Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 910/8844/17 : Господарські справи (до 01.01.2019); Захисту права власності; визнання незаконним акта, що порушує право власності.
Надіслано для оприлюднення: 22.12.2017. Зареєстровано: 24.12.2017. Забезпечено надання загального доступу: 26.12.2017.

Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		   ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
		РІШЕННЯ
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		13.12.2017Справа №910/8844/17Господарський суд міста Києва у складі головуючого судді Чинчин О.В., при секретарі судового засідання Бігмі Я.В., розглянув у відкритому судовому засіданні справу
		за позовом                          Заступника прокурора міста Києва в інтересах держави до   про 1. Київської міської ради;  2. Товариства з обмеженою відповідальністю «АРДІС»   визнання незаконним та скасування рішення, визнання недійсним договору та визнання відсутнім права  Представники:
		від Прокуратури:           Винник О.О. (представник за посвідченням);
		від Відповідача - 1:          Глобенко Л.В. (представник за Довіреністю);
		від Відповідача - 2: Колодрубський О.О. (представник за Довіреністю);
		від Відповідача - 2: Українець М.П. (представник за Довіреністю);
		від Відповідача - 2: Бабичевський С.Ф. (представник за Довіреністю);
		ОБСТАВИНИ СПРАВИ
		Заступник прокурора міста Києва в інтересах держави звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до Київської міської ради (надалі також - «Відповідач - 1») та Товариства з обмеженою відповідальністю «АРДІС» (надалі також - «Відповідач - 2») про визнання незаконним та скасування рішення, визнання недійсним договору та визнання відсутнім права.
		 
		Позовні вимоги обґрунтовані тим, що рішенням Київської міської ради №238/1242 від 06.10.2016 року передано Товариству з обмеженою відповідальністю «АРДІС» в оренду на 10 років земельну ділянку площею 0,8682 га для експлуатації та обслуговування виробничо - складської будівлі на вул. Берковецькій, 1 у Святошинському районі м. Києва із земель комунальної власності територіальної громади міста Києва у зв'язку з переходом права власності на майно. 13.03.2017 року між Київською міською радою (Орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «АРДІС» (Орендар) укладено Договір оренди земельної ділянки, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Литвин А.С. за реєстровим №677. Як зазначає Прокурор, вказане рішення Київської міської ради є незаконним, оскільки площа земельної ділянки, яка передана Відповідачу - 2 в оренду, у 36 разів перевищує площу нерухомого майна, яке на ній розташоване, а тому останній міг набути право користування тільки земельною ділянкою площею 240 кв.м., а право оренди земельної ділянки, що не знаходиться під об'єктом нерухомості, могло набути лише на конкурентних засадах в порядку, передбаченому ст.ст. 134, 135 Земельного кодексу України. Крім того, вказана земельна ділянка була відведена Відповідачу - 2 за рахунок земельної ділянки, яка на підставі рішення виконавчого комітету Київської міської ради депутатів трудящих №653 від 12.04.1949 року відводилась заводу «Червоний екскаватор» під будинок відпочинку, піонер табір та фруктовий сад, проте в порушення вимог Земельного кодексу України Відповідачем - 1 не приймалось рішення про припинення права користування земельною ділянкою попереднім користувачем. Також зазначив, що за даними Генерального плану міста Києва спірна земельна ділянка відноситься до категорії садибної житлової забудови, проте земельну ділянку було передано в оренду для цілей, які не відповідають Генеральному плану міста Києва. За таких підстав, прокурор звернувся до суду з вказаним позовом та просить Суд визнати незаконним та скасувати рішення Київської міської ради №238/1242 від 06.10.2016 року «Про передачу земельної ділянки Товариству з обмеженою відповідальністю «АРДІС» для експлуатації та обслуговування виробничо - складської будівлі на вул. Берковецькій, 1 у Святошинському районі м. Києва»; визнати недійсним договір оренди земельної ділянки площею 0,8682 по вул. Берковецькій, 1 у Святошинському районі м. Києва (кадастровий номер 8000000000:75:300:0002), укладений між Київською міською радою та Товариством з обмеженою відповідальністю «АРДІС», посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Литвин А.С. за реєстровим №677; визнати відсутність у Товариства з обмеженою відповідальністю «АРДІС» права користування земельною ділянкою площею 0,8682 по вул. Берковецькій, 1 у Святошинському районі м. Києва (кадастровий номер 8000000000:75:300:0002). 
		 
		Ухвалою Господарського суду міста Києва від 02.06.2017 року порушено провадження у справі № 910/8844/17, судове засідання призначено на 21.06.2017 року.
		 
		16.06.2017 року через загальний відділ діловодства суду (канцелярію) від Прокуратури надійшли документи на виконання вимог ухвали суду про порушення провадження по справі від 02.06.2017 року.
		 
		21.06.2017 року через загальний відділ діловодства суду (канцелярію) від Відповідача-1 надійшли документи на виконання вимог ухвали суду про порушення провадження по справі від 02.06.2017 року та відзив на позовну заяву, яким просив Суд відмовити в задоволенні позовних вимог.
		 
		21.06.2017 року в судове засідання з'явились представники сторін.
		 
		В судовому засіданні представники відповідача-2 подали документи на виконання вимог ухвали суду про порушення провадження по справі від 02.06.2017 року, однак не надали відзив на позовну заяву. Також, представники відповідача-2 заявили усне клопотання про відкладення розгляду справи, оскільки звернулись з адвокатськими запитами до Департаменту містобудування та архітектури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) та Департаменту земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) для отримання інформації щодо спірної земельної ділянки, однак відповіді ще не отримали.
		 
		Суд прийшов до висновку про задоволення клопотання представників відповідача-2 про відкладення розгляду справи.
		 
		Також, Суд, ознайомившись з матеріалами справи, з метою повного та всебічного розгляду спору, прийшов до висновку - зобов'язати:
		1) Прокуратуру та Відповідача-2 надати письмові пояснення чи заперечення з посиланням на належні докази з урахуванням відзиву Київської міської ради;
		2) Відповідача надати інформацію щодо відповідей на адвокатські запити, які направлялись Товариством з обмеженою відповідальністю "АРДІС" на адреси Департаменту містобудування та архітектури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) та Департаменту земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації).
		 
		Ухвалою Господарського суду міста Києва від 21.06.2017 року відкладено розгляд справи на 12.07.2017 року, у зв'язку з невиконанням вимог ухвали суду, витребуванням додаткових доказів по справі.
		 
		10.07.2017 року через загальний відділ діловодства суду (канцелярію) від Прокуратури надійшли письмові пояснення на виконання вимог ухвали суду від 21.06.2017 року.
		 
		10.07.2017 року через загальний відділ діловодства суду (канцелярію) від Відповідача-1 надійшов відзив на позовну заяву, яким просив Суд відмовити в задоволенні позовних вимог та документи для долучення до матеріалів справи.
		 
		12.07.2017 року в судове засідання з'явились представники сторін.
		 
		Суд, ознайомившись з матеріалами справи, з метою повного та всебічного розгляду спору, прийшов до висновку - зобов'язати:
		1) Прокуратуру та Відповідача-1 надати письмові пояснення чи заперечення з посиланням на належні докази з урахуванням відзиву Товариства з обмеженою відповідальністю "АРДІС";
		2) Відповідача-1 надати письмові пояснення з посиланням на належні докази щодо прийняття рішення Київською міською радою про затвердження проекту Генерального плану міста Києва про зміну функціонального призначення земельної ділянки за адресою: вул. Берковецька,1 у м. Києві з садово-дачної забудови на територію комунально-складську та інженерного обладнання (перспектива) для реконструкції, експлуатації та обслуговування виробничо-складських будівель на підставі листа №15-75 від 26.01.2015 року КО "Інститут Генерального плану міста Києва".
		 
		Ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.07.2017 року відкладено розгляд справи на 24.07.2017 року, у зв'язку з витребуванням додаткових доказів по справі.
		 
		19.07.2017 року через загальний відділ діловодства суду (канцелярію) від Прокуратури надійшли письмові пояснення на виконання вимог ухвали суду від 12.07.2017 року.
		 
		20.07.2017 року через загальний відділ діловодства суду (канцелярію) від Відповідача-2 надійшли письмові пояснення та документи для долучення до матеріалів справи.
		 
		21.07.2017 року через загальний відділ діловодства суду (канцелярію) від Відповідача-1 надійшли письмові пояснення на виконання вимог ухвали суду від 12.07.2017 року.
		 
		24.07.2017 року в судове засідання з'явились представники сторін. Представники прокуратури та відповідача-1 вимоги ухвали суду від 12.07.2017 року, в частині надання письмових пояснень чи заперечень з посиланням на належні докази з урахуванням відзиву Товариства з обмеженою відповідальністю "АРДІС", належним чином не виконали. 
		 
		В судовому засіданні представник прокуратури надав усні пояснення по суті спору, якими підтримав вимоги та доводи позовної заяви. Представники відповідачів в судовому засіданні надали усні пояснення по суті спору, якими заперечили проти задоволення позовних вимог.
		 
