Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 826/10200/17 : Адміністративні справи (до 01.01.2019); Справи зі спорів з приводу забезпечення реалізації конституційних прав особи, а також реалізації статусу депутата представницького органу влади, організації діяльності цих органів, зокрема зі спорів щодо:; забезпечення права особи на звернення до органів державної влади, органів місцевого самоврядування та посадових і службових осіб цих органів.
Надіслано для оприлюднення: 22.12.2017. Зареєстровано: 25.12.2017. Забезпечено надання загального доступу: 26.12.2017.

Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		  ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ
		 
		м. Київ
		14 грудня 2017 року          16:40          № 826/10200/17
		 
		Окружний адміністративний суд міста Києва у складі колегії суддів: головуючого судді Шрамко Ю.Т., суддів Донця В.А., Костенка Д.А., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 до Міністерства соціальної політики України в особі Департаменту соціального захисту постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії,
		ВСТАНОВИВ:
		До Окружного адміністративного суду міста Києва, (також далі - суд), надійшов позов ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, (далі - позивачі), до Міністерства соціальної політики України в особі Департаменту соціального захисту постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи, (далі - відповідач), про:
		- визнання протиправною бездіяльності відповідача щодо не розроблення та надання на затвердження до Кабінету Міністрів України нових зразків посвідчень та вкладок до них відповідно до Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи";
		- зобов'язання відповідача розробити та надати на затвердження до Кабінету Міністрів України нових зразків посвідчень та вкладок до них відповідно до Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".
		Позовні вимоги обґрунтовуються тим, що відповідачем протиправно не розроблено та не надано на затвердження до Кабінету Міністрів України нові зразки посвідчень та вкладок до них відповідно до Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 28 лютого 1991 року №796-XII, (далі - Закон №796-XII), чим порушено законні права та інтереси позивачів.
		Відповідач позовні вимоги не визнав, просив у задоволенні позову відмовити повністю, оскільки в межах спірних правовідносин діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
		Позивачі ОСОБА_4 та ОСОБА_3 подали клопотання про розгляд справ без їх участі.
		Враховуючи викладене та зважаючи на достатність наявних у матеріалах справи доказів для розгляду та вирішення справи по суті, у відповідному судовому засіданні судом, відповідно до ч. 6 ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), прийнято рішення про подальший розгляд та вирішення справи у порядку письмового провадження.
		Оцінивши належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок наявних у матеріалах справи доказів у їх сукупності, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, суд встановив наступне.
		Позивачі, відповідно до наданих суду доказів,  є особами, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи (категорія 1), зокрема, учасниками ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, які брали безпосередню участь у ліквідації аварії та її наслідків.
		При цьому, за переконанням позивачів, відповідачем в порушення вимог Закону №796-XII, не розроблено та не надано на затвердження до Кабінету Міністрів України нові зразки посвідчень та вкладок до них, а саме, посвідчення "Учасник ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС" та "Потерпілий від Чорнобильської катастрофи" для осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, категорії 1.
		Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам суд виходить з наступного.
		Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їх життя і здоров'я визначено Законом №796-XII, який створює єдиний порядок визначення категорій зон радіоактивно забруднених територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту потерпілого населення.
		Відповідно до ст.ст. 9-12 Закону №796-XII, особами, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, інших ядерних аварій та випробувань, військових навчань із застосуванням ядерної зброї, є: 
		1) учасники ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС - громадяни, які брали безпосередню участь у ліквідації аварії та її наслідків; 
		2) потерпілі від Чорнобильської катастрофи - громадяни, включаючи дітей, які зазнали впливу радіоактивного опромінення внаслідок Чорнобильської катастрофи; 
		3) громадяни, які брали безпосередню участь у ліквідації інших ядерних аварій та їх наслідків, у ядерних випробуваннях, у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї, у складанні ядерних зарядів та здійсненні на них регламентних робіт;
		4) громадяни, які постраждали від радіоактивного опромінення внаслідок будь-якої аварії, порушення правил експлуатації обладнання з радіоактивною речовиною, порушення правил зберігання і захоронення радіоактивних речовин, що сталося не з вини потерпілих.
		Учасниками ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС вважаються громадяни, які безпосередньо брали участь у будь-яких роботах, пов'язаних з усуненням самої аварії, її наслідків у зоні відчуження у 1986-1987 роках незалежно від кількості робочих днів, а у 1988-1990 роках - не менше 30 календарних днів, у тому числі проведенні евакуації людей і майна з цієї зони, а також тимчасово направлені або відряджені у зазначені строки для виконання робіт у зоні відчуження, включаючи військовослужбовців, працівники державних, громадських, інших підприємств, установ і організацій незалежно від їх відомчої підпорядкованості, а також ті, хто працював не менше 14 календарних днів у 1986 році на діючих пунктах санітарної обробки населення і дезактивації техніки або їх будівництві. Перелік цих пунктів визначається Кабінетом Міністрів України. 
