Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 910/17238/17 : Господарські справи (до 01.01.2019); Укладення, зміни, розірвання, виконання договорів (правочинів) та визнання їх недійсними, зокрема:; Визнання договорів (правочинів) недійсними; інші договори.
Надіслано для оприлюднення: 22.12.2017. Зареєстровано: 24.12.2017. Забезпечено надання загального доступу: 26.12.2017.
Дата набрання законної сили: 30.12.2017
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		   ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
		РІШЕННЯ
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		14.12.2017Справа №910/17238/17
		За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ТРІУМФ 15" 
		до Публічного акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк"                
		про визнання додаткової угоди недійсною
		 
		Суддя Щербаков С.О.
		 
		Представники:
		від позивача: Іваненко Г.А.;
		від відповідача: Каракоця О.Р.
		 
		ОБСТАВИНИ СПРАВИ:
		 
		          Товариство з обмеженою відповідальністю "ТРІУМФ 15" (далі-позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до  Публічного акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк" (далі-відповідач) про визнання додаткової угоди недійсною.
		          Позовні вимоги обґрунтовані тим, що оспорювана додаткова угода від 29.11.2016 до кредитного договору № 4Т16100Г від 25.10.2016 була підписана директором  Товариства з обмеженою відповідальністю "ТРІУМФ 15" Ю.В. Понько, який діяв на підставі Статуту товариства, однак, як зазначає позивач, Додаткова угода від 29.11.2016 до кредитного договору № 4Т16100Г від 25.10.2016 вчинена директором з перевищенням повноважень, оскільки загальними зборами учасників Товариства з обмеженою відповідальністю "ТРІУМФ 15" не було надано повноважень на укладення додаткової угоди, а тому, на думку позивача, спірна додаткова угода від 29.11.2016 до кредитного договору № 4Т16100Г від 25.10.2016 є недійсною.
		Ухвалою Господарського суду міста Києва від 09.10.2017 порушено провадження у даній справі та призначено її до розгляду у судовому засіданні на 02.11.2017 за участю представників сторін.
		02.11.2017 через відділ автоматизованого документообігу суду від Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» надійшло клопотання про здійснення технічної фіксації судового засідання.
		У судовому засіданні 02.11.2017 оголошено перерву до 23.11.2017.
		           20.11.2017 через відділ автоматизованого документообігу суду від Товариства з обмеженою відповідальністю "ТРІУМФ 15" надійшло клопотання про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції, в якому позивач просить суд забезпечити проведення судового засідання, що призначене на 23.11.2017 о 15 год. 10 хв. у режимі відеоконференції, та забезпечити її проведення у Господарському суді Харківської області.
		Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.11.2017 відмовлено Товариству з обмеженою відповідальністю "ТРІУМФ 15" у задоволенні клопотання про забезпечення проведення судового засідання у справі № 910/17238/17, призначеного на 23.11.2017, у режимі відеоконференції.
		23.11.2017 через відділ автоматизованого документообігу суду представник позивача подав клопотання про здійснення технічної фіксації судового процесу.
		У судовому засіданні 23.11.2017 представник відповідача подав клопотання про відкладення розгляду справи, в якому у зв'язку з необхідністю надання витребуваних судом документів, просив суд відкласти розгляд даної справи на іншу дату.
		Розгляд справи  відкладався в порядку п.п. 1-2 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України на 07.12.2017.
		У судовому засіданні представник позивача надав документи на виконання вимог ухвали суду від 09.10.2017.
		Представник відповідача також надав документи на виконання вимог ухвали суду від 09.10.2017.
		Крім того, у судовому засіданні 07.12.2017 оголошено перерву до 14.12.2017.
		У даному судовому засіданні представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги.
		Представник відповідача заперечив проти задоволення позовних вимог та надав витребувані судом документи, а саме додаткову угоду від 29.11.2016 до кредитного договору № 4Т16100Г від 25.10.2016.
		Відповідно до ст. 82 Господарського процесуального кодексу України, рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами та витребуваних судом. 
		У судовому засіданні 14.12.2017 відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.
		Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, Господарський суд міста Києва 
		ВСТАНОВИВ:
		 
