Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 826/13291/17 : Адміністративні справи (до 01.01.2019); Справи зі спорів з приводу реалізації державної політики у сфері економіки, зокрема зі спорів щодо:; організації господарської діяльності, у тому числі; дозвільної системи у сфері господарської діяльності; ліцензування певних видів підприємницької діяльності; нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності; реалізації державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності та інше.
Надіслано для оприлюднення: 22.12.2017. Зареєстровано: 25.12.2017. Забезпечено надання загального доступу: 27.12.2017.
Дата набрання законної сили: 06.02.2018
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м.  Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1Р І Ш Е Н Н Я
		І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И
		м. Київ
		21 грудня 2017 року                                                № 826/13291/17
		Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Кармазіна О.А., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу
		за позовомФізичної особи-підприємця ОСОБА_1до Київської міської радитретя особаФізична особа-підприємець ОСОБА_2про визнання протиправним та скасування рішення,-В С Т А Н О В И В:
		До Окружного адміністративного суду м. Києва звернулась фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (далі по тексту - позивач/ФОП ОСОБА_1) з позовом до Київської міської ради (далі по тексту - відповідач/КМР) про визнання протиправним та скасування рішення Київської міської ради від 14 вересня 2017 року N 4/3011 "Про внесення змін у додаток 3 до рішення Київської міської ради від 24 лютого 2011 року N 56/5443".
		В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що оскаржуваним рішенням виключено таке функціональне використання тимчасових споруд для здійснення підприємницької діяльності, як продаж алкогольних виробів та пива, чим фактично заборонено (не дається можливості) здійснювати торгівлю алкогольними напоями (пивом) в тимчасових спорудах на території міста Києва за визначеною у ліцензії на право роздрібної торгівлі алкогольними напоями адресою, а тому, як стверджує позивач, оскаржуване рішення є таким, що не відповідає вимогам чинного законодавства та порушує права позивача, який у встановленому чинним законодавством порядку отримав дозвіл (ліцензію) на право роздрібної торгівлі алкогольними напоями (пивом), який є чинним, та має необхідні торгівельні площі. 
		Ухвалою від 20.10.2017 відкрито провадження у справі та справу призначено до розгляду у судовому засіданні по суті на 06.12.2017.
		У судовому засіданні 06.12.2017 року позивачка та її представник позовні вимоги підтримали у повному обсязі, просили суд позов задовольнити з підстав, викладених у позовній заяві та додаткових письмових поясненнях. Позивач також зазначила, що вказаним рішенням суду фактично заборонено торгівлю вказаними напоями.
		Представник відповідача в ході розгляду справи проти задоволення позовних вимог заперечував у повному обсязі, з підстав, викладених у письмових запереченнях. Зокрема, посилався на те, що оскаржуване рішення КМР не порушує приписи Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів", а лише визначає особливості торгівлі в м. Києві алкогольними напоями у відповідності до повноважень Київської міської ради, наданих Законом України "Про столицю України - місто-герой Київ" та Законом України "Про місцеве самоврядування".
		При цьому, до матеріалів справи залучено підтвердження (а.с. 138) щодо розміщення 10.11.2017 у газеті «Хрещатик» оголошення про оскарження оспорюваного акту.
		В судовому засіданні 06.12.2017 року ухвалою, занесеною до журналу судового засідання, судом залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача фізичну особу-підприємця ОСОБА_2 (далі по тексту - третя особа), оскільки, зважаючи на наявність у вказаної особи ліцензії на право роздрібної торгівлі алкогольними напоями, рішення по справі може вплинути на її права чи обов'язки, а саме на можливість оформлення договору пайової участі із функціоналом на торгівлю алкоголем (пивом). Представник третьої особи у судовому засіданні 06.12.2017 року повністю підтримав вимоги позивача, просив позов задовольнити.
		Виходячи з положень ч. 4 ст. 122 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, що діяла станом на 06.12.2017 року) (далі по тексту - КАС України) у судовому засіданні 06.12.2017 року судом ухвалено про продовження розгляду справи в порядку письмового провадження.