		Суд, ознайомившись з матеріалами справи, вислухавши представників сторін, з метою повного та всебічного розгляду спору, прийшов до висновку - зобов'язати Прокуратуру:
		- надати письмові пояснення щодо позовної вимоги в частині визнання відсутності у Товариства з обмеженою відповідальністю "АРДІС" права користування земельною ділянкою площею 0,8682 га по вулиці Берковецькій, 1 у Святошинському районі міста Києва (кадастровий номер 8000000000:75:300:0002);
		- скласти, в присутності представників Київської міської ради та Товариства з обмеженою відповідальністю "АРДІС", належним чином оформлений акт обстеження земельної ділянки по вулиці Берковецькій, 1 у Святошинському районі міста Києва (кадастровий номер 8000000000:75:300:0002).
		 
		Також, в судовому представники відповідача-2 подали клопотання про продовження строків розгляду спору на 15 днів.
		 
		Суд зазначив, що відповідно до ст. 69 Господарського процесуального кодексу України спір має бути вирішено господарським судом у строк не більше двох місяців від дня одержання позовної заяви, а у виняткових випадках за клопотанням сторони, з урахуванням особливостей розгляду спору, господарський суд ухвалою може продовжити строк розгляду спору, але не більш як на п'ятнадцять днів.
		 
		Відповідно до ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку.
		 
		Як зазначає Верховний Суд України в листі №1-5/45 від 25.01.2006 критерії оцінювання розумності строку розгляду справи є спільними для всіх категорій справ. Це - складність справи, поведінка заявника та поведінка органів державної влади. 
		 
		Відтак, у зв'язку із невиконанням вимог ухвали суду та необхідністю витребування додаткових доказів по справі, підготовка яких потребує достатнього часу, з метою створення сторонам необхідних умов для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства, забезпечення рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом, з урахуванням перебування судді у плановій щорічній відпустці, Суд вважає за доцільне задовольнити клопотання представників відповідача-2 та відкласти розгляд справи за межами строків, встановленими Господарським процесуальним кодексом України.
		 
		Ухвалою Господарського суду міста Києва від 24.07.2017 року продовжено строк розгляду спору на 15 днів, відкладено розгляд справи на 06.09.2017 року, у зв'язку з невиконанням вимог ухвали суду, витребуванням додаткових доказів по справі.
		 
		14.08.2016 року через загальний відділ діловодства суду (канцелярію) від прокуратури надійшли письмові пояснення по справі. 
		 
		04.09.2016 року через загальний відділ діловодства суду (канцелярію) від прокуратури надійшов лист про долучення до матеріалів справи копії акту обстеження земельної ділянки від 10.08.2017 року. 
		 
		04.09.2016 року через загальний відділ діловодства суду (канцелярію) від відповідача - 2 надійшли письмові пояснення у справі. 
		 
		В судовому засіданні 06 вересня 2017 року представник прокуратури підтримав вимоги та доводи позовної заяви, заперечував проти призначення по справі судової експертизи. Представники Відповідачів заперечили проти позову з підстав, викладених у відзивах та письмових поясненнях по справі, заперечили проти призначення по справі судової експертизи. 
		 
		Ухвалою Господарського суду міста Києва від 06.09.2017 призначено у справі № 910/8844/17 судову експертизу, проведення якої доручено Київському науково - дослідному інституту судових експертиз. На вирішення експерта поставлені такі питання: - який розмір (площа) земельної ділянки по вул. Берковецькій, 1 у Святошинському районі м. Києва, переданої на підставі Договору оренди земельної ділянки від 13.03.2017 року, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Литвин А.С. за реєстровим №677, необхідний для експлуатації та обслуговування виробничо - складської будівлі по вул. Берковецькій, 1 у м. Києві, загальною площею 240 кв.м., що належить на праві приватної власності Товариству з обмеженою відповідальністю "АРДІС", з урахуванням чинних нормативних документів у галузі будівництва, санітарних норм та правил тощо? Провадження у справі № 910/8844/17 зупинено до проведення судової експертизи та отримання висновку експерта.
		 
		Постановою Київського апеляційного господарського суду від 05.10.2017 ухвалу Господарського суду м. Києва від 06.09.2017 у справі №910/8844/17 скасовано, справу №910/8844/17 передано на розгляд до Господарського суду м. Києва.
		 
		Ухвалою Господарського суду міста Києва від 27.10.2017 року розгляд справи призначено на 15.11.2017 року.
		 
		В судовому засіданні 15.11.2017 року оголошено перерву до 29.11.2017 року.
		 
		29.11.2017 року судове засідання не відбулось, у зв'язку із перебуванням судді Чинчин О.В. на лікарняному.  
		 
		          Ухвалою Господарського суду міста Києва від 04.12.2017 року призначено розгляд справи на 13.12.2017 року  з метою недопущення порушення процесуальних прав сторін на участь у судовому засіданні, повного та всебічного з'ясування обставин справи. 
		 
		          В судовому засіданні 13 грудня 2017 року представник Прокуратури підтримав вимоги та доводи позовної заяви, просив суд задовольнити позовні вимоги у повному обсязі. В судовому засіданні представники Відповідачів - 1, 2 заперечили проти заявлених позовних вимог з підстав, зазначених у відзивах та письмових поясненнях по справі, просили суд відмовити у задоволенні позову у повному обсязі. 
		Відповідно до статті 82 Господарського процесуального кодексу України   рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами.
		В судовому засіданні 13 грудня 2017 року, на підставі статті 85 Господарського процесуального кодексу України, оголошено вступну та резолютивну частини Рішення.
		Відповідно до статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України, в судовому засіданні складено протокол.
		Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -               
		ВСТАНОВИВ
		Рішенням Господарського суду міста Києва від 19.01.2010 року по справі №2/15 визнано за Товариством з обмеженою відповідальністю «АРДІС» право власності на нежилу будівлю виробничо - складського призначення, літера Д, загальною площею 240 кв.м., що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Берковецька, 1. Вказане рішення було зареєстроване у Київському міському бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна за реєстровим №1255-з від 23.03.2010 року. 
		 
		19.12.2013 року Товариство з обмеженою відповідальністю «АРДІС» звернулось до Київської міської ради із клопотанням про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки по вул. Берковецькій, 1 у Святошинському районі м. Києва, орієнтовний розмір 8662 кв.м. для експлуатації та обслуговування виробничо - складської будівлі.
		 
		06.03.2014 року Департаментом містобудування та архітектури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) надано висновок щодо відповідності заявленої у справі - клопотання ініціативи містобудівній документації або ситуації, а також щодо наявних містобудівних умов і обмежень, що мають бути враховані при розробці документації із землеустрою. 
		 
		26.01.2015 року Комунальною організацією «Інститут генерального плану м. Києва» надано висновки щодо перевірки відповідності функціонального призначення земельної ділянки  по вул. Берковецькій, 1 у Святошинському районі м. Києва, за якими КО «Інститут генерального плану м. Києва» змінив в матеріалах проекту Генерального плану м. Києва функціональне призначення земельної ділянки з території існуючої садово - дачної забудови на територію комунально - складську та інженерного обладнання (перспектива) для реконструкції, експлуатації та обслуговування виробничо - складських будівель. 
		 
		23.04.2015 року Департаментом містобудування та архітектури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) надано витяг щодо чинних містобудівних регламентів та інших умов впровадження містобудівної діяльності, містобудівних умов та обмежень щодо певної території, а також наявних вимог та обмежень щодо використання земельних ділянок і розташованих на них об'єктів нерухомості за замовленням Товариства з обмеженою відповідальністю «АРДІС» №0009543 від 20.04.2015 року. 
		 
		23.06.2015 року Товариство з обмеженою відповідальністю «АРДІС» звернулось до Департаменту земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) з листом №76/06 від 22.06.2015 року про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для реконструкції, експлуатації та обслуговування виробничо - складських приміщень. 
		 
		Постійною комісією з питань містобудування, архітектури та землекористування Київської міської ради надано висновок №17 від 07.07.2015 року про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою Товариству з обмеженою відповідальністю «АРДІС». 
		 
		13.07.2015 року Київською міською радою надано дозвіл на розроблення документації із землеустрою.
		 
		03.09.2015 року Комунальним підприємством «Київський міський центр земельного кадастру та приватизації землі» затверджено завдання на виконання робіт з розроблення проекту землеустрою, який був погоджений 04.12.2015 року Департаментом містобудування та архітектури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації). 
		 
		08.10.2015 року Товариство з обмеженою відповідальністю «АРДІС» звернулось до Київської міської ради з листом №103/10 про надання дозволу на врахування змін при розробці проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки по вул. Берковецькій, 1 у Святошинському районі м. Києва, у відповідь на який Департамент земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) листом №057028-20418 від 23.11.2015 року повідомив Відповідача - 2 про прийняття до відома уточнень. 
		 