		25.10.2016 між Публічним акціонерним товариством Комерційний банк "Приватбанк" (далі - банк) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ТРІУМФ 15" (далі - позичальник) укладено кредитний договір № 4Т16100Г, умовами якого передбачено, що  банк за наявності вільних коштів зобов'язується надати позичальнику кредит у формі відновлювальної кредитної лінії з лімітом у розмірі 4 650 000 000, 00 грн. на фінансування поточної діяльності, не пізніше 5 днів з моменту, зазначеного у третьому абзаці п. 2.1.2, в обмін на зобов'язання позичальника щодо повернення кредиту, сплати відсотків, винагороди, у визначені цим договором терміни. Термін повернення кредиту - 12.05.2026.
		За змістом п.п. 2.1.1, 2.1.2 кредитного договору, банк зобов'язався відкрити для обслуговування кредиту рахунки, а саме: позичковий рахунок № 20639050002031, рахунок по відсотках № 20685050014512 та рахунок для сплати винагороди № 20688050017549. Надати кредит шляхом перерахування кредитних коштів на підставі розрахункових документів позичальника у межах суми, визначеної у п. 1.1., а також за умови виконання позичальником зобов'язань, передбачених п.п. 2.2.1, 2.2.11.
		У відповідності до п.п. 2.2.1, 2.2.2, 2.2.3 кредитного договору, позичальник зобов'язався використовувати кредит на цілі, зазначені у п. 1.1 цього договору. Сплатити відсотки за користування кредитом відповідно до п.п. 4.1, 4.2, 4.3, 4.4 цього договору. Повернути кредит в строки/терміни, встановлені п.п. 1.2, 2.3.2, 2.2.14.
		Згідно із п.п. 6.1, 6.2 кредитного договору, цей договір в частині п. 4.4 набирає чинності з моменту підписання і скріплення печатками сторін, в інших частинах - з моменту надання позичальником розрахункових документів на використання кредиту в межах зазначених у них сум, і діє в обсязі перерахованих коштів до повного виконання зобов'язань сторонами за цим договором. Договір може бути змінений або розірваний за ініціативою однієї із сторін у встановленому законом і цим договором порядку.
		Крім цього, як вбачається з матеріалів справи, 29.11.2016 між Публічним акціонерним товариством Комерційний банк "Приватбанк" (далі - банк) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ТРІУМФ 15" (далі - позичальник) укладено додаткову угоду до кредитного договору № 4Т16100Г від 25.10.2016, якою сторони домовились змінити п. А.3 розділу «Істотні умови кредитування» договору та викласти в наступній редакції: «А.3. термін повного повернення кредиту»: 12.05.2017. Цей термін може бути продовжений згідно з п. 1.4.
		Також, сторони доповнили розділ « 1 Предмет договору» договору пунктом 1.4. в наступній редакції: « 1.4. В разі, якщо за 30 днів до дати терміну повного повернення кредиту (А.3.)» сторони не заявили про припинення кредитування (банк може повідомляти позичальника про припинення кредитування одним з таких способів: в письмовій формі, через встановлені засоби електронного зв'язку банку та позичальника - системи клієнт-банк, інтернет клієнт-банк, «Приват24», sms-повідомлення на останні відомі банку номери телефонів, наданих банку при ідентифікації та актуалізації відомостей про позичальника, або іншими засобами. Позичальник може повідомляти банк про припинення кредитування в письмовій формі), то строк повернення кредиту у порядку, встановленому цим договором, вважається продовжений сторонами договору кожний раз на 1 календарний рік (365/366 днів) але не більше 10 обумовлених періодів.
		Згідно п.3 додаткової угоди - вона укладена/підписана з використанням електронного цифрового підпису (печатки) з посиленим сертифікатом ключа Акредитованого центру сертифікації ключів ПАТ КБ "Приватбанк" в порядку, передбаченому Законом України «Про електронні документи та електронний документообіг» та Законом України «Про електронний цифровий підпис», а також на підставі Угоди про використання електронного цифрового підпису з посиленим сертифікатом ключа від 19.06.2015 року, укладеного між позичальником та банком.
		Отже, обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги, Товариство з обмеженою відповідальністю "ТРІУМФ 15"   зазначає, що оспорювана додаткова угода від 29.11.2016 до кредитного договору № 4Т16100Г від 25.10.2016 була підписана директором  Товариства з обмеженою відповідальністю "ТРІУМФ 15" Понько Ю.В., який діяв на підставі Статуту товариства, однак, як зазначає позивач, Понько Ю.В. не було надано повноважень на укладення додаткової угоди до кредитного договору, тобто додаткова угода, якою змінено істотну умову договору, а саме строк повернення кредиту, вчинена директором з перевищенням повноважень, у зв'язку з чим просить суд визнати її недійсною.
		Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав. 
		Згідно ч. 1 та ч. 4 ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.
		Господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів (ч. 7 ст. 179 Господарського кодексу України).
		В силу положень ст. 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
		Частиною 1 статті 627 Цивільного кодексу України визначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
		Відповідно до ст.  628 Цивільного кодексу України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
		Приписами ст. 629 Цивільного кодексу України визначено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