		Враховуючи те, що 15.12.2017 року набрала чинності нова редакція КАС України, суд зазначає, що відповідно до ч. 3 ст. 3 КАС України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи. Беручи до уваги те, що станом на дату прийняття рішення у справі вона знаходить на стадії розгляду у письмовому провадженні, відповідно справа розглянута з урахуванням положень п. 10 ч. 1 ст. 4, ч. 4 та ч. 5 ст. 250 КАС України в редакції з 15.12.2017 року.
		Розглянувши подані матеріали, заслухавши пояснення присутніх представників сторін, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.
		ОСОБА_1 з 08.12.1994 року зареєстрована фізичною-особою підприємцем (індивідуальний податкових номер НОМЕР_1), що підтверджується відповідним свідоцтвом Серії НОМЕР_2.
		Позивач є власником тимчасової споруди (кафе з літнім майданчиком) площею 19,8 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2.
		20.04.2017 року Головним управлінням Державної фіскальної служби у м. Києві позивачці видано ліцензію серії НОМЕР_3 на право роздрібної торгівлі алкогольними напоями за місцем здійснення торгівельної діяльності: АДРЕСА_2 (кафе з літнім майданчиком). Термін дії ліцензії з 21.04.2017 року по 20.04.2018 року.
		13.10.2017 року позивач звернулась до Виконавчого органу КМР (КМДА) із заявою про укладення договору пайової участі в утриманні об'єкта благоустрою для своєї тимчасової споруди за адресою: АДРЕСА_2 із функціональним призначенням тимчасової споруди: роздрібний продаж тютюнових та алкогольних виробів (пива).
		Однак, позивачу було відмовлено в укладені договору (т.1 а.с. 53) у зв'язку з тим, що Київською міською радою прийнято рішення від 14.09.2017 року №4/3011 "Про внесення змін у додаток 3 до рішення Київської міської ради від 24 лютого 2011 року N 56/5443", відповідно до якого внесено зміни у додаток 3 до Порядку визначення обсягів пайової участі (внеску) власників ТС, засобів пересувної дрібнороздрібної торговельної мережі, власників (користувачів) майданчиків для харчування біля стаціонарних закладів ресторанного господарства в утриманні об'єктів благоустрою міста Києва, затвердженого рішенням Київської міської ради від 24.02.2011 року №56/5443, виклавши його у редакції, у якій не передбачено для тимчасових споруд торговельного, побутового, соціально-культурного чи іншого призначення такого функціонального використання як продаж алкогольних виробів та пива.
		З наведеного можна дійти висновку, що позивач є учасником відносин, в яких застосовується оскаржуваний акт відповідача.
		Судом встановлено, що повний текст вказаного рішення Київської міської ради від 14.09.2017 року №4/3011 опубліковано в газеті Хрещатик (2017, 10, випуск №104).
		Позивач, вважаючи вказане рішення КМР протиправним, звернулась з даним позовом до суду за захистом своїх прав.
		Вирішуючи з урахування вищенаведеного спір по суті, суд зазначає наступне.
		Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
		Відповідно до ч. 1 ст. 10 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.
		Згідно із ст. 25 вказаного Закону сільські, селищні, міські ради правомочні розглядати і вирішувати питання, віднесені Конституцією України, цим та іншими законами до їх відання.
		Пунктом 44 ст. 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" передбачено вирішення питання встановлення відповідно до законодавства правил з питань благоустрою території населеного пункту, забезпечення в ньому чистоти і порядку, торгівлі на ринках, додержання тиші в громадських місцях, за порушення яких передбачено адміністративну відповідальність.
		Пунктом 2 ч. 1 ст. 22 Закону України "Про столицю України - місто-герой Київ" встановлено, що у зв'язку зі здійсненням містом Києвом функцій столиці України Київська міська рада та Київська міська державна адміністрація, кожна в межах своєї компетенції, встановленої законами України, мають право встановлювати порядок утримання та експлуатації об'єктів, розташованих у місті, та прилеглої до них території, правила благоустрою, торговельного, побутового, транспортного, житлово-комунального та іншого соціально-культурного обслуговування, визначати особливості землекористування та використання інших природних ресурсів.