		До потерпілих від Чорнобильської катастрофи належать: 
		1) евакуйовані із зони відчуження (в тому числі особи, які на момент евакуації перебували у стані внутрішньоутробного розвитку після досягнення ними повноліття), а також відселені із зон безумовного (обов'язкового) і гарантованого добровільного відселення; 
		2) особи, які постійно проживали на територіях зон безумовного (обов'язкового) та гарантованого добровільного відселення на день аварії або прожили за станом на 1 січня 1993 року на території зони безумовного (обов'язкового) відселення не менше двох років, а на території зони гарантованого добровільного відселення - не менше трьох років, та відселені або самостійно переселилися з цих територій; 
		3) особи, які постійно проживають або постійно працюють чи постійно навчаються у зонах безумовного (обов'язкового) та гарантованого добровільного відселення за умови, що вони за станом на 1 січня 1993 року прожили або відпрацювали чи постійно навчалися у зоні безумовного (обов'язкового) відселення не менше двох років, а у зоні гарантованого добровільного відселення - не менше трьох років; 
		4) особи, які постійно проживають або постійно працюють чи постійно навчаються на території зони посиленого радіоекологічного контролю, за умови, що вони за станом на 1 січня 1993 року прожили або відпрацювали чи постійно навчалися у цій зоні не менше чотирьох років; 
		5) особи, які працювали з моменту аварії до 1 липня 1986 року не менше 14 календарних днів або не менше трьох місяців протягом 1986 - 1987 років за межами зони відчуження на роботах з особливо шкідливими умовами праці (за радіаційним фактором), пов'язаними з ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи, що виконувалися за урядовими завданнями. Перелік видів робіт і місць, де виконувалися зазначені роботи, встановлюється Кабінетом Міністрів України; 
		6) особи, які досягли повноліття, з числа зазначених у статті 27 цього Закону, та яким у дитячому віці встановлено причинний зв'язок інвалідності з наслідками Чорнобильської катастрофи, за умови проходження переогляду у спеціалізованій медико-соціальній експертній комісії відповідно до частини п'ятої статті 17 цього Закону.
		Крім осіб, зазначених у частині першій цієї статті, до потерпілих від Чорнобильської катастрофи належать неповнолітні діти, зазначені у статті 27 цього Закону. Після досягнення повноліття (в разі одруження або влаштування на роботу у передбачених чинним законодавством випадках до досягнення повноліття - за їх бажанням відповідно з часу одруження або влаштування на роботу), визначення статусу потерпілих від Чорнобильської катастрофи провадиться на умовах, визначених частиною першою цієї статті, а щодо потерпілих, зазначених у пункті 6 частини першої цієї статті, визначення категорії провадиться відповідно до пункту 1 частини першої статті 14 цього Закону.  
		Причинний зв'язок між захворюванням, пов'язаним з Чорнобильською катастрофою, частковою або повною втратою працездатності громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, і Чорнобильською катастрофою визнається встановленим (незалежно від наявності дозиметричних показників чи їх відсутності), якщо його підтверджено під час стаціонарного обстеження постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи уповноваженою медичною комісією не нижче обласного рівня або спеціалізованими медичними установами Міністерства оборони України, Міністерства внутрішніх справ України, Служби безпеки України, які мають ліцензію центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони здоров'я. 
		Неповнолітнім дітям, зазначеним у статті 27 цього Закону, в разі захворювання причинний зв'язок інвалідності з наслідками Чорнобильської катастрофи встановлюється відповідно до частини першої цієї статті. 
		На встановлення причинного зв'язку між погіршенням стану здоров'я і встановленням інвалідності та наслідками Чорнобильської катастрофи мають право особи, яким після досягнення повноліття не буде надано відповідно до частини першої статті 11 цього Закону статусу потерпілих від Чорнобильської катастрофи, з числа: 
		- зазначених у пункті 2 статті 27 цього Закону; 
		- народжених після 26 квітня 1986 року від батька, який на час настання вагітності матері мав підстави належати до 1 або 2 категорії постраждалих, або матір'ю, яка на час настання вагітності або під час вагітності мала підстави належати до 1 або 2 категорії постраждалих; 
		- хворих на рак щитовидної залози.