		Згідно ч. 1 ст. 202 Цивільного кодексу України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
		За приписом статті 215 Цивільного кодексу України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою   статті 203 цього кодексу, а саме: зміст правочину не може суперечити цьому кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.
		З урахуванням викладеного, недійсність правочину зумовлюється наявністю дефектів його елементів: дефекти (незаконність) змісту правочину; дефекти (недотримання) форми; дефекти суб'єктного складу; дефекти волі - невідповідність волі та волевиявлення.
		Пунктом 2.1. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №11 від 29.05.2013  "Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними" визначено, що вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов'язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків.
		Відповідно до статей 215 та 216 Цивільного кодексу України   суди розглядають справи за позовами: про визнання оспорюваного правочину недійсним і застосування наслідків його недійсності, про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину.
		За змістом п.2.9 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №11 від 29.05.2013  "Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними" відповідність чи невідповідність правочину вимогам закону має оцінюватися господарським судом стосовно законодавства, яке діяло на момент вчинення правочину.
		Одночасно, за змістом п.2.5.2 вказаної Постанови Пленуму Вищого господарського суду України необхідно з урахуванням приписів ст.215 Цивільного кодексу України та ст.207 Господарського кодексу України розмежовувати види недійсності правочинів, а саме: нікчемні правочини, недійсність яких встановлена законом (наприклад, ч.1 ст.220, ч.2 ст.228 Цивільного кодексу України, ч.2 ст.207 Господарського кодексу України), і оспорювані, які можуть бути визнані недійсними лише в судовому порядку за  позовом однієї з сторін, іншої заінтересованої особи, прокурора.
		Такої саме позиції дотримується Вищий господарський суд України і у п.18 Інформаційного листа №01-8/211 від 07.04.2008 "Про деякі питання практики застосування норм Цивільного та Господарського кодексів України", за змістом якого вимога про визнання недійсним правочину та застосування наслідків недійсності нікчемного правочину може бути пред'явлена будь-якою заінтересованою особою.   Цивільний кодекс України   не дає визначення поняття "заінтересована особа". Тому коло заінтересованих осіб має з'ясовуватись в кожному конкретному випадку в залежності від обставин справи та правових норм, які підлягають застосуванню до спірних правовідносин, якщо інше не встановлено законом.
		За таких обставин, приймаючи до уваги положення   Цивільного кодексу України та Господарського процесуального кодексу України, позивачем при зверненні до суду з вимогами про визнання договору недійсним повинно бути доведено наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання угод недійсними.
		Крім того, виходячи зі змісту статей 15, 16 Цивільного кодексу України,   статті 20 Господарського кодексу України   та Господарського процесуального кодексу України, застосування певного способу судового захисту вимагає доведеності належними доказами сукупності таких умов: наявності у позивача певного суб'єктивного права (інтересу); порушення (невизнання або оспорювання) такого права (інтересу) з боку відповідача; належності обраного способу судового захисту (адекватність наявному порушенню та придатність до застосування як передбаченого законодавством), і відсутність (недоведеність) будь-якої з означених умов унеможливлює задоволення позову.
		Відповідно до ст. 204 Цивільного кодексу України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.  
		Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди (ч. 1 ст. 638 Цивільного кодексу України). 
		Аналогічні положення містяться і в статті 180 Господарського кодексу України.
		Зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов'язань, які погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов'язкові умови договору відповідно до законодавства. 
		Отже, господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.
		Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 181 Господарського кодексу України, господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками.
		Як встановлено судом вище, 25.10.2016 між Публічним акціонерним товариством Комерційний банк "Приватбанк" (далі - банк) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ТРІУМФ 15" (далі - позичальник) укладено кредитний договір № 4Т16100Г, умовами якого передбачено, що  банк за наявності вільних коштів зобов'язується надати позичальнику кредит у формі відновлювальної кредитної лінії з лімітом у розмірі 4 650 000 000, 00 грн. на фінансування поточної діяльності, не пізніше 5 днів з моменту, зазначеного у третьому абзаці п. 2.1.2, в обмін на зобов'язання позичальника щодо повернення кредиту, сплати відсотків, винагороди, у визначені цим договором терміни. Термін повернення кредиту - 12.05.2026.
