664/09 : не визначено.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 19.12.2009. Забезпечено надання загального доступу: 21.12.2009.

Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		                                                                                                    
		Р І Ш Е Н Н Я 
		Іменем України 
		               
		               справа 2-1664/09 
		м. Балаклія                                                     14 грудня 2009 року 
		 Балаклійський районний суд Харківської області  у складі: 
		 головуючого :  Стригуненко В.М., за участю: 
		секретарів :  Грідіної Г.О., Паточка А.М., 
		позивача : ОСОБА_1, представника  адвоката ОСОБА_2, 
		відповідача : ОСОБА_3, 
		 розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про спростування недостовірної інформації, відшкодування моральної шкоди, - 
		 В С Т А Н О В И В : 
		 12.08.2009 року ОСОБА_1 подав даний позов. 
		 Позивач в обґрунтування позову посилався на те, що відповідачка працювала під його керівництвом. Серед співробітників і колег вона поширила інформацію про ніби-то сексуальні домагання до неї з його боку. Вважав дану інформацію недостовірною, такою, що порочить його честь та гідність в очах підлеглих, колег та керівництва компанії. З цих причин, поки вона не спростована, він не може претендувати на кар'єрне зростання в компанії, яка піклується про моральний вигляд співробітників і свій позитивний імідж. Співробітники і колеги з цього приводу почали з нього ґлузувати, підшучувати, змінилося ставлення до нього як до керівника з боку підлеглих. До того ж він є одруженим. Зазначає про бездоказовість поширеної відповідачкою інформації. Окрім того, відповідачка при зверненні до суду про поновлення на роботі в позовній заяві також зазначила про таке сексуальне домагання. Вказував, що поширена відповідачкою інформація стала відома його дружині, що спричинило розлад у сімейних відносинах і дружина потрапила на лікування до пологового будинку. Уточнивши спосіб спростування просив зобов'язати відповідачку спростувати перед колективом супервайзерів компанії поширену нею інформацію, про примушування до вступу у статтеві відносини, а також стягнути 10 000 гривень компенсації моральної шкоди.   
		 Відповідачка позов не визнала, вважаючи вимоги позивача необґрунтованими. Вказувала, що під керівництвом позивача працювала з кінця 2008 року. При зручних моментах, за відсутності колег, ОСОБА_1 підходив до неї і обнімав ззаду, пропонував вступити з ним у сексуальні відносини, однак вона не погоджувалася. Вважає, що позивач занижував їй зарплатню з підстав її відмови від вступу з ним у сексуальні відносини, з цих причин вона була і звільнена. З приводу домагань керівництву компанії або правоохоронних органів не скаржилась. Після подачі позову про поновлення на роботі розповідала колишній колезі ОСОБА_4 що дійсною причиною відмови стала відмова позивачеві від сексуальних відносин. Повідомлення даної інформації колишньому колезі ОСОБА_5 не визнавала. Після звільнення, до подачі позову скаргою повідомила керівництву компанії про сексуальні домагання з боку позивача. Це зазначала і в позовній заяві. Раніше про ці обставини не повідомляла з тих причин, що боялася втратити роботу після скарг на верівника. Звертаючись саме до керівництва компанії керувалася Кодексом ділової поведінки компанії. До правоохоронних органів не зверталася, вважаючи, що не зможе довести викладені обставини. 
		 
		Суд, всебічно, повно, об'єктивно та безпосередньо дослідивши наявні у справі докази, з'ясувавши обставини, на які посилалися сторони, як на підставу своїх вимог та заперечень, дослідивши матеріали справи, допитавши всіх заявлених свідків, оцінивши ці докази в сукупності, визнає позов таким, що не підлягає задоволенню з наступних підстав. 
		 Судом встановлені обставини і визначені відповідні до них правовідносини. 
		 З листопада 2006 року по 30 березня 2009 року позивачка ОСОБА_3 працювала на посаді супервайзера пляшкового підрозділу Харківського відділення ВАТ «САН ІнБев Україна». 