		При цьому, категорії осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, інших ядерних аварій та випробувань, військових навчань із застосуванням ядерної зброї, для встановлення пільг і компенсацій, визначено в ст. 14 Закону №796-XII.
		Так, згідно ст. 14 Закону №796-XII, для встановлення пільг і компенсацій визначаються такі категорії осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи: 
		1) особи з інвалідністю з числа учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та потерпілих від Чорнобильської катастрофи (статті 10, 11 і частина третя статті 12), щодо яких встановлено причинний зв'язок інвалідності з Чорнобильською катастрофою, хворі внаслідок Чорнобильської катастрофи на променеву хворобу, - категорія 1; 
		2) учасники ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, які працювали у зоні відчуження: 
		- з моменту аварії до 1 липня 1986 року - незалежно від кількості робочих днів; 
		- з 1 липня 1986 року по 31 грудня 1986 року - не менше 5 календарних днів; 
		- у 1987 році - не менше 14 календарних днів, а також потерпілі від Чорнобильської катастрофи; 
		- евакуйовані у 1986 році із зони відчуження (в тому числі особи, які на момент евакуації перебували у стані внутрішньоутробного розвитку, після досягнення ними повноліття);  
		- особи, які постійно проживали у зоні безумовного (обов'язкового) відселення з моменту аварії до прийняття постанови про відселення, - категорія 2; 
		3) учасники ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, які працювали: 
		- у зоні відчуження з 1 липня 1986 року по 31 грудня 1986 року - від 1 до 5 календарних днів; 
		- у зоні відчуження в 1987 році - від 1 до 14 календарних днів; 
		- у зоні відчуження в 1988-1990 роках - не менше 30 календарних днів; 
		- на діючих пунктах санітарної обробки населення і дезактивації техніки або їх будівництві - не менше 14 календарних днів у 1986 році, 
		а також потерпілі від Чорнобильської катастрофи (не віднесені до категорії 2), які: 
		- постійно проживали на територіях зон безумовного (обов'язкового) та гарантованого добровільного відселення на день аварії або які за станом на 1 січня 1993 року прожили у зоні безумовного (обов'язкового) відселення не менше двох років, а на території зони гарантованого добровільного відселення - не менше трьох років та відселені або самостійно переселилися з цих територій; 
		- постійно проживають або постійно працюють чи постійно навчаються у зонах безумовного (обов'язкового) та гарантованого добровільного відселення за умови, що вони за станом на 1 січня 1993 року прожили або відпрацювали чи постійно навчалися у зоні безумовного (обов'язкового) відселення не менше двох років, а у зоні гарантованого добровільного відселення - не менше трьох років, - категорія 3;  
		4) особи, які постійно проживають або постійно працюють чи постійно навчаються на території зони посиленого радіоекологічного контролю, за умови, що вони за станом на 1 січня 1993 року прожили або відпрацювали чи постійно навчалися у цій зоні не менше чотирьох років, - категорія 4. 
		Крім встановлених цією статтею категорій осіб, право на пільги та компенсації, передбачені цим Законом, мають особи, які працювали з моменту аварії до 1 липня 1986 року не менше 14 календарних днів або не менше трьох місяців протягом 1986 - 1987 років за межами зони відчуження на роботах з особливо шкідливими умовами праці (за радіаційним фактором), пов'язаними з ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи, що виконувалися за урядовими завданнями.
		Громадяни, які брали участь у ліквідації інших ядерних аварій та випробувань, у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї, у складанні ядерних зарядів та здійсненні на них регламентних робіт, належать до категорії 1, або 2, або 3. Порядок визначення цих категорій встановлюється Кабінетом Міністрів України. 
		Громадяни, які захворіли на променеву хворобу або захворювання яких пов'язане з переопроміненням внаслідок будь-якої аварії, порушення правил експлуатації обладнання з радіоактивною речовиною, порушення правил зберігання і захоронення радіоактивних речовин, які сталися не з вини потерпілих, якщо такий зв'язок встановлено медичними закладами, належать до категорій, зазначених у частині третій цієї статті.
		Разом з тим, порядок видачі посвідчень особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, визначено в ст. 65 Закону №796-XII, згідно якої учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та потерпілим від Чорнобильської катастрофи видаються посвідчення, виготовлені за зразками, затвердженими Кабінетом Міністрів України. 
		Дітям, які не досягли повноліття, посвідчення видаються на загальних підставах та вручаються батькам. 
		При зміні категорії, а також у випадках, передбачених статтею 17 цього Закону, посвідчення підлягає заміні. 
		Посвідчення "Учасник ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС" та "Потерпілий від Чорнобильської катастрофи" є документами, що підтверджують статус громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та надають право користування пільгами, встановленими цим Законом. 