		В той же час, 29.11.2016 між Публічним акціонерним товариством Комерційний банк "Приватбанк" (далі - банк) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ТРІУМФ 15" (далі - позичальник) укладено додаткову угоду до кредитного договору № 4Т16100Г від 25.10.2016, якою сторони домовились змінити п. А.3 розділу «Істотні умови кредитування» договору та викласти в наступній редакції: «А.3. термін повного повернення кредиту»: 12.05.2017. Цей термін може бути продовжений згідно з п. 1.4.
		В силу положень ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. 
		Відповідно до ст. 1048 ЦК України, позикодавець  має  право  на  одержання  від  позичальника процентів від суми позики,  якщо інше не встановлено договором або законом.  Розмір  і  порядок  одержання  процентів  встановлюються договором.  Якщо  договором  не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного  банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
		Згідно ч. ч. 1, 3 ст. 1049 ЦК України, позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок. Позичальник зобов'язаний  повернути  позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі  або  речі,  визначені  родовими ознаками,  у  такій  самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у  строк  та  в порядку, що встановлені договором.
		Відповідно до ч. 2 ст. 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів належних йому.
		Як стверджує позивач, укладаючи додаткову угоду від 29.11.2016 директор  Товариства з обмеженою відповідальністю "ТРІУМФ 15" Понько Ю.В., вийшов за межі повноважень наданих рішенням загальних зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю "ТРІУМФ 15" та визначених Статутом, оскільки, зокрема  згідно зазначеного рішення Понько Ю.В. мав повноваження лише на підписання кредитного договору, однак не був уповноважений  на укладення додаткових угод до кредитного договору, якими змінював б істотні умови договору 
		Відповідно до ч. 1 ст. 215 Цивільного кодексу України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. 
		Тож, відповідно до положень чинного законодавства України, визнання правочину недійсним ставиться в залежність від його відповідності вимогам чинного законодавства та актам органів державної влади.
		Так, відповідно до ст. 92 Цивільного кодексу України, юридична особа набуває цивільних прав та обов'язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону.
		Орган або особа, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, зобов'язана діяти в інтересах юридичної особи, добросовісно і розумно та не перевищувати своїх повноважень.
		Частиною 2 ст. 207 Цивільного кодексу України визначено, що правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства.
		Правочин, вчинений представником, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки особи, яку він представляє (ч. 1 ст. 239 Цивільного кодексу України).
		Так, з додаткової угоди від 29.11.2016 до кредитного договору № 4Т16100Г від 25.10.2016, вбачається, що остання підписана директором Товариства з обмеженою відповідальністю "ТРІУМФ 15" Понько Юрієм Володимировичем, який діяв на підставі Статуту.
		На момент укладення спірного договору Товариство з обмеженою відповідальністю "ТРІУМФ 15" здійснювало свою діяльність на підставі Статуту, затвердженого рішенням загальних зборів засновників Товариства з обмеженою відповідальністю "ТРІУМФ 15", протокол № 1 зборів учасників від 05.05.2015.
		Відповідно до п. 7.1. Статуту, Вищим органом товариства є Загальні збори Учасників Товариства. Загальні збори Учасників Товариства складаються з Учасників Товариства або призначеного ним представника. Представник Учасника може бути постійним або призначеним на певний строк. Учасник вправі в будь-який час змінити свого представника на Загальних Зборів Учасників. Брати участь у Загальних Зборах Учасників з правом дорадчого голосу можуть Директор і Голова Товариства, які не є Учасниками Товариства.
		Згідно п. 8.1. Статуту, Виконавчим органом Товариства є одноособовий орган - Директор, який здійснює поточне керівництво діяльністю Товариства. Директор вирішує усі питання діяльності Товариства, крім тих, що належать до виключної компетенції Загальних зборів Учасників. Загальні збори Учасників можуть прийняти рішення про передання частини прав, що їм належить, до компетенції директора. Директор підзвітний Загальними зборам Учасників і організовує виконання їх рішень. Директор не може бути одночасно головою Загальних зборів Учасників Товариства, за винятком, коли директор та Засновник одна особа.
		Пунктом 8.3. договору встановлено, що директор має наступні повноваження, зокрема без довіреності здійснювати дії від імені товариства; укладати правочини дарування, зовнішньоекономічні, кредитні, правочини, які спрямовані на відчуження (придбання) землі, цінних паперів, корпоративних прав, нерухомості та транспортних засобів, передачу (взяття) в оренду (суборенду) землі, нерухомості, транспортних засобів, передачу майна Товариства у заставу, надання гарантій і порук, незалежно від вартості зазначених правочинів, лише після прийняття відповідних рішень Загальними зборами учасників Товариства.
		Таким чином, з наведених вище положень статуту товариства вбачається, що вчинення директором від імені товариства будь-яких правочинів потребує обов'язкове погодження рішенням Загальними зборами учасників Товариства.