		Слід зазначити, що положеннями вказаних законів не передбачено порядку встановлення заборон чи обмежень по здійсненню роздрібної торгівлі алкогольними напоями та пивом.
		Водночас, обмеження щодо продажу пива (крім безалкогольного), алкогольних, слабоалкогольних напоїв, вин столових та тютюнових виробів встановлені статтею 15-3 Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів" (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин (далі - Закон №481/95-ВР).
		Так, ч. 1 ст. 15-3 встановлює заборону продажу пива (крім безалкогольного), алкогольних, слабоалкогольних напоїв, вин столових та тютюнових виробів: 1) особами, які не досягли 18 років; 2) особам, які не досягли 18 років; 3) у приміщеннях та на території навчальних закладів, закладів охорони здоров'я, крім ресторанів, що знаходяться на території санаторіїв; 4) у приміщеннях спеціалізованих торговельних організацій, що здійснюють торгівлю товарами дитячого асортименту або спортивними товарами, а також у відповідних відділах (секціях) універсальних торговельних організацій; 5) у закритих спортивних спорудах (крім пива у пластиковій тарі); 6) з торгових автоматів; 7) на полицях самообслуговування (крім тютюнових виробів у блоках та алкогольних, слабоалкогольних напоїв, вин столових, пива); 8) поштучно (для тютюнових виробів, крім сигар); 9) у споживчих упаковках, що містять менш як 20 сигарет; 10) з рук; 11) у невизначених для цього місцях торгівлі.
		Частиною 3 ст. 15-3 Закону №481/95-ВР передбачено, що на час проведення масових заходів сільські, селищні та міські ради в межах відповідної адміністративної території можуть заборонити або обмежити продаж пива (крім пива у пластиковій тарі), алкогольних, слабоалкогольних напоїв, вин столових та куріння тютюнових виробів.
		З аналізу наведених положень законодавства вбачається, що ні Законом №481/95-ВР, ні іншими законами та нормативно-правовими актами органам місцевого самоврядування, у тому числі Київській міській раді, не надані повноваження запроваджувати у будь-якій формі такі заходи, як заборона реалізації (обмеження роздрібної торгівлі) алкогольних напоїв, пива, слабоалкогольних напоїв у стаціонарних об'єктах торгівлі та тимчасових спорудах, окрім як на час проведення масових заходів.
		Відповідно до ч. 1 ст. 42 Конституції України кожен має право на підприємницьку діяльність, яка не заборонена законом.
		Відповідно до ч. 1 ст. 19, ч. 3 ст. 18 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання мають право без обмежень самостійно здійснювати господарську діяльність, що не суперечить законодавству.
		Органам державної влади та органам місцевого самоврядування, їх посадовим особам забороняється приймати акти та вчиняти дії, які усувають конкуренцію або необґрунтовано сприяють окремим конкурентам у підприємницькій діяльності, чи запроваджують обмеження на ринку, не передбачене законодавством.
		Незаконне втручання органів та посадових осіб місцевого самоврядування у господарську діяльність суб'єктів господарювання забороняється. Не допускається видання правових актів органів місцевого самоврядування, якими встановлюються не передбачені законом обмеження щодо обігу окремих видів товарів (послуг) на території відповідних адміністративно-територіальних одиниць (ч. 4 ст. 23, ч. 1 ст. 31, ч. 1 ст. 43 ГК України).
		Судом встановлено, що рішенням КМР від 14.09.2017 року №4/3011 "Про внесення змін у додаток 3 до рішення Київської міської ради від 24 лютого 2011 року №56/5443", внесено зміни у додаток 3 до Порядку визначення обсягів пайової участі (внеску) власників ТС, засобів пересувної дрібнороздрібної торговельної мережі, власників (користувачів) майданчиків для харчування біля стаціонарних закладів ресторанного господарства в утриманні об'єктів благоустрою міста Києва, затвердженого рішенням Київської міської ради від 24.02.2011 року №56/5443, шляхом викладення його у редакції, у якій не передбачено для тимчасових споруд торговельного, побутового, соціально-культурного чи іншого призначення такого типу функціонального використання як продаж алкогольних виробів та пива. Зокрема, з пункту 7 вказаного додатку 3 виключено фразу "…та алкогольних виробів. Продаж алкогольних та слабоалкогольних напоїв; бари, кафе, кафетерії (з продажем тютюнових виробів, алкогольних чи слабоалкогольних напоїв)", а з пункту 8 додатку 3 виключено фразу - "Продаж пива".