		 Позивач ОСОБА_1 працює менеджером з дистрибуції пляшкового підрозділу Харківського відділення ВАТ «САН ІнБев Україна» і з листопада 2008 року відповідачка перебувала у нього в підпорядкуванні а.с. 6. 
		 ОСОБА_3 під час роботи в компанії до правоохоронних органів, керівництва компаніїї із заявами про домагання з боку ОСОБА_1 до неї щодо вступу у сексуальні відносини не зверталася а.с. 7-13. Ці обставини сторонами не заперечуються. 
		 Після звільнення, 9 квітня 2009 року ОСОБА_3 на ім'я національного менеджера компанії заявила про сексуальні домагання до неї з боку ОСОБА_1 під час роботи і шантажування звільненням у разі відмови. Вказувала, що внаслідок відмов ОСОБА_1 здійснювалася дискримінація, яка завершилась звільненням а.с. 49-50. 
		 В квітні 2009 року ОСОБА_3 на ім'я директора Харківського відділення ВАТ «САН ІнБев Україна» ОСОБА_6 письмово заявила про те, що ОСОБА_1 протягом останніх чотирьох місяців проявляв сексуальні домагання до неї, шантажуючи звільненням, однак отримував відмови. На цій підставі у ОСОБА_1 виникла до неї особиста неприязнь, що негативно відобразилось на оцінюванні результатів її роботи, дискримінації. Просила провести перевірку викладених обставин. Компанія самостійно провела перевірку, надала відповідь про непідтвердження викладеної інформації а.с. 80-81. 
		 Відповідно до Кодексу ділової поведінки компанії InBev усі працівники компанії заохочуються доповідати про будь-яку діяльність, яку вони вважають такою, що порушує або може порушити закони. Такі скарги можливо направляти через мережу Інтернет на визначений веб-сайт а.с. 58-60. 
		 19.05.2009 року ОСОБА_3 скориставшись вищевикладеним способом на адресу головного офісу компанії заявила про сексуальні домагання з боку ОСОБА_1, на які вона відповідала відмовою, а той погрожував звільненням у разі відмови, здійснював дискримінацію по роботі а.с. 78-79. 
		 Факти подачі відповідних заяв позивачу відомі і в суді ним не заперечувалися. 
		 30.04.2009 року ОСОБА_3 подала до Балаклійського районного суду Харківської області позовну заяву про поновлення на попередній роботі. В ній також вказала, що під час роботи ОСОБА_1 неодноразово її сексуально домагався. З рішення Балаклійського районного суду Харківської області від 03.12.2009 року, що не набрало законної сили, вбачається, що допитані в суді свідки пояснили, що ОСОБА_1 проявляв інтерес до ОСОБА_3, на вечірках постійно з нею танцював, носив на руках а.с. 10-13, 82-83. 
		 Свідок ОСОБА_7, супервайзер Харківського відділення компанії, в суді пояснив, що весною 2009 року ОСОБА_3 розповідала, що вона не погоджується із звільненням і буде оскаржувати його в суді. Від колег стало відомо, що відповідачка подала до суду позов про поновлення на роботі, в якому зазначила про сексуальні домагання до неї з боку ОСОБА_1 Особисто йому ОСОБА_3 про такі сексуальні домагання не розповідала. Після розголосу про сексуальні домагання до ОСОБА_3 з боку керівника, ставлення підлеглих до нього змінилося, з нього шуткують. Про подібні домагання йому нічого не відомо, відносини ОСОБА_1 з підлеглими жінками, в т.ч. ОСОБА_3 носили виключно діловий характер. 