		Як вбачається з матеріалів справи, рішеннями Загальних зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю "ТРІУМФ 15", оформленими протоколом №3/16 від 25.10.2016, було вирішено укласти з Публічним акціонерним товариством Комерційний банк "ПРИВАТБАНК" кредитний договір з видом кредитування - відновлювальна кредитна лінія, з лімітом кредитування - 4 650 000 000, 00 грн. на фінансування поточної діяльності, у зв'язку з чим уповноважено директора Товариства з обмеженою відповідальністю "ТРІУМФ 15" Понько Ю.В. на підписання з Публічним акціонерним товариством Комерційний банк "ПРИВАТБАНК" кредитного договору з видом кредитування - відновлювальна кредитна лінія, з лімітом кредитуваня - 4 650 000 000, 00 грн. на фінансування поточної діяльності.
		З урахуванням наведено вище, суд відзначає, що у даному випадку рішенням Загальних зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю "ТРІУМФ 15" було уповноважено директора лише на підписання кредитного договору.
		При цьому, суд не вбачає з протоколу Загальних зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю "ТРІУМФ 15" №3/16 від 25.10.2016 права посадової особи (директора Понько Ю.В.) Товариства з обмеженою відповідальністю "ТРІУМФ 15" на внесення будь-яких змін до кредитного договору, шляхом укладення додаткової угоди, в частині зменшення строку повернення отриманих кредитних коштів.
		Відповідно до ч. 1 ст. 651 та ст. 654 Цивільного кодексу України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Зміна або розірвання договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, що змінюється або розривається, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із звичаїв ділового обороту.
		Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст. 629 Цивільного кодексу України).
		Частиною 2 ст. 638 Цивільного кодексу України передбачено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
		Таким чином, умова про строк повернення кредиту, є істотною умовою договору, яка не може бути змінена директором Товариства з обмеженою відповідальністю "ТРІУМФ 15" без отримання  погодження рішенням Загальними зборами учасників Товариства.
		В абзаці 4 п. 2.1. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 11 від 29.05.2013 р. «Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними» зазначено, що вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов'язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин.
		За таких підстав, суд приходить до висновку, що оспорювана додаткова угода від 29.11.2016 до кредитного договору № 4Т16100Г від 25.10.2016 укладена особою (директором Товариства з обмеженою відповідальністю "ТРІУМФ 15" Понько Юрієм Володимировичем), яка не мала на це необхідного обсягу цивільної дієздатності, а саме з перевищенням повноважень визначених Статутом та наданих рішенням Загальних зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю "ТРІУМФ 15", оформленим протоколом №3/16 від 25.10.2016.
		Відповідно до ст.ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
		За приписами статті 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.
		Відповідно до п. 2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 6 від 23.03.2012 р. "Про судове рішення" рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.
		Враховуючи викладене вище, положення норм чинного законодавства України та приймаючи до уваги фактичні обставини справи, суд приходить до висновку, що позовна вимога Товариства з обмеженою відповідальністю "ТРІУМФ 15"  про визнання додаткової угоди від 29.11.2016 до кредитного договору № 4Т16100Г від 25.10.2016, укладеної між Публічним акціонерним товариством Комерційний банк "Приватбанк" та Товариством з обмеженою відповідальністю "ТРІУМФ 15" недійсною  є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.
		Витрати по сплаті судового збору відповідно до ч. 5 ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на відповідача. 
		Керуючись   ст.ст. 32, 33, 49, 75, 82-85  Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд  міста Києва, -
		ВИРІШИВ:
		 
		1. Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "ТРІУМФ 15" задовольнити. 
		2. Визнати недійсною додаткову угоду від 29.11.2016 до кредитного договору № 4Т16100Г від 25.10.2016, укладену між Публічним акціонерним товариством Комерційний банк "Приватбанк" (01001, м. Київ, вул. М. Грушевського, буд. 1 Д, ідентифікаційний код - 14360570)  та Товариством з обмеженою відповідальністю "ТРІУМФ 15" (61140, м. Харків, проспект Гагаріна, буд. 98, кімната 306, ідентифікаційний код - 39818203).         
		3. Стягнути з Публічного акціонерного товариства Комерційний банк "ПРИВАТБАНК" (01001, м. Київ, вул. М. Грушевського, буд. 1 Д, ідентифікаційний код - 14360570) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ТРІУМФ 15"  (61140, м. Харків, проспект Гагаріна, буд. 98, кімната 306, ідентифікаційний код - 39818203) 1 600 (одну тисячу шістсот) грн. 00 коп. - судового збору. 
		4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили. 
		 
		Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом. 
		 
		Повний текст рішення складено: 19.12.2017.  
		   
		 
		       Суддя                                                                                                           Щербаков С.О.

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...