		Видача посвідчень провадиться спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, обласними, Київською і Севастопольською міськими державними адміністраціями за поданням районних державних адміністрацій. 
		Порядок видачі посвідчень встановлюється Кабінетом Міністрів України.
		Тобто, нормами Закону №796-XII передбачено видачу таких посвідчень особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, в тому числі для категорії 1, як посвідчення "Учасник ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС" та посвідчення "Потерпілий від Чорнобильської катастрофи", порядок видачі яких встановлюється Кабінетом Міністрів України.
		Так, постановою Кабінету Міністрів України від 20 січня 1997 року №51 (п.п. 1-3, 5) затверджено Порядок видачі посвідчень особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, нові зразки посвідчень, що видаються особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, зобов'язано:
		- Міністерство праці та соціальної політики забезпечити виготовлення бланків посвідчень осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та вкладок до них;
		- Міністерство праці та соціальної політики, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, обласним, Київській та Севастопольській міським державним адміністраціям забезпечити своєчасну видачу посвідчень та вкладок до них.
		Контроль за дотриманням Порядку видачі посвідчень особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, покладено на Міністерство праці та соціальної політики.
		Вказаною вище постановою Кабінету Міністрів України від 20 січня 1997 року №51 затверджено наступні зразки посвідчень осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та вкладок до них:
		- посвідчення особи, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи категорія 1 
		- посвідчення учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у 19___ році категорія 2 
		- посвідчення особи, яка потерпіла внаслідок Чорнобильської катастрофи категорія 2;
		- посвідчення учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у 19__ році категорія 3;
		- посвідчення потерпілого від Чорнобильської катастрофи категорія 3;
		- посвідчення потерпілого від Чорнобильської катастрофи категорія 4;
		- посвідчення потерпілого від Чорнобильської катастрофи;
		- посвідчення дитини, яка потерпіла від Чорнобильської катастрофи;
		- вкладка до посвідчення громадянина(ки), який (яка) постраждав(ла) внаслідок Чорнобильської катастрофи категорія 1;
		- вкладка до посвідчення дитини, яка визнана інвалідом, інвалідність якої пов'язана з Чорнобильською катастрофою.
		При цьому, постановою Кабінету Міністрів України від 20 січня 1997 року №51 не затверджено зразки посвідчень "Учасник ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС" та "Потерпілий від Чорнобильської катастрофи" для категорії 1 осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи.
		Постановою Кабінету Міністрів України від 17 червня 2015 року №423 затверджено Положення про Міністерство соціальної політики України, (далі - Положення №423), згідно з п. 1 якого Міністерство соціальної політики України (Мінсоцполітики) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України і який забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері праці та соціальної політики, зайнятості населення та трудової міграції, трудових відносин, загальнообов'язкового державного соціального та пенсійного страхування, соціального діалогу, соціального захисту, волонтерської діяльності, з питань сім'ї та дітей, оздоровлення та відпочинку дітей, усиновлення та захисту прав дітей, запобігання насильству в сім'ї, протидії торгівлі людьми, захисту прав депортованих за національною ознакою осіб, які повернулися в Україну, а також забезпечує формування та реалізацію державної політики щодо пенсійного забезпечення та ведення обліку осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному соціальному страхуванню, соціального захисту ветеранів війни та учасників антитерористичної операції, зокрема забезпечення їх психологічної реабілітації, санаторно-курортного лікування, технічними та іншими засобами реабілітації, житлом, надання освітніх послуг, організації поховання, соціальної та професійної адаптації військовослужбовців, які звільняються, осіб, звільнених з військової служби, та учасників антитерористичної операції, у сфері промислової безпеки, охорони праці, гігієни праці, поводження з вибуховими матеріалами, здійснення державного гірничого нагляду, здійснення державного нагляду та контролю за додержанням вимог законодавства про працю, зайнятість населення, загальнообов'язкове державне соціальне страхування в частині призначення, нарахування та виплати допомоги, компенсацій, надання соціальних послуг та інших видів матеріального забезпечення з метою дотримання прав і гарантій застрахованих осіб.