		11.04.2016 року Головне управління Держгеокадастру у м. Києві надало висновок до проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, яким погодило проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки. 
		 
		23.05.2016 року Департаментом земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) надано висновок щодо можливості надання земельної ділянки Товариству з обмеженою відповідальністю «АРДІС» для реконструкції, експлуатації та обслуговування виробничо - складської будівлі на вул. Берковецькій, 1 у Святошинському районі м. Києва.
		 
		12.09.2016 року Товариство з обмеженою відповідальністю «АРДІС» просило Київську міську комісію з питань містобудування, архітектури та землекористування скоригувати цільове призначення, а саме виключити слово «реконструкції». 
		 
		Рішенням Київської міської ради №238/1242 від 06.10.2016 року «Про передачу Товариству з обмеженою відповідальністю «АРДІС» для експлуатації та обслуговування виробничо - складської будівлі на вул. Берковецькій, 1 у Святошинському районі м. Києва» вирішено затвердити проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки Товариству з обмеженою відповідальністю «АРДІС» для експлуатації та обслуговування виробничо - складської будівлі на вул. Берковецькій, 1 у Святошинському районі м. Києва (категорія земель - землі промисловості, транспорту, зв'язку, енергетики, оборони та іншого призначення); передати Товариству з обмеженою відповідальністю «АРДІС» в оренду на 10 років земельну ділянку площею 0,8682 га (кадастровий номер 8000000000:75:300:0002) для експлуатації та обслуговування виробничо - складської будівлі на вул. Берковецькій, 1 у Святошинському районі м. Києва із земель комунальної власності територіальної громади міста Києва у зв'язку з переходом права власності на майно (рішення Господарського суду міста Києва від 19.01.2010 №2/15). 
		 
		13.03.2017 року між Київською міською радою (Орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «АРДІС» (Орендар) укладено Договір оренди земельної ділянки, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Литвин А.С. за реєстровим №677.
		 
		Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги, Прокурор зазначає, що вказане рішення Київської міської ради є незаконним, оскільки площа земельної ділянки, яка передана Відповідачу - 2 в оренду, у 36 разів перевищує площу нерухомого майна, яке на ній розташоване, а тому останній міг набути право користування тільки земельною ділянкою площею 240 кв.м., а право оренди земельної ділянки, що не знаходиться під об'єктом нерухомості, могло набути лише на конкурентних засадах в порядку, передбаченому ст.ст. 134, 135 Земельного кодексу України. Крім того, вказана земельна ділянка була відведена Відповідачу - 2 за рахунок земельної ділянки, яка на підставі рішення виконавчого комітету Київської міської ради депутатів трудящих №653 від 12.04.1949 року відводилась заводу «Червоний екскаватор» під будинок відпочинку, піонер табір та фруктовий сад, проте в порушення вимог Земельного кодексу України Відповідачем - 1 не приймалось рішення про припинення права користування земельною ділянкою попереднім користувачем. Також зазначив, що за даними Генерального плану міста Києва спірна земельна ділянка відноситься до категорії садибної житлової забудови, проте земельну ділянку було передано в оренду для цілей, які не відповідають Генеральному плану міста Києва. За таких підстав, прокурор звернувся до суду з вказаним позовом та просить Суд визнати незаконним та скасувати рішення Київської міської ради №238/1242 від 06.10.2016 року «Про передачу земельної ділянки Товариству з обмеженою відповідальністю «АРДІС» для експлуатації та обслуговування виробничо - складської будівлі на вул. Берковецькій, 1 у Святошинському районі м. Києва»; визнати недійсним договір оренди земельної ділянки площею 0,8682 по вул. Берковецькій, 1 у Святошинському районі м. Києва (кадастровий номер 8000000000:75:300:0002), укладений між Київською міською радою та Товариством з обмеженою відповідальністю «АРДІС», посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Литвин А.С. за реєстровим №677; визнати відсутність у Товариства з обмеженою відповідальністю «АРДІС» права користування земельною ділянкою площею 0,8682 по вул. Берковецькій, 1 у Святошинському районі м. Києва (кадастровий номер 8000000000:75:300:0002). 
		 
		Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, Суд вважає, що позовні вимоги Заступника прокурора міста Києва в інтересах держави не підлягають задоволенню з наступних підстав.
		Відповідно до статті 1 Господарського процесуального кодексу України, підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності (далі - підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів.
		Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
		 
		Положеннями статті 140 Конституції України визначено, що місцеве самоврядування є правом територіальної громади - жителів села чи добровільного об'єднання у сільську громаду жителів кількох сіл, селища та міста - самостійно вирішувати питання місцевого значення в межах Конституції і законів України. Особливості здійснення місцевого самоврядування в містах Києві та Севастополі визначаються окремими законами України. Місцеве самоврядування здійснюється територіальною громадою в порядку, встановленому законом, як безпосередньо, так і через органи місцевого самоврядування: сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи. Органами місцевого самоврядування, що представляють спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ та міст, є районні та обласні ради. Питання організації управління районами в містах належить до компетенції міських рад.
		 
		Нормами статей 142, 143 Конституції України передбачено, що матеріальною і фінансовою основою місцевого самоврядування є рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, земля, природні ресурси, що є у власності територіальних громад сіл, селищ, міст, районів у містах, а також об'єкти їхньої спільної власності, що перебувають в управлінні районних і обласних рад. Територіальні громади села, селища, міста безпосередньо або через утворені ними органи місцевого самоврядування управляють майном, що є в комунальній власності; затверджують програми соціально-економічного та культурного розвитку і контролюють їх виконання; затверджують бюджети відповідних адміністративно-територіальних одиниць і контролюють їх виконання; встановлюють місцеві податки і збори відповідно до закону; забезпечують проведення місцевих референдумів та реалізацію їх результатів; утворюють, реорганізовують та ліквідовують комунальні підприємства, організації і установи, а також здійснюють контроль за їх діяльністю; вирішують інші питання місцевого значення, віднесені законом до їхньої компетенції.
		 
		Згідно із ст. 327 Цивільного кодексу України, у комунальній власності є майно, у тому числі грошові кошти, яке належить територіальній громаді. Управління майном, що є у комунальній власності, здійснюють безпосередньо територіальна громада та утворені нею органи місцевого самоврядування.
		Відповідно до Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», ради та їх виконавчі органи входять до системи органів місцевого самоврядування.
		Частинами 5, 6 статті 60 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" визначено, що органи місцевого самоврядування від імені та в інтересах територіальних громад відповідно до закону здійснюють правомочності щодо володіння, користування та розпорядження об'єктами права комунальної власності, в тому числі виконують усі майнові операції, можуть передавати об'єкти права комунальної власності у постійне або тимчасове користування юридичним та фізичним особам, здавати їх в оренду, продавати і купувати, використовувати як заставу, вирішувати питання їхнього відчуження, визначати в угодах та договорах умови використання та фінансування об'єктів, що приватизуються та передаються у користування і оренду. Доцільність, порядок та умови відчуження об'єктів права комунальної власності визначаються відповідною радою. Доходи від відчуження об'єктів права комунальної власності зараховуються до відповідних місцевих бюджетів і спрямовуються на фінансування заходів, передбачених бюджетами розвитку.
		Відповідно до ч. 1 ст. 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень.
		 
		Закон України «Про оренду державного та комунального майна» покликаний  забезпечити  підвищення  ефективності використання державного та комунального майна шляхом передачі його в  оренду  фізичним  та  юридичним  особам.
		 
		Відповідно до ст. 2 Закону орендою є засноване на  договорі  строкове  платне користування   майном, необхідним орендареві  для  здійснення підприємницької та іншої діяльності.
		 
		Орендарями  згідно  з цим Законом можуть бути господарські товариства, створені  членами  трудового  колективу  підприємства, його структурного підрозділу, інші  юридичні  особи  та  громадяни України, фізичні та юридичні особи  іноземних  держав,  міжнародні організації та особи без  громадянства. (ст. 6 Закону) 
		Згідно зі статтями   33,   34 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
		Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.
		Судом встановлено, що Рішенням Київської міської ради №238/1242 від 06.10.2016 року «Про передачу Товариству з обмеженою відповідальністю «АРДІС» для експлуатації та обслуговування виробничо - складської будівлі на вул. Берковецькій, 1 у Святошинському районі м. Києва» вирішено затвердити проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки Товариству з обмеженою відповідальністю «АРДІС» для експлуатації та обслуговування виробничо - складської будівлі на вул. Берковецькій, 1 у Святошинському районі м. Києва (категорія земель - землі промисловості, транспорту, зв'язку, енергетики, оборони та іншого призначення); передати Товариству з обмеженою відповідальністю «АРДІС» в оренду на 10 років земельну ділянку площею 0,8682 га (кадастровий номер 8000000000:75:300:0002) для експлуатації та обслуговування виробничо - складської будівлі на вул. Берковецькій, 1 у Святошинському районі м. Києва із земель комунальної власності територіальної громади міста Києва у зв'язку з переходом права власності на майно (рішення Господарського суду міста Києва від 19.01.2010 №2/15). 
		 