		Як вбачається із пояснювальної записки до проекту рішення КМР №4/3011 від 14.09.2017 року, даний проект рішення був направлений на впорядкування обігу алкогольних напоїв, що дозволить зменшити доступність продажу алкогольних напоїв.
		До того ж, у пояснювальній записці до проекту рішення КМР №4/3011 від 14.09.2017 року неодноразово робиться посилання на абзац сьомий статті 15-3 Закону №481/95-ВР, а саме: "забороняється продаж алкогольних напоїв та тютюнових виробів: - в інших місцях, визначених органами місцевого самоврядування", як одну з підстав прийняття проекту рішення.
		Тобто, метою прийняття оскаржуваного рішення по суті є введення обмежень у торгівлі алкогольними напоями.
		З наведеного у сукупності вбачається, що хоча й оскаржуваним рішенням КМР №4/3011 від 14.09.2017 року прямо не передбачено положень щодо заборони продажу підакцизних товарів, але, враховуючи виключення ним такого типу функціонального використання тимчасових споруд як продаж алкогольних виробів, продаж алкогольних та слабоалкогольних напоїв, продаж пива, що унеможливило укладення із відповідними суб'єктами господарювання, які мають ліцензії на право роздрібної торгівлі алкогольними напоями (пивом), договорів пайової участі в утриманні об'єкта благоустрою (тимчасової споруди), фактично оскаржуваним рішенням КМР встановлено заборону (виключено можливість) здійснення торгівлі алкогольними напоями (пивом) в тимчасових спорудах на території міста Києва.
		До аналогічного висновку дійшов і Антимонопольний комітет України в особі Адміністративної колегії Київського обласного територіального відділення, надавши 30.06.2017 року Київській міській раді Рекомендації №02-05/2299, якими рекомендував останній утриматися від прийняття проекту рішення "Про внесення змін у додаток 3 до рішення Київської міської ради від 24 лютого 2011 року №56/5443" (т.1 а.с.57-61).
		До того ж, Адміністративною колегією Київського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України 21 листопада 2017 року прийнято рішення №43 у справі №49/52-р-02-05-17 (т.1 а.с. 54-56), відповідно до якого дії Київської міської ради, що полягають у прийнятті рішення від 14.09.2017 №4/3011 "Про внесення змін у додаток 3 до рішення Київської міської ради від 24 лютого 2011 року №56/5443" згідно якого з переліку типів функціонального використання Тимчасової споруди виключено такий тип функціонального використання, як продаж алкогольних, слабоалкогольних напоїв та пива; бари, кафе, кафетерії (з продажем тютюнових виробів, алкогольних чи слабоалкогольних напоїв), є порушенням законодавства про захист економічної конкуренції, яке передбачене пунктом 3 статті 50 та абзацом восьмим частини другої статті 15 Закону України "Про захист економічної конкуренції", у вигляді антиконкурентних дій органу місцевого самоврядування, внаслідок яких окремим суб'єктам господарювання або групам суб'єктів господарювання створюються несприятливі чи дискримінаційні умови діяльності порівняно з конкурентами.
		Згідно з вказаним рішенням АМКУ, Київську міську раду було зобов'язано у місячний термін припинити порушення законодавства про захист економічної конкуренції, що, однак, не виконано.
		Згідно ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
		Частиною 1 ст. 73 КАС України встановлено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.