		Так, відповідно до пп.пп. 2, 40, 49, 102 п. 4 Положення №423, Мінсоцполітики відповідно до покладених на нього завдань: розробляє проекти законів та інших нормативно-правових актів з питань, що належать до його компетенції; проводить моніторинг стану дотримання вимог законодавства щодо соціального захисту сімей та дітей, інвалідів, людей похилого віку, дітей війни, громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, осіб, на яких поширюється дія Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", ветеранів праці, ветеранів військової служби, жертв нацистських переслідувань та політичних репресій, учасників антитерористичної операції; організовує та координує роботу з визначення статусу громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи; виступає в установленому порядку замовником науково-дослідних робіт з визначення стратегії соціальної політики, зокрема класифікації професій і методики розроблення професійних стандартів, зайнятості населення та трудової міграції, трудових відносин, загальнообов'язкового державного соціального страхування та пенсійного забезпечення, соціального діалогу, соціального захисту населення, зокрема інвалідів, громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, ветеранів війни, а також соціальних послуг, забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків.
		Враховуючи вищезазначене, Мінсоцполітики уповноважене на розроблення та надання на затвердження до Кабінету Міністрів України нових зразків посвідчень та вкладок до них відповідно до Закону №796-XII, що відповідачем не заперечувалось.
		Разом з тим, згідно поданих відповідачем письмових заперечень проти позову, з огляду на численні звернення громадян та громадських об'єднань, діяльність яких спрямовується на соціальний захист постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи громадян, стосовно запровадження нових бланків посвідчень для учасників ліквідації аварії на Чорнобильській АЕС Мінсоцполітики, розроблено проект постанови Кабінету Міністрів України "Деякі питання організації видачі посвідчень громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, інших ядерних аварій та випробувань, військових навчань із застосуванням ядерної зброї", метою якого є удосконалення порядку видачі посвідчень особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, і приведення його у відповідність до норм чинного законодавства.
		Крім того, як зазначив відповідач, вказаним проектом постанови запропоновано зокрема, ввести нові зразки посвідчень учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, потерпілого внаслідок Чорнобильської катастрофи, учасника ліквідації наслідків ядерних аварій, особи, яка постраждала від радіаційного опромінення. Опрацювання відповідного питання щодо змісту проекту вказаної постанови здійснювалось Мінсоцполітики за участю представників громадських об'єднань.
		Проект вказаної постанови, як вбачається з пояснень представника відповідача, проходить процедуру погодження із заінтересованими центральними органами виконавчої влади, уповноваженими органами та громадськими об'єднаннями. У ході зазначеного погодження до проекту вказаної постанови надано зауваження та пропозиції. Міністерством фінансів України проект постанови не погоджено. Після погодження проект постанови буде поданий на розгляд Кабінету Міністрів України.
		Проте, суд зазначені вище твердження вважає необґрунтованими, оскільки жодних доказів на підтвердження зазначеного відповідачем суду не надано.
		Враховуючи вищезазначене у сукупності, суд приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог щодо визнання протиправною бездіяльності відповідача щодо не розроблення та надання на затвердження до Кабінету Міністрів України нових зразків посвідчень та вкладок до них відповідно до Закону №796-XII та необхідності зобов'язання відповідача розробити та надати на затвердження до Кабінету Міністрів України нових зразків посвідчень та вкладок до них відповідно до Закону №796-XII.
		Згідно з ч. 1 ст. 11, ч. 1 ст. 69, ч.ч. 1, 2, 6 ст. 71 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
		Доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.
		Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 72 цього Кодексу.
		В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
		Якщо особа, яка бере участь у справі, без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які вона посилається, суд вирішує справу на основі наявних доказів.
		Таким чином, із системного аналізу вище викладених норм та з'ясованих судом обставин вбачається, що позов ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 до Міністерства соціальної політики України в особі Департаменту соціального захисту постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії є обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню повністю.
		На підставі вище викладеного, керуючись ст.ст. 24, 25, 69-71, 86, 94, 128, 158-163, 167, 267 КАС України, суд 
		ПОСТАНОВИВ:
		1. Позов задовольнити повністю.
		2. Визнати протиправною бездіяльність Міністерства соціальної політики України щодо не розроблення та не надання на затвердження до Кабінету Міністрів України нових зразків посвідчень та вкладок до них відповідно до Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 28 лютого 1991 року №796-XII.
		3. Зобов'язати Міністерство соціальної політики України розробити та надати на затвердження до Кабінету Міністрів України нові зразки посвідчень та вкладок до них відповідно до Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 28 лютого 1991 року №796-XII.
		 
		Відповідно до ст.ст. 185, 186 КАС України, постанова може бути оскаржена шляхом подання до Київського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд міста Києва апеляційної скарги протягом десяти днів із дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Київського апеляційного адміністративного суду.
		Згідно зі ст. 254 КАС України, постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
		 
		Головуючий суддя          Ю.Т. Шрамко
		 
		Судді          В.А. Донець 
		 
		          Д.А. Костенко

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...