		 Свідок ОСОБА_5, діловий партнер, в суді пояснив, що зі сторонами перебував в робочих відносинах, працювали в одному офісному приміщенні. Не був очевидцем сексуальних домагань ОСОБА_1 до ОСОБА_3 ОСОБА_8 2009 року ОСОБА_3 розповідала йому, що ОСОБА_1 її домагається, як саме не уточнювала, конкретних обставин не наводила. Він зрозумів, що домагання носять сексуальний характер. Після звільнення ОСОБА_3 розповідала, що звільнили її з роботу після відмови на домагання ОСОБА_1 
		 Свідок ОСОБА_4, супервайзер Харківського відділення компанії, в суді пояснила, що ОСОБА_1 є її безпосереднім керівником. З ОСОБА_3 мали спільне робоче місце. Не була очевидцем сексуальних домагань ОСОБА_1 до ОСОБА_3 Коли відбувалася процедура звільнення ОСОБА_3 розповідала їй, що звільненя з роботи відбувається внаслідок відмови ОСОБА_1 від вступу у сексуальні відносини, конкретних обставин не наводила. Інформація про ніби-то сексуальні домагання до ОСОБА_3 з боку ОСОБА_1 набули розголосу в колективі і з нього на цьому ґрунті ґлузують, шуткують, проявляють сарказм. В колективі ОСОБА_1 ставиться до дівчат тактовно. 
		 Свідок ОСОБА_9, регіональний менеджер компанії, в суді пояснив, що не був очевидцем сексуальних домагань ОСОБА_1 до ОСОБА_3 і від співробітників про це не чув. Під час роботи ОСОБА_3 на дії ОСОБА_1 не скаржилась, а робила це телефоном приблизно через тиждень після звільнення. В травні 2009 року, при зустрічі ОСОБА_3 підтвердила, що ОСОБА_1 домагався від неї вступу у сексуальні відносини, конкретних обставин не наводила. Внаслідок повідомленої ОСОБА_3 інформації про сексуальні домагання позивач не зміг претендувати на зайняття вищої посади в компанії. 
		 За ч. 1 ст. 227 ЦК України фізична особа, особисті немайнові права якої порушено внаслідок поширення про неї недостовірної інформації, має право на відповідь, а також на спростування цієї інформації. 
		 За ст. 280 ЦК України якщо фізичній особі внаслідок порушення її особистого немайнового права завдано майнової та (або) моральної шкоди, ця шкода підлягає відшкодуванню. 
		 Згідно з частиною п'ятою статті 55 Конституції України «кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань». 
		 Відповідно до статті 40 Конституції України усі мають права направляти індивідуальні або колективні звернення до органів державної влади, органів місцевого самоврядування, що зобов'язані розглянути ці звернення. 
		 Згідно до п. 1 ч. 1 ст. 94 КПК України приводом для порушення кримінальної справи зокрема є заяви окремих громадян, а ч. 1 ст. 95 КПК України передбачено, що такі заяви можуть бути усними або письмовими.  
		 Частиною 3 статті 7 Закону України «Про звернення громадян» N 393/96-ВР від 02.10.1996 рокупередбачено, якщо питання, порушені в одержаному органом державної влади, місцевого самоврядування, підприємствами, установами, організаціями незалежно від форм власності, об'єднаннями громадян або посадовими особами зверненні, не входять до їх повноважень, воно в термін не більше п'яти днів пересилається ними за належністю відповідному органу чи посадовій особі, про що повідомляється громадянину, який подав звернення. 
		 Відповідно до кримінально-процесуального законодавства України перевірку і вирішення заяв про вчинені або підготовлювані злочини здійснюють правоохоронні органи в межах підслідності і компетенції. 
		 Натомість з матеріалів справи не вбачається і сторонами не були надані дані про пересилку посадовими особами ВАТ «САН ІнБев Україна» за належністю відповідному компетентному правоохоронному органу вищевказаних письмових звернень ОСОБА_3, в порядку ч. 3 ст. 7 Закону України «Про звернення громадян». 
		 При цьому суд вважає, що ОСОБА_3 мала право і підстави сподіватись на вирішення її звернень відповідно до чинного законодавства, з огляду на наведене. 
		 Нормою статті 154 Кримінального кодексу України як злочин визначено примушування жінки чи чоловіка до вступу в статтевий зв'язок природним або неприродним способом особою, від якої жінка чи чоловік матеріально або службово залежні. 