		В обґрунтування заявлених позовних вимог в частині визнання незаконним та скасування рішення Київської міської ради №238/1242 від 06.10.2016 року «Про передачу земельної ділянки Товариству з обмеженою відповідальністю «АРДІС» для експлуатації та обслуговування виробничо - складської будівлі на вул. Берковецькій, 1 у Святошинському районі м. Києва», прокурор зазначав, що площа земельної ділянки, яка передана Відповідачу - 2 в оренду, у 36 разів перевищує площу нерухомого майна, яке на ній розташоване, а тому останній міг набути право користування тільки земельною ділянкою площею 240 кв.м., а право оренди земельної ділянки, що не знаходиться під об'єктом нерухомості, могло набути лише на конкурентних засадах в порядку, передбаченому ст.ст. 134, 135 Земельного кодексу України. Крім того, вказана земельна ділянка була відведена Відповідачу - 2 за рахунок земельної ділянки, яка на підставі рішення виконавчого комітету Київської міської ради депутатів трудящих №653 від 12.04.1949 року відводилась заводу «Червоний екскаватор» під будинок відпочинку, піонер табір та фруктовий сад, проте в порушення вимог Земельного кодексу України Відповідачем - 1 не приймалось рішення про припинення права користування земельною ділянкою попереднім користувачем. Також зазначив, що за даними Генерального плану міста Києва спірна земельна ділянка відноситься до категорії садибної житлової забудови, проте земельну ділянку було передано в оренду для цілей, які не відповідають Генеральному плану міста Києва.
		 
		Відповідно до ст. 21 Цивільного кодексу України суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, якщо він суперечить актам цивільного законодавства.
		 
		Відповідно до ст.20 Земельного кодексу України віднесення земель до тієї чи іншої категорії здійснюється на підставі рішень органів місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень. Зміна цільового призначення земельних ділянок здійснюється за проектами землеустрою щодо їх відведення. Зміна цільового призначення земельних ділянок комунальної власності провадиться органами місцевого самоврядування, які приймають рішення про затвердження проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок та передачу цих ділянок у власність або надання у користування відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. 
		 
		Згідно з ч. 1 ст. 122 Земельного кодексу України міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.
		 
		За змістом ч. 2 ст. 124 Земельного кодексу України передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється за результатами проведення земельних торгів, крім випадків, встановлених частинами другою, третьою статті 134 цього Кодексу.
		 
		Згідно з ч.1 ст.134 Земельного кодексу України земельні ділянки державної чи комунальної власності або права на них (оренда, суперфіцій, емфітевзис), у тому числі з розташованими на них об'єктами нерухомого майна державної або комунальної власності, підлягають продажу окремими лотами на конкурентних засадах (земельних торгах), крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті. 
		 
		Згідно з ч.2 ст.134 Земельного кодексу України не підлягають продажу на конкурентних засадах (земельних торгах) земельні ділянки державної чи комунальної власності або права на них, зокрема, у разі розташування на земельних ділянках об'єктів нерухомого майна (будівель, споруд), що перебувають у власності фізичних або юридичних осіб.
		 
		Враховуючи вищевикладене, Суд зазначає, що Товариство з обмеженою відповідальністю «АРДІС», набувши право власності на нежилу будівлю виробничо - складського призначення, літера Д, загальною площею 240 кв.м., що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Берковецька, 1, на підставі рішення Господарського суду міста Києва від 19.01.2010 року по справі №2/15, яке набрало законної сили та зареєстроване у Київському міському бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна за реєстровим №1255-з від 23.03.2010 року, набуло право на отримання у користування земельної ділянки, на якій знаходиться нерухоме майно, яка є необхідною для його обслуговування.
		 
		Так, Суд звертає увагу, що норми чинного законодавства України не встановлюють порядок визначення або нормативи розміру та меж земельних ділянок, необхідних для обслуговування будинків або споруд виключно в межах периметру фундаменту такого нерухомого майна, а тому посилання прокурора на те, що розмір земельної ділянки, яка була передана Відповідачу - 2, не може перевищувати 240 кв.м. (виключно площу під будинком) не ґрунтується на нормах чинного законодавства України. 
		 
		Крім того, при вирішенні питання формування земельної ділянки, що включає визначення розміру, конфігурації та меж земельної ділянки, на якій знаходиться об'єкт нерухомості, потрібно враховувати не лише ту частину, яка зайнята під будівлею або спорудою, а й частину земельної ділянки, яка необхідна для її обслуговування, в тому числі для забезпечення під'їзду спеціальної техніки для вантажно-розвантажувальних робіт, місця тимчасового складування продукції, місць загального користування для працівників, що задіяні на виробництві, а також окремі споруди, що є приналежністю головної речі, або складовою частиною речі, державна реєстрація права власності на які не передбачена у відповідності до частини 4 статті 5 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», але без яких не може повноцінно використовуватись головна будівля чи споруда, право власності на яку вже зареєстровано. 
		 
		Отже, чинним законодавством не встановлені чіткі норми розмірів земельних ділянок, що можуть передаватись в оренду для виробничих цілей власникам нерухомого майна, розташованого на цих земельних ділянках. Розмір земельної ділянки, необхідної для обслуговування житлового будинку, будівлі або споруди, визначається шляхом проведення за клопотанням сторін експертизи з врахуванням чинних нормативних документів у галузі будівництва, санітарних норм та правил тощо. (п. 18-1 постанови Пленуму Верховного Суду України від 16 квітня 2004 p. № 7 "Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ")
		 
		Суд зазначає, що відповідно до ч. 1 ст. 41 Господарського процесуального кодексу України, для роз'яснення питань, що виникають при вирішенні господарського спору і потребують спеціальних знань, господарський суд призначає судову експертизу.
		 
		З метою встановлення правомірності заявлених позовних вимог щодо передачі Відповідачу -2 земельної ділянки в оренду площею 0,8682 га, всебічного, повного та об'єктивного розгляду спору й вирішення питань, що потребують спеціальних знань, Ухвалою Господарського суду міста Києва від 06.09.2017 призначено у справі № 910/8844/17 судову експертизу, проведення якої доручено Київському науково - дослідному інституту судових експертиз. 
		 
		На вирішення експерта поставлені такі питання: - який розмір (площа) земельної ділянки по вул. Берковецькій, 1 у Святошинському районі м. Києва, переданої на підставі Договору оренди земельної ділянки від 13.03.2017 року, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Литвин А.С. за реєстровим №677, необхідний для експлуатації та обслуговування виробничо - складської будівлі по вул. Берковецькій, 1 у м. Києві, загальною площею 240 кв.м., що належить на праві приватної власності Товариству з обмеженою відповідальністю "АРДІС", з урахуванням чинних нормативних документів у галузі будівництва, санітарних норм та правил тощо? Провадження у справі № 910/8844/17 зупинено до проведення судової експертизи та отримання висновку експерта.
		 
		Проте, постановою Київського апеляційного господарського суду від 05.10.2017 ухвалу Господарського суду м. Києва від 06.09.2017 у справі №910/8844/17 скасовано повністю, як в частині  зупинення провадження, так і в частині призначення експертизи у справі, а справу №910/8844/17 передано на розгляд до Господарського суду м. Києва.
		 
		Статтею 106 Господарського процесуального кодексу України визначено перелік ухвал, які окремо від рішення місцевого господарського суду можуть бути оскаржені в апеляційному порядку ухвали місцевого господарського суду, зокрема, ухвала про зупинення провадження у справі. Проте, ухвала суду про призначення у справі експертизи не може бути оскаржена окремо від рішення господарського суду. 
		 
		Заперечення на ухвали, що не підлягають оскарженню окремо від рішення суду, включаються до апеляційної скарги на рішення суду. У разі подання апеляційної скарги на ухвалу, що не підлягає оскарженню окремо від рішення суду, місцевий господарський суд повертає її заявнику, про що постановляє ухвалу, яка не підлягає оскарженню.
		 
		Отже,  системне тлумачення ст. 106 ГПК України у сукупності з нормою п. 8 ч. 2 ст. 129 Конституції України дає можливість дійти висновку, що апеляційному оскарженню підлягають ухвали суду першої інстанції лише, якщо їх включено до переліку або, коли це прямо передбачено в інших статтях ГПК України, що регулюють винесення ухвал. Всі інші ухвали можуть бути оскаржені лише одночасно з прийнятим за результатами розгляду справи рішенням чи ухвали, якою завершується розгляд справи.
		 
		Такі процесуально-процедурні обмеження права на апеляційне оскарження деяких ухвал місцевого господарського суду окремо від остаточного рішення суду встановлені задля запобігання зловживанню стороною права на оскарження в цілях затягування провадження. 
		 