		Таким чином, суд приходить до висновку, що рішення від 14.09.2017 року №4/3011 "Про внесення змін у додаток 3 до рішення Київської міської ради від 24 лютого 2011 року N 56/5443" в частині виключення з додатку 3 до Порядку визначення обсягів пайової участі (внеску) власників ТС, засобів пересувної дрібнороздрібної торговельної мережі, власників (користувачів) майданчиків для харчування біля стаціонарних закладів ресторанного господарства в утриманні об'єктів благоустрою міста Києва, затвердженого рішенням Київської міської ради від 24.02.2011 року №56/5443, такого функціонального використання тимчасових споруд торговельного, побутового, соціально-культурного чи іншого призначення як продаж алкогольних, слабоалкогольних напоїв та пива; бари, кафе, кафетерії (з продажем алкогольних чи слабоалкогольних напоїв), прийнято відповідачем за відсутності відповідних повноважень та порушує право на підприємницьку діяльність, яка не заборонена законом, оскільки фактично встановлює не передбачені законом обмеження щодо обігу окремих видів товарів та послуг.
		Вказані висновки відповідають правовій позиції Верховного Суду України, висловленій в постанові від 08.11.2017 року у справі №361/9354/14-а, а також в постанові від 24.05.2016 року у справі №21-873а16.
		Слід зазначити, що під час розгляду справи відповідачем такий висновок суду не спростований та не доведено зворотного, у т.ч. в контексті інших доводів відповідача та посилання на норми законодавства, які згідно наведених вище висновків суду помилково зазначені ним для застосування до спірних відносин. У взаємозв'язку з наведеним слід зазначити, що відповідно до п. 30. Рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Hirvisaari v. Finland" від 27 вересня 2001 р., рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані. Згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
		Враховуючи наведені висновки, але, беручи до уваги те, що спірне рішення стосується ряду й інших питань, зокрема, змінює коефіцієнт функціонального використання тимчасових споруд по продажу продовольчих та непродовольчих товарів, закладів швидкого харчування, іншого функціонального використання та майданчиків для харчування біля закладів ресторанного господарства, суд не вбачає підстав для визнання протиправним та скасування у повному обсязі оскаржуваного рішення КМР, про що просить позивач, однак приходить до висновку про часткове задоволення позовних вимог шляхом визнання, з моменту прийняття, протиправним та скасування рішення Київської міської ради від 14.09.2017 року №4/3011 "Про внесення змін у додаток 3 до рішення Київської міської ради від 24 лютого 2011 року № 56/5443" в частині виключення з додатку 3 до Порядку визначення обсягів пайової участі (внеску) власників тимчасових споруд торговельного, побутового, соціально-культурного чи іншого призначення для здійснення підприємницької діяльності, засобів пересувної дрібнороздрібної торговельної мережі, власників (користувачів) майданчиків для харчування біля стаціонарних закладів ресторанного господарства в утриманні об'єктів благоустрою міста Києва, затвердженого рішенням Київської міської ради від 24.02.2011 року № 56/5443 (в редакції до внесення змін рішенням Київської міської ради від 14.09.2017 № 4/3011), таких видів функціонального використання тимчасових споруд торговельного, побутового, соціально-культурного чи іншого призначення: з пункту 7 додатку 3 - продаж алкогольних виробів, алкогольних та слабоалкогольних напоїв; "бари, кафе, кафетерії (з продажем алкогольних чи слабоалкогольних напоїв)" та виключення пункту 8 додатку 3 - "Продаж пива".
		Відповідно до ч. 3 ст. 245 КАС України у разі скасування нормативно-правового або індивідуального акта суд може зобов'язати суб'єкта владних повноважень вчинити необхідні дії з метою відновлення прав, свобод чи інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду. 
		Відповідно до ч. 2 ст. 9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
		На підставі викладеного, з метою ефективного захисту прав позивача, підприємців від порушень з боку відповідача та забезпечення реального виконання рішення суду, суд вважає за необхідне вийти за межі позовних вимог та зазначити у рішенні суду, що набрання ним законної сили зумовлю поновлення дії видів функціонального використання, зазначених у пункті 7 додатку 3 та положень пункту 8 додатку 3 до рішення Київської міської ради від 24 лютого 2011 року №56/5443 (в редакції до внесення змін рішенням КМР від 14.09.2017 року №4/3011), та їх застосування при виконанні положень додатку 3 рішення Київської міської ради від 24 лютого 2011 року № 56/5443 (в редакції рішення Київської міської ради від 14.09.2017 року №4/3011) при укладенні договорів щодо пайової участі в утриманні об'єкта благоустрою із власниками тимчасових споруд із такими видами функціонального використання тимчасових споруд торговельного, побутового, соціально-культурного чи іншого призначення.