		 Суд розцінює інформацію, наведену ОСОБА_3 у зверненнях до керівництва компанії «САН ІнБев Україна» і скарги, висловлені колишнім колегам, саме як заяву про вчинений або підготовлюваний злочин, про можливе порушення законодавства позивачем, тобто такі звернення передбачені чинним процесуальним законодавством, та вимагала поновлення законності. 
		 Відповідачка підтвердила в суді, що ці звернення і скарги були викликані наміром захистити свої права, свободи чи законні інтереси і повинні були оцінюватися керівництвом компанії і колишніми колегами в установленому порядку як заяви про злочин. 
		 Відповідно до рішення Конституційного Суду України у справі за конституційним зверненням громадянина ОСОБА_8 про офіційне тлумачення положення частини першої статті 7 Цивільного кодексу Української РСР (справа про поширення відомостей), справа № 1-9/2003 від 10.04.2003 року Конституційний Суд України вважає, що звернення громадян до правоохоронного органу, що містять певні відомості про недодержання законів посадовими або службовими особами, передаються чи повідомляються не з метою доведення таких відомостей до громадськості чи окремих громадян, а з метою їх перевірки уповноваженими на це законом іншими посадовими особами. Тому такі звернення за змістом частини першої статті 7 Цивільного кодексу не можуть вважатися поширенням відомостей, які порочать честь, гідність чи ділову репутацію або завдають шкоди інтересам посадової чи службової особи правоохоронного органу. 
		 Водночас наявність у зверненнях до правоохоронного органу завідомо неправдивих відомостей тягне за собою дисциплінарну, цивільно-правову, адміністративну або кримінальну відповідальність згідно з законодавством України. 
		 Не можна застосовувати ст. 227 ЦК України у випадку, коли особа звертається до суду, іншого правоохоронного чи іншого державного органу, організації, наділених відповідно до закону владними повноваженнями, із заявою про неправомірні дії іншої особи, якщо цей орган чи організація наділені владними повноваженнями щодо поновлення законності у відповідних відносинах чи застосування передбачених законом санкцій до правопорушника. Таке звернення для вирішення спору, поновлення прав чи захист законних інтересів або для поновлення законності не є поширенням відомостей у розумінні ст. 277 ЦК України. 
		 14.12.2009 року ОСОБА_3 вже безпосередньо до територіального органу внутрішніх справ подала заяву про злочин. Вказувала, що під час спільної роботи ОСОБА_1, використовуючи своє положення безпосереднього керівника, примушував її до вступу у статтеві відносини, шантажуючи звільненням у разі відмови. На численні скарги керівництво компанії належним чином не відреагувало, тому звертається до міліції а.с. 84-85. Викладені в даній заяві обставини кореспондуються із заявами керівництву компанії і повідомленнями колишнім колегам. 
		 До того ж висловлювання ОСОБА_3 перед ОСОБА_5, ОСОБА_4, ОСОБА_9 носили загальний характер, не мали чітких тверджень щодо зазначення місця події, часу, конкретних дій, наслідків тощо. Позивач цих обставин не заперечує. Для можливості спростування і виконання судового рішення інформація, що визнається недостовірною, повинна мати чіткі межі і формулювання. 
		 Виходячи з мотивації рішення конкретні обставини підлягають перевірці компетентними на те правоохоронними органами.  
		 За таких обставин підстав для задоволення позову ОСОБА_1 про спростування недостовірної інформації та відшкодування моральної шкоди немає. 
		 У відповідності до ст. 88 ЦПК України судові витрати покладаються на позивача ОСОБА_1  
		 На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 3, 10-11, 60, 88, 208-223 ЦПК України, ст.ст. 11, 15-16, 23, 227, 269-280 ЦК України, - 
		 В И Р І Ш И В : 
		 В позові ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про спростування недостовірної інформації, відшкодування моральної шкоди  відмовити повністю. 
		 Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Харківської області через Балаклійський районний суд Харківської області шляхом подачі в 10-денний строк з дня його проголошення заяви про апеляційне оскарження і подання після цього протягом 20 днів апеляційної скарги або в порядку ч. 4 ст. 295 ЦПК України. 
		  Головуючий                                                      В.М. Стригуненко

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...