		Окрім того, у Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи R (95) 5 від 07.02.1995 року щодо запровадження та покращення функціонування систем і процедур оскарження у цивільних і господарських справах запропоновано урядам держав-членів ужити заходів для запобігання будь-яким зловживанням системою або процедурою, зокрема, для забезпечення того, щоб суд другої інстанції розглядав лише належні питання, рекомендовано розглянути доцільність запровадження механізму відстрочення здійснення права на оскарження по ряду попередніх питань до подання основної апеляції по суті справи (п. d) ст. 3 гл. ІІ "Обмеження щодо судового контролю"). Отже, такі обмеження встановлені також і задля зменшення надмірного навантаження на апеляційну систему. 
		 
		Також перегляд судом апеляційної інстанції проміжних ухвал суду першої інстанції до винесення остаточного рішення у справі, особливо тих, що стосуються збирання доказів, підриває роль суду першої інстанції і потенційно може зробити недоцільним будь-яке управління справою судом першої інстанції, а також впливатиме на розуміння й сприйняття сторонами ухваленого цим судом остаточного рішення. Отже, такі обмеження встановлені і задля зміцнення ролі суду першої інстанції загалом та підтримки довіри сторін до суду, що розглядає справу. 
		 
		У постанові Вищого господарського суду України від 27.09.2017 року по справі №922/748/17 також зазначено, що ухвала про призначення судової експертизи відсутня у переліку ухвал, які можуть бути оскаржені окремо від рішення місцевого господарського суду (ч. 1 ст. 106 ГПК України). У ст. 41 ГПК України, що регулює  призначення і проведення судової експертизи, також не передбачено можливості окремого оскарження таких ухвал. Про неможливість такого оскарження також роз'яснено у постанові Пленуму Вищого господарського суду України від 23 березня 2012 року N 4 "Про деякі питання практики призначення судової експертизи" (п. 19). Водночас, за приписами п. 1 ч. 2 ст. 79 ГПК України господарський суд має право зупинити провадження у справі у випадку призначення судової експертизи, а згідно з частиною п'ятою цієї ж статті ухвалу про зупинення провадження може бути оскаржено.
		 
		Враховуючи вищевикладене та приймаючи до уваги скасування постановою Київського апеляційного господарського суду від 05.10.2017 року ухвали Господарського суду м. Києва від 06.09.2017 року у справі №910/8844/17 про призначення у справі судової експертизи та зупинення провадження у справі повністю без врахування вищенаведених норм чинного законодавства України, Господарський суд міста Києва розглядає справу на підставі наявних матеріалів справи. 
		 
		Як раніше було зазначено у вказаному рішенні суду, норми чинного законодавства України не встановлюють порядок визначення або нормативи розміру та меж земельних ділянок, необхідних для обслуговування будинків або споруд виключно в межах периметру фундаменту такого нерухомого майна, а тому посилання прокурора на те, що розмір земельної ділянки, яка була передана Відповідачу - 2, не може перевищувати 240 кв.м. (виключно площу під будинком) не ґрунтується на нормах чинного законодавства України. 
		 
		Крім того, при вирішенні питання формування земельної ділянки, що включає визначення розміру, конфігурації та меж земельної ділянки, на якій знаходиться об'єкт нерухомості, потрібно враховувати не лише ту частину, яка зайнята під будівлею або спорудою, а й частину земельної ділянки, яка необхідна для її обслуговування, в тому числі для забезпечення під'їзду спеціальної техніки для вантажно-розвантажувальних робіт, місця тимчасового складування продукції, місць загального користування для працівників, що задіяні на виробництві, а також окремі споруди, що є приналежністю головної речі, або складовою частиною речі, державна реєстрація права власності на які не передбачена у відповідності до частини 4 статті 5 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», але без яких не може повноцінно використовуватись головна будівля чи споруда, право власності на яку вже зареєстровано. 
		 
		Отже, чинним законодавством не встановлені чіткі норми розмірів земельних ділянок, що можуть передаватись в оренду для виробничих цілей власникам нерухомого майна, розташованого на цих земельних ділянках. (п. 18-1 постанови Пленуму Верховного Суду України від 16 квітня 2004 p. № 7 "Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ")
		 
		На виконання вимог ухвали Господарського суду міста Києва від 24.07.2017 року по справі №910/8844/17 було складено Департаментом земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) Акт обстеження земельної ділянки №17-1250-08 від 10.08.2017 року.
		 
		Як вбачається з вказаного Акту, на підставі рішення Київської міської ради від 06.10.2016 року №238/1242 ТОВ «АРДІС» передано в оренду земельну ділянку площею 0,8682 га на вул. Берковецькій, 1 у Святошинському районі м. Києва для експлуатації та обслуговування виробничо - складської будівлі строком на 10 років. Під час обстеження земельної ділянки за вказаною адресою встановлено, що земельна ділянка використовується для експлуатації та обслуговування будівлі та споруд складського призначення. Земельна ділянка огороджена та охороняється. Нежитлова будівля виробничо - складського призначення (літ. Д) загальною площею 240 кв.м., яка розташована на вказаній земельній ділянці на вул. Берковецькій, 1 у відповідності до рішення Господарського суду міста Києва від 19.01.2010 у справі №2/15 на праві приватної власності належить ТОВ «АРДІС» (реєстраційне посвідчення №017605 від 23.03.2010). Станом на теперішній час проїзд на земельну ділянку можливий та здійснюється через земельну ділянку (к.н. 8000000000:75:300:0018), яка перебуває в оренді ТОВ «АРДІС» з цільовим призначенням для експлуатації та обслуговування виробничо - складських будівель та адміністративно - сервісного корпусу (договір оренди земельної ділянки від 08.10.2013 №4786). 
		 
		Також Суд звертає увагу, що при розробленні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки по вул. Берковецькій, 1 у Святошинському районі м. Києва, орієнтовний розмір 8662 кв.м. для експлуатації та обслуговування виробничо - складської будівлі, 06.03.2014 року Департаментом містобудування та архітектури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) надано висновок щодо відповідності заявленої у справі - клопотання ініціативи: реконструкція, експлуатація та обслуговування виробничо - складських будівель, площа 0,8662 га, містобудівній документації або ситуації, а також щодо наявних містобудівних умов і обмежень, що мають бути враховані при розробці документації із землеустрою. 
		 
		Таким чином, при зверненні до суду з вказаним позовом прокурором не надано суду жодних належних та допустимих доказів в розумінні ст.ст. 33, 34, 36 Господарського процесуального кодексу України на підтвердження його доводів, викладених у позовній заяві, щодо порушення Київською міською радою вимог чинного законодавства України при передачі Відповідачу - 2 земельної ділянки в оренду.
		 
		Як вбачається з листа Департаменту земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) №057028-11828 від 07.07.2017 року територія де знаходиться земельна ділянка, яка передана в оренду ТОВ «АРДІС», не входить до території детального плату території (ДПТ) масиву Берковець в межах просп. Академіка Палладіна, вулиць Берковецька, Синьоозерна площею 108 га, який підлягає розробленню відповідно до п. 58 Додатку до Програми створення (оновлення) містобудівної документації у м. Києві, затвердженої рішенням Київської міської ради від 13.11.2013 №518/10006 "Про затвердження міської програми створення (оновлення) містобудівної документації у м. Києві". Інформація про розроблення будь-яких інших детальних планів території чи планів зонування територій та їх затвердження Київською міською радою, де знаходиться земельна ділянка (кадастровий номер 8000000000:75:300:0002), яка передана в оренду ТОВ "АРДІС" рішенням Київської міської ради від 06.10.2016 №238/1242, в Департаменті земельних ресурсів виконавчого органу  Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) відсутня. Враховуючи відсутність детального плану території та плану зонування, де знаходиться земельна ділянка, яка передана в оренду ТОВ "АРДІС", можливість формування окремої земельної ділянки, вільної від нерухомого майна ТОВ «АРДІС», для її продажу на земельних торгах для містобудівних потреб іншим особам з урахуванням заборони, встановленої ч.3 ст. 23 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», на даний час є неможливим, а тому Суд не приймає до уваги доводи прокурора щодо необхідності продажу спірної земельної ділянки на конкурентних засадах в порядку, передбаченому ст.ст. 134, 135 Земельного кодексу України.
		 
		Що стосується доводів прокуратури в частині передачі земельної ділянки Відповідачу - 2 в оренду для цілей, які не відповідають Генеральному плану міста Києва, Суд зазначає. 
		 
		06.03.2014 року Департаментом містобудування та архітектури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) надано висновок щодо відповідності заявленої у справі - клопотання ініціативи містобудівній документації або ситуації, а також щодо наявних містобудівних умов і обмежень, що мають бути враховані при розробці документації із землеустрою. У цьому висновку вказано, що відповідно до Генерального плану міста Києва, затвердженого рішенням Київської міської ради №370/1804 від 28.03.2002 року, територія за функціональним призначенням належить до території садибної забудови. 
		 