		Згідно частини першої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній на момент прийняття даного рішення) розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
		Відповідно до частини першої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
		Згідно частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
		Враховуючи наведене, суд приходить до висновку про наявність підстав для часткового задоволення позову.
		Відповідно до вимог ч. 1 ст. 265 КАС України суд вважає за необхідне зобов'язати відповідача невідкладно, після набрання рішенням суду законної сили, опублікувати резолютивну частина рішення суду у виданні, в якому його було офіційно оприлюднено.
		Керуючись статтями ст.ст. 2, 5 - 11, 19, 72 - 77, 90, 139, п. 2 ч. 3 ст. 205, ст. ст. 241 - 246, 250, 251, 255, 264 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -
		 
		В И Р І Ш И В:
		 
		Адміністративний позов фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (адреса: 03170, АДРЕСА_1; р.н.о.к.п.п. - НОМЕР_1) до Київської міської ради (адреса: 01044, м. Київ, вул. Хрещатик, 36; код ЄДРПОУ 22883141) - задовольнити частково.
		Визнати, з моменту прийняття, протиправним та скасувати рішення Київської міської ради від 14.09.2017 року №4/3011 "Про внесення змін у додаток 3 до рішення Київської міської ради від 24 лютого 2011 року № 56/5443" в частині виключення з додатку 3 до Порядку визначення обсягів пайової участі (внеску) власників тимчасових споруд торговельного, побутового, соціально-культурного чи іншого призначення для здійснення підприємницької діяльності, засобів пересувної дрібнороздрібної торговельної мережі, власників (користувачів) майданчиків для харчування біля стаціонарних закладів ресторанного господарства в утриманні об'єктів благоустрою міста Києва, затвердженого рішенням Київської міської ради від 24.02.2011 року № 56/5443 (в редакції до внесення змін рішенням Київської міської ради від 14.09.2017 № 4/3011), таких видів функціонального використання тимчасових споруд торговельного, побутового, соціально-культурного чи іншого призначення: з пункту 7 додатку 3 - продаж алкогольних виробів, алкогольних та слабоалкогольних напоїв; "бари, кафе, кафетерії (з продажем алкогольних чи слабоалкогольних напоїв)" та виключення пункту 8 додатку 3 - "Продаж пива", що з набранням законної сили судовим рішенням у даній справі зумовлює поновлення дії видів функціонального використання, зазначених у пункті 7 додатку 3 та положень пункту 8 додатку 3 до рішення Київської міської ради від 24 лютого 2011 року №56/5443 (в редакції до внесення змін рішенням Київської міської ради від 14.09.2017 року №4/3011), та їх застосування при виконанні положень додатку 3 рішення Київської міської ради від 24 лютого 2011 року № 56/5443 (в редакції Рішення Київської міської ради від 14.09.2017 року №4/3011) при укладенні договорів щодо пайової участі в утриманні об'єкта благоустрою із власниками тимчасових споруд із такими видами функціонального використання тимчасових споруд торговельного, побутового, соціально-культурного чи іншого призначення.
		Зобов'язати Київську міську раду невідкладно, після набрання рішенням суду законної сили, опублікувати резолютивну частина рішення суду у виданні, в якому було офіційно оприлюднено рішення Київської міської ради №4/3011 від 14.09.2017 .
		У задоволенні решти позовних вимог відмовити.
		Рішення суду набирає законної сили в строк і порядку, передбачені статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України. Рішення суду може бути оскаржено за правилами, встановленими ст. ст. 293, 295 - 297 Кодексу адміністративного судочинства України.
		Відповідно до п/п. 15.5 п. 15 Розділу VII «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції Закону № 2147-VIII) до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.
		 
		 
		        Суддя                                                                                                    О.А. Кармазін

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...