		26.01.2015 року Комунальною організацією «Інститут генерального плану м. Києва» надано висновки щодо перевірки відповідності функціонального призначення земельної ділянки  по вул. Берковецькій, 1 у Святошинському районі м. Києва, за якими КО «Інститут генерального плану м. Києва» змінив в матеріалах проекту Генерального плану м. Києва функціональне призначення земельної ділянки з території існуючої садово - дачної забудови на територію комунально - складську та інженерного обладнання (перспектива) для реконструкції, експлуатації та обслуговування виробничо - складських будівель. 
		 
		Відповідно до статті 20 Земельного кодексу України віднесення земель до тієї чи іншої категорії здійснюється на підставі рішень органів державної влади, Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Ради міністрів Автономної Республіки Крим та органів місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень. Зміна цільового призначення земельних ділянок здійснюється за проектами землеустрою щодо їх відведення.
		Зміна цільового призначення земельних ділянок державної або комунальної власності провадиться Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування, які приймають рішення про затвердження проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок та передачу цих ділянок у власність або надання у користування відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу.
		Зміна цільового призначення земельних ділянок приватної власності здійснюється за ініціативою власників земельних ділянок. Зміна цільового призначення земельних ділянок приватної власності провадиться:
		щодо земельних ділянок, розташованих у межах населеного пункту, - сільською, селищною, міською радою;
		щодо земельних ділянок, розташованих за межами населених пунктів, - районною державною адміністрацією, а щодо земельних ділянок, розташованих за межами населених пунктів, що не входять до території району, або в разі якщо районна державна адміністрація не утворена, - Радою міністрів Автономної Республіки Крим, обласною державною адміністрацією.
		Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки приватної власності, цільове призначення якої змінюється, розробляється на замовлення власника земельної ділянки без надання дозволу Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органу виконавчої влади, органу місцевого самоврядування на його розроблення. Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки розробляється в порядку, встановленому законом. Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки погоджується в порядку, встановленому статтею 186 1 цього Кодексу.
		          Рада міністрів Автономної Республіки Крим, орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування у місячний строк з дня отримання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, погодженого в порядку, встановленому статтею 186 1 цього Кодексу, приймає рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та зміну її цільового призначення.
		Відмова Ради міністрів Автономної Республіки Крим, органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування у зміні цільового призначення земельної ділянки або залишення клопотання без розгляду можуть бути оскаржені до суду.
		 
		Згідно з ч.ч.1, 2 ст. 186-1 Земельного кодексу України проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок усіх категорій та форм власності (крім земельних ділянок зони відчуження та зони безумовного (обов'язкового) відселення території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи) підлягає обов'язковому погодженню з територіальним органом центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин. Проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок зони відчуження та зони безумовного (обов'язкового) відселення території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи, підлягає обов'язковому погодженню з центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин.
		Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у межах населеного пункту або земельної ділянки за межами населеного пункту, на якій розташовано об'єкт будівництва або планується розташування такого об'єкта (крім проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки зони відчуження або зони безумовного (обов'язкового) відселення території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи), подається також на погодження до структурних підрозділів районних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій у сфері містобудування та архітектури, а якщо місто не входить до території певного району, - до виконавчого органу міської ради у сфері містобудування та архітектури, а в разі, якщо такий орган не утворений, - до органу виконавчої влади Автономної Республіки Крим з питань містобудування та архітектури чи структурного підрозділу обласної державної адміністрації з питань містобудування та архітектури.
		 
		          У ч.ч.5, 6 ст. 186-1 Земельного кодексу України зазначено, що органи, зазначені в частинах першій - третій цієї статті, зобов'язані протягом десяти робочих днів з дня одержання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або копії такого проекту безоплатно надати або надіслати рекомендованим листом з повідомленням розробнику свої висновки про його погодження або про відмову в такому погодженні з обов'язковим посиланням на закони та прийняті відповідно до них нормативно-правові акти, що регулюють відносини у відповідній сфері. 
		Підставою для відмови у погодженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки може бути лише невідповідність його положень вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, документації із землеустрою або містобудівній документації. У разі якщо проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки підлягає обов'язковій державній експертизі землевпорядної документації, погоджений проект подається замовником або розробником до центрального органу виконавчої влади, що здійснює реалізацію державної політики у сфері земельних відносин, або його територіального органу для здійснення такої експертизи.
		 
		Судом встановлено, що проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки Товариству з обмеженою відповідальністю «АРДІС» для експлуатації та обслуговування виробничо - складської будівлі на вул. Берковецькій, 1 у Святошинському районі м. Києва погоджено Головним управлінням Держгеокадастру в м. Києві, Департаментом містобудування та архітектури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації).
		 
		Статтею 19 Земельного кодексу України закріплено такі категорії земель: землі сільськогосподарського призначення; землі житлової та громадської забудови; землі природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення; землі оздоровчого призначення; землі рекреаційного призначення; землі лісогосподарського призначення; землі водного фонду; а також землі промисловості, транспорту, зв'язку, енергетики, оборони та іншого призначення.
		 
		Віднесення земель до тієї чи іншої категорії згідно з частиною першою статті 20 ЗК України здійснюється на підставі рішень органів державної влади та органів місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень.
		 
		Кожна категорія земель має узагальнене цільове призначення, що визначає специфіку її особливого правового режиму.
		 
		Так, земельні ділянки, віднесені до однієї категорії, можуть використовуватися за різними видами цільового призначення. 
		 
		Відповідно до статті 65 Земельного кодексу України землями промисловості, транспорту, зв'язку, енергетики, оборони та іншого призначення визнаються земельні ділянки, надані в установленому порядку підприємствам, установам та організаціям для здійснення відповідної діяльності. Порядок використання земель промисловості, транспорту, зв'язку, енергетики, оборони та іншого призначення встановлюється законом.
		 
		Згідно зі ст. 66 Земельного кодексу України до земель промисловості належать землі, надані для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд промислових, гірничодобувних, транспортних та інших підприємств, їх під'їзних шляхів, інженерних мереж, адміністративно-побутових будівель, інших споруд. Землі промисловості можуть перебувати у державній, комунальній та приватній власності. Розміри земельних ділянок, що надаються для зазначених цілей, визначаються відповідно до затверджених в установленому порядку державних норм і проектної документації, а відведення земельних ділянок здійснюється з урахуванням черговості їх освоєння.
		 
		Відповідно до п. 2.1 розділу 2 "Загальна організація міських і сільських поселень" ДБН 360-92** "Містобудування. Планування і забудова міських і сільських поселень", затверджених наказом Держкоммістобудування від 17.04.1992 року №44 (із наступними змінами і доповненнями) територія міста за функціональним призначенням і характером використання поділяється на сельбищну, виробничу, в т. ч. зовнішнього транспорту, і ландшафтно-рекреаційну.
		 
		Таким чином, "цільове призначення земельної ділянки (категорія земель та певний вид використання земельної ділянки в межах відповідної категорії земель)" в розумінні Земельного кодексу України та "функціональне призначення території" в розумінні Генерального плану м. Києва, як містобудівної документації, розробленої відповідно до містобудівного законодавства та державних будівельних норм, не є тотожними і. однорідними поняттями в регулюванні земельних правовідносин, оскільки в межах певної функціональної території міста Києва, визначеної містобудівною документацією, зокрема Генеральним планом м. Києва, можуть бути різні цільові призначення земельних ділянок.
		 
		Також відповідно до примітки до п. 2.3 розділу 2 "Загальна організація міських і сільських поселень" ДБН 360-92** промислові підприємства, які не виділяють у навколишнє середовище екологічно шкідливих, токсичних, пилоподібних і пожежонебезпечних речовин, не створюють підвищених рівнів шуму, вібрації, електромагнітних випромінювань, не вимагають під'їзних залізниць, - допускається розміщувати у межах сельбищних територій або поблизу них з дотриманням санітарно - гігієнічних і протипожежних вимог.
		 
		Стаття 1 Закону України "Про землеустрій" містить визначення поняття "цільове призначення земельної ділянки", згідно з яким це є її використання за призначенням, визначеним на підставі документації із землеустрою у встановленому законодавством порядку.
		 
		Цільове призначення земельних ділянок, які надані громадянам, юридичним особам у власність чи постійне користування, зазначається в державних актах на право власності на земельну ділянку та на право постійного користування земельною ділянкою. З цією метою до форми бланків зазначених державних актів, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 2 квітня 2002 року N 449 "Про затвердження форм державного акта на право власності на земельну ділянку та державного акта на право постійного користування земельною ділянкою", введена графа "цільове призначення ".
		 
		Таким чином, цільове призначення конкретної земельної ділянки фіксується у рішенні уповноваженого органу про передачу її у власність або надання у користування та в документі, що посвідчує право на земельну ділянку.
		 
		Аналіз зазначених норм матеріального права дає підстави дійти висновку, що зміна виду використання земельної ділянки в межах її цільового призначення можлива, але порядок вирішення цього питання не встановлений.
		 
		Виходячи з принципу ЗК України щодо раціонального використання та охорони земель, зміна виду використання землі в межах її цільового призначення повинна проводитися у порядку, встановленому для зміни цього цільового призначення землі.
		 
		ЗК України передбачає зміну цільового призначення землі органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування, які приймають рішення про передачу цих земель у власність або надання у користування, вилучення (викуп) земель і затверджують проект землеустрою або приймають рішення про створення об'єктів для ведення фермерського господарства.
		 
		Як вбачається з Державного земельного кадастру земельна ділянка була передана Відповідачу - 2 для експлуатації та обслуговування виробничо-складської будівлі на вул. Берковецькій, 1 у Святошинському районі м. Києва (категорія земель - землі промисловості, транспорту, зв'язку, енергетики, оборони та іншого призначення), зареєстрована за кадастровим номером 8000000000:75:300:0002 з кодом класифікації цільового призначення земель « 11.02 для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості», який визначено затвердженим проектом землеустрою щодо відведення земельної ділянки у відповідності до Наказу Державного комітету України із земельних ресурсів від 23.07.2010 №548 «Про затвердження Класифікації видів цільового призначення земель», зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 01.11.2010 за №1011/18306.
		 
		Враховуючи вищевикладене, Суд зазначає, що передача земельної ділянки Відповідачу - 2 в оренду із зазначенням цільового призначення - для експлуатації та обслуговування виробничо - складської будівлі на вул. Берковецькій, 1 у Святошинському районі м. Києва була здійснена Відповідачем - 1 з дотримання приписів ст. 20 Земельного кодексу України, з дозволу органу місцевого самоврядування на розроблення проекту землеустрою, у зв'язку з чим, в подальшому, Київською міською радою прийнято рішення про затвердження розробленого проекту відповідно до повноважень, визначених ст. 122 Земельного кодексу України. Жодних рішень Київською міською радою про зміну цільового призначення спірної земельної ділянки не приймалось. 
		 
		Крім того, Суд зазначає, що у листі Комунальної організації «Інститут Генерального плану м. Києва» №15-75 від 26.01.2015 року йдеться про корегування проекту Генерального плану міста Києва, так як розробку нового Генерального плану розвитку міста Києва та його приміської зони на період до 2025 року визначено рішенням Київської міської ради №262/262 від 18.09.2008 року «Про розробку нового Генерального плану розвитку міста Києва та його приміської зони до 2025 року». Так, у вказаному листі зазначається, що відповідно до Генерального плану міста Києва, затвердженого рішенням Київради від 28.03.2002 року № 370/1804, територія по вул. Берковецькій, 1 у Святошинському районі м. Києва за функціональним призначенням належить до території  житлової садибної забудови, а враховуючи наміри замовника Інститут змінив функціональне призначення земельної ділянки з території існуючої садибно - дачної забудови на територію комунально - складську та інженерного обладнання (перспектива) для реконструкції, експлуатації та обслуговування виробничо - складських будівель. 
		 
		За таких обставин та враховуючи вищенаведені законодавчі приписи, Суд приходить до висновку, що спірне рішення Київської міської ради №238/1242 від 06.10.2016 року «Про передачу Товариству з обмеженою відповідальністю «АРДІС» для експлуатації та обслуговування виробничо - складської будівлі на вул. Берковецькій, 1 у Святошинському районі м. Києва» не суперечить положенням ст. ст. 20, 124, 134, 135 Земельного кодексу України. 
		 
		Судом розглянуті та відхилені доводи прокуратури щодо визнання незаконним та скасування рішення Київської міської ради №238/1242 від 06.10.2016 року у зв'язку з тим, що вказана земельна ділянка була відведена Відповідачу - 2 за рахунок земельної ділянки, яка на підставі рішення виконавчого комітету Київської міської ради депутатів трудящих №653 від 12.04.1949 року відводилась заводу «Червоний екскаватор» під будинок відпочинку, піонер табір та фруктовий сад, проте в порушення вимог Земельного кодексу України Відповідачем - 1 не приймалось рішення про припинення права користування земельною ділянкою попереднім користувачем, з огляду на наступне.
		 
		Так, Заступником прокурора міста Києва не надано суду жодних належних та допустимих доказів на підтвердження оформлення та реєстрації заводом «Червоний екскаватор» відповідного права на земельну ділянку, яка була передана на підставі рішення виконавчого комітету Київської міської ради депутатів трудящих №653 від 12.04.1949 року, що виключає необхідність припинення такого права користування у встановленому законом порядку.
		 
		Як вбачається з листа Департаменту містобудування та архітектури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) №05707-12308 від 17.07.2017 року, інформація про реєстрацію та видачу документів, що посвідчують право постійного користування земельною ділянкою заводу «Червоний екскаватор» на підставі рішення виконавчого комітету Київської міської ради депутатів трудящих №653 від 12.04.1949 року та Плану земельної ділянки №39746, складеного 25.10.1991 року Головним архітектурно - планувальним управлінням м. Києва, а також про реєстрацію та видачу документів, що посвідчують право тимчасового користування земельною ділянкою заводу «Червоний екскаватор» на підставі рішення виконавчого комітету Київської міської ради депутатів трудящих №653 від 12.04.1949 року та Плану земельної ділянки №39746, складеного 25.10.1991 року Головним архітектурно - планувальним управлінням м. Києва, у Департаменті відсутня. 
		 
		За таких обставин, Київська міська рада правомірно, в межах наданих їй чинним законодавство України повноважень, прийняла рішення №238/1242 від 06.10.2016 року «Про передачу земельної ділянки Товариству з обмеженою відповідальністю «АРДІС» для експлуатації та обслуговування виробничо - складської будівлі на вул. Берковецькій, 1 у Святошинському районі м. Києва», а тому Суд приходить до висновку про відсутність правових підстав для визнання незаконним та скасування рішення Київської міської ради №238/1242 від 06.10.2016 року «Про передачу земельної ділянки Товариству з обмеженою відповідальністю «АРДІС» для експлуатації та обслуговування виробничо - складської будівлі на вул. Берковецькій, 1 у Святошинському районі м. Києва».
		 
		Крім того, прокурором заявлені позовні вимоги про визнання недійсним договору оренди земельної ділянки площею 0,8682 по вул. Берковецькій, 1 у Святошинському районі м. Києва (кадастровий номер 8000000000:75:300:0002), укладеного між Київською міською радою та Товариством з обмеженою відповідальністю «АРДІС», посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Литвин А.С. за реєстровим №677. 
		Відповідно до статті 1 Господарського процесуального кодексу України, підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності (далі - підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів.
		Кожний суб'єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів (стаття 20 Господарського кодексу України).
		Перелік основних способів захисту цивільних прав та інтересів визначається частиною 2 статті 16 Цивільного кодексу України, до яких, зокрема, відноситься визнання правочину недійсним. Аналогічні положення містить  статті 20 Господарського кодексу України.
		За приписом статті 215 Цивільного кодексу України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою  статті 203 цього кодексу, а саме: зміст правочину не може суперечити цьому кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.
		З урахуванням викладеного, недійсність правочину зумовлюється наявністю дефектів його елементів: дефекти (незаконність) змісту правочину; дефекти (недотримання) форми; дефекти суб'єктного складу; дефекти волі - невідповідність волі та волевиявлення.
		Пунктом 2.1. Постанови №11 від 29.05.2013р. Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними" визначено, що вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов'язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків.
		Відповідно до статей 215 та 216 Цивільного кодексу України   суди розглядають справи за позовами: про визнання оспорюваного правочину недійсним і застосування наслідків його недійсності, про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину.
		За змістом п.2.9 Постанови №11 від 29.05.2013р. Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними" відповідність чи невідповідність правочину вимогам закону має оцінюватися господарським судом стосовно законодавства, яке діяло на момент вчинення правочину.
		Одночасно, за змістом п.2.5.2 вказаної Постанови Пленуму Вищого господарського суду України необхідно з урахуванням приписівст.215 Цивільного кодексу України та ст.207 Господарського кодексу України розмежовувати види недійсності правочинів, а саме: нікчемні правочини, недійсність яких встановлена законом (наприклад, ч.1 ст.220, ч.2 ст.228 Цивільного кодексу України, ч.2 ст.207 Господарського кодексу України), і оспорювані, які можуть бути визнані недійсними лише в судовому порядку за  позовом однієї з сторін, іншої заінтересованої особи, прокурора.
		Такої саме позиції дотримується Вищий господарський суд України і у п.18 Інформаційного листа №01-8/211 від 07.04.2008р. «Про деякі питання практики застосування норм Цивільного та Господарського кодексів України», за змістом вимога про визнання недійсним правочину та застосування наслідків недійсності нікчемного правочину може бути пред'явлена будь-якою заінтересованою особою.  Цивільний кодекс України   не дає визначення поняття «заінтересована особа». Тому коло заінтересованих осіб має з'ясовуватись в кожному конкретному випадку в залежності від обставин справи та правових норм, які підлягають застосуванню до спірних правовідносин, якщо інше не встановлено законом.
		Відповідно до ст. 207 Господарського кодексу України недійсною може бути визнано також нікчемну умову господарського зобов'язання, яка самостійно або в поєднанні з іншими умовами зобов'язання порушує права та законні інтереси другої сторони або третіх осіб. Нікчемними визнаються, зокрема, такі умови типових договорів і договорів приєднання, що виключають або обмежують відповідальність виробника продукції, виконавця робіт (послуг) або взагалі не покладають на зобов'язану сторону певних обов'язків.
		Згідно із статтею 4-3 Господарського процесуального кодексу України   судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.
		Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини справи, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.
		За приписами статті 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.
		За таких обставин, приймаючи до уваги положення Цивільного кодексу України та Господарського процесуального кодексу України, позивачем при зверненні до суду з вимогами про визнання договору недійсним повинно бути доведено наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання угод недійсними.
		Крім того, виходячи зі змісту статей 15, 16 Цивільного кодексу України, статті 20 Господарського кодексу України та Господарського процесуального кодексу України, застосування певного способу судового захисту вимагає доведеності належними доказами сукупності таких умов: наявності у позивача певного суб'єктивного права (інтересу); порушення (невизнання або оспорювання) такого права (інтересу) з боку відповідача; належності обраного способу судового захисту (адекватність наявному порушенню та придатність до застосування як передбаченого законодавством), і відсутність (недоведеність) будь-якої з означених умов унеможливлює задоволення позову.
		Частиною 7 ст. 179 Господарського кодексу України передбачено, що господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.
		Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (ст. 626 Цивільного кодексу України).
		Судом встановлено, що 13.03.2017 року між Київською міською радою (Орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «АРДІС» (Орендар) укладено Договір оренди земельної ділянки, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Литвин А.С. за реєстровим №677.
		 
		Як встановлено Судом, Київська міська рада правомірно, в межах наданих їй чинним законодавство України повноважень, прийняла рішення №238/1242 від 06.10.2016 року «Про передачу земельної ділянки Товариству з обмеженою відповідальністю «АРДІС» для експлуатації та обслуговування виробничо - складської будівлі на вул. Берковецькій, 1 у Святошинському районі м. Києва», а тому укладений на його виконання Договір оренди земельної ділянки від 13.03.2017 року не суперечить вимогам чинного законодавства України. 
		 
		Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги в частині визнання недійсним договору оренди земельної ділянки, прокурор також зазначав, що цільове призначення земельної ділянки не відповідає змісту оспорюваного рішення Київської міської ради.
		 
		Судом встановлено, що відповідно до пунктів 1 та 2 рішення Київської міської ради №238/1242 від 06.10.2016 року визначено категорію земель - землі промисловості, транспорту, зв'язку, енергетики, оборони та іншого призначення, а також визначено вид використання переданої в оренду Товариству з обмеженою відповідальністю «АРДІС» земельної ділянки: для експлуатації та обслуговування виробничо-складської будівлі.
		 
		Відповідно до ч. 1 ст. 15 Закону України «Про Державний земельний кадастр» до Державного земельного кадастру включаються такі відомості про земельні ділянки, зокрема цільове призначення (категорія земель, вид використання земельної ділянки в межах певної категорії земель).
		 
		Згідно з п.1.2 Договору оренди об'єктом оренди відповідно до відомостей Державного земельного кадастру, рішення Київської міської ради від 06.10.2016  №238/1242 та цього договору є земельна ділянка з наступними характеристиками: кадастровий номер - 8000000000:75:300:0002; місце розташування - вул. Берковецька, 1 у Святошинському районі м. Києва; цільове призначення - 11.02 для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості; категорія земель - землі промисловості, транспорту, зв'язку, енергетики, оборони та іншого призначення; вид використання - для експлуатації та обслуговування виробничо-складської будівлі; розмір (площа) - 0,8682 га.
		 
		Наказом Державного комітету України із земельних ресурсів №548 від 23.07.2010 року затверджено та визначено Класифікацію видів цільового призначення земель. Класифікація видів цільового призначення земель визначає поділ земель на окремі види цільового призначення земель, які характеризуються власним правовим режимом, екосистемними функціями, видом господарської діяльності, типами забудови, типами особливо цінних об'єктів. перелік видів цільового призначення земельних ділянок є вичерпним і повинен відповідати цьому наказу. 
		 
		Зазначене у пункті 2.1 договору оренди цільове призначення земельної ділянки кадастровий номер 8000000000:75:300:0002 повністю відповідає вимогам Наказу Державного комітету України із земельних ресурсів від 23.07.2010 №548, а зазначений вид використання відповідає рішенню Київської міської ради від 06.10.2016 №238/1242. 
		 
		Суд звертає увагу, що як у рішенні Київської міської ради №238/1242 від 06.10.2016 року «Про передачу земельної ділянки Товариству з обмеженою відповідальністю «АРДІС» для експлуатації та обслуговування виробничо - складської будівлі на вул. Берковецькій, 1 у Святошинському районі м. Києва», так і у Договорі оренди земельної ділянки від 13.03.2017 року зазначено один й той же вид використання спірної земельної ділянки - для експлуатації та обслуговування виробничо-складської будівлі, а також одну й ту же категорію земель -  землі промисловості, транспорту, зв'язку, енергетики, оборони та іншого призначення. 
		 
		При цьому, Суд звертає увагу, що зазначення у рішенні Київської міської ради про передачу земельної ділянки для експлуатації та обслуговування виробничо - складської будівлі на вул. Берковецькій, 1 у Святошинському районі м. Києва, а у договорі - 11.02 для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості не є самостійною підставою для визнання недійсним вказаного Договору. 
		 
		За таких підстав, Суд приходить до висновку, що прокуратурою не доведено суду належними засобами доказування, що оспорюваний нею Договір оренди земельної ділянки від 13.03.2017 року, укладений між Київською міською радою та Товариством з обмеженою відповідальністю «АРДІС», посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Литвин А.С. за реєстровим №677 суперечить закону, інтересам держави і суспільства, його моральним засадам, або що особи, які вчинили ці правочини, не мали на це необхідного обсягу цивільної дієздатності, чи що волевиявлення учасників правочинів не було вільним та не відповідало їх внутрішній волі, або що правочин не було вчинено у формі, встановленій законом, чи що правочин не був спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
		Враховуючи вищевикладене, приймаючи до уваги положення ст.ст.  203,  215 Цивільного кодексу України та Господарського процесуального кодексу України, Прокурором при зверненні до суду з вимогами про визнання договору недійсним не доведено наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання угод недійсними, а тому Суд відмовляє в частині задоволення позовних вимог про визнання недійсним договору оренди земельної ділянки площею 0,8682 по вул. Берковецькій, 1 у Святошинському районі м. Києва (кадастровий номер 8000000000:75:300:0002), укладеного між Київською міською радою та Товариством з обмеженою відповідальністю «АРДІС», посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Литвин А.С. за реєстровим №677.
		Що стосується позовних вимог в частині визнання відсутності у Товариства з обмеженою відповідальністю «АРДІС» права користування земельною ділянкою площею 0,8682 по вул. Берковецькій, 1 у Святошинському районі м. Києва (кадастровий номер 8000000000:75:300:0002), то вказана частина позовних вимог також не підлягає задоволенню, як похідна вимога від основної вимоги про визнання незаконним та скасування рішення Київської міської ради №238/1242 від 06.10.2016 року «Про передачу земельної ділянки Товариству з обмеженою відповідальністю «АРДІС» для експлуатації та обслуговування виробничо - складської будівлі на вул. Берковецькій, 1 у Святошинському районі м. Києва», в задоволенні якої Судом було відмовлено. 
		Згідно зі статтями  33,  34 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
		Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.
		Статтею 43 Господарського процесуального кодексу України визначено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.
		Відповідно до п. 2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 6 від 23.03.2012 р. "Про судове рішення"   рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.
		Таким чином, позовні вимоги Заступника прокурора міста Києва в інтересах держави до Київської міської ради та Товариства з обмеженою відповідальністю «АРДІС» про визнання незаконним та скасування рішення, визнання недійсним договору та визнання відсутнім права задоволенню не підлягають у повному обсязі. 
		Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір залишається за прокуратурою. 
		На підставі викладеного, керуючись статтями  32,  33,36,  43,  49,  82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -
		ВИРІШИВ
		1. У задоволенні позовних вимог Заступника прокурора міста Києва в інтересах держави до Київської міської ради та Товариства з обмеженою відповідальністю «АРДІС» про визнання незаконним та скасування рішення, визнання недійсним договору та визнання відсутнім права - відмовити повністю. 
		2. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
		Дата складання та підписання повного тексту рішення: 14 грудня 2017 року.
		 
		Суддя                                                                                           О.В. Чинчин

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...